Епізоотологія та заходи боротьби з дерматомікозами собак в м. Суми

Размещено на http://www.allbest.ru/

22

Размещено на http://www.allbest.ru/

Епізоотологія та заходи боротьби з дерматомікозами собак в м. Суми

Вступ

Службове собаківництво у колишньому СРСР почало розвиватися з 1924 року. В цьому ж році були створені центральний учбово-скотний розплідник і школа військових та спортивних собак. В наслідок - це центральна військова школа службового собаківництва . Крім того, у різних містах з'явились навколишні розплідники службових собак та школи службового собаківництва.

Про роль собаківництва у військовій справі говорить досвід застосування службових собак у часи війни, а у мирні часи - для охорони кордонів та різних військових об'єктів, також об'єктів приватної власності.

Поряд із державними розплідниками та спеціальними школами значну роль у розведенні сторожових собак відіграють громадські організації - клуби службового собаківництва. Їх завдання - готувати кадри спеціалістів кінологів, вдосконалювати породи собак, у співробітництві зі спеціалістами ветеринарної медицини, боротися із захворюваннями собак, проводити профілактичні заходи.

В останні роки намітилась тенденція до збільшення поголів'я собак, більша частина якого має значну племінну цінність. Із-за нерегулярних профілактичних ветеринарних заходів відсоток смертності собак від інфекційних захворювань знаходиться на досить високому рівні. Дерматомікози собак займають одне з провідних місць по захворюванню собак інфекційними захворюваннями. У Сумській області це захворювання регіструється з 1977 року. При дерматомікозах загрози для життя собак немає, але існує небезпека зараження людини.

Таким чином, тема даної дипломної роботи є актуальною.

1. Огляд літератури

1.1 Визначення захворювань

Дерматомікози (Dermatomycosis) - хронічне інфекційне захворювання шкіри та її похідних, викликане патогенними грибами дерматоміцетами, яке характеризується появою на шкірі різко обмежених, лущених ділянок з обломленим в основі волоссям або розвитком вираженого запалення шкіри, з виділенням серозно-гнійного випоту та утворенням товстої кірки. (Конопянский А.А., 1984)

Хворіють багато видів домашніх та сільськогосподарських тварин, собаки, кішки, хутрові звірі, а також гризуни. До дерматомікозів сприйнятлива людина, особливо діти. (Борисевич В.Б., 1996)

Дерматомікози відомі з давніх-давен. Наукове вивчення хвороби почалось з моменту відкриття їх збудників - парши (Шоенлайни, 1839), мікроспорії (Груби, 1841), тріхофітії (Маямстен, 1845). Заразність хвороб була встановлена на початку XIX століття у коней та в другій половині XIX століття у крупної рогатої худоби та собак. У той самий час була доведена можливість зараження дерматомікозами людини від тварин. [20] Французький дослідник Сабуро вперше запропонував класифікацію дерматомікозів. Вітчизняні вчені внесли значний внесок у вивчення дерматомікозів (П.И. Матчерский, П.Н. Кошкин, Н.А. Снесивцева та інш.). (Конопаткин А.А. 1984) Н. Сорокін створив працю “Растительные паразиты человека и животных как причина заразных заболеваний”, де описані деякі грибкові захворювання тварин та людини. Вивчено біологію збудників дерматомікозів, розробку заходів боротьби та профілактики хвороб, які присвячені дослідженню Н.Н. Богданова, П.Я. Щербатих, П.Н. Кошкіна, Ф.М. Орлова, та розробку заходів специфічної профілактики (А.Х. Саркісов, В.В. Петровіч, М.И. Нікіфоров, Л.Я. Яблочкін та інш.). (Лукашев И.И., 1961)

1.2 Етіологія захворювань

Збудники дерматомікозів відносяться до недосконалих грибів. Дерматофіти паразитують лише на кератинізованих шарах шкіри та її придатках. Збудники - гриби Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton. Розрізняють три основні групи дерматофітії: трихофітоз, мікроспорум та фавус. Перші дві мають багато подібних ознак, тому захворювання цих груп поєднують одним терміном - стригучий лишай. Але у зв'язку з тим, що збудники відрізняються за своїми біологічними властивостями, термін «Стригучий лишай» замінюється на відповідну збуднику назву (Осидзе Д.Ф., 1987).

Мікроспороз (мікроспорія «Стригучий лишай», Microsporosis) - заразна хвороба тварин. Викликається грибами роду Microsporum. Характеризується вона появою вогнищ поразки шкіри, її похідних, запальними процесами, обламуванням і випаданням волосся. Тварини до мікроспорозу сприйнятливі з перших днів життя. Сприйнятлива і людина.

Збудників мікроспороза поділяють на три групи: зоофільні, атропофільні й геофільні. Microsporum canis - головний збудник собак, кішок, мишей, пацюків, тигрів, мавп, рідше кроликів, свиней; Microsporum equinum - поражає коней; Microsporum gypseum - кішок, собак, коней, морських свинок, мишей, тигрів, мавп; Microsporum nanum - свиней (Осидзе Д.Ф., 1987).

За даними Радчука Н.А. (1991р.), збудники мікроспорії поділяються на три групи: Microsporum lanosum (пухнатий мікроспорум), Microsporum equinum (кінський мікроспорум), Microsporum gypseum (гіпсовий мікроспорум). Міцелій грибів прямий, розгалужений, септований. По мірі розвитку гриба розпадається, утворюючи округлі, різко приломляючи світло, спори до 3-4 мкм. На поверхні й у середині волосся спори розташовані хаотично у вигляді мозаїки.

Microsporum lanosum - збудник мікроспороза у собак і кішок. На сусло-агарі на 2-3^й день після посіву дає круглі з концентричними колами сірувато-білі колонії; із часом центр колонії стає пухким. Зворотний бік колонії жовтий. При мікроскопіюванні культури видно септовані, розгалужені у вигляді гребня органи міцелія (Kristensen S., Krogh H.V., 1981).

Microsporum equinum - збудник мікроспороза коней. На середовищі Сабуро утворює шкіряні, складчасті, щільно прилягаючі до середовища колонії, вкриті сірувато-білим септованим повітряним міцелієм. Колір зрілих колоній жовтий або коричневий, зворотна сторона колонії - жовта. Мікроколідії грушоподібні, рідкі. Макроколідії багатоклітинні (15-20 Х 12-17 мкм). Хламідоспори інтерколярні, рідше термінальні. (Петрович С.В., Саркисов А.Х., 1981).

Microsporum gypseum - збудник мікроспороза коней, собак, кішок, пацюків, мишей. На суслі-агарі дає плоскі, а з часом хмаристі, невірно-скидчасті колонії. Колір колонії темнуватий, ясно-коричневий, зворотний бік рудувато-коричневий. Міцелій рекетоподібний з великою кількістю мікроколідій. Макроколідії є або не виявляються. Уражене волосся флюорисцує в наслідок продукування грибом флюорисцуючого пігменту - інтеридита (Wolf, 1957).

Тріхофітоз - (тірхофітія, «Стригучий лишай»). Trihophytosis - заразна хвороба багатьох видів тварин, викликана недосконалими грибами роду trihophyton. Супроводжується появою на шкірі різко обмежених вогнищ з обламаним волоссям та злущеною висівкоподібною поверхнею або ділянками запалення шкіри та її фолікулів. Розповсюджений у багатьох країнах світу. Заражається й хворіє людина (Baumgertner W., 1980).

Розрізняють чотири види збудників тріхофітоза:

-Trichophyton verrucosum Bodin 1902 - викликає захворювання у великої рогатої худоби, овець, кіз, зєбу, буйволів, оленів. Рідко заражаються коні, мавпи, собаки і хутрові звірі;

-Trichophyton mentegrophytes - уражає хутрових звірів, кроликів, морських свинок, мишоподібних гризунів, іноді можуть хворіти коні.

-Trichophyton equinum - основний збудник тріхофітоза коней;

-Trichophyton sarkisovii ivan. at pol. - новий вид збудників тріхофітії верблюдів (Осидзе Д.Ф., 1987).

За даними Радчука Н.А. (1991р.) збудників тріхофітії поділяють на п'ять видів:

- Trichophyton faviphorme;

- Trichophyton tonsurans;

- Trichophyton verrucosum - викликає тріхофітію у великої рогатої худоби;

- Trichophyton equi;

- Trichophyton gypseum - викликає захворювання у коней, Trichophyton gypseum var. autotraphycum - у овець. Збудник паразитує на волоссі та на шкірі у вигляді розгалуженого сиптированого міцелію, що розпадається на спори.

Trichophyton faviforme - повільно паразитуючий гриб. На агарі Сабуро утворює шкірясті колонії, пуговчасті в центрі, із глибинним ростом у живильну середу . На суслі-агарі колонії жовтувато-білі, віскоподібні, у центрі піднесені, із глибокими неправильними складками і щільними променистими краями. Іноді колонії шкірясті, покриті з поверхні білосніжним низьким густим пушком. Гриб формують міцелій різної товщини й округлі або чотирьохкутні артроспори, які розташовані ланцюжками.

Trichophyton tonsurens (Trichophyton creterieforu) на агарі Сабуро утворює колонії білого чи жовтуватого забарвлення, округлої форми, у центрі кратероподібні, пухнаті, по периферії бархатисті. У культурах міцелій гіллястий, із численними грушоподібними спорами, які розташовані гроздьовидно на вітках міцелію, чи по ньому безпосередньо. У старих культурах зустрічаються хламідоспори. На суслі-агарі колонії густо-променисті, по периферії бархатисті, поверхня складчаста, часто з кратероподібною впадиною у центрі. Колір колоній білий, із часом стає кремовим (Kunstyr J., et al., 1980)

Trichophyton gypseum - швидко зростаючі гриби. Поліморфні на сусло-агарі колонії плоскі, рівні, підняті в центрі у вигляді маленького горбка, із променистою поверхнею білого кольору з переходом у жовтуватий, із зворотної сторони колонії мають червону пігментацію. У культурах міцелій гриба тонкий, розгалужений, із рясними спіральними й кільцеподібними закінченнями гіф та численними гроздьоподібно розташованими, округлими спорами. На середовищі Сабуро колонії правильної округлої форми, променисті, наче посипані гіпсом. Колір білий, зворотна сторона колоній жовта або коричнева. У центрі колонії пуговчасте узвишшя.

Trichophyton verrucosum (var. autotrophycum) - колонії з'являються на сусло-агарі на 20-25^й день. Первинна культура має вид білих, тонких і округлих колоній, розпливчастої форми, із паутиноподібним краєм, смугастою в центрі і бархатисто-пухнастою поверхнею. Іноді колонії опуклі, пухкі чи плоскі й розпростерті, а також округлі, білі, пухнасто-бархатисті, в діаметрі від 5-7 до 10-20 мкм, з рівним краєм (Kunstyr J., et al., 1980).

Стійкість збудника. Спори грибів дуже стійкі до впливу несприятливих для них умов зовнішнього середовища. У приміщеннях для тварин, на кормах, упряжі - спори, знаходячись у лусочках і в перепалених волосках, можуть залишатися життєздатними протягом 4-8 років. У гної і гнойовій жижі спори зберігаються приблизно 8 місяців. Вони стійкі до заморожування, висушуванню та впливу прямих сонячних променів. Спори грибів руйнуються при кип'ятінні через 3-5 хвилин, а при 80°С через 7-10 хвилин. Суха пара діє на спори менш активно; так, при температурі 110°С вони гинуть через час, а при 80°С через дві години (Sisak M., 1980).

Гарними дезинфікуючими засобами є 5%-вий розчин формаліну з домішкою 1%-го їдкого натру, 5%-вого розчину серно-карболової, підігрітої до 60°С, фармол-гасової емульсії (10 частин формаліну, 10 частин гасу, 80 частин води, підігрітої до 60°-70°, та одна частина препарату СК-9) і 20%-ве хлорне вапно (Петрович С.В., 1989).

1.3 Епізоотологія захворювань

Дерматомікози - захворювання, що уражає домашніх тварин усіх видів; частіше занедужують коні, велика рогата худорба, м'ясоїдні, рідше дрібна рогата худорба, свині, також пацюки й миші. Більш схильні до захворювання молоді тварини з тонкою й ніжною шкірою. Вирішальне значення виникнення захворювань має стан опірності організму тварин. Однобічне й неповноцінне харчування, недостатність вітамінів у кормах, відсутність належного догляду за шкірою, тривале утримання у сирих, бридких приміщеннях, знижує опірність організму тварин, створює умови, сприятливі для виникнення захворювання (Алтухов Н.М., 1990) [1].

Хвороба реєструється в будь-яку пору року, але частіше з лиспопада по березень. Цьому сприяють зниження резистентності організму тварин, зміна метеологічних умов, незбалансованій годівлі. Переміщення й перегрупування нерідко приводять до перезараження тварин і масового спалаху тріхофітії. У телят підйом захворюваності частіше припадає на вересень-листопад, чому передує комплектування груп тварин: у коней кінних заводів - на період відібрання молодняку (вересень-листопад), на іподромах після ввезення великих партій нових тварин (липень-серпень) (Конопяткин А.А., 1984).

Основним джерелом зараження «Стригучим лишаєм» є хворі тварини. Не меншу небезпеку в поширенні хвороби представляють шкірні лусочки, вовна, волосся хворих тварин, що забруднюють тваринницькі приміщення. Потрапляючи в зовнішнє середовище, грибки, які знаходяться в лусочках шкіри й волосся, можуть тривалий час зберігатися, а за сприятливих умов навіть розмножуватися, що веде до створення тривалого й стійкого джерела інфекції. Слід враховувати таке джерело інфекції, як гризуни (миші й пацюки). Тварини заражаються в наслідок безпосереднього зіткнення з хворими при облизуванні й обнюхуванні уражених місць шкіри. (MendicDarco., 1979).

Пополи, хомути, щітки, годівниці, рушники для обтирання собак, дорожки для собак і кішок часто є місцем скупчення грибків і сприяють поширенню хвороб. Аналогічну роль у епізоотології хвороби відіграють місця вигулів собак, усі ті місця, з якими контактували хворі тварини «Стригучим лишаєм». Несвоєчасне виявлення хвороби, спільне утримання хворих тварин із здоровими, спізніле й неправильне лікування сприяють поширенню хвороби. Враховуючи велике поширення грибків-збудників «Стригучого лишаю» у природі, необхідно мати на увазі можливість раптового виникнення захворювання при зниженні опору організму тварин у наслідок поганих умов утримання і недостатньої годівлі. (Janovitz E.B., Long G.G., 1984)

1.4 Патогенез захворювань

«Стригучий лишай» є типовим мікозним захворюванням, первинний розвиток якого в більшості випадків пов'язаний з положенням опірності організму в силу порушення зоогігієнічних вимог за доглядом й утриманню тварин. Попадаючи у шкіру через дрібні подряпини й садна, грибки швидко розмножуються й виділяють керетоличні речовини, які здатні розчиняти рогові клітинки волосся й епідерміса. Міцелій грибків проростає по ходу росту волосся в росткову частину верхнього шару шкіри її відрізняють густою сіткою сидячою в шкірі волоса. В той же час грибки поширюються по ходу волосся вгору, а деякі їх різновиди проникають всередину волосся. Уражене волосся покривається густим сіруватим нальотом, що складається з міцелія і спор грибка, стає сухим і легко ламається. Усе ж таки корені волосся в більшості випадків не руйнуються, і після відпадання скоринок разом із відмерлим волоссям починається ріст нового волосся. (Hajsig M., et al., 1980).

Рідше грибки проникають у глибокі шари шкіри, у дерму, і руйнують волосяні цибулини. У таких випадках у місцях поразки залишаються облисілі ділянки шкіри. Крім руйнування волосся, отруйні речовини грибка подразнюють нервові рецептори шкіри, чим і обумовлюється поява сверблячки в місці поразки, а також посилене розмноження паросткової частини верхнього шару шкіри, що веде до його посиленого розростання й утворення щільних скоринок і струпів. Ступінь і характер змін в шкірі залежить насамперед від стану опірності організму, патогенності грибка й місцезнаходження пораження.

На ділянках шкіри, покритих невеликою кількістю волосся, грибки поряд із руйнуванням волосся викликають поверхневе запалення шкіри з виділенням великої кількості випота, утворенням малопомітних вузликів і пухирців, із наступним розвитком скоринок і злущенням. На ділянках шкіри, які густо заросли волоссям, запальне явище виражене слабкіше: дрібні вузлики швидко зникають, однак спостерігається рясне утворення струпьевидних кірок, просочених клейким випотом які щільно прилягаючих до шкіри.

Поразка шкіри й дія токсичних речовин позначається на загальному стані тварин: тварини худнуть, стають малорухомими, знижується продуктивність, молодняк погано розвивається. (Woloszyn S., et al., 1983).

1.5 Клінічні ознаки захворювань

Тріхофітія - інкубаційний період триває 8-30 днів, а іноді й більше. Захворювання може протікати в субклінічній, поверхневій, фолікулярній (глибокій) та атипічній (стертій) формах. При субклінічній формі уражається одиночне волосся в області голови, шиї, тулуба, кінцівок.

При поверхневій формі на шкірі спочатку з'являються щільні горбки. Волосся у таких місцях скуйовджене, матове і незабаром обламується в основі фолікулів. Утворюються підняті лускаті азбестоподібні плями округлої чи овальної форми. Потім ці плями збільшуються, а найближчі можуть зливатися, досягаючи при цьому розмірів дитячої долоні. При загоєнні вогнищ поразки спостерігається помірна сверблячка. (Дулур И.И., 1990).

При фолікулярній (глибокій) формі на голові, шиї і кінцівках (особливо між пальцями і на м'якушах) з'являються підняті плями, які позбавлені волосся (чи з окремим обламаним волоссям) і покриті лусочками чи тістоподібними скоринками. Ці плями спочатку мають округлу форму, а потім здобувають овальну. Зливаючись, вони можуть утворювати вогнища різні за розмірами та формами. При знятті кірок виявляють гіперемію шкіри. При натисненні на уражені ділянки з волосяних фолікулів виділяється гній. Сверблячка відсутня або слабко виражена. (Бакулова И.А., і соавт., 1982).

При атипічній (стертій) формі на голові, шиї, кінцівках, рідше тулубі з'являються вогнища облисіння округлої форми без ознак запалення й сверблячки.

В усіх випадках на кінцях ураженого волосся утвориться сірувато-білий чохол, що представляє собою скупчення спор гриба.

У собак, як правило, спостерігається фолікулярна форма тріхофітії з різко вираженою запальною реакцією. Хвороба триває кілька місяців. Шерсть на уражених ділянках за звичай не відростає. (Борисевич В.Б., 1997).

Мікроспорія - захворювання протікає в субкліничній, поверхневій, фолікулярній (глибокій) і атипічній (стертій) формах. Інкубаційний період і клінічна картина в основному такі ж самі, як і при тріхофітії. Однак мікроспорія у собак частіше протікає в субкліничній та поверхневій формах. Волосся у вогнищах поразки обламується на височині декількох міліметрів над поверхнею шкіри. Нижній кінець волосся потовщений та покритий сірувато-білим нальотом, який складається зі спор збудника. При видужанні уражені ділянки за звичай заростають шерстю. (Литвицкий С.С. )

1.6 Патолого-анатомічні зміни

Патолого-анатомічні зміни збігаються з клінічними ознаками хвороби. (Борисевич В.Б., 1997; Тейхмач П., 1995, Андриякова Н.Г., 1992).

1.7 Діагностика захворювань

Діагноз ставлять комплексно з обліком епізоотичних даних, симптомів, мікроскопії волосся й скоринок, люмінесцентного аналізу, культивування на живильних середовищах.

Мікроскопічні дослідження. Волосся, чи лусочки скоринки поміщають у 10%-вий водяний розчин їдкого натру на 10-20 хвилин. Після цього невеликий шматочок матеріалу переносять преперовальной голкою в краплю 50%-вого водяного розчину гліцерину, нанесеного на предметне скло, покривають покровним склом і мікроскопіюють спочатку під малим (х 7) потім під великим (х 40) збільшенням. Не рекомендується користатися міцним розчином лугу чи сильно підігрівати препарат. І те й інше порушує розташування гриба, що іноді приводить до діагностичних помилок.

При обробці матеріалу лактофенолом зберігається морфологічна структура гриба й препарати можна зберігати тривалий час (Адрианова Н.Г., 1992).

Люмінесцентний аналіз. Для люмінесцентного аналізу патологічного матеріалу (як і інших об'єктів) джерелом ультрафіолетових променів є ртутно-кварцова лампа типу ПРК-4 із світлофільтром (скло Вуда), які затримують частину променів і пропускають ультрафіолетові промені.

Люмінесцентний аналіз проводять у затемненому приміщенні. Лампу включають в електромережу і через 3-5 хвилин починають дослідження. Досліджуваний об'єкт поміщають під ртутно-кварцову лампу на відстані 20 см від світлофільтра. Об'єктом дослідження на дерматомікози є волосся тварин.

Культивування. Посів проводять на сусло-агар, агар Сабуро з глюкозою чи агар Литмана. Уражене волосся звільняють від скоринок, подрібнюють на склі, прокаленому над полум'ям пальника, чи в стерильній чашці Петрі, й петлею переносять на поверхню живильного середовища ( Техмель Петер., 1995).

Для затримки розвитку сторонньої мікрофлори в середовище додають антибіотики (пеніцилін - 50 ЕД), стрептоміцин - 100 ЕД на 1 мл середовища), а для затримки росту не тільки бактеріальної, але й грибної флори, крім пеницилина й стрептоцита, у середовище антибіотик актидит (насреміцит) у кількостей 0,5 мл на 1 мл середовища, що значно полегшує виділення дерматофітів із забрудненого матеріалу.

Засівати лусочки чи скоринки не рекомендується, вони містять велику кількість сторонньої мікрофлори, забруднюють посіви; їх сіють у випадку, якщо немає ураженого волосся. Уражене волосся для посіву можна відбирати за допомогою пінцета або брати волосся, що дають перетини (мікроспоріум) при опроміненні ультрафіолетовими променями.

У пробірку засівають 2 шматочки волосся довжиною 1-2 мм на відстані 1 см один від одного. Засівають 8-10 пробірок і культивують при температурі 22-27?С при кімнатній температурі. За культурами періодично ведуть спостереження, їх оглядають через 7-15 днів; якщо за цей період ріст не з'являється, спостереження ведуть до 30 днів.

Колонії, які виросли, досліджують під мікроскопом. Для цього стерильною петлею знімають уздовж країв колонії шматочок міцелію, кладуть на предметне скло в краплю 50%-вого водяного розчину гліцерину чи лактофенолу, покривають покровним склом і досліджують. (Андросов Ф.З., 1981).

1.8 Диференціальна діагностика захворювань

Тріхофітію необхідно відрізняти від мікроспорії, парши, корости, екземи й дерматитів інфекційної етіології на підставі аналізу клініко-епізоотичних даних і результатів мікроскопії. Спори тріхофітонів більш великі, ніж у мікроспорум, розташовуються ланцюжками. При люмінісцентной мікроскопії волосся, яке уражене грибом мікроспорумом, під дією ультрафіолетових променів дає яскраво-зелене, смарагдове світіння, чого не буває при тріхофітії.

При корості інший характер пораження шкіряного покрову, а при мікроскопії матеріалу виявляють коростяних кліщів. Екземи й дерматити не супроводжуються утворенням обмежених плям, волосся не обламується, як це буває при тріхофітії. (Конопяткин А.А., 1984).

Мікроспорію диференціюють від тріхофітії, корости, гіпоавітамінозу А, дерматитів неінфекційної етіології. При гіпоавітамінозі А, дерматитах не виявляють збудників у мазках з патматеріала, при корості виявляють коростових кліщів. (Конопяткин А.А., 1984). При люмінісцентному методі уражене волосся під ультрафіолетовими променями дає яскраве зеленувате світіння. Волосся, уражене іншими захворюваннями, такого світіння не дає. Цей метод дає можливість діагностувати хворобу на ранніх стадіях. (Борисевич В.Б., 1997).

1.9 Лікування захворювань

Тактика лікування дерматомікозів залежить від того, який характер мають поразки - локалізований чи дисемінованний. Спочатку вистригають шерсть в місці поразки і по 1-2 см навколо нього. Здорові ділянки шкіри відрізняються більш блідим кольором. Зрізану шерсть необхідно спалити. Легко відокремлені скоринки знімають, а уражені ділянки шкіри, захоплюючи частково здорову, обробляють одним із наступних препаратів:

-10%-вий водний розчин саліцилової кислоти наносять однократно; при необхідності повторно змазують обкладені місця;

- крем і розчин клотрімазола 2-3 рази на добу;

- мікозолоновая мазь 1-2 рази на добу;

- мазь “ЯМ” 1-2 рази на добу;

- 10% розчин саліцилової кислоти в 5% спиртовому розчині йоду 2-3 рази на добу;

- 1% мазь чи лінімент юглона 1 раз у 2 доби;

- 10% спиртовий розчин йоду 1 раз у 2 доби: (Маленин Л.Л., 1985).

При великій площі поразок застосовують системні препарати: грізеофульвін - усередину по 5-10 мг/кг 3 рази на добу протягом 2-3 тижнів, кетоконазол (нізорал).

- 10 мг/кг/сут. (Кузьмін А.А., 1995).

За даними Слєпнєва Н.К., (1991) для лікування хворих уражені ділянки шкіри необхідно, насамперед, розм'якшити й змити теплою водою з милому, гасом, дотримуючись запобіжних заходів. Потім навколишні ділянки, які ще не уразили волосся, змазують, обов'язково з утиранням 10%-вого спиртового розчину йоду, 10%-вого саліцилового спирту чи мазі, 3-5%-вого розчину однохлористого йоду, 1-5%-вої емульсії юглона на риб'ячому жирі або чистого березового дьогтю при підігріванні до 50?С. Подібний ефект робить утирання препаратів РОСК або тріхотецинового лінімента.

Гарний терапевтичний ефект робить антибіотик грізеофульвин, введений усередину щодня протягом 8-10 днів по 20-50 мг на 1 кг маси тварини. (Глотов Л.М., 1991).

За даними Борисевича В.Б., (1997) купання тварин виключають. З метою лікування можна застосовувати вакцину “Ментовак”. При мікроспорії ця вакцина неефективна, її вводять внутрішньмязево цуценятам у віці 2-3 місяці та дорослим собакам з інтервалом у 7-10 днів у дозі 1 і 2 мл. Орально задають грізеофульвин (40 мг/кг протягом 8-12 днів), йодид калію чи натрію (0,02 г/кг протягом 8-14 днів). Місцево застосовують різні фунгіцидні та фунгіостатичні препарати: мітрофунгін (рідина чи мазь), клотримазол (рідина чи мазь), юглон (1% мазь), 10% саліциловую здорової тканини щодня до видужання. Антибіотик трихоцитин призначають у вигляді 0,25% суспензії на риб'ячому жирі чи вазеліновій олії. Повторно цей препарат наносять через 6-8 днів. Однохлористий йод застосовують таким чином: перші 3 дні скоринки просочують 3-5% розчином препарату, потім уражені місця обмивають теплою водою з милому, видаляють скоринки і змазують 10% розчином однохлористого йоду. Через 5 днів лікування повторюють. (Під. ред. Достоєвського П.П., Судакова Н.А., 1990).

За даними Лукашева И.И., (1961) для лікування застосовують 10%-вий саліциловий спирт, 10%-ву настойку йоду, мазь із препарату ЛНАС на вазеліні в 1,5 концентрації, суміш із рівних частин хлоралгідрату карболової кислоти й настойки йоду чи 2%-ву мазь із юглона на вазеліні. Шерстний покрив у одужаних тварин обов'язково обтирають теплим розчином зеленого мила чи дерев'яної шелухи з додавання 2-3% розчину креолна.

1.10 Імунітет і засоби специфічної профілактики захворювань

Тварина, яка перехворіла тріхофітією, здобуває напружений, тривалий імунітет. Серологічні реакції (РА, РСК) зберігаються лише кілька місяців. Імунітет у тварин, які перехворіли мікроспорією, формується напружений тривалістю не менш 2-х років. Установлено відсутність перехресного імунітету до різних збудників мікроспорії. (Амухов Н.М., 1990).

Для специфічної профілактики й лікування тварин від тріхофітії вчені під керівництвом А.Х. Саркисова (1971) створили вакцину “Ментовак”, що застосовують відповідно до діючих настанов. Імунітет у щеплених тварин настає через місяць після щеплення і зберігається практично довічно. (Саркисов А.Х., Никифоров Л.И., 1981).

Вакцина проти мікроспорії у нашій країні не розроблена (Борисевич В.Б., 1997).

У Росії та інших країнах ближнього зарубіжжя розроблені й випускаються вакцини проти мікроспорії, такі як “Полівак-тм” “Вакдерм”.

1.11 Заходи боротьби із захворюваннями

Боротьба із захворюванням здійснюється згідно “Ветеринарному законодавству”.

Кішки, хворі мікроспорією, підлягають знищенню, а собаки строгій ізоляції при ветеринарних лікарнях і лікуванню. Лікування хворих мікроспорією і тріхофітією собак у розплідниках і вдома заборонено. У випадку підозри на шкірне захворювання власники тварин зобов'язані негайно доставити тварин у ветеринарну лікарню.

У квартирі, де виявлена хвора на дерматомікоз людина, заходи щодо ліквідації захворювання організуються й проводяться органами охорони здоров'я.

Дезінфекцію в розплідниках собак, віваріях і ін. проводять зусиллями й засобами ветеринарних органів. Основною мірою профілактики у боротьбі з мікроспорією та тріхофітією є постійний контроль за благополуччям населених пунктів по захворюванню тварин дерматомікозами, і систематичне проведення роботи зі знищення бездомних собак і кішок.

Відлови бездомних тварин здійснюється бригадами, які організуються за рішенням виконкомів міських та районних Рад депутатів трудящих.

Керуючі будинками, коменданти й власники будинків зобов'язані виявляти на території домоволодінь бездомних тварин і сповіщати про це бригаді по вилову бездомних тварин.

Ветеринарні органи разом з органами охорони здоров'я зобов'язані широко знайомити населення із заходами профілактики дерматомікозів (“Ветеринарне законодавство” I том 1961).

За даними Осидзе Д.Ф., (1987) для попередження виникнення й поширення захворювання необхідно дотримуватись ветеринарно-санітарних правил по догляду за тваринами та їх утриманням.

Не допускати контакту із хворими та підозрюваними в зараженні тваринами й людиною. Гризунів систематично знищують. Не рекомендується застосовувати як підстилку солому, поїдену мишами. Контамінований збудником корм і воду виключають із раціону. Собак систематично оглядають. Хворих та підозрюваних у зараженні ізолюють і лікують. Клітки, годівниці та поїлки дезінфікують полум'ям паяльної лампи чи киплячим 2%-вим розчином їдкого натрію чи калію. Підстилку спалюють. Щітки, нашийники, повідки та ін. знезаражують, занурюючи на 30 хвилин в емульсію, яка містить 4% формальдегіду, 10% гасу, 0,2% емульгатору СК-9 і 85,5% води. Для дезінфекції приміщень застосовують суміш, яка складається з 2% формальдегіду і 1% їдкого натрію чи калію, із розрахунку 1л. на 1 м³. Приміщення закривають на 2-3 години, а потім ретельно провітрюють. Людям, які доглядають за хворими й підозрюваними в зараженні собаками, необхідно строго дотримуватись заходів особистої гігієну. (Шеклаков Н.Д., 1986).

2. Характеристика міста Суми

Місто Суми є обласним центром, розташованим на півночі Лівобережної України, у Дніпровсько-Донецькій западині, на берегах Псла, його припливу Сумки і припливу Сумки - Стрілки.

Суми поділяються на два адміністративних райони: Ковпаківський і Зарічний. Територія міста складає 93,4 кв.км. У місті Суми знаходиться таке поголів'я тварин:

ВРХ - 582 гол.

Коні - 70 гол.

МРХ -308 гол.

Собаки - 6234 гол.

Кролі - 50000 гол.

Свині - 6429 гол.

Бджоли - 3000 бджілосімей.

Птах (кури) - 8000.

Сумський кінологічний центр собаківництва був заснований у 1972 р. і називався Сумським обласним клубом службового собаківництва при ДОСАФ. Він знаходився за адресою: м. Суми, пров. Громодянський 1.

У 1972 році в клубі було зареєстровано 35 службових собак. На сьогоднішній день у клубі зареєстровано 2036 собак.

Породний склад службових і декоративних собак:

Боксер - 214 гол.

Німецька вівчарка - 260 гол.

Доберман - 149 гол.

Сенбернар - 70 гол.

Ротвейлер - 120 гол.

Мастіно-нєополітано - 4 гол.

Бордоский дог - 1 гол.

Дог - 27 гол.

Кавказька вівчарка - 42 гол.

Середньоазіатська вівчарка - 36 гол.

Южнорусская вівчарка - 2 гол.

Різеншнауцер - 55 гол.

Чорний тер'єр - 38 гол.

Ньюфаундленд - 33 гол.

Колі (шотландська вівчарка) - 120 гол.

Эрдель-тер'єр - 127 гол.

Московська сторожова - 35 гол.

Американський кокер спанієль - 53 гол.

Бассет хаунд - 13 гол.

Бульдог французький - 65 гол.

Мітель шнауцер - 7 гол.

Пудель - 245 гол.

Бершингтон-тер'єр - 1 гол.

Кері-блю-тер'єр - 4 гол.

Рій тер'єр - 2 гол.

Чау-чау - 12 гол.

Болонки - 123 гол.

Американський стаффордшир-тер'єр - 57 гол.

Піт-буль-тер'єр - 40 гол.

Бултер'єр - 35 гол.

Далматинський собака - 15 гол.

Кул-пій - 2 гол.

Собаки, які не представляють племінної цінності, є на обліку в Міській ветеринарній лікарні та Дільничних ветеринарних лікарнях.

3. Мета та завдання роботи

Метою даної дипломної роботи було вивчення поширення дерматомікозів серед собак у місті Суми, а також вивчення клінічного прояву хвороби й розробка ефективного лікування з використанням вакцин: “Полівак - ТМ”, “Вакдерм”, а також фунгіцидно-бактеріцидної мазі “ЯМ”.

Перед нами були поставлені наступні задачі:

1. Вивчити поширення дерматомікозів серед собак.

2. Вивчити клінічні ознаки прояву хвороби.

3. Освоїти методи діагностики дерматомікозів собак.

4. Розробити та упровадити ефективний метод лікування дерматомікозів із використанням різних вакцин: “Полівак - ТМ”, “Вакдерм” у порівнянні з фунгіцидно-бактеріцидною маззю “ЯМ”.

4. Власні дослідження

4.1 Матеріали та методи дослідження

собаківництво дерматомікоз захворювання імунітет

Робота виконувалась на кафедрі “Терапії, фармокології та клінічної діагностики” Сумського національного аграрного університету з 1998 по 2003 роки (5 місяців) і в період виробничої практики в клініці дрібних тварин “Ветдопомога”, а також на базі дільничної лікарні ветеринарної медицини Ковпаківського району, та за поданими даними Сумського обласного клубу службового собаківництва.

Поширення дерматомікозів, епізоотологію, клінічний прояв хвороби вивчали на підставі матеріалів ветеринарної звітності по м. Суми, журналу реєстрації хворих тварин, власних спостережень за період 1998-2003 (5 місяців) років.

Закономірності прояву епізоотичного процесу при дерматомікозах собак вивчали із використанням методів, які викладені у методичних вказівках по епізоотичному обстеженню (Бакулов И.А., Юрков П.П., Песковецкой А.П., 1982) та в книзі “Посібник із загальної епізоотології” (за редакцією Бакулова И.А., і Третьякова А.Д., 1979).

Вивчаючи особливості прояву дерматомікозів собак, ми визначили поширеність і сезонність хвороби. Отримані дані піддавав аналізу й узагальненню.

Клінічні ознаки хвороби вивчали на підставі обстеження хворих дерматомікозом собак. Схему лікування собак проти дерматомікозу випробували на 84 собаках. Собаки відбиралися в групи за типом аналогів (вік і чистопородність) і розділені на 3 групи по 28 голів у кожній.

Собак I групи лікували місцево, із застосуванням фунгіцидно-бактеріцидної мазі “ЯМ”. Фунгіцидно-бактеріцидна мазь “ЯМ” є складною сумішшю, що складається із саліцилової кислоти, окису цинку, сірки очищеної, дьогтю, скипидару, вазеліна й ланоліна. По зовнішньому вигляді являє собою мазьоподібну масу, що тягнеться від світло-сірого до темно-коричневого кольору, специфічного запаху. Мазь “ЯМ” випускають у добре закритих склянках із кришками, що загвинчуються. Зберігають у темному місці при кімнатній температурі. Термін придатності при зазначених умовах збереження 1 рік із дня виготовлення.

Мазь не має побічні дії, протипоказань до застосування немає.

Застосовують для лікування тварин при екземах, дерматитах, тріхофітії й інших захворюваннях шкіри. Перед застосуванням мазь ретельно перемішували, тому що при тривалому збереженні може бути розшарування компонентів, що входять до її складу. Мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри і на 2-4 мм довкола них без попереднього видалення кірочок та вистерігання шерсті; при цьому її злегка втирають в оброблювану поверхню.

Уражені ділянки обробляють 1-2 рази на день до відокремлення скоринок. Якщо через 4-5 днів скоринки не відокремились, утирання мазі продовжують. Звичайно, через 7-10 днів уражені ділянки звільняються від скоринок, і на них спостерігається ріст волосся.

Через 10 днів після обробки з уражених ділянок шкіри проводять контрольні мікроскопічні дослідження зіскрібків. При виявленні збудника хвороби лікування повторюють.

Собак II групи лікували з застосуванням інактивованої вакцини проти дерматомікозів тварин “Вакдерм”. Вакцина “Вакдерм” являє собою інактивовані спори дерматофітів і призначена для профілактики й лікування мікроспорії та тріхофітії кішок, собак, хутрових звірів і кроликів.

Вакцина випускається в рідкому й сухому виді і по зовнішньому вигляді являє собою:

- рідка - однорідна суспензія жовтувато-коричневого кольору;

- суха - пористу масу жовтувато-коричневого кольору.

Вакцину випускають в ампулах у розфасовці по 1-5 см³, в інсулінових і пеніцилінових флаконах по 1-15 см³, у скляних флаконах по 50-200 см³, а також у скляних градуйованих флаконах по 400-500 см³.

Для розчинення ліофілізованої вакцини користувались розчином для вакцин проти дерматофітозів тварин. Вакцину розчиняють із розрахунку 1 см³ розчинника на 1 дозу вакцини.

Собак рекомендується імунізувати з лікувальною метою в дозах: вагою тіла 5 кг 0,5 см³, вагою більше 5 кг 1,0 см³. Вакцину застосовував внутрішньомязево, дворазово в ділянці стегна, спочатку в одну кінцівку, а через 10-14 діб в іншу. Для кожної тварини використовував окрему стерильну голку.

Не прищеплювали тварин з підвищеною температурою тіла, у другій половині вагітності, а також хворих інфекційними й незаразними хворобами. Ослаблених і хворих тварин попередньо лікують, а після видужування імунізують проти дерматофітозів. Імунізацію проводили незалежно від пори року.

Собак III групи лікували інактивованою вакциною “Полівак - ТМ” проти дерматофітозів тварин - включає 8 видів і різновидів грибів із роду Тріхофітон і мікроспорум і призначена для профілактичної й лікувальної імунізації. Вакцина по зовнішньому вигляді являє собою однорідну суспензію жовтувато-коричневого кольору без сторонніх включень.

Перед застосуванням флакон із вакциною струшують. Перед вакцинацією тварин обстежували клінічно. Не прищеплювали тварин із підвищеною температурою і хворих інфекційними хворобами.

Вакцину вводили внутрішньомязево в ділянці лопатки, шиї чи задньостегнової групи м'язів дворазово з інтервалом між введенням 10-14 діб. Шкіру на місці ін'єкції дезінфікують 70% етиловим спиртом чи 0,5%-вим розчином карболової кислоти. Для кожної тварини використовували окремий одноразовий шприц.

З лікувальною метою вакцину вводили собакам у спеціальних дозах: 1-10 міс. м'язи шиї, лопатки та задньостегнові - 0,5-1см³, старше 10 міс. 0,5-1см³. При необхідності використовував триразове введення вакцини.

Лабораторну діагностику дерматомікозів проводили по методах описаних В.М.Лещенко, (1988). Патолого-анатомічний матеріал брали від свіжих, але вже цілком розвинених вогнищ поразок, де елементів гриба буває за звичай більше. Патологічний матеріал відбирали анатомічним пінцетом, іноді гострієм скальпеля. Волосся зміненого кольору, форми, обламані (“пеньки”), вигнуті у вигляді знаку питання брали разом з навколишніми чи покриваючими їх, лусочками. Іноді користувавлися “лупою”, якщо волосся обламане на рівні шкіри (“чорні крапки”) чи на ньому є дрібні щільні вузлики (“пьедра”).

При інфільтративній формі тріхофітії та мікроспорії волосся відбирали із периферії вогнища: волосся, плаваюче у гної, взятому фолькмоновскою ложечкою на чашку Петрі, годинне чи предметне скло, виловлював препаровальною голкою.

Гній з відкритих вогнищ пораженя, сукровищне відділення гранулюющіх виразок, відбирав стерильною ложечкою Фолькемеля, Постероветкой піпеткою чи бактеріологічною піпеткою або бактеріологічною петлею, а із закритих вогнищ порожнин (лімфатичні вузли що нагноїлися, абсцеси; эмпіема) - шприцом у стерильні пробірки або колбочки.

Мікроскопічні дослідження. Досліджували взяті проби під мікроскопом. При дослідженні препаратів поряд з елементами гриба в патологічному матеріалі знайшов клітки епітелію, крові, некротизовані тканини, рослинні й інші забруднення, що попадають із зовнішнього середовища й перешкоджують дослідженню. Для більш чіткого виявлення елементів гриба робили просвічення (мацерацію) матеріалу.

Для приготування і дослідження плативного розчину при дерматимікозах уражені грибом волосся, лусочки шкіри необхідно підготовлювати. Щільні рогові нашарування шкіри, довге волосся подрібнюють у чашці чи на предметному склі нагрітим скальпелем.

Коротке волосся брали для дослідження по 2-3 штуки, клав на середину предметного скла. Для мацерації наносив на патологічний матеріал 1-3 краплі лугу (10-30% розчину КОН чи NaOH). Мікроскопію робили через 10-15 хвилин. Треба враховувати, що приготовлені в лузі препарати тривалому збереженню не підлягають, найкраще досліджувати протягом двох часів з моменту приготування: у наступному змінюється мікроскопічна картина, а кристали луги, що випадають, перешкоджують дослідженню.

Гарне просвітління можна одержати при застосуванні 20%-вого розчину луги із наступним прогріванням протягом 30 хвилин у термостаті при Т-37?С; потім досліджували у 50%-вому розчині гліцерину. Іноді з цією метою можна використовувати 10%-вий розчин КОН у гліцерині з прогріванням протягом 20 хвилин. Мікроскопію проводив під збільшенням у 400 разів.

При мікроскопічному дослідженні уражене грибом волосся визначало родову приналежність дерматофіта: - При поверхневій і хронічнії тріхофітії, викликаної фіолетовими і кратероподібними тріхофітонами, елементи гриба, в основному спори, ланцюжками розташовуються усередині волосся по типом “ендотрікс”. Межа волосся чітка, ясна (оболонка його збережена), спори великі, круглі, іноді неправильних округлих обрисів, тягнуться тяжами, за межі волосся не виходять (нагадують пробірку, заповнену горохом).

При інфільтративно-нагнойній тріхофітії, обумовленої фавіформним і гіпсовидним тріхофітонами, спори грибів розташовуються ланцюжками зовні волосся- поразки за типом “ектотрікс”. Контури волосся нечіткі, змазані. Спори у тріхофітона фавіформні, великі “Тріхофітон ектотрікс мегаспорон” чи “крупноспоровий”. У тріхофітона гіпсового вони дрібні й схожі на спори грибів роду мікроспоровум “Тріхофітон ектотрікс мікроідес” чи “дрібноспоровий”. Спори у збудників мікроспорії розташовуються на поверхні волосся хаотично і ланцюжків не утворюють - видна “мозаїка”. При легкому роздавлюванні волосся під покровним склом можна побачити товстий міцелій, що знаходиться усередині волосся, гриба-мікроспорума.

Для диференціальної діагностики мікроспорії від тріхофітії використовували переносну установку із ртутно-кварцовою лампою ПРК-2 із світлофільтром УСФФЗ (фільтр Вуде). Дослідження проводили через 10 хвилин після включення ртутно-кварцової лампи. Патологічний матеріал переглядали на відстані 20-25 см від світлофільтра. Дослідження проводили у затемненому приміщенні, враховував, що чорне волосся не завжди дає світіння, навіть при сильній поразці. Тому при негативних результатах люмінісцентної діагностики проводили мікроскопічні дослідження.

4.2 Результати власних досліджень

4.2.1 Епізоотологія дерматомікозів серед собак у місті Суми

На Україні дерматомікози серед сільськогосподарських і домашніх тварин реєструються давно. За даними Сумського обласного клубу службового собаківництва ці захворювання (тріхофітія, мікроспорія) серед службових собак реєструються з 1977 року. У період з 1998 по 2003 рік 15 місяців у клініці дрібних тварин “Ветдопомога” на лікуванні було 311 собак з діагнозом дерматомікоз (тріхофітія, мікроспорія), із них 43% (134 собаки) було з діагнозом мікроспорія, а 57% (177 собак) було з діагнозом тріхофітія.

Таблиця 1

Відсоток ураженості %	6,1	8,1	9	8	10	9,4	7,7	8,1	9,8	8,8	7,9	7,1
Кількісь голів	29	39	43	38	48	45	37	39	47	42	38	34
Діагноз	Мікроспорія (голів)	Відсоток захворюваності %	6,5	9	10	10,5	13	11	7,5	5,5	4,5	8,5	6,5	7,5
		Захворіло голів	13	18	20	21	26	22	15	11	9	17	13	15
	Трихофития (голов)	Відсоток захворюваності %	5,7	7,5	8,2	6,2	7,9	8,2	7,9	10	13,6	9	9	6,8
		Захворіло голів	16	21	23	17	22	23	22	28	38	25	25	19
Порода	Коллі (шотландская вівчарка)	Німецкая вівчарка	Ротвейлер	Кавказська вівчарка	Боксер	Средньоазіатська вівчарка	Пудель	Бассет хаунд	Різен-шнауцер	Стаффордширській тер'ер	Доберман пінчер	Дог
N п/п	1.	2.	3.	4.	5.	6.	7.	8.	9.	10.	11.	12.
2003 год (5 месяців)	%	7,1	8,3	9,5	7,1	9,5	10,7	7,1	9,5	8,3	8,3	6,0	8,3
	Захворіло	6	7	8	6	8	9	6	8	7	7	5	7	84
2002 год	%	5,6	8,5	5,6	10	8,5	8,5	7,0	10,0	8,5	10	4,2	14,1
	Захворіло	4	6	4	7	6	6	5	7	6	7	3	10	71
2001 год	%	7	5,8	11,6	9,3	10,5	8,1	5,8	7,0	11,6	9,3	10,5	3,5
	Захворіло	6	5	10	8	9	7	5	6	10	8	9	3	86
2000 год	%	5,2	9,1	7,8	5,2	9,1	7,8	9,1	6,5	10,4	11,7	13	5,2
	Захворіло	4	7	6	4	7	6	7	5	8	9	10	4	77
1999 год	%	4,9	9,8	8,5	7,3	9,8	9,8	7,3	9,8	11,0	8,5	6,1	7,3
	Захворіло	4	8	6	8	6	6	8	9	9	7	5	6	82
1998 год	%	6,3	7,6	10,1	8,9	12,7	11,4	10,1	6,3	8,9	5,1	7,6	5,1
	Захворіло	5	6	8	7	10	9	8	5	7	4	6	4	79

За цей же період у дільничній лікарні ветеринарної медицини Ковпаківського району міста Суми дерматомікози були зареєстровані у 168 собак, із них тріхофітія була зареєстрована у 61% собак (102 голів), а 39% собак (66 голів) з діагнозом мікроспорія.

За даними таблиці №2 найбільший відсоток ураженості дерматомікозами собак у місті Суми відрізняється серед собак породи Боксер у 1998 році (12,7%) серед породи Різен-шнауцер у 1999 році (11,0%), серед породи Доберман пінчер у 2000 році (13%), серед порід Ризеншнауцер і Ротвейлер у 2001 році (11,6%), серед породи Дог у 2002 році (14,1%), за 5 місяців 2003 року серед собак породи Середньоазіатська вівчарка (10,7%).

Найнижчий відсоток захворюваності, аналізуючи дані 1998 року, відзначається серед собак породи стаффорширский тер'єр і дог (5,1%).

У 1999 році серед собак породи шотландська вівчарка (4,9%), у 2000 році серед собак породи шотландська вівчарка, дог і кавказька вівчарка (5,2%), у 2001 році серед собак породи дог (3,5%), у 2002 році серед собак породи Доберман пінчер (4,2%).

За 5 місяців 2003 року найнижчий відсоток (6,0%) захворюваності відзначається у собак породи Доберман пінчер (6,0%).

До числа статистичних показників епізоотичного процесу відноситься захворюваність.

Захворюваність характеризує частоту явища із розрахунку на 1000 тварин. Захворюваність у розрахунку на 1000 сприйнятливих собак, визначається за формулою:

Б/По х 1000;

де Б - число захворілих тварин;

По - загальне поголів'я сприйнятливих тварин.

Таблиця №3 Захворюваність при дерматомікозах собак у місті Суми за період 1998-2003 (5 місяців) роки.

Роки	Кількість захворівших тварин	Кількість сприятливих тварин	Захворюваність на 1000 голів сприятливих тварин
1998	79	1568	50,4
1999	82	1737	47,2
2000	77	1913	40,3
2001	86	2151	40,0
2002	71	2321	30,6
5месяців 2003	84	2550	32,9

За даними таблиці №2 і малюнка №1 найвища захворюваність спостерігалася у 1998 році (50,4), а найнижча у 2002 році (30,6).

Динаміка захворюваності при дерматомікозі собак у місті Суми за період 1998-2003 (5місяців) роки.

Як бачимо, на малюнку №1 захворюваність знижується, починаючи з 1998 року (50,4) до 2002 року (32,9). У (5місяців) 2003 році почалося підвищення захворюваності (32,9).

Це вірогідно обумовлено підвищенням вірулентності грибів і погіршення кліматичних умов.

Сезонні застосування інтенсивності епізоотичного процесу при дерматомікозі собак визначив за кількістю захворілих тварин у різні періоди року (таблиця №3).

Аналіз отриманих даних свідчить, що епізоотичний процес при дерматомікозі собак у місті Суми набув найбільшу інтенсивність у січні (індекс сезонності 14,8) і поступово знижується до травня (індекс сезонності 1,5). У червні та липні хворобу не реєстрував. Другий підйом починається у серпні (індекс сезонності 1,0) і максимальний ефект досягає у листопаді (індекс сезонності 19,0) зі спадом у грудні (індекс сезонності 13,1).

Як і більшості інфекційних захворювань, дерматомікозам притаманна сезонна циклічність інтенсивності епізоотичного процесу, осінньо-зимньо-весняний період очевидно закономірний, і зв'язаний зі зниженням резистентності організму собак.

Сума за рік	79	82	77	86	71	84	479	79.8
Місяці	XII	16	14	13	15	5	-	63	10.5	13.1
	XI	18	20	19	22	12	-	91	15.2	19.0
	X	12	14	15	13	6	-	60	10	12.5
	IX	8	6	5	9	3	-	31	5.2	6.5
	VIII	1	3	-	-	1	-	5	0.8	1.0
	VII	-	-	-	-	-	-	-	-	-
	VI	-	-	-	-	-	-	-	-	-
	V	-	-	-	2	-	5	7	1.2	1.5
	IV	3	5	4	4	6	1	38	6.3	7.9
	III	7	6	7	7	13	24	64	10.7	13.4
	II	6	5	4	5	11	18	49	8.2	10.3
	I	8	9	10	9	14	21	71	11.8	14.8
Роки	1998	1999	2000	2001	2002	2003 5місяців	Разом	Середня сума за 5 років	Індекс сезонності
N п/п	1.	2.	3.	4.	5.	6.	7.	8.	9.

Динаміка сезонності захворюваності дерматомікозами у місті Суми за період 1998-2003 (5 місяців) роки.

Таблиця №5. Питома вага дерматомікозів собак серед інших інфекційних захворювань за період з 1998 по 2003 (5місяців) рік.

№ п/п	Захворювання	Кількість захворівших тварин	Питома вага, %
1.	Инфекціоний гепатит	387	23,08
2.	Дерматомікози	311	18,55
3.	Чума савців	280	16,70
4.	Парвовірусний ентерит	261	15,56
5.	Аденовірусна інфекція	438	26,11

4.2.2 Діагностика та клінічний плин хвороб

Діагноз на дерматомікози собак ставили комплексно, з обліком епізоотичних симптомів, мікроскопії волосся і симптомів, мікроскопії волосся і скоринок, люмінісцентного аналізу. Нами були застосовані спроби диференціації “Стригучого лишаю” в аспектах мікозів. Ми використовували люмінісцентні й мікроскопічні дослідження.

Люмінісцентні дослідження проводили в затемненому приміщенні, використовували переносну ртутно-кварцову лампу ПРК-2 зі світлофільтром УСФФЗ (фільтр Вуде), на відстані 20-15 см від шерстного покрову тварини. При ураженні волосся грибами з роду міраспорумом, спостерігали яскраво-зелене, смарагдове світіння. При ураженні волосся грибами з роду тріхофітон такого світіння не виявляли.

Мікологічні дослідження проводили за допомогою світлового мікроскопа за методикою Андріанова Н.Г. та співавторів (1992). Препарат готували таким чином: довге волосся подрібнювали в чашці чи на предметному склі, брали коротке волосся 3 штуки, клали на середину предметного скла, додавали 3 краплі 20%-вого розчину NaOH і робили через 15 хвилин мікроскопію. Під мікроскопом ми спостерігали:

- межі волосся чіткі, ясні (оболонка його збережена), спори великі, круглі, зустрічаються неправильні округлі обриси, тягнуться тяжами, за межі волосся не виходять (нагадують пробірку, наповнену горохом) Малюнок №.4а Так розташовуються спори усередині волосся за типом “ендотрікс” при поверхневій і хронічнії тріхофітії, обумовленої фіолетовими і кратероподібними тріхофітонами;

- контури волосся нечіткі, змазані, спори грибів або великі (тріхофітон фавіфорний), або дрібні (тріхофітон гіпсовий). Так розташовуються спори усередині волосся за типом “ектотрікс” при інфільтративно-нагнойній тріхофітії, обумовленої фавіформним і гіпсовидним тріхофітонами.

Малюнок №4. Поразка волосся збудниками тріхофітії.

мал. а. Розташування спор

гриба у волоссі за типом

“ендотрікс”

- контури волосся нечіткі, спори розташовуються на поверхні волосся хаотично і ланцюжків не утворюють, видна “мозаїка”. Така картина, яка спостерігалася нами, характерна при ураженні збудниками мікроспорії.

Малюнок №5. Ураження волосся збудниками мікроспорії.

Аналізуючи симптоматику захворювання, можна зробити висновок, що дерматомікози собак, які спостерігаються нами у місті Суми характеризуються наступними ознаками:

- При тріхофітії інкубаційний період у середньому складає до 30 днів і більше.

- При поверхневій формі на шкірі з'являються щільні горбики. Волосся у цих місцях скуйовджене, матове і незабаром зламується в основі фолікулів. Утворюються підвищення лускаті асбестовидні плями округлої чи овальної форми. Потім ці плями збільшуються, а найближчі можуть зливатися, досягаючи при цьому розмірів дитячої долоні. У вогнищах ураження спостерігається помірна сверблячка (87 собак (31,2%)).

- При фолікулярній формі вогнища ураження спостерігали на голові, шиї і кінцівках, спочатку з'являються плями, позбавлені волосся і покриті лусочками. Плями округлої форми, здобувають овальну форму. Шкіра гіперемована, гнійні витікання з волосяних фолікулів, сверблячка слабко виражена (51 собак 18,3%).

- При атипічній (стертій) формі на голові, шиї, кінцівках, тулубі спостерігаються вогнища облисіння округлої форми без запалення шкіри і сверблячки (66 собак (23,7%)).

- При субклінічній формі тріхофітії спостерігається місцеве випадання волосся без явно виражених облисінь, слабко виражена сверблячка (75 собак (26,9%)).