Аналіз напрямків підвищення конкурентоспроможності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

конкуренція ринковий механізм

Сучасний ринок як високорозвинений продукт цивілізації - істотно відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції насамперед тим, що припускає в значній мірі гарантований збут товарів, а також активну фінансово-кредитну і грошову політику держави, наявність тієї або іншої системи соціального захисту незаможної частини населення. Виникнувши і швидко розвиваються ринок нових технологій і ринок інформації.

Інакше кажучи, ринок, що виступає в якості єдиного, від стихійного регулятора виробництва, давно пішов у, минуле, і в розвитих країнах Заходу ринок є - об'єктом свідомого державного регулювання.

Характерними рисами вільного, тобто не обмеженого монополіями і митними бар'єрами ринку є:

а) вільна конкуренція між товаровиробниками і власниками ресурсів;

б) вільний перелив капіталів між галузями і регіонами;

в) реалізація товарів за цінами рівноваги, що відбиває реальне співвідношення між попитом та пропозицією.

Зрозуміло, сучасний ринок деформований пануванням монополій і протекціоністською політикою держав. Однак в останні десятиліття чітко проглядається тенденція до формування саме такого ринку за допомогою прийняття антимонопольних законів, зняття митних бар'єрів, забезпечення вільної міграції капіталів і робочої сили між окремими країнами, вирівнювання умов виробництва, оплати праці і соціального страхування в масштабах великих регіонів у тім же напрямку діють вивіз капіталу, утворення транснаціональних корпорацій[2.c.201].

Економічне законодавство є основою економічного порядку. Ринкова економіка регулюється комплексом правових норм про власність і порядок висновку угод.

Держава здійснює керування шляхом прийняття правових норм ж здійснення нагляду за їх дотриманням. Без обміркованих законодавчих актів, що стосуються порядку висновку угод, ринковий економіка немислима.

Проти ринкової системи висувається кілька критичних аргументів: а) її контрольний механізм і конкуренція з часом слабшають; б) властиві ринковій системі нерівність доходів, нездатність враховувати колективні потреби і витрат перешкоджають виробництву такого набору товарів і послуг, які насамперед необхідні суспільству; в) конкурентна ринкова система не гарантує повної зайнятості і стабільного рівня.

1. Роль і значення конкуренції

1.1 Суть і основні функції конкуренції

Важливим компонентом функціонування ринкового механізму є конкуренція. Конкуренція (від лат. concurrentia -- змагання, суперництво) означає боротьбу, суперництво між окремими суб'єктами ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва і реалізації (купівлі і продажу) товарів. Конкуренція як один з важливих компонентів функціонування ринкового механізму можлива тільки за умови, що більшість товаровиробників мають свободу господарської діяльності і підприємництва. За ринковою класифікацією конкуренція поділяється на такі види: цінова і нецінова; досконала і недосконала; недобросовісна; внутрішньогалузева і міжгалузева.

У процесі конкуренції існують стійкі причинно-наслідкові зв'язки, які свідчать, що це явище не випадкове, а має силу об'єктивного економічного закону. Економічною основою конкуренції є різниця між альтернативною вартістю товару і витратами виробництва, а також можливість одержання сталого доходу (прибутку). Формами вияву економічного закону конкуренції є боротьба за виживання, привернення уваги споживача до свого товару, захоплення певного сегменту ринку. Методами цієї боротьби є вдосконалення виробництва завдяки досягненням науково-технічного прогресу, зниження витрат виробництва й отримання високої норми прибутку.

Конкурентоспроможність фірми -- здатність виробляти і реалізовувати швидко, дешево, якісно, продавати в достатній кількості, на високому технологічному рівні обслуговування. Конкурентоспроможність фірми -- це можливість ефективно розпоряджатися власними й позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку.[ 2;с30]. Виробництво й реалізація конкурентоспроможних товарів -- обов'язкова: умова конкурентоспроможності фірми. У ширшому змісті для забезпечення конкурентоспроможності необхідна систематична робота з усього виробничо - господарського циклу, що приводить до конкурентних переваг у сфері НДДКР, виробництва, управління, фінансів , маркетингу й т.п. Конкурентоспроможність фірми є результат її конкурентних переваг по всьому спектру проблем управління компанією.

Критерій конкурентоспроможності-рівень продаж і стабільне місце на ринку. Оптимізація політики поведінки в умовах специфічного ринку України здатна істотно підвищити важливість, стабільність, тривалість конкурентних переваг і забезпечити подальше зростання підприємств. Поняття конкурентоспроможності містить у собі великий комплекс економічних характеристик, що визначають положення фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може включати характеристики товару, обумовлені сферою виробництва, а також фактори, що формують у цілому економічну умови виробництва і збуту продукції. Рівень конкурентоспроможності підприємств - дзеркало, в якому відображаються сукупні підсумки роботи практично всіх служб підприємств.

Крім того, на конкурентоспроможність впливають переваги в гарантійному й післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі виробника ,а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва й можливості вигідного продажу.

Разом з тим конкурентоспроможність товару - це не тільки висока якість і технічний рівень, це й уміле маневрування в ринковому просторі й у часі, а головне -- максимальний облік вимог і можливостей конкретних груп покупців.

Причому об'єктивна оцінка всіх аспектів рівня конкурентоспроможності може бути вироблена тільки на. основі критеріїв, якими оперує споживач, для якого цей товар призначений. Причини конкурентоспроможності товару необхідно шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є наслідком більш ефективного управління, процесом розробки, реалізації й експлуатації пропонованої продукції.

Конкурентоспроможність продукції й конкурентоспроможність фірми-виробника співвідносяться між собою як частина й ціле. Можливість компаній конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару, а також сукупності економічних методів управління діяльністю фірми, що роблять вплив на результати конкурентної боротьби.

На рівень конкурентоспроможності фірми найважливіший вплив мають науково-технічний рівень і ступінь удосконалювання технології виробництва, використання новітніх винаходів і відкриттів, впровадження сучасних засобів автоматизації виробництва. Вирішальний фактор, що визначає стабільність конкурентоспроможності підприємства, це не просто його здатність виробляти високоякісні товари, а й можливість забезпечити ними комерційний успіх. Конкурентоспроможність фірми -- це не тільки результат діяльності фірми, а й стан вітчизняної, економіки, низький рівень якої є ускладнюючим чинником при прогнозуванні результатів діяльності.

Оцінка конкурентоспроможності фірми на конкурентному ринку або його сегменті ґрунтується на ретельному аналізі технологічних, виробничих, фінансових і збутових можливостей фірми. Вона покликана визначити потенційні можливості фірми й заходи, які вона повинна почати для забезпечення високого рівня конкурентних переваг. У свою чергу, можливості фірми в конкурентній економіці, доцільно оцінювати за допомогою маркетингових інструментів, тому що за умови їхнього ефективного використання розроблені маркетингові рішення будуть відповідати стратегічним цілям фірми з досягнення довгострокових конкурентних переваг.

У рамках стратегічного аналізу положення фірми на ринку питання підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства пов'язані з визначенням стратегічних перспектив, чинності конкурентоспроможної позиції фірми, сильних і слабких сторін діяльності, конкурентоспроможності підприємства за витратами.

Крім того, виникають проблеми, пов'язані з оцінкою рівня конкурентоспроможності як товару, так і фірми, спектр показників, що беруть участь в даній оцінці, методи й моделі, що дозволяють оцінити перспективи розвитку з погляду масштабів зростання, стабільності місткості ринку, перспектив технології, норми прибутку. Але це -- проблеми й напрями більш масштабного дослідження.

Рівень конкурентоспроможності підприємств в остаточному підсумку визначає рівень конкурентоспроможності економіки держави, оскільки безпосередньо бере участь у конкурентній боротьбі на внутрішніх і зовнішніх ринках. В умовах спаду виробництва проблема підвищення рівня конкурентоспроможності фірми стає особливо актуальною.

Функції конкуренції

З метою забезпечення безперебійної роботи механізму функціонування ринку конкуренція виконує такі функції:

* регулюючу: конкуренція впливає на пропозицію товарів і послуг у такий спосіб, щоб вона максимально відповідала попиту споживачів. Згідно з класичною ринковою моделлю власне споживач через попит визначає, що і в якій кількості має бути виготовлено;

* атокаційну або функцію розміщення (від англ, allocation -- розподіл, розміщення), яка виявляється в тому, що в кінцевому підсумку ресурси і вироблені продукти завжди концентруються там, де можуть забезпечити максимальну віддачу: робоча сила мігрує в райони з максимальною заробітною платою; земля і капітал концентруються в руках тих, хто здатен забезпечити їх використання з найбільшою віддачею (рента, процент, дивіденд). Тільки ефективніше використання всіх виробничих можливостей може принести максимальну винагороду;

* інноваційну й адаптаційну, завдяки конкуренції суб'єкти ринкової економіки змушені підвищувати продуктивність праці. В результаті господарство загалом рухається до оптимуму економічної ефективності. Життєво необхідними стають інновації, оскільки виробники повинні постійно прагнути до збільшення віддачі і водночас пристосовувати структуру виробництва до змін попиту споживачів;

* контролюючу: за умови реальної конкуренції жоден виробник або потенційний споживач не може домогтися панівного становища на ринку й ставити свої вимоги іншим його учасникам.

1.2 Види конкуренції та їх роль у розвитку підприємництва

Залежно від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють наступні форми економічної конкуренції:

Велика кількість самостійних виробників деякого однорідного товару і маса відокремлених споживачів даного товару. Структура зв`язків між ними є такою, що кожен споживач може купити товар у будь-якого виробника, виходячи з власної оцінки корисності товару, його ціни, його ціни і власних можливостей придбання даного товару. Кожен виробник може продати товар будь-якому споживачеві, виходячи тільки з власної вигоди. Жоден зі споживачів не придбаває якусь істотну частку сукупного попиту. Дана структура ринку називається поліполією і породжує так звану досконалу конкуренцію.

Величезна чисельність відокремлених споживачів і мала чисельність виробників, кожен з яких може задовольнити значну частку сукупного попиту. Така структура називається олігополією, і породжує так звану недосконалу конкуренцію. Граничним випадком даної структури, коли масі споживачів протистоїть єдиний виробник, здатний задовольнити загальний попит всіх споживачів, є монополія. В разі, коли на ринку є відносно велика чисельність виробників, що пропонують гетерогенну (різнорідну) продукцію, то говорять про монополістичну конкуренцію.

Єдиний споживач товару і багато самостійних виробників. При цьому єдиний споживач придбаває весь обсяг пропозиції товару, який постачається всіма виробниками. Дана структура породжує особливий тип недосконалої конкуренції, який називають монополією (монополія попиту).

Структура взаємозв'язків, де єдиному споживачеві протистоїть єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною, але також не є і ринковою.

За умов досконалої конкуренції (perfect competition) ринкова ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю продавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.

Ринок відкрито для кожного. Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажу пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок є прозорим і відсутні будь-які переваги. На ринку з подібною структурою ціна - це задана величина.

Хоча ціна й формується в процесі конкуренції серед всіх учасників ринку, але водночас кожен окремий продавець не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець заправляє більш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.

Якщо ж продавець заправляє більш низьку ціну, то він виявиться не в змозі задовольнити весь попит, який буде орієнтовано на нього, через його незначну частку на ринку, при цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.

Якщо продавець змушений згодитися з цінами, що переважають на ринку, то він може пристосуватися до ринку шляхом регулювання обсягу свого продажу. В цьому разі він визначає кількість, яку він розраховує продати за заданою ціною. Покупцеві також залишається тільки обрати, скільки він захоче отримати за заданою ціною.

Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:

велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;

кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;

бар`єри для входу на ринок в довгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі відсутні;

жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує і ресурси - змінні фактори виробництва - мобільні;

кожен продавець і покупець має повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит на ринку.

Отже, зрозуміло, що жоден реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схема досконалої конкуренції має здебільшого теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння більш реальних ринкових структур. Саме в цьому її цінність.

Для учасників ринку за умов досконалої конкуренції ціна - це задана величина. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати за даною ціною. Це означає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості.

З попереднього пункту курсової роботи видно, що «…досконально конкурентні ринки ефективно розподіляють ресурси без державного втручання, але це не означає, що реально існуючі ринкові економіки є ефективними» [10,191]. На практиці конкуренція звичайно є недосконалою. Прикладами недосконалої конкуренції (imperfect competition) є монолістична та олігополістична конкуренція.

За умов монополістичної конкуренції велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренції виробляється диференційована продукція. Дифференціаціия стосується передовсім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивністю реклами тощо.[7,91].

Таким чином, фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки (ба навіть не стільки) за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг. Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром; вона може підвищувати й знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того, на монополістичних ринках поряд з дрібними й середніми є досить великі фірми.

За такої моделі ринку фірми прагнуть розширяти свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається передовсім за допомогою товарних знаків, найменувань і рекламної кампанії, які наголошують на відмінностях товарів.

Монополістична конкуренція відрізняється від досконалої за наступними ознаками:

1. на ринку продаються не гомогенні, а гетерогенні товари;

2. для учасників ринку нема повної прозорості ринку, й вони діють не завжди відповідно до економічних принципів;

3. підприємства прагнуть розширити свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції;

4. доступ на ринок для нових продавців при монополістичній конкуренції утруднений через наявність переваг.[8,92].

Олігополістична конкуренція

Олігополія характеризується небагато-чисельністю учасників конкуренції - коли відносно мала (в межах десятку) кількість фірм панує на ринку товарів чи послуг. Класичним прикладом олігополії є "велика трійка" в США - "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".

За умов олігополії можуть вироблятися як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідність найчастіше має місце на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу тощо; диференціація - на ринках споживчих товарів.

Небагаточисельність фірм сприяє монополістичним угодам між ними: щодо встановлення цін, розділу чи розподілу ринків або щодо інших способів обмеження конкуренції між ними. Доведено, що конкуренція на олігополістичному ринку тим інтенсивніше, чим нижче рівень концентрації виробництва (велика кількість фірм), і навпаки.

Важливу роль в характері конкурентних відносин на такому ринку відіграють обсяг і структура тої інформації про конкурентів і про умови попиту, якою фірми володіють: чим менше такої інформації, ти більш конкурентним буде поведінка фірми. Основна відмінність олігополістичного ринку від ринку досконалої конкуренції пов`язано з динамікою цін. Якщо за досконалої конкуренції вони пульсують безперервно й безсистемно залежно від коливань попиту й пропозиції, то за олігополії ціни мають тенденцію до стійкої фіксації й змінюються не так часто. Типовим є т.зв. лідерство в цінах, коли їх переважно диктує одна провідна фірма, інші ж олігополісти ідуть слідом за лідером. Доступ до ринку новим продавцям утруднений. В разі згоди олігополістів з приводу цін, конкуренція все більше зміщується в напрямі якості, реклами і індивідуалізації.

Однією з традиційних форм конкурентної боротьби є маніпулювання цінами - т.зв. "війна цін". Вона здійснюється багатьма способами: зниженням цін, локальними змінами цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами, подовженням термінів споживчого кредиту тощо. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування з ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєний ринок.

Більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобто що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості утруднює відповідні заходи з боку конкурента, позаяк формування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і науково-технічної інформації. В якості прикладу можна навести той факт, що відома японська фірма "SONY" здійснювала розробку відеомагнітофона одночасно по 10 конкурентних напрямах.

В наш час набули великого розвитку різноманітні маркетингові дослідження, що мають на меті вивчення запитів споживача, його відношення до тих чи інших товарів, позаяк знання виробником подібної інформації дозволяє йому точніше уявляти майбутніх покупців його продукції, точніше розуміти й прогнозувати ситуацію на ринку в результаті його дій, зменшувати ризик невдачі тощо.

Велику роль в неціновій конкуренції відіграє до- і післяпродажне обслуговування покупця. Передпродажне обслуговування включає задоволення вимог споживачів по умовах поставок: скорочення, регулярність, ритмічність поставок. Післяпродажне обслуговування передбачає створення різних сервісних центрів з обслуговування купленої продукції, включаючи забезпечення запасними частинами, ремонт і т.д.

У зв`язку зі зростанням впливу на громадськість засобів масової інформації, преси реклама стала одним з найважливіших методів ведіння конкурентної боротьби, позаяк за допомогою реклами можна певним чином формувати думку споживачів про той чи інший товар, причому як в ліпший, так і в гірший бік. В якості доказу можна навести наступний приклад.

В часи існування ФРН у західнонімецьких споживачів великим попитом користувалося французьке пиво. Західнонімецькі споживачі робили все можливе, щоби не допустити французьке пиво на внутрішній ринок ФРН. Ні реклама німецького пива, ні патріотичні заклики "німці, пийте німецьке пиво", ні маніпулювання цінами ні до чого не призвели. Тоді преса ФРН стала робити наголос на тому, що французьке пиво містить різні шкідливі для здоров`я хімічні речовини, в той час як німецьке, мовляв, є виключно чистим продуктом. Почалися різні акції в пресі, арбітражні суди, медичні експертизи. В результаті всього цього попит на французьке пиво все-таки впав - про всяк випадок німці перестали покупати французьке пиво.

З огляду на засоби, які застосовують суперники в конкурентній боротьбі конкуренцію можна умовно поділити на сумлінну й несумлінну.

Основними методами сумлінної конкуренції є:

зниження цін ("війна цін");

підвищення якості продукції;

розвиток до - й після продажного обслуговування;

створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТР тощо.

Але поряд з методами сумлінної конкуренції існують і інші, менш законні, методи ведіння конкурентної боротьби - т.зв. несумлінна конкуренція:

Основними методами несумлінної конкуренції є:

економічне (промислове) шпигунство;

підробка продукції конкурентів;

підкуп і шантаж;

обдурювання споживачів;

махінації з діловою звітністю;

валютні махінації;

приховування дефектів тощо.

До цього можна також додати й науково-технічне шпигунство, позаяк будь-яка науково-технічна розробка тільки тоді є джерелом прибутку, коли вона знаходить застосування в практиці, тобто коли науково-технічні ідеї втілюються на виробництві в вигляді конкретних товарів або нових технологій.

Саме промислове шпигунство, так би мовити, "створило" патент на винахід. Позаяк зберегти секрети виробництва не вдавалось, винахідник, витративши роки праці, міг і не одержати жодної винагороди за свій винахід, адже з результанта винаходу часто користалися цілковито сторонні люди, що не мали жодного відношення до винаходу.

Запобігти такій несправедливості мав патент, що посвідчує винахід і закріпляє за власником патенту виключне право на користування результатами свого винаходу. Якщо патент використовується без дозволу власника, власник може за допомогою суду відшкодувати збитки або припинити незаконне користування його винаходом. Крім того, він може видати ліцензію іншим особам на використання запатентованого винаходу.

Але патент, теоретично спрямований проти промислового шпигунства, практично став свого роду стимулом цього явища. Один з перших законів про патенти на винахід було видано у Франції наприкінці XVIII століття, в ньому передбачалося, що за всяким, хто першим привезе у Францію якийсь іноземний винахід, визнаються такі самі пільги, якими б користувався його винахідник. Таким чином, за промисловим шпигуном визнаються права, рівні правам винахідника. [1,50]

Часто терміни "промислове шпигунство" та "економічне шпигунство" застосовують як синоніми. Але між ними існує певна відмінність, адже промислове шпигунство, зрештою, є частиною економічного. Економічне шпигунство, крім промислового, охоплює й такі сфери, як показники валового національного продукту, тобто сума доходів підприємств, організацій і населення в матеріальному й нематеріальному виробництві й амортизаційних відрахувань), його розподіл по галузях економіки, процентні ставки, запаси природних ресурсів, можливі зміни в технічній політиці, проекти створення великих державних об`єктів - заводів, полігонів, магістралей тощо.

Відповідь на питання, чому в центрі уваги економічного шпигунства виявляються вище перелічені показники держави, полягає в тому, що багато країн дають узагальнені дані, з яких важко встановити формування доходів і видатків тої чи іншої галузі або всієї держави. Особливо це відноситься до таких сфер, як фінансування різного роду науково-дослідницьких робіт в області ядерної фізики й електронники, космічної промисловості і т.д.

Основними об'єктами уваги промислових шпигунів є патенти, креслення, секрети виробництва, технології, структура витрат; економічне шпигунство крім промислових секретів охоплює й макроекономічні показники і вбирає в себе розвідку природних ресурсів, виявлене промислових запасів; у зв'язку з розвитком маркетингу великої цінності набуває збирання інформації про смаки й доходи різних соціальних груп.

З розвитком промислового шпигунства монополістичні фірми ретельно охороняють зміст патентів, результати науково-технічних досліджень, проекти і ескізи будь-якої своєї продукції. В організаційну структуру транснаціональних корпорацій (ТНК) входять т.зв. технічні центри, основним завданням яких є розробка нових товарів, підвищення якості вже існуючої продукції, розробка нових технологій тощо.

З метою підвищення прибутку ТНК прагнуть до встановлення істинної цінності власної продукції. Для цього здійснюється детальний аналіз продукції конкурентів для встановлення порівняльної якості своєї продукції.

Всі промислові монополії мають засекречені лабораторії, де по всіх параметрах порівнюють рівні технічних рішень, якість, продуктивність і надійність своєї продукції з аналогічною продукцією конкурентів. В цих лабораторіях розбирають кожен вузол і агрегат власних машин і аналогічної продукції конкурентів, щоби об'єктивно порівняти їх і виявити дійсну цінність тої чи іншої продукції. Враховуються всі недоліки та переваги своїх і чужих товарів. Все ліпше в конкурентів переймають і пристосовують для своїх машин, механізмів і конструкцій, якщо при цьому можна обминути патентне законодавство або якщо це вигідно фірмі.

Недоліки своєї продукції ретельно вивчаються. Потім шукаються шляхи їх усунення, якщо це виявляється вигідно. Але ніколи інформація про слабкі сторони своєї продукції не виходить за межі таких лабораторій і, звичайно, ніколи не доходить до звичайних споживачів. Саме існування таких лабораторій також не афішується.[6,78]

Існують різні способи здобуття конфіденційної інформації про діяльність конкурентів, як законних, так і незаконних. Законними засобами вважаються збирання й аналіз інформації з офіційно опублікованих джерел, доповідей, звітів, вивчення продукції конкурентів тощо.

Основними законними шляхами збирання інформації про конкурентів є: публікації конкурентів і звіти про діяльність фірм; відомості, щодо публічно колишні службовці конкурентів; щорічні фінансові звіти; огляди ринків і доповіді інженерів-консультантів; видання, що їх видають конкуренти; аналіз виробів конкурентів; звіти зарубіжних філій тощо.

Позаяк кожна ТНК знає про можливі дії проти неї конкурентів, дослідження, здійснювані ними, то в офіційних публікаціях і звітах кожна ТНК намагається дати мінімальну інформацію про свою діяльність і фінансове становище, про науково-дослідницькі роботи. Здебільшого будь-яка велика компанія складає декілька варіантів звіту.

Звіт, що відбиває справжній стан справ, в лічених примірниках подається вищим керівникам ТНК, які визначають політику і стратегію корпорації.

Інший варіант звіту, з якого вилучена найбільш важлива інформація, структура виробничих витрат, подається керівникам корпорації середнього рівня, деяким управляючим зарубіжними філіями, деяким особам з середовища основних акціонерів.

Можливий і третій - популярний варіант звіту, в якому відсутній конкретний зміст, але присутні відмінні ілюстрації, звіт прекрасно видано тощо; такий звіт призначений для акціонерів і широкої громадськості.

Але конкурентні фірми, знаючи про можливі способи приховування інформації, збирають конфіденціальну інформацію наступними шляхами:

різноманітні питання, що ставляться спеціалістам конкурента;

запрошення на роботу спеціалістів конкурента;

удавані пропозиції роботи спеціалістам із фірм-конкурентів без наміру брати їх на роботу.

Також можуть бути реалізовані наступні засоби:

таємне спостереження за спеціалістом, відділом, лабораторією конкурента;

підкуп співробітників з основних відділів фірми-конкурента;

впровадження "потрібних" осіб в структуру фірми-конкурента;

підлуговування розмов тощо;

викрадення креслень, зразків, документів;

шантаж та інші способи тиску;

- здобуття інформації від джерел у державних структурах;

збирання інформації від зарубіжних філій і від спільних постачальників.

Ще одним ефективним способом економічного шпигунства є впровадження "своєї людини" в державні органи, покликані регулювати діяльність промислових монополій, що дозволяє одержувати необхідну інформацію про конкурентів, контролювати дії, пов'язані з антимонопольною політикою тощо.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що основним змістом промислового шпигунства як засобу несумлінної конкуренції є збереження своїх секретів і одержання інформації про секрети конкурента.

Іншим засобом несумлінної конкуренції є фальсифікація фірмової продукції.

Ці дії також тісно пов'язані з патентуванням. З економічної точки зору патентування рівнозначно монополізації вигід, пов'язаних з використанням патенту.

Найчастіше патент надає реальні вигоди впродовж семи років, що дозволяє за цей час одержувати чималий прибуток його власникові. Але з іншого боку, поява патенту, що забороняє використовувати якийсь запатентований винахід безпосередньо конкурентами, спонукає їх до форсованої розробки якихось нових технічних прийомів, технологій.

Крім того, багато важливих винаходів часто не патентуються, щоби не привертати до них увагу конкурентів. Це здебільшого стосується технологій, технічних процесів, які тяжко скопіювати, на відміну від створення нових товарів.

Шлях від винайдення до комерційного застосування вимагає великих фінансових, трудових і матеріальних витрат. Тому, якщо нема небезпеки, що конкурент не запровадить винахід швидше, ніж сама корпорація, то винахід не патентується, якщо ж існує ризик, що винахід буде використано конкурентом, то його відразу ж патентують і конкурент змушений 15-20 років очікувати, доки мине строк монопольного права. Секрети виробництва тих чи інших товарів не патентуються для того, щоби по закінченні певного строку не обнародувати технологію їх виготовлення. Наявність патенту служить потужним засобом для контролю над ринком, позаяк його порушення карається конфіскацією незаконно виробленої продукції, відшкодуванням збитків і сплатою порушником великих штрафів, що досягають 10 млн. доларів. Патенти застосовуються передовсім для охорони продукції фірми від підробок чи імітації якісних товарів.

Для фірм, чию продукцію копіюють, підробки мають катастрофічні наслідки: різко звужується ринок збуту, прибуток різко знижується, уходячи до виробників підробок, підробки підривають авторитет фірми, бо вони крім своєї дешевизни мають ще й низьку якість, тому підробки швидко виходять з ладу, погіршуючи в такий спосіб довіру споживачів до фірми, чия марка була підроблена.

Такий метод несумлінної конкуренції як сучасне промислове шпигунство користується новітніми досягненнями науки й техніки. Часто стали застосовуватися різні мікроскопічні прилади на основі електронних схем.

Спеціальна технологія дозволяє перехоплювати будь-яку інформацію, передається усно, по телефону, телефаксу, комп'ютеру. Віконне скло може служити мікрофоном: за його коливанням спеціальні пристрої відтворюють зміст розмови. Застосування електронної техніки забезпечує спеціальним службам монополій, як і державним спецслужбам можливість одержувати необхідну інформацію про стан справ конкурентів, їхні переговори тощо.

З розвитком комп'ютерної техніки й створенням комп'ютерних мереж як глобального масштабу, так і різних локальних мереж (наприклад, банківських) постає проблема захисту джерел інформації в цих мережах, бо будь-яке несанкціоноване вторгнення скажімо в банківську мережу може призвести до втрати важливої інформації, до втрати її секретності та, як наслідок, використанню цієї інформації з якоюсь корисливою метою.

Розвиток комп'ютерного піратства й злодійства змусив уряди багатьох країн застосовувати різні заходи.; наприклад, в США організована спеціальна група, що відповідає за безпеку й недоторканість комп'ютерних мереж і комп'ютерних баз даних, позаяк будь-яка людина, що має комп'ютер, доступ у мережу та певні навички роботи з комп'ютером може здобути доступ у такі комп'ютерні банки даних, що містять конфіденційну й секретну інформацію, яка не призначена для рядового користувача. В якості прикладу можна навести випадок, що відбувся в США, коли один користувач зміг підключитися до мережі комп'ютерів міністерства оборони США, в результаті його злого наміру була повністю знищена важлива інформація одного з пентагонівських комп'ютерів.

2. Оцінка конкурентоспроможності підприємства

2.1 Характеристика техніко-економічних і фінансових показників діяльності підприємства

Назва підприємства відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" (скорочено ВАТ "Івано-Франківськцемент").

Організаційно-правова форма - акціонерне товариство.

Форма власності - колективна.

Місце знаходження.

ВАТ «Івано-Франківськцемент» розташоване на заході України, в мальовничому куточку Прикарпаття на березі невеликої гірської річки Бистриця, на віддалі 5 км від обласного центру міста Івано-Франківськ , в селі Ямниця.

Юридична та поштова адреси: 77422, с.Ямниця, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської обл.

Основним видом діяльності підприємства є виробництво будівельної продукції, такої як цемент, шиферні листи, азбестоцементні труби, карбонатна порода та інших видів продукції. ВАТ»Івано-Франківськцемент» є найбільшим виробником азбоцементних труб (42,8%) та шиферу (48,9%), а також займає досить значне місце в виробництві цементу (7%) і клінкеру (7,3%) в галузі. ВАТ «Івано-Франківськцемент» використовувало у 1998 році власні потужності на 82,3%, що є досить високим показником в порівнянні з іншими підприємствами цементної галузі України.

Історія створення і розвитку підприємства.

У зв'язку з бурхливим розвитком промислового і цивільного будівництва в 50 - 60 роки на Прикарпатті виникла гостра потреба в підприємствах будівельної індустрії, особливо цементної промисловості.

Найбільш сприятливим місцем для розташування цементного заводу була визначена Івано-Франківська область, багата покладами вапняку і мергелю - основної сировини для виробництва цементу. Важливу роль у виборі місця будівництва відіграли забезпеченість області трудовими і енергетичними ресурсами - природним газом та електроенергією.

Сукупність технологічного, енергетичного, ремонтного обладнання, організаційних та обчислювальних засобів, інструментів та пристосувань, які необхідні для здійснення виробничого процесу, визначає стан матеріально-технічної бази підприємства.

Основним видом діяльності ВАТ «Івано-Франківсьцемент» є виробництво будівельних матеріалів, виробництво товарів народного споживання. Продукція підприємства є надзвичайно різноманітна, тому для її виготовлення необхідно цілий ряд специфічного обладнання.

Стан технічного виробництва характеризують показники таблиці 2.1.

Таблиця 2.1- Показники технічного рівня виробництва

показники	1999	2000	2001	2006	2007
1. Коефіцієнт механізації	0,68	0,70	0,71	0,74	0,75
2. Коефіцієнт автоматизації	0,32	0,35	0,35	0,34	0,33
3. Коефіцієнт придатності основного обладнання	0,80	0,74	0,71	0,69	0,62

Як бачимо, коефіцієнт придатності основного обладнання знижується протягом аналізованого періоду, це свідчить про моральне та фізичне зношення устаткування і відсутність нової техніки. Зменшується коефіцієнт автоматизації, на ще досить низькому рівні перебуває коефіцієнт механізації. Однак, в той же час на підприємстві застосовується багато високоефективних технологій.

Крім основного обладнання на підприємстві знаходиться загальне обладнання, яке не є безпосереднім виробником продукції, але забезпечує хід процесу виробництва. До нього відноситься: насосна станція, електрообладнання, автоматична телефонна станція, теплообладнання.

Важливу роль для підтримання технічного обладнання в належному стані має ремонтне господарство. Капітальні, середні та поточні ремонти проводяться в ремонтно-механічному цеху.

Для нормальної роботи підприємства важливе значення має безперебійне ресурсозабезпечення. Будівельна промисловість характеризується широкою різноманітністю продукції, а відповідно і матеріалів для її виготовлення. Основним ресурсом для виготовлення цементу є мергель і вапняк і дане підприємство забезпечує себе даним видом сировини. Виготовлення цементу іде як сировина на виготовлення інших видів продукції.

Отже, як видно з приведеної характеристики, виробництво на ВАТ «Івано-Франківськцемент» - процес виготовлення продукції технологічно і технічно підтримується на досить високому рівні. Хоча деяке обладнання потребує оновлення, або часткової його реконструкції. І лише за такої умови можливе в свою чергу ефективне використання матеріальних ресурсів.

Основними техніко-економічними показниками діяльності ВАТ «Івано-Франківськцемент» є чистий прибуток, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), валовий прибуток і рентабельність.

Для виявлення основних тенденцій розвитку підприємства за аналізований період визначимо основні техніко-економічні показники його діяльності. Вони дозволяють уявити стан справ на об'єкті дослідження і сформувати основні напрямки дій стосовно покращення становища на підприємстві.

Для аналізу основних техніко-економічних показників промислового підприємства використовують метод рядів динаміки, приведений у теоретичній частині даного проекту. Проведемо розрахунок, результати якого заносимо в таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 - Аналіз ТЕП ВАТ «Івано-Франківськцемент»

Показник	Рік	Абсолютне значення	Абсолютний приріст	Темп росту, %	Темп приросту, %
			базовий	ланцюговий	базовий	ланцюговий	базовий	ланцюговий
Об'єм товарної продукції, тис.грн.	2006	145270,00	-	-	100,00	-	-	-
	2007	165610,00	20340,00	20340,00	114,00	114,00	14,00	14,00
	2008	194686,00	49416,00	29076,00	134,02	117,56	34,02	17,56
	2009	191261,00	45991,00	-3425,00	131,66	98,24	31,66	-1,76
	2010	203976,00	58706,00	12715,00	140,41	106,65	40,41	6,65
Чистий прибуток, тис.грн	2006	18902,00	-	-	100,00	-	-	-
	2007	20827,00	1925,00	1925,00	110,18	110,18	10,18	10,18
	2008	22571,00	3669,00	1744,00	119,41	108,37	19,41	8,37
	2009	21282,00	2380,00	-1289,00	112,59	94,29	12,59	-5,71
	2010	14057,00	-4845,00	-7225,00	74,37	66,05	-25,63	-33,95
Середньо-місячна заробітна плата	2006	975,00	-	-	100,00	-	-	-
	2007	903,00	-72,00	-72,00	92,62	92,62	-7,38	-7,38
	2008	964,00	-11,00	61,00	98,87	106,76	-1,13	6,76
	2009	974,00	-1,00	10,00	99,90	101,04	-0,10	1,04
	2010	947,00	-28,00	-27,00	97,13	97,23	-2,87	-2,77
Витрати на 1 грн. товарної продукції, грн.	2006	73,40	-	-	100,00	-	-	-
	2007	75,20	1,80	1,80	102,45	102,45	2,45	2,45
	2008	75,40	2,00	0,20	102,72	100,27	2,72	0,27
	2009	85,60	12,20	10,20	116,62	113,53	16,62	13,53
	2010	87,10	13,70	1,50	118,66	101,75	18,66	1,75
Фондовіддача, грн/грн	2006	1,190	-	-	100,00	-	-	-
	2007	1,300	0,110	0,110	109,244	109,244	9,244	9,244
	2008	1,400	0,210	0,100	117,647	107,692	17,647	7,692
	2009	1,500	0,310	0,100	126,050	107,143	26,050	7,143
	2010	1,550	0,360	0,050	130,252	103,333	30,252	3,333
Рентабельність продукції, %	2006	0,12	-	-	100,00	100,00	-	-
	2007	0,13	0,01	0,01	108,33	108,33	8,33	8,33
	2008	0,14	0,02	0,01	116,67	107,69	16,67	7,69
	2009	0,13	0,01	-0,01	108,33	92,86	8,33	-7,14
	2010	0,11	-0,01	-0,02	91,67	84,62	-8,33	-15,38
продуктивність праці	2006	186,24	-	-	100,00	-	-	-
	2007	168,99	-17,25	-17,25	90,74	90,74	-9,26	-9,26
	2008	160,90	-25,35	-8,09	86,39	95,21	-13,61	-4,34
	2009	149,42	-36,82	-11,47	80,23	92,87	-19,77	-6,16
	2010	133,75	-52,49	-15,67	71,82	89,51	-28,18	-8,41

Проведені розрахунки дозволяють сформувати загальну оцінку виробничо-господарської діяльності ВАТ «Івано-Франківськцемент» протягом останніх п'яти років. Один з найважливіших показників, що характеризують діяльність підприємства є об'єм товарної продукції. За аналізований період цей показник змінювався по наростаючій. Так у 2007 році він виріс на 20340,00 грн, у порівнянні з 2006 роком, у 2008 році збільшився на 29076,00, у 2009 році скоротився на -3425,00 в порівнянні з 2008. у 2010 зріс на 12715,00 і становив уже 58706,00. Такі позитивні зміни обсягів товарної продукції пов'язані із збільшення попиту на продукцію підприємства, збільшенням його робочої потужності, відновленням зв'язків із колишніми споживачами та укладанням договорів з новими партнерами.

За аналізований період показник витрат на одну грн. товарної продукції: незначно зростає у 2007, 2008 році а в 2009 темп зростання витрат на 1 грн. товарної продукції зріс (на 16,62% порівняно з базовим роком). Динаміка показника витрат на 1 грн. товарної продукції повністю прив'язана до обсягів виробництва, тому спад чи зростання аналізованого показника пояснюється насамперед аналогічною зміною обсягів виробництва. Крім цього значний вплив на збільшення показника мало зростання цін на сировину, матеріали та енергоресурси. І як наслідок іде скорочення валового прибутку.

Чистий прибуток ВАТ «Івано-Франківськцемент» змінювався у значних межах. Так у 2007 році він зріс в порівнянні з базовим 2006 роком на 1925 тис. грн., В 2008 році на 3669 тис.грн. а 2009 році на 2380, а в 2010 році скоротився у порівнянні з базовим на 4845 тис.грн., що обумовлено такими факторами як зміна тарифів на енергоносії, та подорожчання сировини.

Відповідно рентабельність підприємства мала таку ж тенденцію як чистий прибуток підприємства. Протягом 200-2008 показник зростає, а в 2009-2010 роках незначний спад.

Продуктивність праці, протягом всього аналізованого періоду поступово знижується. Так у звітному 2006 році складала 186,24 тис.грн., а в 2010 році скоротилася на 28,18 відсотків, або на 52,49 тис.грн.

Розглянемо динаміку реалізації цементу за п'ять років

Як видно з таблиці 2.3 випуск товарної продукції по цементу та шиферу, збільшується протягом аналізованого періоду. Отже підприємство продовжує зміцнювати фінансове становище з випуску цементу та шиферу на ринку області та України.

Таблиця 2.3 - Випуск товарної продукції в асортименті у відпускних цінах

Найменування Од.вим	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	К-ть	Сума	К-ть	Сума	К-ть	Сума	К-ть	Сума	К-ть	Сума
Цемент-всього т.тн	462,7		490,3		532,1		518,2		522,7
а)цемент для внут.спожив.	258,6		241,2		254,5		251,3		259,8
б)цемент товарний	204,1	21835,8	249,2	31629,8	277,6	40914,6	266,9	40228	262,9	41613,6
Випал клінкеру	374,7		406		417,6		386,4		414,8
в тіч.сульфоалюмоферитний			4,5
товарний	0,1	16
Листи а/цементні муп	281,2	77741,4	257,4	76366,8	274,2	94922,5	273,4	1Е+07	274,5	116416,1
СХ1750	263,6	71224,9	241,6	69681,3	258,1	88175,9	255,1	91527	256,1	107713,4
плоский	17,6	6516,5	15,8	6685,5	16,1	6746,6	18,3	8058,8	18,3	8702,7
Труби і муфти аз. цемент. укм	595	55'7,7	642	6628,2	600,9	7553,8	444,1	6257,4	558,7	8154,8
Гіпс -всього т.тн.	18,5	1871,5	23,8	3036,7	23,3	4081,8	24,7	4414,5	28,1	4952,5
в.т.ч.гіпс будівельний	16,3		20,5		21,1		23,9		27,3
а)товарний	16,1	1695	20,5	2721,6	21,1	3791,3	23,9	4266,3	27,3	4750,8
в.т.гіпс медичний	2,2		3,3		2,2		0,8		0,8
а)товарний	1,5	176,5	2,2	315,1	1,6	290,5	0,5	148,2	0,7	201,7
Мед бинти т.м2	1620,7	3392,7	2504,3	6313,1	2593,1	6972,5	2518,5	6377,4	1617,3	4371,4
Порода карбонатна т.тн.	44,4	295,2	43,4	404,1	60,7	565,6	60,9	528,3	69,1	997.5
Вироби екструзійні туп	804,8	550,7	456,6	408	410,2	459,3
Розчин цементний т.мЗ	3	202,9	2,7	260,3	3,3	390,7	1,8	202,9	0,9	102,6
Розчин вапняний т.мЗ	3	220,8	2,3	228,8	1,6	202,7	1,4	159,7	0,9	97.8
Блоки СКЦ т.шт.	155,9	147,5	115,3	134,8	121,6	151,4	355	442,6	294,4	438,4
Блоки СКГ т.шт.	22,5	15,9
Збірний ЗБ т.мЗ	18,7	3533,8	- 18,1	4628,1	18,1	5466	17,4	497476	27,5	8313,5
Бетонн т.мЗ	6,3	459,2	7,8	768,5	-7,6	831,2	10,3	1200,4	7,8	998,3
Бетоннні вироби т.мЗ	4,8	494,1	3,5	447,7	3,5	484,8	5,1	695,9	6,4	1054,4
Сітки шт.	9318	64,9	10915	157,2	10710	239,5	10630	182,7	3570	74,1
Пісчано-грв.суміш т.мЗ	35,2		31,8		35,7		38,1		44,8

2.2 Загальна характеристика конкурентного середовища компанії

Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як його перевага у порівнянні з яким-небудь іншим то варом (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це ступінь відповідності товару на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо [2;с228].

Потрібно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності.

Параметри конкурентоспроможності це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні.

Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі його використання. Технічні параметри поділяються на параметри призначення, ергономічні та естетичні параметри.

Параметри призначення характеризують області використання продукції та функції, котрі вона покликана виконувати. За ними можна судити про корисний ефект, що досягається за допомогою використання даної продукції в конкретних умовах споживання.

Параметри призначення можна розділити на:

класифікаційні параметри, що характеризують належність продукції до певного класу і використовуються для оцінки лише на етапі вибору області застосування продукції та товарів-конкурентІв; вони слугують базою для подальшого аналізу і в подальших розрахунках участі не приймають (наприклад, пасажироємність, швидкість обертання);

параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень і використовуються при розробці та виготовленні продукції (продуктивність станка, точність та швидкість роботи вимірювальних приладів);

конструктивні параметри, що характеризують основні проектно-конструкторські рішення (склад виробу, його структура, розміри, вага).

Ергономічні параметри змальовують продукцію з точки зору її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляються у виробничих та життєвих процесах).

Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції та стабільність товарного вигляду).

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяються на одноразові та поточні:

Одноразові витрати являють собою витрати на придбання продукції (ціна продукції), транспортування, митні тарифи та витрати, витрати на наладку, пробний запуск, якщо вони не включені в ціну продукції.

Поточні витрати включають витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, витрати на пальне та електроенергію, додаткові витрати, пов'язані з доставкою, завантаженням та розвантаженням пального, витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали, що необхідні для використання продукції, витрати на ремонт, запасні частини та інші витрати.

Нормативні параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами (параметри патентної чистоти, екологічні параметри, параметри безпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).

Показники конкурентоспроможності -- це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності.

Перелік показників конкурентоспроможності залежить від об'єкта досліджень, а також від обраної методики визначення конкурентоспроможності.

Для оцінки конкурентоспроможності товару використовуються :

диференціальний метод;

комплексний метод:

змішаний метод.

Диференціальний метод заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, бази порівняння та на їх співставленні. Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності ведеться за формулою [2;c131]:

де - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по і-му параметру (і =1.2, З, .... );

Р_і - величина і-го параметра для продукції, що аналізується;

Р - величина і-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;

п - кількість параметрів.

При оцінці за нормативними показниками одиничний показник приймає лише два значення - 1 або 0. При цьому якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам та стандартам, показник дорівнює 1, коли ні - 0. При оцінці за технічними та економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами.

Якщо за базу оцінки приймається аналог товару, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться за формулами [2;с233]:

де q -одиничні показники конкурентоспроможності по і-му технічному параметру.

З останніх двох формул вибирають ту, в якій зростанню одиничного показника відповідає підвищення конкурентоспроможності. Якщо технічні параметри не мають кількісної оцінки, для них використовують експертні методи оцінки в балах.

Диференціальний метод дозволяє визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності, за якими показниками він не досягається, які з параметрів найбільше відрізняються від базових. Але вказаний метод лише констатує факт конкурентоспроможності продукції та наявності в ній недоліків у порівнянні з товаром-конкурентом. Він не враховує вплив вагомості кожного параметра на прихильність покупців при виборі товару.

Комплексний метод заснований на використанні комплексних (групових, інтегральних, узагальнених) показників або співставленні питомих корисних ефектів продукції, яка аналізується.