Що таке СНІД

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - це важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти, будь-якого захворювання.

З організму людини ВІЛ було виділено в 1983р. Особливістю цього вірусу є висока вибірковість: він розмножується лише в особливій групі лімфоцитів (Т- лімфоцитах - хелперах), участь яких необхідна для здійснення реакцій клітинного імунітету. Потрапляючи у ці клітини і розмножуючись, вірус СНІДу порушує їхні функції, а потім руйнує їх. У результаті клітинний імунітет стає неповноцінним а гуморального імунітету для захисту організму від усіх хвороботворних мікроорганізмів недостатньо. Людина стає практично беззахисною щодо різних захворювань, спричинених хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, грибами, вірусами), які за нормального імунітету для неї не шкідливі. Крім того, наслідком ослаблення клітинного імунітету є збільшення ймовірності розвитку злоякісних новоутворень. У здоровому організмі будь-яка клітина, що відхиляється за своїми властивостями від норми, знищується особливою різновидністю лімфоцитів (Т - лімфоцитами - кілерами) з допомогою Т - лімфоцитів - хелперів. При пошкоджені Т- лімфоцитів - хелперів ВІЛом, Т - лімфоцити - кілери не можуть вчасно розпізнати або знищити злоякісну клітину. Це і є причиною високої частоти злоякісних пухлин у хворих на СНІД. У деяких людей при потраплянні ВІЛу в організм захворювання не розвивається, такі люди є носіями ВІЛу. У носіїв вірусу жодних симптомів СНІДу немає, вони не підозрюють про наявність вірусу і можуть заражати оточуючих.

Прояв СНІДу залежить від типу протікання захворювання. Таких типів є три: послаблення стійкості до різних мікроорганізмів; збільшення кількості злоякісних новоутворень; змішана форма. Хвороба починається повільно та непомітно. Для неї характерна ознака слабкість, нездужання, зниження працездатності, зростає виснаження організму, а також різні прояви запального процесу в тому чи іншому органі, в першу чергу там, де організм безпосередньо контактує із зовнішнім середовищем - у дихальних шляхах, травному тракті, на шкірі тощо. Можуть бути прояви затяжної пневмонії, стійкі порушення моторики шлунка, багатоденна лихоманка тощо. Мікроорганізми, що можуть спричинювати виникнення таких захворювань, при потраплянні у здоровий організм знешкоджуються.

СНІД - це єдине епідемічне захворювання людини із тривалим періодом від моменту зараження до виникнення перших клінічних проявів (до 15 років і більше).Клінічно це сприятливо, але епідеміологічно - ні, оскільки контакт (джерело зараження) виявити дуже важко, а часто взагалі неможливо через давність.

СНІД передається статевим шляхом, а також через кров - при переливанні зараженої вірусом крові, при користуванні одним і тим же шприцом (найчастіше наркомани) тощо. І тому цією хворобою в першу чергу хворіють люди, що ведуть безладне статеве життя, а також гомосексуалісти та наркомани. У даний час основна маса хворих на СНІД належить саме до цих категорій. В організмі вірус накопичується у крові, у тканинах лімфатичної системи, а також у чоловічих статевих клітинах. Від цих людей вірус може потрапити до здорових людей, оскільки багато гомосексуалістів ведуть подвійне статеве життя, маючи як гомосексуальні (з особами своєї статі), так і гетеросексуальні (з особами протилежної статі) контакти. Після цього вірус отримує можливість поширення й серед гетеросексуальних людей. Зараження можливе також при переливанні крові.

Складність боротьби зі СНІДом полягає в тому, що хвороба тривалий час не проявляється у жодний спосіб і виявити її можна, тільки провівши за спеціальною методикою лабораторний аналіз крові. цей аналіз дозволяє виділити антитіла, котрі виникають у відповідь на проникнення ВІЛу, а якщо є антитіла, то є і вірус-антиген, який їх викликав. Зараз багато вчених працюють над створенням ліків та профілактичних засобів проти цієї хвороби.

Лікування СНІДу може здійснюватись у трьох напрямках: пригнічення життєдіяльності вірусу (його знищення або гальмування розмноження;етіологічне лікування); стимулювання імунітету (патогенетичне лікування); лікування супутніх захворювань (симптоматичне лікування).

На жаль, ефективних методів лікування СНІДу поки що немає. На сьогоднішній день отримані препарати, здатні гальмувати розмноження вірусу, однак засобів, які дозволили б організму повністю звільнитись від нього, вчені ще не винайшли. Отримані також препарати, що здійснюють стимулюючий вплив на імунітет, однак вони не здатні нормалізувати кількість і функції Т - лімфоцитів - хелперів, а лише додатково стимулюють ті імунні можливості, які в організмі хворого ще зберігаються. Лікування супутніх захворювань малоефективне.

Зважаючи на те, що сучасна медицина може лише визначити, хвора людина на СНІД чи ні, єдиним шляхом боротьби зі СНІДом залишається його профілактика.

Найсучаснішим підходом у реалізації профілактичних заходів боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу є комплексна медико - соціальна профілактика, яка інтегрує різні шляхи подолання епідемії та її наслідків. Вона охоплює профілактичні заходи, які реалізуються органами здоров'я, освіти, соціального забезпечення, економіки, законодавчої влади тощо.

Сучасна профілактика СНІДу ґрунтується на здійснені впливу на шляхи передачі ВІЛу і на сприятливий до нього контингент (групи ризику). Профілактику ВІЛ/СНІДу прийнято поділяти на специфічну (шляхом використання профілактичних антиВІЛ - вакцин) та неспецифічну (шляхом реалізації протиепідемічних, санітарно-освітніх, соціальних заходів). Специфічна профілактика ВІЛ-інфекції на сьогодні ще недоступна, що пов'язано з відсутністю профілактичних антиВІЛ-вакцин.

Метою сучасної неспецифічної профілактики СНІДу є запобігання та зниження ризику інфікування ВІЛом різних верств населення, що ґрунтується на концепціях зміни стереотипів особистої поведінки людини, створення соціальних умов, які перешкоджають розвитку епідемії СНІДу в країні.

Зміна особистої поведінки людини щодо здорового способу життя ґрунтується на забезпечені особистої безпечності стосовно ВІЛ-інфікування (дотримання принципів моральності у статевих стосунках, практика безпечного сексу та запобігання вживанню наркотичних речовин) і ліквідації чинників ризику серед людей, які не обрали здорового способу життя (використання презервативів серед працівників сексуального бізнесу, програм "зменшення шкоди" серед ін'єкційних наркоманів тощо)

Пріоритетними медико-соціальними напрямами профілактики ВІЛ/СНІДу в умовах світової епідемії цього захворювання є:

профілактика серед дітей та молоді шляхом впровадження відповідної освіти у шкільну систему, зокрема, запобігання раннього початку статевого життя, вживання психоактивних речовин, навчання протистоянню тиску та раціональному прийняттю рішень тощо;

профілактика серед "дітей вулиць";

залучення молоді до профілактики ВІЛ/СНІДу серед однолітків;

профілактика передачі ВІЛу через кров серед ін'єкційних

наркоманів;

профілактика статевого шляху передачі ВІЛ-інфекції серед загального населення, гомобісексуалістів, працівників секс-бізнесу;

суворий імунологічний контроль за кров'ю, що використовується для переливання; застосування шприців тільки одноразового використання;

профілактика передачі ВІЛу від матері дитині.

Ефективність профілактичних заходів залежить від багатьох соціальних, політичних, правових, економічних, психологічних чинників і розвитку системи охорони здоров'я.