Пероксид бензоїлу в медицині

Пероксид бензоїлу - найбільш розповсюджений місцевий агент проти вугрів з 1960_х років. Він значно покращує стан пацієнтів через зниження числа запальних і незапальних пошкоджень шкіри [9]. Клінічну ефективність у лікуванні від слабких до помірних запальних вугрів проявляє місцеве застосування таких антибіотиків як еритроміцин, кліндаміцин і тетрациклін [10]. Але показано, що більш ефективним є комбіноване застосування цих антибіотиків із пероксидом бензоїлу [10,11]. Основним механізмом дії місцевих антибіотиків на вугри є припинення запалення, спричиненого бактеріями, так само як і прямий бактерицидний ефект [10]. При самостійному застосуванні антибіотиків сторонні ефекти незначні, але великий ризик розвитку стійких до антибіотиків Propionibacterium acne [10-12] та еритроміцин-стійких видів стафілококів [13]. В такому випадку неспецифічна антибактеріальна дія ПБ може бути застосована у коротких лікувальних курсах проти стійких до антибіотиків мікроорганізмів [14].

Популярним і ефективним є місцеве застосування еритроміцину і ПБ. Сумісна комбінація 5% ПБ і 3% еритроміцину має більшу активність проти Propionibacterium acne, ніж просто 3% еритроміцин [13]. Хоча комбінація ПБ і еритроміцину діє не синергічно на більшість стійких до еритроміцину стафілококів та пропіонових бактерій, супутнє терапевтичне застосування обох ліків протистоїть селекції еритроміцин-стійких штамів і зменшує число організмів, наявних на шкірі пацієнтів [11]. Порівняння ефективності гелю 5% ПБ і 3% еритроміцину та розчину 4% еритроміцину і 1,2% Zn при лікуванні вугрів свідчить на користь гелю ПБ-еритроміцин у загальному фізичному покращенні, зменшенні запальних пошкоджень і комедонів [15]. При застосуванні комбінованого гелю клідаміцин-ПБ показано, що в лікуванні вугрів його дія є кращою, ніж кожного індивідуального компоненту окремо [16]. Цікавим є той факт, що застосування 5%-ного гелю ПБ з 2% кремом еритроміцину виявляється ефективним і при лікуванні вугрів, які є наслідком променевої терапії після видалення карциноми [17].

Ефективним у лікуванні вугрів є і застосування ПБ з системними антибіотиками [18, 19]. Характерно, що при лікуванні вугрів із застосуванням ПБ не утворюється стійких до останнього видів бактерій [12]. Сам ПБ і його комбінації з іншими ліками добре переносяться [19-21].

Вважається, що механізм дії ПБ є, в основному, антибактеріальний. Останні непрямі докази дають підставу, що додатковою фармакологічною мішенню ПБ є протеїнкіназа С. Але дослідження впливу ПБ на вивільнення з людських нейтрофілів регульованих протеїнкіназою С та кальмодуліном кисневих видів (потенційно важливий крок у запаленні) показали, що клінічна протизапальна активність ПБ малоімовірно передається протеїнкіназою С та кальмодуліном [22]. Для водорозчинних органічних пероксидів хлориду 4 - [[(трет-бутилперокси) - карбоніл] бензил] триетиламонію та броміду [10 - (трет-бутилперокси) децил] триметиламонію показано, що за їх антибактеріальну активність відповідають окисні властивості їх діоксигруп [23]. Використання ПБ приводить до утворення різних форм активного кисню [19], який пригнічує розмноження Propionibacterium acne, тобто ПБ має бактеріостатичний ефект. Завдяки антимікробній дії, зменшується виділення жирних кислот, які провокують захворювання в інфікованих фолікулах. Препарат є кератолітичним, оскільки його застосування сприяє видаленню клітинної маси навколо комедонів. Передбачають і комедолітичну дію препарату. На відміну від антибіотиків, до нього не розвивається стійкість [19]. ПБ дає позитивний ефект при лікуванні легкої форми запальних та незапальних вугрів [19, 24].

Разом з тим треба відмітити, що ПБ здатний викликати розвиток карцином із епідермальних папілом. Препарат може викликати подразнення шкіри сильніше, ніж місцеві форми антибіотиків. Він є людським контактним алергеном [25], але не має мутагенної активності [26]. ПБ часто викликає сенсибілізацію.