Медична реабілітація хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу з застосуванням лікувальних фізичних факторів
Вплив одноразових процедур дециметровохвильової терапії, вуглекислих ванн на стан кровотоку у хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу. Порівняння ефективності лікування з застосуванням нестероїдних протизапальних засобів і спазмолітинів.
Рубрика | Медицина |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 15.11.2013 |
Размер файла | 53,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Медична реабілітація хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу з застосуванням лікувальних фізичних факторів
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Неспецифічний аортоартеріїт займає друге місце по частоті поширення з-поміж захворювань, що вражають артеріальну систему. Відповідно до класифікації, запропонованої О.В. Покровським, ураження черевного відділу аорти є другим з-поміж локалізацій, що зустрічаються при неспецифічному аортоартеріїті (А.В. Покровский, 1979,1986; Л.В. Поташов, М.Д. Князев, А.М. Игнашов, 1985; С.А. Шалимов, В.М. Копчак, А.П. Радзиховский, 1986).
У спеціальній літературі є окремі повідомлення про неспецифічний аортоартеріїт черевного відділу, а в повсякденній діяльності лікувальних закладів цей діагноз практично не зустрічається. Останне обумовлено відсутністю доступних методів верифікації неспецифічного аортоартеріїту черевного відділу, особливо на ранніх етапах розвитку. Внаслідок чого, дана патологія своєчасно не діагностується, а відсутність відповідного лікування може приводити до прогресування хвороби, розвитку стенозу черевного відділу аорти (А.А. Шалимов, С.А. Шалимов, В.М. Копчак, 1980; Е.Н. Семенкова, 1988, 1996).
Крім цього, неспецифічний аортоартеріїт черевного відділу є причиною ішемічних ушкоджень органів травлення, що може приводити до виразкової хвороби, захворювань гепато - біліарной системи, підшлункової залози, що сприяє проведенню необгрунтованих операцій на органах черевної порожнини (В.М. Мавродий, А.С. Сыновец, 1989; У.М. Седов, 1987; А.В. Покровский, Б.М. Варава, У.И. Юдин, 1991).
Труднощі консервативного лікування пов'язані з недостатньою ефективністю існуючих схем застосування нестероідних протизапальних засобів, необхідністю призначення глюкокортикоїдної терапії (ГКТ) (Н.П. Шилкина, 1993; Е.Н. Семенкова, 1994, 1998; А.А. Белова, И.А. Архаркова, 1998). Є окремі повідомлення про ефективність застосування преформованих фізичних чинників у вигляді елекромагнітних хвиль дециметрового діапазону у хворих неспецифічним аортоартеріїтом (Т.А. Князева, К.В. Родионов, 1985; В.М. Мавродий, Ю.М. Крижановский, 1995). Водночас, не вирішені питання вибору конкретних фізичних і медикаментозних засобів, методик їхньої реалізації та сумісного застосування.
З огляду на вищевикладене, актуальні дослідження з удосконалювання клінічної та інструментальної діагностики неспецифічного аортоартеріїту черевного відділу, особливо на достенотичному етапі, вивченню ефективності консервативної терапії з включенням фізичних лікувальних чинників і медикаментів.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Матеріали дисертації є фрагментом наукового плану Військово-медичного центру Військово-Повітряних Сил України за шифром «Експеримент» №Е-2/96 та Одеського державного медичного університету (№ держреєстрації 0193U039625) з розробки методів медичної реабілітації хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу з застосуванням фізичних факторів у нових соціально-економічних умовах.
Мета дослідження. Підвищити ефективністль медичної реабілітації хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу шляхом удосконалення оптимізації комплексного відновлювального лікування з використанням фізичних лікувальних факторів.
Задачі дослідження.
1. Дослідити вплив одноразових процедур дециметровохвильової терапії, вуглекислих ванн на стан магістрального кровотоку у хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу за даними інструментальних досліджень (ультразвукового сканування, ультразвукової доплерографії, реовазографії ніг, реогепатографії) для з'ясування патогенетичних підходів до відновлювального лікування.
Оцінити вплив самостійного курсу дециметровохвильвої терапії на клінічний перебіг неспецифічного аортоартеріїту черевного відділу і показники інструментальних досліджень.
Вивчити ефективність комплексного лікування неспецифічного аортоартеріїту черевного відділу з включенням дециметровохвильової терапії, вуглекислих ванн і медикаментозних засобів.
4. Дати порівняльну оцінку ефективністі медикаментозного лікування неспецифічного аортоартеріїту черевного відділу з застосуванням нестероїдних протизапальних засобів і спазмолітиків.
5. Оцінити вплив розроблених методик медичної реабілітації хворих на неспецифічний аортоартеріїт черевного відділу на процес досягнення ремісії.
Наукова новина. Вперше вивчена ефективність одноразових і курсу процедур дециметровохвильової терапії, вуглекислих ванн або курсу нестероїдних протизапальних засобів, спазмолітиків із застосуванням методик ультразвукового сканування, допплерографії, реовазографії, реогепатографії. Визначено критерії ефективності застосування фізичних і медикаментозних засобів відновлювального лікування. Науково обгрунтована методика медичної реабілітації хворих на неспецифічний аортоартеріїт, яка включає курси дециметровохвильової терапії, вуглекислих ванн і медикаментозних засобів. Патогенетичний вплив запропонованих методів медичної реабілітації хворих на неспецифічний аортоартеріїт черевного відділу полягає в поменшенні товщини стінки черевної аорти, збільшенні її діаметру, поліпшенні магістрального і регіонального кровотоку в її басейні. Вперше на підставі порівняльного вивчення результатів інструментальних досліджень запропоновані показання до застосування ультразвукової допплерографії, проби з фізичним навантаженням. Обгрунтовано порядок проведення даної методики, критерії оцінки.
Практичне значення роботи. Встановлено, що за допомогою ультразвукової допплерографії, ультразвукового сканування можливо об'єктивізувати захворювання на достенотичному етапі і своєчасно призначити адекватне відновне лікування. Запропоновано різноманітні методичні підходи до консервативного лікування неспецифічного аортоартеріїту черевного відділу. На підставі власних досліджень обгрунтована раціональність включення в комплексне лікування хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу процедур дециметровохвильової терапії на проекцію наднирників і черевного відділу. Оптимальним є застосування комплексного лікування, що включає дециметровохвильову терапію, вуглекислі ванни і медикаментозні засоби. Такий підхід полегшує перебіг ішемічного абдомінального синдрому, досягнення ремісії. Запропоновано клінічні ознаки неспецифічного аортоартеріїту черевного відділу, що дозволяють припустити захворювання і своєчасно направити хворого на ультразвукову допплерографію.
Рекомендовані нами методи діагностики і комплекси медичної реабілітації неспецифічного аортоартеріїту черевного відділу, впроваджені в практику роботи Військово-медичного центру Військово-Повітряних Сил України, медичних установах МО України. Матеріали досліджень використовуються при проведенні практичних занять і читанні лекцій на базі ВМЦ ВПС України.
Особистий внесок автора. Розроблено методику ультразвукової допплерографії для верифікації діагнозу у хворих на неспецифічний аортоартеріїт черевного відділу. Проведено дослідження одноразового застосування дециметровохвильової терапії, вуглекислих ванн на динаміку показників спеціальних досліджень. Вивчено порівняльну ефективність курсового застосування фізичних і медикаментозних засобів у досліджуваних. Самостійно сформульовані основні положення дисертації і задачі дослідження, складений огляд літератури, написаний текст роботи і висновки. Проведено роботу з упровадження комплексів лікування хворих на неспецифічний аортоартеріїт черевного відділу в практику лікувальних установ. У роботі не використані матеріали, що належать співавторам.
Апробація результатів дисертації. Результати вивчення різноманітних підходів до медичної реабілітації хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу з застосуванням дециметровохвильової терапії повідомлені на конференціях: «Еферентні методи лiкування в сучасній медичній практиці» (Вiнниця, 1996), «Актуальные проблемы курортологии и медицинской реабилитации (Кишинів - Одеса, 1997), «Актуальнi проблеми курортології та медичної реабілітації» (Одеса, 1997), «II Український тиждень гастроентерологiв» (Днiпропетровськ, 1997), «II Національний конгрес ревматологів України» (Київ, 1997),» Вопросы клинической медицины» (Сімферополь, 1997), «Досягнення та невирішені питання гастроентерології» (Харків, 1998), «'XIV з'їзд терапевтів України'' (Київ, 1998).
Публікації. Фрагменти дисертації подані в наукових часописах: «Вестник проблем биологии и медицины» (Харків, 1997), «Вестник физиотерапии и курортологии» (Євпаторія, 1997), у збірниках наукових праць `'Современные аспекты военной медицины'' (Київ, 1997), `'IV з'їзд терапевтів України'' (Київ, 1998), у тезах вище приведених конференцій. За матеріалами дисертації опубліковано 15 робіт, у т. ч. 6 статей у наукових виданнях, по 1 самостійному підрозділу у 2 монографіях, 11 самостійних.
Структура та зміст дисертації
Текст дисертації складається з вступу, огляду літератури, методик дослідження і лікування, включає 7 розділів власних спостережень, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій.
Об'єм дисертації 142 стор.; включає 44 таблиці і 22 малюнків, список використаних джерел - 130.
Методи дослідження, характеристика і лікування хворих
Методи дослідження. Для верифікації клінічного діагнозу неспецифічного аортоартеріїту черевного відділу (НАЧВ) і у ролі критеріїв оцінки ефективності різних лікувальних чинників нами використовувалися методи ультразвукового сканування (УЗС), ультразвукової допплерографії (УЗДГ), реовазографії ніг (РВГ), реогепатографії (РГГ). Під час УЗС фіксували товщину стінки черевної аорти, діаметр її просвітку, чіткість контурів; УЗДГ - реєстрували якісні і кількісні характеристики (МакЛШ, МінЛШ, ПI, СДІ, ІТ). На РВГ враховували - індекс поширення систолічної хвилі (РІС), час максимального систолічного наповнення судини (ЧМСНС), амплітудно-частотний показник (АЧП); на РГГ - РІС, АЧП і співвідношення часу кровонаповнення печінки до часу відтоку (ЧК/ЧВ). Реєстрацію РВГ і РГГ виконували на апаратах «РГ - 4 - 02», «6 НЭК - 4». (Україна).
На основі власних досліджень виявлено, що найбільшою інформативністю володіють показники УЗДГ, яка була виконана на ультразвуковому допплерографі фірми Kransbulher «Logidop-5» (Німеччина), і УЗС черевного відділу аорти, показники реєструвалися на апараті «RTX-200» (США). Крім того, з метою виявлення сегменту звуження аорти, у всіх хворих проводили пробу з фізичним навантаженням протягом 2 хв, після чого знову знімали допплерограму. Спеціальні дослідження проводили до початку і після закінчення курсів медичної реабілітації НАЧВ, а також до і після одноразових процедур дециметровохвильової терапії (ДМХ) та вуглекислих ванн.
Оцінювали вірогідні суб'єктивні і об'єктивні клінічні ознаки, вторинні ушкодження органів травлення, наступний перебіг захворювання на протязі року.
Характеристика хворих. Під наглядом знаходилося 107 хворих в віці від 16 до 60 років. З діагнозом НАЧВ було 67 чоловік у віці від 16 до 42 років. Серед страждаючих НАЧВ спостерігали 52 жінки (77,5%), інші - чоловіки. У всіх хворих верифікована достенотична стадія НАЧВ. Для підтвердження вивчаючих критеріїв об'єктивної діагностики НАЧВ, спостерігали 40 пацієнтів з іншими оклюзійними хворобами, котрі найбільш близькі, за клінічними ознаками до НАЧВ. Це облітеруючий атеросклероз - 21 чол. і облітеруючий ендоартеріїт - 19 чол. Окрему групу склали 27 практично здорових пацієнтів для виявлення нормальних показників УЗС, УЗДГ, РВГ, РГГ. Для досліджуваних хворих НАЧВ характерні наступні ознаки: молодий вік, жіноча стать, біль у черевній порожнині, пов'язаний з їжею (86,6%) і фізичним навантаженням (47,8%), зниження маси тіла (91,0%), артралгії (40,3%) і зябкість ніг (65,7%), іпохондричний (53,7%) і депресивний синдроми (26,9%); присутність вторинних, маскуючих НАЧВ, захворювань органів травлення (дискінезія товстої кишки по гіпертонічному типу - 76,1%, патологія жовчовивідної системи - 55,1%, хронічний рецидивуючий панкреатит - 47,8%, хронічні гастрити - 34,2%, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки - 20,8%.); при пальпації та аускультації - біль і локальний систолічний шум над проекцією черевного відділу (91,0%). Знайдені особливості допомагають, але не дозволяють верифікувати НАЧВ від інших уражень магістральних стовбурів. Знання основної клінічної тріади, що характеризують НАЧВ, дозволяє призначити цілеспрямоване інструментальне дослідження.
За допомогою УЗС встановлено, що товщина стінки черевної аорти в місцях пошкодження становить 3,80,11 мм (норма 2,50,18 мм), стінка - «рихла», виявлені ділянки стінки черевної аорти з пониженою ехогенністю, зовнішній і внутрішній контури нерівні, діаметр просвіту зменшився до 16,52,8 мм (норма 28,03,7 мм).
При УЗДГ у всіх пацієнтів спостерігали зниження амплітуди і сплощення верхівки систолічного піку, сглаження інцізури, відсутність додаткових хвиль на діастолічній частині кривої. Потужність спектру рівномірно розподілялася між огинаючою кривою і віссю ординат. Вірогідно зросли: МакЛШ2 до 123,510,9 см/с (норма 76,18,2), МінЛШ3 до 23,13,1 см/с (норма 12,02,5) і СДІ2 до 21,32,9 (норма 6,30,9), знизилися МакЛШ3 до 51,14,5 см/с і МінЛШ2 до 5,81,1 см/с, СДІ3 до 2,20,2. ІТ достовірно зріс в місцях звуження просвіту ЧА до 36,53,6% (норма 25,12,7%). Після проведення рекомендованого нами фізичного навантаження достовірно зросли: МакЛШ1 до 121,49,4 см/с, МінЛШ1 до 17,62,6 см/с, МінЛШ3 до 32,53,5 см/с, СДІ2 до 40,53,8 см/с, а МінЛШ2 зменшилася до 3,1 0,8 см/с. ІТ зріс до 49,54,1%.
Аналіз показників РВГ ніг у хворих, страждаючих НАЧВ, виявив наступні: РІС на стегні 0,390,07 (p<0,05); ЧМСНС - 0,210,05с (p<0,05); АЧП - 0,400,07 (p<0,01); на гомілці РІС і АЧП - 0,800,16 і 0,770,15 (p<0,01 і p<0,05); на стопах: РІС - 0,700,12 (p<0,01), ЧМСНС - 0,170,04с (p>0,05), АЧП - 0,680,12 (p<0,01).
Зіставлення середніх результатів РГГ у хворих на НАЧВ і у здорових дозволяє відмітити наступне. Вірогідно змінилися усі показники: РІС в 52,2% випадках (0,650,03), ЧК/ЧВ - в 53,7% (0,390,02), АЧП - в 49,3% (0,710,04).
Порівняння початкових показників УЗС, УЗДГ, РВГ ніг, РГГ, в групі здорових і страждаючих НАЧВ, виявило, що найбільш діагностичними критеріями є результати УЗС, УЗДГ (з врахуванням наступних показників: товщини стінки черевної аорти, її діаметру, рельєфу, МакЛШ2, МiнЛШ2, СДІ2, ІТ.), котрі дозволяють верифікувати враження черевного відділу. Разом з тим, РВГ ніг і РГГ доцільно використовувати для контролю за динамікою різноманітних варіантів лікування. За показанням, з метою більш чіткого вивчення локального порушення магістрального кровотоку по черевній аорті, рекомендується проведення запропонованої проби з фізичним навантаження: виконання на протязі 2 хв вправи «велосипед». У зв'язку з цим можна вважати, що НАЧВ є не стільки рідкісним, скільки не діагностованим захворюванням.
Диференційну діагностику з НАЧВ проводили облітеруючого атеросклерозу і облітеруючого ендоартеріїту. Разом з тим, нами у хворих на НАЧВ, на достенотичному етапі захворювання, виявлено ряд відрізняючих особливостей (клінічних, інструментальних), які дозволяють верифікувати цей діагноз.
Методи лікування. Всім хворим на НАЧВ не залежно від групи дослідження призначили наступні лікувальні заходи: дієту №15 в нашій модифікації, модифіковану лікувальну фізкультуру (ЛФК) для хворих з гастроентерологічною патологією не залежно від вторинних уражень органів травлення з виключенням вправ для черевного пресу, нахилів тулуба, тому що вони є факторами провокуючими абдомінальну ішемію.
Залежно від групи дослідження назначено наступне лікування: 1 група (20 чол.) - приймала медикаментозне лікування: спазмолітик (но-шпа по 40 - 80 мг, 3 рази, за 40 хв до їжі) і нестероідні протизапальні засоби (НПЗЗ) - діклофенак натрію по 50 мг, 2 рази або індометацин по 25 мг, 4 рази, після їжі, на протязі курсу лікування, який тривав від 3 до 4 місяців.
2 група (26 чол.) - додатково приймала ДМХ - терапію на область проекції наднирників (НН) і черевної аорти послідовно, на протязі однієї процедури. Апарат «Волна - 2», продовгуватий випромінювач, розміром 16 х 38 см спочатку розміщували над областю проекції НН, зазор 4 см, площа потоку потужності (ППП) 16 мВт/см (оптимальна вихідна потужність 10 Вт), експозиція 20 хв; потім при тій же ППП діяли на область проекції черевного відділу аорти, експозиція 15 хв, кожен день, на курс до 15 процедур. Вуглекислі ванни (ВВ) застосовували при концентрації вуглекислоти 0,8 - 1,2 г/л; апарат «АН - 9» або хімічний спосіб; температурі 35 - 320 С, експозиція 7 - 13 хв; 3 рази на тиждень, на курс до 12 ванн. Медикаменти відміняли при досягненні достатньої ефективності комплексної терапії, звично, через 1 неділю від початку лікування у ВМЦ ВПС України.
3 група (21 чол.) - приймала тільки курс процедур ДМХ - терапії по вище приведеній методиці. Потрібно відмітити, що в однаковій мірі можливо застосування апарата ДМХ - терапії «Ромашка» або «Ранет», за умов використання найбільш прямокутного випромінювача 5 х 30 см і найменшій вихідній потужності 5 Вт (ППП 33 мВт/см2), які мали противопоказання до медикаментозної терапії.
Результати досліджень і їх обговорювання
Вплив одноразового застосування дмх-терапії у хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу на наднирники та черевний відділ. Вплив одноразового прийому ДМХ вивчені у 26 пацієнтів, що страждають на НАЧВ. Процедура ДМХ - терапії на проекцію НН та черевної аорти і показники УЗС і УЗДГ вірогідно не змінила. У той же час, досягнуті позитивні зміни результатів РВГ ніг (58,7%), РГГ (55,9%) свідчать про зменшення гемодинамічних порушень по черевній аорті, кровотоку по магістральним судинам ніг і мікроциркуляції печінки. Отримані результати з'ясовують раціональність подальшого вивчення ефективності ДМХ.
Вплив одноразового застосування вуглекислих ванн у хворих неспецифічним аортоартеріїтом черевного відділу на магістральну та регіональну гемодинаміку. Оцінка динаміки показників спеціальних методів дослідження проведена у 26 чол. до і після прийому вуглекислої ванни. У періоді після дії вуглекислої ванни показники УЗС черевної аорти практично не змінилися. Після прийому ванни в 14 чол. (53,8%) при виконанні УЗДГ спостерігали позитивні зміни якісних і кількісних характеристик. Кількісні показники були наступними: МакЛШ 3 зросла від 49,36,8 до 52,26,9 см/с, МінЛШ3 - від 22,23,8 до 13,12,3 см/с, зменшилися СДІ2 від 22,42,4 до 12,71,9 (р0,05), ІТ від 38,24,1 до 33,13,1% (р0,05).
Показники РВГ стегон покращилися: у 61,9% випадків і 66,7% спостережень збільшилися РІС і АЧП (р<0,01), а ЧМСНС зменшився в 57,1% хворих (р<0,01). При дослідженні гомілок - РІС і ЧМСНС змінилися вірогідно в 57,1% (від 0,700,14 до 1,310,24) і в 61,9% випадках (від 0,230,05 до 0,120,02с), АЧП зріс від 0,700,14 до 1,09 0,17 (p>0,05). РВГ показники стоп - у 66,7% випадках зросли РІС і АЧП від 0,690,13 до 1,190,20 і від 0,680,12 до 1,120,18 (p<0,05), відповідно; у 61,9% пацієнтів зменшився ЧМСНС від 0,170,03 до 0,090,01с (p<0,01). В цілому позитивні зміни РВГ зареєстровані в 76,2% хворих. Отже, одноразовий прийом вуглекислої ванни веде до збільшення притоку артеріальної крові по магістральним судинам ніг, що свідчить про їх виражений периферичний судинний ефект.
Оцінюючи показники РГГ внаслідок одноразового впливу вуглекислої ванни, можна прослідити наступні тенденції. Перш за все збільшується інтенсивність артеріального і портального кровопостачання печінки. Зокрема, у 76,9% досліджуваних і в 69,2% пацієнтів середні показники РІС і АЧП вірогідно збільшувалися від 0,640,05 до 0,800,06 та від 0,710,05 до 0,850,07, відповідно, зменшувалося ЧК/ЧВ від 0,400,02 до 0,320,01 (p<0,01) у 84,6% випадків. Це ілюструє покращання регіональної гемодинаміки в басейні черевної аорти.
Отримані результати досліджень дозволили обгрунтувати раціональність введення в комплексне лікування хворих НАЧВ вуглекислих ванн, що при одноразовому прийомі по показникам УЗДГ, РВГ, РГГ роблять позитивний вплив на магістральну і регіональну гемодинаміку.
Вплив комплексного лікування на гемодинамічні порушення у хворих на ЧВ. Вплив комплексного лікування (2 група) на динаміку клінічних ознак і інструментальних досліджень вивчене в 26 чол. Зіставлення безпосередніх клінічних результатів, отриманих під впливом комплексного лікування з включенням ДМХ і вуглекислих ванн, виявляє чітку позитивну динаміку. Ремісія або значне зменшення клінічних симптомів НАЧВ зареєстровано у 88,5% хворих.
Після закінчення комплексного лікування відзначена позитивна динаміка показників УЗС черевної аорти. Останнє спостерігається в тенденції до зменшення потовщення судинної стінки від 3,70,22 до 2,70,19 мм (88,4% пацієнтів), в 24 випадках (90,0%) реєструвалася відсутність «рихлості», у 23 чол. (88,4%) - збільшення просвіту черевної аорти від 18,13,0 до 26,93,2 мм (p<0,05).
В усіх випадках контролю УЗДГ спостерігали сприятливу динаміку, що полягала в суттєвому поменшанні в 56,7% випадках або відсутності у 33,1% досліджуваних гемодинамічних порушень у черевному відділі. При обстеженні черевної аорти визначали відновлення графічного відбитку допплеровського зсуву. Порівняльний аналіз показників УЗДГ дозволив виявити достовірні зміни: зменшення МакЛШ2 від 118,810,9 до 78,88,4 см/с, СДІ2 - від 22,42,4 до 5,91,7, ІТ - від 38,24,1 до 23,82,5%, збільшилися МакЛШ3 від 49,36,8 до 75,38,1, МiнЛШ2 - від 5,31,9 до 13,33,5 см/с (р0,05).
Проведення проби з фізичним навантаженням виявило, що допплерографичні показники не відрізнялися від результатів, отриманих у групі здорових осіб. Наприклад, МакЛШ2 склала 92,910,5 см/с, МінЛШ2 - 17,3 3,6 см/с, СДІ 2 - 5,41,6, ІТ - 29,55,2%.
Внаслідок комплексного лікування в 64,0% хворих відзначали поліпшення магістрального кровотоку по судинам нижніх кінцівок. Оцінка результатів РВГ наступна. Показники РВГ стегон: РІС виріс від 0,370,08 до 0,670,11 (р<0,05), АЧП - від 0,390,09 до 0,750,15 (р<0,05), зменшився ЧМСНС - від 0,220,04 до 0,110,02с (р<0,01). РВГ гомілок: зріс РІС від 0,700,14 до 1,220,21 (р<0,05), АЧП - від 0,700,14 до 1,090,17 (р0,05), зменшився ЧМСНС - від 0,230,05 до 0,130,02с (р<0,05). РВГ показники стоп: РІС зріс від 0,690,13 до 1,160,19 (р<0,05), АЧП - від 0,680,12 до 1,120,18 (р<0,05), зменшився ЧМСНС - від 0,170,03 до 0,090,01с (р<0,01).
Оцінка показників РГГ у хворих НАЧВ після лікування дозволяє вважати, що використання комплексного лікування визначає досягнення відмінних ефектів. У 87,2% досліджуваних вірогідно збільшилася інтенсивність артеріального і портального кровопостачання печінки. Так, показник РІС збільшується від 0,640,05 до 0,900,08, АЧП від 0,710,05 до 0,880,06, зменшилося ЧК/ЧВ від 0,400,02 до 0,280,01. Спостереження за хворими НАЧВ цієї групи на протязі наступного року виявило збереження ремісії у 88,5%. В інших випадках рекомендували продовжити курс НПЗЗ амбулаторно у 11,5% хворих.
В цілому, в 89,3% хворих досягнуті позитивні результати показників спеціальних інструментальних досліджень (УЗС, УЗДГ, РВГ ніг, РГГ). Проведена серія досліджень дозволила зробити висновок про те, що для досягнення корекції патогенетичних відхилень досліджуваних при НАЧВ, доцільно використання комплексного лікування, що включає вуглекислі ванни, послідовний вплив за допомогою ДМХ - терапії на область НН і черевного відділу, в одній процедурі, і медикаментозні засоби (НПЗЗ, спазмолітики).
Вплив курсу ДМХ-терапії на наднирники і черевний відділ у хворих на ЧВ. В 3 групу включені 21 чол. Аналіз скарг хворих після закінчення курсу ДМХ дозволяє відмітити позитивну динаміку вивчених симптомів у 70,3% із них. При цьому, об'єктивні дані свідчать про поліпшення тільки в 66,7% досліджуваних.
Самостійне курсове застосування ДМХ - терапії дозволяє домогтися поліпшення показників стану судинної стінки черевної аорти до кінця лікування в 12 хворих (57,1%), тобто спостерігається тенденція до зменшення потовщення судинної стінки від 3,90,22 до 2,70,20 мм, в 9 випадках (42,9%) реєструвалася «рихлість», у 13 чол. (61,9%) - збільшенні просвіту черевної аорти від 15,23,2 до 25,94,2 мм (p<0,05).
При обстеженні черевного відділу в 57,1% випадків визначали відновлення графічного відбитка допплеровського зсуву. Кількісні показники УЗДГ були наступними. До кінця терапії вірогідно зменшилися МакЛШ2 від 131,612,5 до 89,2 9,8, МінЛШ3 - від 27,76,4 до 13,63,2 см/с, СДІ2 - від 32,1 6,5 до 8,32,3, ІТ - від 40,96,7 до 24,25,5%. Істотно зросла МінЛШ2 - від 4,61,1 до 10,82,7 см/с (р0,05).
Після проведення проби з фізичним навантаженням представлені показники позитивно змінилися в 10 чол. (47,6%). Так, при збільшені частоти серцевих скорочень вірогідно змінилися МакЛШ1,2 від 119,411,6 до 89,59,8 і від 128,712,1 до 93,910,1 см/с, відповідно; МінЛШ2 - від 3,31,2 до 9,82,6, МінЛШ3 - від 35,96,5 до 15,53,4 см/с, СДІ2 відповідно сегменту звуження черевної аорти істотно зменшувався від 39,06,6 до 9,62,5, ІТ - від 52,17,0 до 29,16,2% (p<0,05).
Оцінка результатів РВГ нижніх кінцівок після проведення курсу ДМХ - терапії виявила наступне. Показники РВГ стегон: РІС виріс від 0,330,08 до 0,600,12 (р>0,05), АЧП - від 0,360,09 до 0,650,11 (р<0,05), зменшився ЧМСНС - від 0,260,05 до 0,140,04с (р<0,05). РВГ гомілок: зріс РІС від 0,720,15 до 1,130,17 (р>0,05), АЧП - від 0,620,14 до 1,030,15 (р<0,05), зменшився ЧМСНС - від 0,280,06 до 0,120,02с (р<0,01). РВГ показники стоп відповідали РІС зріс від 0,710,14 до 1,120,16 (р<0,05), АЧП - від 0,700,15 до 1,130,16 (р<0,05), зменшився ЧМСНС - від 0,200,04 до 0,100,03с (р<0,05).
Показники РГГ у хворих НАЧВ після лікування дозволяють вважати, що включення процедур ДМХ - терапії на проекцію НН і черевної аорти визначає досягнення відмінних ефектів. У 58,3% досліджуваних вірогідно збільшилася інтенсивність артеріального і портального кровопостачання печінки. Так, показник РІС збільшується від 0,650,06 до 0,860,08, АЧП від 0,680,07 до 0,890,06, зменшилося ЧК/ЧВ від 0,390,03 до 0,310,02 (р0,05).
Проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що під впливом курсу ДМХ-терапії у більшості хворих (58,3%) досягнута позитивна динаміка показників спеціальних інструментальних досліджень (УЗС, УЗДГ, РВГ ніг, РГГ). Таким чином, застосування самостійного курсу процедур ДМХ достатньо ефективне. В випадках відсутності ефекту рекомендували повторення курсу ДМХ. Ремісію НАЧВ заєрестрували у 66,7% досліджуваних, останне зберігалось на протязі року у 58,3% випадках. Решті хворих (41,7%) продовжували лікування амбулаторно.
Вплив курсу медикаментозного лікування на динаміку показників спеціальних методів дослідження у хворих на ЧВ. Клінічні результати лікування НПЗЗ і спазмолітиками (1 група, 20 чол.) свідчили, що суб'єктивна та об'єктивна симптоматика НАЧВ регресувала до кінця 3 - 4 місяців в 75,0% випадків. В останніх випадках будь-яка позитивна динаміка відсутня.
Результати контрольного проведення УЗС свідчили про відносне поменшення товщини стінки ЧА до 3,00,19 мм у 60,0% випадках, збільшення діаметра до 26,13,5 мм у 58,8% пацієнтів, рельєф покращився у 55,0% досліджуваних.
Зіставлення якісних і кількісних показників УЗДГ до і після курсового застосування медикаментів дозволило виявити наступні зміни у пацієнтів страдаючих НАЧВ. У 65,0% відзначені позитивна динаміка якісних показників, що виражається в появі загостреності вершини і додаткових дрібних хвиль на спадній частині кривої. Кількісні показники УЗДГ були наступними: зменшилися МакЛШ2 від 127,511,9 до 83,89,8, СДІ2 - від 19,64,8 до 5,92,5, ІТ - від 33,72,2 до 26,32,7%, істотно збільшилася МінЛШ2 від 6,51,7 до 14,12,8 см/с.
Після проведення проби з фізичним навантаженням ці показники змінилися в 60,0% хворих. При збільшенні частоти серцевих скорочень вірогідно змінилися МакЛШ1,2 від 125,112,0 до 84,69,5 см/с і від 122,911,8 до 90,810,0 см/с, відповідно; МінЛШ2 зросла від 3,51,3 до 9,12,5 см/с, а МінЛШ3 зменшилася від 29,96,3 до 13,63,2 см/с, СДІ2 відповідно сегменту звуження черевної аорти істотно зменшився від 35,16,4 до 9,92,6, ІТ - від 47,12,5 до 26,32,0% (p<0,01).
Аналізуючи динаміку показників РВГ ніг, внаслідок курсу медикаментозного лікування в 66,7% хворих визначається поліпшення магістрального кровотоку по судинам нижніх кінцівок. Кількісні показники РВГ стегон були наступними: РІС і АЧП збільшувалися від 0,410,05 до 0,700,07 (p<0,05) і від 0,420,05 до 0,810,08 (p<0,05), відповідно; ЧМСНС вірогідно не змінився. РВГ гомілок: збільшились РІС від 0,850,08 до 1,220,11 (р<0,05), АЧП - від 0,790,07 до 1,060,10 (р<0,05), зменшився ЧМСНС від 0,170,04 до 0,130,03с (р>0,2). РВГ показники стоп: РІС і АЧП збільшилися від 0,680,07 до 1,040,09 (р<0,01) і від 0,660,06 до 1,080,10 (р<0,05), ЧМСНС зменшилося від 0,150,03 до 0,090,01с (р<0,05).
Показники РГГ у 63,6% випадків мали позитивну динаміку. Вірогідно збільшилася інтенсивність артеріального і портального кровозабезпечення печінки: РІС збільшився від 0,660,04 до 0,870,06 (p<0,01), АЧП - від 0,740,04 до 0,860,05 (p<0,05), закономірно зменшується співвідношення ЧК/ЧВ від 0,380,02 до 0,320,01 (p<0,01).
Отже, проведення курсу медикаментозного лікування, що включає НПЗЗ і спазмолітики, дозволяє домогтися позитивної динаміки показників УЗС, УЗДГ, РВГ ніг і РГГ в 75,0% випадках. Збереження ремісії до 1 року відзначали у 75% хворих НАЧB цієї групи. При недостатній ефективності медикаментозних засобів 25,0% обстеженим рекомендували доповнення терапії курсом процедур ДМХ на протязі наступного періоду.
Таким чином, у результаті проведених досліджень, нами обгрунтовані методи верифікації діагнозу НАЧВ на достенотичній стадії захворювання, розроблені критерії УЗДГ для верифікації і диференційної діагностики при даному захворюванні. Вивчено порівняльну ефективність різних підходів до медичної реабілітації хворих на НАЧВ. Реалізація запропонованих методик комплексного лікування НАЧВ з включенням нових варіантів фізіотерапії, дозволяє практично в усіх пацієнтів досягти ремісії процесу, збільшити її тривалість та уникнути призначення глюкокортикоїдів.
При наявності протипоказань до призначення НПЗЗ хворим НАЧВ (наприклад, хронічний гастрит типу В, виразкової хвороби дванадцятипалої кишки і ін.), показане проведення самостійного курсу ДМХ - терапії. У необхідних випадках процедури ДМХ можуть бути повторені через 6 - 8 міс.
Достатньо висока ефективність рекомендованого підходу пояснюється тим, що фізичні чинники (ДМХ, вуглекислі ванни) мають різноманітну патогенетичну дію. Нами за допомогою УЗС, УЗДГ, РВГ, РГГ зареєстровано покращення магістральної і регіональної гемодинаміки при НАЧВ. Визначено значення ДМХ безпосередньо на область патологічного вогнища (ділянка черевної аорти) і проекцію НН. В спеціальній літературі побутує думка про протизапальний ефект ДМХ та реальні можливості підвищення глюкокортикоїдної активності НН в межах фізіологічних величин (В.М. Мавродий, 1989; С.Б. Першин, О.И. Галенчик, 1989 і ін.).
Висновки
1. Одноразова процедура ДМХ покращує магістральний і регіональний кровотік у басейні черевної аорти. Це підтверджується позитивною динамікою показників реовазографії ніг у 58,7% досліджуваних, що свідчить про відновлення магістрального кровотоку по судинам нижніх кінцівок, показники РГГ вірогідно змінилися в 55,9% випадків.
2. Одноразова процедура вуглекислих ванн сприяє достовірному поліпшенню показників ультразвукової допплерографії у 53,8% хворих, реовазографії ніг у 61,9% випадків і реогепатографії у 73,1% досліджуваних, що свідчило про доцільність включення цього виду бальнеолікування в комплексне лікування хворих НАЧВ.
3. Застосування запропонованих комплексів медичної реабілітації хворих на НАЧВ на достенотичній стадії з включенням курсів процедур ДМХ, вуглекислих ванн і медикаментів забезпечує досягнення ремісії в 88,5% хворих, тільки курси процедур ДМХ - у 66,7% досліджуваних, медикаментозних засобів - у 75,0% випадків.
4. Оптимальним методом медичної реабілітації хворих на НАЧВ є комплексне застосування ДМХ - терапії, вуглекислих ванн і медикаментозних засобів. Такий підхід забезпечує продовження ремісії до 1 року в 88,5% хворих. Застосування курсу процедур ДМХ або медикаментозних засобів у 41,7% і 25,0% випадків, відповідно, вимагає продовження медичної реабілітації або включення додаткових методів терапії.
Порівняльний аналіз показників характеризуючих перебіг НАЧВ, дозволяє вважати, що запропоновані комплекси медичної реабілітації діють однонаправлено на основні патогенетичні ознаки досліджуваного захворювання. Це підтверджується однонаправленою динамікою різноманітного ступеня виразності клінічних і інструментальних методів досліджень: повторне проведення ультразвукового сканування виявляє поменшення товщини стінки черевної аорти збільшення її просвітку, поліпшення рельєфу; ультразвукової допплерографії - зниження МакЛШ2, МінЛШ2, СДІ2, ІТ, реовазографії ніг - збільшення РІС, АЧП, зменшення - ЧМСНС, реогепатографії - зростання РІС, АЧП, зменшення - ЧК/ЧВ.
6. Найбільше ймовірними клінічними ознаками НАЧВ є характерний больовий абдомінальній синдром, наявність хворобливості черевного відділу при пальпації і систолічного шуму при аускультації. Останні ознаки є підставою для призначення інструментальних методів дослідження. Методики ультразвукової допплерографії і ультразвукового сканування дозволяють верифікувати діагноз НАЧВ на достенотичній стадії перебігу. Проведення запропонованої проби з фізичним навантаженням є підтвердженням порушень магістрального кровотоку по черевному відділу.
Список наукових праць за темою дисертації
1. Фесюк С.Н. Дециметрововолновая терапия, углекислые ванны // Мавродий В.М., Кондратюк А.А., Низова Н.Н - Физиотерапевтические средства. - 3-е изд. - Винница - Одесса: изд. ЦМРиФ МОУ, 1996. - С 44 - 45, 84 - 85.
Фесюк С.Н. Ишемические болезни органов пищеварения // Самосюк И.З., Мавродий В.М., Фисенко Л.И. - Физиотерапия, физиопунктура гастроентерологических заболеваний. - К.: АО Укрпрофздравница, 1998. - С. 292 - 297.
3. Фесюк С.Н. Неспецифический аортоартериит брюшного отдела аорты: особенности клиники, реальность диагностики // Вестник проблем биологии и медицины. - 1997. - №22. - C.162 - 166.
4. Фесюк С.Н. Роль неинвазивных методов в диагностике и комплексном лечении неспецифического аортоартериита абдоминальнной локализации // Вестник проблем биологии и медицины. - 1997. - №23. - С. 154 - 160.
5. Фесюк С.Н. Современный подход к методам диагностики и консервативного лечения неспецифического аортоартериита брюшного отдела аорты // Вестник физиотерапии и курортологии. - 1997. - №1. - С. 42 - 43.
Фесюк С.Н. Неспецифический аортоартериит брюшного отдела аорты: особенности клинического течения, неинвазивных методов диагностики и консервативного лечения // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования. - Киев: Логос, 1997. - С. 375 - 377.
Фесюк С.Н., Бортняк М.Г. Соврменные подходы к методам диагностики и консервативного лечения неспецифического аортоартериита брюшного отдела аорты // Современные аспекты военной медицины. - Київ. - 1997. - С. 287 - 289.
Фесюк С.Н. Дифференциально-диагностические критерии, новое в методах диагностики неспецифического аортоартериита брюшного отдела аорты //XIV з'їзд терапевтів України. - Київ. - 1998. - С. 268-269.
Фесюк С.Н., Мавродий В.М. Новый подход в консервативном лечении неспецифического аортоартериита брюшного отдела аорты // Еферентні методи лікування в сучасній медичній практиці - Вінниця. - 1996. - С. 73.
Фесюк С.Н. Комплексная диагностика и консервативное лечение неспецифического аортоартериита брюшного отдела аорты //II Український тиждень гастроентерологів - Дніпропетровськ. - 1997. - С. 130.
Фесюк С.Н., Мельник П.С. Неспецифічний аортоартеріїт черевного відділу аорти - сучасні підходи до діагностики та консервативного лікування на достенотичному етапі захворювання //II Національний Конгрес ревматологів України. - Київ. - 1997. - С. 19 - 20.
Фесюк С.Н., Мавродий В.М. Роль ультразвуковых методов диагностики, в выявлении неспецифического аортоартериита брюшного отдела аорты // Вопросы клинической медицины. - Симферополь. - 1997. - С. 167 -169.
13. Фесюк С.Н. Актуальные вопросы диагностики и комплексного лечения неспецифического аортоартериита брюшного отдела аорты // Актуальні проблеми санаторно-курортної реабілітації. - Одеса. - 1997. - С. 39 - 40.
14. Фесюк С.Н. Неспецифический аортоартериит брюшного отдела аорты - новое в диагностике и пути консервативной терапии // Актуальные проблемы курортологии и медицинской реабилитации. - Кишинёв - Одесса. - 1997. - С. 139 - 140.
15. Фесюк С.Н. Диагностика и консервативное лечение неспецифического аортоартериита брюшного отдела аорты // Досягнення та невирішені питання гастроентерології. - Харків. - 1998. - С. 197.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Фізична реабілітація в системі комплексного відновного лікування хворих на гіпертонічну хворобу. Клінічна характеристика хворих контрольної і експериментальної груп. Динаміка показників в період відновної терапії. Використання засобів фізіотерапії.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 05.03.2013Клініко-фізіологічне обґрунтування лікувальної дії засобів фізичної реабілітації на організм після компресійного перелому хребетного стовпа. Програма фізичної реабілітації хворих. Врахування ефективності застосування засобів фізичної реабілітації.
дипломная работа [156,3 K], добавлен 25.05.2012Клінічні особливості перебігу хронічного бронхіту у хворих з наявністю фонової тонзилярної патології. Перспективність використання вітчизняного імуноактивного препарату рослинного походження протефлазіду при проведенні медичної реабілітації хворих.
автореферат [41,3 K], добавлен 08.02.2009Тенденції розвитку реконструктивно-відновних методів лікування хворих з пошкодженнями кистьового суглоба. Методика компресійного остеосинтезу і заміщення дефектів човноподібної кістки геометрично подібним ендопротезом. Комплексне відновне лікування.
автореферат [40,6 K], добавлен 29.03.2009Поняття про інфаркт міокарда, його діагностика та медикаментозне лікування. Етапна реабілітація хворих. Лікарняний, поліклінічний, санаторно-курортний етапи. Призначення таласотерапії та електролікування. Диференційована програма відновлювальної терапії.
дипломная работа [233,9 K], добавлен 26.05.2013Переломи та переломовивихи дистального метаепіфіза кісток передпліччя є частим видом ушкоджень опорно-рухової системи. Проблема лікування ушкоджень та їх наслідків. Використання під час реабілітації накісткового остеосинтез і черезкiсткового остеосинтезу.
автореферат [39,4 K], добавлен 08.02.2009Клініко-імунологічні варіанти перебігу хронічного обструктивного захворювання легень І-ІІ ступенів. Схеми оптимізації базисного лікування хворих. Діагностика легеневої гіпертензії з застосуванням доплерокардіографії та спіральної комп’ютерної томографії.
автореферат [60,9 K], добавлен 18.03.2009Стан ліпідів і ліпопротеїдів у хворих на хронічну хворобу нирок V стадії, які лікуються програмним гемодіалізом. Критерії оцінки тяжкості перебігу ХХН V ст. Ефективність терапії із застосуванням аторвастатину у хворих. Оцінки тяжкості перебігу хвороби.
автореферат [220,6 K], добавлен 24.03.2009Етіологія та патогенез цукрового діабету; клінічна характеристика хворих. Дослідження ефективності застосування програми реабілітації хворих. Вплив лікувальної гімнастики, масажу та методів фізіотерапії на функціональний стан нижніх кінцівок людини.
дипломная работа [103,9 K], добавлен 22.01.2014Комплексна відновна терапія травм спинного мозку, що забезпечується поєднанням засобів консервативного і оперативного лікування. Лікувальна фізична культура, комплекс вправ. Рефлекторно-сегментарний масаж. Фізіотерапевтичне лікування й психотерапія.
реферат [309,9 K], добавлен 27.09.2014