Форми і методи державного регулювання розвитку сфери послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук

Форми і методи державного регулювання розвитку сфери послуг

Спеціальність: Маркетингова політика

Крамченко Ростислав Анатолійович

Львів, 2008 рік

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вивчення розвитку сфери послуг є одним з найактуальніших напрямків наукових досліджень. Їх результати є вкрай необхідними для поліпшення життєдіяльності як населення загалом, так і кожної людини зокрема.

У постіндустріальних країнах виробництво послуг перевищує виробництво товарів. Разом з тим, сфера послуг - це одна з найменш вивчених сфер, що обумовлено кількома факторами. По-перше, вона є динамічною сферою, яка стрімко розвивається. По-друге, її структура є надзвичайно складною і диверсифікованою, що утруднює не тільки її вивчення, але й управління цим складним феноменальним економічним утворенням. Тим не менше проблеми розвитку сфери послуг постійно знаходяться в полі зору вчених. Так, оцінці сучасних тенденцій розвитку сфери послуг присвячені праці М. Білецького, В. Драчова, О. Шкарпової, проблемам розвитку освітніх послуг - О. Грішнової, Р. Заблоцької, В. Куценко, Л. Семів, Т. Шпараги, Г. Ямненка, економічному регулюванню розвитку сфери туристичних послуг - А. Гайдука, Я. Кашуби, питанням розвитку ринку медичних послуг - Л. Шевчук, розвитку банківських електронних послуг - О. Рудакової, особливостям інтернет-торгівлі послугами - В. Апопія, розвитку соціальної інфраструктури як бази надання освітніх та інших послуг - В. Євдокименка, У. Садової, Л. Шевчук, організаційно-економічному механізму розвитку територіального комплексу послуг - А. Мельник, маркетингу послуг - Є. Пєсоцької, О. Шканової, логістиці послуг - І. Смирнова, розвитку світового ринку послуг в умовах глобалізації економіки - В. Тіпанова, А. Філіпченка, Б. Гейтса, П. Друкера, Ф. Котлера.

Незважаючи на наявність досліджень сфери послуг, в наш час має місце недостатня вивченість процесів державного регулювання її розвитку, зокрема тих, які здатні покращити якість життя населення, з одного боку, та структуру господарства, з іншого. Це зумовлює необхідність поглибленого і всебічного вивчення форм і методів державного регулювання розвитку сфери послуг й особливостей їх застосування, що дозволить розробити цілеспрямовану стратегію розвитку цієї сфери. Така стратегія повинна орієнтуватися на раціональне поєднання традиційних та інноваційних видів послуг і формуватися під впливом інноваційних і традиційних форм та методів державного регулювання.

Актуальність розв'язання зазначених проблем та важливість очікуваних результатів для забезпечення ефективного розвитку сфери послуг зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дослідження пов'язане із тематикою науково-дослідних робіт ІРД НАН України, зокрема з НДР “Регіональні суспільні системи: організаційно-економічний механізм їх формування і розвитку в умовах соціально-орієнтованої економіки” (№Д.Р. 0104U005507), «Розроблення обґрунтувань соціально-економічного розвитку міста Львова до окремих розділів Генерального плану міста Львова» (№Д.Р. 0107U010970) та «Трансформація територіально-галузевої структури господарського комплексу Карпатського регіону» (№Д.Р. 0106U013078). При виконанні робіт дисертант брав безпосередню участь у здійсненні оцінки розвитку сфери послуг та підборі форм і методів стимулювання її поступу. Результати дисертаційної роботи покладені в основу розробки планів соціально-економічного розвитку міста Львова і Львівської області.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення особливостей функціонування сфери послуг як підсистеми національної економіки та форм й методів державного регулювання її розвитку, а також розробка рекомендацій щодо використання державних регуляторів - стимулів для активізації розвитку окремих видів сфери послуг. Для досягнення поставленої мети дослідження в роботі передбачено вирішити такі завдання:

- розкрити суть понять «послуга», «сфера послуг» і «державне регулювання розвитку сфери послуг» та дати оцінку наявній класифікації послуг;

- окреслити підходи до обґрунтування державного регулювання розвитку сфери послуг в економіці та управлінні національним господарством;

- визначити зміст, завдання й функції форм і методів державного регулювання розвитку сфери послуг;

- проаналізувати функціонування сфери послуг в контексті необхідності державного регулювання її розвитку;

- проаналізувати форми і методи державного регулювання розвитку сфери послуг та виявити проблеми їх застосування в практиці управління;

- виявити місце і роль державного регулювання функціонування сфери послуг у структурі організаційно-економічного механізму управління розвитком національного господарства;

- обґрунтувати напрямки удосконалення використання форм і методів державного регулювання для активізації розвитку окремих класів сфери послуг;

- розробити пропозиції щодо удосконалення територіальної організації сфери послуг регіону на основі застосування форм і методів державного регулювання її розвитку.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку сфери послуг під впливом застосування форм і методів державного регулювання.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-методичні положення формування системи форм і методів державного регулювання розвитку сфери послуг в структурі національної економіки.

Методи дослідження. У процесі дослідження для розкриття змісту понять і категорій використані методи:

- теоретичного узагальнення й порівняння;

- системного підходу - для окреслення місця сфери послуг в національній економіці;

- просторового аналізу - для виявлення особливостей розвитку сфери послуг територіальних утворень різного ієрархічного рівня;

- графічного методу - для відображення трансформаційних процесів розвитку сфери послуг під впливом дії форм і методів державного регулювання розвитку сфери послуг;

- метод аналогії - для удосконалення управління розвитком сфери послуг в системі національної економіки.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі й нормативні акти, дані Держкомстату України, результати наукових розробок українських і зарубіжних вчених та дані мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у наступному:

Вперше:

- окреслені можливості стимулювання підприємств, що виробляють послуги, шляхом управління їх маркетинговою діяльністю на основі врахування ситуаційного підходу, передбачення альтернативних варіантів прийняття управлінських рішень за допомогою математичної моделі.

Удосконалено:

- стратегію стимулювання розвитку сфери послуг, яка повинна розроблятися в складі національної та регіональних стратегій соціально-економічного розвитку;

- на основі цього запропоновано внести відповідні поправки до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 року №2850-IV;

- структуру сфери послуг, яка принципово відрізняється від структури, представленої в офіційних виданнях тим, що в останніх класифікація послуг здійснюються з огляду на результат трудової діяльності в кожному конкретному виді економічної діяльності, а автором пропонується розглядати послугу як результат задоволення потреби, що накладає специфічне забарвлення на послугу як на специфічний продукт, яке проявляється через ознаки виникнення потреби, що дає можливість представити її у такому вигляді: соціально-особистісні, побутово-рекреаційні, праці забезпечувальні, управлінські, виробничі послуги;

- структуру організаційно-економічного механізму державного регулювання розвитку сфери послуг, в склад елементів якого включено: керовану систему (сферу послуг з усіма її підсистемами та елементами) та керуючу систему (систему державного управління) з усіма взаємозв'язками між ними, систему відліку, зокрема нормативно-правове поле і спосіб функціонування керованої та керуючої систем, систему форм і методів впливу керуючої системи на керовану з послідовною зміною її соціально-економічних станів та керованої системи на керуючу з послідовною зміною ознак і функцій останньої.

Набули подальшого розвитку:

- розкриття змісту дефініції «сфера послуг» як сукупності підприємств, установ, організацій, окремих осіб, що виробляють послуги для задоволення потреб як постійного, так і тимчасового населення; при цьому, підкреслюється, що сфера послуг повинна розглядатися як органічна частина сфери послуг країни, що дозволяє застосувати аналогічні підходи до визначення структури сфери послуг країни, регіону, інших локальних територіальних суспільних систем (міст, адміністративних районів);

- напрямки удосконалення територіальної організації сфери послуг, серед яких особлива увага приділена подоланню гострих диспропорцій між розміщенням виробництва послуг і розселенням споживачів послуг, запропоновані підходи до поліпшення управління розвитком сфери послуг на національному та регіональному рівнях.

Практичне значення одержаних результатів.

Теоретико-методологічні результати виконаного дослідження можуть бути використані з метою відбору форм і методів державного регулювання розвитку сфери послуг для підвищення ефективності управління як сферою послуг, так і національною економікою загалом. Отримані дисертантом наукові результати використані при обґрунтуванні Концепції Генерального плану міста Львова у процесі розробки проекту Стратегії розвитку міста Львова (довідка №2301-314 від 02.04.2008 р.), послугували при розробці стратегії діяльності туристичної фірми ТзОВ СП “Міст -Тур” (довідка №347/04 від 13.04.2008 р.), враховані при підготовці програм нових дисциплін Львівського інституту МАУП (довідка №293/08 від 11.04.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, викладені у дисертації, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті здобутки, які є особистим науковим доробком автора.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення і результати дослідження апробовані на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: на І-ій Міжнародній науково-практичній конференції «Управління державою ІІІ-го тисячоліття» (Львів, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика» (Дрогобич, 11-12 жовтня 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія і практика стратегічного управління розвитком регіональних суспільних систем» (Івано-Франківськ, 6-8 грудня 2007 р.).

Публікації результатів дослідження. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 14 наукових праць, загальним обсягом 9,57 д.а., в тому числі особисто автору належать 5,83 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладено на 194 сторінках комп'ютерного тексту. Робота містить 25 рисунків, 32 таблиці. Список використаних літературних джерел нараховує 247 найменувань на 26 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження державного регулювання розвитку сфери послуг» проаналізовано суть понять «послуга», «сфера послуг» і «державне регулювання розвитку сфери послуг», уточнено класифікацію послуг, окреслені підходи до обґрунтування державного регулювання розвитку сфери послуг в економіці та управлінні національним господарством, розкрито зміст, завдання, функції форм і методів державного регулювання розвитку сфери послуг.

Уточнено зміст поняття «послуга», яку автор трактує як сукупність дій людини, установ, підприємств чи організацій, що здійснюються для задоволення потреб особи чи суспільства загалом, результатом яких є специфічний продукт - трансформовані якісні ознаки чи властивості особи, або суспільства в цілому (наприклад, поліпшення здоров'я в результаті використання медичних послуг), поліпшені побутово-рекреаційні умови (наприклад, підвищення якості умов проживання в результаті використання послуг ЖЕКів), забезпечення працевлаштування населення (наприклад, зміна діяльності внаслідок використання послуги сфери праці), регулювання поведінки особи чи суспільства загалом (наприклад, регулювання поведінки населення під час виборів кандидатів до органів влади в результаті використання управлінської послуги), переміщення людей, товарів, інформації, сировинних та фінансових ресурсів в просторі (наприклад, доставка людей, товарів до місця призначення в результаті використання транспортних послуг), а також видозмінені матеріально-речовинні форми раніше вироблених товарів (наприклад, відремонтовані товари широкого вжитку в результаті використання послуг в підприємствах побутового обслуговування населення).

Сфера послуг тлумачиться як сукупність підприємств, установ, організацій, окремих осіб, які виробляють послуги для задоволення потреб населення, і розглядається як органічна частина національної економіки. Якщо в офіційних виданнях тлумачення послуги та класифікація послуг здійснюються з огляду на результат трудової діяльності в кожному конкретному виді економічної діяльності, то автор пропонує розглядати послугу як результат задоволення потреби, що накладає специфічне забарвлення на послугу як на специфічний продукт, яке проявляється через ознаки виникнення потреби.

В роботі проаналізовано економічні теорії, спрямовані на активізацію сфери послуг, а саме: меркантилізм, в рамках якого викладені міркування щодо підтримки конкретного виду послуг, класична теорія регулювання (актуальна при формуванні ринку послуг), кейнсіанство (активізація розвитку сфери в послуг в багатьох країнах завдячує саме застосуванню цієї теорії), теорія центральних місць, концепція факторів. З огляду на важливість стимулювання розвитку сфери послуг великий інтерес викликають теорії неокласичного, неоліберального, неоконсервативного напрямку, які визнають необхідність державного втручання в економічне життя суспільства, але зводять його до мінімуму і віддають перевагу непрямим методам державного впливу. Наприклад, монетаризм сприяє розвитку в першу чергу фінансових послуг. Встановлено, що роль застосування теорії економічного розвитку важко переоцінити з огляду на розвиток сфери послуг. У цьому контексті теорія економічного розвитку має важливе значення для розробки нових моделей життєдіяльності територіальних суспільних систем різного ієрархічного рівня в процесі економічного зростання. Такі моделі повинні містити в своїй структурі моделі організації сфери послуг. Серед теорій, в яких є спроби пояснити окремі елементи нових моделей життєдіяльності, які є стимуляторами розвитку сфери послуг регіону, можна виділити теорію корисності. Особливе місце серед теорій, в яких нові стандарти життєдіяльності населення розглядаються опосередковано.

Аналіз теоретичних положень з точки висвітлення в них поглядів на поліпшення стандартів життєдіяльності населення, а отже на поліпшення функціонування сфери послуг, дозволяє стверджувати, що остання розглядається в їх рамках переважно опосередковано. Тому необхідно розробити сучасну економічну теорію, в якій державне регулювання розвитку сфери послуг знайшло би належне місце і відображення.

Під «державним регулюванням розвитку сфери послуг» автор розуміє цілеспрямований вплив держави на об'єкти сфери послуг і процеси, що в ній відбуваються, з метою узгодженості дій суб'єктів сфери послуг з іншими суб'єктами національної економіки і досягнення бажаних результатів впорядковування окремих підсистем цієї сфери шляхом ліквідації непотрібних послуг та активізації розвитку виробництва інноваційних послуг, підпорядкування розвитку сфери послуг та її складових певним правилам, нормативам і законам, досягнення нормальної потужності та роботи сфери послуг відповідно до потреб населення. Автор дійшов висновку, що «стимулювання розвитку сфери послуг регіону», яке є важливою складовою державного регулювання розвитку сфери послуг, це створення і впровадження в практику господарювання системи стимулів для прискорення, посилення, поліпшення розвитку сфери послуг. Очевидно, що стимулювання розвитку сфери послуг здійснюється за допомогою застосування низки різноманітних форм і методів стимулювання. Під стимулом розуміється все те, що викликає зацікавленість у розвитку сфери послуг. Крім того, будь-яку спонукальну силу чи причину розвитку сфери послуг можна вважати стимулом її розвитку. Метод стимулювання розвитку сфери послуг - це спосіб чи прийом активізації дії наявного стимулу її розвитку чи створення нового стимулу.

Форма стимулювання розвитку сфери послуг - це певним чином організована система стимулів для активізації розвитку цієї сфери. Стимулювати розвиток сфери послуг можна шляхом застосовування різноманітних форм і методів створення і використання стимулів для активізації її розвитку. Оскільки, йдеться про застосовування різноманітних форм і методів створення і використання стимулів для активізації розвитку цієї сфери, то очевидно, що стимулювання можливе при здійсненні тих чи інших впливів ззовні. Ці впливи представляють собою направлену дію на об'єкт сфери послуг, її підсистему чи сферу загалом, або на процес, який відбувається у цій сфері з метою забезпечення бажаних змін у структурі, особливостях розвитку сфери послуг та її елементів, тобто тих, які б сприяли реалізації відповідних цілей діяльності. Отже, стимули, методи і форми стимулювання розвитку сфери послуг, направлені дії, особливості управління, все це в сукупності є механізмом управління сферою послуг. Направлені дії здійснюються під впливом мотивації, яка, як процес спонукання, передбачає наявність причин, що базуються на інтересі та спонукають певний суб'єкт до діяльності. Стимулювання, його форми і методи є важливою ланкою механізму управління.

Форми стимулювання залежать від способу управління, методи стимулювання - від форми стимулювання, а всі вони в сукупності - від типу економічної системи країни, тобто від особливості упорядкування, координованості зв'язків між її економічними суб'єктами.

Обґрунтовано, що основними завданнями форм і методів стимулювання розвитку сфери послуг регіону є досягнення бажаних результатів у збільшенні потужності інфраструктурних мереж сфери послуг України та її регіонів, поліпшенні територіальної організації сфери послуг на національному і регіональному рівнях, підвищенні якості обслуговування населення. Отже, головна функція стимулювання розвитку сфери послуг - регулююча.

Другий розділ «Аналіз особливостей державного регулювання розвитку сфери послуг» присвячено аналізу функціонування сфери послуг у контексті необхідності державного регулювання її розвитку, виявленню найгостріших проблем й оцінці розвитку виробництва окремих видів послуг у розрізі класів, аналізу форм і методів державного регулювання розвитку сфери послуг та проблем їх застосування в практиці управління.

Встановлено, що останнім часом сформувалася низка як спільних, так і відмінних рис розвитку сфери послуг в Україні на фоні розвитку цієї сфери в інших країнах світу. Вивчення зарубіжного досвіду розвитку сфери послуг дозволило виявити високу частку економічно активного населення (60-70%) та виробництва ВНП (60%) у розвинених країнах світу, дещо нижчі показники в менш розвинених країнах та відносно високі показники частки зайнятих у цій сфері у багатьох слаборозвинених країнах Азії, Африки та Латинської Америки внаслідок нерозвиненості промисловості або сільського господарства. Це дозволило припустити, що відносно висока частка сфери послуг в Україні викликана не стільки активним розвитком сучасних послуг, скільки різким спадом розвитку промисловості і сільського господарства у період затяжної та гострої кризи 90-х років ХХ ст. Адже, за оцінками науковців, фахівців, спеціалістів, Україна, як і всі інші постсоціалістичні країни, суттєво відстає від розвинених країн за рівнем витрат населення на послуги від сукупних витрат на товари і послуги. Сказане є підтвердженням того, що досягнути високого розвитку сфери послуг за усіма параметрами в Україні можна лише, піднявши її розвиток на належний рівень. Крім того, недооцінка реального значення розвитку сфери послуг для поступу національної економіки може гальмувати вихід торговельних зв'язків за межі національних кордонів, тобто виступатиме лімітом фактором інтернаціоналізації сфери обігу (товарної стадії руху капіталу). Саме інтернаціоналізація сфери обігу в наш час залишається загальною активною тенденцією для всіх країн світу, які прагнуть отримати економічну вигоду від міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі. На послуги припадає близько 2/3 світового валового продукту.

Рівень розвитку сфери послуг України виглядає доволі скромно. Так, в Україні витрати населення на послуги становили до 2006р. менше 10%, у 2006р. - дещо більше 10% загального обсягу реалізованих товарів та послуг. Ці дані засвідчують про можливості розвитку сфери послуг, враховуючи зростаючі потреби населення. Потрібна постійна увага владних структур до її поступу, насамперед, на регіональному та місцевому рівнях. Отже, підсилення зростання потреб населення різними стимулами може суттєво активізувати розвиток сфери послуг. Одночасно, важливо зацікавити владні структури у розвитку сфери послуг Україні на національному та регіональному рівнях. Згідно з даними Держкомстату України, в країні найбільшу частку у структурі обсягу реалізованих послуг за видами економічної діяльності займають обсяги послуг пошти й зв'язку (майже третина загального обсягу послуг). На другому місці - послуги різних видів транспорту (28%).

За останні два роки розвиток сфери послуг в Україні дещо загальмувався: сформувалася тенденція зменшення частки послуг, реалізованих населенню, інтенсифікувалася трансформація структури сфери послуг за видами економічної діяльності. В той же час, у 2005-2007 рр. сфера послуг окремих регіонів, наприклад Львівської області, розвивалася випереджувальними темпами. Підприємства та їх структурні підрозділи у 2007р. реалізували послуг на суму 5057,3 млн. грн., у тому числі 24,7% від загального обсягу становили послуги, реалізовані населенню. У структурі реалізованих послуг в межах Львівської області протягом 2007 р. переважали транспортні послуги - 42,4%, послуги пошти та зв'язку - 17,6%, послуги з охорони здоров'я (переважно санаторно-курортні) - 8,3%.

Автором здійснено аналіз виробництва окремих видів послуг в розрізі класів, згідно з розробленою класифікацією, що дозволило виявити ті ознаки, застосовуючи форми і методи стимулювання активізації прояву яких сприятиме удосконаленню сегментації ринку послуг й поліпшенню обслуговування населення і виробництва. В результаті виявлено, що найбільш проблемними питаннями розвитку сфери послуг у Львівській області є низький рівень розвитку інфраструктури підсистем, які надають послуги всіх класів. Низька якість більшості видів послуг. Низька оплата праці, зайнятих у сфері послуг. Деформована компонентна і територіальна структура сфери послуг. Для розв'язання цих проблем застосовувалися методи стимулювання розвитку сфери послуг регіону, які можна поділити на прямі, тобто ті, за допомогою яких можна впливати безпосередньо на розвиток сфери послуг, та непрямі, тобто ті, за допомогою яких можна впливати на розвиток сфери послуг опосередковано.

Серед прямих методів доцільно назвати держконтракт, субсидії, субвенції, дотації, ліцензування, квотування, контингентування, прямі витрати уряду, встановлення фіксованих цін на ті чи інші види послуг, встановлення економічних, соціальних, екологічних стандартів конкретних послуг. Про особливості застосування прямих методів стимулювання розвитку сфери послуг на регіональному рівні засвідчують наступні дані. Доходи місцевих бюджетів, за оперативними даними Державного казначейства у Львівській області (з урахуванням загального і спеціального фондів), за 2007р. становили 3086,0 млн. грн., видатки профінансовано в обсязі 2658,4 млн. грн. У загальній сумі доходів 1685,3 млн. грн. склали офіційні трансферти (дотації, субвенції), одержані з Державного бюджету України. Переважну частину усіх видатків у Львівській області (81,9%) спрямовано на утримання соціально-культурної сфери: зокрема, на освіту використано - 34,8%, охорону здоров'я - 20,8%, на соціальний захист та соціальне забезпечення - 21,7%. Ці дані засвідчують про сформовані в суспільстві деформації щодо підтримки державою розвитку тих підсистем, які реалізують послуги, що забезпечують первинні потреби людини: ще в деякій мірі підтримується освіта та охорона здоров'я. Про культуру і спорт майже не йдеться. Їх, так само, як і відпочинок та житло, повинні забезпечити собі самі мешканці регіону.

До правових методів стимулювання розвитку сфери послуг слід віднести систему законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання, які виробляють та реалізують послуги. Економічні методи стимулювання розвитку сфери послуг регіону пов'язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку. Інструментами економічних методів є: ставки податків, облікові ставки, митні тарифи, норми амортизації. Адміністративні методи, які базуються на використанні сили державної влади і доволі часто використовуються для регулювання діяльності у сфері послуг на національному і регіональному рівнях, нерідко приводять до зворотного (анти стимулюючого чи стримуючого) ефекту розвитку цієї сфери. І це не дивно. Адже, найчастіше адміністративні методи представляють собою найрізноманітніші заборони, дозволи або примуси, які є необхідними і навіть ефективними у таких сферах виробництва послуг, як охорона здоров'я, захист національних інтересів у світових господарських зв'язках (ліцензування експорту послуг, контроль за імпортом послуг тощо). Основними інструментами адміністративних методів є:

- укази, декрети, розпорядження;

- ліцензування, квотування, контингентування;

- встановлення фіксованих цін;

- встановлення соціальних стандартів і нормативів;

- контроль за дотриманням законів і правил;

- санкції за порушення.

Форми стимулювання розвитку сфери послуг можуть бути спрямовані на наступне:

- стимулювання споживачів;

- стимулювання посередників;

- стимулювання виробників послуг.

Для стимулювання своїх споживачів окремі виробники часто надають право безкоштовного користування послугою протягом визначеного терміну з метою формування кола постійної клієнтури, що досягається завдяки усвідомленню клієнтом протягом такого часу реальної цінності послуги. Проте цей метод є для виробників послуг найбільш затратним. Для стимулювання потенційних клієнтів вони часто використовують цінові методи. Наприклад, застосовуються такі схеми: кожна десята (п'ята) послуга надається постійному клієнтові безоплатно. Особлива увага відводиться рекламі, яка суттєво сприяє притоку клієнтів. Значний успіх мають такі методи, як конкурси, ігри, лотереї, під час яких виборюється право на надання безоплатних послуг, або отримання послуг на пільгових основах. Посередників реалізації та виробників послуг стимулюють преміями, сувенірами та подарунками, додатковими відпустками, можливостями кар'єрного росту тощо. Для них організовують тренінги та навчання, які дають можливість зрозуміти, що при зростаючій конкуренції на ринку послуг, існувати і динамічно розвиватись будуть лише високопрофесійні компанії.

Безумовно, в Україні важливо використовувати зарубіжний досвід, напрацьований у площині стимулювання розвитку сфери послуг. Але, робити це слід враховуючи реалії функціонування української економіки. Зокрема, актуальною є побудова і впровадження оптимальної системи оплати праці в сфері послуг як виробникам, так і реалізація послуг.

Кожен з представлених вище методів та інструментів стимулювання розвитку сфери послуг є цінним сам по собі, але застосування їх в управлінні розвитком цієї сфери супроводжується необхідністю розв'язання низки проблем. По-перше, виявлено, що застосування одного й того самого методу стосовно різних видів обслуговування, що відносяться до різних класів послуг, дає різний результат. По-друге, цілком очевидно, що правові чи адміністративні методи легше застосувати, оскільки вони часто мають наказову форму, в той час, як застосування інших методів стимулювання розвитку сфери послуг в значній мірі пов'язано з суб'єктивним фактором (наприклад, кваліфікованістю управлінського персоналу, розуміння ним важливості застосування конкретних методів тощо).

Ось чому застосування форм і методів стимулювання розвитку сфери послуг в практиці життєдіяльності та в управлінській діяльності вимагає розробки і реалізації спеціальних програм, спеціальної підготовки кадрів тощо.

У третьому розділі «Удосконалення використання форм і методів державного регулювання в управлінні розвитком сфери послуг» розкривається місце і роль державного регулювання розвитку сфери послуг у структурі організаційно-економічного механізму управління розвитком національного господарства, окреслюються напрямки удосконалення використання форм і методів державного регулювання для активізації розвитку окремих класів сфери послуг, висвітлюються особливості удосконалення територіальної організації сфери послуг у результаті застосування форм і методів державного регулювання її розвитку.

Ефективний розвиток сфери послуг можливий лише при повноцінній роботі організаційно-економічного механізму управління національним господарством, під яким доцільно розуміти в сукупності: керовану систему - національну економічну систему з усіма її підсистемами й елементами та керуючу систему (державну систему управління та місцевого самоврядування) з усіма взаємозв'язками між ними; систему відліку, зокрема нормативно-правове поле і спосіб функціонування керованої та керуючої систем; систему форм і методів впливу керуючої системи на керовану з послідовною зміною її соціально-економічних станів та керованої системи на керуючу з послідовною зміною ознак і функцій останньої. Керована система структурується на підсистеми, серед яких вагоме місце займає сфера послуг. Керуюча система структурується відповідно до структури керованої системи (табл. 1).

Таблиця 1. - Взаємозв'язок між підсистемами організаційно-економічного механізму регулювання регіонального розвитку і регулювання розвитку сфери послуг:

Керуюча система повинна мати можливість вільно застосовувати методи стимулювання соціально-економічного розвитку керованої системи, що часто здійснюється через нормативно-законодавчі акти, наприклад, через Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів», в якому передбачено, що державне стимулювання розвитку регіонів здійснюватиметься відповідно до основ державної регіональної політики, державних програм економічного і соціального розвитку України, законів про Державний бюджет України, загальнодержавних програм, інших законів та актів законодавства України.

Перспективним інструментом стимулювання розвитку сфери послуг в організаційно-економічному механізмі управління національним господарством і регіональним розвитком є підвищення рівня доходів населення. Так, з 1 січня 2008 року внесено низку важливих змін до законодавчих актів, що регулюють питання пенсійного забезпечення громадян. Доходи населення зростатимуть і за рахунок збільшення середньомісячної заробітної плати.

У найближчому часі розвиток сфери послуг стане пріоритетним напрямком практично у всіх регіонах України. На першому плані - добудова третього транспортного коридору, поліпшення транспортної інфраструктури. Її активний розвиток може стати вагомим стимулом для виникнення інших видів інфраструктури та інтенсифікації розвитку інших класів послуг. Наприклад, зростання рівня автомобілізації зумовлює ріст дорожньо-транспортних пригод, в яких страждають та гинуть люди. Це викликає додаткову потребу в медичній допомозі, необхідність в ритуальних послугах тощо. В результаті інтенсифікується розвиток соціально-особистісних та інших послуг.

Важливо взяти до уваги можливість стимулювання розвитку підприємств, що виробляють послуги, шляхом управління їх маркетинговою політикою. Адже, внаслідок змін в діяльності господарюючих суб'єктів при створенні діючого ринкового механізму і нестабільності ситуації в зовнішньому середовищі зростає потреба у врахуванні різних видів взаємозв'язків у процесі управління маркетинговою політикою підприємств, що виробляють послуги. Для економічних систем загалом та для управління маркетингом зокрема характерним є використання множини оптимізаційних критеріїв:

За конкретної ситуації ці критерії набувають значень залежно від впливу факторів, які можна об'єднати в три групи: визначені, невизначені і випадкові.

Згідно такого групування розрізняють класи ситуацій і задачі управління маркетинговою політикою.

Управлінські задачі при фіксованих умовах є найпростішими. За такої ситуації виявляється множина альтернатив:

- з якої вибирають альтернативу А_j, яка найкращим чином відповідає меті управління маркетинговою політикою, а саме: максимізує чи мінімізує показник ефективності обраного критерію управління маркетингом:

К_j = f * (А_j)

Усі альтернативи є багато параметричними. Їх оцінюють множиною часткових результатів:

Вимірювати ці параметри треба за допомогою інтегруючої їх результати функції:

Оптимізаційний критерій визначається багатьма чинниками і результативність управління маркетинговою політикою може бути оцінена таким чином:

К_j = f * (R_j, L_j) max

При визначенні параметрів альтернативи стохастичними процесами з відомими законами розподілу, прийняття рішень у маркетинговій політиці є ризикованим. Така ситуація зумовлюється несприятливим поєднанням діючих випадково чинників і критерії оцінки альтернатив R_j носять вірогідний характер. Кожному R_ij притаманна своя ймовірність настання події, яка визначається законом розподілу. Показником такої міри ризику виступає середньоквадратичне відхилення. Низька щільність його розподілу збільшує міру ризику і навпаки. Якщо середньоквадратичне відхилення для різних альтернатив збігається, то доцільно використовувати відносний показник - коефіцієнт варіації. Найчастіше користуються квадратичним коефіцієнтом варіації, значення якого та міра ризику пов'язані обернено. Якщо дві події є взаємозалежними, то ступінь ризику оцінюють коефіцієнтом кореляції.

Якщо імовірності можливих наслідків є невідомими, то ситуації прийняття управлінських рішень відносять до групи за умов невизначеності. У цій групі виділяють дві підгрупи:

1) невизначені чинники стохастичної природи, які зумовлені недостатнім вивченням об'єкта управління;

2) невизначені чинники не стохастичної природи, які не описуються термінами теорії імовірності і зумовлюють концептуально та стратегічно невизначені ситуації. Ситуації, невизначені концептуально, зумовлюються невизначеністю через слабку структуризацію різних сторін маркетингової політики або нечітко окресленими перспективами розвитку. За таких умов управлінські рішення приймаються на основі побудови дерева цілей і експертних процедур. Невизначені стратегічно ситуації, мають для порівняльного оцінювання різних варіантів рішень складні алгоритми. Критерії перетворення їх в детерміновані задачі систематизовано в табл. 2.

Таблиця 2. - Критерії перетворення стратегічно невизначених ситуацій в детерміновані задачі:

Хоча у сфері послуг маркетинг використовується недавно, очевидно, що є широкі можливості стимулювання розвитку підприємств, що виробляють послуги, шляхом управління їх маркетинговою політикою. Сказане вище приводить до висновку про необхідність розробки на національному і регіональному рівнях Стратегії стимулювання розвитку сфери послуг, яка повинна розроблятися в складі Національної стратегії соціально-економічного розвитку і Стратегії регіонального розвитку. Щоб ці завдання реалізувалися в повній мірі, необхідно внести відповідні поправки до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 року №2850-IV.

Стимулювання розвитку сфери послуг повинно бути спрямоване на удосконалення її територіальної організації, тобто на поліпшення територіальної структури сфери послуг регіону та покращення управління нею. Це завдання відноситься до надзвичайно складних проблем, оскільки для територіальної організації сфери послуг, як і для територіальної організації будь-якої іншої структурної ланки продуктивних сил, характерна повільність змін та інерційність розвитку. Разом з тим, під впливом науково-технічного прогресу в сфері послуг відбулася низка кардинальних змін: відпала потреба в одних елементах (наприклад, в телефонах-автоматах в громадських місцях), загострилася потреба в інших (зокрема, потреба у супермаркетах з широкою палітрою товарів і послуг). Найновіші види послуг характеризуються якісно новою територіальною організацією, вносять новизну у її традиційні закони. Наприклад, інфраструктурні системи мобільного зв'язку будуються за допомогою використання найвищих над рівнем моря точок - горбів, гір, висотних будинків тощо. Але, залишається висока залежність територіальної організації сфери послуг регіону від системи розселення і щільності населення. Адже, населення - це виробник послуг і їх споживач одночасно. При цьому, важливо подолати диспропорції між виробництвом послуг і розселенням його споживачів. Адже, у 2006-2007 рр. 92% експорту послуг припадало на Львів, понад 4% - на Трускавець і решта - на інші територіальні утворення області. Аналогічна ситуація з імпортом послуг: на Львів припадало понад 93% від всіх послуг, імпортованих в регіон. Отже, територіальна структура сфери послуг є деформована: спостерігається висока концентрація виробництва послуг в обласному центрі та, практично, відсутність такого виробництва в сільській місцевості регіону. Ось чому так важливо розробити низку заходів стимулювання розвитку як малих міст Львівської області загалом, так і створення та розвитку в них підприємств сфери побуту зокрема.

Реалізувати ці та інші завдання можна лише завдяки розвиненій до відповідного рівня управлінській структурі. На жаль, зараз, практично, немає відповідальної особи в сфері управління чи підрозділу управління, які б відповідали за сферу послуг загалом. Недоліки мають місце і в структурі апарату ОДА: у його секторі контролю мали б бути відповідальні особи, які б контролювали виконання актів та доручень керівних осіб, пов'язаних з сферою виробництва товарів та сферою виробництва послуг. Важливо впорядкувати кількість і структуру підрозділів Львівської обласної державної адміністрації.

Висновки

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі висновки та пропозиції і окреслити найважливіші результати:

1. Уточнено й доповнено понятійно-термінологічний апарат, пов'язаний з темою дослідження. Зокрема, запропоновано авторське трактування поняття «послуга» у якому розкривається економічна суть послуги (сукупність дій людини, кількох людей, установ, підприємств чи організацій), мета її здійснення (задоволення потреб особи, групи осіб, частини суспільства чи суспільства в цілому) та результат послуги (специфічний продукт); розкрита дефініція «сфера послуг», що трактується автором як сукупність підприємств, установ, організацій, окремих осіб, які виробляють послуги для задоволення потреб населення.

2. Обґрунтовано, що сфера послуг повинна розглядатися як органічна частина національного господарства. Запропонована структура сфери послуг, яка принципово відрізняється від структури, представленої в офіційних виданнях, у котрих класифікація послуг здійснюються з огляду на результат трудової діяльності в кожному конкретному виді економічної діяльності, що дає можливість представити структуру сфери послуг у такому вигляді: соціально-особистісні, рекреаційно-побутові, управлінські, виробничі, науково-інноваційні. Доведено, що перевага послуг пошти й зв'язку, різних видів транспорту й торгівлі, які займають провідні позиції в структурі сфери послуг, засвідчують про деформованість останньої.

3. Розкрита суть методів державного регулювання, у тому числі методу стимулювання розвитку сфери послуг регіону, який трактується як спосіб чи прийом активізації дії наявного стимулу її розвитку чи створення нового стимулу та форми стимулювання розвитку сфери послуг регіону, під якою автор розуміє певним чином організовану систему стимулів для активізації розвитку цієї сфери. Показано, що основними завданнями форм і методів стимулювання розвитку сфери послуг є досягнення бажаних результатів, а головною функцією стимулювання розвитку сфери послуг є регулююча функція.

4. Виявлення основних тенденцій розвитку сфери послуг в країні та регіонах України і окремих видів послуг в розрізі класів дозволили встановити проблеми їх розвитку та ознаки, стосовно яких слід застосовувати форми і методи стимулювання з метою удосконалення сегментації ринків послуг та поліпшення обслуговування населення і виробництва. Доведено, що найбільш проблемними питаннями розвитку сфери послуг у Львівській області є низький рівень інфраструктури усіх підсистем, які надають послуги всіх класів; низька якість більшості видів послуг, низька оплата праці, зайнятих у сфері послуг, деформована компонентна і територіальна структура сфери послуг, має місце вплив структури видатків на розвиток сфери послуг.

5. Проаналізовані методи стимулювання розвитку сфери послуг регіону. Виявлена нерівноцінність та неповноцінність їх використання. Обґрунтована важливість використання зарубіжного досвіду, напрацьованого в площині стимулювання розвитку сфери послуг та селективного підходу до такого використання, враховуючи реалії функціонування української економіки. Акцентується увага на необхідності побудови і впровадження оптимальної системи економічної мотивації праці в сфері послуг.

6. На основі оцінки поглядів вчених на організаційно-економічний механізм регулювання національної економіки та регіонального розвитку автором дано власне тлумачення його змісту як сукупність керованої системи (сфера послуг) й керуючої системи (система управління) з усіма взаємозв'язками між ними, системи відліку (нормативно-правове поле і спосіб функціонування керованої та керуючої систем), системи форм і методів впливу керуючої системи на керовану з послідовною зміною її соціально-економічних станів та впливу керованої системи на керуючу з послідовною зміною ознак і функцій останньої.

7. Обґрунтовано напрямки удосконалення використання стимулів для активізації розвитку окремих класів сфери послуг з визначенням пріоритетів розвитку окремих складових цієї сфери як системного утворення. Особлива увага приділялася розвитку тих класів послуг, які в конкретних умовах перетворювалися в стимулятори розвитку інших класів і видів послуг. Зокрема, доведено, що розвиток транспортної інфраструктури може стати стимулом для виникнення інших видів інфраструктури та інтенсифікації розвитку інших класів послуг. Розкрита можливість стимулювання розвитку підприємств, що виробляють послуги, шляхом управління їх маркетинговою політикою. Обґрунтовано, що внаслідок змін у діяльності господарюючих суб'єктів при створенні діючого ринкового механізму і нестабільності зовнішнього середовища зростає потреба у врахуванні різних видів взаємозв'язків у процесі управління маркетинговою політикою підприємств. Доведено, що це зумовлює необхідність прийняття рішень інноваційного і, зокрема, ситуаційного характеру, оскільки недостатнім стає удосконалення окремих напрямків діяльності підприємства: необхідні комплексний підхід до здійснення маркетингової політики та переорієнтація її на майбутнє. При цьому, автором структурні задачі прийняття рішень в маркетинговій політиці.

8. Обґрунтована необхідність розробки на національному рівні і в кожному регіоні Стратегії стимулювання розвитку сфери послуг, яка повинна розроблятися в складі Стратегії регіонального розвитку. Щоб ці завдання реалізувалися в повній мірі, необхідно внести відповідні поправки до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 року №2850-IV. Окреслені напрямки удосконалення територіальної організації сфери послуг, яке має бути спрямоване, насамперед, на подолання гострих диспропорцій між розміщенням виробництва послуг і розселенням споживачів послуг, та визначено підходи до поліпшення управління розвитком сфери послуг на національному і регіональному рівнях.

ЛІТЕРАТУРА

державний маркетинговий управління

Крамченко Р.А. Структуризація задач управління маркетинговою політикою підприємства / Р.А. Крамченко, Л.І. Крамченко // Вісник Львівської комерційної академії: Збірник наукових праць. - Львів: Вид-во ЛКА, 2001. Вип.11. - С. 95-97. Особистий внесок: виділено умови, методи та критерії задач прийняття рішень в маркетинговій політиці підприємства.

Крамченко Р.А. Дослідження чинників зростання внутрішнього ринку України / Р.А. Крамченко // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Вип. 3 (XLI). - Львів: ІРД НАН України, 2003. - С. 239-245.

Крамченко Р.А. Ринок туристичних послуг, його сутність, структура та місце в системі соціальної інфраструктури / Р.А. Крамченко // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Вип. 6 (XLIV). - Львів: ІРД НАН України, 2003. - С. 245-254.

Крамченко Р.А. Проблеми кількісних оцінок якості праці наукових кадрів / Р. А. Крамченко, О. В. Килин // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Вип. 3 (XLVII). - Львів : ІРД НАН України, 2004. - С. 141-147. Особистий внесок: висвітлено проблеми об'єктивного вимірювання результатів праці наукових кадрів.

Крамченко Р.А. Інноваційна основа стратегії розвитку ринку товарів та послуг / Р.А. Крамченко, Л.І. Крамченко // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КТЕУ: - Чернівці: АНТ Лтд, 2004. Вип.1. - С. 255-262. Особистий внесок: розглянуто вплив інноваційних чинників на динаміку розвитку споживчого ринку України.

Крамченко Р.А. Інвестиційна активність України, як передумова розвитку підприємництва / Р.А. Крамченко, О.В. Килин // Вісник Львівської державної фінансової академії: - Львів: Львівська державна фінансова академія, 2005. - №7. - С. 41-46. Особистий внесок: показано основні показники ринку інвестицій та вкладення їх за видами економічної діяльності.

Крамченко Р.А. Структурні зміни на ринку освітніх послуг в контексті Болонської декларації / Р.А. Крамченко, Л.І. Крамченко // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Вип. 3 (65). - Львів: ІРД НАН України, 2007. - С. 470-479. Особистий внесок: здійснено характеристику систем освіти високо розвинутих країн.

Крамченко Р.А. Теоретичні проблеми розвитку сфери послуг / Р.А. Крамченко // Формування ринкових відносин в Україні: - К.: НДЕІ М-ва економіки України, 2008. Вип. 2 (81). - С. 115-118.

Крамченко Р.А. Державне регулювання розвитку сфери послуг / Р.А. Крамченко // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України: - Львів: НЛТУ України, 2008. Вип. 18.6. - С. 188-197.

Размещено на Allbest.ru