Закономірності формування та зовнішньосередовищні чинники ризику злоякісних новоутворень губи, ротової порожнини і глотки серед населення екокризового регіону України

Закономірності формування та зовнішньосередовищні чинники ризику злоякісних новоутворень губи, ротової порожнини і глотки серед населення екокризового регіону України

Злоякісні пухлини губи, ротової порожнини та глотки займають досить значне місце в структурі як первинної захворюваності, так і особливо поширеності онкологічної патології в багатьох країнах світу, в тому числі й в Україні [1, 6]. За останні 10-20 років частота виникнення раку губи дещо знизилася, а ротової порожнини та глотки, навпаки, помітно зросла [1]. Незважаючи на те, що ці пухлини відносяться до так званих „візуальних локалізацій”, смертність від них населення, особливо чоловіків, дуже велика і, на жаль, не має тенденції до зниження. Лише поодинокі роботи присвячені епідеміології злоякісних новоутворень губи, ротової порожнини і глотки в одному з екокризових регіонів України - Донецькій області. Проте, ще багато особливостей частоти їх виникнення та чинників ризику залишаються нез'ясованими, у зв'язку з чим мета даної роботи - визначення довгострокових закономірностей формування та екзогенних детермінантів онкопатології губи, ротової порожнини й глотки серед населення Донецької області є вельми актуальною.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження випадків виникнення злоякісних новоутворень губи, ротової порожнини й глотки були проведені за період з 1980 до 2004 р. серед населення 19 міст та 14 сільських районів Донецької області. Матеріалами для вивчення онкозахворюваності були дані обласного канцер-реєстру (Донецький обласний протипухлинний центр), а також звітно-облікова документація лікарень та онкологічних диспансерів. Всього було опрацьовано більше 45000 первинних медичних документів. Зовнішні (зовнішньосередовищні) чинники ризику злоякісних новоутворень (геліофізичні та клімато-погодні фактори, хімічний склад питної води та ґрунту) вивчалися за даними звітів обласної санітарно-епідеміологічної станції, Держкомгідромету та Мінекобезпеки України. Всі отримані результати оброблялися статистично згідно з загальноприйнятими методиками з розрахунком середніх величин (М), їх похибок (m), ступеня (p) та критерію достовірності (t), коефіцієнтів парціальної (r) та множинної (R) кореляції, детермінації (D) та критерію Фішера (F) [5, 6].

Результати та їх обговорення. Встановлено, що локалізації новоутворень, які вивчалися, мають свої специфічні особливості вікової динаміки.

Рак губи практично не зустрічається в дитячому віці (0-14 років). Зі збільшенням віку частота виникнення пухлин цієї локалізації прогресивно зростає, досягаючи максимуму в жінок і чоловіків у найстарішій віковій групі (старіше 85 років) - 12,9^о/_оооо, тобто більше, ніж максимальний показник у жінок у 3,9 рази). У молодших вікових групах (до 35 років) захворюваність на рак губи в осіб різної статі практично однакова і знаходиться в межах 0,1-0,2^о/_оооо. Починаючи з віку 35-39 років частота пухлин губи у чоловіків зростає в 4 рази, у жінок перший значний підйом захворюваності відбувається пізніше - у 40-44 роки і він не такий різкий (у 2 рази). Надалі й у чоловіків, і в жінок частота пухлин губи збільшується із середнім темпом зростання 140-150% від однієї п'ятирічної вікової групи до іншої. При цьому розходження між статями спостерігається лише в рівнях захворюваності: в усі вікові періоди вона значно (у 3-8 разів) вище в чоловіків у порівнянні з жінками. Критичними періодами різкого підвищення частоти новоутворень губи є наступні: у жінок - 40-44 роки, 60-64 роки і 75-79 років; у чоловіків - 35-39 років, 55-59 років, 60-64 роки, 85 років і більше; період 60-64 роки однаково небезпечний для обох статей.

Вікова динаміка захворюваності на рак порожнини рота і глотки в значній мірі подібна такій у пухлин губи. Різниця ж між ними полягає, однак, у тім, що пік частоти новоутворень цієї локалізації припадає не на найстаріший вік, а на період більш ранній: у жінок 75-79 років (6,9^о/_оооо), у чоловіків - ще раніше: у 60-64 роки (39,7^о/_оооо). Характерно, що й у цьому випадку захворюваність чоловіків значно (у 5,8 рази) вище, ніж у жінок. При цьому звертає на себе увагу більш істотне підвищення частоти новоутворень порожнини рота і глотки в чоловіків в усі вікові періоди над відповідними показниками для жінок: воно складає від 10,8 разів у віковій групі 45-49 років до 11,2 разів у групі 55-59 років. Критичними періодами для захворюваності на рак порожнини рота і глотки можна вважати в чоловіків 40-44 роки, 45-49 років і 60-64 роки, а у жінок - 30-34 роки і 60-64 роки. Таким чином, загальним критичним періодом для обох статей є вік 60-64 роки.

Частота виникнення раку губи має найбільший ступінь територіальної варіабельності серед усіх локалізацій пухлин: співвідношення мінімальних і максимальних рівнів даної патології дорівнює 3,4 у сільській місцевості і 2,9 у містах. При цьому спостерігається чітко виражена географічна закономірність захворюваності на рак губи в Донецькій області, яка полягає у її найбільш високих рівнях серед населення найпівденніших регіонів даної території. Так, серед сільських районів області вірогідно частіше (р<0,05) новоутворення губи виникають у жителів п'яти найпівденніших районів, які входять у Приморсько-степовий природно-ландшафтний регіон: у Мангуському (1-е місце: 8,1±0,5^о/_оооо), Володарському (2-е місце: 8,0±0,3^о/_оооо), Тельманівському (3-є місце: 7,9±0,3^о/_оооо), Новоазовському (4-е місце: 7,8±0,2^о/_оооо) і Волноваському (5-е місце: 7,7±0,2^о/_оооо). Менш часто (р<0,05), ніж у середньому по сільських районах (6,0±0,8 ^о/_оооо), рак губи реєструється серед населення північних і центральних районів області - у Краснолиманському (останнє, 14-е місце: 2,4±0,2^о/_оооо), Слов'янському (13-е місце: 3,2±0,2^о/_оооо), Ясинуватському (12-е місце: 3,9±0,2^о/_оооо). Жителі міст вірогідно (р<0,05) частіше хворіють даною онкопатологією у Маріуполі (1-е місце: 7,6±0,3^о/_оооо), Дружківці (2-е місце: 6,5±0,4^о/_оооо), Добропіллі (3-є місце: 6,3±0,3^о/_оооо), Дзержинську (4-е місце: 6,1±0,2^о/_оооо), Костянтинівці (5-е місце: 5,8±0,2^о/_оооо), а також в Артемівську, Краматорську, Харцизьку (6-е-8-е місця відповідно); вірогідно (р<0,05) рідше - у Донецьку (19-е місце: 2,6±0,3^о/_оооо), Слов'янську (18-е місце: 2,8±0,3^о/_оооо) і Шахтарську (17-е місце: 3,0±0,4^о/_оооо).

Захворюваність населення Донецької області на рак губи ступінчасто знижувалася у всіх статево-вікових групах протягом усього періоду дослідження. При цьому, однак, звертає на себе увагу різкий піковий підйом частоти даної патології (збільшення у 2,5-10 разів) у 1986-1989 роках, відзначений абсолютно у всіх групах населення області. Найбільш виражене зменшення захворюваності раком губи спостерігалося в чоловіків у 40-49-літньому віці (у8 разів) і 50-59-літньому (у 2,4 рази), у жінок - у 40-49 років (у 6,1 рази), 50-59 років (у 1,5 рази) і 60-69 років (у 2,4 рази).

Захворюваність населення Донецької області на злоякісні пухлини ротової порожнини і глотки повільно і хвилеподібно підвищувалася з 1970 по 1988 р., коли вона досягла максимуму (11,6^о/_оооо). Потім вона поступово знизилася в 1,5 рази і стабілізувалася на рівні, що перевищує значення 70-х років у 3 рази. Подібна хронодинаміка сформувалася в основному за рахунок двох старших вікових груп чоловіків - 50-59 і 60-69 років, для яких характерна виражена тенденція збільшення частоти раку ротової порожнини і глотки, особливо в період з 1987 по 1988 р., коли ця патологія виросла у 3 рази. У молодих вікових групах чоловіків (до 29 років і 30-39 років) відзначене зниження захворюваності пухлинами даної локалізації, але через великі амплітуди коливань і низьку частоту раку ці часові тренди не можуть вважатися достовірними. Захворюваність жінок на рак ротової порожнини і глотки дуже низька, досить стабільна і з 90-х років має виражену динаміку зниження.

За допомогою дисперсійного аналізу були виявлені ті клімато-географічні та геогідрохімічні фактори, що найбільшою мірою і вірогідно впливають на частоту виникнення злоякісних новоутворень губи. Установлено, що найбільш істотний вплив на рівні захворюваності населення Донецької області на рак губи здійснюють наступні фактори: тривалість сонячного освітлення, сумарна сонячна радіація, пряма і сумарна еритемна ультрафіолетова радіація області В, середня швидкість вітру по сезонах року, частота суховійних вітрів і середньорічна кількість атмосферних опадів; на захворюваність на рак порожнини рота і глотки: загальна мінералізація (сухий залишок), загальна жорсткість, вміст у питній воді хлоридів, сульфатів, кальцію, магнію і кобальту, а також жорсткість концентрації рухливих форм цинку, магнію і кобальту в ґрунті.

Відібрані у процесі дисперсійного аналізу природні фактори і локалізації злоякісних пухлин були піддані множинному кореляційно-регресійному аналізу з обчисленням множинних, парних і парціальних коефіцієнтів кореляції і детермінації, їхніх помилок, а також з розрахунком рівнянь множинної регресії і їхніх бета-коефіцієнтів (з помилками). Результати цих досліджень наведені в табл. 1-3.

Таблиця 1. Вплив природних кліматичних факторів на частоту виникнення злоякісних пухлин губи

Як видно з табл. 1, при умовному виключенні впливу всіх інших факторів, досліджуваний детермінаційний комплекс (сонячна радіація, вітровий режим і вологість атмосферного повітря) обумовлює до 97,22% територіальної варіабельності первинної онкопатології губи. Можна констатувати, що для раку губи факторами онкоризику є інтенсивна сонячна радіація, висока швидкість вітру і частота суховійних вітрів, а фактором антиризику - достатнє зволоження (велика кількість атмосферних опадів).

Захворюваність населення на рак губи також значною мірою залежить від інтенсивності геліофізичних факторів, причому перше місце за значущістю посідає сумарна еритемна ультрафіолетова радіація області В (КПК=+0,896; Д=80,28%), трохи менша патологічна значущість належить тривалості сонячного сяйва (КПК=+0,812; Д=65,93%). Відмітною рисою детермінації частоти раку губи природно-кліматичними факторами є набагато більша, у порівнянні з пухлинами шкіри, значущість вітрового режиму і ступеня зволоження. Найбільший ступінь патологічної значущості у формуванні даної онкопатології належить високій швидкості вітру (КПК=+0,941; Д=88,55%), трохи менший, але значно вагоміший, у порівнянні з новоутвореннями шкіри, - частоті суховійних вітрів (КПК=+0,726; Д=52,71%). У той же час оптимальне зволоження виступає в цьому випадку більш вираженим фактором антиризику пухлин губи: КПК= -0,818; Д=66,91%. Виявлені особливості детермінації раку губи пояснюється тим, що для генези цієї патології першочергове значення мають тріщини й інші мікроушкодження слизової оболонки губ, що виникають, у тому числі, від дії сильного вітру у сполученні з високою запиленістю і сухістю атмосферного повітря. Ультрафіолетова еритемна радіація є, очевидно, вторинним патогенетичним фактором, що прискорює канцерогенез.

Для підтвердження результатів множинного кореляційно-регресійного аналізу був проведений порівняльний аналіз захворюваності населення злоякісними новоутвореннями шкіри і губи у сполучених групах територій, що мають подібні параметри природно-екологічного і соціально-економічного середовища, але розрізняються за геліофізичними, вітровими факторами і режимом зволоження.

Звертає на себе увагу чітко виражена закономірність: частота раку губи вірогідно (р<0,05) вище серед жителів найбільш південного регіону Донецької області - Приморсько-степового природно-ландшафтного району порівняно з іншими регіонами і середньообласними показниками. Природно-кліматичними особливостями даного району є не тільки найбільша тривалість сонячного сяйва (2100-2300 годин на рік), сумарна сонячна радіація (більш 115 ккал/см²), пряма (більш 40 ер/годину/м²/рік) і сумарна (більш 270 ер/годину/м²/рік) ультрафіолетова радіація області В, тобто максимальний ступінь прояву факторів онкоризику, але й мінімальний ступінь виразності кліматичних факторів антиризику - найбільша швидкість вітру як узимку (8-9 м/с), так і влітку (6-7 м/с), найчастіша повторюваність суховійних вітрів (18-24 дні на рік) і найменша кількість атмосферних опадів (250-400 мм/рік).

У зв'язку з вищевикладеним є закономірним і обґрунтованим статистично високо достовірне перевищення захворюваності а рак губи населення Приморсько-степового району над відповідними показниками Північно-степового - у 1,8 рази (t=5,1, р<0,001).

Крім цього звертає на себе увагу те, що практично у всіх природно-ландшафтних районах захворюваність населення, яке проживає в зоні інтенсивної техногенної діяльності (I-а зона), вище, ніж у зоні низької антропопресії (II зона), що свідчить про можливу роль екологічних факторів у формуванні онкологічної патології шкіри і губи.

Закономірності просторового розподілу даної патології виявлені в результаті медико-картографічного аналізу.

Аналізуючи і зіставляючи між собою ці картограми, можна виділити на території Донецької області регіони, контрастні за частотою виникнення досліджуваної онкопатології. Так, до територій підвищеного ризику виникнення злоякісних новоутворень губи, пов'язаного з впливом природно-кліматичних факторів, відносяться міста Маріуполь, Краматорськ, Добропілля, Сніжне, Дружківка, Торез, Артемівськ, Красноармійськ, Донецьк і Макіївка, Мангуський, Володарський, Новоазовський, Тельманівський, Старобешівський, Волноваський, Мар'їнський сільські райони. Для цих територій характерна найбільша кількість посушливих днів на рік, днів з міждобовою мінливістю відносної вологості повітря на 20% і більше, найменша кількість похмурих днів, найбільша кількість днів на рік з високою швидкістю вітру - більше 10 м/с і найбільший ступінь патогенності погоди за комплексом метеофакторів.

Навпаки, там, де ці фактори виражені в найменшому ступені - в основному на півночі області - знаходяться і райони зі стійко низькою захворюваністю населення злоякісними новоутвореннями шкіри і губи. Територіями з вірогідно (р<0,05) найбільш низьким багаторічним рівнем даної патології є сільські райони - Краснолиманський, Слов'янський, Олександрівський, Великоновосілківський і Ясинуватський, а також міста Слов'янськ, Селідове, Шахтарськ і Дебальцеве.

Крім кліматогеографічних факторів, важлива роль у формуванні онкологічної захворюваності населення, за даними деяких авторів, належить природному хімічному складу ґрунтів і питної води.

Проведений у цій роботі детермінаційний аналіз дозволив установити, що найбільшою мірою природні особливості хімічного складу ґрунту і води впливають на рівень захворюваності населення Донецької області на рак ротової порожнини і глотки. У зв'язку з цим, був здійснений множинний кореляційно-регресійний аналіз з метою встановлення сили і напрямку цього взаємозв'язку. Результати даного аналізу представлені в табл. 2 і 3.

Дані, наведені в табл. 2 і 3, свідчать про те, що в цілому гідрохімічні фактори природного середовища дужче впливають на захворюваність населення на злоякісні пухлини ротової порожнини і глотки, ніж геохімічні фактори. Особливості природного хімічного складу питної води обумовлюють (при умовному виключенні інших детермінант) на 37,7% територіальну варіабельність раку порожнини рота і глотки, у той час як геохімічні фактори - на 26,11 %.

Таблиця 2. Вплив природних гідрохімічних факторів на частоту виникнення злоякісних пухлин ротової порожнини і глотки

Таблиця 3. Вплив природних геохімічних факторів на частоту виникнення злоякісних пухлин ротової порожнини і глотки

За допомогою дисперсійного аналізу раніше було встановлено, що найбільш значущими факторами, що детермінують частоту злоякісних новоутворень ротової порожнини і глотки, у природному гідрохімічному комплексі є такі: загальна мінералізація питної води, кількість у ній хлоридів, сульфатів, цинку, кальцію і магнію; у природному геохімічному комплексі - вміст у ґрунті кобальту, молібдену, міді, цинку, магнію і кальцію. Проведений множинний кореляційний аналіз дозволив оцінити силу і напрямок зв'язку наведених вище факторів з частотою виникнення раку вищевказаної локалізацій.

Злоякісні новоутворення верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ротова порожнина і глотка, стравохід) детерміновані геогідрохімічними факторами природного середовища в меншому ступені, ніж рак шлунка, але в більшому, ніж пухлини дистальних відділів ШКТ (ободова і пряма кишка). При цьому, на відміну від раку шлунка і прямої кишки, такі геогідрохімічні фактори, як загальна мінералізація, хлориди і сульфати питної води, кобальт, що містяться в ґрунті, виступають у даному випадку в ролі факторів онкоризику. Найбільша роль серед них належить загальній мінералізації води (КПК=+0,631) і концентрації в ній хлоридів (КПК=+0,528).

Значення кобальту ґрунту менше - КПК=+0,418, Д=17,47%. Крім цього, загальними факторами онкоризику є високі концентрації кальцію у воді (КПК=+0,643) і ґрунті (КПК=+0,589-0,642), міді (КПК=+0,705-0,823) у ґрунті. Факторами антиризику, крім згаданих раніше, є також цинк води (КПК= -0,498) і ґрунту (КПК= -0,425), магній води (КПК= -0,755) і ґрунту (КПК= -0,305-0,326), а також молібден води (КПК= -0,619).

Встановлені закономірності впливу природних гідрогеохімічних факторів на частоту онкологічної патології ротової порожнини і глотки були підтверджені результатами порівняльного аналізу захворюваності населення трьох груп територій, сполучених за соціально-економічними і антропогенно-екологічними факторами (усі вони були сільськими районами, розташованими у II зоні («низької» антропопресії), але такими, що розрізняються за рівнем вмісту природних факторів ризику і антиризику в ґрунті і питній воді. Були сформовані три групи територій, кожна з яких містить у собі два сільських райони: 1-а група (максимальний рівень вмісту факторів ризику) - Новоазовський і Тельманівський райони, що входять до складу Приморсько-степового природно-ландшафтного району; 2-а група (середній рівень вмісту факторів ризику) - Великоновосілківський і Олександрівський райони, що входять до складу різних ландшафтних регіонів, але утворюють одну геогідрохімічну зону; 3-я група (мінімальний рівень вмісту факторів ризику) - Краснолиманський і Слов'янський райони, що входять до складу Північно-степового природно-ландшафтного району.

Порівняльний аналіз рівнів первинної онкопатології ротової порожнини і глотки у населення груп територій, контрастних за вмістом природних факторів ризику й антиризику, показав їх статистично достовірне (р<0,001, р<0,05) розходження між собою. При цьому була підтверджена виявлена раніше при статистичному аналізі закономірність: частота виникнення злоякісних новоутворень ротової порожнини і глотки вище серед населення, що споживає високомінералізовану питну воду з максимальним вмістом у ній хлоридів, сульфатів і кальцію, мінімальним - цинку і магнію, а також проживаючого в зонах з підвищеною концентрацією у ґрунті рухливих форм міді і кальцію і зниженим вмістом молібдену, цинку і магнію.

Дані порівняльного аналізу сполучених груп були підтверджені при проведенні медико-картографічного аналізу.

При аналізі картограм просторового розподілу природних факторів ризику й антиризику пухлин ротової порожнини та глотки і зіставлення їх з картами первинної захворюваності на новоутворення даної локалізації були виявлені групи територій високого і низького ризику виникнення цієї патології. До регіонів підвищеного ризику виникнення раку ротової порожнини і глотки, пов'язаного з природними гідрогеохімічними факторами, відносяться міста Добропілля, Красноармійськ і Шахтарськ, Володарський, Мангуський, Новоазовський і Тельманівський сільські райони, а до зони низького ризику - Краснолиманський, Слов'янський, Олександрівський і Великоновосілківський сільські райони, міста Слов'янськ і Артемівськ.

Висновок

Таким чином, нами визначені довгострокові закономірності формування первинної онкопатології губи, ротової порожнини й глотки серед населення екокризового регіону України - Донецької області. Встановлені ключові зовнішньосередовищні детермінанти злоякісних новоутворень губи, ротової порожнини й глотки. Матеріали даного дослідження будуть в подальшому використані при обґрунтуванні і розробці онкопрофілактичних заходів серед населення Донецької області.

Література

1. Агарков В.И., Грищенко С.В., Грищенко В.П. Атлас гигиенических характеристик экологической среды Донецкой области. - Донецк: Донеччина, 2001.- 140 с.

2. Білецька Е.М. Гігієнічна характеристика важких металів у навколишньому середовищі та їх вплив на репродуктивну функцію жінок: Авто реф. Дис. … д-ра мед. наук. - К., 1998. -30 с.

3. Ванханен В.В., Ванханен В.Д. Учение о питании. - Донецк: Донеччина, 2000. -352 с.

4. Гигиенические основы охраны продуктов питания от вредных химических веществ / Габович Р.Д., Припутина Л.С. -К.: Здоровье, 1987. -1248 с.

5. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. -Тернопіль-Київ-Вінниця, 1997. -328 с.

6. Гончарук Е.И., Вороненко Ю.В., Марценюк Н.И. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения. -К., 1989. -203 с.

7. Эпидемиология неинфекционных заболеваний / Вихерт А.М., Жданов В.С., Чаклин А.В. и др., под ред. Вихерта А.М., Чаклина А.В. / АМН СССР. -М.: Медицина, 1990. -272 с.