Торговельна мережа
Завдання формування та організації торговельної мережі, особливості її товаропостачання як динамічної системи. Напрямки розвитку, класифікація роздрібної торговельної мережі, її спеціалізація та типізація. Ефективність використання торговельної мережі.
| Рубрика | Маркетинг, реклама и торговля |
| Вид | творческая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.01.2015 |
| Размер файла | 98,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки
Полтавський комерційний технікум
Цикл оргтехнічних наук
Творчо-пошукова робота на тему:
"Торговельна мережа"
Укладач: Черноярова Вікторія -
Студентка групи ТКД 1/с-2013
Керівник: Олійник В.О. -
Викладач дисципліни "Комерційна діяльність"
Полтава, 2014-2015
Зміст
- Вступ
- 1. Товаропостачання торгової мережі
- 1.1 Суть і завдання організації торговельної мережі
- 2. Поняття роздрібної торговельної мережі та її значення
- 2.1 Класифікація роздрібної торговельної мережі
- 2.2 Спеціалізація та типізація роздрібної торговельної мережі
- 3. Ефективність використання торговельної мережі
- 4. Напрямки розвитку торговельної мережі
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
У світовій практиці значне місце на споживчому ринку займають кооперативи різних видів. Їх розвиток дає змогу краще поєднувати переваги цивілізованого ринку з вирішенням соціальних проблем, створенням умов для повного задоволення потреб у товарах і послугах з боку найменш забезпечених верств населення.
Комерційні організації з метою координації їх підприємницької діяльності, захисту загальних майнових інтересів можуть за домовленістю між собою створювати об'єднання у формі асоціацій або союзів, які є некомерційними організаціями.
Саме у цих торговельних сферах узгодження закупочно-збутової політики і централізації функцій товаропостачання є підставою для виникнення об'єднання. Найбільш перспективним напрямом створення об'єднань асоціативного типу в роздрібній торгівлі може бути об'єднання магазинів з однаковою концепцією розвитку: магазини із змішаним асортиментом і невисокими цінами, магазини спеціалізовані з особливими формами торговельного обслуговування, універсальні магазини, які пропонують нові форми торговельного обслуговування.
Світовий досвід і вітчизняна практика дають підстави припустити, що створення фінансово-промислових груп може бути в наступних галузях: структурна перебудова торгівлі з метою ліквідації дисбалансу розвитку його окремих ланок (роздрібна, оптова торгівля і громадське харчування); активізація внутрішнього потенціалу господарських структур, які входять до групи, і створення на цій основі особливих механізмів їх самофінансування, підвищення інвестиційної діяльності на споживчому ринку; появи нових технологій складських і комерційних операцій, а також надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення торговельних вантажів з мінімальними витратами в максимально короткі терміни, з раціональним використанням техніки. Нами пропонується у сфері товарного обігу створення таких корпоративних структур, як торгово-фінансово - промислові групи.
Найбільші можливості для реалізації концепцій розвитку роздрібно торгівельної мережі надають різного роду "торгові ланцюги". У зарубіжній практиці переважають продовольчі магазини самообслуговування з супутніми непродовольчими товарами, розраховані на щоденні покупки (супермаркети); великі універсальні магазини, розташовані переважно в передмістях і на трасах, з великими площами для стоянок автомобілів і розраховані в основному на закупівлю товарів на тиждень або триваліший період (гіпермаркети); магазини - дискаунти, які торгують товарами за цінами нижчими порівняно з іншими торговими підприємствами.
Подібні тенденції у формуванні торговельної мережі отримали вже деякий розвиток в Україні, але вони не стали визначальними. Регіональні державні органи управління торгівлею, торговельні корпорації, торгово-промислові палати, фінансово-промислові групи, союзи і асоціації повинні взяти на себе розробку конкретних концепцій розвитку роздрібно торгівельної мережі. Корпоративне управління є організаційною моделлю введення бізнесу, враховує інтереси власників, органів управління, керівників і персоналу.
Особливість торговельних корпоративних організацій полягає втому, що вони прагнуть залучити в корпоративні інтереси також споживачів, сформувати постійні групи "лояльних клієнтів", прихильних до покупок товарів у торговельних підприємствах даної корпорації. З метою залучення постійних клієнтів передбачається введення для постійних контингентів покупців корпоративних пластикових карток із зручною формою розрахунків надання різного роду знижок і бонусів. Пропонується проведення експерименту зі створення "народних магазинів". Потенційні покупці вносять грошові внески на створення подібних магазинів, а після їх введення і експлуатацію отримують право придбання товарів з 5% -ю знижкою.
1. Товаропостачання торгової мережі
1.1 Суть і завдання організації торговельної мережі
Товаропостачання роздрібної торговельної мережі - це комплекс комерційних і технологічних операцій, спрямованих на доведення товарів до роздрібної торговельної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення.
Товаропостачання роздрібних торговельних підприємств є необхідною передумовою доведення товарів від виробництва до споживання, задоволення попиту населення та реалізації товарів. Тільки за умови, коли вся товарна маса, закуплена від постачальників торговельним підприємством з метою продажу населенню, буде доведена до пунктів роздрібного продажу товарів (роздрібних торговельних підприємств або їх структурних підрозділів - торговельних одиниць) в необхідному обсязі та асортименті, можна буде задовольнити попит населення згідно з його грошовими доходами. Завдяки раціонально організованому товаропостачанню торговельні підприємства мають можливість підтримувати повноту асортименту в магазинах, регулювати рівень і структуру товарних запасів, активно впливати на процеси реалізації товарів і рівень соціально - економічної ефективності власної торговельної діяльності загалом. Від організації товаропостачання залежить повнота і стабільність асортименту товарів на роздрібних торговельних підприємствах, розмір товарних запасів, швидкість обігу товарів, розмір витрат з доведення товарів до торговельної мережі, фінансово - економічні показники діяльності торговельних підприємств.
Товаропостачання роздрібної торговельної мережі з погляду теорії систем потрібно розглядати як складну динамічну систему, яка має свою морфологічну та функціональну структуру, основною цільовою метою якої є безперебійне доведення до роздрібної торговельної мережі товарів, необхідних для задоволення попиту населення. При цьому морфологічна структура даної системи формується сукупністю взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою суб'єктів даної системи, якими є джерела товаропостачання (і окремі постачальники товарів), транспортні підприємства й організації (перевізники товарів, які забезпечують просторове переміщування товарів у процесі товаропостачання) і роздрібні торговельні підприємства, які є кінцевими пунктами звезення товарної маси (яка виступає як основних об'єкт системи товаропостачання).
Функціональна структура системи товаропостачання є складним багато етапним процесом взаємодії зазначених суб'єктів., який включає різноманітні заходи із задоволення потреби роздрібної торговельної мережі в товарах споживчого призначення, що послідовно виконуються учасниками системи від того, беруть у ньому безпосередньо участь працівники підприємств роздрібної торгівлі чи процеси постачання товарів у магазини здійснюються без них. З врахуванням цієї ознаки розрізняють два методи товаропостачання: децентралізований і централізований (в порядку централізованого звезення товарів - ДЗТ).
Децентралізований метод товаропостачання передбачає виконання транспортно-експедиційних операцій силами і засобами роздрібних торговельних підприємств, тобто всі операції з завезення товарів від складів постачальників починаючи з пошуку транспорту, роздрібні підприємства виконують самостійно. У цьому разі для одержання товарів від постачальника працівник роздрібного торговельного підприємства сам шукає транспортний засіб і прибуває до нього з належно оформленим дорученням, в якому вказуються асортимент і кількість товарів, необхідних магазину.
На основі доручення оформляються відбірковий лист, рахунок - фактура, за яким відпускають товари, товарно-транспортна і податкові накладні. Отримані від матеріально відповідальної особи складу постачальника товари звозяться у пункти їх роздрібного продажу.
Можливий і такий варіант організації цієї роботи, коли на основі договору з роздрібним торговельним підприємством автогосподарство надає транспортний засіб, а виконання експедиційних операцій бере на себе підприємство роздрібної торгівлі, яке направляє до постачальника власного експедитора, і той організовує приймання та завезення товарів у магазини.
Більша ефективність системи товаропостачання досягається при організації товаропостачання на основі централізованого завезення товарів.
Постачання товарів при їх централізованому завезення здійснюється силами і засобами постачальників або транспортних підприємств за заявками магазинів і на основі завчасно розроблених графіків і маршрутів.
У практиці вітчизняної торгівлі застосовуються й інші методи товаропостачання, зокрема, постачання через пересувні склади, пересувні кімнати товарних зразків, роз'їзних товарознавців та ін.
торговельна мережа товаропостачання роздрібна
2. Поняття роздрібної торговельної мережі та її значення
Процес товарного обертання, що має за мету доведення товарів до безпосередніх споживачів, завершується в роздрібній торгівлі. У процесі роздрібного продажу товари зі сфери обертання переходять у сферу особистого споживання, відшкодовуються витрати на їх виробництво й обертання, а створений доданий продукт набуває грошової форми. Гроші, що надходять у сферу виробництва, використовується для відтворення предметів споживання, фінансування подальшого розвитку підприємства, народного господарства країни.
Роздрібний продаж товарів здійснюється через роздрібно-торгівельну мережу, що становить основу матеріально-технічної бази роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівельна мережа являє собою сукупність підприємств і торгових одиниць (магазинів, палаток, ларків тощо), що розміщенні і діють на визначеній території.
Відповідно до законодавчих актів України основною ознакою торгового підприємства є статут юридичної особи: наявність самостійного балансу, основних і оборотних коштів, здійснення закінченого циклу торгового процесу, починаючи від закупівлі і закінчуючи продажем товарів з метою одержання прибутку. До числа торгових підприємств відносяться фірми, комерційні структури, засновані на приватній або колективній власності, великі універсальні і спеціалізовані магазини, що знаходяться на повному господарському розрахунку, а також споживчі товариства, роздрібні торгові об'єднання, дирекції, оптові бази, ринки і т.п. Комерціалізація і наступна приватизація роздрібних торгових підприємств державної торгівлі, відкриття великої кількості колективних і приватних підприємств, що мають права юридичної особи і виконують весь цикл комерційної роботи, призвели до різкого збільшення кількості самостійних торгових підприємств.
При цьому торгові організації, що існували до комерціалізації в державній торгівлі, які об'єднували самостійні торгові підприємства і здійснювали керівництво ними, були ліквідовані. Їх функції передані торговим підприємствам, які в умовах ринкової економіки можуть об'єднуватися в асоціації, спілки, корпорації і відрізняються один від одного функціями регулювання господарської діяльності.
Поряд з підприємствами продовжують функціонувати пункти продажу (торгові одиниці) - магазини, палатки, павільйони, кіоски, які входять до складу торгового підприємства і виконують тільки частину торгового процесу - продаж товарів. Таким чином - не всі магазини є торговими підприємствами, а об'єднання, споживчі товариства - організаціями.
Самостійні роздрібні торгові підприємства, здійснюючи весь цикл комерційної роботи від закупівлі до продажу товарів, поєднують торгову діяльність з керуванням і господарським обслуговуванням торгово-господарських підвідомчих ланок. Вони виконують низку торговельних (комерційних) і технологічних функцій.
Основні торгівельні функції магазинів:
o вивчення попиту покупців на товари;
o вивчення обсягів закупівель і складання замовлень на завезення товарів;
o формування асортименту товарів;
o реклама товарів і послуг;
o продаж товарів і здійснення контрольно-касових операцій.
o До основних технологічних функцій відносять:
o приймання товарів, які надходять в магазин, за кількістю і якістю;
o зберігання товарів;
o виконання операцій, пов'язаних з виробничою доробкою товарів (фасування, упакування тощо);
o внутрішньо магазинне переміщення, розміщення і викладання товарів у торговому залі;
o надання покупцям додаткових послуг технологічного характеру (попереднє приймання замовлень на товари, доставка куплених в магазині товарів додому покупцеві і т.п.).
Обсяг і характер функцій, які виконується магазином, залежить від його типу і розміру, господарської самостійності, технічної оснащеності, місця розташування та інших факторів.
Роль і завдання розвитку роздрібної торгівельної мережі визначаються станом економіки країни: структурними змінами в товарообороті, сільськогосподарському і промисловому виробництві, необхідністю доведення товарів до споживачів з мінімальними витратами засобів і часу, появою на внутрішньому ринку великої кількості приватних структур, створенням конкурентного середовища у сфері торгівлі. Все це потребує такої організації господарської діяльності, яка забезпечувала б наявність широкого і стійкого асортименту товарів у магазинах, доведення їх до покупців з мінімальними витратами суспільної праці і використанням найбільш ефективних методів торгового обслуговування населення за високої ефективності роботи й одержання максимального торгового можливого прибутку. В свою чергу стан роздрібної торговельної мережі і її склад визначають темпи зростання товарообороту і прибутку, якість торгового обслуговування населення, продуктивність праці торгових працівників, ступінь задоволення попиту покупців на товари і послуг.
Соціальне значення роздрібної торговельної мережі визначаються економією часу на придбання товарів і відповідним збільшенням вільного часу покупців, який може бути використаний для проведення дозвілля.
Створення розгалуженої мережі підприємств роздрібної торгівлі, розвинутої системи торгового обслуговування на основі підвищення грошових прибутків покупців, стимулює збільшення виробництва товарів народного виробництва товарів народного споживання, підвищує рівень життя міського і сільського населення.
Роздрібна торговельна мережа України на 1 січня 2000 року нараховувала 111,6 тис. підприємств (пунктів продажу) і порівняно з 19996 роком скоротилась на 20,3 тис. одиниць. її за формами власності та обсягом товарообороту наведено.
2.1 Класифікація роздрібної торговельної мережі
Розвиток торгової мережі тісно зв'язаний з обсягом товарообороту, змінами його структури, розвитком житлового будівництва, ростом або скорочення чисельності населення. Забезпечення раціональної структури торговельної мережі потребує оптимального об'єднання різноманітних типорозмірів магазинів для використання можливостей всіх видів роздрібної торговельної мережі.
З урахуванням особливостей обслуговування населення та характеру здійснення торговельної діяльності розрізняють три види роздрібної торговельної мережі: стаціонарну, пересувну і посилкову.
Магазини становлять основу роздрібної мережі і забезпечують основну частину роздрібного товарообороту. Вони розміщаються в капітальних будинках, мають торгові зали і неторгові приміщення (для приймання, збереження, підготування товарів до продажу, а також адміністративно-побутові і допоміжні), оснащені відповідним торговельно-технологічним устаткуванням і забезпечують повний комплекс послуг з торгового обслуговування населення. У них формується різноманітний асортимент товарів, створюються зручності для покупців у їх придбані, застосовуються прогресивні методи продажу товарів і обслуговування покупців.
Мал. 1. Види роздрібної торговельної мережі
Магазини мають більш широкі можливості для механізації торгових процесів, створення належних умов при збереженні товарів і їх реалізації, забезпечують сприятливі умови праці працівників магазинів і сприяють зростанню її продуктивності.
У практиці торгівлі прийнята класифікація магазинів за такими основними ознаками: за розміром торговим площ, за формами обслуговування, за типом споруд, за особливостями об'ємно - планувального вирішення, за спеціалізацією, типізації. (Додаток 1. Ознаки класифікації магазинів)
Дрібнороздрібна торговельна мережа представлена павільйонами, палатками, ятками і кіосками, які розміщуються в будівлях полегшеного типу, а також розвізною і розносною торговельною мережею. На відміну від магазинів дрібно роздрібна торговельна мережа є більш мобільною, може бути максимально наближена до покупців. Будівництво її не потребує великих капітальних вкладень, тривалих термінів будівництва і монтажу. Основними недоліками дрібно роздрібної торговельної мережі є вузький асортимент товарів, відсутність належних умов праці для продавців і зручностей в обслуговуванні покупців.
Стаціонарно дрібно роздрібна мережа представлена в Україні павільйонами, палатками і кіосками, на частку яких припадає основна кількість пунктів продажу.
Як правило, це споруди некапітального типу, виготовлені з легких уніфікованих збірно-розбірних конструкцій.
Найкрупнішим з цих видів є павільйон, який має торговий зал і підсобне приміщення для зберігання товарних запасів та підготовки товарів до реалізації. Асортимент товарів у павільйонах більш широкий, ніж в палатках і кіосках. В павільйонах можуть застосовуватися як традиційні, так і прогресивні методи продажу - самообслуговування, з відкритим викладенням, за зразками тощо.
Палатки - це некапітальні споруди закритого типу, які мають підсобне приміщення на 1-2 робочих місця і обладнані прилавками, шафами і піддонами для зберігання товарів.
Палатки, як і павільйони, здійснюють торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами як простого, так і складного асортименту. Для реалізації продовольчих товарів, що швидко псуються, ці пункти продажу додатково обладнують холодильними міст костями, ваговимірювальними приладами. Як правило, розрахунки в них здійснюються через контрольно-касові апарати.
Кіоски не мають торгового залу для покупців і окремого підсобного приміщення. Обслуговування покупців здійснює продавець. За улаштуванням - це стаціонарний пункт продажу товарів закритого чи напівзакритого типу на одне робоче місце. Основні види обладнання - прилавок, зйомці вітрини і полиці для показу наявного асортименту товарів, приставний столик для розміщення контрольно-касового апарату.
Мал. 6. Загальна класифікація дрібнороздрібної торговельної мережі.
Одним із видів роздрібної торговельної мережі є пересувна мережа, яка представлена двома видами: розвізною і розносною. До розвізної роздрібної торговельної мережі віднесені автомагазини, автокафе, автоцистерни тощо.
Розвізна мережа використовується для обслуговування населення віддалених хуторів, малонаселених пунктів та поселень, де економічно недоцільно будувати стаціонарні магазини, а також районів новобудов, курортів та місць масового відпочинку, проведення свят, спортивно - культурних заходів тощо.
Розносну торгівлю здійснюють продавці - реалі затори. Вона використовується для продажу окремих специфічних товарів - безалкогольних напоїв, морозива, періодичних видань, квітів, сувенірів і т. ін.
Посилкова торгівля здійснюється крупними магазинами, спеціалізованими посилковими підприємствами шляхом реалізації замовлених товарів поштовими посилками.
В остання роки набуває розвитку посилкова торгівля з використанням телебачення. Здійснює її "Телемагазин" - програма українського телебачення, яка присвячена рекламі і інформації товарів, які пропонуються для реалізації покупцям через відділення зв'язку. З цією ж метою використовують телебачення різні комерційні структури. Товари, що рекламуються на телебаченні, можуть доставлятися поштою чи автотранспортом фірми, якщо покупець проживає за місцем знаходження продавця.
Підприємства посилкової торгівлі можуть мати відділи приймання замовлень. В економічно розвинутих країнах Європи вони відкривають магазини для демонстрації і продажу товарів, збільшують число магазинів, які пропонують для ознайомлення каталоги.
2.2 Спеціалізація та типізація роздрібної торговельної мережі
Спеціалізація - це форма поділу праці між торговими підприємствами, яка заснована на обмеженні кількості товарних груп, представлених у магазині для продажу, з одночасним розширенням їх асортименту. Необхідність спеціалізації роздрібних торговельних підприємств - наслідок постійного розширення асортименту товарів, збільшення їх різновидів, що потребує поділу всієї товарної маси на групи, підгрупи тощо. Основні переваги спеціалізації: краще використовуються торгові площі; створюються додаткові зручності для покупів під час вибору товарів; є можливість впроваджувати прогресивні методи продажу товарів; більш глибоко вивчається попит населення на товари, значно розширюється асортимент товарів у межах однієї чи декількох товарних груп; асортимент товарів рівномірно розподіляється між різними магазинами; є можливість зосередити торгівлю в обмеженій кількості підприємства в торгівлі.
До недоліків спеціалізації слід віднести скорочення числа пунктів продажу окремих товарів і збільшення радіусу їх дії; територіальне віддалення їх від покупців; зниження можливостей для покупців зробити комплексну купівлю; збільшення витрат часу на придбання товарів.
Загалом спеціалізація магазинів сприяє полегшенню праці продавців магазину, зростанню їх продуктивності, більш ефективному використанню матеріально - технічної бази торгівлі, позитивно впливає на рівень торговельного обслуговування населення.
Спеціалізація може здійснюватися за товарним профілем (ознакою), формами торговельного обслуговування, функціональною роллю.
Провідним напрямом спеціалізації роздрібних торговельних підприємств є спеціалізація за товарним профілем, яка передбачає обмеження їх асортименту товарами окремих груп або видів з одночасним розширенням внутрішньо групового асортименту.
Товарно-галузева спеціалізація склалася історично і внаслідок постійного розширення і оновлення асортименту товарів, що реалізується, весь час ускладнюється.
Групування магазинів за асортиментними ознаками було покладено в основу поділу магазинів на вузькоспеціалізовані, спеціалізовані, комбіновані, універсальні і змішані.
Вузькоспеціалізовані магазини - реалізують товари, асортимент яких складається з частини якоїсь товарної групи, підгрупи або виду (шовкової тканини, чоловічий одяг, жіноче взуття). У великих містах виправдана спеціалізація і за окремими видами товарів.
Спеціалізованими вважаються підприємства роздрібної торгівлі, які мають у своєму асортименті товари однієї товарної групи - взуття, тканини, одяг, м'ясо і м'ясні продукти, хліб і хлібобулочні вироби і т.п.
Комбіновані магазини здійснюють торгівлю товарами декількох груп споріднених за спільністю попиту, які задовольняють певне коло споживачів. Продаж в них товарів окремих груп здійснюється у спеціалізованих відділах, секціях, або на спеціалізованих робочих місцях.
Універсальні магазини (універмаги, універсами) продають товари дуже широкої (універсальної) номенклатури товарних груп у спеціалізованих секціях або на спеціалізованих місцях.
Змішані магазини поєднують продаж різноманітних груп продовольчих і непродовольчих товарів, але не утворюють спеціалізовані секції або робочі місця (наприклад, магазин з торгівлі товарами повсякденного попиту).
Спеціалізація магазинів за товарною ознакою поширена у містах, де є досить високий рівень концентрації підприємств роздрібної торгівлі.
У сільській місцевості спеціалізовані магазини створюються, як правило, в райцентрах на основі використання чи реконструкції діючих підприємств. Подальше збільшення їх чисельності стримується розосередженістю магазинів у невеликих населених пунктах, де переважно здійснюють торгівлю магазини зі змішаними товарами, а також комбіновані підприємства типу: магазин - заготпункт, магазин - міні - бар тощо.
Спеціалізація за формами торговельного обслуговування (споживчими комплексами) являє собою об'єднання у споживчі комплекси товарів із різноманітних груп, призначених для задоволення схожих потреб покупців. Вони створюються за ознакою обслуговування визначеного контингенту покупців (наприклад, жінок, дітей), за ознакою добору асортиментних позицій, виходячи з особливостей організації побуту., за особливостями дозвілля. Споживчі комплекси створюють основу для організації магазинів або відділів (секцій) комплексного побуту.
Основними перевагами магазинів комплексного побуту є:
скорочення витрат часу на придбання товарів за рахунок концентрації їх в одному місці;
розширення продажу дрібних і супутніх товарів, на які звичайно не звертається увага;
поліпшення обслуговування покупців, більш повне задоволення попиту.
Організація продажу товарів у магазинах комплексного попиту перспективна у великих містах. У сільській місцевості магазини комплексної спеціалізації можуть відкриватися здебільшого в районних центрах.
У міській торгівлі спеціалізація проводилася у двох напрямках: в міських районах сформованої забудови, де торгова мережа представлена переважно невеликими магазинами, відкривалися спеціалізовані і вузькоспеціалізовані магазини поглибленої спеціалізації, в мікрорайонах, районах - новобудовах - великі торгові підприємства універсального асортименту і комплексного попиту.
Таким чином спеціалізація здійснюється як у масштабах торгової мережі регіону (спеціалізація магазинів мікрорайону, міста, адміністративного району, споживспілки), так і в середині окремих великих магазинів, у вигляді спеціалізованих відділів, секцій. Різновидом спеціалізованої торгової мережі є фірмові магазини товарно-виробничих галузей. Широкого розвитку набула мережа фірмових магазинів, що реалізують продукцію хлібозаводів, м'ясокомбінатів, пивоварень і молокозаводів, швейних і взуттєвих фабрик, інших підприємств легкої і харчової промисловості.
Показником, що кількісно характеризує стан спеціалізації підприємств роздрібної торгівлі, є рівень спеціалізації. Він являє собою відношення кількості спеціалізованих і універсальних магазинів до загальної кількості магазинів.
Для більш повної оцінки рівень спеціалізації торгової мережі може визначатися і шляхом відношення торгової площі спеціалізованих магазинів або відношення обсягу роздрібного товарообороту спеціалізованих магазинів до обсягу товарообороту всіх магазинів. У практиці торгівлі рівень спеціалізації розраховується загалом по системі (споживча кооперація, державна торгівля), організації, що об'єднує велику кількість магазинів, по регіону (область, адміністративний район, місто).
На рівень спеціалізації торгової мережі значно впливають характер і розмір платоспроможного попит населення, кількість покупців, що обслуговуються, ступінь складності асортименту товарів, які реалізуються, розміри торгових підприємств (товарооборот, площа), місцеві умови розвитку товарообороту.
Так, необхідність у максимальному наближенні до покупців товарів повсякденного попиту і першої необхідності обмежує можливості в організації спеціалізованої торгової мережі. Проте при продажу товарів нечастого і періодичного попиту, що потребують наявності в магазинах широкого асортименту, добору в межах товарної групи різноманітних видів, сортів, розмірів, моделей і т.п., створюються умови для більш глибокої спеціалізації. З іншого боку, в невеликих за площею і розміром товарообороту магазинах неможливо розмістити широкий асортимент товарів декількох товарних груп, що потребує скорочення кількості запропонованих до реалізації товарів і веде до більш вузької спеціалізації магазинів.
Отже, спеціалізація торгівлі повинна поєднуватись з її концентрацією в меншій кількості магазинів, які у змозі запропонувати покупцеві максимально широкий і глибокий асортимент товарів. Тільки така концентрація дозволяє максимально розширити асортимент товарів, поліпшити їх показ, підвищити рівень вивчення попиту населення.
Зміна форм власності в торгівлі, яка стала наслідком її роздержавлення, призводить до універсалізації торгових підприємств, зростання числа змішаних магазинів, кількість яких за 1991-2000 роки значно збільшилася.
У продовольчій торгівлі спостерігається тенденція об'єднання магазинів, які торгують товарами повсякденного попиту, зі спеціалізованими підприємствами. Кількість спеціалізованих магазинів, що торгують плодово-овочевою продукцією, значно скоротилася, а її продаж здійснюється на ринках, через вуличну торгівлю.
Розвиток і розміщення підприємств роздрібної торгівлі в період до 1992 року здійснювалися в централізованому порядку з урахуванням забезпеченості населення регіону торговою мережею і дотриманням середнього радіусу дії магазинів. Проте, поява приватних підприємств призвела до збільшення їх самостійності, внаслідок чого чимало підприємств торгівлі і громадського харчування були перепрофільовані, довільно змінили товарний профіль, який існував, що негативно позначилося на доступності підприємств торгівлі, рівні торгового обслуговування населення, сприяло скороченню кількості магазинів, що торгують товарами першої необхідності і повсякденного попиту.
У зв'язку з цим місцевими органами самоврядування вживаються заходи щодо збереження профілю підприємств торгівлі, які здійснюють продаж населенню соціально значущих товарів. Безперебійне забезпечення ними покупців, зберігання діючої типізації і спеціалізації є одними з обов'язкових умов договорів купівлі - продажу магазинів, комерційних конкурсів, аукціонів.
Роздрібна торгова мережа представлена великою кількістю різноманітних підприємств, що відрізняються асортиментом товарів, розміром торгової площі, обсягом товарообороту й іншими ознаками, властивими різним типам магазинів. Тип магазина визначається магазинними асортиментним профілем, методом продажу і розміром його торгової площі. Якщо врахувати, що асортиментний профіль магазину покладений в основу спеціалізації магазинів, то типізація і спеціалізація торгової мережі тісно пов'язані між собою і взаємообумовлені.
Типізація підприємств роздрібної торгівлі - це добір технічно досконалих і економічно ефективних типів магазинів, що забезпечують максимальні зручності для покупців і рентабельність роботи підприємств.
Мета типізації - усунення великої кількості різноманітних типів магазинів спрямоване на уніфікацію торгової мережі. Типізація дозволяє упорядкувати питання устрою й устаткування магазинів, організації торгово-технологічних процесів, управління торговою мережею, оптимізації асортименту і розміщення магазинів у містах сільської місцевості.
Основні напрями типізації торгової мережі визначаються асортиментною політикою, місцем розташування підприємств торгівлі (сільські населені пункти, міста і селища міського типу), торговельною системою, яка обслуговує населення регіону.
Більшість нині діючих підприємств роздрібної торгівлі побудовані і працюють на основі вимог типізації, які розроблені і використовуються різноманітними системами, які торгують. Так, у державній торгівлі типізація магазинів, що обслуговують міське населення, відображена в номенклатурі типів магазинів. Вона включає основні і додаткові типи магазинів з торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами. Основні типи - це підприємства, на базі яких в перспективі буде створюватися раціональна система торговельного обслуговування населення. Магазини цієї групи створюються за рахунок нового будівництва і реконструкції діючих підприємств зі зміною в разі необхідності їх асортиментного профілю.
Додаткові типи магазинів використовуються під час проведення реконструкції і у діючих торговельних підприємствах.
До основних типів магазинів, які торгують продовольчими товарами, відносяться: універсам (торговою площею від 400 до 2000 кв. м); гастроном (400 - 2000 кв. м); овочі - фрукти (250 - 400 кв. м); хлібно-кондитерські вироби (250 - 400 кв. м); риба (250 - 400 кв. м) і деякі інші.
Номенклатурою передбачені такі типи непродовольчих магазинів: універмаг (торговою площею від 1650 до 22000 кв. м); товари для дітей (650 - 5600 кв. м); товари для жінок (650 - 5600 кв. м); товари для чоловіків (650 - 2500 кв. м); товари для дому (250 - 1500 кв. м).
Магазини одного асортиментного профілю, як правило, мають декілька розмірів торгової площі (типорозмірів) що дозволяє врахувати чисельність населення, що обслуговується, й особливістю міської забудови.
Відповідно до Номенклатури, основним типом продовольчого магазину є універсам - продовольчий магазин самообслуговування з універсальним асортиментом продовольчих товарів і непродовольчих товарів повсякденного попиту (господарські товари, дрібна галантерея). Типорозміри Універсаму за площею - 400, 650, 1000,1500 і 2000 кв. м. на частку непродовольчих товарів в універсамах припадає відповідно за типорозмірами: 120, 200, 3200, 480, 680 кв. м.
Універсами створюються як для торгового обслуговування населення мікрорайонів, так і районів сформованої забудови (в останніх можливо відкриття універсамів без відділу непродовольчих товарів),
До додаткових типів магазинів віднесені спеціалізовані й вузькоспеціалізовані продовольчі магазини.
На відміну від продовольчих магазинів, які повинні бути наближені до покупців, магазини з торгівлі непродовольчим товарами повинні концентруватися в центрі міста, виконуючи рол магазинів загальноміського транспорту.
Основним типом магазину з торгівлі непродовольчими товарами є універмаг. Це торгове підприємство загальноміського або районного значення, яке розташоване в одному будинку і пов'язане загальним торговим процесом і управлінням. Торгова площа універмагу - не менше 1650 кв. м. в універмагах забезпечується широкий вибір товарів, висока культура обслуговування, що дозволяє повніше задовольняти попит населення, забезпечує комплексність купівель і економію часу покупців. Завдяки широкому застосуванню прогресивних методів продажу, наданню різноманітних додаткових послуг, значним купівельним потокам і комплексності купівель універмаги є більш прибутковими, у них ефективніше використовуються торгові площі, досягається більш низький рівень витрат обертання порівняно з іншими типами магазинів. В номенклатурі типів магазинів міської торгівлі торгова площа універмагів залежить від чисельності населення, що обслуговується.
Збереглася мережа магазинів комплексного асортименту:
· магазини з продажу одягу і туалету;
· магазини з продажу товарів для дому;
· магазини з продажу культурно - побутового призначення;
· магазини з продажу спортивних товарів.
Великою різноманітністю відрізняється номенклатура типів магазину для пере спеціалізації. Вона не передбачає розподіл їх на типорозміри за торговою площею і включає магазини з продажу окремих груп непродовольчих товарів.
Номенклатура типів підприємств кооперативної роздрібної торгівлі, які обслуговують сільське населення, розроблена. Центроспілкою (з наступними змінами і доповненнями). Вона передбачає розмежування торгівлі товарами простого і складного асортименту шляхом максимального наближення товарів простого асортименту і повсякденного попиту до покупців і концентрації торгівлі товарами складного асортименту у великих і спеціалізованих магазинах, розташованих в кущових і районних центрах. Це надає більш широкі можливості у використанні торгових підприємств для різноманітних варіантів спеціалізації залежно від умов діяльності.
Відповідно до Номенклатури всі типи підприємств роздрібної торгівлі поділені на 2 групи: основні (одержать подальший розвиток і збережуть своє значення в перспективі) і додаткові (створюються на основі реконструкції і використання наявних торгових помешкань).
До основних типів кооперативних підприємств роздрібної торгівлі було віднесено 19 типів магазинів, згрупованих у 4 - и групи:
торгові центри;
універмаги, універсами;
магазини з торгівлі товарами повсякденного попиту;
мережа магазинів широкої спеціалізації.
До групи основних типів магазинів, що здійснюють торгівлю в сільській місцевості, відносять також спеціалізовані магазини широкої спеціалізації.
До додаткових типів підприємств кооперативної торгівлі віднесені вузькоспеціалізовані магазини, які торгують окремими групами товарів.
Типізація торгової мережі змінюється в часі. Під впливом змін у соціально-економічному і культурному житті населення ліквідується застарілі і з'являються нові типи підприємств. Так, в останні роки в містах з'явився такий тип магазину, як "Супермаркет". Це крупний магазин самообслуговування з широким асортиментом продовольчих і обмеженим асортиментом непродовольчих товарів (в основному повсякденного попиту) і великим обсягом товарообороту. Вони оснащені сучасними торговельно-технологічним обладнанням, використовують прогресивні технології продажу товарів.
3. Ефективність використання торговельної мережі
Перспективи розвитку роздрібної торговельної мережі визначаються її наявністю, якісним станом, рівнем спеціалізації, застосуванням сучасних типів торгових підприємств і багато в чому залежить від рівномірності розміщення на території регіону. Тому аналіз стану торгової мережі і виявлення резервів більш ефективного його використання є початковим етапом планування і визначення перспектив подальшого її розвитку. Аналіз передбачає розрахунок кількісних і якісних характеристик і дозволяє дати об'єктивну характеристику роздрібній торговій мережі.
У процесі аналізу розраховуються такі основні показники: ступінь забезпеченості населення торговою мережею, середній розмір магазинів різноманітних типів, торгова площа, що припадає на 1000 чоловік населення, яке обслуговується, коефіцієнт локалізації, рівень спеціалізації, середній радіус магазину, а також показники, що характеризують ефективність використання діючих підприємств.
Ступінь забезпеченості населення торговою мережею характеризують коефіцієнти щільності торгової мережі щодо населення і щодо території.
Коефіцієнт щільності населення (Кщн) розраховується на 1000 мешканців, що обслуговуються магазинами, за формулою:
Кщн=п х 1000/ЧН,
де n - кількість магазинів, од.;
ЧН - чисельність населення, яке обслуговується, чол.
Він показує, скільки магазинів в середньому припадає на 1000 чоловік населення регіону.
Для аналізу можуть використовувати і показники, зворотні до коефіцієнтів щільності. Аналогічно можна розрахувати кількість населення, яке припадає на 1 кв. м торгової площі магазинів.
Коефіцієнти щільності як і кількість населення на території, що обслуговуються одним магазином, застосовуються для аналізу стану торгової мережі великих регіонів: країни, області, району. Проте вони не враховують розмірів торгових підприємств, тому не повною мірою відображають забезпеченість населення торговою мережею.
Більш ефективним є показник "Торгова площа на 1000 жителів". Він розраховується як відношення площі магазинів, що обслуговують конкретний регіон (село, місто, район, область, країну), до чисельності населення, що обслуговується.
Розрахований таким чином показник порівнюється з нормативом і використовується для планування роздрібної торгової мережі на перспективу.
Середній розмір магазину дозволяє під час проведення аналізу встановити залежність між торговою площею і товарооборотом на одне торгове підприємство і якісними показниками їхньої діяльності. Він розраховується на визначений період: рік, квартал, місяць. Середній розмір магазину за торговою площею.
Пішохідну або транспортну доступність магазинів для населення характеризує їхній середній радіус дії.
Для магазинів, які реалізують товари повсякденного попиту, середній радіус доступності дорівнює: для міської місцевості - 500 м, для сіл - 2 км або відповідно 10 і 30 хвилин ходу.
Для поглиблення економічного аналізу стану роздрібної торговельної мережі розраховують також показники, які характеризують ефективність використання діючих магазинів. Це товарооборот, чисельність обслуговуваного населення і прибуток в розрахунку на 1 кв. м торговельної площі, пропускна спроможність магазину, термін окупності капітальних вкладень, коефіцієнти установчої і демонстраційної площ, змінності і безперервності роботи й інші.
Результати аналізу стану роздрібної торговельної мережі використовуються для визначення заходів щодо удосконалення її структури, раціонального розміщення на території, більш ефективного використання, підвищення рентабельності торгової діяльності.
4. Напрямки розвитку торговельної мережі
Розвиток роздрібної торгової мережі має здійснюватися на основі дотримання співвідношення між чисельністю жителів, обсягом роздрібного товарообороту і кількість підприємств, що забезпечують торгове обслуговування населення, з врахуванням принципів прибутковості і конкуренції. Розвиток і розміщення підприємств роздрібної торгівлі в містах і сільській місцевості розглядається як невід'ємна складова часина планів розвитку міст і сільських поселень, носить комплексний характер і охоплює всі торгові підприємства незалежно від форм власності і їхньої відомчої підпорядкованості.
Координація діяльності з перспективного розвитку і розміщення підприємств торгівлі покладена на місцеві органи самоврядування. Вони здійснюють контроль за станом і розвитком сфери обслуговування, орієнтують її розвиток на максимальне задоволення запитів покупців. При цьому враховуються обсяги і темпи розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва, транспорту, комунального господарства, грошові прибутки і купівельні фонди населення, інтенсивність розвитку приватного бізнесу, аналізуються чисельність населення, яке проживає на території місцевих Рад, й очікуванні його зміни в перспективі і т.п.
У концепції розвитку внутрішньої торгівлі України одним із важливих напрямків реформування сфери роздрібної торгівлі є поєднання принципів вільного (ринкового) і регульованого державними структурами формування роздрібної торговельної мережі.
Враховуючи, що роздрібна торговельна мережа є елементом інфраструктури кожного міського і сільського поселення і виконує, крім економічної, значну соціальну функцію, ставиться завдання відновити принципово новій основі системи розроблення та затвердження перспективних планів розвитку і розміщення роздрібної торговельної мережі як складової частини генеральних планів - схем розвитку міст, міських районів та сільських адміністративних територій. Основними принципами визначення кількісних і якісних показників розвитку роздрібної торговельної мережі повинні стати суто "ринкові" принципи "економічної доцільності" і "переваг для споживачів".
Потреба у торговельній мережі, яка складається з економічно мало привабливих, але соціально важливих об'єктів з реалізації товарів першої необхідності і масового попиту, повинна визначатися, виходячи з принципу "мінімальної допустимої достатності", а розміщення об'єктів цієї мережі повинно забезпечувати їх доступність.
Перспективні плани розвитку і розміщення підприємств роздрібної торгової мережі повинні бути прерогативної місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і служити основною підставою для процесів приватизації, перепрофілювання, розширення торговельної мережі, відведення земельних ділянок під забудову нових торговельних об'єктів тощо.
Подальший розвиток роздрібної торгової мережі спрямовано на створення в регіоні (місто, адміністративний район) комплексної системи торгового обслуговування населення, що дозволяє придбати основну масу товарів у зоні проживання. Торгова мережа повинна бути пристосована до місцевих особливостей (сільського розселення) і врахувати специфіку окремих категорій покупців.
Істотні зміни в економіці України, які сталися за останні роки, позначилися і на стані, напрямах розвитку і розміщення роздрібної торгової мережі. Водночас, загальні вимоги до її побудови збереглися. До них відносяться:
максимальне наближення магазинів до населення;
прибуткова робота торгових підприємств;
оптимальна забезпеченість населення торговельною мережею;
раціональна типізація і спеціалізація магазинів.
Максимальне наближення магазинів до покупців викликало необхідність скорочення витрат споживання, до яких відносяться витрати часу на придбання товарів. Зниження цих витрат передбачає будівництво торгових підприємств (особливо з торгівлі товарами повсякденного попиту) у безпосередній близькості від місць проживання або роботи покупців. Водночас це призводить до подрібнення магазинів і їх розосередження по території. Тому будівництво, де не доцільно, крупних магазинів типу "Універсам", "Продукти", "Промтовари", які пропонують покупцям більш різноманітний асортимент товарів, також виправдано.
Інші загальні вимоги, які ставляться до побудови роздрібної торгової мережі - оптимальна забезпеченість торговою мережею, рентабельність торгової діяльності, раціональна типізація і спеціалізація багато в чому залежить і від раціональності розміщення магазинів на території. При цьому необхідно врахувати чисельність і склад населення, що обслуговуються, його грошові прибутки і купівельні фонди, широту асортименту товарів, представлених у магазині, стан матеріально - технічної бази, наявність конкурентів і т.п. Структура і територіальна організація роздрібної торговельної мережі магазинів має здійснюватися не тільки за рахунок типізації і спеціалізації підприємств торгівлі за товарно-асортиментною ознакою, але й за рахунок будівництва соціально диференційованих типів торговельних об'єктів і створення на цій основі категорії так званих "престижних" і "доступних" магазинів з різним ціновим рівнем на однотипні товари за різним набором торговельних послуг.
Висновки
Процес формування корпоративних та холдингових структур уже відбувається у вітчизняній промисловості, але він не супроводжується поки створенням адекватних структур у сфері внутрішньої торгівлі. Визначено, що з метою впровадження процесу формування торговельних корпорацій доцільно розробити за участю державних органів і зацікавлених приватних структур цільові програми створення і підтримки корпоративних і холдингових організацій внутрішньої торгівлі за основними стратегічними напрямами. При цьому торговельно-фінансово-промислові групи можуть мати ряд суттєвих переваг при фінансових взаємовідносинах з державою.
Передусім, торговельно-фінансово-промисловій групі як єдиному господарському комплексу, законодавством може бути надано право виступати єдиним платником податків. Введення консолідованої звітності по податку на прибуток і ПДВ суттєво зменшить тиск податкового тягаря на всі структури, які ввійшли до групи. По-друге, прибуток, що реінвестується учасниками групи на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення інших учасників групи, можна звільнити від податку в межах 25% балансового прибутку кожного учасника групи. По-третє, наявність учасників групи фінансових структур дає змогу ефективно вирішувати внутрішні і зовнішні проблеми заборгованості шляхом скоординованого здійснення політики фінансового клірингу, впровадження внутрішнього вексельного обігу, використання трансфертних цін, цін на внутрішній обмін продукцією і послугами. По-четверте, злиття в рамках групи фінансових, промислових і торговельних капіталів і їх обіг у "своєму" банку дасть можливість формувати кредитну політику групи, створити необхідні страхові й інвестиційні структури, забезпечує самофінансування і саморозвиток групи з акцентом на її промислову частину. Тим самим торговельно-фінансово-промислова група на відміну від інших видів об'єднань може стати ефективною структурою для вирішення проблеми підтримки вітчизняного виробника. По-п'яте, за участю групи в будь-яких інвестиційних торгах обсяг заборгованості підприємства можна враховувати в обсязі пропонованих групою інвестицій. Це сприятиме відновленню потенціалу вітчизняних промислових і торговельних структур на споживчому ринку.
Нарешті, в рамках торговельно-фінансово-промислової групи можна сконцентрувати великі інвестиційні ресурси під гарантії держави, зокрема з використанням механізму застави. А це особливо важливо сьогодні, коли фізичний і моральний знос устаткування торговельних і промислових структур досягає критичної позначки. Створення торговельно-фінансово-промислових груп сприятиме також прискоренню формування конкурентоздатних на зовнішньому ринку компаній, здатних регулювати пропорції експорту-імпорту споживчих товарів, створення за відповідних умов транснаціональних структур, здібних до відновлення господарських зв'язків у рамках СНД, зміцненню позицій на зовнішніх ринках інших країн.
Подальші напрями досліджень у сфері товарного обігу пов'язані з процесом утворення різних інтеграційних об'єднань, корпоративних структур, холдингових компаній в Україні. Це надасть можливість використовувати інформаційний обмін, координувати виробництво, поставку, зберігання, переробку і доставку кінцевої продукції споживачам.
Список використаної літератури
1. Гаджинский А.М. Основы логистики. - М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 1998.
2. Голиков Е.А. Маркетинг и логистика. - М.: Издательский дом "Дашков и Ко", 2000.
3. Гордон М.П., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1999.
4. Логистика / Под ред.Б. Аникина. - М.: ИНФРА - М, 1997.
5. Основы маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг; Пер. с англ. - 2-е европ. изд. - М.: Издательский дом "Вильямс", 1998. - 1056 с.
6.Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг. Маркетинг менеджмент. - СПб: Питер Ком, 1998. - 896 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Характеристика динаміки та сучасного стану розвитку роздрібної торговельної мережі України, аналіз основних причин, що призводять до скорочення торговельної мережі. Розгляд регіональних відмінностей у розміщенні торговельної мережі роздрібної торгівлі.
контрольная работа [57,9 K], добавлен 08.03.2013Розробка оптимальної моделі розвитку роздрібної торговельної мережі в новому житловому районі. Потреба в торговельній площі магазинів. Ліцензування та патентування торговельної діяльності. Джерела фінансування розвитку роздрібної торговельної мережі.
контрольная работа [208,4 K], добавлен 24.03.2013Характеристика нових житлових районів міста. Розрахунок потреби в торговельній площі магазинів. Головні принципи розміщення роздрібної торговельної мережі. Визначення основних і додаткових типів магазинів, номенклатури видів ринкових комплексів.
контрольная работа [56,3 K], добавлен 15.10.2011Технологія виробництва напівкопчених ковбас. Об’єкти та методи дослідження, характеристика зони торговельної діяльності магазину "Україночка" м. Лубни. Організація торгівлі й товаропостачання напівкопченими ковбасними виробами в торговельній мережі.
дипломная работа [401,5 K], добавлен 28.12.2007Дослідження якості торговельного обслуговування населення. Класифікація форматів роздрібної торгівлі. Характеристика формату роздрібної торгової мережі Івано-Франківської області. Аналіз розвитку товарообороту роздрібних мереж і ресторанного господарства.
контрольная работа [172,1 K], добавлен 30.05.2013Суть, завдання інноваційного розвитку торгівлі в умовах ринкової економіки. Коротка характеристика суб’єкта господарсько-торговельної діяльності супермаркета "Вопак". Передумови, стан і проблеми впровадження прогресивних технологій в торговельній системі.
курсовая работа [61,1 K], добавлен 06.12.2014Класифікація продукції (послуг) фірми "Кіоск-плюс" і аналіз ситуації в сфері наступної діяльності. Ринок збуту й конкуренції, стратегія маркетингу. Організаційний план, оцінка ризику й страхування. Аналіз зразковівих доходів й витрат на сплату податків.
бизнес-план [38,5 K], добавлен 10.04.2010Характеристика основних видів, типів і форматів роздрібних торгівців. Характеристика продовольчих магазинів. Спеціалізація та принци організації торгівлі. Дослідження діяльності мережі супермаркетів "Сільпо", напрями вдосконалення організації торгівлі.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 29.12.2013Дослідження формування господарських зв’язків суб’єктів роздрібної торгівлі з постачальниками товарів. Аналіз організації товаропостачання та пошук шляхів вдосконалення організації цього процесу. Шляхи формування широкого та стійкого асортименту товарів.
курсовая работа [978,5 K], добавлен 20.09.2013Процес формування асортиментної політики підприємства на зовнішньому ринку та її вплив на ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Аналіз формування асортименту та асортиментної політики роздрібної торгової мережі ТОВ "АТБ-Маркет".
курсовая работа [713,8 K], добавлен 02.12.2014
