Логістика в маркетингу

Методологія та наукова база логістики



1. Системний підхід як методологічна база логістики

Методологічною основою наскрізного управління матеріальним потоком є системний підхід, принцип реалізації якого в концепції логістики поставлений на перше місце.

Системний підхід -- це напрямок методології наукового пізнання, в основі якого лежить розгляд об'єктів як систем, що дозволяє досліджувати властивості і відносини в об'єктах, що важко спостерігаються. Системний підхід означає, що кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих, роз'єднаних підсистем. Системний підхід дозволяє побачити досліджуваний об'єкт як комплекс взаємозалежних підсистем, об'єднаних загальної ціллю, розкрити його інтегративні властивості, внутрішні і зовнішні зв'язки.

Функціонування реальних логістичних систем характеризується наявністю складних стохастичних зв'язків як усередині цих систем, так і в їхніх відносинах із навколишнім середовищем. У цих умовах прийняття рішень без обліку загальних цілей функціонування системи і пропонованих до неї вимог може виявитися недостатнім, а можливо і помилковим.

Системний логістичний аналіз - це сукупність методів і засобів вироблення, прийняття й обгрунтування рішень при дослідженні, створенні й керуванні логістичними системами.

Необхідно розглядати логістичні задачі не ізольовано, а в комплексі, у єдиній системі. При цьому необхідно враховувати все різноманіття факторів - технічних, технологічних, економічних, правових, організаційних і т.п.

Системний підхід:

- інтеграція, синтез, розгляд різних сторін явища, об'єкта.

- адекватний засіб дослідження й розробки об'єктів, що представляють собою органічне ціле

Принципи системного підходу:

- послідовне просування по етапах створення логістичної системи;

- узгодження інформаційних, ресурсних і інших характеристик проектованої логістичної системи;

- відсутність конфліктів між цілями окремих елементів системи й цілями всієї системи.

Системний підхід дозволяє розглядати досліджуваний логістичний об'єкт як комплекс взаємозалежних підсистем, об'єднаних загальною метою, розкрити його интегративні властивості, а також внутрішні і зовнішні зв'язки.

Системний підхід є систематизація, об'єднання предметів або знань про них шляхом встановлення істотних зв'язків між ними. При такому синтезі потрібна далекоглядність, уміння зв'язувати близькі цілі з далекими, технічні й економічні перспективи з екологічними і соціальними.

Системний підхід не існує у виді строгої методологічної концепції. Це свого роду сукупність пізнавальних принципів, дотримання яких дозволяє певним чином зорієнтувати конкретні дослідження.

Класичний і системний підхід до формування логістичних систем. Сутність системного підходу чітко виявляється при його порівнянні з класичним індуктивним підходом до формування систем.

Класичний підхід означає перехід від часткового до загального (індукція). Формування системи при класичному підході до цього процесу відбувається шляхом злиття її компонентів, розроблювальних окремо.

На першому етапі визначаються цілі функціонування окремих підсистем.

На другому етапі, аналізується інформація, необхідна для формування окремих підсистем.

На третьому етапі формуються підсистеми, що у сукупності утворять працездатну систему.

На відміну від класичного, системний підхід припускає послідовний перехід від загального до частки, коли в основі розгляду лежить кінцева мета, заради якої створюється система.

Перший етап. Визначаються й формулюються цілі функціонування системи.

Другий етап. На підставі аналізу мети функціонування системи й обмежень зовнішнього середовища визначаються вимоги, яким повинна задовольняти система.

Третій етап. На базі цих вимог формуються, орієнтовно, деякі підсистеми.

Четвертий етап. Найбільш складний етап синтезу системи: аналіз різних варіантів і вибір підсистем, організація їх у єдину систему. При цьому використовуються критерії вибору. У логістиці один з основних методів синтезу систем -- моделювання.

2. Поняття логістичної системи, реалізація принципів логістики в логістичних системах

Загальноприйняте визначення логістичної системи говорить: логістична система -- це адаптивна система зі зворотним зв'язком, що виконує ті або інші логістичні функції. Вона, як правило, складається з декількох підсистем і має розвиті зв'язки із зовнішнім середовищем. У якості логістичної системи можна розглядати промислове підприємство, територіально-виробничий комплекс, торговельне підприємство і т.д.

Ціль логістичної системи -- доставка товарів і виробів у задане місце, у потрібній кількості й асортименті, у максимально можливому ступені підготовлених до виробничого або особистого споживання при заданому рівні витрат.

Властивості логістичних систем.

Цілісність - цілісна сукупність елементів, взаємодіючих друг c другом.

Інтегративність. Система як упорядкована сукупність елементів із визначеними зв'язками володіє особливими системними властивостями, не властивим окремим елементам, що дозволяє одержати сінергетичний ефект.

Визначена організація, упорядкованість зв'язків між елементами системи.

Рухливість системи - мінливість елементів і параметрів системи під впливом факторів зовнішнього середовища і за рішенням учасників.

Унікальність і непередбачуваність системи в конкретних умовах і під впливом значної групи факторів зовнішнього середовища.

Гранична можливість рішення задач, обумовлена ресурсними можливостями учасників і обмеженнями, установлюваними зовнішнім середовищем.

Адаптивність, тобто здатність змінювати свою структуру і вибирати варіанти поводження, згідно з новими цілями системи і під впливом зовнішнього середовища.

Здатність протистояти руйнівним тенденціям за рахунок створення резервів і пошуку компромісів.

Прагнення до саморозвитку і самовдосконалення шляхом свідомого вибору оптимального варіанта функціонування.

Принципи функціонування логістичної системи:

- погодженість;

- раціональність;

- точний розрахунок;

- системний підхід;

- зворотний зв'язок.

Основною особливістю логістичних систем є їхня спрямованість на задоволення попиту споживачів, розглянута як зворотний зв'язок системи, що визначає в остаточному підсумку стратегічні цілі функціонування.

Сінергетичний зв'язок - зв'язок у системі, що при спільних діях незалежних елементів системи забезпечує збільшення загального ефекту до величини більшої, ніж сума ефектів цих же елементів, що діють незалежно, тобто зв'язок елементів системи, що підсилюється.

Реалізація принципів логістики в логістичних системах.

Принцип логістики - це узагальнені досвідчені дані, це закон явищ, знайдений зі спостережень фахівців з логістики. Принцип - це постійно і послідовно застосовуваний метод. Основними принципами системного аналізу стосовно до логістики є:

- принцип оптимальності;

- принцип эмерджентности;

- принцип системності;

- принцип ієрархії;

- принцип інтеграції;

- принцип формалізації.

Принцип оптимальності. Оптимальність означає характеристику рівня якості прийнятих рішень (оптимальне рішення задачі, оптимальний план, оптимальне управління), характеристику стану логістичної, системи або її поводження (оптимальна траєкторія, оптимальний розподіл ресурсів, оптимальне функціонування системи) і т.п. Характерною рисою розвитку логістичної системи будь-якого об'єкта є вибір найбільш підходящого варіанта логістичної системи. Задача полягає не в тім, щоб знайти рішення краще існуючого, а в тім, щоб знайти саме краще рішення з усіх можливих.

Принцип эмерджентності. Чим більше логістична система і чим більше розходження в розмірах між частиною і цілим, тим вище імовірність того, що властивості цілого можуть сильно відрізнятися від властивостей частин. Можлива розбіжність локальних оптимумів цілей окремих частин із глобальним оптимумом мети логістичної системи.

Сума оптимальних рішень в окремих структурних підрозділах не гарантує досягнення оптимізації системи в цілому.

Таким чином, эмерджентность (цілісність) - це властивість системи виконувати задану цільову функцію, реалізована тільки логістичної системою в цілому, а не окремими її елементами.

Принцип системності. Принцип системності припускає дослідження об'єкта, з одного боку, як єдиного цілого, а з іншого боку, як частини більш великої системи, у якій аналізований об'єкт знаходиться з іншими системами у визначених відносинах. Таким чином, принцип системності охоплює всі сторони об'єкта і предмета в просторі і в часі.

Принцип ієрархії (ієрархія від грецького священна влада - порядок підпорядкування складених нижчестоящих елементів і властивостей вищестоящим по строго визначених ступенях (ієрархічна градація) і перехід від нижчого рівня до вищого) є тип структурних відносин у складних багаторівневих логістичних системах, що характеризуються упорядкованістю, організованістю взаємодій між окремими рівнями по вертикалі. Необхідність ієрархічної побудови логістичних систем обумовлена тим, що управління в них зв'язане з переробкою і використанням великих масивів інформації, причому на нижчих рівнях використовується більш детальна і конкретна інформація, що охоплює лише окремі аспекти функціонування логістичної системи, а на більш високі рівні надходить узагальнена інформація, що характеризує умови функціонування всієї логістичної системи, і приймаються рішення відносно логістичної системи в цілому.

Принцип інтеграції (інтеграція - від лат. цілісність, об'єднання в ціле яких-небудь частин або властивостей, відновлення) спрямований на вивчення інтегративних властивостей і закономірностей у логістичних системах. Інтегративні властивості виявляються в результаті сполучення елементів до цілого, сполучення функцій у часі й у просторі.

Принцип формалізації (формальний - стосовний до форми, на противагу сутності, тобто несуттєвий) націлений на одержання кількісних і комплексних характеристик логістичної системи.

3. Класифікація логістичних систем, їхні границі, зв'язки в мікро-, макро-, мезологістичних системах

Макрологістична система -- це велика система управління матеріальними потоками, що охоплює підприємства й організації, територіально-виробничі комплекси, посередницькі, торговельні і транспортні організації різних відомств, інфраструктуру економіки окремої країни або групи країн.

Макрологістична система може створюватися на рівні територіального або адміністративно-територіального утворення для рішення соціально-економічних, екологічних, військових і інших задач подібного роду. Макрологістичні системи класифікуються по наступних ознаках:

1. По ознаці адміністративно-територіальному розподілу країни розрізняють наступні види логістичних систем: районні; міжрайонні; міські; обласні і крайові; регіональні і республіканські, міжреспубліканські.

2. По об'єктно-функціональній ознаці виділяються макрологістичні системи для групи підприємств однієї або декількох галузей, відомчі, галузеві, міжвідомчі (міжгалузеві),військові, інституціональні і т.п. У західній практиці часто використовується підняття глобальних макрологістичних систем, до яких відносять державні (транснаціональні) системи, формовані на рівні країни в цілому, міждержавні системи, що охоплюють кілька країн, і трансконтинентальні системи, створювані в межах декількох континентів.

Як правило, критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, політичними й іншими цілями. Наприклад, для покращення екологічної обстановки в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, основними задачами якої є оптимізація маршрутів, розподіл транспортних потоків, переключення перевезень з одного виду транспорту на інший і т.д. У макрологістичних системах можуть вирішуватися такі задачі, як формування міжгалузевих матеріальних балансів; вибір видів і форм постачання і збуту продукції; розміщення на заданій території складських, вантажних терміналів, диспетчерських (логістичних) центрів; оптимізація адміністративно-територіальних розподільних систем для багатоасортиментних матеріальних потоків і т.п.

Мікрологістичні системи, відносяться до визначеної організації бізнесу і призначені для управління й оптимізації матеріального і супутніх йому потоків у процесі виробництва, постачання і збуту.

Розрізняють внутрішні (внутрівиробничі), зовнішні й інтегровані мікрологістичні системи.

Внутрівиробничі логістичні системи оптимізують управління матеріальними потоками в межах технологічного циклу виробництва продукції. Основними задачами внутрівиробничої логістичної системи є зменшення запасів матеріальних ресурсів і незавершеного виробництва, прискорення оборотності оборотного капіталу фірми, зменшення тривалості виробничого періоду, контроль і управління рівнем запасів матеріальних ресурсів, оптимізація роботи технологічного (промислового) транспорту. Критеріями оптимізації функціонування внутрівиробничих логістичних систем є мінімальна собівартість продукції і мінімальна тривалість виробничого періоду при забезпеченні заданого рівня якості готової продукції.

Зовнішні логістичні системи вирішують задачі, зв'язані з управлінням і оптимізацією матеріальних і супутніх потоків від їхніх джерел до пунктів призначення поза виробничим технологічним циклом. Ланками зовнішніх логістичних систем є елементи постачальницьких і розподільних мереж, що виконують логістичні операції по забезпеченню руху потоків від постачальників матеріальних ресурсів до виробничих підрозділів фірм-виробників і від його складів готової продукції до кінцевих споживачів. Основними задачами зовнішніх логістичних систем є раціональна організація руху матеріальних ресурсів і готової продукції в товаропровідних мережах; оптимізація загальних витрат і витрат зв'язаних з логістичними операціями окремих ланок логістичної системи; скорочення часу доставки матеріальних ресурсів і готовій продукції і часу виконання замовлень споживачів.

Границі інтегрованої микрологістичної системи визначаються виробничо-розподільним циклом, що включає процеси закупівлі матеріальних ресурсів і організації постачання, внутрівиробничі логістичні функції, логістичні операції в розподільній системі при організації продажів готової продукції споживачам і послепродажном сервісі.

Логістичний менеджмент в інтегрованої логістичної системі являє собою такий управлінський підхід до організації роботи фірми і її логістичних партнерів (посередників), що забезпечує найбільш повний облік тимчасових і просторових факторів у процесах оптимізації управління матеріальними, фінансовими й інформаційними потоками. Визначальними для формування інтегрованих логістичних систем є концепція мінімізація загальних логістичних витрат і концепція управління якістю на всіх етапах виробничо-розподільного циклу.

Іноді внутрівиробничі і зовнішні логістичні системи розглядають як підсистеми інтегрованої логістичної системи.

Загальна структура мікрологістичної системи може функціонувати як інтегрована, зовнішня або внутрівиробнича логістична система в залежності від ступеня охоплення базисних логістичних операцій і цілей ЛС.

Таким чином, мікрологістика вирішує локальні задачі в рамках окремих ланок і забезпечує логістичні операції по плануванню, реалізації і контролеві за процесами переміщення товарів усередині промислових підприємств або поза ними.

Мезологістичні системи організаційно базуються на корпоративних структурах. Виділення ж мезологістичних структур відбулося значно пізніше, ніж макро- і мікрологістичних. Це зв'язано з тим, що стосовні до вивчення організаційної основи мезологістичних структур мезоэкономика і корпоративне управління склалися також недавно. Корпорація має у своєму розпорядженні значні можливості стратегічного планування і розподілу ресурсів, унаслідок чого може бути досягнуте найбільш ефективний розподіл ресурсів корпорації між її підрозділами і диференційоване застосування інструментів внутріфірмового стимулювання і контролю.

Відзначимо двоїстий характер поводження мезологстических систем. Якщо на ринку, у взаємодії з іншими суб'єктами, що хазяюють, трансакції носять ринковий характер, то внутрішні відносини корпора-тивних підсистем визначаються не ринком, а ціни визначаються розрахунковим шляхом (в ідеалі, їхній рівень Парето-оптимальний) і іменуються трансферними. У рамках макрологістики зв'язки між окремими микрологістичними системами встановлюються на базі товарно-грошових відносин. Усередині микрологістичної системи також функціонують підсистеми. Однак основа їхньої взаємодії безтоварна. Це окремі підрозділи усередині фірми, об'єднання, або іншої господарської системи, що працюють на єдиний економічно результат.

Виділяють три види логістичних систем: логістичні системи з прямими зв'язками, гнучкі й ешелоновані.

Логістичні системи з прямими зв'язками. У цих логістичних системах матеріальний потік проходить безпосередньо від виробника продукції до її споживача, минаючи посередників.

Ешелоновані логістичні системи. У таких системах на шляху матеріального потоку є хоча б один посередник.

Гнучкі логістичні системи. Тут рух матеріального потоку від виробника продукції до її споживача може здійснюватися як прямо, так і через посередників.

Границі логістичної системи, її зв'язок з навколишнім середовищем.

Границі логістичної системи визначаються циклом обігу засобів виробництва. Спочатку закуповуються засоби виробництва. Вони у виді матеріального потоку надходять у логістичну систему, складуються, обробляються, знову зберігаються і потім ідуть з логістичної системи в споживання в обмін на фінансові ресурси, що надходять у логістичну систему. Виділення границь логістичної системи на базі циклу обігу засобів виробництва одержало назву принципу "сплати грошей -- одержання грошей".



4. Наукова база логістики. Класифікація моделей і методів теорії логістики

До дисциплін, що складають наукову базу логістики, відносяться:

1) Математика (теорія імовірностей, мат.статистика, математична теорія оптимізації й ін,);

2) Дослідження операцій (лінійне, нелінійне і динамічне програмування; теорія ігор, теорія масового обслуговування, сіткове планування, моделювання, теорія управління запасами й ін.);

3) Технічна кібернетика (теорія прогнозування, загальна теорія управління, теорія графів, теорія розкладів, теорія оптимального управління й ін.);

4) Економічна кібернетика й економіка (теорія оптимального планування, методи економічного прогнозування, маркетинг, менеджмент, стратегічне й оперативне планування, операційний менеджмент, управління якістю, ціноутворення, управління персоналом, фінанси, бухгалтерський облік, управління інвестиціями, соціальна психологія й ін.).

Класифікація економіко-математичних методів теорії логістики:

1) Методи оптимізації попиту та пропозиції, народногосподарського планування, виробничого планування, оптимального ціноутворення, галузевого планування;

2) Економіко-статистичні методи : мат.статистика і теорія економічного експерименту (кореляційний і факторний аналіз);

3) Математична економія й економетрія : экономико-матема-тическое моделювання; виробничі функції; теорії економічного росту; міжгалузевий баланс.

4) Дослідження операцій : оптимальне програмування; теорія управління запасами; теорія масового обслуговування; мережні методи планування і управління.

5) Економічна кібернетика : теорія економічної інформації; методи машинної імітації; системний аналіз.

Таблиця 1. Функціональна диференціація методів, моделей і алгоритмів логістики

Найменування	Моделі, методи, алгоритми
1	2
Закупівельна логістика	>Алгоритм вибору постачальника (матеріальних ресурсів) >Методи прогнозування потреб, попиту, показників ринку сировини і матеріалів >Модель зробити або купити (make or buy) АВС-метод
Розподільна логістика	>Алгоритм вибору оптимального розподілу матеріального потоку >Модель рішення задачі розміщення розподільних складських центрів при розподілі матеріальних потоків (виробничо-транспортна задача) >Метод визначення координат складу >Вибір логістичних посередників
Логістика складування	>Метод Парето (розміщення товарів на складі, визначення номенклатури) >Метод ухвалення рішення про оренду або будівництво складу >Модель вибору варіантів оптимального розміщення складів
Логістика запасів	>Модель EOQ (Economic order quantity) економічного розміру замовлення >Стратегії (моделі) контролю і управління запасами (з постійним розміром замовлення; з фіксованим тимчасовим інтервалом і ін.) >Нестаціонарні і стохастичні моделі управління запасами >АВС -аналіз
Транспортна логістика	>Моделі вибору перевізника >Маршрутизація перевезень (маятникові маршрути, транспортна задача, змішані перевезення, моделі розподілу послуг сервісу.) >Модель «точно вчасно» >Виробничо-транспортна задача >Моделі логістичних центрів
Виробнича логістика	>Моделі і методи дослідження операцій >Методи теорії прогнозування >Моделі управління запасами матеріалів, незавершеного виробництва і готової продукції >Модель EOQ >АВС - метод >Методи об'ємно-календарного й об'ємно-динамічного планування ходу виробництва >Модель визначення обсягу внутрівиробничих логістичних операцій



5. Моделювання в логістиці, класифікація моделей. Особливості аналітичного й імітаційного моделювання

Моделювання грунтується на подобі систем або процесів, що може бути повним або частковим. Основна мета моделювання -- прогноз поводження процесу або системи. Ключове питання моделювання -- "ЩО БУДЕ, ЯКЩО...?"

Істотною характеристикою будь-якої моделі є ступінь повноти подоби моделі моделируемому об'єктові. За цією ознакою всі моделі можна розділити на ізоморфні і гомоморфні.

Ізоморфні моделі -- це моделі, що включають усі характеристики об'єкта -- оригіналу, здатні замінити його. Якщо можна створити і спостерігати ізоморфну модель, то наші знання про реальний об'єкт будуть точними.

Гомоморфні моделі. У їхній основі лежить неповна, часткова подоба моделі досліджуваному об'єктові. При цьому деякої сторони функціонування реального об'єкта не моделюються зовсім. У результаті спрощуються побудова моделі й інтерпретація результатів дослідження. При моделюванні логістичних систем абсолютна подоба немає місця. Тому надалі ми будемо розглядати лише гомоморфні моделі, не забуваючи, однак, що ступінь подоби в них може бути різної.

Наступною ознакою класифікації є матеріальність моделі. Відповідно до цієї ознаки всі моделі можна розділити на матеріальні й абстрактні.

Матеріальні моделі відтворюють основні геометричні, фізичні, динамічні і функціональні характеристики досліджуваного явища або об'єкта. До цієї категорії відносяться, зокрема, зменшені макети підприємств оптової торгівлі, що дозволяють вирішити питання оптимального розміщення устаткування й організації вантажних потоків.

Абстрактне моделювання часте є єдиним способом моделювання в логістиці. Його підрозділяють на символічне і математичне.

До символічних моделей відносять язикові і знакові.

Язикові моделі -- це словесні моделі, в основі других лежить набір слів (словник), очищених від неоднозначності. Цей словник називається "тезаурус". У ньому слову може відповідати лише єдине поняття, у той час як у звичайному словнику одному можуть відповідати кілька понять.

Знакові моделі. Якщо ввести умовна позначка окремих понять, тобто знаки, а також домовитися про операції між цими знаками, то можна дати символічний опис об'єкта.

Математичним моделюванням називається процес установлення відповідності даному реальному об'єктові деякого математичного об'єкта, називаного математичною моделлю. У логістиці широко застосовуються два види математичного моделювання: аналітичне й імітаційне.

Аналітичне моделювання -- це математичний прийом дослідження логістичних систем, що дозволяє одержувати точні рішення. Аналітичне моделювання здійснюється в наступній послідовності:

Перший етап. Формулюються математичні закони, що зв'язують об'єкти системи. Ці закони записуються у виді деяких функціональних співвідношень (алгебраїчних, диференціальних і т.п.).

Другий етап. Рішення рівнянь, одержання теоретичних результатів.

Третій етап. Зіставлення отриманих теоретичних результатів із практикою (перевірка на адекватність).

Найбільш повне дослідження процесу функціонування системи можна провести, якщо відомі явні залежності, що зв'язують шукані характеристики з початковими умовами, параметрами і перемінними системами. Однак такі залежності вдається одержати тільки для порівняно простих систем. При ускладненні систем дослідження їхніми аналітичними методами наштовхується на труднощі, що є істотним недоліком методу. У цьому випадку, щоб використовувати аналітичний метод, необхідно істотно спростити первісну модель, щоб мати можливість вивчити хоча б загальні властивості системи.

До достоїнств аналітичного моделювання відносять велику силу узагальнення і багаторазовість використання.

Іншим видом математичного моделювання є імітаційне моделювання.

При імітаційному моделюванні закономірності, що визначають характер кількісних відносин усередині логістичних процесів, залишаються непізнаними. У цьому плані логістичний процес залишається для експериментатора "чорною шухлядою".

Процес роботи з імітаційною моделлю, у першому наближенні, можна порівняти з настроюванням телевізора рядовим телеглядачем, що не має представлення про принципи роботи цього апарата. Телеглядач просто обертає різні ручки, домагаючись чіткого зображення, не маючи при цьому представлення про те, що відбувається усередині "чорної шухляди".

Точно так само експериментатор "обертає ручки" імітаційної моделі, змінюючи при цьому умови протікання процесу і спостерігаючи одержуваний результат. Визначення умов, при яких результат задовольняє вимогам, є метою роботи з імітаційною моделлю. Імітаційне моделювання містить у собі два основних процеси: перший -- конструювання моделі реальної системи, другий -- постановка експериментів на цій моделі. При цьому можуть переслідуватися наступні цілі:

а) зрозуміти поводження логістичної системи;

б) вибрати стратегію, що забезпечує найбільш ефективне функціонування логістичної системи.

Як правило, імітаційне моделювання здійснюється за допомогою комп'ютерів. Умови, при яких рекомендується застосовувати імітаційне моделювання:

1. Не існує закінченої математичної постановки даної задачі, або ще не розроблені аналітичні методи рішення сформульованої математичної моделі.

2. Аналітичні моделі маються, але процедури настільки складні і трудомісткі, що імітаційне моделювання дає більш простий спосіб рішення задачі.

3. Аналітичні рішення існують, але їхня реалізація неможлива внаслідок недостатньої математичної підготовки наявного персоналу.

Таким чином, основним достоїнством імітаційного моделювання є те, що цим методом можна вирішувати більш складні задачі. Імітаційні моделі дозволяють досить просто враховувати випадкові впливи й інші фактори, що створюють труднощі при аналітичному дослідженні.

При імітаційному моделюванні відтворюється процес функціонування системи в часі. Причому імітуються елементарні явища, що складають процес зі збереженням їхньої логічної структури і послідовності протікання в часі. Моделі не вирішують, а здійснюють прогін програми з заданими параметрами, змінюючи параметри, здійснюючи прогін за прогоном.

Імітаційне моделювання має ряд істотних недоліків, що також необхідно враховувати.

1. Дослідження за допомогою цього методу обходяться дорого.

Причини:

- для побудови моделі й експериментування на ній необхідний висококваліфікований фахівець-програміст;

- необхідно велика кількість машинного часу, оскільки метод грунтується на статистичних іспитах і вимагає численних прогонів програм;

- моделі розробляються для конкретних умов і, як правило, не тиражуються.

2. Велика імовірність помилкової імітації. Процеси в логістичних системах носять верогідний характер і піддаються моделюванню тільки при уведенні ряду допущень. Наприклад, розробляючи імітаційну модель товаропостачання району і приймаючи середню швидкість руху автомобіля на маршруті, рівну 25 км/год, ми виходимо з допущення, що дорожні умови гарні. У дійсності погода може зіпсуватися і, у результаті ожеледі, що наступило, швидкість на маршруті упаде до 15 км/ч. Реальний процес піде інакше.