Аспекти функціонування логістики

Размещено на http://www.allbest.ru

ВСТУП

логістика управління матеріальний виробничий матричний

Об'єктом вивчення наукової та навчальної дисципліни «логістика» є матеріальні і пов'язані з ними інформаційні потоки. Актуальність дисципліни і різко зростаючий інтерес до її вивчення обумовлені потенційними можливостями підвищення ефективності функціонування товаропровідних систем, які відкривають використання логістичного підходу. Застосування логістики дозволяє істотно скоротити тимчасової інтервал між придбанням сировини та напівфабрикатів і поставкою готового продукту споживачу, сприяє різкому скороченню витрат на зберігання і транспортування вантажів, прискорює процес отримання інформації, підвищує рівень сервісу.

Діяльність в галузі логістики багатогранна. Вона включає управління транспортом, складським господарством, запасами, кадрами, організацію інформаційних систем, комерційну діяльність та багато іншого. Кожна з перерахованих функцій глибоко вивчена і описана у відповідній галузевої дисципліни. Принципова новизна логістичного підходу - органічна взаємний зв'язок, з'єднання вищеперелічених областей діяльності з метою створення товаропровідних систем, гармонійно організованих, легко керованих і високоефективних.

Логістично організована система товароруху так само відрізняється від традиційної, як добре зіграна команда футбольних майстрів відрізняється від випадково зібралася команди гравців, кожен з яких прагне забити гол самостійно. Командний результат для гравців останньої групи байдужий, для них всі присутні на поле - більшою чи меншою мірою - противники. Неймовірна для футболу ситуація в русі товару - повсякденна реальність.

Логістика - це і наука, і практична діяльність. Мета логістики як науки - вивчення закономірностей утворення і функціонування в русі товару ефективних логістичних систем («відмінно зіграних і результативних команд»). Мета логістики як практичної діяльності - створення даних систем і забезпечення їх функціонування.

Управління матеріальними потоками завжди було істотною стороною господарської діяльності. Однак лише порівняно недавно воно набуло становище однією з найбільш важливих функцій економічного життя.

Основна причина - перехід від ринку продавця до ринку покупця, що викликав необхідність гнучкого реагування виробництва і торгівлі на швидко змінюються пріоритети споживача.

Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентній боротьбі здобуває сьогодні той, хто компетентний в області логістики, володіє її методами.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛОГІСТИКИ

1.1 Штовхаючі і тягнучі системи управління матеріальними потоками у виробничій логістиці

Застосування виробничої логістики починається з процесів постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.

Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику два принципово різних підходи: штовхаючий і тягнучий.

Перший підхід - "штовхаюча" система - є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються.

Матеріальний потік "виштовхується" кожному наступному адресату суворо за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. Однак у випадку збоїв виробництва, зміни попиту протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко. "Штовхаючі" (виштовхувальні) системи знайшли застосування не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції.[1. с.416]

У процесі матеріально-технічного забезпечення "штовхаючі" система є системою управління запасами впродовж усього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано. Під час реалізації готової продукції "штовхаюча" система проявляється як стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо попиту формування товарних запасів в оптових і роздрібних торгових підприємствах.

Недоліки "штовхуючих" систем:

1) чим більше факторів щодо кожної з ланок логістичного ланцюжка має враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим має бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення;

2) у підприємства мають бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоям і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників;

3) складність перебудови виробничої системи під час збоїв або збільшення попиту;

4) можливість застосування за умови масового розповсюдження обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій.

Переваги "штовхаючих" систем:

1) відсутність залежності роботи підприємства від своєчасності постачань;

2) спрощення контролю за організацією виробничого процесу, оскільки управління ними централізоване.

Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем цього типу є MRP І, MRP II та інші.

Другий підхід до організації логістичних процесів на виробництві називається "тягнучою" системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.

При застосуванні цього підходу центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центру управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга. [5. с.326]

Основними цілями "тягнучих" (витягуючих) систем є:

- запобігання поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього;

- зведення до мінімуму коливання параметрів запасів між технологічними операціями;

- максимальне спрощення управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління.

Переваги "тягнучих" (витягуючих) систем:

1) не вимагають загальної комп'ютеризації виробництва;

2) не потребують створення значних запасів матеріальних ресурсів.

Недоліки "тягнучих" (витягуючих) систем:

1) передбачають високу дисципліну і дотримання всіх параметрів постачань;

2) вимагають підвищеної відповідальності персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що централізоване регулювання виробничих процесів обмежене.

До "тягнучих" логістичних систем належать системи KANBAN і ОВТ.

1.2. Сучасні інформаційні технології в логістиці

Якщо в інформаційній системі здійснюється автоматизована обробка інформації, то технічне забезпечення містить у собі електронну обчислювальну техніку і засоби зв'язку між собою. Основною частиною технічного забезпечення в цьому випадку є ЕОМ.

Одним з основних блоків сучасної електронної обчислювальної машини є процесор - пристрій, що здійснює запрограмовану обробку даних. Розвиток електроніки дозволило робити процесори дуже невеликих розмірів, що володіють значною швидкодією й обсягом пам'яті. ЕОМ виконану на базі мікропроцесорів, відносять до мікро-евм. Ті з них, що мають розвинутий сервіс звертання з некваліфікованим користувачем, у науково-популярній і науково (переважно в англомовній) літературі називаються комп'ютерами.

Широке проникнення логістики в сферу економіки в істотному ступені зобов'язано комп'ютеризації керування матеріальними потоками. Комп'ютер став повсякденним елементом оргтехніки для працівників найрізноманітніших спеціальностей, з ним навчилися поводитися, йому повірили. Програмне забезпечення комп'ютерів дає можливість на кожному робочому місці вирішувати складні питання по обробці інформації. Ця здатність мікропроцесорної техніки дозволяє із системних позицій підходити до керуванню матеріальними потоками, забезпечуючи обробку і взаємний обмін великими обсягами інформації між різними учасниками логістичного процесу. [3. с.192]

Удосконалювання кількісних показників мікропроцесорної техніки, таких, як швидкодія процесора, обсяг пам'яті, простота звертання з комп'ютером, вартість обчислювальної техніки , забезпечило якісну можливість інтеграції різних учасників у єдину систему. При цьому варто знати через, що кожний з цих учасників оперує великими обсягами інформації.

Різноманітні інформаційні потоки, що циркулюють всередині і між елементами логістичної системи і зовнішнім середовищем, утворюють своєрідну логістичну інформаційну систему, яка може бути визначена як інтерактивна структура, що складається з персоналу, обладнання та процедур (технологій), об'єднаних пов'язаної інформацією, використовуваною логістичним менеджментом для планування, регулювання, контролю та аналізу функціонування логістичної системи.

У планових і, частково, у диспозитивних інформаційних системах обробка логістичної інформації здійснюється в обчислювальних чи центрах у відділах на робочих місцях фахівців. Сукупність розв'язуваних тут задач залежить від ролі учасника в загальному логістичному процесі.

У виконавчих інформаційних системах здійснюється оперативне керування матеріальними потоками. Для цих систем особливо важливо фіксувати й обробляти інформацію в темпі проходження матеріального потоку. Рішення виникаючих при цьому задач найчастіше можливі лише за умови застосування сучасної техніки і технології збору, обробки і передачі інформації в режимі реального масштабу часу.

Якщо в інформаційній системі здійснюється автоматизована обробка інформації, то технічне забезпечення включає в себе комп'ютерну техніку і засоби зв'язку між самими комп'ютерами.

При реалізації функцій логістики на підприємстві складають основні напрями програми робіт:

- визначаються технічні засоби для виконання програмного завдання;

- складаються вимоги до якісних характеристик і визначається необхідний обсяг фінансових і трудових ресурсів;

- визначення базових методів формування програмних завдань;

- вибір організаційної форми здійснення програмних завдань;

- складання мережевий моделі виконання етапів і робіт;

- розробка системи критеріїв оцінки й мотивацій дій;

- організація контролю, обліку і оцінки ходу робіт.

Логічна система на виробництві ефективна тільки тоді, коли створюються умови для її інтеграції в поточні виробничі та комерційні процеси. Ця проблема вирішується шляхом створення інформаційного базису відповідного даному виду виробництва і його обсягом і іншим характеристикам виробничої структури підприємств. Також до цього ставляться «актуальні огляди» фондів (наявність фактичних і планованих замовлень, утримання виробничих основних і проміжних складів) і термінів (поставки, обробки, очікування, простої, дотримання термінів). Для збору цих даних виробнича система по всьому підприємству в своєму розпорядженні «датчиками і вимірювальними інструментами», які контролюють обсяги і терміни поточних процесів. [4. с.352]

Логічна система пред'являє до своєї обчислювальної мережі наступні вимоги:

1) швидкий і надійний, переважніше автоматизований збір інформації та даних про транспортних засобах і засобах виробництва;

2) структурування внутрішньо - виробничої інформаційної системи підтримки прийняття рішень, яка в кожний момент містить актуальну інформацію про хід виробничих процесів по кожній ділянці підприємства.

В даний час між партнерами широко поширюються технології безпаперових обмінів інформацією. На транспорті замість супроводжуючих вантаж численних документів (особливо в міжнародному сполученні) по каналах зв'язку (Інтернет) синхронно з вантажем передається інформація, що містить про кожну відправляється одиниці всі необхідні для неї характеристики товару та реквізити. При такій системі на всіх ділянках маршруту в будь-який час можна отримати вичерпну інформацію про вантаж і на основі цього приймати управлінські рішення.

Логістична система дає можливість вантажо-відправнику отримувати доступ до файлів, що відображає стан транспортних послуг та завантаження транспорту. [6. с.336]

Можливий автоматичний документальний обмін між виробниками товарів і великими магазинами, що включає обмін накладними і транспортними конторами при прямій відправки товарів від виробника до покупця. За допомогою технології безпаперових обмінів інформацією покупець може безпосередньо оформити замовлення на покупку.

Електронний обмін даними - процес, який дозволяє за допомогою комп'ютерів налагодити зв'язок між компаніями, укласти угоду за допомогою глобальних і локальних обчислювальних мереж, які безпосередньо організують взаємодію між комп'ютерами різних компаній. Щоб реалізувати ці можливості, компанії укладають стандартні протоколи обміну і укладають між собою договори.

На даному етапі еволюції світової економіки спостерігається неймовірний стрибок у розвитку інформаційних технологій, автоматизованих систем, модернізації виробництва. Сьогодні всі тенденції розвитку індустріальної політики і положень марксистського вчення відходять на другий план. На перший же висуваються передові технології, які здатні забезпечити економію матеріальних, тимчасових і трудових ресурсів. Всі області виробництва переходять на автоматичний режим. Те, що недавно виконувала людина, прикладаючи немислимі зусилля, зараз, без жодних труднощів, виконують автоматизовані системи. [8]

Логістика є молодою і перспективної наукою, тому на сьогоднішній день видається велика кількість науково-періодичної літератури, де особлива увага приділяється новітнім способам управління матеріальними потоками в логістичній системі.

Проаналізуємо вплив інформаційних технологій на розвиток логістики на прикладі проекту IT, який був реалізований Інтернет сайтом. Суть проекту - створення спеціальної бази-довідника по контрагентах для експедиторських компаній. Дана база створювалася, насамперед, для компаній, які не мають власного транспорту і вимушених вдаватися до транспортних посередників в процесі організації перевезення.

Створена база даних дозволяє зберігати найрізноманітнішу інформацію про перевізників та їх технічні можливості, тобто все те, що необхідно знати експедитору при організації перевезення.

База дозволяє робити різноманітні звіти, а також здійснювати швидкий пошук необхідної інформації. База даних розроблялася спеціально для експедиторської компанії.

Перед замовниками стояла проблема оптимального зберігання величезного обсягу інформації про партнерів - транспортні компанії з можливістю швидкого пошуку необхідної інформації. Наприклад, коли потрібно було замовити такелажні послуги, система видавала такий результат:

До впровадження бази співробітникам компанії було потрібно 70% робочого часу витрачати на пошук інформації про перевізників. Реалізація проекту IT дозволила скоротити час на пошуки інформації на 50%, підвищити швидкість відповідей на запити клієнтів, і навіть збільшити прибуток компанії за рахунок більшої обробки запитів, що надходять. Зростання прибутку склало 5,7%.

Нескінченні пошуки контактів з партнерами, рахунків, іншої потрібної документації та інформації поглинають більшу частину часу та енергії, яку співробітники компанії могли б спрямувати на роботу з новими перспективними клієнтами або на розробку нової перспективної послуги, а, може, - на вивчення перспективного для компанії ринку .

В результаті 80% контрактів зривається через несвоєчасне надання необхідної клієнту інформації. Втрачена вигода від неукладеного договору плюс частка заробітної плати співробітників, що припадає на непродуктивний пошук відомостей, які ще збитки може кожний день має нести компанія. І де ж можна знайти необхідну інформацію в даний момент, витративши на пошуки кілька хвилин? Відповідь очевидна - в Інтернеті.

Проаналізуємо вплив Інтернет технологій на розвиток логістики. Розвиток торговельних відносин за допомогою Інтернету дало відчутний поштовх для формування логістики в новому ключі та внесло корективи в логістичну складову онлайнового (бізнес в мережі Інтернет) та офлайнового (бізнес за межами мережі Інтернет) бізнесу. [8]

Використання Інтернет технологій спочатку передбачає електронний вигляд документів та їх передачі, можливості для автоматичного виправлення помилок, чіткого обліку та оперативного контролю. Змінюється документообіг у логістиці та процедури обробки замовлень. З'являється новий науковий напрям - електронна логістика.

Якщо в реальному світі завдяки логістиці відбувається оптимізація (економія) матеріальних витрат, пов'язаних з певним видом діяльності (наприклад, вибір найбільш відповідного способу транспортування вантажу), то у віртуальному світі завдяки логістиці відбувається економія самого дорого ресурсу - часу. За допомогою Інтернет технологій відбувається перенесення частини бізнесу в мережу (Internet) (наприклад, прийом замовлень і пропозицій постачальників, управління замовленнями, їх обробка, узгодження, оформлення документів, управління ланцюгами поставок виноситься в глобальну мережу - Internet). Будь-яка організація здатна самостійно знайти відповіді на хвилюючі її питання з приводу постачальників, споживачів, посередників, справити замовлення цікавить її продукції в Інтернет магазинах, загалом, отримати і придбати всі товари та інформацію, не виходячи з власного офісу витративши на це мінімум коштів.

За допомогою Інтернет-технологій були створені різні програми локального та онлайн-доступу для автоматизації розрахунків автоперевезень, тарифів, митних процедур.

Таким чином, логістика забезпечена програмами для розрахунку перевезень, виходить на новий рівень прискорення в розрахунках і прогнозування витратної частини механізму перевезень. Сьогодні Інтернет стає новим логістичним каналом. Де можна дістати все що завгодно.

Таким чином, інформаційні технології мають величезний вплив на розвиток логістики. Завдяки різноманітним програмам, базам даних, Інтернету логістика сприяє економії величезних грошових коштів для підприємств, і відповідно в значній мірі збільшує прибуток. Тому розвиток інформаційних технологій і створення різних проектів у галузі логістики дуже важливі сьогодні, тому що сприяє реалізації головної мети функціонування підприємства - отримання максимального прибутку, та економії коштів. [8]



1.3 Управління обслуговуванням та ремонтом автомобілів

У процесі експлуатації автомобіля його функціональні властивості поступово погіршуються внаслідок спрацьовування, корозії, пошкодження деталей, утомленості матеріалу, з якого їх виготовлено, й т. ін. В автомобілі виникають різні несправності (дефекти), що знижують ефективність його експлуатації. Для запобігання появі дефектів і своєчасного усунення їх автомобіль піддають технічному обслуговуванню та ремонту. [8. с.511]

Технічне обслуговування (ТО) -- це комплекс операцій (операція) для підтримання автомобіля в працездатному чи справному стані під час використання його за призначенням, стоянки, зберігання або транспортування. ТО як профілактичний захід здійснюється примусово в плановому порядку через точно встановлені періоди використання автомобіля.

За періодичністю, переліком і трудомісткістю виконуваних робіт розрізняють такі види ТО автомобілів:

* щоденне;

* перше;

* друге;

* сезонне.

Щоденне технічне обслуговування (ЩТО) передбачає:

* контроль стану автомобіля;

* підтримання належного зовнішнього вигляду;

* заправлення паливом, мастильним матеріалом та охолодною рідиною.

Для автомобілів зі спеціальними кузовами в ЩТО входить санітарне оброблення кузова. ЩТО виконують після закінчення роботи автомобіля або перед виїздом його на лінію. В разі зміни водіїв на лінії автомобіль оглядають і перевіряють його технічний стан.

Щоденне технічне обслуговування (ЩТО) передбачає:

* контроль стану автомобіля;

* підтримання належного зовнішнього вигляду;

* заправлення паливом, мастильним матеріалом та охолодною рідиною.

Для автомобілів зі спеціальними кузовами в ЩТО входить санітарне оброблення кузова. ЩТО виконують після закінчення роботи автомобіля або перед виїздом його на лінію. В разі зміни водіїв на лінії автомобіль оглядають і перевіряють його технічний стан.

Перше (ТО-1) та друге (ТО-2) технічні обслуговування передбачають такі роботи:

* контрольно-діагностичні,

* кріпильні,

* регулювальні,

* мастильні,

* інші, спрямовані на запобігання та виявлення несправностей автомобіля, зниження інтенсивності спрацьовування його деталей, економію палива, мастильних матеріалів, зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу, забезпечення безвідмовної роботи автомобіля в межах установлених пробігів. [2. с.464]

Періодичність ТО-1 і ТО-2 визначається пробігом автомобіля, що встановлюється залежно від умов його експлуатації (табл. 3.1, 3,2). В період обкатування нового автомобіля встановлюють менший пробіг між ТО-1 та ТО-2.

Таблиця 3.1. Характеристика категорій умов експлуатації автомобілів

Категорія умов експлуатації автомобілів	Умови руху автомобілів	Технічна категорія доріг
І	Автомобільні дороги з асфальтобетонним і прирівненими до нього покриттями за межами приміської зони	І, II
ІІ	Автомобільні дороги з асфальтобетонним, цементно-бетонним і прирівненими до них по-криттями в приміській зоні, проїзні частини вулиць невеликих міст (до 100 тис. жителів)	І, II
ІІІ	Автомобільні дороги з асфальтобетонним, цементно-бетонним і прирівненими до них по-криттями в гірській місцевості, проїзні частини вулиць великих міст	I-IV
ІV	Автомобільні дороги зі щебеневим або гравійним покриттям у гірській місцевості, автомобільні грунтові профільовані та лісовозні дороги	II-IV
V	Непрофільовані дороги й стерня, кар'єри, котловани та тимчасові під'їзні шляхи, природні грунтові дороги в гірській місцевості	IV, V

Таблиця 3.2. Періодичність ТО автомобілів для І категорії умов експлуатації

	Пробіг, KM
	ТО-1	ТО-2
Легкові	4000	16000
Автобуси	3500	14000
Вантажні, автобуси на базі вантажних автомобілів	3000	12 000

Сезонне технічне обслуговування (СТО) виконують двічі на рік для підготування автомобілів до експлуатації в холодну й теплу пори року й, як правило, суміщують з черговим технічним обслуговуванням. СТО передбачає:

* заміну сезонних сортів мастильних матеріалів і охолодних рідин;

* промивання відповідних систем;

* установлення або зняття втеплювачів і приладів передпускового підігрівання двигунів;

* інші роботи.

Усі роботи, пов'язані зі ЩТО та ТО-1 рухомого складу, слід здійснювати у міжзмінний час.

Ремонт -- це сукупність організаційних і технічних заходів, що здійснюються для відновлення справності або працездатності автомобільного транспорту й полягають в усуванні відмов і несправностей, які виникають під час експлуатації або виявляються в ході ТО. Під час ремонту несправні агрегати, вузли (складальні одиниці) й деталі замінюють справними, взятими з оборотного фонду, а також виконують розбірні, регулювальні, складальні, слюсарні, механічні, зварювальні, електромеханічні та інші роботи.

Ремонтні роботи виконують як у разі потреби, спричиненої відмовою або несправністю, так і за планом через певний пробіг чи встановлений термін роботи рухомого складу (запобіжний ремонт).

Запобіжний ремонт рекомендується насамперед для міських або міжміських автобусів, автомобілів-таксі, автомобілів швидкої медичної допомоги, пожежних автомобілів, автомобілів-бензовозів, до яких ставляться підвищені вимоги щодо забезпечення безпеки руху та безвідмовної роботи. Також слід здійснювати запобіжний ремонт автомобілів, що працюють в однакових умовах. При цьому спрощується визначення термінів заміни чи ремонту окремих деталей і вузлів для запобігання відмовам під час роботи автомобілів на лінії та пов'язаних із ними простоїв.

Планово-запобіжна система технічного обслуговування й ремонту дає змогу своєчасно усунути причини появи різних несправностей, зменшити витрату запасних деталей та обсяг ремонтних робіт, застосувати прогресивні методи ремонту й відновлення деталей, скоротити час простою автомобілів, пов'язаного з ремонтом, а отже, підвищити коефіцієнт технічної готовності.

Положенням про технічне обслуговування та ремонт рухомого складу автомобільного транспорту передбачено два види ремонту:

* поточний;

* капітальний. [2. с.464]

Поточний ремонт (ПР), спрямований на усунення відмов і несправностей, що виникають під час експлуатації автомобіля, здійснюється в ремонтних майстернях АТП і передбачає часткове розбирання автомобіля, заміну окремих несправних агрегатів, вузлів та деталей новими або відремонтованими, складання й випробування.

Під час поточного ремонту агрегатів автомобіля несправності усувають заміною або ремонтом окремих вузлів і деталей, крім базових. До базових деталей належать:

* блок циліндрів двигуна;

* картери коробки передач, заднього моста, рульового механізму;

* балка переднього моста;

* металевий каркас кузова чи кабіни;

* поздовжні балки (лонжерони) рами.

Своєчасне проведення поточного ремонту дає змогу уникнути капітального ремонту й збільшити міжремонтний пробіг автомобіля (термін служби агрегату). Поточний ремонт має забезпечити безвідмовну роботу автомобіля до ТО-2.

Для скорочення часу перебування автомобіля в поточному ремонті його слід проводити агрегатним методом, за яким несправні агрегати або такі, що потребують капітального ремонту, замінюються справними, взятими з оборотного фонду.

Капітальний ремонт (КР) спрямований на відновлення частково або повністю витраченого ресурсу автомобіля (агрегату), проводиться на спеціальних АТП і передбачає повне розбирання автомобіля та його агрегатів, ремонт чи заміну всіх несправних агрегатів, вузлів і деталей, у тому числі базових, а також складання, регулювання та випробування. Ресурс автомобіля та його частин після капітального ремонту має становити не менше ніж 80% ресурсу нового автомобіля. Як правило, автомобіль підлягає одному капітальному ремонту.

Існують такі методи капітального ремонту: * індивідуальний; * агрегатний.

У разі застосування індивідуального методу з автомобіля знімають пошкоджені агрегати, відновлюють їх і встановлюють на той самий автомобіль, який простоює протягом усього часу ремонту. Цей метод застосовують дуже рідко. [8. с.511]

Сутність агрегатного методу полягає в тому, що з автомобіля знімають несправні агрегати,, а замість них ставлять відремонтовані або нові, взяті з оборотного фонду. Зняті з автомобіля агрегати, Що потребують капітального ремонту, відправляють на авторемонтні заводи, а агрегати, які потребують поточного ремонту, ремонтують у майстернях АТП. Застосування цього методу дає змогу істотно скоротити час простою автомобіля в ремонті, збільшити коефіцієнт технічної готовності й підвищити ефективність використання автомобільного парку.

Ремонт виконують на універсальних або спеціалізованих постах.

На універсальних постах здійснюються всі роботи з ремонту одного чи кількох агрегатів, вузлів і систем автомобіля.

Доцільно спеціалізувати виробничі дільниці на виконанні робіт з ремонту двигуна, коробок передач, електрообладнання, кузовів тощо. Вузька спеціалізація ремонтних постів дає змогу застосовувати найпродуктивніші методи ремонту, типові технологічні процеси, засоби механізації, поліпшувати якість і знижувати собівартість ремонту автомобіля.

У разі експлуатації рухомого складу у відриві від АТП поточний ремонт виконують з використанням пересувних ремонтних засобів, на станціях технічного обслуговування або місцевих АТП.

Обладнання, що застосовується під час ТО й ремонту автомобілів. Для підвищення продуктивності праці при ТО й ремонті автомобілів -- одночасного виконання робіт зверху (двигун, електрообладнання), знизу (трансмісія, підвіска) та збоку (колеса, гальмові механізми) -- використовують підйомно-оглядове, транспортувальне обладнання й споруди.

Обладнання для мащення та заправляння автомобіля використовують під час виконання ТО різних видів. На потоковій лінії обладнують спеціалізований пост для заміни мастильного матеріалу в агрегатах автомобіля та дозаправляння його охолодною рідиною й повітрям.

Мастильне обладнання призначається для подавання Рідких (моторних і трансмісійних), а також консистентних мастильних матеріалів і залежно від механізму привода буває:

* електричне;

* пневматичне;

* механічне.

Стаціонарна автоматична оливороздавальна колонка з електричним приводом для разового відпускання й обліку загальної витрати виданого мастильного матеріалу працює так. Після пуску електродвигуна 2 , коли клапан роздавального крана закритий, олива насосом 1 подається в повітряно-гідравлічний акумулятор 3, створюючи там тиск 15 МПа, який контролюється манометром 4. Після відкриття клапана роздавального крана мастильний матеріал надходить під тиском повітря у повітряно-гідравлічному акумуляторі 3. Коли тиск у системі знижується до 8 МПа, автоматично вмикається електродвигун, і мастильний матеріал нагнітається насосом. Витрата мастильного матеріалу визначається лічильником 7. Пневматичний оливороздавальний пристрій для подавання рідких мастильних матеріалів (рис. 2) складається з бака 7, насоса 2 з пневматичним двигуном, барабана 3 із самонамотуваним шлангом і роздавального пістолета 4. Насос 2 й бак 7 установлюють в окремому приміщенні, що обігрівається, а барабан 3 -- на механізованому посту централізованої подачі мастильного матеріалу до автомобіля.

Діагностування дає змогу оцінити технічний стан автомобіля в цілому й окремих його агрегатів і вузлів (складальних одиниць) без розбирання, виявити несправності, для усунення яких потрібні регулювальні або ремонтні роботи, а також прогнозувати ресурс автомобіля. [8. с.511]

За часом проведення діагностування поділяють на:

* періодичне (здійснюється після певного пробігу автомобіля);

* неперервне.

Залежно від завдань, які вирішуються, розрізняють два види діагностування:

* перше (Д-1),

* друге (Д-2).

Під час Д-1, що, як правило, виконується перед ТО-1 і в процесі його, визначають технічний стан агрегатів та вузлів, які забезпечують безпеку руху й придатність автомобіля до експлуатації. Під час Д-2, що здебільшого здійснюється перед ТО-2, оцінюють технічний стан агрегатів, вузлів і систем автомобіля, уточнюють обсяги робіт з ТО-2 та визначають, чи потрібен ремонт.

Засоби діагностування бувають:

* зовнішні;

* вбудовані.

Зовнішні засоби діагностування не входять до конструкції автомобіля. До них належать:

* стенди;

* переносні прилади;

* пересувні станції, укомплектовані потрібними вимірювальними пристроями.

Вбудовані засоби діагностування є складовою частиною автомобіля. Це датчики та прилади на панелі приладів, їх використовують для неперервного або досить частого визначення параметрів технічного стану автомобіля. Вбудовані засоби діагностування дають змогу водієві постійно контролювати стан гальмової системи, витрату палива, токсичність відпрацьованих газів, а також вибрати найекономічніші й безпечні режими роботи автомобіля або своєчасно припинити рух у разі аварійної ситуації.



РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЛОГІСТИЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ

2.1 Аналіз основних тенденції розвитку ринку освітлювальних приладів

Освітлення визначає якість життя та комфортність стану людини. Погане освітлення робочого місця, де людина поводить значну частину свого, може стати причиною втоми, дратливості та інших неприємних наслідків, які суттєво знижують, настрій і, як, наслідок, працездатність людини. Таким чином, освітлення є дуже важливим елементом оформлення інтер'єру адміністративно-громадських приміщень з метою створення найбільш привабливих умов для працездатної роботи персоналу.

Донедавна розвиток ринку освітлювальних приладів стримувався комбінацією взаємозалежних факторів:

· низькою купівельною спроможністю гривні до євродолару;

· відсутністю пропозиції;

· низькою конкуренцією на ринку офісів, торгових приміщень і робочої сили.

Компанії не були готові платити більше за покращення освітлення, так як у цьому не було потреби ні для залучення орендаторів, ні покупців, ні висококваліфікованого персоналу. Зараз ситуація значно змінюється. Зростає попит на різноманітніші, елегантніші, ефективніші рішення. [8]

Найбільшим попитом серед освітлювальних приладів для адміністративно-громадських приміщень користуються растрові світильники.

На думку спеціалістів, цей вид світильників вже протягом 10 років характеризується найбільшим попитом. Але сьогодні спостерігається зниження темпів росту ринку растрових світильників з 20% до 5-10%. Частка продажу цієї серії світильників у містах та областях становить 30-35% загального обсягу реалізації адміністративно-громадського освітлення. Але поступово реалізація растрових світильників знижується (для порівняння ще 3-4 роки назад їх питома вага у загальному обсязі продажу адміністративно-громадського освітлення складала 70-75%), бо споживачі схиляються до використання нових видів світильників.

Недивно, що більша частина виробників та торговців “світлом” надають перевагу пропонувати клієнтам популярний товар, і, відповідно у сегменті растрових світильників спостерігається найжорстокіша конкуренція та поступове насичення ринку. Але зараз компанії-конкуренти намагаються не вв'язуватися у цінові війни. Усе це обумовлює актуальність обраної теми.

Основним методом посилення конкурентних позицій в даній ситуації є диференціація товару у рамках цільового сегменту. В якості інструменту реалізації виступає позиціонування.

За останні роки ринок освітлювальних приладів України набув значного розвитку, що обумовлений головним чином підвищенням попиту на вироби та ростом економіки країни вцілому. З'являються нові фігуранти промисловості та стабілізували свої позиції досвідчені виробники. Як наслідок з кожним роком валовий обсяг світлотехнічної продукції, виготовленої вітчизняними підприємствами, зростає. Важливим є те, що крім підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, спостерігається тенденція поступового витіснення з ринку України імпортованих. Досягнення високого рівня конкурентоспроможності зумовлене модернізацією виробничої бази підприємств, що проводилася протягом десяти останніх років. І звичайно підгрунтям підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції є кваліфікований, зацікавлений персонал та досконала організація виробництва.

Зважаючи на усі досягнення світлотехнічної галузі досі невірішеними залишилися певні проблеми. Перш за все це стосується великого обсягу сировини і матеріалів, що імпортуються. Вітчизняні підприємства змушені укладати контракти з іноземними постачальниками. Безумовно, це відбивається на формуванні ціні готового виробу. [8]

Невирішеною на багатьох функціонуючих підприємствах залишається проблема кваліфікованого персоналу. У вимогливих умовах сучасної ринкової економіки українським виробникам необхідно розширювати та вдосконалювати товарний портфель. Процес розробки і проектування нових видів виробів повинен здійснюватися творчими, професійними дизайнерами. А сучасне високотехнологічне обладнання вітчизняних підприємств вимагає наявності штату кваліфікованих і майстерних працівників. Зважаючи на це зазначаємо, що вирішення цих питань надасть можливість розширити обсяги продажу вітчизняних світильників не лише в Україні, але й за її межами.

Важливим принципом управління якістю при реалізації освітлювальних приладів є контроль високих показників екологічності та безпечності. Оскільки сьогодні продукція, що не пройшла обов'язкову експертизу на відповідність цим вимогам та не отримала відповідний висновок санітарно-гігієнічної експертизи не допускається до продажу у роздрібній торговельній мережі.

Важливим видом контролю якості освітлювальних приладів є випробування готової продукції. Лабораторні випробування надають можливість дослідити показники якості, що неможливо визначити органолептичним чи іншим шляхом (стійкість, міцність, довговічність). Крім того шляхом випробувань можна виявити причини виникнення невідповідностей та розробити заходи щодо їх попередження. З метою стимулювання підприємств в питанні постійного поліпшення якості продукції та послуг запроваджені національні премії з якості. Подібні заходи необхідні не лише для того, щоб відзначати провідні підприємства галузі, але й для того, щоб “підтягнути” інші. Шляхом проведення самооцінки за критеріями преміювання підприємства розробляють план заходів підвищення якості продукції, що виробляється.

Українські освітлювальні прилади на ринку включають в себе виробників і продавців таких товарів, як:

· світильників;

· джерел світла;

· супутніх товарів.

В останню категорію можна включити пуско-регулюючу апаратуру (ПРА), блоки живлення для світлодіодів (LED), знижувальні трансформатори для низьковольтних галогенних ламп, а також патрони, світлодіоди для освітлення, лампотримачі і т.д.

Українські освітлювальні прилади на ринку невіддільні від загальноекономічної ситуації в країні. Якщо в 2008 р. у цьому сегменті ринку спостерігалося стійке зростання в 20-30%, то в кінці 2009 р. настав різкий спад (в 2-3 рази), який був обумовлений, в першу чергу, кризами банківської та будівельної галузей ринку. Багато компаній, що працювали на позикових грошах були змушені віддавати кредити, що дуже сильно позначилося на їх фінансових показниках, а деякі були доведені до банкрутства.

Чималу лепту у зменшенні обсягів світлотехнічного ринку в період кризи внесли металургія та гірничо-видобувна промисловість, як найбільш великі споживачі промислової світлотехніки.

До кінця 2010 р., початок 2011 р. ситуація стабілізувалася і почався плавний процес реабілітації. В даний час ринок практично повернувся до докризових показників.

Криза не пройшла безслідно. Зменшилася кількість операторів ринку, зросла ціна на електроенергію, питання енергозбереження стало наріжним каменем не тільки для України, але і для країн Західної Європи і Росії, де вже заборонили продавати традиційні лампи розжарювання потужністю більше 100 Вт. Західні сусіди пішли далі-заборонили використання традиційних електромеханічних баластів для люмінесцентних ламп, як економічно ефективних, а також припинили випуск дешевих люмінесцентних ламп з низьким коефіцієнтом передачі кольору (Ra ? 0,8). Все це, в сукупності з високими цінами на електроенергію, відкрило дорогу світлодіодним технологіям освітлення.

В Україні ситуація поки не така безхмарна, хоча постійно декларується, що питання енергозбереження стоїть на першому місці, тому що саме цей фактор знижує конкурентноздатність української економіки. Якщо врахувати, що загальні витрати на освітлення в Україні досягають 15% від загальних енерговитрат (цей показник у 1,5 - 2 рази гірший, ніж у основних розвинених державах), то не викликає сумнівів, той факт, що ціна на електроенергію в Україні буде неухильно підвищуватися. При цьому не виключено, що держава створить додаткові мотивації споживачам для впровадження енергозберігаючих технологій. Всі ці заходи приведуть до прискорення заміни застарілого парку світильників, створюючи сприятливі умови для розвитку цього сектора ринку. [8]

Обсяг світлотехнічного ринку України до 2013 р. досяг рівня 150 млн. $ на рік. При цьому продаж світильників приносить 100-120 млн. $ на рік, решта припадає на джерела світла і супутні товари.

2.2 Обґрунтування оптимального рівня спеціалізації (ABC-XYZ-аналіз)

Використовуючи АВС- та XYZ- аналіз, визначити поділ запропонованої номенклатури складових частин виробу на групи:

- власного виробництва;

- стороннього виробництва (ЛТ- постачання);

Результати розрахунку представити в матричній формі АВС/ XYZ - аналізу.

Наведіть економічну інтерпретацію отриманих результатів.

Вихідні дані подані в табл.1

Таблиця 1

Частини	Місячний обсяг заготовок, грн..	Частка (за вартістю) в загальному обсязі заготовок, %	Частка від загальної кількості,%	Оцінка сталостей споживання, бали
Т1	725	6,58	15,7	3
Т2	950	8,63	7,5	2
Т3	955	8,68	5,4	6
Т4	730	6,63	10,8	10
Т5	750	6,82	18,0	1
Т6	690	6,29	10,5	5
Т7	2010	18,26	6,2	8
Т8	2640	23,98	7,0	10
Т9	790	8,99	6,6	7
Т10	565	5,14	12,3	9
?	10805	100	100	-

Результати обчислень подано у табл. 2

Таблиця 2

№ п/п	Складові частини	Місячний обсяг заготовок (тис.грн.)	Частка заготовок (за вартістю)	Частка від загальної кількості	Сталість споживання (бали)	Рекомендовані групи
			%	?%	%	?%		АВС	XYZ
1	Т1	725	6,58	88,57	7,0	81,1	10	C	Z
2	Т2	950	8,63	68,54	18,0	57,4	1	B	Z
3	Т3	790	8,68	59,91	10,8	39,4	6	B	Y
4	Т4	730	6,63	81,99	6,2	74,1	5	C	X
5	Т5	750	6,82	75,36	10,5	67,9	3	B	Z
6	Т6	690	6,29	94,86	6,6	87,7	7	B	Y
7	Т7	2010	18,26	42,24	7,5	23,2	8	A	Y
8	Т8	2640	23,98	23,98	15,7	15,7	10	A	X
9	Т9	990	8,99	51,23	5,4	28,6	7	B	Y
10	Т10	565	5,14	100,00	12,3	100,0	9	C	X

Складові частини	Частка заготовок ( за вартістю)	Частка від загальної кількості
	%	? %	%	? %
Т8	23,98	23,98	15,7	15,7
Т7	18,26	42,24	7,5	23,2
Т9	8,99	51,23	5,4	28,6
Т3	8,68	59,91	10,8	39,4
Т2	8,63	68,54	18,0	57,4
Т5	6,82	75,36	10,5	67,9
Т4	6,63	81,99	6,2	74,1
Т1	6,58	88,57	7,0	81,1
Т6	6,29	94,86	6,6	87,7
Т10	5,14	100	12,3	100
?	100		100

Для розрахунку групи АВС використовується коефіцієнт варіації:

Св ( n) - відповідно частка за вартістю накопичення для верхньої ( нижньої) межі.

Nв (n) - накопичення частка на кількістю відповідно для верхньої ( нижньої ) межі

Вартість, %

100

74,19

С

50,48 В

А

19,8 50,7 100 Кількість, %

XYZ- аналіз

Таблиця 4

Частини	Оцінка сталості споживання	Рекомендовані групи
		АВС	XYZ
Т8	10	A	X
Т7	8	A	Y
Т9	7	B	Y
Т3	6	B	Y
Т2	1	B	Z
Т5	3	B	Z
Т4	5	C	X
Т1	10	C	Z
Т6	7	B	Y
Т10	9	C	X

Формування логістичних рішень методом матричного представлення інтегрованого ABC - XYZ аналізу ( Рис 1.)



	X	Y	Z
А		T9	T8.T7
В	T2	Т5	Т3
С	Т1,Т10	T6.T4

Рис.1. Матричне представлення ABC - XYZ аналізу з оптимальним розподілом частин

Т9, Т8, Т7 ,Т2, Т5 - стороннього виробництва;

Т3, Т4, Т6, Т10, Т1 - власного виробництва.

2.3 Обгрунтування логістичних рішень в сфері постачання

Завдання 1. Вибір оптимального постачальника ресурсів

Враховуючи дані таблиці, розрахувати рейтинг постачальників і визначити оптимального постачальника для укладання договору поставок.

Таблиця 1. Вибір оптимального постачальника ресурсів

Критерій вибору постачальника	Питома вага критерію	Оцінка значення критерію за 10-ти бальною шкалою постачальника А	Оцінка значення критерію за 10-ти бальною шкалою постачальника В	Оцінка значення критерію за 10-ти бальною шкалою постачальника С	Оцінка значення критерію за 10-ти бальною шкалою постачальника Д	Добуток питомої ваги критерію на оцінку постачальника А	Добуток питомої ваги критерію на оцінку постачальника В	Добуток питомої ваги критерію на оцінку постачальника С	Добуток питомої ваги критерію на оцінку постачальника Д
Надійність поставки	0,3	2,23	6	6,23	4,23	0,66	1,8	1,9	1,26
Ціна	0,25	4,2	4,6	5	6,23	1,05	1,15	1,25	1,55
Якість товару	0,15	6	7,38	8,5	5,8	0,9	1,08	1,27	0,87
Умови платежу	0,15	5,23	4,3	8,34	4,7	0,78	0,64	0.51	0,7
Можливість позапланових поставок	0,1	8,1	7,9	6,23	7,1	0,81	0,79	0,62	0,71
Фінансовий план постачальника	0,05	2,3	4,1	3,3	2,4	0,115	0,20	0,16	0,12
Всього	1					4,32	5,67	6,69	5,23

Отже, для постачання, оптимальним буде постачальник із максимальним балом в даному випадку С із балом 6,47.

Завдання 2. Розрахунок розміру втрат від несвоєчасних поставок сировини

Враховуючи дані таблиці, визначити розмір втрат від несвоєчасних поставок сировини для виробництва продукції.

Таблиця 2. Розрахунок розміру втрат від несвоєчасних поставок сировини

Найменування виробу	Втрати у обсязі випуску виробу, кг	Умовно-постійні витрати в собівартості продукції, грн.	Прибуток від реалізації одиниці продукції, грн.	Втрати за виплаченими санкціями, грн.	Втрати за умовно-постійними витратами	Втрати від прибутку, грн.	Втрати загальні, грн.
А	53	240	50	5623	12720	2650	20993
В	18	123	63	1000	2214	1134	4348
С	53	50	50	800	3150	3150	7100
D	20	80	100	1023	1600	2000	4623
E	70	173	123	1500	12110	8610	22220
F	73	220	53	2423	16060	3869	22352
G	80	250	35	4223	20000	2800	27023
Всього	377			16594	687854	24213	108659

Загальні втрати підприємства, пов'язані з недопоставкою матеріалів складають 108659 грн.

Завдання 3. Розрахунок рівномірності поставок ресурсів

Враховуючи дані таблиці, визначити рівномірність поставок.



Таблиця 3. Розрахунок рівномірності поставок ресурсів

Місяці	Обсяг поставок	Відхилення від середнього значення	Квадрат відхилення
Січень	1523	204	41616
Лютий	1200	-119	14161
Березень	1023	-296	87616
Квітень	1800	481	231361
Травень	1123	-196	38416
Червень	1323	4	16
Липень	1600	281	78961
Серпень	1223	-96	9216
Вересень	1073	-246	60516
Жовтень	1450	131	17161
Листопад	1323	13	169
Грудень	1173	-146	21316
Всього	15834		600369

?х=15834; ;

%;

с=100-6.7= 93,3%

Значення коефіцієнта рівномірності високе 93,3 %. Поставки продукції даним постачальником здійснюється на достатньому рівні.

Завдання 4. Розрахунок витрат за стратегією оплати до моменту поставок

Враховуючи дані таблиці, визначити загальні витрати на закупівлю ресурсів.



Таблиця 4. Розрахунок витрат за стратегією оплати до моменту поставок

Дані	Ціна, у.од.	Обсяг поставок	Оплата ресурсів до моменту поставок
Січень	6,23	1023	6373.3
Лютий	6,2	1023	6342,6
Березень	6,3	1023	6444,9
Квітень	6,5	1023	6649,5
Травень	6,23	1023	6373,3
Червень	7,23	1023	7396,3
Липень	7,1	1023	7263,3
Серпень	7,2	1023	7365,6
Вересень	7,5	1023	7672,5
Жовтень	8,23	1023	8419,3
Листопад	8,23	1023	8419,3
Грудень	8,1	1023	8286,3
Витрати на закупівлю	-	-	87006,15
Витрати на зберігання	-	-	12276
Витрати на транспортування	-	-	60276
Загальні витрати	-	-	159558,15

Витрати на транспортування складають 5023 грн. за одну поставку вантажу.

Витрати на утримання запасів, рівні 24 грн. за одиницю ресурсу в рік.

В зак.=6373,3+6342,6+6444,9+6649,5+6373,3+7396,3+7263,3+

+7365,6+7672,5+8419,3+8419,3+8286,3=87006,15грн

В збер. = обсяг поставок/2*витрати утримання запасів

=1023/2*24=12276грн грн.

В трансп.= 5023*12 = 60276 грн.

Зв = Взак. + Взбер + Втрансп.

Зв = 87006,15+12276+60276= 159558,15 грн.



Завдання 5. Розрахунок форвардної стратегії закупівель

Враховуючи дані таблиці, визначити загальні витрати на закупівлю ресурсів та оптимальну стратегію закупівлі ресурсів.

Таблиця 5. Розрахунок форвардної стратегії закупівель

Дані	Ціна, у.од.	Обсяг поставок	Форвардна угода на два місяці	Форвардна угода на три місяці	Форвардна угода на шість місяців
Січень	5,2	10023	104239,2	156358,8	312717,6
Лютий	5,23	10023	-	-	-
Березень	4,7	10023	47108,1	-	-
Квітень	4,4	10023	-	141324,3	-
Травень	4,23	10023	42397,29	-	-
Червень	4,1	10023	-	-	-
Липень	4,23	10023	42397,29	124191,87	330759
Серпень	4,9	10023	-	-	-
Вересень	5,23	10023	52420,29	-	-
Жовтень	5,2	10023	-	156358,8	-
Листопад	5,5	10023	55126,5	-	-
Грудень	5,7	10023	-	-	-
Витрати на закупівлю	-	-	343688,67	581233,77	643476,6
Витрати на зберігання	-	-	240552	360828	721656
Сукупні витрати	-	-	584240,67	942061,77	1365132,6

Розглядається, що поставка рівна 10023 од. ресурсу на початку місяця, до його завершення буде повністю використана.

Витрати на транспортування складають 20023 грн. за одну поставку вантажу.

Витрати на утримання запасів рівні 24 грн. за одиницю ресурсу в рік.

Завдання 6. Розрахунок постачання ресурсів на основі змішаної стратегії

Враховуючи дані таблиці, визначити загальні витрати на закупівлю ресурсів оптимальну стратегію закупівлі ресурсів.

Таблиця 6. Розрахунок постачання ресурсів на основі змішаної стратегії

Дані	Ціна у.од.	Обсяг поставок	Стратегія оплати до моменту поставки	Форвардна угода на два місяці	Форвардна угода на три місяці	Форвардна угода на шість місяців
Січень	5,1	1023	5217,3	5217,3	5217,3	5217,3
Лютий	5,2	1023	5319,6	5319,6	5319,6	5319,6
Березень	5,23	1023	5390,3	5390,3	5390,3	5390,3
Квітень	5,3	1023	5421,9	5421,9	5421,9	5421,9
Травень	5,5	1023	5626,5	5626,5	5626,5	5626,5
Червень	6,23	1023	6373,3	6373,3	6373,3	6373,3
Липень	6,3	1023	6444,9	12889,8	19334,7	38669,4
Серпень	6,4	1023	6547,2	-	-	-
Вересень	6,5	1023	6649,5	13299	-	-
Жовтень	7,23	1023	7396,3	-	22188,87	-
Листопад	7,5	1023	7672,5	15345	-	-
Грудень	8,23	1023	8419,3	-	-	-
Витрати на закупівлю	-	-	76478,6	61992,9	74872,5	72018,3
Витрати на зберігання	-	-	12456	18498	24540	42666
Сукупні витрати	-	-	100714,4	365484,9	353659,4	347091,9

Використовується змішана стратегія ( з січня по червень діє стратегія до моменту поставки, а з липня по грудень - форвардна).

Розглядається, що поставка рівна 1023 од. ресурсу на початку місяця, до його завершення буде повністю використана.

Витрати на транспортування складають 10023 грн. за одну поставку вантажу.

Витрати на утримання запасів рівні 24 грн. за одиницю ресурсу в рік.

2.4 Оптимізація системи управління запасами на основі моделі EOQ із врахуванням запасів в «дорозі»

Завдання.

Вихідні дані:

- річний попит на товар Рріч = 460000 од.;

- витрати опрацювання одного замовлення Сзам = 578 грн.;

- вартість одиниці запасу С1 = 13 грн.;

- питомі річні витрати утримання запасів в % від вартості запасу rуз = 25%;

- час реалізації замовлення L = 4 дні;

- час на транспортування запасів Lmp = 3 дні;

- rузд = 15% - відсоткова ставка витрат капіталу;

- розрахунковий час планового періоду Т = 250 днів;

Розрахунок:

а) моменту (пункту) складання замовлення в результаті досягнення такого мінімального запасу:

од.

б) оптимальної величини замовлення - партії поставки EOQ:

12791,3 од.

в) циклу поставки R:

днів

де n - кількість поставок в плановому періоді

г) скоректованої партії поставки при не цілому значенні R:

од.

д) витрат утримання запасів:

од.

е) витрат замовлень:

грн.



є) витрат утримання запасу в «дорозі»:

грн.

з) мінімальні витрати запасів складуть:

Таблиця 1

Х/Y	4263	8526	12791	17052	21315
Вуз	6,927	13,854	20,785	27,709	34,636
Взам	4,875	2,437	1,625	1,218	0,975
Вузд	1,076	1,076	1,076	1,076	1,076
Взаг	12,878	17,367	23,486	30,003	36,687

Графічна інтерпретація витрат запасів та інтерпретація процесу управління запасами в моделі EOQ із врахуванням витрат запасів в «дорозі» (додаток 1,2).



ВИСНОВКИ

Діяльність в галузі логістики багатогранна. Вона включає управління транспортом, складським господарством, запасами, кадрами, організацію інформаційних систем, комерційну діяльність та багато іншого. Кожна з перерахованих функцій глибоко вивчена і описана у відповідній галузевої дисципліни. Принципова новизна логістичного підходу - органічна взаємний зв'язок, з'єднання вищеперелічених областей діяльності з метою створення товаропровідних систем, гармонійно організованих, легко керованих і високоефективних.

Охарактеризувати практичні аспекти реалізації логістичної комунікації, можемо зробити наступні висновки, а саме:

- застосування виробничої логістики починається з процесів постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.

Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику два принципово різних підходи: штовхаючий і тягнучий.