Дослідження показників якості при виробництві меблів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Дослідження показників якості при виробництві меблів

Вступ

меблі споживчий ринок

Темою моєї роботи є дослідження показників якості при виробництві меблів.

Мета роботи дослідити показники якості при виробництві меблів.

Об'єктом досліджень є показники якості меблів.

Меблі можуть багато розповісти про свого власника, про його внутрішній світ та естетичне освоєння дійсності.

І справді, меблі - одні з найважливіших товарів народного споживання. Вони відіграють велику роль в організації побуту, відпочинку та праці. Покращення якості та підвищення рівня споживних властивостей меблевих виробів - важливий фактор підвищення добробуту сучасного суспільства в цілому. По мірі насичення сучасного ринку побутовими меблями питання про підвищення їх якості набуває першочергового значення. Крім того, необхідно враховувати, що в умовах розширення міжнародної торгівлі і все більшої інтеграції України в світове співтовариство, вітчизняна продукція повинна бути конкурентоспроможною на світовому ринку. Навіть у побуті ми все частіше згадуємо поняття якості, надійності, конкурентоспроможності та безпеки продукції, вимагаємо пред'явити сертифікати на продукцію, наполягаємо на дотриманні закону «Про захист прав споживачів» і т.д. Тому вже зараз із упевненістю можна казати: майбутнє, в якому вже нічого робити без якості, вже настало [2].

Головною рисою сучасного ринку товарів і послуг України є реальна істина - умови диктує споживач. Тому господарювання, спрямоване на довгострокову перспективу повинно чітко орієнтуватися на принципах « невидимої руки» і вміло реагувати на них. Усвідомлений факт - в умовах ринкової економіки жодні інвестиції не врятують промислове підприємство, якщо воно не зможе забезпечити визначений обсяг продажу і головне конкурентоспроможність власної продукції, основою якої є перш за все якість. Хоча окрім показників якості до конкурентоспроможності відносять і такі фактори, як ціна, строки поставки, гарантії, сервісне обслуговування (що надає виробник) та ряд інших економічних і організаційних параметрів, все ж саме на її частку, за результатами спеціалізованих досліджень, припадає 70% вагомості серед усіх показників конкурентоспроможності. Цей фактор примушує українських товаровиробників змінити традиційне поверхневе ставлення до якості.

Управління якістю - основа досконалості, яка в свою чергу не має меж. Реалізація принципів управління якістю в повсякденній практиці здійснюється шляхом створення та впровадженням на підприємствах систем управління якістю (СУЯ). Можна говорити про те, що конкуренція фірм - це конкуренція їх систем управління якістю. Тому вдосконалення цих систем вважається одним із найважливіших напрямків підвищення конкурентоспроможності як окремих товарів, виробів, так і виробничих фірм і промислових об'єднань [2].

Варто відзначити, що з кожним роком підвищується технічний рівень вітчизняних меблевих підприємств. Автоматичні або напівавтоматичні лінії, високопродуктивні агрегати, що залучаються в технологічні процеси виробництва, сприяють підвищенню продуктивності праці та якості кінцевого продукту. Наявність на вітчизняному ринку меблевих виробів, виготовлених із найсучасніших сировинних матеріалів та комплектуючих без перебільшення сприяють виходу на якісно новий рівень всієї галузі.

Підвищення попиту на меблеві вироби вітчизняного виробництва пояснюється появою сучасних наборів та окремих виробів прицільної якості, які не поступаються закордонним зразкам за показниками художньо-естетичного виконання та надійності.

Отже, враховуючи актуальність даної теми метою магістерської роботи є дослідження проблеми управління якістю при виробництві і реалізації, а також оцінка конкурентоспроможності м'яких куточків вітчизняного виробництва.

1. Вивчення ринку меблів на території України

1.1 Стан ринку меблів в Україні

Найбільш влучно охарактеризувати стан справ на сучасному українському ринку м'яких меблів допоможе словосполучення «спокійний розвиток». Причому, що важливо, - це справді розвиток, який видно неозброєним оком, судячи хоча б про кількість нових салонів м'яких меблів. Ще одна зовнішня ознака розвитку - поява нових виробників. Серед них присутні як новачки меблевої справи, так і відомі торговці, які вирішили збільшити ряди фабрикантів. За неповними даними Держкомстату (було враховано лише обсяги великих підприємств, з річним обсягом виготовлення продукції від $200 тис.) у 2004 році було виготовлено 274480 крісел, 12760 диванів та кушеток та майже 58000 диванів-ліжок. До того ж, за даними Мінпром політики (див. рис. 1.1.), частка саме м'яких меблів складає домінуючі 30% від загального обсягу попиту на меблі для житлових приміщень. Подібні факти переконливо говорять на користь «інвестиційної» привабливості вітчизняного меблевого ринку [5].

Сегментування попиту на меблі для житлових приміщень

Характеристика «спокійний», говорить про те, що за попередні роки спостерігалися неквапливі тенденції розвитку. Так, у 2003 році обсяг ринку становив майже $67 млн. (за роздрібними цінами) або приблизно 130-140 тисяч комплектів (диван плюс два крісла). Наприкінці 2004, за оцінками національних операторів, вже $75 млн., що перевищує показник попереднього року на 12%. Рівень продажу м'яких меблів лишається стабільним протягом трьох років, що говорить про стійкість та стабільність попиту, змінюється лише співвідношення «вітчизняний/імпортний товар». Причому даному показнику властива тенденція прогресивного збільшення, що говорить про неодмінне домінування «українських» меблів у структурі продажу на вітчизняному ринку. Так, у 1999 році на частку меблевих виробів вітчизняного виробництва припадало до 60% загального обсягу продажу, а сьогодні вже 80%. Оскільки стрімко розвивається збутова мережа українських виробників, розширився асортимент, підвищився професійний рівень торговців.

Імпортерам недорогих меблів з кожним роком складніше конкурувати з реалізаторами вітчизняної продукції. Не виключено, що «під імпортерами» залишаться лише елітарні меблі, які скоріше відносяться до предметів розкоші, ніж до предметів побуту. А в грошовому покажчику вони будуть забезпечувати не більше 5% від загального обсягу реалізації м'яких меблів на вітчизняному ринку [4].

Значним чином на закріплення позицій вітчизняних виробників м'яких меблів впливало державне регулювання, яке цілеспрямовано захищало інтереси внутрішніх операторів ринку. Так, наприклад, до січня 2000 року пільгові ставки ввізного мита становили 40% митної вартості товару. Але згідно постанови КМУ №40 від 15.01.2000 року ставки знижено до 25%. Можливо, зважаючи на те, що позиції вітчизняних виробників вже досить міцні. На сьогоднішній день пільгова ставка становить 15% митної вартості, а повна - 30%.

Звернувшись до цінової структури продажу попередніх періодів слід відзначити, що понад 60% складають меблі середнього цінового сегменту. Найбільшим попитом користуються розкладні дивани у ціновій позиції 1300-2000 грн. Також це можна пов'язати із рівнем розвитку роздрібної мережі, оскільки реалізовувати товар по середній ціні, на відміну від дешевої та елітної продукції, можна у будь-якому типі торговельної точки - на ринку, у магазині, фірмовому чи спеціалізованому.

Характеризуючи напрямки збутової діяльності необхідно відзначити, що головні фігуранти меблевого ринку України акцентують увагу на розвитку мережі фірмових магазинів та на формуванні маркетингових комунікацій зі споживачем. Зросла питома частка рекламних витрат у інвестиційному бюджеті підприємств. Залюбки виробники використовують рекламу в друкованих виданнях та на транспорті. Більше реклами з'явилося на телебаченні. Найбільш ефективним рекламним засобом виробники м'яких меблів вважають саме зовнішню рекламу, причому не рекламні щити в центрі міст, а безпосередньо привабливо оформлені вітрини салонів. Спеціалісти формують думку про нові методи просування продукції рекомендаційним шляхом, оскільки довіра до відгуків друзів і знайомих у споживачів на порядок вищій, ніж до найдорожчого креативного рекламного звернення. До того ж далекоглядні підприємства значну увагу приділяють зміцненню зв'язків із клієнтом. Все частіше зустрічаємо наявність VIP-клубів, накопичувальних бонусних систем та дисконтних карток. Найбільш цікавим методом «приручання покупця» є по життєве обслуговування, що здійснюється у вигляді заміни оббивного матеріалу та здійснення сервісного обслуговування на замовлення клієнта.

Приємно відзначати той факт, що значні зусилля провідні меблеві підприємства спрямовують на підвищення професійного рівня працівників. Позитивно, що це стосується представників виробничої і збутової сфери. В програму «кваліфікаційного озброєння» входять такі «дисципліни», як місія компанії, асортимент, технологія виробництва, властивості, характеристики, детальна характеристика постачальників та гуртових замовників і т.д.

Але не можна не відзначити той факт, що, незважаючи на підвищення темпів вітчизняного виробництва і відповідно обсягів продажу, лишаються невирішеними певні проблеми. Головною з яких є здійснення поставок сировинних ресурсів з-за меж України, що не може не відбиватися на собівартості готового виробу. Щорічно на вітчизняні меблеві підприємства поставляється імпортованої сировини і матеріалів на суму понад $35 млн.

Провідні аналітики стверджують, що за період 2005 та 2006 років обсяг ринку м'яких меблів збільшиться на 8-10%. Причому продовжиться розвиток фірмових мереж, збільшиться частка вітчизняного продукту та суттєво зменшиться проміжок часу між появою модних новинок у Європі та їх появою в Україні[9].

1.2 Систематизація властивостей, що визначають якість м'яких меблів

Найголовнішими класифікаційними ознаками м'яких меблів є функціональне призначення (для сидіння, для лежання) та наявність м'якого елементу (від І до IV категорії м'якості). Відповідно до м'яких меблів ставиться ряд вимог, виконання яких забезпечує задоволення конкретних споживацьких потреб згідно до їх призначення. Ці вимоги стосуються дотримання показників якості, що регламентує нормативна документація, та оцінки якості виробів за об'єктивними технічними, економічними та органолептичними властивостями, що об'єднуються у такі групи:

- архітектурно-художні (естетичні);

- економічність (ціна виробу, ціна споживання;

- комфортабельність та ергономічність (функціональне вирішення виробу);

- сучасність конструкції (конструктивні, техніко-економічні);

- рівень виробничого виконання (відповідність вимогам ДСТУ 16371 - 84);

- рівень стандартизації та уніфікації конструкції (наявність стандартних та уніфікованих елементів);

- безпечність (екологічність та гігієнічність);

- надійність, довговічність та ремонтопридатність.

Естетичні властивості м'яких меблів встановлюються шляхом аналізу дизайнерського рішення певного виробу та його відповідності сучасним запитам моди та стилю інтер'єру. Під час проектування меблі завжди оцінюють з двох сторін - споживної і виробничої. Ці дві оцінки властивостей можуть не збігатися. Майстерність конструктора і полягає в тому, щоб знайти оптимальний варіант, який би задовольнив обидві сторони. Комплекс вимог споживчого характеру, зумовлений потребою людей в меблях і поєднав утилітарну та естетичну функції.

Поняття прекрасного, красивого має дві сторони:

- об'єктивну, яка існує незалежно від нашої оцінки;

- суб'єктивну, яка залежить від того середовища, в якому перебуває людина, від її смаку, рівня естетичного сприйняття і розвитку.

При проектуванні меблів досягають створення гарного виробу і саме проектування визначає естетичну цінність виробу. А красу виробу завжди визначають за його властивостями:

1) Зовнішньою формою

Властивості форми такі:

* Геометрична (куля, куб, паралелепіпед і т.д., або також спряжіння тіл).

Форма завжди межує з її сприйняттям.

* Сприйняття форми залежить від:

а) розташування у просторі;

б) величини;

в) маси (поверхневої щільності матеріалу);

г) розмірів форми; тут масу розглядають як сприйняття її важкості або легкості;

д) вигляду;

е) щільності (фактури) заповнення, яка визначає характер будови поверхні

(гладенький, нерівний, матовий, ворсистий);

є) а також форма буває симетричною і асиметричною.

2) Пропорційним рішенням, тобто співвідношення розмірів його елементів. Мірою гармонійності форм виступає пропорція «Золоте січення» (епоха Ренесансу ХV - XVI ст.). Пропорція «Золоте січення» - це розміщення листків на гілці, насіння в соняшнику, лусок в шипшині. В числах пропорція «Золоте січення» виражається відношенням великого відрізку А до меншого Б, як їх сум до великого відрізку.

Пропорція є засобом художньої композиції.

Композиція - це побудова, розміщення, взаємозв'язок основних елементів і частин художнього витвору в певній системі та послідовності. Важливою якістю композиції є гармонія. Гармонія виражається в узгодженні та поєднанні багатьох складових частин виробу. Ритм - це послідовне чергування спів вимірних елементів (наприклад дверей на фасаді шафної стінки). Завдання ритму - підкреслити статистику або динаміку виробу, виявити характер співпідпорядкованості елементів, визначаючи головне у звучанні. Ритм сприяє виразності, чіткості та строгості художнього виробу.

3) Колір і текстура - це важливий художньо-естетичний засіб вирішення виробу. Доцільно аналізувати гармонійне поєднання кольору фурнітури та оббивного матеріалу.

Ергономічні властивості в свою чергу розв'язують питання функціонального вирішення виробу та враховують антропометричні властивості цільового споживача:

а) доцільність параметрів;

б) раціональність використаних форм;

в) місткість сховища;

г) зручність зберігання та доступу до речей;

д) компактність сховищ.

Ергономічні вимоги включають відповідність меблів антропометричним, фізіологічним, гігієнічним і психологічним особливостям людини [12].

Рівень виробничого виконання об'єднує комплекс технічних вимог і властивостей, передбачених нормативною документацією (ДСТУ 19917-93, ДСТУ 16371-84). Це показники якості вихідних матеріалів, механічної обробки поверхні, точність розкрою деревинних матеріалів, з'єднання елементів меблів, облицювання і обробки поверхні м'яких елементів меблів, забезпечення надійності роботи розсувних і рухомих елементів і т.д.

Гігієнічні властивості регламентують виділення токсичних сполук з тим, щоб вони не перевищували максимально допустимої концентрації їх в повітрі жилих приміщень.

Властивості надійності, довговічності і ремонтопридатності характеризується тим, що меблі - це предмет тривалого використання, тому вони повинні бути міцними та «витривалими». Можливість ремонту меблів залежить від конструкції деталей меблів і способів їх сполучення [9].

1.3 Аналіз нормативних документів, що регламентують якість м'яких меблів

Сьогодні небезпідставно можна стверджувати, що роль і значення якості постійно зростає під впливом потреб людини і розвитком технологій виробництва. Проблема якості є найважливішим фактором підвищення рівня життя, екологічної, економічної і соціальної безпеки країни. Ми часто згадуємо об'єктивні (конструкція виробу, технічний рівень виробничої бази, сировина, контроль і проведення випробувань) і суб'єктивні (рівень освіти, професійна майстерність, особиста зацікавленість і психологічний стан) фактори, що безпосередньо впливають на якість. Але дефект у виробі часто-густо може носити також і суто органічний характер, якщо він визначається помилкою, що була допущена в технічній документації. В такому випадку виробництво приречене на виготовлення дефектної продукції. Для вилучення такого роду помилки необхідний ретельний контроль документації, і в першу чергу проектно-конструкторської та технологічної.

Для цього треба передбачити традиційні уявлення про проектування як виключно творчу діяльність. Фахівці стверджують, що сама природа дослідження або проектування несе пошуковий, творчий характер і дає виконавцю право на помилку. Але до того ж, розвиток науково-технічного прогресу давно вже призвів до індустріалізації методів проектування. Спеціалізація виконавців, диференціація та масовість проектних та технічних документів, стандартизація та уніфікація деталей, залучення типових технічних і технологічних рішень - все це в сукупності дозволяє сформулювати поняття дефекту в процесі проектування і розробки нормативної документації та відокремити його від творчої, пошукової помилки. Дефектом вважається помилка, допущена в процесі використання загальноприйнятих правил, норм та методів проектування або розробки нормативної документації.

Технологія виробництва м'яких меблів також не є виключенням. Тому сьогодні головним інструментом забезпечення якості є нормативні документи, які чітко регламентують технічні вимоги як до готових меблевих виробів, так і до сировини, матеріалів та експериментальних досліджень показників якості м'яких меблів. Доцільно дослідити головні нормативні документи, затверджені Державним комітетом України з питань технічного регулювання і споживчої політики, що діють в галузі виробництва м'яких меблів.

Отже, державний стандарт ДСТУ EN 1951:2008 « Меблі побутові. Ліжка та матраци. методи випробовувань для визначення функціональних характеристик» базовим нормативним документом на якй спирається технология виробництва м'яких меблів України. Поширюються вони на всі види меблів, охоплює також оббивковий матеріал, матраци, конторські меблі, шкільні меблі тощо. Наведемо головні положення вищезазначених стандартів.

Функціональні розміри виробів повинні відповідати вимогам ДСТУ 1023-1:2007, ДСТУ 1972-1:2004, ДСТУ 1094:2009. Функціональні розміри виробів, не встановлені відповідними стандартами, повинні бути вказані у технічній документації на ці вироби.

До сировинних матеріалів та елементів конструкції виробів висуваються наступні вимоги:

- вологість деталей з деревини та деревинних матеріалів, міцність клеєного з'єднання, норми дефектів деревини для поверхонь, що підлягають облицюванню, визначається за ДСТУ 2265;

- на лицьових поверхнях деревини допускається наявність сучків, якщо це не знижує міцність виробу та передбачено технічною документацією на виріб (ДСТУ 1725: 2008);

- у шипових з'єднаннях і деталях площею поперечного перерізу менше 20х30 мм, що несуть силові навантаження не допускаються жодні дефекти деревини;

- рекомендується, щоб розміри червоточин, гаманців та пробок для їх обробки в деталях з масивної деревини не перевищували 1/3 ширини або товщини деталі. Сучки в деталях допускаються розміром не більше 10 мм;

- сучки розміром більше 15 мм на деталях, призначених для облицювання або непрозорої обробки, повинні бути заховані вставками або пробками (вставки і пробки повинні виготовлятися з деревини тієї ж породи та мати однаковий напрям волокон);

- у виробах на лицьових поверхнях не рекомендується більше двох виправлень, що мають чітко відповідати кольору і текстурі основного матеріалу;

- на лицьових поверхнях, оброблених декоративним матеріалом виправлення не допускаються;

- при облицюванні деталей волокна деревини облицювання повинні бути розташовані під кутом 45-90° по відношенню до волокон деревини основи;

- спинка та сидіння меблів для сидіння і лежання можуть бути м'якими та жорсткими (до жорстких елементів меблів для сидіння і лежання відносяться елементи без настилу або з настилом товщиною до 10 мм включно). М'які елементи можуть бути відповідно 0, І, ІІ, ІІІ та ІV категорії м'якості;

- у м'яких елементах меблів у якості настилів повинні застосовуватися еластичні рулонні і пластові матеріали;

- не допускається формувати настильний шар із матеріалу типу деревинної стружки або крихіток еластичного пінополеуретану;

- м'які елементи, що облицьовані тканиною і сформовані з піно-резини або кількох видів настильний матеріалів, де верхнім шаром є піно-резина, повинні мати додатковий настильний шар товщиною не менше 3 мм з рулонного пластового матеріалу типу ватину. Застосування додаткового настильного шару з синтетичних матеріалів не допускається;

- м'які елементи на основі пружинного блоку при експлуатації не повинні створювати шуму, луску чи скрипу;

- на жорстку основу під пружинні блоки повинен прокладатися шар ватину, вати лену за або іншого рулонного матеріалу товщиною не менше 5 мм;

- облицювальний матеріал м'яких елементів повинен бути закріплений із дотриманням симетрії малюнка, без зморшок і перекосів (зморшки, що зникають після зняття навантаження не враховуються);

- у виробах, основа яких виготовлена із деревини, облицювальний матеріал необхідно прикріплювати скобами або клеєм;

- фурнітура, що знаходиться на поверхні елементів конструкції виробу повинна бути без заву-син, а ребра механізмів трансформації повинні бути притупленими;

- не припускається наявність швів на лицьовій поверхні облицювального матеріалу, крім випадків, коли шов передбачений художнім вирішенням виробу;

- конструкція виробів з відділеннями для зберігання постільної білизни повинна забезпечувати вільний доступ до них та провітрювання.

- елементи виробу, що підлягають трансформації, висуванню повинні мати вільний хід без перекосів;

- ребра виробів, з якими в процесі експлуатації стикається людина, повинні бути пом'якшені;

- граничні відхилення від габаритних розмірів виробів не повинні перевищувати ±5 мм;

- показники міцності, стійкості, статичної міцності спинки, підлокітників та інших деталей меблів для сидіння та лежання повинні відповідати технічним умовам на даний вид виробу;

- синтетичні матеріали, що використовуються для виготовлення меблів повинні бути дозволені до застосування органами санітарно-епідеміологічного нагляду України;

- при виготовленні виробів не припускається використовувати клейові матеріали, які спричиняють змінення кольору поверхні із захисно-декоративним покриттям;

- не допускається використання у виробництві деталей з деревинно - стружкових плит, які не мають облицювального декоративного покриття, окрім у місцях конструкції з невидимими з'єднаннями;

- синтетичні матеріали і матеріали, виготовлені шляхом повторної переробки, що використовуються у виробництві меблів, повинні бути дозволені до застосування органами сан епідерм контролю;

- спосіб нанесення маркування повинен забезпечувати його збереження протягом усього терміну експлуатації виробу;

- вироби, до яких не можна прикріпити паперові ярлики повинні мати тканинні ярлики.

Показники міцності виробів повинні відповідати вимогам:

стійкість (під дією двох вантажів масою 60 кг. в напрямку вперед і назад - не менш як 15,0 Н, вбік - не менш як 15,0 Н);

статистична міцність навісних боковин (при навантаженні 80,0 Н кількість циклів навантажувань - 10);

міцність ніжок у поперечному і повздовжньому навантаженнях (при навантаженні 40,0 Н кількість циклів навантажувань - 10);

довговічність (сидіння 5000 циклів, спинки 5000 циклів, боковинки 3000 циклів, спального місця 3000 циклів, при цьому залишкова деформація виробів не більше 10%);

ударна міцність сидіння або спального місця (висота падіння вантажу - 140 мм при 10 циклах випробувань);

міцність основи сховища для постільної білизни (не менше, як 40 даН)).

Приймання м'яких меблів здійснюється партіями. Партією вважається певна кількість виробів одного найменування та артикула, що оформлена одним документом. Перевіряють зовнішній вигляд, якість обробки деталей, трансформацію рухомих елементів, якість збирання кожного виробу.

Розміри меблів та (або) деталей необхідно перевіряти універсальними вимірювальними приладами. Застосування матеріалів у виробництві меблів, вимоги до основи та формуванню м'яких елементів перевіряють за технічною документацією на виріб. Зовнішній вигляд, якість збирання та вимоги до фурнітури повинні перевірятися візуально.

Виробник повинен гарантувати відповідність меблів вимогам ДСТУ EN 1951:2008 при умові дотримання умов транспортування, зберігання, експлуатації і збирання. Гарантійний термін експлуатації виробів дитячих меблів і меблів для суспільних приміщень - 12 місяців, побутової - 18 місяців. Гарантійний термін при роздрібному продажу починає відлік від дати продажу виробу [14].

1.4 Проблеми управління якістю на сучасному етапі

ХХІ століття багатьма міжнародними організаціями названо століттям якості, оскільки справді існує велика кількість об'єктів, якість яких можна оцінити: це управлінська діяльність, організаційні структури, виробничі системи, кваліфікація персоналу, технологічні процеси, методи, операції, процедури і, відповідно, готові продукти та послуги. Саме якість продукції та послуг сьогодні пов'язана з усіма сторонами діяльності суспільства і виступає основним фактором, що забезпечує переваги підприємства на товарному ринку. На сучасному етапі розвитку промислового господарства України проблема якості та задоволеності споживача є визначальною перш за все для забезпечення економічної стабільності і стійкості підприємств на внутрішньому ринку держави. Більш того, вона поступово перетворюється на нове джерело зростання національного багатства. Тому під терміном «якість» необхідно розуміти таку сукупність характеристик об'єкта, які відносяться до його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби [21].

Поняття управління якістю містить загальні, технічні, економічні і управлінські аспекти.

Загальні аспекти передбачають планування на рівні вищого керівництва; систематизація і документальне оформлення діяльності у вигляді методик, протоколів та інструкцій керівництва; широке використання стандартизації, у тому числі й міжнародних стандартів в управлінні якістю; регулярні перевірки, вивчення зворотного зв'язку і коригування дій; безперервне навчання персоналу прийомам і методам управління якістю.

Технічні аспекти управління якістю - це використання у виробництві світових стандартів; діагностика обладнання; контроль продукції на кожному етапі в процесі виробництва з використанням необхідних засобів контролю; забезпечення скерованості усіма процесами й оглядання кожної одиниці продукції; регулярний перегляд технології.

Планування капіталовкладень в якість виступає економічним аспектом управління якістю. Це і затрати на функціонування системи якості, навчання персоналу, дослідження ринку, контроль, діагностика, переоснащення виробництва, залучення незалежних експертів, встановлення особистих премій персоналу та інше.

Управлінськими аспектами управління якістю є визначення політики у сфері якості та конкретне розширення обов'язків кожного співробітника; розробка формалізованої методології управління якістю і контроль за виконанням методик; планування необхідної системи капіталовкладень у річний бюджетний план щодо вдосконалення якості; орієнтація виробництва на використання найсучасніших науково-технічних розробок і вимог; контроль за виконанням норм екології і безпеки праці. Важливим завданням в питанні управління якістю є досягнення кінцевої мети - задоволеності споживача. Вірогідно, що підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

2. Проблеми управління якістю при виробництві та реалізації меблів

2.1 Формування споживчих властивостей та якості м'яких куточків в технологічному процесі їх виготовлення

Технологія виробництва м'яких куточків, відповідно як і багатьох інших видів м'яких меблів, передбачає ретельну підготовку сировини і матеріалів, що використовуються у виготовлені певного виробу. Причому головна увага приділяється саме деревинним матеріалам, які формують основу конструкції меблевого виробу - каркас.

Отже, базовим етапом підготовки матеріалів є сушіння деревини, технологічне призначення якого - попередження зміни деталей за формою і розміром у готовому виробі, покращення якості склеювання та обробки, зменшення маси, підвищення міцності, застереження деревини від гниття та псування.

Основними способами сушіння є: конвективне (атмосферне та камерне), кондуктивне, у полі струмів високої частоти, індукційне, у гідрофобних рідинах, вакуумне, радіаційне і ротаційне.

Атмосферне сушіння в меблевій промисловості самостійного значення не має, оскільки при його використанні не можна досягти необхідної кінцевої вологості деревини. Тому атмосферне сушіння використовується лише разом із камерним.

Камерне сушіння - головний спосіб сушки деревини для виготовлення меблів, проводиться в спеціально обладнаних сушильних камерах при підвищеній температурі і вологості, яку можна регулювати, та інтенсивній циркуляції агента сушіння.

Кондуктивне сушіння використовується для сушіння шпона, фанери, гнутих та вигнуто-клеєних деталей і проводиться у пресах або пристроях з плитами, що отоплюються, або іншими елементами, що безпосередньо дотикаються з деревиною.

Сушіння в полі СВЧ в меблевій промисловості не є розповсюдженим способом, оскільки процес супроводжується великими витратами електроенергії. Цей спосіб використовується для порід великого перерізу, що важко висушуються.

Інші способи сушіння використовувати не доцільно в силу таких причин:

- індукційне - через нерівномірність кінцевої вологості матеріалу;

- сушіння у гідрофобних рідинах - через забруднення матеріалу і нерівномірність кінцевої вологості;

- вакуумне - внаслідок високої вартості та складності обладнання;

- ротаційне - через високу кінцеву вологість та нерівномірність її розподілення.

Технологія виготовлення м'яких меблів на ЗАТ «Черкаська меблева фабрика» передбачає використання процесу камерного сушіння. Цей технологічний процес включає в себе: визначення вологості деревини, укладку матеріалу в штабель, вибір режимів сушки, вибір тепло-волого обробки, проведення процесу сушіння, перевірка якості сушки.

Значення температури і вологості агента сушіння, а також час їх дії, визначається значенням вологості деревини. В процесі сушіння визначають початкову, поточну та кінцеву вологість деревини. Кінцева вологість після сушіння повинна бути на 2-3% нижче вологості, зазначеної технічними умовами для деталей в готових виробах [18,19].

Наступним етапом сушіння є укладка деревини у штабель, що забезпечить рівномірність омивання матеріалу агентом сушіння та попередить короблення деревини при найбільшій місткості штабеля. Допустимі дефекти при цьому: сучки здорові, темні та просмолені діаметром не більше 12 мм; хімічні зафарбування і пліснява у вигляді окремих полос та плям шириною не більше 5 мм; нахил волокон, що не перевищує 10%; тріщини шириною не більше 0,5 мм та глибиною не більше 5 мм. Способи укладки матеріалу залежать від виду циркуляції повітря у камері. На ЗАТ «Черкаська меблева фабрика» використовується спосіб укладки суцільними рядами без проміжків.

Вибір режиму сушіння проводиться в залежності від типу сушильних камер, породи, товщини і виду матеріалів, що висушуються. Порода та товщина матеріалу зумовлює жорсткість режиму сушіння.

Тепло-волого обробка застосовується для зняття напруг та зниження перепадів вологості, що виникають в деревині при сушінні. Вид та режим тепло-волого обробки визначають в залежності від стану матеріалу, що підлягає сушінню, та обраного режиму сушки. Існують такі види тепло-волого обробок: а) початкова; б) проміжна; в) кінцева; г) підсушка верхніх шарів; д) кондиціонуюча; є) охолодження матеріалу.

Безпосередньо сам процес сушіння проходить наступним чином: перед початком сушіння перевіряють стан психрометра, прогрівають камеру, перевіряють правильність укладки штабелів, закладають контрольні зразки, закривають та герметизують двері. Прогрівання матеріалу проводять згідно з обраним режимом при подачі зволожуючої пари. При закінченні прогрівання зупиняють подачу пари на зволоження та регулюють вологість агента сушіння. Після того, як вологість матеріалу досягне 30%, збільшують подачу пари в калорифер і переходять до наступної сходинки режиму. Під час сушіння через певні проміжки часу визначають вологість матеріалу за контрольними зразками. Після досягнення кінцевої вологості проводять кінцеву обробку, перевіряють шляхом вирізки секцій кінцеву вологість, перепад вологості по товщині та внутрішню напруженість. У разі необхідності дають додаткову обробку. Кінцевим етапом сушіння є перенесення штабеля в приміщення для охолодження.

Контроль якості сушіння (в кінці його проведення) полягає у визначенні показників якості сушіння та порівнянні їх з допустимими. До показників якості сушіння відносяться:

- відповідність середньої кінцевої вологості партії матеріалу заданій кінцевій вологості;

- відхилення кінцевої вологості окремих сортиментів від середньої кінцевої вологості партії матеріалу;

- перепад вологості по товщині матеріалу;

- залишкові напруження у висушеному матеріалі.

Помітні дефекти сушіння (короблення, витікання смоли, випадіння сучків) не допускається крім випадків, вказаних у технічних умовах на виробництві.

Наступними етапами в технології виробництва м'яких куточків є різного роду обробка вже підготовлених, у відповідності до вимог нормативної документації, деревинних матеріалів. Отже, розкроювання пиломатеріалів (дощок, брусків) може бути груповим або індивідуальним. При груповому всі дошки незалежно від якості деревини розкроюють по одній і тій самій встановленій схемі. В такому випадку дошки можна розкроювати одночасно по декілька штук - пачками. Все це дозволяє застосувати найвищий ступінь автоматизації всього процесу розкроювання. Але ж груповий розкрій застосовується у випадках, коли якість деревини дощок збігається з якістю заготовок, що виробляються з них. При високій якості дощок або низьких вимогах до якості заготовок, що підлягають розкрою, не має сенсу вирізати пороки деревини.

У виробництві меблів найширше застосовується індивідуальний розкрій, при якому кожну дошку розкроюють в залежності від якості деревини та розміщенні пороків за найбільш вигідною схемою. Звичайно, такий розкрій ускладнює механізацію і автоматизацію, але за умов високої якості дощок та жорстких вимогах до якості заготівок забезпечує значне підвищення корисного виходу.

Схеми індивідуального розкрою:

1. Торцювання дошки - розпилювання відрізків вздовж.

2. Розпилювання дошки вздовж - торцювання рейок.

3. Торцювання дошки - розмітка відрізків - розпилювання відрізків вздовж.

4. Розмітка дошки - торцювання дошки - розпилювання відрізків вздовж.

5. Стругання дошки - торцювання - розмітка відрізків - розпилювання вздовж; розмітка - торцювання дошки - розпилювання відрізків.

Розкроювання ДВП, ДСП, столярних плит та фанери ведеться за трьома схемами: поздовжнє, поперечне і змішане.

Поздовжнє розкроювання, як самостійний вид, використовують рідко. Загалом його використовують під час розкрою заготовок, що підлягають склеюванню, з подальшою їх обробкою або для виготовлення різного виду заглушок.

Поперечне, так як і поздовжнє, окремо зустрічається також рідко і застосовується в аналогічних випадках. Найчастіше віно є продовженням розкроювання поздовжніх полос на форматні заготівки.

Зазвичай використовується схема змішаного розкроювання, що включає в себе дві попередні схеми і виконується на тому ж обладнанні без переоснащення.

Після якісного розкроювання отримані попередні заготовки піддаються механічній обробці. Механічна обробка попередніх заготовок - це створення базових поверхонь, обробка заготовок у розмір, калібрування за товщиною і торцювання.

Створення базових поверхонь характерне лише для брускових заготовок. Отримана в результаті розкрою заготовка в переважній більшості випадків має неправильну форму. У дощок та чорнових заготовок спостерігається поперечне і поздовжнє короблення. Внаслідок виникнення нерівномірної напруги в процесі сушіння дещо деформуються дошки. Крім того пилки, що використовуються для розкрою, зазвичай крупні, з великим кроком зубця не дають гладкої поверхні. Для необхідної обробки деталей треба в першу чергу надати заготовці досить правильної форми, точних розмірів та гладкої поверхні. Для створення у заготовок чистих базових поверхонь використовують, в основному, фугувальні станки.

Обробка заготовок у розмір - надання брусковим заготовкам кінцевої (необхідної) форми і розміру. Їх обробка проводиться на фрезерувальних станках з наступним торцюванням. Оброблювати заготовки у розмір по товщині та досягати паралельності протилежних сторін можна на рейкових або чотирьох сторонніх станках. У виробничих цехах ЗАТ «Черкаська меблева фабрика» використовуються саме останні, які дають можливість досягати високої продуктивності та якості процесу обробки. Ці станки мають механічну подачу і не менше чотирьох ножових валів: два горизонтальних та два вертикальних.

З усіх листових матеріалів, що підлягають розкроюванню та застосовуються у меблевій промисловості, додатковій обробці за розміром підлягають лише заготівки із ДСП. Ця обробка полягає у калібруванні за товщиною.

Для надання деталі точної довжини і отримання торцевих площин достатньо рівними та розміщеними перпендикулярно або під конкретно заданим кутом до бокових граней, деталь після стругання повинна пройти операцію торцювання. Для цього використовують кругло-пильні торцювальні станки з одним, двома або кількома пильними дисками.

Якісне виконання технологічних процедур, розглянутих вище, надають деревинним матеріалам ознак чистових заготовок. Тому доцільно розглянути особливості механічної обробки чистових заготовок, що є наступним кроком в технології виготовлення м'яких меблів:

Формування прямокутних рамних шипів. Рамні прямокутні шипи можна формувати на одно - або двосторонніх шипорізних станках. Ріжучий інструмент шипорізних станків складається з пильного диску для торцювання за розміром, двох горизонтальних ножових голівок для нарізання шипа і горизонтально встановлених прорізних дисків або пилок для прорізання проміжків.

Формування шипів із закругленими гранями. Шипи, що нарізуються на рамних шипорізних станках з брусків прямокутного перерізу, також мають форму прямокутника. Проте в більшості випадків для відбору гнізд під шипи застосовують свердла або кінцеві фрези. Для отримання щільного з'єднання без зазорів вимагається підрізання кутів гнізда або закруглення кромок шипа.

Фрезерування - обробка ріжучим інструментом, що обертається, матеріалу, що переміщується. Це обстругування різного роду профілів на прямих та криволінійних кромках брусків та вузлів, вибірка фальців, шпунтів.

Свердління круглих отворів здійснюється шляхом використання одно - і багатошпиндельних вертикальних або горизонтальних станків. В меблевих виробах круглі отвори і гнізда можуть мати різне призначення: від з'єднання деталей до установки різної фурнітури.

Окремими видами обробки чистових заготовок є гнуття та пластифікація, що надають деталям ряд певних властивостей, необхідних для виготовлення конкретного виробу і втілення у життя архітектурно-художнього задуму.

Пластифікація деревини застосовується для збільшення еластичності масивної деревини перед обробкою гнуттям та пресуванням. Існують такі методи пластифікації: пропарювання, проварювання, обробка аміаком, прогрівання в полі струмів високої частоти, промочування різноманітними розчинами. Пропарювання набуло найбільшого розповсюдження. Перед пропаркою деревина повинна бути доведена до вологості, близької до 25%. В залежності від початкової вологості це досягається сушкою, зволоженням, кондиціонуванням.

Пропарка ведеться в пропарювальних котлах, насичених паром низького тиску - 0,2 - 0,5 гкс/см² (105 єС). Оптимальною кінцевою температурою нагрівання деревини на осі в момент гнуття є приблизно 100 ⁰С.

Гнуття брусків, масивної деревини може здійснюватися наступним чином: в станках з холодними формами; в станках з обігрівом; з одночасним пресуванням. Гнуття без руйнування деревини можна проводити при визначеному відношенні товщини h бруска, що підлягає гнуттю до радіуса R вигину. Гнуття без використання шин можна здійснювати лише при великих радіусах гнуття при відношенні h/R=1/20 і використовується рідко, в основному для тонких рейок. При цьому способі не припускається наявність сучків на опуклій стороні деталей. Потім здійснюється сушіння для стабілізації форми заготовок.

Облицювання є особливим видом обробки чистових заготовок, оскільки в процесі облицювання створюється облагороджена поверхня та підвищується міцність деталей. Деталь, що підлягає облицюванню може бути виготовлена з плити столярної, ДВП, ДСП, фанери клеєної, масивної деревини. Процес облицювання складається з наступних основних операцій: підготовки основи, підготовки облицювальних матеріалів та наклеювання облицювання на основу.

Підготовка основи включає в себе очистку від пилу, при необхідності шпатлювання або поро заповнення.

Наклеювання облицювального матеріалу на основу проводиться гарячим або холодним способами за допомогою клеїв на основі синтетичних смол або дисперсійних клеїв. При цьому в цеху повинні підтримуватися: температура не нижче 18 0С, відносна вологість не вище 65%.

Облицювання деталей проводиться, як правило, з двох боків. При облицюванні масивних деталей в один шар напрям волокон облицювання зі шпону повинен збігатися з напрямком волокон основи. При облицюванні в два шари напрям волокон зовнішнього (лицьового) шару повинен збігатися з напрямком волокон основи.

Місця спряження ділянок при обробці шпонковим матеріалом повинні бути щільними у вигляді прямої волосяної нитки. Не припускається розходження і накладання кромок шпону, зміщення текстурного малюнка, відставання та зморшки клейкої смужки, зміщення «зиг-заг» нитки.

Доцільно розглянути технологію загальної обробки деталей меблевих виробів. Підготовка до обробки та безпосередньо сама обробка елементів та виробів меблів розділяється на наступні самостійні стадії: шліфування деревини; фарбування; ґрунтування; лакування; шліфування лакових покриттів; полірування лакових покриттів.

Поверхню деревини шліфують для зменшення нерівностей (шорсткості), викликаних її анатомічною будовою або механічною чи іншою обробкою.

Фарбування деревини застосовується для посилення природнього кольору деревини, надання їй кольору або однакового тону деталі або виробу. За глибиною проникнення розчинів фарби в деревину фарбування може бути поверхневим або глибоким. При поверхневому фарбуванні деревина фарбується на глибину до 0,5 мм; глибоке фарбування може змінювати колір деревини.

Ґрунтування деревини і деревинних матеріалів застосовують для зниження витрат більш дорогих лаків та забезпечення більш міцного щеплення наступних видів покриття з деревиною.

Для створення на поверхні деревини і деревинних матеріалів захистно - декоративного покриття їх лакують. Виділяють такі види покриття: поліефірні, поліуретанові, мочевиноалкідні та нітроцелюлозні.

Вище ми охарактеризували підготовчі і завершальні операції обробки матеріалів та деталей з деревини. Кожна з них є важливою і безпосередньо впливає на якість наступної технологічної операції, а відповідно і на якість готового виробу. Проте необхідно зазначити, що з розвитком технології виробництва м'яких меблів частка деревинних матеріалів також поступово зменшується. Не дивлячись на сьогоденне домінування сировини натурального (деревини) походження, сучасні конструкції меблів для сидіння і лежання все більше передбачають використання металевих та пластикових матеріалів.

Отже, після базових операцій підготовки і обробки деревинних матеріалів вирішальними процедурами виготовлення м'яких куточків є: виготовлення каркасу, виготовлення м'яких елементів, збирання елементів конструкції і обробка вузлів виробу.

Каркаси із деревинних матеріалів виготовляють з цільної деревини різних порід у вигляді брусків, рамок, коробок, зібраних між собою традиційними столярними з'єднаннями або за допомогою різноманітних металевих стяжок, болтових з'єднань і т.д. Крім того, каркаси можуть бути виготовлені з ДВП чи ДСП у поєднанні з брусковими елементами з деревини, а також з відходів деревини, спресованих із клейовими добавками та наповнювачами.

Зазначимо, що м'які меблі, виготовлені з використанням пружинних блоків, більш еластичні, комфортабельні, вимагають менших витрат матеріалу, зменшують трудомісткість виробу. При використанні пружинних блоків скорочуються номенклатура та кількість металовиробів, настильних та прошивних матеріалів

Крім того, пружинні блоки дозволяють виготовляти м'які меблі нової конструкції без основи; в цьому випадку м'який елемент формується по пружинному блоку.

За конструктивними і технологічними особливостями можна виділити три процеси виготовлення м'яких елементів з використанням пружинних блоків:

- безперервного плетіння на основі; з конусних пружин, з'єднаних спіралями на основі;

- без основи.

Технологія виробництва м'яких куточків на ЗАТ «Черкаська меблева фабрика» передбачає саме застосування схеми виготовлення м'яких елементів з використанням пружинних блоків без основи. При виготовленні меблів за цією технологічною схемою пружинний блок сам є основою для формування настильних шарів і бортів м'якого елементу, тому пружинні блоки з двох сторін по периметру обрамляють рамками з смугової сталі.

М'який елемент виготовляється в такій послідовності. Підготування пружинного блоку - його кладуть на робочий стіл та оглядають з метою винайдення дефектів та перевірки розмірів. Винайдені дефекти виправляють вручну слюсарським інструментом; одночасно при необхідності виправляють розміри і форму блоку. Наступною операцією є покриття пружинного блоку тканиною. Блок може бути покритий тканиною, пошитою заздалегідь у вигляді чохла, або тканиною, розкроєною за розмірами блоку. Настильний шар розміщується на пружинному блоці і на деякий час прикріплюється до нього з обох сторін вручну шпагатом, кнопками або чимось іншим. Потім до прикріпленого шару з двох боків прикріплюють рулонну вовну. Другий шар з рулонної високоякісної вовни формують по пружинному блоку, але вже без прошивки бортів. У високоякісних виробах останній настильний шар пришивається вручну. Облицювальну тканину для покриття м'якого елементу шиють у вигляді чохла. Обов'язкова вимога при цьому - збереження малюнка тканини та прошивка без перекосів.

Виготовлення м'яких елементів без використання пружин та пружинних блоків. Меблі з такими м'якими елементами можуть бути виготовлені на жорсткій та еластичній основі або без них.

Технологія робіт з оббивки елементів конструкції може змінюватися в залежності від конструкції основи та настильного матеріалу, що застосовується. Сьогодні широко використовується технологія м'якого елементу при використанні синтетичних настильних матеріалів: поролону, губчастої гумки та гумованих матеріалів.

Використання поролону та губчастої гуми у виробництві меблів дало можливість створювати легкі економічні конструкції різних форм. Особливо змінилися конструкції меблів без використання пружин і пружинних блоків (крісла, крісла-ліжка, кушетки і т.д.). З'явилася можливість виготовляти меблі зі знімними подушками невеликих розмірів, з металевими та пінополістерольними каркасами всіляких архітектурно-художніх форм та конструкцій.

Процес збирання м'яких куточків найбільш матеріально та трудомісткий. М'які елементи (спинки та сидіння) з'єднують між собою або за допомогою механізмів трансформації і фурнітури, або міцною тканиною.

Збирання виробів виконують в такій послідовності: готова спинка та сидіння розвертаються таким чином, щоб рамки основи знаходилися зверху, а м'яка їх частина знизу; на спинку та сидіння рамок встановлюються пластини механізму трансформації та закріплюють шурупами на обох сторонах виробу до рамок основи, з'єднуючи їх в одне ціле. Після монтажу перевіряють роботу механізму трансформації в положенні диван-ліжко. Потім до коробки основи в залежності від конструкції виробу прикріплюють роликові або шарові опори. Бокові щити болтами прикріплюють до поперечних царг коробки основи. Потім знову перевіряють роботу механізму трансформації. При цьому особливу увагу приділяють на рівномірність величини зазору м'яких елементів між боковими щитами, які мають бути однаковими, забезпечуючи вільне пересування м'яких елементів по відношенню до бокових щитів. Спинки і сидіння тканиною з'єднуються скобами за допомогою пнемо-пістолету. М'які елементи куточків з'єднують між собою петлями або відкидними опорними вузлами, що використовується в положенні «ліжко». У бокових щитах вибирають пази встановленої конфігурації, що дозволяють змінювати положення спинки. До нижньої частини спинки на шурупах прикріплюють металеві обойми зі штирями, що виступають. Спинка, переміщуючись штирями по пазах боковин, змінює своє положення. В місцях, де спинка повинна фіксувати своє положення, пази оснащуються металевими упорними пластинами, що прикріплюються до бокових щитів шурупами [3,20].

2.2 Дослідження якості м'яких куточків

Особливим видом контролю якості є випробування готової продукції. Це визначення або дослідження однієї або кількох характеристик виробу під дією сукупності фізичних, хімічних та експлуатаційних факторів та умов. Дослідження якості м'яких куточків доцільно розпочинати із вивчення нормативної документації та систематизації найважливіших показників якості даного виду виробів (див. пункт 1.2 та 1.3).

На ЗАТ «Черкаська меблева фабрика» функціонує випробувальна лабораторія, в якій проводяться періодичні типові дослідження м'яких куточків з метою визначення якості готових виробів, аналізу можливих дефектів та подальшої розробки заходів щодо їх попередження. Лабораторія обладнана стендами для випробування меблів на міцність і довговічність, для випробування м'яких елементів на остаточну деформацію, для випробування меблів на стійкість та іншими засобами технічного контролю. Методологія проведення дослідження якості куточків наведена у пункті 2.2.