Ріст та розвиток кісток
Вивчення будови кісток головного мозку, розвиток його кори як вищого центру регуляції й керування всією діяльністю організму. Особливості електроенцефалограми, одержання даних про функціональну зрілість кори й підкіркових утворів головного мозку.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.01.2010 |
| Размер файла | 26,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
15
1.ГОЛОВНИЙ МОЗОК
Головний мозок є найважливішим відділом ЦНС, у ньому розрізняють стовбурну частину й кінцевий мозок, що включає підкіркові або базальні ганглії й більші півкулі.
Основні частини головного мозку виділяються вже до 3- му місяцю ембріонального розвитку, а до 5- му місяці эмбріогенезу вже добре помітні основні борозни більших півкуль.
ДО моменту народження загальна маса головного мозку становить близько 400 г., причому в дівчинок він трохи менше (388г і 391г у дівчинок і хлопчиків відповідно). Стосовно маси тіла мозок у немовляти значно більше, чим у дорослого. Так, якщо в новонародженого він становить 1/8 маси тіла, то в дорослого - 1/40. Найбільше інтенсивно головний мозок людини розвивається в перші два роки постнатального розвитку. Потім темпи його росту знижуються, але продовжують залишатися високими до 6-7 років, до цього моменту маса мозку досягає вже 4/5 маси дорослого мозку. Остаточне дозрівання головного мозку закінчується тільки до 17-20 років. ДО цього віку маса мозку збільшується в порівнянні з немовлятами в 4-5 раз і становить у середньому в чоловіків 1400 г, а в жінок - 1260 г. Слід зазначити, що абсолютна маса мозку не визначає безпосередньо розумові здатності людини.
Зміни розмірів, форми й маси мозку супроводжується зміною його внутрішньої структури. Ускладнюється будова нейронів, форма міжнейроних зв'язків, стає чітко розмежованим біла й сіра речовина, формуються різні провідні шляхи головного мозку.
Розвиток мозку, як і інших систем, іде гетерохронно. Раніше інших дозрівають ті структури, від яких залежить нормальна життєдіяльність організму на даному віковому етапі. Функціональної повноцінності досягають спочатку стовбурні, підкіркові й коркові структури, що регулюють вегетативні функції організму. Ці відділи по своєму розвиткові наближаються до мозку дорослої людини вже до 2-4 років постнатального періоду.
Довгастий мозок, міст, середній мозок, проміжний мозок і мозочок ставляться до стовбура мозку. У філогенетичнім відношенні це найбільш прадавні нервові структури й тому їх функції тісно пов'язані з регуляцією примітивних функціональних процесів.
У процесі онтогенезу дозрівання структур стовбурної частини головного мозку найбільше інтенсивно відбувається в перші два роки життя. Остаточне формування цих структур, особливо проміжного мозку, завершується тільки в 13-16 років, коли закінчується половий розвиток підлітків. Багато особливостей нижчої й вищої нервової діяльності в дітей підліткового віку пояснюються функціональними властивостями проміжного мозку й деяких інших підкіркових структур.
Найбільш молодим у філогенетичнім відношенні є кінцевий мозок. ДО його складу входять більші півкулі й розташовані під ними скупчення сірої речовини у вигляді підкіркових або базальних гангліїв.
Більші півкулі здійснюють регуляцію вищих нервових функцій, що лежать в основі всіх психічних процесів людину. Права й ліва півкуля тісно позв'язані між собою за допомогою величезної кількості нервових волокон, що утворюють мозолисте тіло. Багато нервових процесів, що виходять із якої-небудь крапки одного півкулі, проектують у симетричну крапку іншої півкулі.
Існує припущення, що в процесі онтогенезу розвиток парної діяльності півкуль іде від нестійкої симетрії до нестійкої асиметрії, і нарешті, до стійкої функціональної асиметрії. У віці 2-4 років правши становлять 38%, а до 4-6 років - 75%. Інакше кажучи, у значній мірі моторна асиметрія залежить від умов виховання дитину, але разом з тим існує й спадкоємна схильність.
Темпи дозрівання лівого й правого півкуль мають полові особливості. Ліва півкуля в дівчинок розвивається швидше, що свідчить про більш раннє дозрівання домінантної півкулі. Даний факт побічно підтверджується також більш швидким розвитком у дівчинок мови й деяких показників психомоторики.
Розвиток кори головного мозку
Вищим центром регуляції й керування всією діяльністю організму, починаючи від самих примітивних фізіологічних відправлень і закінчуючи найскладнішими психічними процесами в людини, є кора головного мозку. Активне формування півкуль мозку починається з 12- й тижня ембриогенезу й інтенсивно триває в перші роки постнатального розвитку, особливо до 2 років. Клітинна будова, форма й розташування борозен і звивин наближається до дорослого мозку в 7 років. А в лобових частках ця відмінність згладжується тільки до 12 років. Існує пряма залежність між морфофункциональным дозріванням лобових часток більших півкуль і формуванням психічних функцій у дітей. Остаточне дозрівання більших півкуль і кори мозку завершується до 20-22 років.
Морфологічний аналіз процесів дозрівання КГМ дитини на клітинному рівні свідчить про постійне збільшення розмірів вищих первинних, вторинних і третинних зон КГМ у процесі постембріонального розвитку. чим більше вік дитини, тим більше розміри займають ці коркові зони, і тем складніше стає психічна діяльність.
Таким чином, у процесі постнатального розвитку відбувається вдосконалювання морфологічної будови КГМ, а паралельно цьому й удосконалювання вищої нервової діяльності дитину і його психічних процесів. Наприклад, поля рухового центру мови досягають функціональної повноцінності тільки до 7 років, до цього віку вони збільшуються на 64-73% у порівнянні з мозком немовляти. Те ж можна сказати й про коркові зони, відповідальні за інтеграцію слухових і зорових подразників, що має велике значення у формуванні мови.
Особливості електроенцефалограми
Важливі дані про функціональну зрілість кори й підкіркових утворів мозку, і участі їх у сприйнятті афферентных сигналів у різні вікові періоди отримані при використанні електрофізіологічних методів. Аналіз наявних у літературі даних про характер фонової й викликаної електричної активності мозку людину на різних етапах онтогенезу розглядається у зв'язку із проблемою дозрівання вищих відділів центральної нервової системи.
У ранньому постнатальному періоді найбільше функціонально зрілими є мезодиенцефалічні структури мозку., що визначають ЕЕГ- картину глибокого сну й реакцію порушення в новонародженої дитини. Ряд факторів свідчить, що кора більших півкуль починає функціонувати вже з моменту народження дитину. Нервові елементи кори більших півкуль немовляти здатні продуцировати короткочасну ритмічну електричну активність. Це виражається у вигляді: 1) наявність груп синхронізованих ЕЕГ- Коливань у потиличних областях мозку в перехідному від неспання до сну 2)реакції засвоєння ритму світлових мелькань, спостережувана з перших годин життя дитину, 3) наявність ритмічного сенсорного розряду, реєструючого в потиличній області кори при значній стимуляції. Відзначається, що кора більших півкуль немовлят утягується в реакцію при афферентних впливах. У цьому випадку спостерігається як генералізовані зміни електричної активності, обумовлені порушенням підкіркових неспецифічних структур мозку, так і локальні викликані відповіді, що свідчать про вступ сигналу в кору більших півкуль по специфічному афферентному шляху. Наявність відповідних специфічних і неспецифічних реакцій на афферентне роздратування означає функціонування висхідних ретикулярних і таламокортикальних зв'язків, що посилають сенсорну інформацію в кору більших півкуль. Для оцінки здатності кори сприймати прихожу інформацію найбільший інтерес представляє наявність із моменту народження дитину початкової позитивності викликаної специфічної відповіді, що свідчить про особисту участь нейронів 3- го й 4- го шарів кори в прийманні афферентного сигналу.
Підкреслюючи функціонування кори більших півкуль у період новорожденности, слід мати у виді й відмінності в діяльності її нервових елементів у порівнянні з дорослими. Одним з таких проявів служить відсутність синхронізованої ритмічної активності під час неспання немовлят. Стійка ритміка в ЕЕГ бадьорих дітей реєструється тільки з 2-3 місяців постнатальногог життя. Поява організованої ритміки в стані спокійного неспання відбиває важливий етап у дозріванні кори мозку дитину. У цьому віці зникають архаїчні рефлекси, розвивається оптомоторна просторова координація.
У плині першого року життя формується строго ритмічна електрична активність частотою 5 Гц із фокусом у потиличній області кори, яка може розглядатися як аналог альфа ритму дорослої людину. З віком відзначається прогресивне частішання альфа ритму, поява й стабілізація його в центральних областях кори. Формування основного ритму електричної активності, що відбиває морфофункціональне дозрівання нейронного апарата кори більших півкуль, закінчується до 18- літньому віку. Дозрівання нервових елементів кори більших півкуль проявляється також в еволюції специфічно викликаних потенціалів. У процесі індивідуального розвитку дитини відзначається вкорочення тимчасових параметрів відповіді, ускладнення його компонентного складу й поява викликаних потенціалів в асоціативних областях кори. Включення асоціативних зон у приймання й переробку якісно-специфічної інформації, імовірно визначає можливість синтезу інтегрального образа подразників різного інформаційного значення.
Паралельно зі змінами ЕЕГ, обумовленими функціональним дозріванням кори більших півкуль, відзначається зменшення виразності підкіркових знаків в ЕЕГ. Ослаблення підкіркових знаків в ЭЭГ з віком можна пояснити посиленням гальмових впливів кори, що дозріває, на підкіркові структури.
Таким чином, виявляються певні етапи функціонального дозрівання кори й підкіркових структур мозку, специфіка їх взаємних впливів у різні вікові періоди.
2.РІСТ ТА РОЗВИТОК КІСТОК
Розвиток кісток тулуба
Джерелом розвитку осьового скелета у людини є склеротом, який складається з великої кількості клітин мезенхіми. Приблизно в кінці першого місяця розвитку ембріона ці клітини розмножуються, витягуються у різні боки, зростаються між собою і утворюють перетинчасту сполучну тканину, з якої починають формуватися хребці. В кінці другого і на початку третього місяців розвитку сполучна тканина перетворюється на хрящ, який, починаючи з кінця третього місяця, заміщується кістковою тканиною.
У зародка людини окостеніння хребців, як правило, починається з появи трьох ядер окостеніння і відбувається в напрямі від шийного до куприкового відділу хребтового стовпа. У справжніх хребцях цей процес закінчується на третьому-четвертому роках життя, а остаточне формування крижового та куприкового відділів завершується у людини в 25--30 років.
Ребра закладаються в клітинах мезенхіми вентральних відростків склеротомів, які поступово заміщуються перетинчастою сполучною тканиною. На початку другого місяця ембріонального розвитку в цій сполучній тканині поряд із закладкою хребців виникають коротенькі хрящові смужки, що поширюються вбік, а потім вентрально, доки все ребро не трансформується у гіаліновий хрящ.
Заміщення хрящової тканини ребер кістковою починається в кінці другого місяця розвитку, коли на місці майбутніх кутів ребер з'являються ядра окостеніння. Слід пам'ятати, що груднині кінці верхніх дев'яти ребер не костеніють дуже довго, а іноді залишаються хрящовими на все життя.
Одночасно з початком розвитку ребер біля серединної лінії тіла на місці майбутньої грудної клітки виникають дві хрящові смужки, що з'єднуються з грудинними кінцями ребер і перетворюються на хрящову закладку грудини. Приблизно на п'ятому місяці розвитку плоду грудина починає костеніти, а остаточно цей процес завершується в період статевого дозрівання.
Дослідження хребтового стовпа дитини перших років життя показують, що він складається з приблизно однакової кількості хрящової та кісткової тканини, але поступово кісткової тканини стає більше. Швидкість росту окремих відділів хребтового стовпа різна (швидше росте поперековий, повільніше -- куприковий), поряд з цим еліптична форма хребтового каналу поступово замінюється на круглу.
У людей похилого віку тіла хребців частково розсмоктуються, а міжхребцеві хрящі костеніють; у зв'язку з цим довжина хребтового стовпа стає меншою і він нахиляється вперед.
Найважливішими віковими морфофізіологічними особливостями хребтового стовпа є вигини (лордози, кіфози та сколіози). У новонародженої дитини вони ледве намічені, що нагадує хребтовий стовп тварин, і поступово набувають характерної для людини форми.
У нормально розвиненому хребтовому стовпі виділяють два вигини вперед -- шийний та поперековий лордози та два назад -- грудний та крижовий кіфози. До фізіологічних вигинів відносять також незначний вигин убік -- сколіоз, що залежить від більшого розвитку м'язів правої або лівої половини тіла.
Грудна клітка новонародженого стиснута з боків, і тому її сагітальний розмір більший за фронтальний, а ребра лежать майже горизонтально (як у вищих ссавців). Така форма є доказом того, що грудна клітка, властива дорослій людині, формується внаслідок зміни положення тіла з горизонтального на вертикальне.
Кістки тулуба дорослої людини мають також деякі статеві та індивідуальні особливості. Так, маса окремих хребців жіночого хребтового стовпа менша, поперечні відростки грудних хребців більш нахилені назад, а крижові та куприкові хребці зливаються в одну кістку пізніше. Жіноча грудна клітка коротша та вужча від чоловічої і має більш бочкоподібну форму в зв'язку з тим, що її верхня частина відносно ширша.
Розвиток кісток пояса верхньої кінцівки
1. Лопатка називається так тому, що своєю формою нагадує плоску, тонку, трикутну лопату. Вона прилягає до задньої стінки грудної клітки на рівні II--VII ребер. Розрізняють реберну та спинну поверхні лопатки, верхній, присередній та бічний краї, а також верхній, нижній та бічний кути.
Більшу частину площі реберної поверхні лопатки займає підлопаткова ямка, від якої починається однойменний м'яз.
Спинна поверхня великим кістковим гребнем -- лопатковою остю поділяється на дві нерівні частини: верхню (меншу) -- надоєну та нижню -- підосну ямки. Лопаткова ость продовжується, переходячи в широкий, сплюснутий дзьобоподібний відросток, на якому знаходиться суглобова поверхня для зчленування з ключицею.
Верхній, найкоротший, дугоподібно вигнутий край лопатки має глибоку вирізку, через яку проходить нерв. Від цього краю, біля бічного кута лопатки, відходить угору дзьобоподібний відросток.
Присередній край -- найдовший, на рівні лопаткової ості дещо зігнутий.
Бічний край біля бічного кута звужується і переходить у шийку лопатки, вище від якої розташована суглобова западина, що має довгасту форму і зчленовується з плечовою кісткою.
Лопатка розвивається ендохондрально. Перший центр окостеніння з'являється в хрящовій тканині шийки лопатки на третьому місяці ембріонального розвитку. Протягом першого року життя центр окостеніння з'являється також у дзьобоподібному відростку, а в наступні роки -- у плечовому відростку, суглобовій западині та в інших місцях. Окостеніння лопатки завершується в 16-- 25 років.
2. Ключиця являє собою трубчасту S-подібно зігнуту кістку, що розміщується у людини між лопаткою і грудиною майже горизонтально і має два кінці та тіло.
На сьомому тижні ембріонального розвитку в тілі ключиці з'являється перший центр окостеніння, а другий -- на 16--18-му році життя в грудному кінці. Повністю хрящова тканина цієї кістки заміщується кістковою на 22--25-му році.
3. Плечова кістка розвивається з 8 точок окостеніння: однієї основної, первинної, і 7 додаткових, вторинних. Первинне ядро з'являється на другому місяці внутрішньоутробного періоду й з нього утворюється все тіло й медіальний надмищелок плечовий кістки. Усі вторинні ядра з'являються після народження, причому з 3 вторинних утворюється проксимальний епіфіз- і з 4 вторинних формується дистальний епіфіз. З'являються ці вторинні ядра окостеніння на першому році життя й значно пізніше (наприклад, ядро латерального надмищелка виникає до 11 років), проксимальні трохи раніше дистальних і в дівчинок раніше, чим у хлопчиків. Закінчується процес окостеніння також у різний час. Зрощення верхнього епіфіза з діафизом відбувається в 20-25 років, нижнього епіфіза з діафизом - до 20 років.
4.Ліктьова кістка розвивається з 3 точок: однієї первинної точки окостеніння, яка з'являється на другому місяці внутрішньоутробного періоду і є джерелом формування діафиза кістки, і двох (іноді трьох) вторинних точок - однієї для проксимального епіфіза (з'являється в 8-12 років) і іншої для дистального епіфіза (з'являється в б-9 років). Зрощення всіх частин з тілом кістки відбувається до 18-22 років.
5. Променева кістка розвивається з 4 точок окостеніння: однієї первинної для тіла, двох вторинні для проксимального й дистального епіфізів, і четвертої - додаткової -для бугристості променевий кістки; вона з'являється в 14 років і зростається з діафизом до 18 років. Первинне ядро утворюється на другому місяці внутрішньоутробного періоду, проксимальне -в 5-6 років, дистальне - в 2-3 року; зрощення з діафизом проксимального епіфіза відбувається в 16-17 років, дистального - на 2- м року. Кістки кисті розвиваються в такий спосіб. Усі 8 костей зап'ястя залишаються хрящовими до народження. Кожна з них розвивається з однієї точки окостеніння
Розвиток кісток вільної нижньої кінцівки
1.Стегнова кістка утворюється ендохондрально з двох центрів окостеніння. Первинний центр окостеніння (діафізарний) з'являється в кінці другого місяця ембріонального розвитку, а вторинний (епіфізарний) -- в нижньому епіфізі, на восьмому-дев'ятому місяцях ембріогенезу. Ще один центр окостеніння виникає в головці кістки на першому році життя. Окостеніння стегнової кістки завершується на 20--22-му роках життя людини.
2.Наколінок розвивається ендохондрально в товщі сухожилка чотириголового м'яза стегна. На третьому місяці ембріонального розвитку серед сухожильних клітин з'являються хондроцити. На четвертому-п'ятому році в центрі майбутнього наколінна виникає центр окостеніння, яке остаточно завершується на 23--25-му році життя.
3.Велико- та малогомілкова кістки розвиваються також ендохондрально. У великогомілковій кістці первинні центри окостеніння з'являються в кінці другого місяця ембріонального розвитку, а на дев'ятому місяці ембріогенезу або на першому році життя виникають вторинні центри окостеніння у верхньому епіфізі, а на третьому -- п'ятому роках -- у нижньому. В кінці другого місяця внутрішньоутробного життя на місці майбутнього тіла малогомілкової кістки з'являється перший центр окостеніння, а інші центри виникають у верхньому кінці кістки на третьому-четвертому році життя та в нижньому -- на другому. Завершується окостеніння велико- та малогомілкової кісток на 20--21-му роках життя людини.
Розвиток кісток заплесна, плесна і пальців
1.Надп'яткова кістка розвивається ендохондрально з одного центру окостеніння, що виникає в кінці восьмого або на початку дев'ятого місяця ембріонального розвитку. Окостеніння кістки завершується на 9--10-му році життя.
2.П'яткова кістка також розвивається ендохондрально, але з двох центрів окостеніння, Первинний центр окостеніння з'являється в кінці шостого місяця ембріонального періоду, а вторинний -- на кінець 8-го року життя. Завершується окостеніння у 18 років.
3.Човноподібна кістка розвивається ендохондрально з одного центру окостеніння, що виникає на 4-му році життя, а завершується окостеніння у 18--22 роки. Кожна з клиноподібних кісток розвивається з одного центру окостеніння, що з'являється на дев'ятому місяці ембріогенезу, а завершується розвиток кісток у 20--21 рік.
4.Кубоподібна кістка розвивається ендохондрально з одного центру окостеніння, що закладається на сьомому -- дев'ятому місяцях внутрішньоутробного розвитку, а завершується окостеніння на 20-му році життя.
5.Плеснові кістки та фаланги розвиваються ендохондрально з двох центрів окостеніння. Первинні центри виникають на третьому місяці ембріогенезу, а вторинні -- на 5--7-му роках життя. Завершується окостеніння у 20--22 роки.
Розвиток кісток голови
1.Кістки черепа і лиця спочатку розвиваються самостійно і лише потім з'єднуються між собою. В розвитку їх виділяють перетинчасту, хрящову та кісткові стадії, які переходять одна в другу і відповідають формам філогенезу.
У зародка людини кістки черепа утворюються з хорди та мезенхіми, причому з хорди розвивається тільки його задня частина. В зв'язку з цим в закладці черепа розрізняють задню -- хордальну і передню -- прехордальну частини. Хордальна частина має більш складну будову і сліди сегментації, що нагадує розвиток хребта, і тим самим вказує на її зв'язок з осьовим скелетом. Прехордальна частина, на відміну від попередньої, сформувалася в процесі філогенезу пізніше незалежно від осьового скелета і є опорою для головного мозку.
В онтогенезі з мезенхіми утворюється сполучна тканина, з якої формується перетинчастий череп. Далі розвиток окремих кісток черепа йде двома шляхами. У сполучній тканині перетинчастого черепа виникають ядра окостеніння, які розростаються і утворюють кістки, що дістали назву первинних, або покривних.
2.Інші кістки розвиваються на основі хряща, який заміщує сполучну тканину перетинчастого черепа. Це вторинні, або обкладові, кістки. У плоду первинних і вторинних кісток більше, ніж у дорослої людини, бо деякі з них зливаються між собою, причому зливаються кістки як однакового, так і різного походження.
До первинних кісток відносять: верхню частину потиличної луски, тім'яні та лобові кістки, а також лускоподібні частини вискових кісток, носові, виличні, слізні кістки, верхню та нижню щелепи.
З хрящової тканини формуються: потилична (за винятком частини луски), клиноподібна та решітчаста кістки, а також кам'яниста та барабанні частини вискових кісток, тіло під'язикової кістки тощо. До кісток різного походження слід віднести потиличну та вискові кістки.
3.Розвиток кісток лиця треба розглядати в зв'язку з розвитком нижчих хребетних тварин, зокрема риб, в яких протягом усього життя функціонує зябровий апарат, що складається з зябрових дуг та щілин.
У вищих тварин і людини на ранніх етапах розвитку зародка закладається сім зябрових дуг, з яких тільки перша та друга беруть участь в утворенні нижньої щелепи, слухових кісточок, шилоподібного відростка, виличної кістки та деяких інших.
З першої зябрової щілини розвиваються барабанна порожнина та слухова труба.
4.У потиличній кістці центри окостеніння з'являються в кожній частині на третьому місяці внутрішньоутробного розвитку. Зрошення бічних частин з лускою відбувається у 2--3 роки, а з основою -- на 5--6-му роках життя.
5.У тілі клиноподібної кістки центри окостеніння утворюються на другому місяці ембріогенезу. Малі крила приростають до тіла на 6--7-му місяці ембріонального розвитку, а великі крила костеніють відразу після народження. Клиноподібна пазуха утворюється на 3-му році життя, а формування всієї кістки завершується у 14--15 років.
6.Лобова кістка розвивається з двох основних центрів окостеніння, що виникають на місці майбутніх лобових горбів на третьому місяці ембріогенезу, а лобова пазуха формується протягом першого року життя. Процеси окостеніння в лобовій кістці закінчуються на 5--7-му роках життя людини.
7.Решітчаста кістка починає костеніти на п'ятому місяці внутрішньоутробного розвитку, а завершується окостеніння на 5-му році життя.
8.Невеликі кістки, а саме: лемім, нижня носова раковина, слізна, носова, вилична та піднебінна, розвиваються з одного -- трьох центрів окостеніння, що з'являються в кінці другого -- на початку третього місяця внутрішньоутробного життя. В цей же час починає костеніти і тім'яна кістка.
9.Центри окостеніння у висковій кістці закладаються послідовно, а саме: на другому місяці ембріогенезу -- в лускоподібній частині, на третьому -- в барабанній частині і на п'ятому місяці -- в кам'янистій частині. Всі частини кістки зростаються між собою в перші два-три роки життя, а шилоподібний відросток приростає до кістки в період статевої зрілості.
10.Центри окостеніння в сполучній тканині на місці майбутніх верхньої та нижньої щелеп виникають у кінці другого місяця ембріогенезу. Поступово центри зрощуються між собою і протягом першого-другого років життя дитини остаточно формують ці кістки.
11.Найдовше у хрящовому стані знаходиться під'язикова кістка, яка починає костеніти на 1--2-му роках життя, а остаточно цей процес завершується в 25-- 30 років.
Кістки голови новонародженого мають чимало відмінностей від кісток голови дорослої людини. Так, багато кісток черепа новонародженого складаються з кількох частин. Між кістками та їхніми частинами є великі прошарки перетинчастої сполучної тканини і хряща, які називають тім'ячками. Їхні розміри мають значні індивідуальні коливання, що залежать від швидкості окостеніння кісток.
Найбільшим є непарне переднє тім'ячко ромбоподібної форми розміром 3X2 см, що знаходиться між лобовою та тім'яними кістками. Остаточно воно заміщується кістковою тканиною на другому році життя.
Трохи менше від нього і також непарне заднє тім'ячко, утворене потиличною та тім'яними кістками. Воно має трикутну форму, розміри 1 X 0,5 см і костеніє на другому місяці після народження.
Клиноподібні і соскоподібні тім'ячка парні, неправильної прямокутної форми, знаходяться на бічних поверхнях черепа. Вони заміщуються кістковою тканиною на третьому місяці життя. Крім вищезгаданих бувають додаткові тім'ячка, які заростають відразу після народження дитини.
У зв'язку з наявністю тім'ячок та інших прошарків перетинчастої сполучної тканини череп новонародженого дуже еластичний, що сприяє проходженню дитини крізь родові шляхи матері, а в перші місяці життя -- нормальному розвитку головного мозку.
Вивчення кісток голови дітей перших років життя та дорослих дає змогу констатувати в дітей значний розвиток черепа порівняно з лицем, а також відсутність або малі розміри приносових пазух.
У людей похилого віку поступово зменшується товщина кісток, з'являються додаткові порожнини, кістки стають більш крихкими.
Подобные документы
Структурно-функціональні особливості кори головного мозку. Функції кори великих півкуль: взаємодія організму з навколишнім середовищем, регуляція діяльності внутрішніх органів, обміну речовин і енергії, вища нервова діяльність. Запис електроенцефалограми.
реферат [2,6 M], добавлен 22.01.2010Причини і фізіологія ліворукості. Особливості викликаної активності у ліворуких і праворуких. Метод реєстрації викликаних потенціалів кори головного мозку. Метод колекційного аналізу слухових викликаних потенціалів великих півкуль головного мозку.
курсовая работа [660,5 K], добавлен 20.03.2011Монополярний і біполярний спосіб відведення ЕЕГ. Зовнішнє електричне поле пірамідних нейронів кори головного мозку. Електроенцефалограми як кількісна характеристика електричної активності мозку. Сутність дипольного еквівалентного електричного генератора.
реферат [2,0 M], добавлен 04.02.2011Макроморфометрична оцінка лінійних і об’ємних показників головного мозку. Порівняльне вивчення особливостей біохімічних показників ліпідного обміну сиворотки крові. Особливості кровоносних судин, та нейроцитів головного мозку при змодельованій патології.
автореферат [132,8 K], добавлен 24.03.2009Можливість і механізми підвищення резистентності і морфофункціональної адаптації кори великих півкуль головного мозку до розвитку некрозу міокарда під впливом гіпоксичного тренування. Механізм формування енцефалопатії. Постінфарктна реабілітація хворих.
автореферат [33,9 K], добавлен 09.03.2009Основні ядра вентральної частини середнього мозку. Головні структури проміжного мозку: таламус, гіпоталамус та епіталамус. Гіпоталамус (hypothalamus), як вищий центр регуляції вегетативних функцій та його основні ядра. Ретикулярна формація стовбура мозку.
лекция [24,3 K], добавлен 08.02.2015Оцінка ступеню ураження головного мозку, проникності ГЕБ у пацієнтів з різними неврологічними та нейрохірургічними захворюваннями. Питання медикаментозної профілактики вторинних ішемічних ушкоджень головного мозку. Концентрація нейронспецифічної енолази.
автореферат [123,1 K], добавлен 21.03.2009Характеристика комп’ютерної томографії (КТ), її загальні принципи. Особливості здійснення КТ головного мозку. Гіперостоз лобової кістки (синдром Стюарта-Морела). Диференціальна діагностика різних типів внутрішньочерепних крововиливів, інсульту та ін.
презентация [7,8 M], добавлен 30.09.2017Характеристика та особливості регуляції постави. Основи рухової діяльності та рефлекторної природи м'язового тонусу. Аналіз значення різних відділів головного мозку в регуляції тонусу скелетних м'язів. Сутність та принципи виникненя настановних рефлексів.
реферат [24,8 K], добавлен 26.09.2010Кровопостачання головного мозку, класифікація та типи судин, їх головні функції та принципи роботи. Магістральні артерії головного мозку, їх внутрішня структура та різновиди. Дві системи, що живлять даний орган: артеріальна мережа та судинна система.
контрольная работа [1,1 M], добавлен 06.01.2014
