Солодушка як лікарський засіб рослинного походження

Характеристика червоного кореню: ботанічний опис та розповсюдження рослини, її заготівля та зберігання. Основні види солодушки та їх особливості. Хімічний склад рослини, лікарські препарати з неї та їх властивості, особливості застосування солодушки.

Рубрика Медицина
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 11.02.2012
Размер файла 56,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Вступ

1 Ботанічна характеристика рослини

1.1 Назва

1.2 Ботанічний опис

1.3 Розповсюдження та екологія

1.4 Заготівля та зберігання

2 Види солодушки та їх особливості

2.1 Таксономія

2.2 Солодушка Біберштейна (Hedysarum biebersteinii)

2.3 Солодушка кавказька (Hedysarum caucasicum)

2.4 Солодушка корончаста (Hedysarum coronarium)

2.5 Солодушка Гмеліна (Hedysarum gmelinii)

2.6 Солодушка великоквіткова (Hedysarum grandiflorum)

2.7.Солодушка солодушкова (Hedysarum hedysaroides)

2.8 Солодушка багатолиста (Hedysarum multijugum)

2.9 Солодушка ташкентська (Hedysarum taschkendicum)

2.10 Солодушка кримська (Hedysarum tauricum)

2.11 Солодушка вузьколиста (Hedysarum tenuifolium)

2.12 Солодушка Турчанінова (Hedysarum turchaninovii)

2.13 Солодушка туркестанська (Hedysarum turkestanicum)

2.14 Солодушка Туркевича (Hedysarum turkeviczii)

3 Застосування рослини

3.1 Хімічний склад

3.2 Застосування солодушки

3.3 Лікарські препарати із солодушки

3.4 Особливості застосування

Висновки

ВСТУП

Неправильно в процесі лікування висувати альтернативу: або лікарські рослини, або синтетичні та ізольовані з природних продуктів хімічно чисті речовини. Абсолютно безпідставно протиставляти один одному ці дві групи ліків. Вони не виключають один одного, а при вмілому використанні лікарем взаємно доповнюють одна одну.

Ще на найдавніших стадіях розвитку людини, в процесі первинної виробничої діяльності при добуванні продуктів харчування вона знайомилася з корінням і травами, які могли значною мірою змінювати перебіг хвороб. На цих самих ранніх стадіях медичної практики емпіричне знання ліків пов'язане з рослинним світом. В усі епохи культурного розвитку відношення між людиною і рослинами в сенсі їх використання для лікування продовжують бути дуже близьким. У більшість періодів людської історії ботаніка і медицина були синонімними областями знань.

У нашому столітті після періоду розвитку і ефективних досягнень в галузі синтетичної хімії настала епоха «зеленої медицини». Біологічно активні продукти рослинного походження є попередниками для подальших хімічних трансформацій і пропонують відмінні моделі для нових синтетичних ліків.

Основним засобом збереження здоров'я і лікування хвороб в більшості країн традиційна медицина використовує лікарські рослини. Тому одним з головних орієнтирів при сучасних пошуках активних терапевтичних принципів у рослинному світі є дані народної медицини.

В даний час в нашому розпорядженні знаходиться велика кількість наукових даних , які показують, що висвітлення сонцем, температура, добові цикли, стадії у розвитку рослин, якості ґрунту мають виключне значення для обміну речовин в рослинах і, зокрема, для синтезу біологічно активних сполук в них і для циклічних змін, в розподілі їх у різних частинах рослин - коренях, листі, квітах, плодах. Листя дурману (Datura stramonium) вранці значно багатший алкалоїдами, ніж увечері. Зворотні явища встановлені відносно інших активних речовин - у наперстянки вночі відбувається розпад глікозидів і тому листя її утримувати менше цих фізіологічно активних речовин. Тому зібрані в другій половині дня листя наперстянки багатшим глікозидами, ніж зібрані вранці листя, як правило, містять алкалоїди рослини, які ростуть в тінистих ділянках, містять більше алкалоїдів. В даний час вважають, що при вивченні біохімії на різних стадіях розвитку рослин необхідно дотримуватися суворо науково обґрунтовані вимоги пори року, коли треба збирати ця рослина, щоб отримати з нього найбільше активних речовин. Орієнтиром про лікувальні властивості деяких рослин можуть послужити і дані їм народом назви.

Своє справжнє місце в сучасній медицині лікарські рослини знайдуть тільки після їх строго наукового дослідження. Народна медицина в області лікарських рослин може зробити свій реальний внесок у збагачення сучасної медицини не при її без критичному використанні, а тільки лише після безкомпромісній перевірці засобами науки, що застосовує емпіричні дані. Але лікування рослинними засобами слід проводити за призначенням лікаря, враховуючи індивідуальні особливості конкретного хворого і специфіку захворювання.

Суттєвою причиною різкого підвищення інтересу до лікарських засобів рослинного походження є і те, що, завдяки розвитку хіміотерапії, створюється величезна кількість сильнодіючих ліків, яким, проте, властиві небезпечні, небажані ефекти. Якщо до цього додати і що спостерігається в усьому світі, і особливо в розвинених країнах, тенденцію до збільшення тривалості життя, що призводить до наростання відсотки людей похилого віку, які, з одного боку, дуже часто є носіями хронічних захворювань, а, з іншого, у них підвищена чутливість до небажаних ефектів ліків, стає зрозумілим, чому погляди людства в цілому, як і дослідників, направлені до рослинних ліків. Розраховується на перспективу, що біологічна природа цього типу ліків краще переносимо людським організмом, оскільки більшість препаратів рослинного походження краще переносяться хворим організмом, ніж синтетичні ліки. Але слід пам'ятати, що завдяки хімії, на базі молекули біологічно синтезованого високотоксичного кокаїну були створені менш токсичні і з більш багатими терапевтичними показаннями синтетичні місцеві анестетики; на базі молекули морфіну створена велика група синтетичних наркотичних анальгетиків; маючи на увазі функціональне ядро молекули атропіну, створили ряд нових синтетичних холінолітиків; шляхом модифікації молекули колхіцину і подофіліна були розроблені сучасні менш токсичні цитостатики; кумарини поклали початок сучасній антикоагулянтній терапії на базі новосинтезованих по їх моделі ефективних антикоагулянтних препаратів і т.д.

Величезного прогресу в отриманні лікарських засобів рослинного походження сприяють успіхи в області хімії та фармакології лікарських рослин і в створенні все більш досконалих контрольно-аналітичних методів, що об'єктивує лікувальну активність рослин. При пошуках нових лікарських засобів рослинного походження основним орієнтиром все частіше стає з'ясування їх хімічного складу. Сучасні методи аналізу, одночасно і швидкі й точні, нерідко автоматизовані. Виявлення біологічно активних хімічних сполук у даному рослинному виді направляє інтереси вчених до вивчення близьких до нього інших рослин і, нерідко, на підставі організованих таким чином досліджень і без будь-яких орієнтирів з області народної медицини вчені приходять до нових відкриттів.

1 БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОСЛИНИ

1.1 Назва

Солодушка (лат. Hedysarum, рос. Копеечник) - багаточисленний рід (близько 150 видів) рослин родини Бобові (Fabaceae).

Латинска наукова назва дана К. Ліннеєм від др. - грец. ?дэт і ?сщмб (буквально - той, що приємно пахне) за приємний запах деяких видів.

Інші назви - бадуй, гедизар, сардана, червоний корінь.

1.2 Ботанічний опис

Солодушки - багаторічні трави, рідше невисокі кущі або напівкущі.

Стебла нерідко дуже розвинуті, висотою до 150 см, що галузяться, іноді ж зовсім нерозвинуті, і квіткова стріла виходить із вкорочених пагонів, що розвиваються при кореневищі.

Стебла багаточисленні (2-15 шт.), прямостоячі, товщиною 3-5 мм, голі, з листками.

Листки непарноперисті, що несуть 6-12 пар продовгувато-ланцетовидних чи видовжено-еліптичних тупих листочків. Рідше 1-3-парні чи навіть такі, що складаються всього лиш із одного непарного листочка.

Суцвіття - довгі, густі кисті із 20-60 квітками.

Цветоноси довгі, превищують листя; квітки метеликового типу на коротких (2-3 мм) квітконіжках з лінійними приквітниками. Чашечка дзіночковидна, довжиною близько 4 мм, сірувата, зубчики її звичайно довші за трубку; віночок темно-рожевий чи лілово-фіолетовий, рідко білий, перевищує чашечку за довжиною. Флаг частіше перевищує лодочку, іноді коротша за неї. Крила незначно або ж в два-чотири рази коротші за лодочки, рідше довші за неї. Зав'язь о чотирьох - восьми семяпочках.

Плоди - голі чи прижато-волосисті боби, що перетягнуті на 2-5 округлих чи округло-еліптичних членика. Іноді частина семяпочек не розвивається і біб складається із одного-трьох члеників. Членики боба плоско зжаті або злегка випуклі, гладенькі, голі або частіше опушені, сітчасті або ж з поперечними реберцями, що часто вкриті короткими чи більш довшими щетинками.

Насіння нирковидне, сплюснуте, довжиною 0,3 см і шириною 0,25 см.

Кореневище товсте, довге, галузисте.

1.3 Розповсюдження та екологія

Рід налічує більше 150 видів рослин, що ростуть в основному в більш прохолодних районах світу.

На території колишнього СРСР налічується 126 видів цього роду. Всі вони трав'янисті багаторічні рослини зі стрижневим дерев'янистим коренем. Значна їх кількість знаходиться в Середній Азії. На Далекому Сході зустрічаються 8 видів, в Західному Сибіру Ї 13 видів, на Алтаї Ї 8 видів, на Сахаліні и Курилах Ї 1 вид Hedysarum sachalinense.

Ростуть на лугах, у степах, лісах і тундрах, в долинах річок і на схилах гір, включаючи високогір'я. Солодушка погано переносить вологість і тінь. Досить часто зустрічається в складі різнотравних лугів, що розташовані на добре дренованих, підвищених ділянках центральної частини Євразії. Добре розвивається на сонячних відкритих ділянках і на супісчаному ґрунті.

Повністю придатна для росту в кам'янистих місцевостях, завдяки тому, що рослина нависокоросла, та має крону, що здатна пропускати світло.

При розведенні періодично рекомендується проводити обрізку старих гілок для стимуляції цвіту. Рослину можна виростити із насіння, не дивлячись на те, що схожість у них не дуже висока, так як його часто пошкоджують комахи. Висівати насіння слід одразу на постійне місце, оскільки рослина погано переносить пересадження. Цвісти рослина починає на 2-3-й рік. Насіння рослина утворює мало, та їх часто вражають комахи. Тому вирощування солодушки спряжене із певними труднощами і потребує додаткових зусиль.

1.4 Заготівля та зберігання

Сировину солодушки слід заготовляти в фазу бутонізації і цвіту рослини, коли відмічений найбільш високий вміст мангіферину і найбільша сировинна маса рослини. При заготівлі зрізають ножами чи серпами вкриті листками стебла солодушки.

З метою збереження природних промислових заростей цієї рослини доцільно проводити її заготівлю на одних і тих же територіях не частіше, ніж через рік.

Сушити траву можна на сонці. При періодичному перевертанні вона висихає на сонці через 2-3 дні. При цьому не слід допускати потрапляння на траву солодушки атмосферних опадів. Сушка вважається завершеною, якщо стебла при згинанні ламаються. Висушену траву обмолочують. Вихід сухої обмолоченої сировини солодушки складає 15-20% від маси свіжозібраної трави. Згідно з вимогами Фармакопейної статті сировина солодушки складається із суміші цільних чи частково подрібнених листків, суцвіть, частин стебел. Сировина повинна відповідати наступним числовим показникам:

- вміст мангіферину не менше 1%;

- втрата в масі при висушуванні не більше 13%;

- золи загальної не більше 9%;

- стебел більше 2 мм в діаметрі не більше 10%;

- органічних домішок (частин інших неотруйних рослин) не більше 3%;

- мінеральних домішок не більше 1%.

Термін придатності сировини 2 роки.

2 ВИДИ СОЛОДУШКИ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

солодушка лікарський препарат

2.1 Таксономія

За даними сайту GRIN, зареєстровано 45 видів солодушки.

1. Hedysarum aculeolatum

2.Hedysarum alpinum

3. Hedysarum arcticum

4. Hedysarum austrosibiricum

5. Hedysarum biebersteinii

6. Hedysarum boreale

7. Hedysarum cachemirianum

8. Hedysarum candidum

9. Hedysarum carnosum

10. Hedysarum chalchorum

11. Hedysarum coronarium

12. Hedysarum cyprium

13. Hedysarum ferganense

14. Hedysarum flavescens

15. Hedysarum flexuosum

16. Hedysarum formosum

17. Hedysarum fruticosum

18. Hedysarum glomeratum

19. Hedysarum gmelinii

20. Hedysarum grandiflorum

21. Hedysarum hedysaroides

22. Hedysarum humile

23. Hedysarum ibericum

24. Hedysarum inundatum

25. Hedysarum iomiticum

26. Hedysarum jaxarticum

27. Hedysarum macranthum

28. Hedysarum microcalyx

29. Hedysarum multijugum

30. Hedysarum neglectum

31. Hedysarum occidentale

32. Hedysarum pallidum

33. Hedysarum polybotrys

34. Hedysarum sangilense

35. Hedysarum scoparium

36. Hedysarum semenowii

37. Hedysarum songaricum

38. Hedysarum spinosissimum

39. Hedysarum splendens

40. Hedysarum sulphurescens

41. Hedysarum tanguticum

42. Hedysarum tauricum

43. Hedysarum varium

44. Hedysarum vicioides

45. Hedysarum wrightianum

2.2 Солодушка Біберштейна (Hedysarum biebersteinii)

Багаторічна рослина до 20-40 см заввишки.

Листя зосереджені в прикореневій розетці. Листочки довгасто-яйцевидні, тупі, сріблясто-сизі.

Суцвіття до 3 см завдовжки. Віночок пурпурово-фіолетовий.

Росте на сухих трав'янистих схилах.

Загальне поширення: Кавказ, нижня течію Дону.

2.3 Солодушка кавказька (Hedysarum caucasicum)

Багаторічна рослина до 30-50 см висотою.

Листя рівномірно розподілені по стеблу. Листочки еліптичні або яйцевидно-довгасті, в числі 7-12 пар.

Квітки численні, зібрані в кисть, яка в півтора-два рази довша листя. Нижній зубець чашечки дорівнює трубці, інші коротші. Віночок темно-пурпуровий.

Росте на луках, у субальпійському і альпійському поясах. Ендемік Кавказу.

2.4 Солодушка корончаста (Hedysarum coronarium)

Прямий, густий багаторічник, іноді дворічник 1 м заввишки і 60 см шириною. Листя перисті містять 7-15 пар еліптичних, обернено яйцевидних чи округлих листочків3,5 см завдовжки.

Кисті розташовані на прямих кутовидних стеблах і несуть дуже ароматні, схожі на запашний горошок, квітки 2 см завдовжки. Цвітіння відбувається навесні.

2.5 Солодушка Гмеліна (Hedysarum gmelinii)

Багаторічна рослина 10-40 см заввишки.

Стебла прямостоячі або висхідні, в суцвітті нерідко Розчепірено волосисті. Листочки в числі 4-11 пар, довгасті або еліптичні, до 3 см завдовжки і 1,4 см завширшки, знизу густо опушені. Квітки до 2см, рожеві, рожево-пурпурні, зібрані в щільні кисті до 10-13 см.

Живе з степах, на кам'янистих і щебнистих схилах.

Загальне поширення: Північ Євразії.

2.6 Солодушка великоквіткова (Hedysarum grandiflorum)

Багаторічна рослина до 20-40 см заввишки. Стебла укорочені, що несуть розетку знизу густо сріблясто-волосистих перистих листків з 2-5 парами еліптичних листочків. Квітки в кистях на пазушних квітконосах, що перевищують листя. Віночок 2-2,5 см завдовжки, жовтувато-кремовий. Мешкає в петрофітно-степових співтовариствах і на остепнених скельних оголених ділянках переважно на вапняках і вапняних сланцях. Загальне поширення: Східна Європа, Урал.

2.7 Солодушка солодушкова (Hedysarum hedysaroides)

Багаторічна рослина до 35-50 см заввишки.

Стебла поодинокі або в невеликому числі, прямостоячі або висхідні. Листя до 12 см завдовжки з 6-9 парами листочків.

Суцвіття - кисть до 12 см довжиною, негусті, несуть до 40 квіток. Квітки світло-фіолетові, кармінові, червоно-бурі, до 2 см завдовжки, на коротких квітконіжках.

Живе на остепнених схилах, долинах річок, рідше на приморських терасах.

Загальне поширення: Північна півкуля.

2.8 Солодушка багатолисткова (Hedysarum multijugum)

Чагарник родом з центрально азіатських гір. Зимостійкий. Висота рослини до 1,5м. Має сірувато-зелене, дрібне перисте листя і кармінно-червоні метеликовіквітки, зібрані в стоячі численні кисті.

Цвітіння триває з червня по вересень протягом усього літа. Цвіте рясно навіть після суворих зим. Рослина добре розвивається на сонячних відкритих ділянках і на супіщаному ґрунті.

2.9 Солодушка ташкентська (Hedysarum taschkendicum)

Багаторічна, притиснуто-волосиста рослина 20-45 см заввишки. Стеблавузлуваті, подовжені.

Прилистки майже перетинчасті, лінійно-шиловидні, трохи зрощені між собою. Листочки 4-7-парні, плоскі, довгасті або довгасті, гострі або тупуваті. Квітконоси кінцеві, прямі, значно перевищують листя. Кисть сильно стисла, довгаста, 3-7 см завдовжки з 25-40 квітками. Квітки до 1,6 см довжиною, рожево-лілові. Чашечка сива від волосків. Цвітіння відбувається в травні.

2.10 Солодушка кримська (Hedysarum tauricum)

Росте на відкритих гірських схилах та лісових галявинах в Криму, на Кавказі та на Балканах. Трав'янистий багаторічник з численними пагонами висотою до 50 см.

Укінці травня - червні на верхівках пагонів з'являються яскраві кармінно-червоніквітки, зібрані в численні суцвіття. Світлолюбний і теплолюбний вид, навесні в середній смузі може страждати від надмірного зволоження. Рослину можна виростити з насіння, не дивлячись на те, що схожість його невелика, через пошкодження комахами.

2.11 Солодушка вузьколиста (Hedysarum tenuifolium)

Багаторічна рослина 40-60 см заввишки. Стебла висхідні і майже прямі. Прилистки з широкою основою, ланцетно-шиловидні, бурі. Листочки 4-6-парні,довгасто-ланцетні або майже лінійні, 1,8-2,5 см завдовжки і до 0,4 см шириною, не густо вкриті притиснутими сріблястими волосками. Квітконоси значно довше листя. Кисті спочатку досить стислі, потім з розставленими квітками. Квітки в числі15-35, до 1,4 см завдовжки. Чашечка дзвіночковидна, рідко біло-волосиста. Віночок фіолетовий. Цвітіння відбувається в серпні.

2.12 Солодушка Турчанінова (Hedysarum turchaninovii)

Багаторічна рослина 10-25 см заввишки. Квітконоси 5-25 см довжиною, сильно опушені. Листочки в числі 4-9 пар, довгасто-еліптичні, 1-2,5 см завдовжки і 3-8 мм завширшки, з верху майже голі, знизу опушені сріблястими волосками. Квіти в кистях 3-11 см завдовжки, білувато-жовті, 2-2,2 см шириною. Мешкає в степах, кам'янистих розсипах. Ендемік центрального Сибіру.

2.13 Солодушка туркестанська (Hedysarum turkestanicum)

Багаторічна рослина 20-40 см довжиною, притиснуто-волосиста. Стебла тонкі, циліндричні, висхідні, майже прямі.

Прилистки високо зрощені, швидко опадають. Листочки 4-6-парні, плоскі, довгасті або еліптичні, 1,2-2,5 см завдовжки і до 0,3см шириною. Квітконоси високі. Кисті густі, багатоквіткові. Чашечка притиснуто-волосиста. Віночок рожево-фіолетовий, 1,5 см шириною. Цвітіння відбувається в червні.

2.14 Солодушка Туркевича (Hedysarum turkeviczii)

Багаторічна рослина 30-50 см заввишки. Стебла численні, висхідні, не густо притиснуто-волосисті.

Міжвузля помітно зігнуті дугоподібно. Прилистки ланцетні, блідо-коричневі, нижні з'єднуються краями, верхні вільні.

Листочки 3-5-парні,яйцевидно-еліптичні, 1,7-2,2 см завдовжки і 1-1,5 см завширшки, зверху нечисленними, знизу з більш численними, притиснутими, сивими волосками, на кінці закруглені, звичайно з дуже короткими шипиками.

Квітконоси довші за листя. Кисті мало квіткові, з 10-20 квітками, не густі, подовжені. Чашечка коротко-дзвониковидна, притиснуто біло-волосиста. Віночок пурпурово-фіолетовий, з жовтою плямою біля основи пелюсток, до 1,9 см шириною. Цвітіння відбувається в червні-липні.

3 ЗАСТОСУВАННЯ РОСЛИНИ

3.1 Хімічний склад

Надземна частина солодушки альпійської містить:

- сліди алкалоїдів,

- кумарини,

- дубильні речовини,

- стероїдні сапоніни,

- ксантони: магніферин (0,8-1,92%), ізомагніферин (0,05-0,07%);

- макроелементи (мг / г) - К - 21,0, Са - 12,6, Mg - 3,4, Fe - 0,2;

- мікроелементи (мкг / г) - Мп - 0,12, Си - 0,82, Zn - 0,42, Со - 0,06, Мо - 1,6, Сг - 0,04, А1 - 0,13, Ва - 0,35, Se - 68,3, Ni - 0,31, Sr - 0,41, Pb - 0,04, B - 60,0;

- концентрує Мо, Си, особливо Se;

- флавоноїди (полістахозид і гіперозид).

Із трави солодушки альпійської виділений ксантоновий глікозид мангіферин, який проявляє високу біологічну активність. Мангіферин, в основному, міститься в листках; в стеблах мангіферину в 9 разів менше; в стеблах діаметром більше 3 мм мангіферину немає.

В траві солодушки встановлена також наявність флавоноїдів (гіперезиду, хедизариду та ін.).

В листках знайдено 220-1375 мг % аскорбінової кислоти.

В кореневищах і коренях знайдено до 30-40% полісахаридів - похідних галактози, ксилози, галактуронової кислоти та рамнози.

Також в результаті спектрофотометричного аналізу установлено, що в підземній частині солодушки містяться у великій кількості (від 11 до 34 % на суху масу) олігомерні катехіни конденсованого типу, які відносяться до біофлавоноїдів. До того ж найбільше катехінів міститься в ценопопуляціях, що ростуть в Рудному Алтаї (Іванівський, Прохідний, Лінейський хребти) - від 20 до 34%; найменше в ценопопуляціях на Мультинських озерах, Катунському та Коргонському хребтах - від 11 до 13%. Катехіни зафарбовують настій із солодушки чайної в червоний колір.

В солодушці забутій (з якої в 1985 році І.М. Красноборовим була виділена солодушка чайна) катехінів не виявлено, але в ній знайдений сірковмісний цукор. Тому корені солодушки чайної бурого кольору із в'яжучим смаком, а корені солодушки забутої чи солодушки південно сибірської - білі, із солодкуватим присмаком. Часто ці види солодушки ростуть разом і в сировині червоного кореня можна зустріти і біле коріння інших видів солодушки. Застосування настойки із різних видів солодушки не загрожує життю, але значно знижується фітотерапевтичний ефект.

Катехіни мають високу Р - вітамінну активність (зміцнюють та відновлюють стінкикапілярів), виводять з організму важкі метали і мають антиоксидантну активність(нейтралізують вільні радикали). Це пояснює широке використання червоного кореня в лікуванні і профілактиці різних захворювань (пухлини, лейкоз, хронічні запалення репродуктивної сфери (простатити, фіброміоми, безпліддя, неврологічні і серцево-судинні патології).

3.2 Застосування солодушки

Солодушки - хороші кормові, медоносні, декоративні трави.

Серед представників роду Солодушки є значна кількість видів, що мають серйозне значення в якості кормових: такими можна вважати більшість великих малоопушенних видів (наприклад, солодушка південно сибірська (Hedysarum austrosibiricum), солодушка забута (Hedysarum neglectum), солодушка альпійська (Hedysarum alpinum).

Солодушку вінцеву (Hedysarum coronarium) у Середземномор'ї обробляють на зелений корм, сіно, силос і як пасовищну рослину. Солодушку забуту, або ведмежий корінь, і солодушку чайну, або червоний корінь, застосовують в народній медицині Сибіру та Алтаю.

Складний хімічний склад і широке застосування в народній медицині, великі запаси сировини дозволяють рекомендувати солодушку як цінну для медично-біологічних досліджень рослину.

Кореневище Солодушки горошковидної (Hedysarum vicioides) і Солодушки сахалінської (Hedysarum sachalinense), зварене в молоці, вживається в їжу.

Деякі види заслуговують на розведення в садах як красиво квітучих декоративних рослин: сюди відносяться деякі з великих видів, наприклад, солодушка південно сибірська і близькі до неї, а також невисокі, безстебельні, сріблясто-опушені види: Солодушка великоквіткова (Hedysarum grandiflorum), солодушка Федченко (Hedysarum fedtschenkoanum) та інші.

Сьогодні червоний корінь (солодушка) - досить популярна лікарська рослина. Сибірські цілителі лікують ним захворювання сечостатевої системи, онкологічні захворювання, анемію, використовують як загальнозміцнюючий та стимулюючий засіб. Ця неповторна рослина є природним гормональним стимулятором статевої активності у чоловіків з м'якою дією , здатною відновити потенцію. Крім цього саме ця особливість рослини дозволяє з великим успіхом її використовувати при захворюваннях щитовидної залози. Червоний корінь має яскраво виражену протизапальну дію, сприяє зменшенню симптомів доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, покращує кровообіг і усуває застійні явища в передміхуровій залозі. При аденомі передміхурової залози зменшує явища дизурії, покращує сечовиділення, сприяє більш повному спорожненню сечового міхура, знижує частоту сечовипускання, особливо в нічний час, нормалізує діяльність шлунково-кишкового тракту, виявляє легку стимулюючу і зміцнюючи дію на серцево-судинну, дихальну і нервову системи, сприяє зменшенню інтенсивностікашлю, поліпшенню психоемоційного стану, показників крові.

Червоний корінь містить дубильні речовини, ксантону хедізарид, тритерпеновісапоніни, кумарини, флавоноїди, вільні амінокислоти. У підземній частині Солодушки містяться у великій кількості (від 11 до 34% суху масу олігомернікатехіни конденсованого типу, які відносяться до біофлавоноїдів. Катехіни і забарвлюють настій з Солодушки в червоний колір.

Не викликає звикання при тривалому застосуванні, сприяє попередженню різнихзахворювань, підтримки фізичної активності навіть у літніх людей, має високу вітамінну активність (укріплює і відновлює стінки капілярів, виводить з організму важкі метали і має антиоксидантну активність (нейтралізують вільні радикали, тому ефективний при онкологічних і пухлинних захворюваннях), перешкоджає розвитку метастаз, підтримує синтез речовин, які регулюють тонус і перистальтику нижніх відділів сечовивідних шляхів. Червоний корінь має стимулюючу дію на серцевий м»яз. При захворюваннях бронхів і легенів, супутніми захворюваннями сечостатевої системи застосування в комплексній терапії червоного кореня сприяє зменшенню інтенсивності кашлю, зменшення гнійності мокротиння, поліпшення психоемоційного статусу ,зменшується больовий синдром, знижується число дизуричних розладів.

Протизапальна, антиексудативна, антиандрогенна рослина. Інгібує синтез дигідротестостерону (за рахунок блокади 5-альфа редуктази типу I і II) і його фіксації до цитозольних рецепторів, що перешкоджає проникненню гормону в ядро і призводить до зниження синтезу білка.

Червоний корінь зменшує утворення фосфоліпази А2 та вивільнення арахідонової кислоти, зменшує синтез простагландинів, які регулюють тонус і перистальтику нижніх відділів сечовивідних шляхів.

Корінь солодушки чайної володіє вазопротекторною і протизапальною дією, зменшує проникність судин. Антиандрогенна і вазопротекторна дії кореня в комплексі сприяють зменшенню симптомів доброякісної гіпертрофіїпередміхурової залози.

Це пояснює широке використання червоного кореня в лікуванні і профілактиці різних захворювань (пухлини, лейкоз, хронічні запалення репродуктивної системи).

3.3 Лікарські препарати із солодушки

У народній медицині відвар червоного кореня застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, діареях, головних болях, анемії, нервових і жіночих хворобах, а також як сечогінний і загальнозміцнюючий засіб.

Згідно з дослідженнями С.М. Шаніна червоний корінь володіє високою імуностимулюючою дією.

У Китаї, Сибіру порошок червоного кореня призначається при епілепсії, як заспокійливий засіб.

При лихоманці, ознобі, кровохарканні можна приготувати такий відвар: червоний корінь 60 грам, корінь оману 30 грам, корінь родіоли 20 грам, корінь солодки 20 грам, трава істода 20 грам. Дві столові ложки сировини залити 0,8 л окропу, кип'ятити на повільному вогні 20 хвилин, настояти 2 години, процідити, вживати по100 мл 4 рази на день.

Відвар червоного кореня: 2 столові ложки кореня залити склянкою окропу, кип'ятити на повільному вогні 10-15 хвилин, процідити, вживати по 1 столовій ложці 3 рази на день до їди.

Настойка (бальзам) червоного кореня готується так: 50 г сухої сировини настоюють на 450 мл 30-40 градусній горілці протягом 7-10 днів у темному місці при кімнатній температурі. Потім настоянку проціджують, і бальзам готовий до вживання. Коріння можна залити горілкою повторно, настоюючи в цьому випадку 14 днів.

Бальзам застосовують від 0,5 ч. л. до 3 ч. л., в залежності від медичних показань, 2-3 рази на день за півгодини до їжі, розчиняючи в склянці теплого трав'яного або зеленого чаю, вечірній прийом - за 3 години до сну. Курс лікування від 1 до 3місяці, після перерви в 1 місяць курс можна повторити. Для досягнення стабільного оздоровчого ефекту рекомендується від 2 до 4 курсів на рік.

Настоєм червоного кореня роблять мікроклізми при гострому простатиті, міомі іфіброміомі, захворюваннях сечостатевої системи , аденомі. Настій кореня: 1чайну ложку сировини засипати в термос і залити 1 склянкою окропу, настоювати ніч, процідити. Отриманий настій розділити на 2 порції і ставити мікроклізмивранці і на ніч. Температура настою не повинна перевищувати температуру тіла, це дуже важливо. Курс 10-12 днів.

Можна і робити чайний напій. Для цього взяти жменю (25 г) корінців, промитиводою і залити окропом, у термосі настояти 1 годину і пити як чай з додаванням меду і молока. Воду в термос можна заливати повторно до 7-10 разів. Такий чай допомагає впоратися організму з багатьма інфекційними захворюваннями ГРВІ(грип гайморит тощо) та й просто має приємний смак.

Широко відома цілющість коренів солодушки чайної, але існує користь і надземної частини. У надземній частині солодушка (с. забута, с. альпійська, с. жовтіюча, с. південно сибірська, с. чайна) містяться вітаміни, флавоноїди і ксантони (основний з них мангіферин). Біологічна активність трави солодушки обумовлена саме вмістом у ній ксантонумангиферину (алпізарину) траву солодушки використовують для виробництва препарату алпізарин. Алпізарин має противірусну активність, застосовують його головним чином при лікуванні простого герпесу у дорослих.

На рівні з солодушкою альпійською в якості сировини для отримання алпізаринадозволено використовувати траву солодушки жовтіючої. Росте вона в горах Західного Тянь-Шаню і Паміро-Алая (в Узбекистані, на півдні Казахстану і південно-заході Таджикистану), у лісовому та субальпійському поясах. Природні ресурси цього виду солодушки значно поступаються ресурсам солодушкиальпійської. В якості сировини для виробництва алпізарина солодушка жовтіюча може мати практичне значення лише після створення її промислових плантацій.

Алпізарин (Alpisarinum). Препарат рослинного походження, що володіє противірусною активністю. За хімічною структурою є 2-С-bD-глюкопіранозид - 1, 3, 6, 7 - тетраоксіксантоном. За будовою має елементи схожості з флакозидом.

Дрібнокристалічний порошок від жовтого до світло-коричневого кольору. Розчиняється у воді.

Препарат ефективний відносно ДНК - в місних вірусів групи герпесу. Інгібуюча дія на репродукцію вірусу простого герпесу виявляється переважно на ранніх стадіях розвитку вірусу.

Застосовують дорослим внутрішньо і зовнішньо при простому герпесі.

Всередину приймають (незалежно від прийому їжі) по 0,1 г (1 таблетка) 3-4 рази на добу протягом 5-10 днів. Одночасно призначають місцеві аплікації 5% мазіалпізарина на шкіру і 2% мазі - на слизові оболонки. Мазь наносять на уражені ділянки шкіри без пов'язки 2-3 рази на день. Терапевтична дія препарату більше виражена в ранні терміни захворювання. Тривалість курсу лікування 10-30 днів і залежить від тяжкості та форми захворювання. При рецидиві рекомендуються повторні курси. Протипоказання: вагітність і індивідуальна непереносимість.

Форми випуску: таблетки жовтувато-зеленого кольору по 0,1 г в упаковці по 20штук; 2% або 5% мазь від світло-жовтого (2%) до жовтого (5% кольору із зеленуватим відтінком і слабким специфічним запахом у тубах по 10 г (2%) і по 10або 20 г (5%. Зберігання: таблетки - у захищеному від світла місці; мазь - у прохолодному захищеному від світла місці.

Інфекція герпесу досить небезпечна. Герпес може стати причиною головного болю, підвищення тиску, нервозності, частих застуд, безпліддя або не виношування вагітності, зниження уваги і працездатності та ін. У домашніх умовах з герпесом і частими вірусними інфекціями можна успішно боротися за допомогою червоного кореня: окремо приготування настоянок коренів і трави. Є дані про лікування цим комплексом прихованих інфекцій (хламідіоз, мікоплазмоз, уреаплазмоз).

Водно-спиртова витяжка (настоянка) з трави солодушки готується так: заповнити 500 г банку на 1 / 3 об'єму сухою травою (свіжою на 1 / 2) і залити доверху горілкою. Поставити на 10 днів у темне місце потім процідити. Приймати по 1 чайній ложці 3-4 рази на день в 100 мл води за 30 хвилин до їди, курсом в 1 місяць.

3.4 Особливості застосування солодушки

Часто червоний корінь застосовується неправильно. Звідси і алергія, і головні болі, і тяжкість в області печінки, набряки, нервозність та ін. Щоб уникнути цього, необхідно дотримуватися ряду правил:

- точно дотримуватися рекомендованого дозування;

- спільно з червоним коренем застосовувати очищувальні трави. Біологічно активні речовини солодушки чайної «чистять» і зміцнюють капіляри. Велика кількість «шлаків» потрапляє в печінку, нирки, великі кровоносні судини, кишечник і суглоби після «масивної чистки» червоним коренем. І, щоб допомогти цим органам впоратися з підвищеним навантаженням, необхідно проводити спільні очищувальні процедури: лазня, масаж, фізкультура і очищуючи трави (володушка, хвощ, льон, шипшина, безсмертник, листя берези, смородини, малини, вишні, суниці, ялиця, зелений чай);

- для підвищення фітотерапевтичного ефекту спільно з червоним коренем (що містить вітамін Р) необхідно застосовувати вітаміни С і Е, які являються синергістами, тобто присутність вітаміну Р збільшує засвоюваність вітамінів С і Е, і навпаки.

ВИСНОВКИ

Сьогодні червоний корінь (солодушка) - досить популярна лікарська рослина. Сибірські цілителі лікують ним захворювання сечостатевої системи, онкологічні захворювання, анемію, використовують як загальнозміцнюючий та стимулюючий засіб.

Ця рослина є природним гормональним стимулятором статевої активності у чоловіків з м'яким впливом, здатним відновити потенцію.

Крім цього, саме ця особливість рослини дозволяє з великим успіхом його використовувати при захворюваннях щитовидної залози.

Червоний корінь має яскраво виражену протизапальну дію, сприяє зменшенню симптомів доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, покращує кровообіг і усуває застійні явища в передміхуровій залозі.

При аденомі передміхурової залози зменшує явища дизурії, покращує сечовиділення, сприяє більш повному спорожнення сечового міхура, знижує частоту сечовипускання, особливо в нічний час, нормалізує діяльність шлунково-кишкового тракту, виявляє легкий стимулюючий і зміцнюючий вплив на серцево-судинну, дихальну і нервову системи, сприяє зменшенню інтенсивності кашлю, поліпшенню психоемоційного стану, показників крові. Червоний корінь містить дубильні речовини, ксантону хедізарид, тритерпенові сапоніни, кумарини, флавоноїди, вільні амінокислоти. У підземній частині солодушки містяться у великій кількості (від 11 до 34% на суху масу) олігомерні катехіни конденсованого типу, які відносяться до біофлавоноїдів.

Не викликає звикання при тривалому застосуванні, сприяє попередженню різних захворювань, підтримці фізичної активності навіть у літніх людей, має високу вітамінну активність (укріплює і відновлює стінки капілярів), виводить з організму важкі метали і має антиоксидантну активність (нейтралізує вільні радикали, тому ефективний при онкологічних і пухлинних захворюваннях), перешкоджає розвитку метастаз, підтримує синтез речовин, які регулюють тонус і перистальтику нижніх відділів сечовивідних шляхів.

Червоний корінь має стимулюючу дію на серцевий м'яз. При захворюваннях бронхів і легеней, супутніми захворюваннями сечостатевої системи застосування в комплексній терапії червоного кореня сприяє зменшенню інтенсивності кашлю, зменшенню гнійності мокротиння, поліпшенню психоемоційного статусу, показників крові, зменшується больовий синдром, знижується число дизуричних розладів.

Протизапальна, антиексудативна, антиандрогенна рослина. Інгібує синтез дигідротестостерону, фосфоліпази А2 та вивільнення арахідонової кислоти, зменшує синтез простагландинів, які регулюють тонус і перистальтику нижніх відділів сечовивідних шляхів.

Корінь солодушки чайної володіє вазопротекторною і протизапальною дією, зменшує проникність судин.

Це пояснює широке використання червоного кореня в лікуванні і профілактиці різних захворювань

У народній медицині відвар червоного кореня використовується як тонізуючий і загальнозміцнюючий засіб (стимулятор фізичної витривалості), приймається як чай.

У Китаї, Сибіру порошок червоного кореня призначається при епілепсії, як заспокійливий засіб.

Дуже корисно курс лікування червоним коренем поєднувати з масажем, лазнею, прийомом очищаючих трав, для підвищення ефекту добре пити вітаміни С і Е, які підсилюють дію вітаміну Р.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Хромони: класифікація, фізико-хімічні властивості, якісні реакції, характер біологічної дії та особливості використання. Лікарські рослини та сировина, які містять фуранохромони. Клінічна ефективність уролесану при захворюваннях гепатобіліарної системи.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 08.02.2013

  • Історія вивчення та використання лікарських рослин. Коротка ботанічна характеристика, сировина, хімічний склад на застосування деяких лікарських рослин, які впливають на захворювання дихальної системи. охорона і збереження лікарської рослинної сировини.

    курсовая работа [49,4 K], добавлен 21.11.2008

  • Біологічно активні речовини лікарських рослин, правила їх збору, заготівлі та зберігання. Кращі рецепти лікувальних настоянок, відварів, мазей. Види та асортимент бальзамів рослинного походження, історія їх застосування і технологія приготування.

    курсовая работа [39,6 K], добавлен 28.03.2016

  • Визначення камеді, її склад, фізичні та хімічні властивості. Основні особливості лікарських рослин та рослинної сировини, що містять камеді. Загальна характеристика гетерополісахаридів, їх використання у науковій, народній медицині та гомеопатії.

    курсовая работа [835,8 K], добавлен 16.05.2009

  • Фітотерапія як засіб лікування захворювань, їх профілактика на основі використання рослин і трав. Лікувальні властивості рослин, особливості їх пошуку й збирання. Еколого-біологічний та геоботанічний опис лікарських рослин заплави річки Сіверський Донець.

    реферат [47,8 K], добавлен 14.01.2013

  • Характеристика, властивості вітаміну К, історія його відкриття та відомості на сучасному етапі. Поширення в природі вітаміну, оцінка активності та визначення потреби для організму людини. Лікарські засоби на основі кропиви, кукурудзи, грициків, калини.

    курсовая работа [79,9 K], добавлен 26.09.2010

  • Лікарські засоби для парентерального застосування як стерильні препарати, призначені для введення шляхом ін'єкцій, інфузій, імплантацій в організм людини або тварини, їх особливості та сфери застосування. Технологія приготування розчинів для ін’єкцій.

    лекция [17,1 K], добавлен 25.02.2011

  • Біологічний опис нагідків лікарських. Екологія та поширення лікарської рослини, її основні фармакологічні властивості. Практичне застосування в сучасній фармакотерапії та народній медицині (рецепти). Збирання, переробка та зберігання рослинної сировини.

    презентация [82,7 K], добавлен 10.04.2014

  • Поняття та загальна характеристика, а також класифікація та механізми дії стимуляторів центральної нервової системи. Типи рослин, що впливають на неї: збуджуючі, загальнозміцнюючі та тонізуючі, ерогенні. Властивості лікарських препаратів на основі рослин.

    курсовая работа [95,7 K], добавлен 28.03.2016

  • Ботанічна характеристика, хімічний склад, батьківщина та ареал розповсюдження фрукту. Історія його використання. Умови вирощування, догляду та зберігання. Лікувально-профілактичні властивості. Протипокази до застосування. Використання ананасу у медицині.

    курсовая работа [36,2 K], добавлен 28.03.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.