Перспективи розвитку маркетингу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство економіки освіти і науки України

Хмельницький Національний Університет

Контрольна робота

З предмету «Маркетинг»

Виконав:

ст. гр. МО(з)-3

Захаров К.В.

Викладач:

Бойко Р.П.

Хмельницький 2014

1. Перспективи розвитку маркетингу в Україні

маркетинг сегмент ринок

У сучасному світі все більше організацій усвідомлює свою безпосередню залежність від суспільства і потреб в побудові доброзичливих відносин з представниками широкої громадськості. Перехід економіки на ринкові відносини, поставив нові завдання і зажадав від підприємців нового підходу до принципів ведення бізнесу в цілому, який забезпечував би більш досконалі засоби виробничої і комерційної діяльності, їх здійснення на якісно новому рівні. Саме такий підхід стимулює використання досвіду маркетингу, його адаптацію до конкретних умов регіону і країни в цілому, який працює задля забезпечення задоволення потреб ринку, прискорення товароруху і підвищення дохідності виробництва і торгівлі.

Теоретичні концепції розвитку маркетингу висвітлені в працях багатьох вчених: Роуз П., Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф., Грейсон Дж., Котлер Ф., Кузьмін И.И., Красильников С.А., Романов А.Н. та ін.

Сучасний розвиток маркетингу як науки відбувається в умовах соціально-економічних змін, що характеризуються динамізмом, високим ступенем невизначеності навколишнього середовища, суттєвими технологічними перетвореннями, які в значній мірі впливають і на маркетинг. Вказані процеси обумовлюють характер та закономірність його розвитку в усіх галузях народного господарства та економічних структурах країни.

Пріоритетним завданням маркетингу вважається здатність передбачати майбутнє розвитку ринку, його зовнішнього та внутрішнього середовища, а підприємство на основі маркетингової діяльності може отримати стратегічну конкурентну перевагу та створити передумови для адекватної реакції на зміни й обумовити цілеспрямований вплив на зовнішнє середовище та активне його формування.

Діапазон економічних явищ, що впливають на маркетингову діяльність, змінюється залежно від розвитку ринку, виробництва послуг та потреб, і відповідно до цього з'являються нові елементи маркетингу, переглядаються напрями та зміст традиційних методів управління. Завдання маркетингу зводиться не тільки до реалізації вже вироблених послуг, а доповнюється впливом на споживача, на формування його потреб з урахуванням можливостей розширюваного виробництва зі створення нових послуг. На думку вченого І. Ансоффа - „... ринкова культура, яка раніше лише реагувала на зміни, має стати агресивною, передбачаючою потреби покупців та спрямованою на творче створення способів їх задоволення”. Тому все більшою стає потреба у концентрації розрізнених елементів управлінської діяльності, пов'язаної з впливом на рівень та структуру попиту, в єдине ціле. Погодження та реалізація інтересів суб'єктів ринку, насамперед споживачів та постачальників послуг може зменшити дисбаланс між попитом і пропозицією та якістю функціональної дії послуги.

Останнім часом маркетинг упевнено завойовує ринкові позиції як джерело, що дає змогу створювати й підтримувати певні стандарти людського життя. Він базується на основі таких принципів:

досягнення кінцевого практичного результату виробничо-збутової діяльності відповідно до довгострокових цілей підприємства, тобто одержання прибутку від реалізації запланованої кількості й асортименту продукції;

орієнтація не лише на поточний, а й на довгостроковий результат діяльності підприємства, що надає особливого значення прогнозним дослідженням виробництва й ринку;

застосування у взаємозв'язку тактики та стратегії активного пристосування до вимог споживачів;

цілеспрямований вплив на попит споживачів з метою його належного формування;

комплексність, тобто здійснення різноманітних маркетингових дій як системи взаємозалежних заходів.

Маркетинг охоплює всі аспекти діяльності підприємства. Він здійснює:

аналіз і дослідження ринку;

прогнозування попиту;

планування асортименту продукції;

організація маркетингових комунікацій (реклама, пропаганда, стимулювання збуту, паблік рилейшнз, персональний продаж);

ціноутворення;

розподіл товару;

маркетингове планування.

Оскільки він розвивається в наш час у період певних глобальних змін, то можна сказати, що це і є його основною проблемою. Кожне десятиріччя фахівцям у цій галузі доводиться переглядати нові цілі та методи маркетингу. Через стрімкі зміни, що відбуваються в наш час у світі, стратегія, яка ще вчора була найкращою, спроможна сьогодні стати шкідливою. Один з провідних теоретиків менеджменту Пітер Друкер якось зазначив, що формула успіху минулого десятиріччя у наступному цілком може стати для компанії формулою краху. Сьогодні дослідники виділяють такі найважливіші проблеми маркетингу:

зміна цінностей й орієнтації у споживачів;

застійні явища в економіці;

погіршення стану довкілля;

зростання конкуренції у глобальних масштабах;

ціла низка інших економічних, політичних і соціальних проблем.

Однак ці проблеми відкривають перед маркетингом нові можливості.

Належне місце завойовує маркетингова діяльність і в Україні. На початку 90-х р. ХХ ст. дане явище економічного життя було відоме здебільшого спеціалістам, проте тепер його розвиток -- одна з головних умов виходу підприємств із кризи.

Специфічні риси маркетингової діяльності в Україні:

низький рівень платоспроможності та обізнаності вітчизняного споживача;

низький рівень вітчизняної виробничої конкуренції, що робить непотрібним використання концепції маркетингу;

сильний тиск розподільницьких структур, що призводить до необґрунтованого підвищення цін;

формування прошарку професійних маркетологів знаходиться в стадії зародження;

менталітет вітчизняного споживача породжує недовіру до рекламних акцій, стимулювання збуту тощо;

неврегульованість законодавчої бази з питань захисту прав споживачів, реклами, недоброякісної конкуренції, реєстрації патентів та винаходів, реєстрації та охорони прав на знаки для товарів та послуг.

Отже, на закінчення доцільно сказати, що у багатьох високо розвинутих країнах світу звички, наміри і в цілому поведінку економічних суб'єктів формує культура маркетингу, який, дослівно згідно з одною із версій, означає завоювання ринку, тобто ефективне його регулювання, правильна організація та підвищення виробництва і дохідності. Поняття «маркетинг» є дуже складним, тому його використання та запровадження потребує глибоких знань та правильного розуміння суті і явищ, які пов'язані з ним. Доцільно було б ґрунтовно вивчити дану сферу економіки, покращити її функціонування, усунути усі проблеми, які гальмують та пригнічують її розвиток, оскільки саме ця діяльність допоможе нам вийти на дещо вищий, прогресивніший та продуктивніший етап економічного розвитку нашої держави.

2. Вибір сегментів ринку

Компанія, яка намагається завоювати ринок, має усвідомлювати, що неможливо задовольнити всіх без винятку споживачів. їх надто багато, і кожний має власні бажання й потреби. Тому фірма повинна вибрати сегмент ринку, де вона зможе реалізуватися з найбільшою віддачею. З цією метою добирають цільові ринки.

Добір цільових ринків -- пошук групи або груп покупців, на задоволення потреб яких фірма орієнтуватиметься. Для ідентифікації цільових ринків і завоювання довіри споживачів фірми застосовують цільовий маркетинг. Основні його етапи:

* сегментування ринку -- визначення принципів сегментування і характеристика добраних сегментів;

* вибір цільових сегментів ринку -- оцінка привабливості сегментів з подальшим вибором одного або кількох цільових сегментів;

* позиціонування товару на ринку -- розроблення можливих концепцій позиціонування товару в цільових сегментах і комплексу маркетингу для кожного добраного сегмента. Сегментування ринку -- розподіл ринку на групи покупців, кожна з яких може потребувати окремі товари або комплекси маркетингу.

На схемі 1. наведено основні етапи сегментування ринку.

Вибір цільового ринку -- пошук ринку, на який підприємство орієнтуватиме свою діяльність. Таким може бути будь-який ринок, визначений за суб'єктивним, товарним, територіальним та іншими принципами.

Схема 1. Етапи сегментування ринку

Виявлення можливостей та загроз -- визначення чинників, які сприяють або заважають бізнесу компанії на обраному ринку.

Диференціація -- розподіл ринку на сегменти та диференціювання товарів компанії стосовно кожної групи споживачів та конкурентів. Таким чином утворюються відмітні переваги щодо конкурентів, і компанія надає споживачеві аргументи, що спонукають його купувати певний товар.

Адаптований маркетинговий комплекс -- розроблення таких маркетингових програм, які є ефективними саме на цьому сегменті ринку.

У результаті сегментування виникають цільові ринки чотирьох рівнів (табл. 1). Сучасні фірми можуть використовувати різноманітні засоби сегментування ринку, складати профілі отриманих сегментів і оцінювати привабливість кожного з них. Ринки складаються з покупців, а покупці різняться за потребами, доходами, навичками та іншими параметрами. Будь-який з цих параметрів можна взяти як основу для сегментування ринку. Єдиного методу сегментування немає. Поділ ринку з використанням різних принципів сегментування за різноманітними параметрами допомагає знайти оптимальний підхід до розгляду ринкової структури.

Для сегментування фірмі необхідно визначити:

* принцип сегментування ринку;

* кількість сегментів, які фірмі доцільно освоїти;

* найвигідніші сегменти.

Таблиця 1

Сегменти ринку -- велика, ідентифікована за певними ознаками група покупців всередині ринку: покупці, які купують лише дорогу й престижну косметику; покупці, які користуються косметикою час від часу	Ніша -- вужча група покупців, потреби яких задовольняються конкурентами компанії недостатньою мірою: покупці, які користуються лише дорогою косметикою на натуральних компонентах
Регіони -- географічні зони, в яких населення об'єднане за етнічною або будь-якою іншою ознакою. Постачаючи товари в окремі регіони, фірми часто стикаються з проблемою, пов'язаною з постачанням дрібних партій товарів	Індивідууми -- кожний окремо взятий покупець. Поділ ринку на індивідуумів здебільшого характерний для сфери послуг (перукарні, ательє для пошиву одягу, медичні установи)

Оскільки критеріїв сегментування ринку безліч, у маркетингу виокремлюють чотири основних принципи сегментування (табл. 2).

Як правило, для з'ясування географії поширення товару спочатку сегментування здійснюється за географічним принципом (табл. 3).

Таблиця 2. Основні принципи сегментування ринків

Принцип	Типовий поділ
1	2
Географічний:
* регіон	Східна Україна, Північно-Західний, Крим, Західна Україна, Південний, Північно-Східний, Південно-Західний
* область	Київська, Одеська, Харківська, Донецька
* чисельність населення, тис. осіб	Менше 5; 5-10; 10-25; 25-50; 50-100; 100-250; 250-500; 500-1000
* густота населення, осіб на 1 км	до 2; 2-5; 6-10
* клімат	Північний, помірний, південний
Психографічний:
* суспільний клас	Нижчий, вищий, середній
* спосіб життя	Оптимісти, песимісти, традиціоналісти, естети
* тип особистості	Пристрасні натури, любителі бути "як усі", авторитарні натури, честолюбні

Рівні сегментування ринків

1	2
Поведінковий:
* привід для купівлі	Повсякденна покупка, екстрений випадок
* шукані вигоди	Якість, сервіс, економія
* статус користувача	Не користується; колишній користувач; потенційний користувач; користувач-новачок; регулярний користувач
* інтенсивність споживання	Слабка, помірна, сильна
* ступінь прихильності	Ніякий, середній, сильний, абсолютний
* ступінь готовності покупця до сприйняття товару	Необізнаний, поінформований, зацікавлений, прагне купити
* ставлення до товару	Захоплене, позитивне, байдуже, негативне, вороже
Демографічний:
* вік	Молодші від 6 років, 6-11; 12-19; 20-34; 35-49; 50-64; старші від 65 років
* стать	Чоловіки, жінки
* склад сім'ї, осіб	1-2; 3-4; 5 і більше
* етап життєвого циклу сім'ї	Молоді одинаки; молода сім'я без дітей; молода сім'я з молодшою дитиною до 6 років; молода сім'я з молодшою дитиною від 6 років і старше; літні люди з дітьми; люди похилого віку без дітей; самотні; інші
* рівень доходів, грн.	Менше 100; 100-400; 400-600; 600-1000; 1000 і більше
* рід занять	Технічні спеціалісти, управлінці, службовці, власники капіталу і підприємств, продавці, робітники, фермери, пенсіонери, студенти, домогосподарки, безробітні
* освіта	Початкова, середня, середня спеціальна, незакінчена вища, вища
* релігійні переконання	Католик, протестант, православний, буддист, інше
* раса	Негроїдна, європеоїдна, монголоїдна
* національність	Українець, росіянин, німець, поляк, інша

Після вибору найвигіднішого географічного регіону з відповідною кількістю населення і кліматичними умовами сегментування здійснюють за демографічним принципом і складають відповідну таблицю, а потім залежно від характеру запропонованого товару -- за психографічним або поведінковим принципом.

Таблиця 3. Критерії сегментування за географічним принципом

Регіон	Область	Приблизна чисельність населення	Кліматична зона
Західний Східний	Закарпатська Львівська Івано-Франківська Волинська Донецька Луганська Харківська Полтавська		Південна (Кримська), помірна з підвищеною кількістю опадів Південна зі зниженою кількістю опадів

Примітка. Чисельність населення за регіонами можна отримати з даних Міністерства статистики України.

При доборі цільових ринків виробник має враховувати особливості споживчого і виробничого ринків.

Споживчий ринок -- сукупність окремих фізичних і юридичних осіб, які купують товари і послуги для власного споживання.

Виробничий ринок -- сукупність юридичних осіб, які купують товари для їх подальшого перероблювання.

Ринок посередників -- ринок, що утворюють підприємства (або/і фізичні особи), які переносять право власності на товар від виробника до споживача. Залежно від того, з ким доводиться працювати посереднику, ринок набуватиме рис промислового або споживчого. Часто ринку посередників притаманні риси обох попередніх ринків.

3. Процес маркетингових комунікацій

Ефективна маркетингова політика комунікацій підприємства неможлива без формування комплексу її заходів. Алгоритм планування комплексу маркетингових комунікацій зображено на рис. 1.

Рис. 1

Вихідний момент формування такого комплексу -- визначення його завдань. Такими завданнями можуть бути: привернення уваги споживачів, формування їхніх знань про товари чи послуги підприємства, переконань щодо цінності таких товарів і послуг Для розв'язання тих чи інших проблем споживача. Інакше кажучи, це -- в кінцевому підсумку -- стимулювання попиту, збільшення обсягів продажу, поліпшення іміджу підприємства та його продукції, збереження частки ринку та ін. Завдання мають бути визначені чітко і конкретно, що дасть змогу контролювати їх виконання, вносити відповідні корективи в разі будь-яких ускладнень.

Отже, визначення завдань маркетингової комунікації потребує:

дослідження ринку: місткість, концентрація споживачів, їхня поведінка, наявність і особливості конкурентних пропозицій та товарів-субститутів;

знання стратегій збуту, кон'юнктури, чинного законодавства і правил поведінки на конкретному ринку;

дослідження товару: рівень ринкової новизни, міра диференціації, імідж, роль упаковки, причини і суть рекламацій споживачів, рівень супровідного сервісу;

дослідження каналів маркетингової комунікації: стан, розгалуженість, вартість, досвідченість і лояльність комунікантів;

дослідження системи розподілу: наявність та розгалуженість каналів розподілу, стан системи посередницьких підприємств та організацій, різноманітність методів торгівлі, кваліфікація та досвід продавців.

Аналіз ситуації, пов'язаної з формуванням комплексу маркетингових комунікацій, потребує детальнішого дослідження Цільової аудиторії та бажаної зворотної реакції. Цільова аудиторія комплексу маркетингових комунікацій підприємства -- це нинішні та потенційні покупці його товару чи послуги, тобто ті особи, які користуватимуться ними чи впливатимуть на прийняття рішень щодо їх придбання.

Саме до них підприємство звертатиметься в процесі комунікації а тому необхідно знати якомога більше про їхню поведінку, звички, мотивації, спосіб життя, розпорядок с ставлення до товару, міру готовності купити його тощо. Це дає змогу належно спрямувати інформацію, отримати бажану Поротну реакцію.

Одним із головних елементів процесу маркетингових комунікацій є звернення. Розробляючи його, необхідно розв'язати насамперед такі проблеми. Перша з них полягає у визначенні того, що саме сказати, тобто яким має бути зміст звернення, як використати в ньому певні привабливі для споживача раціональні, емоційні чи інші мотивації. Друга проблема -- як саме це сказати, як посилити вплив звернення на споживача через форму втілення тієї чи іншої ідеї. Третя проблема -- коли і скільки раз сказати, щоб звернення досягло конкретної цільової аудиторії, було привабливим і виконало своє завдання.

Звернення треба передати споживачам своєчасно й ефективно. Тому наступний етап формування процесу маркетингових комунікацій -- вибір засобів поширення інформації. Для цього, по-перше, вибирають відповідні канали зв'язку -- особові (експерти, споживачі, персональні продавці, збутовики тощо) чи безособові (система засобів масової інформації, громадські заходи, виставки, ярмарки та ін.), а по-друге -- носіїв інформації, ураховуючи при цьому такі риси, які роблять носія інформації авторитетним, таким, що заслуговує на увагу і довіру з боку цільової аудиторії. Такими рисами можуть бути порядність, чесність, професіоналізм, привабливість.
Передостаннім етапом формування комплексу маркетингових комунікацій є вибір засобів впливу. Перелік цих засобів, їх переваги та недоліки подано в табл. 4.

Таблиця 4. Переваги та недоліки засобів впливу маркетингової комунікації

Вибираючи засоби впливу, необхідно брати до уваги такі моменти:

1. На яку групу споживачів спрямовано маркетингову комунікацію. Суб'єктами цільової аудиторії можуть бути промислові підприємства, бюджетні та приватні організації, роздрібні чи оптові торговці, сервісні організації чи кінцеві споживачі. У кожному конкретному випадку вибирають той засіб впливу, який забезпечить бажані результати. Так, зрозуміло, що для промислових підприємств найдійовішими є персональний продаж чи стимулювання збуту, натомість для кінцевих споживачів -- реклама і пропаганда.

2. Етап життєвого циклу продукції. Виходячи із цього фактора, вибирають засіб впливу, який найбільшою мірою відповідає завданням маркетингової комунікації. Так, на етапах розроблення й упровадження товару на ринок головне завдання -- інформування споживачів; на етапах розгортання виробництва та комерційної реалізації продукції -- переконання споживачів, зосереджування їхньої уваги на перевагах товару; на етапах зрілості и насичення ринку -- «утримання» споживачів, нагадування про наявність своїх товарів чи послуг.

3. Характеристика продукту. До цієї групи факторів належать:

технічна складність -- що вона вища, то більші зусилля на комунікації, то більша потреба у використанні персонального продажу та прямого маркетингу;

міра ризику споживача (ризику втрати коштів, часу, іміджу, а також соціального та фізичного ризику);

що вона більша, то більшими мають бути зусилля з маркетингових комунікацій, ухил до використання пропаганди та стимулювання збуту;

рівень додаткових послуг -- що він вищий, то потужнішим і різноманітнішим має бути комплекс маркетингових комунікацій.

4. Стратегія каналу розподілу. Так звана стратегія проштовхування приділяє найбільшу увагу в маркетингових комунікаціях особистості торговельного посередника як головної дійової особи. За «стратегії витягування» користуються прямими засобами впливу на споживача.

5. Географічне розміщення (концентрація) споживачів. Що така концентрація менша, то важливішими стають такі засоби впливу, як реклама та пропаганда.

6. Процес прийняття рішень про купівлю. Тут у визначенні засобів впливу основним є розв'язання проблеми вибору між масовими та індивідуальними їх типами (рис. 2).



Рис. 2

Порівняння реклами та персонального продажу з огляду На дію названих факторів наводиться в табл. 5.

Таблиця 5. Порівняння реклами та персонального продажу

Реалізація процесу маркетингових комунікацій потребує витрат. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває визначення необхідного бюджету, тобто коштів, потрібних для здійснення цих процесів. Є кілька підходів до розрахунку бюджету маркетингових комунікацій.

Найпрогресивнішим є розрахунок бюджету на підставі мети та завдань підприємства. Його прогресивність полягає в тому, що в процес маркетингових комунікацій вкладають таку суму коштів, яка необхідна для здійснення всіх запланованих заходів.

Але це не завжди можливе з огляду на наявні ресурси підприємства. Тому користуються ще й іншими методами. Так, відомим є метод «попередні асигнування на маркетингові комунікації, збільшені на певний процент». Такий підхід використовується тоді, коли підприємство бере собі за мету посилення діяльності на ринку (збільшення частки ринку, обсягів збуту продукції, освоєння нових сегментів тощо).

Ясна річ, що такий метод непридатний на останніх етапах життєвого циклу продукції, а також тоді, коли підприємство має намір вийти з цього бізнесу.

Відомим є також метод розрахунку бюджету на підставі конкурентного паритету. Тут підприємство намагається асигнувати реалізацію комплексу маркетингових комунікацій не менше "коштів, ніж його основний конкурент.

Можна також використовувати метод розрахунку бюджету за принципом <<певний процент від суми продажу». Він ставить у залежність суму асигнувань на комунікацію від обсягів збуту продукції. Проте цей метод стає недоречним тоді, коли обсяги продажу падають, бо в цьому разі витрати на комунікації треба збільшувати, а не зменшувати.

Інколи користуються методом розрахунку бюджету за аналогією (виходячи із витрат, які вважаються раціональними для цієї чи якоїсь іншої галузі), а також за принципом «усе, що можна». Останній є типовим залишковим методом розрахунку бюджету, а звідси і його головний недолік -- залишку може і не бути, або він буде надто малим, щоб забезпечити досягнення мети маркетингової комунікації.

Останній етап формування комплексу маркетингових комунікацій -- налагоджування каналів зворотного зв'язку. Мета цього етапу -- організація надходження інформації про міру досягнення комплексом належних цілей, виконання завдань комунікації. Така інформація уможливлює своєчасне внесення відповідних корективів, що підвищує ефективність комплексу маркетингових комунікацій підприємства.

Задача 1

В наступному періоді фірма ставить за мету збільшення частки ринку з 10 до 13 % при місткості ринку 215 млн. одиниць продукту. Розрахувати додатковий прибуток фірми, якщо прибуток на одиницю продукції складає 32 грн., а місткість ринку не змінюється. Витрати на маркетингові зусилля за рік складають 105 млн. грн.

Розв'язок

Формула для визначення частки ринку:

Чр= Опр / Мр х 100,

де Чр - частка ринку фірми, %

Опр - обсяг продажу фірми, од. (чи грн.)

Мр - місткість ринку, од. (чи грн.)

Визначимо обсяг продаж у звітному періоді:

Опрзв = Чр*Мр = 215*0,1 = 21,5 млн. од.

Обсяг продаж у плановому періоді: Опрпл = 215*0,13 = 27,95 млн. од.

Приріст прибутку: ДПП = (27,95-21,5)*32 = 206,4 млн. грн..

Задача 2

Визначте фірмовий попит на продукцію трьох конкуруючих фірм, якщо потенціал ринку даного товару складає 9785,0 тис. грн., а маркетингові зусилля підприємства та питома продуктивність зусиль для кожної фірми відповідно складають:

- для фірми А - 70,0 грн. та 0,80 грн./грн.;

- для фірми Б - 50,0 гри. та 0,93 грн./грн.;

- для фірми В - 90,0 грн. та 1,26 грн./грн.

Розв»язок

Місткість ринку для певної фірми в залежності від її маркетингових зусиль:

де di - інтенсивність маркетингових зусиль і-ї фірми на ринку даного товару;

- потенціал ринку даного товару.

Інтенсивність маркетингових зусиль фірми

де - маркетингові зусилля і-го підприємства;

- питома продуктивність зусиль і-го підприємства в розрахунку на грошову одиницю;

- продуктивність маркетингових зусиль і-го підприємства.

Для фірми А: di = 70*0,8 /(56+46,5+113,4)= 56/215,9 = 0,259

Для фірми Б: Пт = 50*0,93/(56+46,5+113,4)= 46,5/215,9 = 0,215

Для фірми В: Пт = 90*1,26 /(56+46,5+113,4)= 113,4/215,9 = 0,525

Місткість ринку для фірми А: 9785*0,259 = 2534,3 тис. грн..

Місткість ринку для фірми Б: 9785*0,215 = 2103,8 тис. грн..

Місткість ринку для фірми А: 9785*0,525 = 5137,1 тис. грн..

Задача 3

Заповніть схему організації оптової торгівлі необхідними елементами:

1) збутові філії; 2) брокери; 3) посередники з повним циклом обслуговування; 4) збутові контори; 5) посередники з неповним циклом обслуговування; 6) агенти виробників; 7) комісіонери; 8) агенти; 9) збутові агенти.

Розв'язок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Література

1. Котлер Ф., Вероника Вонг, Джон Сондерс, Гари Армстронг Основы маркетинга, 4-е европейское издание = Principles of Marketing: European Edition 4th. -- М.: «Вильямс», 2007. -- С. 1200.

2. Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг Підручник -- К. КНЕУ, 2003. -- 246 с.

3. Циганкова Т.М. Міжнародний маркетинг - Навчально-методичний посібник.-- К. КНЕУ, 2005. -- 236 с.

4. Андреев С.Н. Основы концепции маркетинга некоммерческих субъектов// Маркетинг в России и за рубежом. -- 1999. -- № 5.

Размещено на Allbest.ru