Оцінка конкурентоспроможності товарів культурно-побутового призначення

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

Оцінка конкурентоспроможності товарів культурно-побутового призначення

Вступ

культурний побутовий товар

Конкурентоспроможність - це характеристика товару, що відбиває його відмінність від товару-конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення. Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність певного товару щодо товару-конкурента. Базою оцінки конкурентоспроможності є дослідження потреб покупця, вимог ринку. Таким чином, конкурентоспроможність будь-якого товару може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому є відносним показником. Вона являє собою характеристику товару, що відбиває його відмінність від товару-конкурента за ступенем задоволення конкретної суспільної потреби.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, що входять до складу її якості, є важливими для споживача, визначають його витрати з придбання, споживання та утилізації продукції.

Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження, вивчення ринку, збору даних про конкурентів і запити потенційних споживачів.

Якщо необхідно визначити положення даного товару в ряді аналогічних, то достатньо провести їх пряме порівняння за найважливішими параметрами. Якщо метою дослідження є оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі необхідно використовувати інформацію, що включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміку споживчого попиту.

Незалежно від цілей дослідження основою оцінки конкурентоспроможності є вивчення ринкових умов, що має проводитись постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході реалізації. Задача полягає у виділенні тієї групи факторів, які впливають на формування попиту у певному секторі ринку:

- розглядаються зміни у вимогах постійних замовників продукції;

- аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;

- розглядаються сфери можливого використання продукції;

-аналізується коло постійних покупців.

На основі вивчення ринку та вимог покупців вибирається продукція, за якою буде проводитись аналіз, або формулюються вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, що беруть участь в оцінці. При аналізі необхідно використовувати ті самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар. За кожною групою параметрів проводиться порівняння, що показує, наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

І. Показники та методи оцінки конкурентоспроможності товарів культурно-побутового призначення

1.1 Показники конкурентоспроможності продукції культурно-побутового призначення

Конкурентоспроможність - споживчі властивості товару (послуги), які відрізняють його від товару-конкурента за ступенем їх відповідності конкретним потребам, вимогам конкурентного ринку з урахуванням витрат на їх задоволення. Найважливіші фактори конкурентоспроможності - техніко-технологічний рівень і якість продукції, її здатність задовольняти потреби певної категорії споживачів.

Головні елементи конкурентоспроможності - рівень цін, якість продукції, умови сервісу, термін гарантії виробу, обсяги післяпродажних послуг у процесі використання виробів, реклама та ін.

На зовнішньому ринку для попередньої оцінки рівня конкурентоспроможності використовують систему одиничних, групових та інтегрованих показників. Одиничні - відсоткове співвідношення величин будь-якого економічного (наприклад, ціни) або техніко-технологічного параметра певного товару з відповідним параметром товару-конкурента. Групові - зведений показник, який синтезує одиничні та відображає рівень конкурентоспроможності за однаковими групами параметрів (економічних, техніко-технологічних, екологічних та інших) інтегровані показники дають кількісну характеристику конкурентоспроможності товару у вигляді відношення групового показника за економічними параметрами. На практиці використовують увесь комплекс показників конкурентоспроможності товарів у різній їх комбінації.

Конкурентоспроможність (КСП) продукції - сукупність якісних і вартісних (цінових) характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби покупця. Конкурентоспроможний той товар, комплекс споживчих і вартісних характеристик якого визначає його успіх на ринку, тобто його здатність бути виміняним на гроші в умовах широкої пропозиції до обміну конкуруючих товарів-аналогів. КСП продукції - це синтетичний показник, що відображає ступінь ефективності багатьох показників: конструкторського бюро, виробничої діяльності фірми, її суміжників, роботи служби маркетингу, посередницького ланки й ін. Однак КСП продукції на ринку - це не тільки його висока якість і технічний рівень, але й уміле маневрування товаром у ринковому просторі й у часі, і головне - максимальний облік вимог ринку, конкретних груп покупців. КСП продукції припускає дуже швидку реакцію постачальника на вимоги ринку й поводження покупців. Необхідно не тільки зробити товар необхідної споживчої цінності в необхідних кількостях і вчасно доставити його споживачам, але й забезпечити його сервіс на світовому рівні.

Відзначимо також, що, незважаючи на тісний взаємозв'язок між поняттями «конкурентоспроможність» і «якість», «конкурентоспроможність» і «технічний рівень», вони нерівнозначні. Поняття «конкурентоспроможність» істотно ширше понять «якість» і «технічний рівень» товару, хоча останні є найважливішою складовою частиною КСП товару. Крім того, якщо якість продукту в кожний невеликий відрізок часу являє собою певну незмінну сукупність його властивостей, то КСП товару може значно мінятися при його незмінних характеристиках залежно від зміни таких найважливіших факторів, як умови реалізації, попиту та пропозиції, поводження конкурентів.

1.2 Методи оцінки конкурентоспроможності товару

Конкурентоспроможність товару - відповідність товару вимогам ринку, можливість збуту його на конкретному ринку. Конкурентоспроможність товару визначають, порівнюючи конкурентні товари між собою.

Конкурентоспроможність - поняття відносне, міцно пов'язане з ринком і часом продажу (для товарів сезонного попиту). Водночас у кожного покупця є власний критерій оцінки задоволення своїх потреб. Тому конкуренція набуває ще індивідуального відтінку. Витрати покупця складаються з витрат на купівлю (ціна товару) і витрат, пов'язаних із споживанням. Разом вони становлять ціну споживання, яка здебільшого значно перевищує ціну продажу (в загальних експлуатаційних витратах за весь термін роботи вантажної машини ціна продажу становить лише 15%, магістрального літака - 11%, побутового холодильника - 10%, трактора - 19%), тому найбільш конкурентоспроможний не товар, за який просять мінімальну ціну на ринку, а той, що має мінімальну ціну споживання, за весь термін служби в покупця.

Конкурентоспроможність є відносна характеристика споживчих якостей продукції у порівнянні з аналогічною продукцією конкурентів, її оцінюють за певною системою показників на основі порівняльного аналізу параметрів виробів.

Вивчення ринку не обмежується аналізом попиту і конкурентоспроможності продукції. З'ясовуються також інші Чого характеристики: географія ринку і його сегменти, в яких діє підприємство; місткість ринку і можлива частка піприємства у її покритті за сприятливих і несприятливих умов; основні конкуренти підприємства на ринку, особливості їх продукції і стратегії маркетингу; прогнозна оцінка кон'юнктури ринку на найближчий рік і перспективу (2-5 років): місткість ринку, динаміка попиту, гострота конкуренції, цінова політика тощо.

Ринок як сукупність покупців може бути структуризований, тобто розподілений за певними ознаками на групи покупців -- сегменти. Той чи інший сегмент ринку складається з покупців, які мають споріднені мотиви купівлі даного товару і приблизно однаково реагують на маркетингові дії підприємства (варіант продукції, рекламу, ціну тощо). Сегментація дозволяє вибрати привабливі для підприємства сфери ринку -- цільові сегменти і сконцентрувати на них основну увагу.

На основі аналізу сукупності покупців вибираються критерії сегментації, які відрізняються для ринку товарів народного споживання і ринку товарів виробничого призначення. Для предметів народного споживання такі критерії встановлюються за результатами мотиваційного аналізу покупців. До них належать: географічні (ринок розмежовується територіальне), демографічні (стать, вік, рівень доходу, освіта людей тощо), соціальні (суспільні групи, партії), психологічні (тип особистості, характер поведінки, спосіб життя тощо). Критерії сегментації ринку товарів виробничого призначення вибираються у процесі профільного аналізу підприємств і організацій. Сегментація дозволяє вибрати стратегію охоплення ринку. До таких стратегій належать: недиференційовании, диференційований і концентрований маркетинг.

Оцінка конкурентоспроможності товару охоплює такі етапи:

· аналіз ринку і вибір найбільш конкурентоспроможного товару - взірця як бази для порівняння й визначення рівнів конкурентоспроможності певного товару,

· визначення набору порівняльних параметрів загальних товарів,

· розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності певного товару.

При оцінці конкурентоспроможності (КСП) продукції застосовуються диференціальний, комплексний і змішаний методи.

Диференціальний метод оцінки заснований на використанні одиничних параметрів узятого продукту й зразка, що зіставляється з ним, (або потреби). Визначають, чи досягнуть рівень у цілому, по яких параметрах він відстає, які з них максимально відрізняються від базових.

При оцінці КСП за нормативними параметрами одиничний показник може приймати тільки два значення: 1 і 0. Якщо аналізований товар відповідає обов'язковим нормам і стандартам, цей показник дорівнює 1; у противному випадку показник прирівнюється до нуля. Якщо технічні параметри продукту не мають фізичної міри (зовнішній вигляд, комфортність, відповідність моді й ін.), то для додання цим параметрам кількісних характеристик необхідно використовувати експертні методи оцінки в балах. Однак диференціальний метод дає можливість лише констатувати факт КСП продукту або наявності в нього недоліків у порівнянні з товарами-аналогами й фактично не дозволяє вирішувати більше складні завдання.

Комплексний метод оцінки КСП продукту заснований на застосуванні комплексних (групових, узагальнених і інтегральних) показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованого продукту й зразка. Груповий показник по нормативних вимогах розраховується по спеціальній формулі, у якій приводяться одиничні показники КСП і число нормативних параметрів, що підлягають оцінці.

Груповий показник за технічними параметрами характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому набору технічних параметрів (щодо вагомості параметрів).

Підрахунок групового показника за економічними параметрами провадиться шляхом визначення повних витрат споживача, пов'язаних із придбанням і споживанням товару. Підрахунок інтегрального показника КСП провадиться по формулі, що включає груповий показник за нормативними параметрами, груповий показник за технічними параметрами (крім нормативного) і груповий показник за економічними параметрами.

Індекс конкурентоспроможності промислових товарів - показник відносної конкурентоспроможності товарів, які експортує країна. Визначається зіставленням обмінного курсу її валюти з обмінним курсом валюти країни-імпортера з поправкою на інфляцію, пов'язану з оптовим ціноутворенням у промисловості.

При всьому різноманітті впливу контролінгу ЗЕД на КСП товаровиробника головними є зусилля, спрямовані на створення конкурентних товарів і підтримка необхідного рівня їх КСП протягом усього життєвого циклу з урахуванням специфіки кожної фази цього циклу.

З позицій маркетингу створення товару, конкурентоспроможного по всім технічним, економічним і інш параметрам, не гарантує його автоматичного успіху на ринку. Проходження продуктом (ринкової стадії й наступне його споживання покупцем припускає, що КСП властиво товару за технічними і економічними параметрами - це необхідне, але явно недостатня умова КСП, що виходить із вимог споживачів і ринковій «технології» проходження товару. На цьому етапі також повною мірою проявляється стимулюючий вплив маркетингу, але лише за умови адекватних зусиль фірми-товаровиробника.

Перш ніж приступити до розробки конкурентних стратегій, досить скрупульозно вивчають середовище підприємства, зокрема конкурентне. Після оцінювання конкурентного середовища, приступають до діагностики конкурен-тноздатності підприємства. Але це можна зробити лише виконавши попередньо оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства. Адже конкурентоспроможність продукції - це успіх підприємства в умовах ринку. І, до речі, розв'язувати проблему конкурентоспроможності продукції потрібно впродовж всього її життєвого циклу аж до старіння.

Основними складовими конкурентоспроможності товару є:

Комплекс його властивостей, що приваблюють споживача:

а) якість,

б) технічний рівень,

в) дизайн, тара і ін.

Ціна товару і витрати споживача на його експлуатацію.

Стан даного ринку, його вимоги, переваги споживачів.

Відмінність товару за властивостями від аналогічного, що виробляють конкуренти.

Час і місце продажу.

Конкурентоспроможність продукції, на наш погляд, - це її переваги на ринку, що забезпечуються привабливими для споживача властивостями, низькою порівняно ціною та експлуатаційними витратами, оптимальним поєднанням параметрів ціна-якість, відповідністю умовам даного254 ринку, часу продаж і перевагам споживача, а також відмінністю в кращу сторону її основних характеристик від аналогічних у

Конкурентоспроможність продукції можна і потрібно оцінювати кількісно.

Формула конкурентоспроможності продукції

В загальному вигляді конкурентоспроможність продукції (Кп) прямо пропорційна якості (Я) і обернено пропорційна ціні (Ц) та залежить від кон'юнктури ринку:

Кп = Я/Ц (8.1.)

Параметри кількісних показників конкурентоспроможності

Кількісні показники конкурентоспроможності продукції розраховують в розрізі наступних параметрів:

1. Технічні параметри - включають такі показники:

а) призначення товару;

б) надійність;

в) довговічність;

г) естетичні характеристики (дизайн);

д) ергономічні характеристики.

2. Економічні параметри - ціна споживання, яка включає витрати споживача на придбання, а також на використання виробу впродовж усього періоду його споживання. Економічний параметр - ціна споживання (Цсп)- включає в себе такі економічні показники: Ц1 - ціна придбання; Ц2 - витрати на транспортування; Ц3 - витрати на монтаж та наладку; Ц4 - витрати на експлуатацію; Ц5 - витрати на ремонти; Ц6 - витрати на техобслуговування; Ц7 - витрати на навчання персоналу; Ц8 - податки; Ц9 - страхові витрати і т.д.

Формула ціни споживання:

Цсп = Ц1+Ц2+Ц3+Ц4+Ц5+Ц6+Ц7+Ц8+Ц9+ Цn; (8.2)

Ціна споживання (Цсп), як бачимо, більша ціни придбання (Ц1): Цсп > Ц1. А тому чим нижча ціна споживання (Цсп), тим вища конкурентоспроможність продукції (Кп).

3. Нормативні параметри - це діючі на даному ринку:

а) технічні умови;

б) стандарти;

в) норми.

Причому, нормативні параметри можуть мати лише два значення: нуль - якщо товар не відповідає нормативним параметрам, що діють на даному ринку чи в країні і одиниця -якщо відповідає.

Щоб об'єктивно оцінити конкурентоспроможність продукції треба щоб виробник використовував ті ж параметри, що і споживач.

Перш ніж розраховувати кількісні показники конкурентоспроможності продукції, потрібно відібрати товар-аналог, або товар-зразок, з яким і будемо порівнювати параметри нашого товару. При відборі товару-зразка враховують:

а) щоб порівнювані товари були з однієї фази життєвого циклу,

б) щоб вони були з одного і того ж класу,

в) орієнтовані на одну і ту ж групу споживачів

г) зразок має бути найширше представленим на ринку.

Конкурентоспроможність продукції визначається

шляхом порівняння техніко-економічних параметрів виробу з відповідними параметрами товару-зразка.

При цьому розраховують наступні кількісні показники конкурентоспроможності продукції:

Кількісні показники конкурентоспроможності продукції

Одиничні - характеризують рівень конкурентоспроможності по одному з параметрів і розраховуються шляхом відношення значення будь-якого технічного чи економічного параметру виробу підприємства до значення аналогічного параметру товару-зразка.

Групові - об'єднують одиничні показники і характеризують рівень конкурентоспроможності за однією групою показників: економічних, технічних, нормативних.

Інтегральний показник конкурентоспроможності про дукції (Кі) - дає числову характеристику конкурентоспромож ності товару і визначається на основі групових показників:

а) технічних (ГПт);

б) нормативних (ГПн);

в) економічних (Цсп).

Звідси формула інтегрального показника конкурентоспроможності продукції:

Кі = ГПн (ГПт / Цеп) (8.3)

Якщо Кі > 1, то товар перевершує за конкурентоспроможністю зразок, якщо Кі < 1 - поступається, а коли Кі = 1 - на одному рівні.

Аналіз конкурентоспроможності продукції проводять, як правило, експерти, використовуючи експертні оцінки. Але виконати цю роботу можна і силами спеціалістів підприємства, при високій їх підготовці.

Методи оцінювання конкурентоспроможності продукції:

Диференціальний - базується на використанні одиничних показників конкурентоспроможності продукції (технічних та еконо мічних). За ними важко судити про конкурентоспроможність продукції однозначно.

Комплексний - базується на використанні групових та інтегральних показників.

Змішаний - базується на спільному використанні одиничних та комплексних показників: а) найважливіші показники використовуються як одиничні, б) інші одиничні показники об'єднуються у групи, для кожної з яких визначають груповий показник, в) на основі отриманих групових та одиничних показників і оцінюють конкурентоспроможність продукції.

Оскільки конкурентоспроможність в умовах ринку слід розглядати як основну умову отримання прибутку і успішної діяльності підприємства в цілому, остільки конкурентоспроможністю слід навчитися управляти. Йдеться про те, що її закладають ще на стадії проектування товару і в процесі виробництва, впродовж усього його життєвого циклу оптимізують і матеріалізують найважливіші елементи конкурентоспроможності продукції: якість і витрати.

Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один з них не відповідає рівню, що запропонований чинними нормами і стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції недоцільна, незалежно від результату порівняння за іншими параметрами. В той же час перевищення норм, стандартів законодавства не може розглядатися як перевага продукції, оскільки з погляду споживача воно часто є марним і споживчої вартості не збільшує. Виключення можуть скласти випадки, коли покупець зацікавлений у деякому перевищенні чинних норм і стандартів у розрахунку на посилення їх у майбутньому.

Надалі здійснюється підрахунок групових показників, які у кількісній формі виражають розходження між аналізованою продукцією та потребою за даною групою параметрів і дають змогу робити висновок про ступінь задоволення потреби за цією групою. На завершення розраховується інтегральний показник, який використовується для оцінки конкурентоспроможності аналізованої продукції за всіма розглянутим групами параметрів у цілому.

Оцінка здійснюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння проводиться за групами технічних і економічних параметрів. При порівнянні використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.

Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння та їх зіставленні. Результат оцінки: чи досягнутий рівень у цілому; за якими параметрами він не досягнутий; які з параметрів найбільше відрізняються від базових.

Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою:

Де: qt - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за і-м параметром; Рt - величина i-го параметра для продукції, що аналізується; Р10 - величина s-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю. Аналіз результатів оцінки:при оцінці за нормативними параметрами одиничний показник може приймати тільки два значення - 1 або 0. Якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти невкладається, то показник дорівнює 0;при оцінці за технічними й економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами; якщо продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, зумовлені характером використання (експлуатації) цієї продукції, соціальними умовами, традиціями, фізіологічними особливостями, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага, і одиничний показник за даним параметром не може мати значення більше 100 %, тоді при розрахунках необхідно використовувати мінімальну з двох величин - 100 % або фaктичне значення цього показника.

Якщо за базу оцінки приймається зразок, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться за формулою:

де: q1, qt - одиничний показник конкурентоспроможності за і-м технічним параметром; Рі - величина і-го параметра для продукції, що аналізується; Р10 - величина і-го параметра виробу, прийнятого за зразок. Аналіз результатів оцінки: з формул (5.2) і (5.3) вибирають ту, в якій зростанню одиничного показника відповідає підвищення конкурентоспроможності, наприклад, для оцінки продуктивності використовується формула (5.2), а для питомого витрачання палива - формула (5.3); якщо технічні параметри продукції не мають фізичної міри (наприклад: комфортність, зовнішній вигляд, відповідність моді), для надання цим параметрам кількісних характеристик необхідно використовувати експертні методи оцінки в балах.

Диференціальний метод дає змогу лише констатувати факт конкурентоспроможності продукції, що аналізується, чи наявності в неї недоліків порівняно до товару-аналога. Він може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу продукції, особливо при її порівнянні з гіпотетичним зразком. Він не враховує вплив на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра.

Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності ґрунтується на застосуванні комплексних (групових, узагальнених і інтегральних) показників або зіставленні питомих корисних ефектів продукції, що аналізується, та зразка. Розрахунок групового показника за нормативними параметрами здійснюється за формулою:

де: Інп - груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами; qHi - одиничний показник конкурентоспроможності за і-m ноpмативним параметром, розраховується за формулою (5.1); n - число нормативних параметрів, які підлягають оцінці. Аналіз результатів: якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0 (тобто продукція за яким-небудь параметром не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0, що говорить про не конкурентоспроможність даного товару на розглянутому ринку.

Розрахунок групового показника за технічними параметрами (крім нормативних) здійснюється за формулою:

де: ІТП- груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами; qі - одиничний показник конкурентноздатності за і-м технічним параметром, розраховується за формулами (5.1), (5.2), (5.3); ai - вагомість і-го параметра в загальному наборі їх технічних параметрів, що характеризуються потребою; п - число параметрів, що беруть участь в оцінці. Аналіз результатів:

а) отриманий груповий показник ІТП характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі за всім набором технічних параметрів. Чим він вище, тим у цілому повніше задовольняються запити споживачів;

б) основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, засновані на результатах ринкових досліджень, опитувань споживачів, семінарів, виставок зразків;

в) в разі ускладнень, які виникають при проведенні ринкових досліджень, а також з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтовних оцінок їх технічних параметрів, може бути обрана більш вагома група чи застосований комплексний параметр - корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні (для підвищення точності оцінки необхідно врахувати вплив на його величину ергономічних, естетичних і екологічних параметрів).

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання та споживання (експлуатацію) продукції.

Повні витрати споживача визначаються за формулою:

де: В - повні витрати споживача на придбання та споживання (експлуатацію) продукції;

Во - одноразові витрати на придбання продукції; Сt - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції щo відносяться до i-го року її служби;

Т-термін служби;

і -- рік за порядком.

При цьому,



де: Сi - експлуатаційні витрати за і-ою статтею; n -- кількість статей експлуатаційних витрат. У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні витрати необхідно зменшити на величину виручки за неї (відповідно показник для даної статті вводиться у формулу зі знаком мінус).

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється за формулою:

де: іеп-- груповий показник за економічними параметрами; В, В3 - повні витрати споживача відповідно за продукцією, що оцінюється, та зразком. Формули (5.6) і (5.8) не враховують коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року, тому що відношення повних витрат певною мірою компенсують вплив коефіцієнта приведення на величину ІЕП.

У разі потреби врахування коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат формули (5.7) і (5.8) приймають вигляд:

Відповідно підрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється за формулою:



де: ІЕП- груповий показник за економічними параметрами; Bo. Вз _ одноразові витрати на придбання відповідно продукції, що аналізується, та зразка;

Сi,C9i - сумарні витрати на експлуатацію чи споживання відповідно продукції, що аналізується, та зразка в i-му році;

Т- термін служби товару;

аi -коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.

Величина терміну служби для виробів промислового призначення приймається рівною амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну служби має проводитися на основі відомостей про фактичні терміни служби аналогічних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу.

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою:

де К - інтегральний показник конкурентоспроможності продукції, що аналізується, щодо виробу-зразка.

Аналіз результатів. За змістом показник К відбиває розходження між продукцією, яка порівнюється, в споживчому ефекті, що приходиться на одиницю витрат покупця з придбання та споживання виробу. Якщо К < 1, то розглянутий товар поступається зразку за конкурентоспроможністю, якщо К > 1, то перевершує, при рівній конкурентоспроможності К=1. Якщо аналіз проводиться за декількома зразками, інтегральний показник конкурентоспроможності продукції за обраною групою аналогів може бути розрахований як сума середньозважених показників за кожним окремим зразком:

Щоб розподілити моделі комп'ютерів за рівнем конкурентоспроможності (диференціальним методом), необхідно виконати такі дії:

Розрахувати одиничні параметри за кожною моделлю комп'ютерів за технічними й економічними параметрами; зробити висновки про рівень конкурентоспроможності вітчизняних комп'ютерів фірми "Квазар-Мікро". Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулою (5.1):

тому розрахунок одиничного показника для першої моделі: q1 = 166 / 233 = 0,71; q2 = 16 / 32 = 0,5; q3 = 3,8 / 5 = 0,76; розрахунок одиничного показника для другої моделі: q1 = 200 / 233 = 0,86; q2 = 16 / 32 = 0,5; < qз = 4,5 / 5 = 0,9; розрахунок одиничного показника для третьої моделі: q1 = 233 / 233 = 1; q2 = 32 / 32 = 1; q3 = 4,8 / 5 = 0,96.

За економічними параметрами: розрахунок одиничного показника для першої моделі:

qі = 1,4/2,9 = 0,483;

розрахунок одиничного показника для другої моделі:

q2 = 2,2 / 2,9 = 0,759;

розрахунок одиничного показника для третьої моделі:

q3 = 2,4 / 2,9 = 0,828.

Висновки: у цілому рівень конкурентоспроможності не досягнуто. Це видно з того, що, порівнюючи комп'ютери вітчизняного виробника та зарубіжний аналог-зразок, ми не змогли одержати коефіцієнти, які б дорівнювали 1. За технічними параметрами вітчизняні комп'ютери поки що неконкурентоспроможні, хоча третя модель за технічними характеристиками ідентична моделі-зразку. Проте за якістю обслуговування вітчизняна фірма "Квазар-Мікро" поки відстає від своїх західних конкурентів. Хоч вітчизняні комп'ютери складаються з тих самих комплектуючих, що й імпортні, вони мають більш низьку ціну порівнюючи з імпортними, тому що складання відбувається на вітчизняному підприємстві. Так що за економічними параметрами вітчизняні комп'ютери цілком конкурентоспроможні.

Щоб розподілити моделі комп'ютерів фірми "Квазар-Мікро» за рівнем конкурентоспроможності (комплексним методом), необхідно виконати такі дії:розрахувати груповий показник за технічними параметрами; розрахувати груповий показник за економічними параметрами приплюсовуючи одноразові й експлуатаційні витрати; розрахувати інтегральний показник конкурентоспроможності; зробити відповідні висновки про конкурентоспроможність моделей, які аналізуються, щодо зразка.

Розрахунок групових показників за технічними параметрами.Груповий показник розраховується за формулою (5.5):

для конкретної моделі:

Іт= q1 х а1 + q2 х a2 + q3 х а3.

Звідси випливає, що показник за технічними параметрами для першої моделі дорівнює:

ІТП = 0,71 х ЗО % + 0,5 х 50 % + 0,76 х 20 % = = 0,71 х 0,3 + 0,5 х 0,5 + 0,76 х 0,2 = 0,615;

для другої моделі:

Ітп = 0,86 х 30 % + 0,5 х 50 % + 0,9 х 20 % = = 0,86 х 0,3 + 0,5 х 0,5 + 0,9 х 0,2 = 0,688;

для третьої моделі:

Ітп=1 х ЗО%+ 1 х 50%+ 0,96x20%= = 1 х 0,3 + 1 х 0,5 + 0,96 х 0,2 = 0,992. Розрахунок групових показників за економічними параметрами,Груповий показник за економічними параметрами розраховується за формулою (5.10):

Отже, груповий показник за економічними параметрами для першої моделі дорівнює:

оскільки Т - А роки, Е = 14 %, Co, С1 завжди постійні і дорівнюють відповідно Со = 0,58, С1 = 0,35, то Cо і С1 можна винести за знак суми, тоді груповий показник за економічними параметрами буде розраховуватися за формулою:



Розрахунок інтегрального показника

Інтегральний показник конкурентоспроможності розраховується за формулою (5.11):

але тому що груповий показник за нормативними параметрами не зазначений, то при розрахунку інтегрального показника він не буде враховуватися і формула буде мати вигляд



тоді для першої моделі:

К = 0,615 / 0,531 = 1,158;

для другої моделі:

К = 0,688 /0,759 = 0,907;

для третьої моделі:

К= 0,992 /0,828 =1,198.

У результаті отриманих групових показників за технічними параметрами третя модель комп'ютерів є найбільш конкурентоспроможною, в цілому третя модель комп'ютерів найбільш повно задовольняє запити споживача, ніж всі інші моделі комп'ютерів. Розрахуємо для першої моделі комп'ютерів 1997 і 1998 р. випуску груповий показник за технічними параметрами, що знаходиться за формулою (5.5):

Для даного випадку формула (5.5) приймає вигляд:

ІТП = q1 х a1 + q2 х а2 + qз х а3 .

Значить для першої моделі 1997 р. випуску:

qx = (166/233) х 100% = 71,3%;

q2 = (16 / 32) х 100% = 50%;

qз = (4,2/5)х 100% = 84%;

ІТП= 0,30 х 0,713 + 0,50 х 0,50 + 0,84 х 0,20 = 0,632;

а для першої моделі 1998 р. випуску:

q1 = (166 / 233) х 100 % = 71,3 %;

q2 = (16/32) х 100% = 50%;

qз = (3,8/5)х 100% = 76%;

Ітп = 0,30 х 0,75 + 0,50 х 0,50 + 0,76 х 0,20 = 0,627. З розрахунків видно, що груповий показник за технічними параметрами зменшився за рік.

Тепер розрахуємо для цих моделей груповий показник за економічними параметрами, що знаходиться за формулою (5.10):

оскільки Co, С1 є постійними, то формула приймає вигляд:

де: T=4 роки, Е = 14 %.

Звідси груповий показник за економічними параметрами для першої моделі 1997 року випуску дорівнює:

З розрахунків видно, що груповий показник за економічними параметрами зменшився за рік.

Зробимо останній розрахунок перед розрахунком індексу конкурентоспроможності. Розрахуємо інтегральний показник конкурентоспроможності за формулою (5.11):



але тому що груповий показник за нормативними параметрами не зазначений, то відповідно:

Тому для першої моделі 1997 року випуску:

K97 = 0,632/0,581 = 1,088;

а для першої моделі 1998 року:

K98 = 0,615/0,531 = 1,158.

Тепер розрахуємо індекс конкурентоспроможності за формулою (5.13):

З розрахунків видно, що індекс конкурентоспроможності дорівнює 106,4 % - це свідчить про те, що за один рік перша модель 2008 рокy стала більш конкурентоспроможною щодо збільшення подальшого збуту продукції, ніж перша модель 2007 року на 6,4 %.

Результати оцінки конкурентоспроможності використовуються для того, щоб зробити певні висновки про неї, а також для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції з метою розв'язання проблем її збуту. Проте факт високої конкурентоспроможності самого виробу є лише необхідною умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих обсягах. Варто враховувати форми та методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичні відносини між країнами тощо.

В результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті такі рішення:зміна складу, структури матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів або конструкції продукції, що застосовується;зміна порядку проектування продукції; зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, збереження, пакування, транспортування, монтажу; зміна цін на продукцію, цін на послуги з обслуговування та ремонту, цін на запасні частини;т зміна порядку реалізації продукції на ринку; зміна структури та розміру інвестицій у розробку, виробництво та збут продукції; зміна структури й обсягу кооперованих постачань при виробництві продукції та цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників; зміна системи стимулювання постачальників; зміна структури імпорту та видів імпортованої продукції.

Принципи і методи оцінки конкурентоспроможності можуть бути використані для обґрунтування прийнятих рішень при: комплексному вивченні ринку та виборі напрямків комерційної діяльності підприємства; розробці заходів з підвищення конкурентоспроможності продукції; оцінці перспектив продажу конкретних виробів і формуванні структури продажів;Розробці пропозицій з розвитку виробничого потенціалу підприємства;контролі якості продукції;встановленні цін на продукцію; доборі продукції при покупці через тендери та торги; підготовці технічних завдань зі створення нових зразків продукції; атестації продукції;вирішенні питання про включення в експортну програму та зняття продукції з експорту, або її модернізацію;вирішенні питання про доцільність патентування та підтримку патенту в дії;підготовці інформації для реклами продукції;розробці заходів зі стимулювання розроблювачів і постачальників.

ІІ. Споживчі властивості товарів культурно побутового призначення та їх вплив на конкурентоспроможність

2.1 Фізичні, хімічні та біологічні властивості товарів культурно побутового призначення

Будь-який товар має безліч властивостей, різних за своєю природою. Властивостями товару називають його об'єктивні особливості, які виявляються на кожній стадії життєвого циклу товару (проектування, виготовлення, розподіл і споживання). Номенклатура споживчих властивостей для конкретного товару може включати десятки найменувань. Залежно від функціонального призначення товару вона може розрізнятися. Вибір номенклатури цих властивостей для конкретних товарів є важливим завданням товарознавства. У процесі споживання товару його споживчі властивості можуть робити позитивний чи негативний вплив на людину і навколишнє середовище. Відповідно виділяються позитивні і негативні властивості товару. Наприклад, до позитивних можна віднести теплозахисні властивості зимового одягу, а до негативних - його забруднення, ваговитість.

Споживчі властивості поділяються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні та біологічні. До фізичних властивостей відносяться механічні (міцність, деформація, твердість, стомленість тощо), термічні (теплоємність, теплопровідність, вогнестійкість, термостійкість, термічне розширення й ін.), оптичні (колір, блиск, прозорість, відбиття проміння тощо), акустичні (тембр, висота звуку, звуковий тиск та ін.), електричні, а також загальні фізичні властивості (маса, щільність, пористість). Хімічні властивості характеризують відношення товарів до дії різних хімічних речовин і агресивних середовищ. Ці властивості залежать від хімічного складу і змісту матеріалів. Найбільш важливими з них є водостійкість, кислотостійкість, лугостійкість, відношення до дії органічних розчинників, світла, погодних умов. Фізико-хімічні властивості поєднують властивості, прояв яких супроводжується фізичними і хімічними явищами одночасно. Найважливішими фізико-хімічними властивостями є сорбційні, тобто здатність поглинати і виділяти гази, воду і розчинені в ній речовини, адгезійні, тобто властивості злипання або склеювання, властивості проникності (повітряно -, паро -, водо- і пило проникнення).

Біологічні властивості характеризують стійкість товарів до дії мікроорганізмів (бактерії, цвілеві грибки, дріжджі), комах (міль, таргани й ін.) і гризунів (миші, пацюки). Процеси гниття, пліснявіння товарів спричинюються відповідними видами мікроорганізмів.

Залежно від характеру впливу на споживчу вартість виділяють функціональні, ергономічні, естетичні властивості товару, а також його надійність і безпеку. Функціональні властивості мають три групи показників: досконалість виконання основної функції; універсальність застосування; досконалість виконання допоміжних операцій.

Ергономічні властивості забезпечують зручність і комфорт при користуванні товаром, створюють оптимальні умови для людини в процесі праці і відпочинку, знижують стомлюваність, підвищують продуктивність праці.

Ергономічні властивості поділяються на такі групи: гігієнічні; антропометричні; фізіологічні; психофізіологічні; психологічні.

Естетичні властивості товарів забезпечують задоволення духовних потреб людини. Властивості зовнішнього вигляду товару не ізольовані один від одного і його естетична цінність створюється їх сукупністю, взаємозв'язком і єдністю, вигляду називається художньою композицією. Естетичні властивості товарів повинні відповідати суспільним і особистим ідеалам, вимогам моди, стилю і смакам споживачів. Ці властивості формуються в процесі художнього конструювання виробів.

Показники естетичних властивостей поділяються на чотири групи: інформаційна виразність; раціональність форми; цілісність композиції; досконалість виробничого виконання і стабільність товарного виду. До групи показників інформаційної виразності відносяться знаковість, оригінальність, виразність стилю і відповідність моді.

Надійність товару - це властивість товару, що характеризує його здатність зберігати свою споживчу вартість у часі. Надійність є складною властивістю, що поділяється на більш прості: безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність і зберігання.

Безпека товару характеризує ступінь захищеності людини і навколишнього природного середовища від впливу небезпечних і шкідливих факторів, які виникають при його споживанні. Безпека товарів для здоров'я людини проявляється в їх здатності запобігати травматизму споживачів, у відсутності шкідливих для організму людини речовин, у тому числі токсичних, які спричинюють отруєння, канцерогенних, які зумовлюють злоякісні новоутворення, алергійних, які викликають підвищення або зниження чутливості організму, мутагенних, які спричинюють стійкі зміни спадкоємних ознак.

Залежно від природи товару розрізняють електричну, хімічну, механічну, термічну, раціональну і біологічну безпеку.

До специфічних товарів світового ринку відносять результати інноваційної діяльності, що є об'єктом ліцензійних операцій і неліцензійного продажу ноу-хау.

Такий товар, як технологія необхідно розглядати з врахуванням:

- споживній вартості;

інтелектуальної праці по його створенню;

- процесу споживання технологічних знань.

Технологічні знання є нематеріальним продуктом, його корисність не визначається формою матеріального носія (технічною документацією, досвідом і т. д.). Вона полягає в створенні умов для підвищення ефективності виробництва випуску нових видів продукції і прискорення її реалізації.

Будь-яке нове технічне рішення, що відноситься до виробництва, є унікальним. Тому кожен технічний товар не можна безпосередньо пов'язувати з іншим товаром, хоча останній може відноситися до тієї ж галузі виробництва. Порівнювати технології можна тільки через корисний ефект від їх використання.

Праця по створенню нових технологій, як один з видів наукової праці, носить творчий характер. Специфіка споживної вартості і праці по створенню технологій зумовлює особливості споживання цього товару. Технологічні знання використовуються у виробничому процесі, проте характер їх споживання обумовлює те, що праця по створенню технологічних знань не переноситься на продукт підприємства, який створиться за допомогою цих знань.

На використання технологій впливають:

темпи застарювання і заміна їх новими, досконалішими;

швидкість розповсюдження даних технологій.

Товари культурно-побутового призначення - це доволі численна товарна група, використання виробів якої сприяє проведенню дозвілля та активного відпочинку.

Таблиця 2.1 Класифікація за споживчими комплексами

Товари для культурного дозвілля	Товари для активного дозвілля	Товари для навчання, інформації і творчості
Радіоелектронні товари	Спортивні товари	Папір, картон і вироби з них
	Товари для туризму та альпінізму	Шкільно-письмові товари
Фото- та кіно-товари	Товари для полювання та рибної ловлі	Канцелярські технічні засоби
	Транспортні засоби індивідуального користування	Канцелярські товари
Музичні товари		Іграшки та ялинкові прикраси

Асортимент цієї групи класифікують, в основному, як за призначенням, так і за споживчими комплексами. Так, асортимент за призначенням складають:

- радіоелектронні товари;

- музичні товари;

- папір, картон і вироби з них;

-шкільно-письмові та канцелярські товари;

- канцелярські технічні засоби;

- іграшки та ялинкові прикраси;

-фото-кінотовари;

- товари для спорту, туризму, полювання та рибної ловлі;

- транспортні засоби.

Класифікація за споживчими комплексами дана в таблиці 2.1.

Почнемо розгляд культурно-побутових товарів з радіоелектронних товарів.

Радіоелектроніка сьогодні - це телебачення і телемеханіка, радіолокація, радіонавігація, радіоастрономія, звуко- і відеозапис.

Радіоелектронні товари поділяють на дві групи: елементи радіоелектронної апаратури (комплектуючі вироби) і радіоелектронна апаратура.

Елементи радіоелектронної апаратури - це радіодеталі, напівпровідникові, електровакуумні, мікроелектронні та електроакустичні та інші прилади.

За призначенням та видами елементи радіоелектронної апаратури поділяються на радіодеталі (конденсатори, резистори, моткові вироби), напівпровідникові прилади (діоди, транзистори, тиристори), електровакуумні прилади (радіолампи, кінескопи), мікроелектронні вироби (інтегровані мікросхеми, мікропроцесори), електроакустичні прилади (мікрофони, акустичні системи, гучномовці, головні телефони, звукознімачі) та інші вироби.

Радіоелектронна апаратура - це радіоприймальна, телеприймальна, апаратура для запису та відтворення звука та зображення, комбінована апаратура.

Радіоелектронна апаратура за призначенням поділяється на дві основні групи: побутову і спеціальну.

Радіоелектронна апаратура спеціального призначення (військова, для літаків, кораблів тощо), особливо, яка встановлюється на транспортних засобах, при експлуатації часто піддається впливу підвищеної вологості, перепаду температур і атмосферного тиску, а також механічним впливам.

Побутова радіоелектронна апаратура (ПРЕА) експлуатується при звичайних температурах і вологості.

Побутовий радіоелектронний апарат - це радіоелектронний пристрій, призначений для виконання однієї чи декількох функцій: приймання, перетворення, записування, підсилення та відтворення радіомовних і телевізійних програм, програм

провідного мовлення, відео - і звукових сигналограм,а також спеціальних сигналів (ДСТУ 2371-94).

Побутова радіоелектронна апаратура (ПРЕА) - це сукупність побутових радіоелектронних апаратів (ДСТУ 2371-94)

За призначенням побутову радіоелектронну апаратуру поділяють на дві групи:

побутову аудіотехніку;

побутову відеотехніку.

До побутової аудіотехніки відносять радіоприймачі, магнітофони, програвачі, електрофони, програвачі компакт - та міні-дисків (СД МЕ)), комбіновану аудіотехніку та ін.

До побутової відеотехніки відносять телевізори, відеомагнітофони та відеоплеєри, відеокамери, комбіновану відеотехніку та ін.

Залежно від функцій, які вона виконує, побутову радіоелектронну апаратуру поділяють на такі групи:

для прийому передач радіомовних станцій;

для прийому передач телевізійних станцій;

для відтворення механічного та оптичного запису звуків;

для магнітного запису і відтворення звука та зображення;

комбінована апаратура.

Кожну з цих груп класифікують за функціональними можливостями, кількістю та повнотою виконуваних функцій, типом оформлення та особливостями використання, характером звукового супроводження, видом джерел живлення, видами виробів, моделями, марками.

За кількістю виконуваних функцій побутову радіоелектронну апаратуру поділяють на:

однофункціональні - радіоприймачі, телевізори;

багатофункціональні (комбіновані) - радіоли, магнітоли та ін.

За повнотою функцій, що вона виконує, однофункціональна побутова радіоелектронна апаратура поділяється на апаратуру, що відтворює звук (наприклад, радіоприймач) та апарати-приставки (наприклад, тюнер), що тільки утворюють електричні сигнали низької частоти, які в інших видах апаратури підсилюються та перетворюються в звук.

За типом оформлення та за умовами експлуатації побутова радіоелектронна апаратура може бути стаціонарною, переносною, носильною та транспортованою.

Стаціонарний апарат - це апарат з живленням від мережі змінного струму, не пристосований до мобільної зміни місця експлуатації.

Переносний апарат - це апарат з живленням від мережі змінного струму чи універсальний, пристосований до мобільної зміни місця експлуатації.

Носильний апарат - це апарат з живленням від автономних джерел постійного струму чи універсальний, призначений для експлуатації за умов руху людини.

Транспортований апарат - це апарат, призначений для експлуатації у транспортних засобах з живленням від електромережі постійного струму чи універсальний.

За типом джерел живлення - від електричної мережі змінного або постійного струму, від автономних джерел, з універсальним живленням.

Універсальне живлення - це живлення від мережі змінного струму та від одного чи кількох інших джерел.

За характером звукового супроводження побутова радіоелектронна апаратура поділяється на монофонічну (одноканальну) - з одним каналом звуковідтворення; стереофонічну (двоканальну) - з двома каналами звуковідтворення; квадрафонічну (чотириканальну).

За способом обробки сигналу побутова радіоелектронна апаратура поділяється на аналогову, цифроаналогову, цифрову.

Радіоелектронна апаратура складається з величезної кількості різноманітних деталей, вузлі, блоків та радіопристроїв, об'єднаних в одно ціле - електричну схему. Всі ці вироби складають групу комплектуючих виробів, яка за призначенням класифікується, як показано в табл.2.2.

Табл.2.2 Класифікація комплектуючих виробів за призначенням

Радіодеталі	Напівпровідникові вироби	Електровакуумні прилади	Мікроелектронні вироби
конденсатори	діоди	радіолампи	Інтегральні Мікросхеми
резистори
Котушки індуктивності	транзистори	кінескопи
трансформатори	тиристори	іконоскопи	мікропроцесори
Стабілізатори

За виконуваною функцією комплектуючі вироби поділяють на 2 групи:

ь Пасивні- вони беруть участь у процесах, пов'язаних з накопиченням та розподілом електроенергії. До них відносяться - конденсатори, резистори та котушки індуктивності.

ь Активні - використовуються для підсилення та перетворення електричних коливань. До них відносяться :

- напівпровідникові вироби;

- електровакуумні прилади;

- інтегральні мікросхеми;

- мікропроцесори;

- електроакустичні прилади;

- хімічні джерела струму;

-антени.

До радіоелектронної апаратури відносять апаратуру для відтворення сигналів звукової частоти, для відтворення програм провідного мовлення, для радіоприймання, для відтворення грамзаписів, для записування і відтворення звуку та зображення і комбіновану апаратуру.

2.2 Реалізація культурно-побутових товарів

За останні кілька років ситуація на ринку фототехніки нашої країни суттєво змінилася. У силу історичних причин Україна була відірвана від світового ринку фототехніки та фотопослуг. Шлях, який більшість країн пройшли за десятиліття, наша держава пройшла менше, ніж за десять років. Можливість вибору фотокамер зараз величезна, можна оптимально підібрати фотокамеру відповідно до можливостей і потреб.

Ринок цифрових фотоапаратів України на сьогоднішній день практично нічим не відрізняється від аналогічного ринку будь-якої держави світу. Глобалізація та інтернаціоналізація ринків призвели до того, що в будь-якій державі світу можна придбати фотоапарат як відомих виробників цієї техніки - Olympus, Canon, Pentax, Minolta, Rekam, Fuji, Kodak - так і не дуже, або практично невідомих - UFO, Skina, Mustek та ін. Різниця полягає тільки в тому, що в різних державах різні марки користуються різною популярністю.

Починаючи з 2011-го продаж цифровиків щороку подвоюється: у 2011-му українці купили 320-350 тис. таких фотоапаратів, у 2010-му - 150 тис (рис. 2.5.5). За даними IDC Ukraine, вітчизняний ринок цифрових камер - четвертий за обсягами продажу в Центральній та Східній Європі (після Росії, Польщі та Чехії).