Особливості розробки та реалізації ефективної стратегії діяльності ПП "Тиндик"

Безпечні прийоми праці відбиті в інструкціях з охорони праці для різних категорій працівників.

На робочому місці, перед тим як розпочати самостійну роботу всі працівники проходять первинний інструктаж й ознайомлюються з безпечними прийомами праці, із правилами пожежної безпеки й електробезпеки.

Працівник вправі відмовитись від дорученої роботи у випадку, коли виникла ситуація, що загрожує здоров'ю працівника або безпечні прийоми роботи невідомі.

Працівників, які за станом здоров'я мають потребу в наданні більш легкої роботи, роботодавець повинен відповідно до медичних рекомендацій перевести на цю роботу тимчасово або без обмеження строку [14, с. 208].

Охорона праці жінок і неповнолітніх.

Не допускається застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення жінок до підняття й переміщення вантажу ,вага яких перевищує встановлені для них граничні норми: підйом і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою вага вантажу - 10 кг., переміщення вантажу протягом зміни - 7 кг. Забороняється застосування праці неповнолітніх на роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці.

Неповнолітні приймаються на роботу тільки після попереднього медичного огляду, і надалі, до досягнення 21 року, підлягають щорічному обов'язковому медогляду. [19, с. 280].

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, технічних, гігієнічних, організаційних і лікувально-профілактичних заходів, які забезпечують безпеку, охорону здоров'я й працездатності людини в процесі праці.

Закон України „Про охорону праці” [3] визначає основні положення, направлених на реалізацію прав громадян, охорону їх життя та здоров'я в процесі їхньої трудової діяльності; регулює відносини між власником підприємства й працівником з питань безпеки й гігієни праці; встановлює єдиний порядок організації праці в Україні. Безпека праці забезпечується відповідністю стандартам по безпеці праці, санітарним нормам і правилам, правилам по техніці безпеки, інструкції з охорони праці.

Основними завданнями в області охорони праці є:

1) Забезпечення правових гарантій працюючих в області охорони праці;

2) Створення реального механізму впливу з боку держави на роботодавців з метою забезпечення безпеки умов праці;

3) Забезпечення повної відповідальності роботодавців за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

4) Комплексне рішення завдань по охороні праці на загальнодержавному, регіональному й локальному рівнях;

5) Соціальний захист працюючих, які постраждали від нещасних випадків на виробництві й одержали професійні захворювання;

6) Розширене використання економічних методів управління охороною праці.

Існує два способи підвищення безпеки праці:

- зниження виробничої небезпеки шляхом створення більше безпечних предметів, способів і умов праці, а також шляхом створення більш досконалих умов захисту;

- підвищення індивідуальної захищеності працюючих шляхом організації більш безпечного їхнього поводження.

Обов'язки роботодавця.

Управління охороною праці на підприємстві здійснює роботодавець.

Він створює в кожному структурному підрозділі й на кожному робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечує дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Роботодавець забезпечує заходи спрямовані на профілактику травматизму й захворюваності, забезпечує усунення причин, що викликають нещасні випадки.

Розробляє й затверджує положення, інструкції й інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства й встановлюють правила ведення робіт і поводження працівників на території підприємства.

Організує проведення інструктажів: вступного, первинного, повторного, позапланового, цільового.

Організує попереднє навчання й щорічну перевірку знань працівників з питань охорони праці.

Забезпечує спецодягом, засобами індивідуального захисту й ін.

Здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками правил поводження із засобами виробництва, за використання засобів індивідуального й колективного захисту, за виконанням робіт відповідно до вимог по охороні праці.

Обов'язки працівника.

Працівник зобов'язаний:

- Знати й виконувати вимоги нормативних актів по охороні праці, правил поводження з устаткуванням й іншими засобами виробництва, користуватися засобами індивідуального й колективного захисту.

- Дотримуватись вимог безпеки при виконанні роботи.

- Проходити у встановленому порядку попередні й періодичні медогляди.

- Співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, вживати посильних заходів до усунення будь-якої виробничої ситуації, що створює загрозу життю або здоров'ю, сповіщати про це безпосередньому керівникові або іншій посадовій особі.

- Піклуватися про особисту безпеку й здоров'я, а так само безпеку й здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт або знаходження на території підприємства.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. [41, с. 544].

4.2 Санітарія й гігієна праці

4.3.1 Аналіз основних шкідливих виробничих факторів

Вступний інструктаж проводиться з метою ознайомлення знову прийнятих працівників з особливостями підприємства. Первинний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці, по інструкції із професії, за правилами пожежної безпеки й електробезпеки. Повторний інструктаж проводиться з певною періодичністю: 1 раз в 3 місяці. Позаплановий інструктаж проводиться - при настанні нещасного випадку, при зміні технології, або устаткування. Цільовий - при виконанні разових робіт.

При переміщенні по території магазину й прилягаючої території варто бути уважним й обережним. Не перебігати дорогу перед транспортним засобом, що рухається, реагувати на сигнали, що подаються транспортом. Не наступати на кришки колодязів, обходити ями, канави, якщо відсутні перехідні містки. При русі по маршовим сходам не перестрибувати через щаблі, переміщатися по правій стороні, тримаючись за поруччя. На території магазину й у приміщеннях необхідно виконувати наступні вимоги:

- забороняється приймати спиртні напої й наркотичні засоби й перебувати на території підприємства в стані наркотичного або алкогольного сп'яніння;

- палити тільки в строго відведених й обладнаних місцях. Не розводити на території багаття й користуватися відкритим вогнем;

- не перебувати в місцях навантаження - розвантаження, якщо це не передбачено функціональними обов'язками;

- не включати й не припиняти роботу (крім аварійних ситуацій) устаткування й механізмів;

- не торкатись струмоведучих частин устаткування, не знімати огородження й кожухи зі струмоведучих частин устаткування;

- не допускається самовільне виконання роботи, що не входить у функціональні обов'язки;

- не допускається самовільно, без повідомлення керівника, залишати робоче місце;

- тримати робоче місце в чистоті, не захаращувати його;

- під час роботи не відволікатися самому й не відволікати інших, не вести сторонні розмови, не пов'язані з виконуваною роботою;

- не качатися на платформі ліфта й на вантажних візках;

- не стрибати з рампи;

- при роботі на висоті (вище рівня підлоги, ґрунту) користуватися тільки інвентарним риштованням.

4.3.2 Профілактичні заходи, щодо збереження здоров'я й підвищенню працездатності

При прийомі на роботу всі працівники проходять попередній медичний огляд.

Працівники, зайняті на роботах, де необхідний професійний відбір, проходять періодичні медичні огляди у встановлений термін.

Щорічному періодичному огляду підлягають працівники у віці до 21 року.

Власник має право залучити працівника, що ухиляється від проходження обов'язкового медогляду, до дисциплінарної відповідальності й зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи й середній заробіток. [47, с. 512].

4.3 Техніка безпеки

4.4.1 Загальні вимоги по забезпеченню експлуатації устаткування

Небезпека ураження електричним струмом специфічна, оскільки струм не може бути виявлений органами чуттів.

Електричний струм, проходячи крізь тіло людини носить різнобічний характер. При цьому можуть виникнути порушення діяльності життєво важливих органів: мозку, серця, легенів. Чим довше людина є під впливом струму, тим сильніше наслідки ураження. Тому необхідно якнайшвидше допомогти потерпілому звільнитися від контакту з установкою, що перебуває під небезпечною напругою. При тривалому проходженні струму (25 - 50 хв.) через тіло людини можливий смертельний результат.

Дія дійсної інструкції поширюється на особи неелектротехнічного персоналу з першою кваліфікаційною групою електробезпеки.

Перша група по електробезпеці привласнюється неелектротехнічному персоналу, пов'язаному з роботою, при виконанні якої може виникнути небезпека ураження електричним струмом.

Мінімальний стаж роботи в електроустановках і видача посвідчення працівникам із групою I не потрібна.

Для одержання I групи, незалежно від посади й професії, необхідно пройти інструктаж з електробезпеки під час роботи з електроустаткуванням з оформленням у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

Відповідальність за своєчасну перевірку знань у неелектротехнічного персоналу з І групою несе керівник структурного підрозділу.

У процесі роботи персонал з I групою проходить періодичний інструктаж не рідше 1 разу у квартал. Згадка про проходження інструктажу фіксується в журналі з підписами.

Контроль за виконанням вимог даної інструкції покладає на завідувачів відділами. [50, с. 118].

4.4.2 Основні заходи щодо забезпечення електробезпеки

Перед початком роботи перевірити справність устаткування. Перевірити справність ізоляції, у випадку виявлення порушення ізоляції довести до відома керівника. Під час роботи, при виявленні несправностей у роботі електроустаткування не знімати захист зі струмоведучих частин устаткування:

- не наступати на дроти, що перебувають на підлозі;

- не виставляти температурні режими самостійно;

- по закінченні роботи, упорядкувати робоче місце;

- при виявленні несправностей устаткування, передати інформацію наступній зміні;

- про кожен нещасний випадок очевидець або сам потерпілий повинен повідомити керівникові;

- очевидець або керівник робіт повинен вжити заходів долікарської допомоги;

- місця нещасного випадку необхідно зберегти до прибуття комісії з розслідування в такому стані, у якому вони були на момент події, якщо це не призведе до більш важких наслідків.

При наданні першої допомоги необхідно дотримувати наступних вимог:

- одночасно з наданням першої допомоги при всіх нещасних випадках викликати медпрацівника по тел. 03;

- при пораненнях, переломах, вивихах, великих опіках не можна піддавати потерпілого різким рухам;

- при незначній кровотечі рану промивають дезінфікуючим розчином, закривають стерильною пов'язкою й щільно забинтовують. При рясній кровотечі накладають джгут. Під джгут вкладається записка із вказівкою часу накладення;

- при переломах і вивихах надати потерпілому зручне положення й накласти шину на ушкоджене місце, застосувавши при цьому підручні засоби;

- при влученні стороннього предмету в око необхідно промити чистою водою або розчином борної кислоти (0,5 ч.л. на ст. води) у напрямку від зовнішнього кута ока до внутрішнього, накласти пов'язку на око й терміново відправити до лікаря;

- при опіках не можна торкатись руками обпалених ділянок і змазувати їх мазями, присипати питною содою або крохмалем, розкривати пухирі.

При виникненні пожежі негайно відключити електроенергію, доповісти начальникові охорони, викликати пожежну охорону по тел.01 або 112 і приступити до гасіння пожежі

Якщо людина потрапила під вплив електричного струму необхідно знеструмити устаткування, дотримуючись запобіжних заходів.

Якщо немає можливості знеструмити устаткування приймаються наступні міри:

- якщо людина потрапила під вплив струму, у момент дотику до струмоведучих частин устаткування й не може відірватися самостійно, необхідно відірвати його, одягши гумові рукавички, накинувши сухий одяг.

Людина, уражена електричним струмом перебуває в глибокій непритомності, негайно треба робити штучне дихання й викликати швидку допомогу.

Порушення працівником вимог інструкції є порушенням трудової дисципліни, за яке на нього покладається стягнення згідно чинного законодавства. [51, с. 228].

4.4 Пожежна профілактика (безпека)

Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому із установленої ймовірністю виключається можливість виникнення й розвитку пожежі.

Основні характеристики пожежної безпеки приміщення економічного відділу:

- Приміщення пожеженебезпечне - категорія В, тому що в ньому знаходяться кондиціонери, комп'ютери, телефони й інша оргтехніка;

- Ступінь пожежестійкості будинку - ІІ;

- Приміщення сухе (відносна вологість менше 60%).

Причини, які можуть спричинити пожежу в приміщенні відділу:

- несправність електропроводки й приладів;

- коротке замикання електромережі;

- перегрів апаратури;

- невиконання правил пожежної безпеки.

Пожежна безпека відповідно з ДБН В.2.2.-15 - 2005 [10] забезпечується системами попередження пожежі, пожежного захисту й організаційно-технічних заходів.

Система попередження пожежі:

1) Контроль і профілактика ізоляції;

2)Наявність плавких вставок і запобіжників в електричному устаткуванні;

3) Для захисту від статистичної напруги використовується занулення.

Система пожежного захисту:

1) Аварійне відключення й перемикання апаратури;

2) Наявність первісних способів пожежогасіння, вогнегасники УО-5, або порошкових вогнегасників;

3) Система повідомлення, світлова й звукова сигналізація;

4) Захист легкозаймистих частин устаткування вогнезахисними матеріалами;

5) Використання негорючих матеріалів для акустичного оздоблення стін і стель;

6) У приміщеннях, де не має робочого персоналу, встановлено автоматичну систему пожежного захисту;

7) Для успішної евакуації при пожежі розміри робочого приміщення мають бути такими:

- Ширина дверей не менш ніж 1,5м;

- Висота дверей не менш ніж 2,0м;

- Ширина коридору 1,8м;

- Робоче приміщення повинно мати два виходи.

Пожежна безпека - це стан об'єкта, при якому із встановленою ймовірністю виключаються можливість виникнення й розвитку пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей [35].

Згідно з вимогою ДБН В.2.2. - 15 - 2005 [10] пожежна безпека забезпечується наступними заходами:

-- системою запобігання пожеж;

-- системою пожежного захисту;

-- організаційними заходами щодо пожежної безпеки.

Запобігання пожежі досягається наступними заходами:

-- запобігання утворення горючого середовища;

-- запобігання утворення в горючому середовищі джерел загоряння.

Для зменшення небезпеки утворення в горючому середовищі джерел запалювання передбачено:

-- використання електроустаткування, що відповідає класу пожеже небезпечної зони П-IIа, ступінь захисту електроапаратури не менш ІР-44, ступінь захисту світильників ІР-2Х;

-- захист від блискавки будинків, споруджень і устаткування;

-- забезпечення захисту від короткого замикання (контроль ізоляції, використання запобіжників);

-- вибір перетину провідників по припустимому нагріванню;

-- застосування заземлення екрана від статичної електрики. Помешкання за пожеже небезпечною категорією відноситься відповідно до НАПБ - A.01.001-2004 [36].

до категорії - В, тому що в обігу знаходяться тверді спалимі речовини й матеріали. Ступінь вогнестійкості будинку відповідно до ДБН В.2.2.-15 - 2005 [10], помешкання по вибухонебезпечній зоні класу - 20, по пожеже небезпечній зоні класу - П-IIа.

У системі пожежного захисту передбачені аварійне відключення й переключення апаратів і комунікацій. При виборі засобів гасіння пожежі для забезпечення безпеки людини від можливості поразки електричним струмом у приміщенні передбачено використовувати два вуглекислотний вогнегасник

ВВК-5. Заходи захисту приміщення від пожежі проводяться згідно з ДБН В.2.2. - 15. - 2005 [10]. Вогнегасник знаходяться на видному й легкодоступному місці. При виникненні пожежі передбачена можливість повідомлення в пожежну охорону по телефоні.

Організаційними заходами пожежної профілактики є:

1 - навчання виробничого персоналу протипожежним правилам;

2 - видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації, план евакуації.

РОЗДІЛ 5. ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ

5.1 Цивільний захист, завдання та організаційна структура

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання і ліквідації їх наслідків та надання допомоги постраждалим [22]. Цивільний захист є одним з основних пріорітетів діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання, що провадиться на всій території України у мирний час та в особливий період і поширюється на все її населення [22]. Основними завданнями цивільного захисту є [5]: -- збір та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації; -- прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій; -- здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту; -- розробка і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту; -- розробка і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту; -- створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям; -- розроблення і виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям; -- оперативне повідомлення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне та достовірне інформування про обставини, що склалися, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків; -- організація захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим; -- проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення; -- забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків; -- надання з використанням сил цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій; -- навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань; -- міжнародна співпраця у сфері цивільного захисту. ЦЗ об'єкта має таку організаційну структуру: 1. Начальник ЦЗ - керівник обєкту. 2. Орган постійного управління - спеціаліст ЦЗ. 3. Координуючий орган - КНС. 4. Орган повсякденного управління - диспетчерська служба. 5. Сили ЦЗ: - ланка (пост, відділення, група, команда) РХС; - аварійно-технічна ланка; - медична ланка; - ланка пожежогасіння; - ланка оповіщення та звязку; - ланка по обслуговуванню сховищ та укриттів; - пункт видачі ЗІЗ; - евакоорган. 6. Усі вищезазначені сили мають матеріальні, технічні, фінансові, медичні ресурси та резерви, засоби оповіщення та зв'язку. 7. ЦЗ об'єкта функціонує в 5-ти режимах: - режим повсякденного функціонування; - режим підвищеної готовності; - режим надзвичайної ситуації; - режим надзвичайного стану; - режим особливого періоду.

5.2 Можливі НС, які можуть виникнути на об'єкті в мирний час та воєнний час з урахуванням стану природно - техногенної безпеки цієї території

Об'єктом цивільного захисту є «Управління підприємством, спрямоване на підвищення його ефективної діяльності» . Об'єкт ПП «Тиндик» не відноситься до потенційно-небезпечних об'єктів. На території об'єкта відсутні будь-які ПНО. Серед НС техногенного характеру найбільшу небезпеку становлять пожежі (вибухи) [44]. Серед НС природного характеру найбільшу небезпеку становлять НС метеорологічного та медико-біологічного характеру: - сильні дощі; - сильний вітер; - град; - заморозки; - різкі зміни погоди; - підтоплення. На території об'єкту ПП «Тиндик» ПНО не знаходиться.

5.3 Основні заходи захисту населення і території об'єкту

З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних витрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист [45]. Оповіщення та інформування здійснюється з використанням загальнодержавних, територіальних і локальних автоматизованих систем центрального оповіщення у вигляді безперервного звучання сирен, гудків тощо. Цей сигнал означає «Увага, Всім!». За цим сигналом ЗМІ передають повідомлення такого змісту: - що трапилося; - які заходи вживаються; - порядок дій населення. Порядок оповіщення на об'єкті покладено на спеціаліста ЦЗ [45]. Спостереження і лабораторний контроль включає створення мереж контролю, організацію збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами. Укриття у захисних спорудах. Для забезпечення укриття населення створюється фонд захисних споруд: - сховища; - ПРУ; - прості укриття. Місце знаходження захисних споруд позначено на схемі. Здійснення заходів з евакуації населення. Евакуація може бути часткова або повна. Рішення на проведення евакуації приймає: - на державному рівні - КМУ; - на регіональному рівні - обласна ДА; - на об'єктовому рівні - керівник об'єкту. Для проведення евакуації створюються завчасно евакооргани, визначаються місця евакуації (зони, безпечні для проживання), маршрути евакуації та способи їх проведення. Маршрути евакуації вказані на схемі. Інженерний захист території включає урахування генеральних планів забудови НП (об'єкту), здійснення контролю за раціональним розміщенням ПНО, будівництво протизсувних, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення, будівництво споруд, будинків, інженерних мереж та транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності [45]. Медичний захист здійснюється для запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідеміологічного благополуччя в НС. На об'єкті накопичені медичні засоби захисту: ППМ, АІМЗ, ІПП-9, ІДП(с). Забезпечення МЗС на об'єкті складає 75%. Біологічний захист включає: - виявлення осередку біологічного зараження; - прогнозування масштабів розвитку наслідків БЗ; - використання колективних та індивідуальних засобів захисту; - введення режимів карантину та обсервації; - знезаражування осередку БЗ; - профілактичні заходи; - дотримання протиепідемічного режиму суб'єктами господарювання. Екологічний захист включає здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торф'яних) від пожеж, затоплень і обвалів; ліквідацію лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів, тощо. Радіаційний та хімічний захист включає виявлення вогнищ (осередків) радіаційного та хімічного забруднення та проведення його оцінки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами Р та Х захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки [45]. На об'єкті накопичені та підтримуються в постійній готовності: 1. ЗІЗ (респіратори, протигази, спеціальні костюми). Забезпечення ЗІЗ складає 60%. 2. Прилади радіаційної (ДП-5В), хімічної (ВПХР) розвідки та дозиметричного контролю (ІД-1). 3. Розроблені типові режими радіаційного захисту населення. 4. Засоби для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також, санітарної обробки населення. 5. Існує методика оцінки радіаційної та хімічної обстановки.

5.4 Заходи по забезпеченню проведення Р та ІНР

Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт створюються невоєнізовані формування ЦЗ. Їх склад та оснащення визначає начальник ЦЗ об'єкта. На об'єкті створені такі формування ЦЗ: 1. Пост РХС. 2. Санітарна ланка. 3. Аварійно-рятувальна ланка. 4. Ланка оповіщення та зв'язку. 5. Ланка пожежогасіння. 6. Аварійно-технічна ланка. 7. Пункт видачі ЗІЗ. Головним завданням формування ЦЗ є: - визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напряму розповсюдження зараженої хмари чи пожежі; - локалізація та гасіння пожеж; - визначення об'єктів та населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека; - визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання та локалізації небезпеки; - пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень; - надання потерпілим першої медичної допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади; - вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони; - організація життєзабезпечення; - санітарна обробка уражених; - знезараження одягу, взуття, ЗІЗ, території, споруд, техніки; - проведення інших невідкладних робіт. Завдання окремому формуванню ЦЗ уточнюються в кожному окремому випадку, а підготовка їх до дій в НС здійснюється на об'єкті за спеціальною програмою навчання формування ЦЗ. На рисунку 5.1. зображено схему організації заходів ЦЗ на ПП «Тиндик».

ВИСНОВКИ

Дана робота складається з трьох розділів, таких, як:

- РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА;

- РОЗДІЛ 2 РОЗГЛЯД ДІЯЛЬНОСТІ ПП «ТИНДИК»;

- РОЗДІЛ 3 УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ, СПРЯМОВАНЕ НА ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

У РОЗДІЛІ 1 були розглянуті такі теоретичні питання, як:

1. 1. Сутність і поняття стратегії збуту та її роль для підприємства.

1.2. Елементи збуту.

1.3. Методи та форми стимулювання збуту.

Було визначено, що поняття «збут» - це система елементів і дій щодо забезпечення ефективного продажу та задоволення потреб покупців.

Збутова політика - це сукупність взаємозв'язаних елементів збутової діяльності, спрямованих на задоволення потреб споживачів шляхом оптимального використання збутового потенціалу підприємства і забезпечення на цій основі ефективності продажу.

Розглянуто елементи збуту, такі, як:

1 - транспортування продукції;

2 - зберігання продукції;

3 - контакти з покупцями;

4 - доробка продукції.

Розглянуто методи та форми стимулювання збуту.

Виявлено, що стимулювання збуту (продажів) може здійснюватися за трьома основними напрямками: - внутріфірмове стимулювання; - стимулювання дилерської мережі; - стимулювання споживачів.

Основні форми та методи збуту представлено в табл. 1.2.

У РОЗДІЛІ 2 представлена характеристика діяльності ПП «Тиндик», управлінська органіграма, асортимент продукції.

Проведено фінансово - економічний аналіз показників діяльності підприємства, який показав, що підприємство досить стабільно функціонує, ефективно використовує свої виробничі фонди та отримує відповідний прибуток.

За допомогою матриці БКГ та даних про обсяг продажів і рентабельність визначено, які товари є більш перспективними, і які слід розширяти та в результаті виявлено, що найбільш перспективними товарами ПП «Тиндик» є алкогольні напої, які знаходяться в «зірках» і для яких характерне збереження та зміцнення даної позиції.

Також проведено аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, та виявлено, що внутрішнє середовище є досить задовільним і не має загроз для подальшої діяльності магазину.

Проведений аналіз факторів зовнішнього середовища показує, що, для підприємства вони значної загрози не мають, і зовнішнє середовище є досить стабільним та безпечним.

Для забезпечення більшої конкурентоспроможності, прибутковості та ефективної діяльності, ПП «Тиндик» планує організацію рекламної кампанії.

У РОЗДІЛІ 3 представлено розрахунок ефективності стратегії збуту за такими показниками, як операційний важіль, поріг рентабельності та запас фінансової міцності підприємства.

Проведено оцінку ефективності реклами та виявлено, що реклама виявилася економічно ефективною для ПП «Тиндик».

Запропоновано рекламні заходи для ПП «Тиндик», такі, як:

- реклама на вітринах магазину;

- плакати;

- усна реклама;

- фірмові цінники,

- дегустації.

Рекламна кампанія надає ПП «Тиндик» такі переваги:

- Збільшення кількості глядачів та читачів;

- Сприяє активізації персонального продажу товару на ринку;

- Стимулювання збуту продукції;

- Заохочення споживачів;

- Додатковий прибуток.

У РОЗДІЛІ 4 розглянуто охорону праці і основні правила безпеки та поведінки на підприємстві.

У РОЗДІЛІ 5 розглянуто цивільний захист та основні заходи захисту населення і території об'єкту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про підприємство: Закон України від 7 лютого 1997.// http://zakon. rada. gov. Ua.

2. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб» від 15.05.2003 р., №755-ІV.

3. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694 - ХІІ.

4. Закон України "Про цивільну оборону України" від лютого 1993 року.

5. Закон України: «Кодекс цивільного захисту України». Від 02.10.2012 р. № 5403-У1.

6. Азоев Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія, практика. - М.: Центр економіки і маркетингу, 1999. - с. 389.

7. Аристархова М. Маркетинговые исследования рекламная деятельности / Маркетинг, №1, 2002 г. - с. 7.8. Балабанова Л. В. Оптовая торговля: маркетинг и коммерция. М.: Экономика 1990. - с. 233-235.

9. Болт Г.Дж. Практичний посібник з управління збутом. Пер.с англ. / Науч.ред. і авт.предісловія Ф.А. Крутиков. - М.: Економіка, 2000. - с. 287.

10. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення. ДБН В.2.2-15-2005.

11. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління підприємством: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, виправл. і доп. За ред. Василенка В. О. - К.: ЦНЛ, 2004. - с. 400.

12. Войчак А., Камишніков Р. Конкурентні переваги підприємства:сутність і класифікація. // Маркетинг в Україні. - 2005. - № 2 - с. 50.

13. Гандзюк М.П. та ін. Основи охорони праці: Підручник для студ. вищих навч. закладів / М.П. Гандзюк., С.П. Желібо, М.О. Халімовський. К.: Каравела; Львів: Новий Світ, 2000, 2003. - с. 408.

14. Геверик Є.О. Охорона праці. Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. / Є.О. Геверик. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. - с. 208.

15. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навчальний посібник. -К.: Вища школа. - 1994. - с. 69 - 70.

16. Гавриленко Н.И. Основы маркетинга: Учебное пособие. - Тула: Инфра, 2006. - с. 350.

17. Голіков Є.А. Маркетинг і логістика: Учеб.пос. - М.: Видавничий будинок «Дашков і К», 2000. - с. 411. 18. Голубков Є. П. Маркетингові дослідження. Теорія, практика і методологія. - М.: Финпресс, 1999. - с. 389.

19. Грибан В.Г. Охорона праці: Навч. посібн. для студ. вищих навч. закл. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - с. 280.

20. Данько Т.П. Управління маркетингом. - М.: ИНФРА-М, 1997. - с. 315.

21. Депутат О.П. та інші. «Цивільна оборона». 2012. - с. 123.

22. Карлаш П.І., Олейниченко Г.О., Радченко В.В. - «Цивільна оборона» ХДТУБА. 2007 р. Інв. № 601.

23. Кисилева П.А. Выбор наиболее продуктивных средств продвижения в условиях ограниченного бюджета / Маркетинг и маркетинговые исследования ,№5, 2003. - с. 429.

24. Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркетинговий анализ. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - с. 176.

25. Когутяк Ю.І. Управління рекламною діяльністю на сучасному етапі: сутність та специфіка // Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2005.- № 1.- с.130-135.

26. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент -- СПб; Питер Ком, 1998. - с. 254.

27. Крылова Г.Д. Практикум по маркетингу. М.: ЮНИТИ 1995. - с. 517.

28. Ламбен Ж.Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива -- СПб.: «Перспектива», 1996. - с. 289.

29. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово - экономической деятельности предприятия. - М: 2002. - с. 147.

30. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. -- СПб.: «ПитерКом», 2000. - с. 296.

31. Матанцев А.Н. Эффективность рекламы - М.: Финпресс, 2002. - с. 10.

32. Маслова Т.Д., Божук С.Г., Ковалик Л.Н. Маркетинг, - СПб: Питер, 2002. - с. 89.

33. Мірзоєв Р.Г. Методологія ефективності в менеджменті і маркетингу: навчальний посібник / Р. Г. Мірзоєв. - СПб, 2002. - с. 228.

34. Минцберг Г. Стратегічний процес / Г. Минцберг, Дж. Б. Куін, С. Гошал; пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского - СПб. : Харків, 2006. - с. 88.

35. НАПБ A.01.001-2004 Правила пожарной безопасности в Украине (с изменениями, на укр.яз).

36. НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

37. Ноздревой М.М. Маркетинг: підручник, методичний комплекс з маркетингу / М.М. Ноздревой. - СПб.: Пітер, 2004. - с. 416.

38. Оганесян А.С., Оганесян И.А. Управление эффективностью рекламы // (рус.).- 2004.- № 4.- с.61-75.

39. Основы менеджмента и маркетинга: Учеб. пособие / Под ред. Р.С. Сегедова. Минск: Вышейш. шк., 1995. - с. 82.

40. Осокін В.В. та ін. Охорона праці у торгівлі: Підручник для студ. торг.-економ. і комерц. вузів / В.В. Осокін, І.В. Сорока, Б.А. Селезньова. - К.: Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. - с. 228.

41. Охорона праці в Україні. Нормативна база (4-е вид., змін. і доп.) / Роїна О. М. - К.: КНТ, 2008. - с. 544 .

42. Парамонова Т.Н. Маркетинг в роздрібній торгівлі: навчальний посібник / Т.М. Парамонова. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2006. - с. 412.

43. Пертов А.Н. Методологія розробки стратегії розвитку підприємтва.- К: Основи, 2001. - с. 123.

44. ПКМУ «Про порядок класифікації НС техногенного і природного характеру за їх рівнями» від 24 березня 2004 № 368.

45. «Положення про порядок проведення евакуації населення у випадку загрози чи виникнення НС техногенного і природного характеру», затверджене ПКМУ від 26 жовтня 2001 р. № 1432.

46. Романов А.І. Маркетинг / А.І. Романов. - М.: Банки і маркетинг, ЮНИТИ, 2004. - с. 15.

47. Раздорожний А.А. Охорона праці та безпека: Навчальний посібник. - М.: Видавництво «Іспит». - 2005. - с. 512.

48. Рудченко О.Ю. Моніторинг діяльності стратегічно важливих підприємств та підприємств - монополістів // Формування ринкових відносин в Україні (укр.). - 2003.- № 12 - с. 47-50.

49. Уэллс У., Бернет Д., Мориарти С. Реклама: принципы и практика: Навчальне видання: англ: .- 2-изд., испр..- СПб.: Питер, 1999.- с. 736.

50. Яковлева С.Я., Школьникова Е.Ф. «Охрана труда в общественном питании». М: «Экономика». - 2004. - с. 188.

51. Ярошевська В.М. Охорона праці в галузі: Навч. посібн. / В.Н. Ярошевська, В.Й. Чабан. - К.: ВД “Професіонал”. - 2004. - с. 228.

52. Ямпільська Д.О. Маркетингове планування / Д.О. Ямпільська. - СПб: Пітер. 2007. - с. 67-69.

Размещено на Allbest.ru