Негоспітальні гострі пневмонії у дітей: клінічні особливості перебігу та діагностичні критерії

Негоспітальні гострі пневмонії у дітей: клінічні особливості перебігу та діагностичні критерії

В.А. Горбась, асп.

Сумський державний університет

Вступ

Автор проаналізував 360 історій хвороб з діагнозом „негоспітальна гостра пневмонія” (ГП). Як показали результати архівних даних, на ГП однаково часто хворіють як хлопчики, так і дівчатка, переважна більшість дітей шкільного віку. ГП має такі особливості: сезонний розподіл захворюваності припадає більше на осінь; за характером пневмонії частіше вогнищево-зливні і вогнищеві, правобічні, нижньочасткові, неускладнені; у більшості спостерігали переважно частий сухий малопродуктивний кашель, нежить; температурна реакція у стаціонарі у більшості дітей була субфебрильною.

Можна також з впевненістю сказати, що на сьогоднішній день пневмонію стали часто діагностувати на догоспітальному етапі порівняно з попередніми роками, про що свідчать результати спостережень. У 2004 році більша половина дітей, які госпіталізувалися з приводу ГП у відділення, вже мали при направленні діагноз пневмонії: чи то уточнений, чи під сумнівом.

Відомо, що патологія бронхолегеневої системи є однією із найважливіших у дитячому віці, а саме: гостра пневмонія (ГП) продовжує залишатися у центрі уваги педіатрів усього світу [1,2].

В Європі на пневмонію хворіє в середньому 15 чоловік на 1000 населення. В Україні високий відсоток захворюваності на цю патологію серед дітей. За даними офіційної статистики індустріально розвинутих країн Заходу, пневмонія займає п'яте місце в загальній структурі летальності і перше - серед інфекційних захворювань [3].

Вивчення чинників ризику несприятливого перебігу пневмонії має важливе значення для розуміння захворюваності, своєчасного та правильного поставлення діагнозу, адекватного призначення лікування [4].

Метою даної роботи було вивчення особливостей клінічного перебігу та своєчасної діагностики ГП на догоспітальному етапі у дітей різного віку м. Сум.

Матеріали та методи

Проаналізовано 360 історій хвороб пацієнтів із негоспітальною пневмонією, які перебували на лікуванні в Сумській міській дитячій клінічній лікарні у 2004 році в інфекційному відділенні № 2. Із них:

180 (50%) дівчаток і 180 (50%) хлопчиків, середній вік яких був

8,66 ± 0,31 р. р. Всі діти були поділені на 4 групи згідно з класифікацією В.Д.Чеботарьова та В.Г.Майданика (2002р.): перша група - від 1 до 3 років (переддошкільний вік), друга - від 4 до 6 років (дошкільний вік), третя - від 7 до 12 років (період дитинства), четверта - від 13 років до

15-16 років (період статевого дозрівання - пубертатний) [5] (табл.1).

Результати та їх обговорення

Отримані нами дані показали, що серед дітей, пролікованих у стаціонарі інфекційного відділення № 2, переважали діти шкільного віку (табл.1).

Таблиця 1 - Розподіл хворих дітей гострою негоспітальною пневмонією на групи

Аналіз епідеміологічних особливостей гострих пневмоній показав таке: найбільша захворюваність була восени - у 138 дітей (38,3% ± 2,57, р<0,001), майже однаково часто траплялось запалення легень зимою та літом (23,1% і 22,5% відповідно, р>0,5) і ще менше весною (16,1% ± 1,94, р<0,5). Це, очевидно, пов'язано із зниженням імунної системи дітей, недостатньо збалансованим харчуванням або негативним впливом екологічних умов сьогодення.

За характером пневмонії частіше спостерігалися вогнищево-зливна і вогнищева (53,3% і 37,2% відповідно, р<0,001), значно рідше - сегментарна пневмонія (9,17%, р<0,001) і лише один випадок інтерстиціального ураження легеневої тканини (0,28%, р<0,001).

У більшості хворих дітей на ГП уражались праві частки легень (62,8% ± 2,55, р<0,001), майже удвічі менше - ліві частки легень (30,8% ± 2,44, р<0,001) і рідко спостерігалася двобічна пневмонія (6,39% ± р<0,001). Частіше запалення відмічали в нижніх частках легеневої тканини (64,7%±2,52, р<0,001), верхньочасткова пневмонія спостерігалася у 26,9% хворих і рідше - середньочасткова - у 10,6% дітей (табл.2). Загалом це були неускладнені позалікарняні пневмонії, які мали гострий перебіг (86,4% ± 1,81, р<0,001) і тільки у 8,06% хворих спостерігалося ускладнення ГП.

Таблиця 2 -Поширеність інфільтративних змін у легенях

ГП супроводжувалася такими ускладненнями: найчастіше спостерігався ексудативний плеврит (44,9%±7,18), приблизно з однаковою частотою відмічено бронхообструктивний синдром (18,4%±5,59) та перисцисурит (18,4%±5,59) і незначний відсоток припадав на гострий інфекційний токсикоз і бронхоаденіт (10,2±4,37% і 8,16±3,95% відповідно).

Середній ліжко-день дітей у відділенні стаціонару складав 13,88±0,26 дня. Майже всі із 360 пролікованих дітей із пневмонією хворіли до госпіталізації в стаціонар протягом декількох днів або тижнів (табл.3). Такі дані свідчать про недостатність лікування первинного захворювання (ГРВІ, трахеобронхіт чи інші) і результат тому рання або пізня госпіталізація у стаціонар із діагнозом пневмонії. В 1,11% дітей не було даних про тривалість захворювання до моменту госпіталізації їх у стаціонар, зокрема це діти з притулків, шкіл-інтернатів.

При направленні діагноз пневмонії був встановлений у 217 дітей (60,3%±2,58, p<0,001); гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ), гострого трахеобронхіту, гострого бронхіту, синуситу - у 101 хворого (28,1%±2,37, p<0,001); ГРВІ, гіпертермічного синдрому - у 32 хворих дітей (8,89%±1,5, p<0,001); нелегеневої патології, а саме: нейроциркуляторної дистонії - у 10 дітей (2,78%±0,87, p<0,001).

Вивчення клінічної симптоматики позалікарняних пневмоній показало, що на момент госпіталізації у 61,7% випадків захворювання мав місце частий сухий малопродуктивний кашель, у 26,1% дітей - нечастий малопродуктивний вологий, рідше спостерігався нападоподібний сухий і рідкий продуктивний кашель (6,94% і 5,28% відповідно).

Таблиця 3 - Тривалість хвороби до стаціонару

Захворювання супроводжувалося нежиттю у 55,8% дітей і задишкою у 4,72% пролікованих дітей з діагнозом ГП.

Температурна реакція в стаціонарі у більшості хворих дітей була субфебрильною (41,9%±2,6), у межах норми - у 32,2% хворих і досягала фебрильних цифр (38?С - 39?С) у 93 дітей (25,8%±2,31).

Результати роботи свідчать про те, що на сьогоднішній день пневмонію стали частіше діагностувати вже на догоспітальному етапі. Так, у 2004 році більшій половині дітей, які були госпіталізовані з приводу ГП у відділення, вже при направленні був поставлений діагноз пневмонії: чи то уточнений, чи під сумнівом. Незважаючи на це, проблеми своєчасної діагностики цієї патології на догоспітальному етапі продовжують залишатися актуальними.

Висновки

1 Своєчасна діагностика ГП була у 60,3 % дітей.

2 Встановлено високий рівень захворюваності на ГП серед дітей, особливо шкільного віку.

3 Сезонний розподіл захворюваності показав, що максимально гостра пневмонія спостерігалася восени.

4 За обсягом ураження легень переважала вогнищево-зливна та вогнищева пневмонії з переважною локалізацією у нижній частці правої легені.

5 Серед ускладнень ГП найчастіше спостерігався ексудативний плеврит.

Список літератури

1. Сміян І.С. Гостра пневмонія у дітей раннього віку (лекція). - Тернопіль, 1992.

2. Barzialay Z., Mandel M., Keren G., Davidson Sh. Nosocomial bacterial pneumonia in ventilated children: clinical significance of culture - positive peripheral bronchial aspirates // J. Pediatr.- 1988.-Vol. 112, №3.- Р.421-424.

3. Кобец Т.В., Кубышкин А.В., Говдалюк А.Л. Состояние защитных систем у

4. детей, больных пневмонией, с различными фенотипическими характеристиками

5. // Медицина. - 2001.-№1 (7).-С.19-21.

6. Никонова Е.В., Черняев А.Л., Михалева Л.М., Осадчая В.В. Частота встречаемости, етиология и ошибки в диагностике пневмоний в стационарах общего профиля. Архив патологии. - 1996. - № 4. - С. 67-69.

7. Майданник В.Г. Особливості та алгоритм антибактеріальної терапії гострої пневмонії у дітей // Ж.: ПАГ.-2002.-№3.-С.24-29.