Другий крок - це визначення асортименту і профілю магазину. Ідеальним товаром для Інтернет - торгівлі є компакт-диски, відеокасети, комп'ютерні програми, інформація оскільки не вимагають доставки та інших операцій характерних для матеріалізованого товару. Однак саме в цьому секторі ринку спостерігається інтенсивна конкуренція і серйозні бар'єри входження нових суб'єктів. Інші товари також мають свою специфіку: одяг, взуття вимагають примірки, ліки - термінової доставки, продукти харчування мають обмеження по термінам зберігання. Орієнтиром для визначення асортименту майбутнього магазину може слугувати структура, яка склалася на практиці. Так частка он-лайн продаж у загальному обороті аналогічних груп товарів за даними ТИ складає: книги - 25 %, компакт-диски, відеокасети - 13 %, продтовари - 8 %, ювелірні вироби - 5 %, автомобілі - 2 %, білети (театр, кіно, на транспорт) - 9 %, туристичні послуги - 5 %.

Структура продаж товарів на українському електронному ринку дещо інакша.

Третій крок пов'язаний з інвестиційними розрахунками тобто визначенням витрат. Найбільш специфічними в цьому плані є визначення вартості Veb-вітрини, Veb-каталогу, програмного забезпечення. В цілому на українському ринку на такі послуги склалися приблизно таки ціни:

Таблиця:

Для старту повно функціонального магазину потрібно не менше 5-8 тис. дол. США. Ця сума може бути збільшена у 1,5-2 рази. Все залежить від вибору варіанту створення магазину, тобто від підходів на другому етапі організації.

На II етапі організації Інтернет - магазину завдання мають більш складний і багатоваріантний характер. Існують такі варіанти створення Інтернет - магазину:

- замовлення сторонній організації на розробку інструментів і програмного забезпечення Інтернет - магазину;

- придбання готових типових рішень;

- оренда Інтернет - магазину;

- купівля готового Інтернет - магазину;

- відкриття сторінки в електронному торговельному ряді;

- створення магазину власними силами.

Створення Інтернет - магазину на замовлення доцільно у тих випадках коли необхідно вирішувати нетипові завдання, організувати нестандартні схеми товарних і грошових потоків, впроваджувати нові технології, апробувати теоретичні розробки. Цей варіант дорогий. Він використовується якщо наявні типові рішення не можуть забезпечити розв'язку нестандартних завдань в крупних і складних проектах. Отже замовлення характерно для мережі крупних об'єктів Інтернет - торгівлі.

Для створення середніх та малих Інтернет - магазинів доцільно закупити готові типові рішення. Типові рішення містять основні елементи повно функціонального магазину. їх вартість доступна для більшості суб'єктів ринку. Разом з тим цей варіант вимагає додаткових витрат на адаптацію програми під завдання конкретного магазину, а можливості тут обмежені, придбання сервера, налагодження інфраструктури. Основними покупцями типових рішень виступають фірми, компанії, які мають відношення до інформаційних технологій і володіють Інтернет інфраструктурою.

Оренда Інтернет - магазину вважається оптимальним варіантом для реалізації більшості проектів в електронній торгівлі. В оренду здаються або програмне забезпечення або програмно-апаратний комплекс. Як правило, орендодавцем виступає провайдер електронної комерції. З одного боку це позитивно, оскільки він адаптує програмне забезпечення під замовника і надає широке коло послуг. З другого боку - оренда супроводжується нав'язуванням послуг і нестабільністю тарифів.

Варіант оренди вибирають підприємці які:

- не мають достатньо стартового капіталу, а намагаються отримати якісні послуги;

- апробують себе на електронному ринку.

Отже основний позитив оренди - низькі витрати і незначний ризик.

Для III етапу організації характерна низка процедур пов'язаних з реєстрацією, оформленням, рекламою. Будь-який Інтернет - магазин повинен мати ім'я. Для цього існує система домен ім'я) яка дозволяє побудувати доменне ім'я різних рівнів залежно від бажання підприємця.

Перша фаза - ознайомлення з магазином і вітриною є надзвичайно важливою у емоціонально-психологічному плані для покупця і в економічному для магазину. Вона забезпечується продуманою Veb-вітриною. Саме Veb-вітрина несе інформаційне, рекламне навантаження і формує подальшу поведінку покупця. Як правило, покупця цікавить, що продається, яка система оплати, який порядок доставки, деякі реквізити магазину (адреса, контактні телефони). Якщо покупець постійний, то звертає увагу також на нові поступлення, зміни, рекламу. Всі ці відомості покупець повинен отримати оперативно протягом 3-5 переміщень по Veb-вузлу.

Друга фаза - пошук товару забезпечується Veb-каталогом, який виконує дві функції систематизації асортименту товарів і навігації. Асортимент товарів у каталозі:

- може бути згрупований за товарознавчими ознаками, тобто поділений на класи, групи, підгрупи, види, різновиди;

- класифікований за критерієм призначення;

- об'єднаний залежно від фірм виробників;

- представлений символами, тобто піктограмами.

Програма навігації сприяє пошуку необхідного товару за різними критеріями, що прискорює цей процес і крім того, дозволяє здійснити порівняльний аналіз ідентичних товарів різних фірм. Рейтингове порівняння необхідне покупцям. Воно можливе тільки в умовах електронної торгівлі.

Таким чином, чітка систематизація і навігація з конкретною інформаційною підтримкою зумовлює суттєві переваги електронної торгівлі в процесі торговельного обслуговування.

Малюнок 2. - Основні фази технологічного процесу електронного продажу:

Третя фаза - отримання інформації про товар дещо перекликається з попередньою фазою. Повну і достовірну інформацію про товари покупець може отримати шляхом ознайомлення з інформацією, яка розміщена в каталозі поза межами каталогу але легкодоступна для покупця. Додаткова інформація, а також поради покупцю може надаватися через систему інтерфейсу. Все це можна отримати швидше ніж у продавця-консультанта в традиційних магазинах.

Четверта фаза - відбір товару має ряд особливостей характерних лише для електронної торгівлі:

- покупець "укладає" товар у віртуальний кошик, де він має можливість візуально прослідкувати структуру покупки, а саме кількість товару, ціну, суму, розмір знижки та вартість доставки;

- якщо у покупця виникає бажання зменшити розмір покупки то автоматично зменшуються усі параметри, тобто вартість кошику перераховується;

- з електронною корзиною в Інтернет - магазині синхронно спрацьовує система регулювання запасів, їх поповнення, а також відкладання купленого товару і підготовка його до постачання. Якщо покупець погодиться з вартістю покупки наступає момент обов'язкової реєстрації. Форма реєстрації проста, вносяться тільки самі необхідні відомості: форма оплати, реквізити платіжних засобів, адреса і час доставки товару.

П'ята фаза - розрахунок може здійснитися шляхом попередньої оплати, по кредитним карткам, електронними грошима, готівкою при доставці товару. Електронні розрахунки здійснюються у такій послідовності:

- авторизація, тобто дозвіл на доступ до ресурсів, ідентифікація даних платіжних засобів, виявлення обмежень та резервування визначеної суми;

- транзакція, підтвердження інформації, обмін інформацією та переказ обумовленої суми, тобто, вартості покупки.

Шоста фаза - доставка товару здійснюється після транзакції і резервування товару на складі.

Можна виділити наступні способи доставки товарів:

- доставка міжнародною кур'єрською службою. Передоплата у такому випадку складає 100 %. Товар доставляється у будь-яку точку планети протягом 3-6 діб, при цьому покупець постійно може слідкувати маршрут доставки. Вартість доставки висока 25-35 дол. США;

- доставка власною кур'єрською службою характерна для крупних місто центрів, де розташовані склади електронної торгівлі. Терміни доставки нe перевищують 2 діб з моменту оформлення замовлення. Можливі розрахунки за товар при його доставці;

- доставка поштою здійснюється бандероллю, тобто, така доставка характерна для дрібно штучних товарів. Як правило, адресат отримує бандероль у поштовому відділені особисто. Вартість доставки досягає до 25 % вартості замовлення, а терміни доставки відповідають традиціям поштової служби України;

- доставка магістральним транспортом використовується для таких товарів як обладнання, побутова техніка, меблі та інші види крупно габаритних товарів. Частіше використовують залізничний та автомобільний транспорт. Повітряний транспорт дорожчий, тому його послугами користуються для доставки квітів, подарунків, ліків та інших термінових товарів. Таким чином, повнофункціональний Інтернет - магазин базується на електронних технологіях із завершеним циклом торговельного обслуговування. Такі технології відрізняються зручністю, оперативністю, вигідністю для покупця і забезпечують високу ефективність діяльності Інтернет - магазину.

4. Основні елементи та принципи мерчандайзингу щодо управління продажем товарів

Мерчандайзинг як організаційно-управлінський метод виконує такі основні завдання:

- забезпечує сумісність внутрішньо-магазинних технологій з особливостями поведінки покупців;

- створює атмосферу в магазині, підвищує культуру торгівлі, імідж підприємства;

- підтримує баланс між структурою потреб і асортиментом, а також споживчими характеристиками товарів;

- стимулює процес продажу товарів при збалансованому розподілі пізнавальних ресурсів покупців.

Спеціалісти умовно виділяють чотири основні напрямки комплексу діяльності з мерчандайзингу ("основні осі мерчандайзингу"):

- асортимент товарів (як складова частина торговельної стратегії магазину, що пов'язується із вивченням попиту населення зони діяльності підприємства роздрібної торгівлі, визначенням зони концентрування потенційних покупців для даного магазину, формуванням товарного профілю магазину і його формату, проведенням переговорів з постачальниками товарів і організацією постачання товарів);

- представлення товарів (базується на забезпеченні наявності у магазині товарів визначеного асортименту і подальшому його розміщуванні в торговому залі, викладанні на торгово-технологічному обладнанні, застосуванні найбільш ефективних прийомів і способів показу цих товарів з врахуванням їх специфіки, оптимізації кількості одиниць товарів у викладці);

- анімація (активізація і стимулювання продажу товарів у магазині на основі рекламно-інформаційної роботи, проведення презентацій, дегустацій та ін.);

- управління продажем товарів (як комплекс заходів з аналізу рентабельності торгівлі окремими товарами чи товарними групами, визначення ефективності використання торгової площі, управління запасами, оптимізації рівня торговельних надбавок та ін.).

Загальна логіка комплексу діяльності передбачає, що для забезпечення ефективної реалізації товарів і отримання бажаного розміру прибутку необхідно забезпечувати постійну наявність товару в асортименті та представляти його у викладці магазину, найбільш привабливо показувати цей товар і ефективно керувати доходами від торгівлі цим товаром.

Сучасне тлумачення суті мерчандайзингу пов'язане із розширенням його змісту та завдань, внаслідок чого мерчандайзинг розглядається як загальний процес управління продажем товарів, що пов'язано із розробкою товарної політики, формуванням каналів постачання товарів для роздрібної торгівлі, управлінням товарними запасами та асортиментом товарів, організацією внутрішньо-магазинних операцій та процесів (насамперед - розміщуванням, викладанням товарів і організацією обслуговування покупців), а також - розробкою дизайну магазину та рекламно-інформаційною роботою.

Організаторами системи мерчандайзингу у вітчизняній та зарубіжній практиці традиційно є виробники (на основі власного штату мерчандайзерів), дистриб'ютора (через своїх торгових агентів) або спеціалізовані агентства.

Основними елементами комплексу мерчандайзингу є заходи із:

- забезпечення в каналах товарного просування запасів товарів на рівні, достатньому для неперервного пропонування оптимального асортименту в кожному пункті продажу;

- крупні торговельні підприємства інколи включають до мерчандайзингу відносини з дистриб'юторами і постачальниками;

- санації асортименту і зменшення обсягів запасів товарів-баластів (низькорентабельні або нерентабельні групи та різновиди товарів);

- виділення максимального простору торговельно-технологічного обладнання магазинів для найбільш прибуткових марок і видів товарів, розміщування їх на пріоритетних місцях відносно напряму руху потоків покупців;

- забезпечення найбільш ефективної пропозиції товарів завдяки використанню цінників, вказівників, рекламних матеріалів у торговельному залі;

- встановлення додаткових пунктів продажу в торговельному залі.

Обов'язковою умовою ефективності комплексу мерчандайзингу є системний характер реалізації всіх запропонованих заходів і подальший контроль виконання програми мерчандайзингу.

Основними напрямками діяльності та контролю у підприємствах торгівлі при застосуванні практики мерчандайзингу є:

- наявність товарів власної фірми у магазині, їх кількість та асортимент;

- якість і терміни придатності товарів;

- правильне, максимально ефективне і по можливості ефектне розміщування та викладання товарів на полицях, стендах і вітринах;

- розміщування реклами та рекламних атрибутів;

- наявність реклами конкурентів і їх дії з просування своєї продукції. Необхідно зауважити, що на практиці у підприємствах торгівлі цими питаннями, як правило займаються не менеджери з торгівлі чи продавці, а кваліфіковані агенти - мерчандайзери, які розміщують продукцію конкретного виробника в торговельних пунктах, здійснюють викладання товару, встановлюють дисплеї та POS-матеріали, проводять моніторинг збуту, а також акції, спрямовані на збільшення обсягів продажу та прибутку та/або створення цінового іміджу.

Основний обов'язок мерчендайзера полягає в тому, щоб правильно розмістити рекламну атрибутику та пропоновані для реалізації товари, контролювати наявність рекламних матеріалів у місцях продажу товарів, стежити за дотримання визначених правил і способів викладання товарів на полицях, стелажах, вітринах, стендах.

Важливою умовою здійснення цієї роботи є також забезпечення відповідності вигляду застосовуваних POS-матеріалів іміджеві підприємства і органічної єдності цих матеріалів та встановленому в магазині торгового обладнання.

Основними проблемами застосування ідей та інструментарію мерчандайзингу у вітчизняній торговельній практиці є:

- відсутність інформації про витрати обігу по кожному товару і неможливість розрахувати точно показники прямої доходності товару;

- архаїчність застосовуваних форм і методів продажу товарів. Мерчандайзинг вимагає насамперед застосування самообслуговування; а не продажу товарів-за відсталими технологіями;

- неможливість застосування комплексу мерчандайзингу в малих магазинах (при застосуванні лише окремих принципів він не спрацьовує);

- дороге проведення детального аналізу витрат:

а) по товарах;

б) по видах діяльності для більшості невеликих магазинів.

Крім того, у роздрібній торгівлі України:

- не завжди об'єктивним є розподіл площ під торгівлю окремими товарами, вкрай рідко проводиться аналіз співвідношення факторів "місце-оглядність-ціна";

- організаційна структура вітчизняних торговельних підприємств у роздрібній ланці не передбачає введення таких вузьких посад, як "контролер товарних запасів", "менеджер з закупівель товарів", "менеджер по товару" тощо;

- сучасний характер взаємовідносин роздрібної торгівлі і постачальників відзначається:

а) неприязню та не сприйняттям персоналом магазинів представників постачальників;

б) диктатом крупних постачальників щодо місць розмішування та викладання товарів.

- зберігаються традиції в ціноутворенні, які ускладнюють розподіл товарів за категоріями (наприклад - практика встановлення єдиного рівня націнки На всі товари, хоча існують можливості для їх диференціації);

- в магазинах відсутні спеціалісти, спроможні розробляти для них планограми (для більшості працівників магазинів саме поняття планограми взагалі є "таємницею").

Особливо вагомого значення серед проблем впровадження комплексу мерчандайзингу набула проблема не співвідношення економічних інтересів працівників роздрібних торговельних підприємств, які намагаються формувати в магазинах широкий асортимент товарів різних виробників і тим самим приваблювати покупців з різними споживацькими смаками, і професійних мерчандайзерів, які досить жорстко провадять політику відстоювання інтересів "свого" виробника, вишукуючи найкращі місця та способи презентації лише для його товарів. Наслідком такого конфлікту інтересів досить часто стає відмова магазинів від послуг мерчандайзерів.

Для вирішення зазначених проблем в діяльності підприємств роздрібної торгівлі України доцільно:

- передбачити, що розробкою плану мерчандайзингу як складової комерційної діяльності в крупних роздрібних торговельних підприємствах повинен займатися комерційний апарат, натомість в малих і середніх магазинах план мерчандайзингу має розробляти директор (завідуючий магазину) у співпраці з мерчандайзерами постачальників;

- впроваджувати в практику торговельної діяльності управління "за категоріями";

- передбачати "м'які" форми співпраці виробників з підприємствами роздрібної торгівлі щодо впровадження інструментарію мерчандайзингу, які б ґрунтувалися на роз'ясненні переваг та економічної вигоди для останніх від застосування рекомендованих варіантів технологічних схем і способів організації викладки товарів;

- оптимізоване розміщування та викладання товарів у торговельних залах магазинів, в т. ч. розробляти для них планограми;

- розробляти і впроваджувати в магазинах Стандарти мерчандайзингу.

Мерчандайзинг багатьма спеціалістами трактується, насамперед, як комплекс досліджень та методів, які дозволяють отримати найбільшу валову виручку з одиниці торгової площі, тому всі управлінські рішення щодо продажу товарів, зокрема - їх розміщування, викладання, реклами та ін., повинні прийматися на основі даних про розмір прибутку, який забезпечує певний товар у розрахунку на одиницю торгової площі, або одиницю довжини полиць гірок чи вітрин, або ж - у розрахунку на одиницю товару, виставлену в першому ряді викладки (fasing).

Основним, найбільш часто застосовуваним індикатором вигідності товару є показник прямої прибутковості товару, який розраховується за спеціальною методикою. Завдяки таким розрахункам визначають ефективність чи неефективність торгівлі певним товаром і приймають (у разі потреби) рішення про зняття товару з продажу та заміну його іншим, більш вигідним з точки зору отримання прибутку. Результат такого аналізу безпосередньо впливає на прийняття рішення щодо формування асортименту товарів.

Визначальною умовою успішності комплексу мерчандайзингу є формування оптимального асортименту товарів, яке забезпечується вибором товарного профілю (спеціалізації) магазину, визначенням найбільш прийнятної ширини і глибини асортименту товарів, які пропонуються у даному пункті продажу, організацією роботи з оптових закупівель товарів від постачальників, створенням спеціальних служб і визначенням функцій, меж компетенції та відповідальності працівників, на яких покладаються обов'язки із закупівлі товарів і поповнення їх запасів, розробкою принципів і методів управління роботою з формування товарної пропозиції.

Мерчандайзинг орієнтується на реалізацію принципу управління постачанням товарів, орієнтованого на домінування попиту покупців, а також на диференціацію асортименту товарів з подальшим управлінням категоріями.

Під категорією товарів розуміють групу чи підгрупу товарів, всередині якої вироби характеризуються подібними моделями попиту і можуть заміняти один одного для задоволення певної потреби споживача (хоча інколи товари однієї категорії можуть доповнювати один одного). Як правило, в межах одної категорії різниця між виробами визначається лише маркою виробника, варіаціями смаку чи кольору, якістю товару або рівнем ціни. Різні категорії товарів мають неоднакові характеристики, тому для досягнення оптимального рівня рентабельності потрібні різні способи управління категоріями. Управління категоріями - це нова концепція, спрямована на оптимізацію асортименту товарів, які зберігаються в пунктах продажу товарів (в т. ч. - на складах магазинів), забезпечення максимальної ефективності рекламних кампаній, представлення нових товарів і поповнення товарних запасів.

Принципи мерчандайзингу в його класичному розумінні стосуються насамперед:

- розташування полиць з товарами (спеціалізованих секцій, відділів) у просторі торговельного залу;

- розміщування товарів та їх викладання на полицях.

Основою мерчандайзингу є механічне, фізичне розміщування та викладання товарів у пункті продажу. Як доведено практикою торгівлі, "покупець купує товари очима". За різними оцінками, від 60 до 80 % придбаних у магазинах товарів - це покупки, які завчасно покупцем не планувалися. Тому, зрозуміло, що чим більшу кількість видів і різновидностей товарів побачить відвідувач магазину, тим більшою є імовірність здійснення ним імпульсивної покупки (особливо - таких товарів, як солодощі, жуйки, кава, безалкогольні напої, пиво, тютюнові вироби тощо). Тому для збільшення обсягів збуту товарів рекомендується здійснювати таку розстановку секцій, відділів і торговельного обладнання, за якої покупець проходив би перед максимальною кількістю полиць і видів продукції.

Традиційний підхід до розподілу площі торгового залу магазину самообслуговування базується на виділенні під кожен відділ чи товарну групу такої частини торгової площі, яку товари цього відділу чи товарної групи займають у роздрібному товарообороті магазину. Торговий простір для окремих товарів, товарних категорій, товарних марок тощо при цьому може відводитися відповідно до:

- очікуваного обсягу продажу даної групи або виду товару;

- участі групи або відділу в формуванні прибутку магазину;

- розміру необхідних запасів кожної групи товарів.

Також розміри торгової площі для окремих відділів чи товарних груп і місця їх дислокації можуть визначатися на основі врахування конструкції торгової будівлі (кількість поверхів, місця розташування сходів, ескалаторів, зон входу і виходу тощо), а також для підтримання бажаного спрямування руху потоків покупців.

З позицій мерчандайзингу ці питання вирішуються по-іншому - на основі врахування неоднорідності поведінки покупця, зміни рівня його уваги на шляху його руху в торговому залі. Тому при розподілі площі торгового залу магазину з врахуванням поведінки покупців і з метою створення цілеспрямованого руху потоків покупців та рівномірності відвідування ними різних відділів кожній товарній групі чи відділу відводиться місце відповідно до ролі та статусу товару в задоволенні потреб покупців і з врахуванням можливостей забезпечення рівномірної уваги покупців за весь час їх перебування в магазині.

Для спрямування потоків покупців за бажаним для підприємства торгівлі маршрутом, розміщування товарів на площі торговельного залу потрібно здійснювати з врахуванням впливу таких чинників, як напрямки руху потоків покупців, психологія покупців, тип обладнання, фізико-хімічні властивості товарів тощо. В той же час, під час розміщення товарів доцільно враховувати товарне сусідство, створювати умови, що забезпечують їх збереження, спільність попиту, взаємозамінність, правила санітарії і гігієни.

Важливим принципом мерчандайзингу є збереження постійного місця за товарами і товарними групами і оптимальне розміщення торгових відділів на шляху руху покупців.

Враховуючи це, необхідно правильно визначити групи товарів, які є основними для даного магазину, співвідношення їх з потребами клієнтів і визначитися з їх розміщенням в першу чергу.

Групування товарів для їх розміщування у магазині може здійснюватися за такими принципами:

- комплексне групування продовольчих товарів:

- групування взаємозамінних товарів;

- групування товарів за призначенням;

- комплектування супутніх продовольчих і непродовольчих товарів.

При комплексному групуванні продовольчих товарів поряд розміщуються продукти, з яких можна приготувати певну страву. За цією ознакою можна комплектувати м'ясо і жири, яйця і борошно, консерви і приправи. За принципом взаємозамінності групують товари, які можуть замінювати один одного - м'ясо і тваринні жири, мука і макарони, фруктові і овочеві консерви. За призначенням групують товари, які задовольняють якусь певну потребу - продукти для сніданку, обіду тощо. Строго диференційоване розміщення товарів з врахуванням існуючого попиту організує потоки покупців, які не повинні формуватися стихійно.

В непродовольчих магазинах товари розміщують за товарно-галузевим і/або комплексним принципом. Товарно-галузевий принцип полягає в розміщенні в межах відділів, секцій, робочих місць виробів, що належать до однієї товарної групи - взуття всіх видів, одяг тощо. Комплексне розміщення товарів полягає в підборі на одному поверсі, відділі товарів різних груп, взаємозв'язаних попитом. В класичному варіанті бажано зберігати ту послідовність, в якій покупець призвичаївся здійснювати покупки скоріше.

Одним із найбільш розповсюджених і раціональних принципів організації розміщування товарів у торговельному залі с принцип "актуальної доріжки".

Застосування цього принципу ґрунтується на врахуванні такої закономірності руху потоків покупців, як спрямованість їх проти напрямку руху годинникової стрілки. Внаслідок цього покупець, тримаючи інвентарний кошик в лівій руці, відбирає товари правою рукою і тому звертає увагу в основному на товари, розташовані на пристінному обладнанні вздовж периметра торговельного залу. Тому товари, викладені на острівних гірках та іншому острівному обладнанні, в переважній більшості не потрапляють в поле зору покупців. Для використання цієї особливості в інтересах підприємства торгівлі товари, до яких бажано привернути увагу покупців, намагаються розмістити біля стін у куті торговельного залу.

Принцип трикутника передбачає, що вхід в торговий зал і вихід з нього знаходяться в основі уявного трикутника; в цьому випадку на вершині трикутника, тобто на найбільшій від входу та виходу відстані розташовуються товари частого попиту.

Висновки

У розвинутій ринковій економіці існує множина типів підприємств, але на жодному з них не можна обійтися без маркетингової служби. Хоча економісти виділяють різноманітні шляхи підвищення ефективності фірми, я вважаю, що необхідно більше додавати уваги службі маркетингу, на те як спеціалісти цього відділу допомагають підприємцю підвищити ефективність, а отже, і прибутковість фірми.

Насамперед, працівники, що відповідають за маркетинг, займаються дослідницькою роботою: дослідженням ринку, споживачів, товару, конкурентів. Деякі директора підприємств недооцінюють і навіть ігнорують дослідження маркетингу, що згодом прямою уявою відбивається на фінансовому добробуті фірми. Хоча дослідження дороги, не можна зменшувати їхню роль, тому що в майбутньому вони принесуть тільки прибуток: підприємство, особливо молоде, відчує себе упевненим па новому ґрунті незасвоєного ринку. За допомогою досліджень можна вибрати найбільше оптимальний і прибутковий ринок, споживачів, засіб реклами і т. д., і в такий спосіб маркетингові дослідження підвищують прибутковість підприємства.

Маркетингова політика підприємства є логічним продовженням досліджень. Маркетинг супроводжує товар на всім шляху процесу створення, визначення ціпи, стратегії збуту і просування.

Товарна політика маркетингу визначає оптимальні інструменти впливу на новий товар, життєвий цикл товару, пророкує старіння, що сприяє економії засобів і підвищенню ефективності.

Цінова політика допомагає визначити щиру ціну товару, виявити чинники, що впливають на зміну ціни, виробити стратегію зміни ціноутворення. Ця тактика не дає підприємцю прогадати у визначенні ціни, а також завищити її, що в обох випадках могло б призвести до банкрутства. Стратегія збуту товару впливає на визначення оптимального каналу збуту, його ширину і протяжність, виборові посередника і постачальника, виборові методу збуту, можливість створення власної торгової мережі, що як не можна краще впливає на економію засобів, у ринкових умовах, коли навіть найменша помилка карається конкурентом.

Без тактики просування товару (реклама, ярмарки, маркетинг, і ін.) не вижила б жодна фірма. продаж маркетинговий збут

Размещено на Allbest.ru