Роль функціональних порушень нейроендокринної та ейкозаноїдної систем в механізмах розвитку сенсибілізації при мікозах ступень; комплексне лікування хворих з використанням цзю-терапії

Роль функціональних порушень нейроендокринної та ейкозаноїдної систем в механізмах розвитку сенсибілізації при мікозах ступень; комплексне лікування хворих з використанням цзю-терапії

Проведені широкомасштабні епідеміологічні дослідження в Україні та за її межами свідчать про значну поширеність грибкових захворювань серед населення. Останніми роками все частіше спостерігається поява тих чи інших клінічних ознак сенсибілізації на шкірі у таких пацієнтів [1 - 3]. Окрім впливу міко- та бактеріальних токсинів на процеси розвитку сенсибілізації, важливе значення також мають порушення в різноманітних органах та системах організму [4, 5]. Ще недостатньо уваги приділяється з'ясуванню ролі функціональних змін в нейроендокринній (гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдна, гіпоталамо-гіпофізарно-кортикоадреналова) та ейкозаноїдній системах на патогенетичні фактори розвитку клінічних проявів сенсибілізації у хворих на мікози ступень [6, 7]. В той же час зберігання після лікування патологічних значень показників важливих регуляторних систем організму може бути чинником подальших рецидивів захворювання та більш виразного ступеня його клінічних проявів [8, 9].

Робота є фрагментом планових НДР Інституту ДіВ АМН України ОК 10.01 - № держреєстрації 0101V001111 та СумДУ № держреєстрації 0198V007720.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання проблеми

З урахуванням того, що все частіше спостерігаються випадки розвитку алергічних та псевдоалергічних реакцій на використання медикаментозної терапії, рекомендується більше уваги приділяти немедикаментозним методам лікування за наявності у хворих клінічних проявів сенсибілізації організму, в тому числі рефлексотерапії [10, 11]. Розвитку екземи (особливо у ділянці гомілок) нерідко сприяють також (окрім впливу факторів сенсибілізації) регіональні порушення кровообігу [12]. У цьому зв'язку при призначенні рефлексотерапії патогенетично обґрунтованим є використання акупунктурних точок, які знаходяться саме у ділянці гомілок і вплив на які здатен здійснювати загальноорганізменні, регіональні й місцеві лікувальні ефекти. Враховуючи те, що шкіра хворих на мікози ступень з наявністю клінічних проявів сенсибілізації є доволі подразливою, переважну увагу слід приділяти щадним методам рефлексотерапії. Методика такого лікування повинна також враховувати наявність розладів вегетативної нервової системи. В той же час ще недостатньо приділяється уваги цим аспектам рефлексотерапії хворих на мікози ступень як з, так і без клінічних проявів сенсибілізації. До щадних методів рефлексотерапії належить відома методика цзю-терапії (прогрівання точок акупунктури за допомогою акупунктурних полинних сигар), яка, крім інших переваг, має значний антибактеріальний вплив [13].

Незважаючи на велику кількість препаратів, що використовуються для місцевого антимікотичного лікування, не можна вважати також до кінця вирішеною і цей аспект терапії хворих на мікози ступень. Багато із запропонованих фунгіцидних та фунгістатичних препаратів є доволі коштовними [14]. За даними О.Ю. Прядко та співавт. [8], антифунгальна терапія може бути потенційно токсичною, і все частіше відмічаються побічні ефекти від її використання (антиандрогенний, гепатотоксичний, алергічний та ін.). Потребує вирішення також проблема впровадження недорогих препаратів як з антимікотичним, так і з антибактеріальним та протизапальним ефектами (тобто широкого спектру дії), бо у багатьох пацієнтів виявляється наявність не тільки грибкової, але й бактеріальної флори в осередках ушкодження шкіри [15]. Крім того, з урахуванням можливостей лабораторного обстеження пацієнтів в периферійних лікувально-профілактичних закладах, бажано, щоб такі препарати можна було б використовувати на етапі ще до встановлення мікробіологічного діагнозу [16]. Згідно з інструкцією до мазі «Мірамістин-Дарниця» таким вимогам і відповідає цей недорогий препарат українського виробництва.

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих на мікози ступень з наявністю та без клінічних проявів сенсибілізації шляхом розроблення методу патогенетичної терапії на підставі вивчення функціонального стану нейроендокринної та ейкозаноїдної систем. Завдання дослідження: 1) визначити рівні вмісту у крові хворих на мікози ступень показників центральних та периферійних регулюючих систем організму: нейроендокринної (гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної - ГГТС: трийодтироніну - Т3, тироксину - Т4, тиреотропного гормону - ТТГ; гіпоталамо-гіпофізарно-кортикоадреналової - ГГКС: адренокортико-тропного гормону - АКТГ, кортизолу - Кр) і ейкозаноїдної (простагландини Е2 та F2 - ПГЕ2, ПГF2, лейкотрієн В4 - ЛТВ4); 2) провести аналіз взаємовідносин між функціональним станом показників нейроендокринної та ейкозаноїдної систем у хворих на мікози ступень і ступенем тяжкості перебігу захворювання; 3) розробити диференційовану методику лікування хворих на мікози ступень у залежності від функціонального стану їх нейроендокринної та ейкозаноїдної систем, оцінити її клінічну ефективність; 4) вивчити вплив розробленої методики лікування хворих на мікози ступень (з наявністю або без клінічних проявів сенсибілізації) на функціональний стан їх нейроендокринної та ейкозаноїдної систем; 5) провести корелятивний аналіз між найближчими та віддаленими наслідками лікування і динамікою функціонального стану нейроендокринної та ейкозаноїдної систем у хворих на мікози ступень з наявністю та без клінічних проявів сенсибілізації.

У відповідності до мети та завдань роботи обстежено 120 хворих на мікози ступень (МС) у віці від 20 до 55 років (чоловіків - 86, жінок - 34). У 60 з них мали місце клінічні ознаки сенсибілізації (МСС): у 5 (8,3%) - екзема істинна, у 25 (41,7%) - мікробна, у 10 (16,7%) - екзематизований дерматит, у 20 (33,3%) - наявність дисемінованої висипки у вигляді запальних папул, плям, везикул та екскоріацій на шкірі. Діагноз мікозу у всіх хворих підтверджено мікроскопічно та культурально: у 31 (25,8%) було виявлено Trichophyton rubrum, у 65 (54,2%) - Trichophyton mentagrophytes interdigitale, у 14 (11,7%) - їх асоціацію, у 10 (8,3%) - одночасно з дерматофітами виділяли Candida albicans. У 58 (48,3%) пацієнтів відмічалася інтертригінозна форма мікозу ступень, у 35 (29,2%) - дисгідротична, у 27 (22,5%) - змішана.

30 хворим (1-ша група) на мікози ступень без клінічних проявів сенсибілізації (МС) призначалася медикаментозна терапія - МТ (антимікотична місцева традиційна) - 1-й метод лікування, поряд з якою 10 хворим з цієї групи проводилася також традиційна (седативна) рефлексо-цзю-терапія - 2-й метод лікування (прогрівання за допомогою полинних сигар корпоральних акупунктурних точок, що знаходяться на гомілках, «цзу-сань-лі» та «сань-інь-цзяо» за седативною методикою 1 раз на добу). Ще 10 хворим цієї групи рефлексо-цзю-терапію проводили одночасно як за седативною, так і за тонізуючою методикою (вранці - тонізуюча цзю-терапія, ввечері - седативна цзю-терапія) - комплексна (тонізуючо-седативна) цзю-терапія (3-й метод лікування). 30 хворим (2-га група) на мікози ступень без клінічних проявів сенсибілізації (МС) призначалася медикаментозна терапія - МТ (антимікотична місцева маззю «Мірамістин-Дарниця») - 1-й метод лікування, поряд з якою 10 хворим з цієї групи проводилася також традиційна (седативна) рефлексо-цзю-терапія - 2-й метод лікування, ще 10 хворим цієї групи проводилася комплексна (тонізуючо-седативна) цзю-терапія (3-й метод лікування). 30 хворим (3-я група) на мікози ступень з наявністю клінічних проявів сенсибілізації (МСС) призначалася медикаментозна терапія - МТ (антимікотична місцева традиційна; протизапальна місцева на клінічні прояви сенсибілізації; антигістамінні та гіпосенсибілізувальні препарати) - 1-й метод лікування, поряд з якою 10 хворим з цієї групи проводилася також традиційна (седативна) рефлексо-цзю-терапія (2-й метод лікування), ще 10 хворим цієї групи проводилася комплексна (тонізуючо-седативна) цзю-терапія (3-й метод лікування). 30 хворим (4-та група) на мікози ступень з наявністю клінічних проявів сенсибілізації (МСС) призначалася медикаментозна терапія - МТ (антимікотична місцева маззю «Мірамістин-Дарниця»; протизапальна місцева на клінічні прояви сенсибілізації; антигістамінні та гіпосенсибілізувальні препарати) - 1-й метод лікування, поряд з якою 10 хворим з цієї групи проводилася також традиційна (седативна) рефлексо-цзю-терапія (2-й метод лікування), ще 10 хворим цієї групи проводилася комплексна (тонізуючо-седативна) цзю-терапія (3-й метод лікування).

У 30 хворих на МС та 30 на МСС (по 15 в кожній із чотирьох груп) радіоімунним методом до та після лікування визначалися рівні у крові Т3, Т4, ТТГ, АКТГ, Кр, ПГЕ2 та ПГF2, ЛТВ4.

Зміни у вищезазначених системах достовірно (р<0,05-0,001) відрізнялися до лікування у хворих на МС та МСС, і відповідні показники були у хворих на МС: Т3 - 2,9270,161 нмоль/л (норма - 1,9510,154), Т4 - 111,279,35 нмоль/л (норма - 92,737,23), ТТГ - 0,5690,022 mІ V/л (норма - 0,4070,020), АКТГ - 22,022,48 пмоль/л (норма - 15,731,33), Кр - 349,0736,84 мкмоль/л (норма - 347,0837,42), ПГЕ2 - 2656,4226,8 мг/л (норма - 1475,8314,8), ПГF2 - 279,7425,43 мг/л (норма - 233,1227,61), ЛТВ4 - 234,9319,77 нг/л (норма - 156,6213,38), коефіцієнт відношення ПГЕ2/ПГF2 - 9,5 (норма - 6,3); у хворих на МСС: Т3 - 5,8530,304, Т4 - 194,7310,11, ТТГ - 1,0980,083, АКТГ - 39,332,78, Кр - 263,2220,12, ПГЕ2 - 7526,5534,7, ПГF2 - 419,6245,7, ЛТВ4 - 595,1654,33, коефіцієнт відношення ПГЕ2/ПГF2 - 17,94.

Використання 3-го методу лікування в усіх групах хворих забезпечувало найбільш добрі клінічні результати лікування як у найближчому, так і у віддаленому (до 2 років) періодах спостереження.

При аналізі найближчих результатів лікування регрес проявів МС у хворих, лікованих 3-м методом, був коротшим у першій групі хворих у порівнянні з пацієнтами, лікованими 2-м методом, у середньому на 4 дні, 1-м - на 7 днів; у другій групі хворих на МС - відповідно на 6 та 9 днів; у третій групі хворих на МСС - відповідно на 6 та 10 днів; у четвертій групі хворих на МСС - відповідно на 9 та 14 днів.

При аналізі віддалених наслідків лікування клінічні ознаки сенсибілізації при рецидивах мікозів ступень спостерігалися у 5 хворих на МС першої групи, лікованих 1-м методом, у 2 - 2-м методом, не спостерігалися - після лікування 3-м методом. У другій групі на МС клінічні ознаки сенсибілізації спостерігалися у 2 пацієнтів, лікованих 1-м методом, не спостерігалися - після лікування 2-м та 3-м методами. У третій групі хворих на МСС, лікованих 1-м методом, клінічні ознаки сенсибілізації спостерігалися у 7 пацієнтів, 2-м методом - у 3, 3-м методом - у 1. В четвертій групі хворих на МСС, лікованих 1-м методом, клінічні ознаки сенсибілізації спостерігалися у 3, 2-м методом - у 1, 3-м методом - не спостерігалися у жодного пацієнта.

Після лікування 1-м методом рівні показників нейроендокринної та ейкозаноїдної систем у крові (у порівнянні з фізіологічними значеннями) були підвищеними: Т3 у хворих 1-ї групи у середньому у 1,4, 2-ї - у 1,2, 3-ї - у 2,0, 4-ї - у 1,6 разу (р<0,05-0,01); Т4 - відповідно у 1,15 (р>0,05), 1,08 (р>0,05), 1,5, 1,2 разу (р<0,05); ТТГ - відповідно у 1,3 (р<0,05), 1,1 (р>0,05), 2,1, 2,0 разу (р<0,01); АКТГ - відповідно у 1,3 (р<0,05), 1,1 (р>0,05), 2,0 (р<0,01), 1,8 (р<0,05); ПГЕ2 - відповідно у 1,5, 1,2, 2,8, 2,5 разу (р<0,05-0,01); ПГF2 - відповідно у 1,2 (p<0,05), 1,1 (р>0,05), 1,4, 1,2 разу (р<0,05); ЛТВ4 - відповідно у 1,3, 1,2, 2,2, 1,8 разу (р<0,05-0,01); рівні Кр були нормальними в 1-й та 2-й групах, зменшеними у 1,1 (р>0,05) - в 3-й та у 1,2 разу (р<0,05) - у 4-й групах.

Після лікування 2-м методом динаміка рівней показників нейроендокринної та ейкозаноїдної систем у крові (у порівнянні з фізіологічними значеннями) була неоднаковою: у хворих 1-ї групи залишалися достовірно (р<0,05) збільшеними у середньому в 1,2 разу рівні Т3, ТТГ, АКТГ, ПГЕ2, ЛТВ4, мали тенденцію до нормалізації - Т4, нормалізувалися - Кр та ПГF2; у хворих 2-ї групи більшість показників нормалізувалася, мали тенденцію до нормалізації - ПГЕ2; у хворих 3-ї групи залишалися достовірно (р<0,05) підвищеними (у 1,3-1,6 разу) рівні Т3, Т4, ТТГ, АКТГ, ПГЕ2, ПГF2, ЛТВ4, нормалізувалися - Кр; у хворих 4-ї групи залишалися достовірно (р<0,05) підвищеними у середньому у 1,2 разу рівні ТТГ, ПГЕ2, ЛТВ4, мали тенденцію до нормалізації - Т3, АКТГ, нормалізувалися - Т4, Кр, ПГF2.

Після лікування 3-м методом динаміка рівней показників нейроендокринної та ейкозаноїдної систем у крові (у порівнянні з фізіологічними значеннями) також була неоднаковою: у хворих 1-ї та 2-ї груп всі досліджені показники нормалізувалися; у хворих 3-ї групи нормалізувалися показники вмісту у крові Кр та ПГF2, мали тенденцію до нормалізації всі інші показники; у хворих 4-ї групи нормалізувалися показники вмісту у крові Т3, Т4, АКТГ, Кр, ПГF2, ЛТВ4, мали тенденцію до нормалізації - ТТГ, ПГЕ2.

Висновки

Таким чином, найбільш виразна тенденція до нормалізації або нормалізація показників ГГТС, ГГКС та ейкозаноїдної систем відмічалася у хворих, лікованих з використанням мазі «Мірамістин-Дарниця» та комплексної (тонізуючо-седативної) цзю-терапії. Перспективним напрямком подальших досліджень є з'ясування можливості використання розробленого методу як превентивної терапії з метою профілактики розвитку сенсибілізації хворих на мікози ступень.

Список літератури

1. Айзятулов Р.Ф. Грибковые заболевания кожи // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. - 2001. - Т. 1, №1. - С. 35-49.

2. Итоги проведенной акции «Ахиллес-проект Украины в Луганской области» / В.Г. Радионов, А.В. Шатилов, О.С. Гусак и др. // Тези доп. ІІ Національного конгресу дерматологів. - Донецьк, 2001. - С. 89.

3. Кубанова А.А., Потекаев Н.С., Потекаев Н.Н. Руководство по практической микологии. - Москва: ФИД «Деловой экспресс», 2001. - 54 с.

4. Забруднення атмосфери та захворюваність алергодерматозами в східному та західному регіонах України / І.І. Мавров, В.М. Волкославська, О.Л. Гутнєв, О.І. Денисенко // Матеріали наук.-практ. конф. «Захворювання та вікові особливості шкіри, їх генетична детермінованість». - Київ, 2003. - С. 66-67.

5. Коляденко В.Г., Степаненко В.І. Плісеневі гриби - етіопатогенетичне значення у виникненні та розвитку мікозів. Міф чи реальність? Еволюція наукових досліджень // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2001. - №1. - С. 41-48.

6. Кравец Е.В. Ассоциации грибов в очагах микроспории волосистой части головы и гладкой кожи // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2002. - №1 (4). - С. 51-53.

7. Досвід зовнішнього лікування грибкових захворювань шкіри / О.Ю. Прядко, С.А. Боряк, А.Ф. Попов та ін. // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А. Торсуева. - 2001. - Т. 1, №1. - С. 93-97.