Санітарно-гігієнічні вимоги до структури, змісту і нормування фізичного навантаження при оздоровчому тренуванні учнів підготовчої і спеціальної медичних груп

Дихальна гімнастика займає помітне місце в методиці проведення фізичних вправ. Під час тренування дихання звертають увагу на рівномірне і поступове збільшення глибини вдиху і видиху, а вправи добирають переважно такі, які б потребували тривалого видиху. Вдихи не сильні, короткі вдихи чергуються з більш тривалими видихами. Застосовують також дихальні вправи на видих через рот з вимовлянням голосних звуків. Вправи проводяться під рахунок, рахують не гучно; при цьому пропонують хворому голосні звуки вимовляти протяжно щоб відвернути увагу, темп рахунку зберігають один і той же. Вправи виконуються за такими схемами:

1--2--3--4--видих, потім вдих або 1--2--3-- 4--5--6--видих, потім вдих і ін

Спеціальні дихальні вправи мають на меті відновити порушену функцію дихального апарата, запобігти розвиткові емфіземи і боротися з явищами здуття легень внаслідок експіраторної задишки.

Емфізема легень--хронічне захворювання, що виражається в розширенні легень і зменшенні їх еластичності внаслідок атрофії легеневої тканини, зменшення дихальної поверхні легень внаслідок перетворення альвеол на емфізематозні пухирі і нерівномірний розподіл повітря в них приводить до дихальної недостатності, яка посилюється через обмеження рухомості грудної клітки і зниження життєвої місткості легень. Вентиляційна функція легень різко знижується у зв'язку з великою кількістю залишкового повітря в альвеолах, що призводить до порушення газообміну крові, створюються умови для розвитку задишки, яка має експіраторний характер, оскільки видих утруднений. Виникає в наслідок утрудненого дихання при бронхіальній астмі. За клінічним перебігом розрізняють туберкульоз: прогресуючий (при якому стан хворого погіршується), стаціонарний (стан хворого начебто стабілізований) і схильний до затухання (стан хворого поліпшується). Крупозне запалення легень починається гостро, супроводиться високою температурою, прискореним диханням і кашлем з харкотинням. У альвеолах збирається ексудат. Через кілька днів температура критично падає, і хворий одужує. Лікувальну фізкультуру призначають через 3--4 дні після кризи. Завдання її--сприяти розсмоктуванню запального ексудату, розправленню легень, поліпшенню кровообігу у малому колі і загальному стану, хворого.

Заняття проводять по трьом періодам. У першому дають прості вправи для пальців рук і ніг, не відриваючи їх від постелі; через 2--3 дні навантаження поступово збільшують, включаючи дихальні вправи, вправи для тулуба з різних вихідних положень. Другий період збігається з иапівпостільним режимом. Додають вправи у присіданнях, ходьбу просту й ускладнену, малорухливі ігри; тривалість занять збільшується до 15 хв. У третьому періоді, перед виписуванням хворого, навантаження збільшують, додають вправи з приладами. Щоб посилити адаптацію до фізичних навантажень, треба давати вправи, які викликають посилену функцію дихання і кровообігу. Тривалість занять збільшується до 25--3О хв. При вогнищній пневмонії хвороба має "повзучий" характер і триває 2--3 тижні, після чого починається повільне одужання. Протипоказанням для призначення ЛФК є повторне підвищення температури, падіння серцевої діяльності, ускладнення. Запущена пневмонія може перейти у хронічну форму з затяжним перебігом і частими періодами загострення. Це найчастіше буває після бронхопневмонії. При хронічній пневмонії у легенях і бронхіолах розростається сполучна тканина, внаслідок чого зникає еластичність бронхіальних шляхів і легеневої тканини, розвивається пневмосклероз, який викликає порушення зовнішнього дихання і погіршує кровообіг у малому колі, утруднюється функція серцево-судинної системи.

Плеврит -- запалення плеври. Розрізняють плеврит сухий і ексудативний. Останній може бути серозним, кров'яним і гнійним. Симптоми захворювання: кашель, різкий біль у грудях, особливо при вдиху і кашлі, висока температура. При плевриті утворюються спайки між листками плеври.

Показанням для призначення лікувальної фізкультури є встановлення нормальної чи субфебрильної температури, поліпшення самопочуття, розсмоктування ексудату, а протипоказанням -- загострення плевриту, підвищення температури, падіння серцевої діяльності. Будь-які фізичні вправи зв'язяні з функцією дихання, тому ті види фізичної культури, в яких стимулюється дихання можна вважати дихальною гімнастикою (біг, лижі, плавання). Але в вузькому розумінні дихальна гімнастика це спеціальні вправи для розвитку дихальної мускулатури. До найбільш ефективних можна віднести дихальні вправи йогів, дихальна гімнастика Лобанової-Попової, Стрельникової і Бутейко. Найбільш діючими вважаються дихальні вправи через одну ніздрю.

Вправа 1. Закрити праву ніздрю великим пальцем, повільно вдихнути через ліву ніздрю. Повільно видихнути через цю ж ніздрю. Співвідношення часу вдиху і видиху у вправі 1:2. Закриваєм ліву ніздрю мізинцем і аналогічно виконуємо дихання через другу ніздрю. Повторюємо 15-20 разів. Через 15 днів тренування слід добитися вдоху на протязі 6 с і видиху -12 с. Важливою умовою при цьому с засвоєння дихання трьох типів: черевного, грудного ( з розширенням грудної клітки) і верхнього( з підніманням плечей і ключиці). Йоги радять включити всі три типи дихання в один процес починаючи з черевного дихання. Вправа 2 - перемінного дихання:. До нього приступають через місяць занять. Схема одного циклу така: вдих через ліву ноздрю - видих через праву, без паузи вдих через праву, видих через ліву Пізніше цикл повторюється. Співвідношення вдиху і видиху як в вправі 1. Після 2-3 місяців тренувань можна досягнути тривалість вдиху - 7 секунд а видиху 14. Вправа 3. Повне перемінне дихання. На відміну від попередньої вправи, полягає в затримці дихання після вдиху. Схема така: вдих через ліву ніздрю - затримка дихання - видих через праву - вдих через праву - затримка видих через ліву і т.д. Співвідношення часу вдиху; паузи і видоху 1:2:2. Спочатку в секундах буде 4:8:8, пізніше 5:10:10.15-20 циклів щоденно.

Неможна допускати, щоб у ході тренувань дихання учні робили форсовані вдихи і видихи. Необхідно привчати їх вдихати через ніс, а видихати через рот (використання носо-легеневого рефлекса). Серйозну увагу треба приділити розвиткові діафрагаального дихання в положенні лежачи на спині, застосуванню самомасажу, коригуючих вправ.

Орієнтовний комплекс вправ на дихання

1 Ритмічне носове дихання із закритим ротом у звичному ритмі (ЗО...60 с) .

2. Те саме з лічбою подумки кількості вдихів і видихів (дихання носове, починати і закінчувати за командою, 15...30...60 с) .

3. Ритмічне дихання через одну ніздрю (друга затиснута рукою, 30...60 с, навперемінно 3-4 рази через кожну).

4.Черевне (діафрагмальне) дихання. Намагаючись залишити грудну клітку нерухомою, під час вдиху максимально випинають передню стінку живота, особливо її нижню частину. Під час видиху передню стінку живота енергійно втягують. Зробити 4-6-8 разів. Для перевірки правильності дихальних рухів одну руку кладуть на груди, другу -- на живіт.

5. Грудне дихання. Намагаючись залишити передню стінку живота нерухомою, під час вдиху максимально розширюють грудну клітку. Під час видиху її енергійно стискають. Зробити 4-6-8 разів. Дихати через ніс. Для перевірки правильності дихальних рухів руки кладуть на грудну клітку з обох боків.

6. Повне дихання. Під час вдиху розширюють грудну клітку з одночасним випинанням живота. Видих починається з енергійного втягування живота і наступного стискання грудної клітки. Зробити 4-6-8 разів. Дихати через ніс. Для перевірки правильності дихальних рухів руку кладуть на груди, другу -- на живіт.

7. Вправи у довільному порідшанні ритму дихання та його поглибленні за завданням учителя. Дихати через ніс (20...ЗО...60 с) . Рівномірне носове дихання в поєднанні з повільною ходьбою (на місці і просуваючись уперед) . Вправу можна виконувати як імітацію ходьби з вихідних положень лежачи або сидячи. Вдих дещо довший за видих. Вдих і видих виконувати на певну кількість кроків (тривалість вправи 60...120... 180 с)

8. В.п. -- лежачи на спині, руки -- внизу, в сторони, за головою, вгорі залежно від сили черевного преса; 1-2 -- сісти, нахил уперед (видих); 3-4 -- в.п. (вдих); 5-8 -- пауза, вільне дихання 20...ЗО с. Зробити 6-8 разів.

9. В.п. -- основна стійка, руки на поясі; 1-2 -- присід (видих); 5-8 -- пауза, вільне дихання 20...ЗО с. Зробити 6-10-15 разів.

10. В.п. -- те саме; 1-4 -- два стрибки на двох ногах; 5-8 -- пауза, вільне дихання 20...ЗО с. Дихати довільно. Зробити 10-15 разів.

11. В.п. -- те саме; 1-4 -- два стрибки на двох ногах; 5-8 -- пауза, вільне дихання 20...ЗО с. Дихати довільно. Зробити 10-15 разів.

12. Рівномірне дихання під час бігу на місці або в русі в повільному або середньому темпі. Вправа триває 3О...60 с.

13. Поглиблене носове дихання під час ходьби на східцях, маршрутом теренкуру. Вправа триває до 60 с (теренкур -- лікування дозованим ходінням).

Висновок

Існують певні вікові закономірності структури захворюваності дітей та підлітків. У віці до 7 років на першому місці стоять хвороби органів дихання, у дітей молодшого шкільного віку (7-10 років) переважають інфекційні захворювання, хвороби органів травлення, травми; у дітей середнього шкільного віку (11-14 років) - травми, інфекційні захворювання, хвороби шкіри та органів травлення; у дітей старшого шкільного віку (15-17 років) - травми, хвороби органів травлення, шкіри та інфекційні захворювання (І.В.Сергета, 2001). Крім того діти шкільного віку часто страждають розладами функцій серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату (деформації скелета), нервової системи, зорового та слухового аналізаторів. Тому з'єднувати дітей з різними захворюваннями не можна.

При правильній організації фізичного виховання вже через один навчальний рік значно поліпшується стан здоров'я учнів, їхній фізичний розвиток і підготовленість. Це дає можливість після повторного медогляду перевести їх із спеціальної групи в підготовчу, а з підготовчої - в основну.

Отже, дослідження показують, що під впливом фізичних тренувань суттєво покращуються функції основних органів і систем людини. Аеробна здатність організму, а тому й витримування фізичних навантажень залежить від стану систем транспортування кисню. Вона визначається ЧСС, серцевим викидом, здатністю раціонального перерозподілу кровообігу при фізичних навантаженнях і кількістю відновленого гемоглобіну і крові, який повертається в легені. Фізичні тренування збільшують функціональну здатність кожної з цих ланок. У результаті фізичних тренувань МСК зростає на 16-33%. Добре тренована людина протягом 8 год. може витримувати навантаження в межах 50%, а нетренована - лише 25% максимальної аеробної здатності. Основною метою фізичних тренувань є поліпшення стану серцево-судинної, дихальної, м'язової, а також інших систем організму шляхом максимальної активізації їх функціональних резервів. Вчені вважають, що мінімальна потреба у руховій активності становить не менше 2 годин на добу. За змістом це може бути допомога батькам у господарстві, проходження шляху до школи та із школи, прогулянки, походи, ігри тощо. Але для зміцнення здоров'я та підвищення фізичної підготовленості цього недостатньо. Необхідно не менше 3-5 разів на тиждень проводити спеціальні заняття, на яких протягом 15-30 хвилин підтримувати середню інтенсивність виконання вправ (ЧСС не менше 140 і не більше 160 (170) скорочень за хвилину).

Список використаної літератури

1. Анатомія та фізіологія з патологією / За ред. Я. І. Федонюка, Л. С. Білика, Н. Х. Миколин. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.

2. Арєф'єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізична культура в школі (молодому пеціалісту) Навчальний посібник для студентів навчальних закладів ІІ - ІV рівнів акредитації:- 2- е вид. перероб. і доп. - Кам'янець - Подільський: Абетка - НОВА, 2002.

3. Баевский Р.М., Берсенєва А.Н. Оценка адаптационных возможностей организма и риск развития заболеваний. - М.: медицина, 1997.

4. Іваськів Б.К. Навчально-методичний посібник з лікувальної фізичної культури для студентів факультету фізична культура денної та заочної форми навчання. Кременець: КОГПІ, 2006.

5. Іваськів Б.К. Фізіологія фізичного виховання і спорту. Навчальний посібник. Кременець, КОГПІ, 2004,- 184 с. Для студентів « Фізична культура» денної та заочної форми навчання.

6. Круцевич Т.Ю. Теорія и методика физического воспитания. - Т. 1. К.: Олимпийская література, 2003.

7. Лоза Т.О. Рухова активність як невід'ємний компонент здорового способу життя // Формування здоров'я дітей, підлітків та молоді в умовах навчально - виховного закладу: Матеріали Всеукраїнської науково - практичної конференції. - Суми: Сум ДПУ ім.. А.С.Макаренка, 2006.

8. Лянной Ю,О. Шляхи співпраці фахівців галузі охорони здоров'я, валеології, фізичної культури і спорту у підготовці майбутніх фахівців з фізичної реабілітації // Педагогіка, психологія та мед.-біол.пробл. фіз. Виховання та спорту. - 2006. - №4.

9. Массовая физическая культура в вузе: Учеб. пособие .Г.Бердников, А.В.Маглеваний, В.Н.Максимова и др.; Под ред. В.А.Маслякова, В.С.Матяжова. - М.: Высш. шк., 1991.

10. Омельяненко В.Г. Лекції і лабораторні заняття з гігієни шкільної і фізичних вправ: Навчальний посібник. - Тернопіль: Видавничий відділ ТДПУ, 1999.

11. Основи медичних знань і охорони здоров'я: Навчальний посібник. - 3- є вид., виправлене та доповнене. - К.: Арістей, 2005.

12. Плахтій П.Д. Основи гігієни фізичного виховання: Навчальний посібник. -Кам'янець-Подільський: «Медобори» (ПП Мошак М. І.), 2003.

13. Физкультурно-оздоровительная работа в школе: Пособие для учителя /С.А.Баранцев, Г.В.Береуцин, Г.И.Довгаль, И.Н.Столяк; Под ред. А.М.Шлемина. - М.: Просвещение, 1988.

14. Фізична культура в 1-11-х класах: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Перун, 1998.

15. Язловецкий В.С. Физическое воспитание детей и подростков с ослабленным здоровьем. - К.: Здоровье, 1991.