Маркетингова діяльність підприємства

Зміст

• Вступ
• 1. Зміст маркетингової діяльності підприємства
• 1.1 Економічний зміст маркетингової діяльності
• 1.2 Особливості управління маркетинговою діяльністю підприємства
• 2. Інформаційна модель аналізу маркетингової діяльності
• Висновки
• Список використаних джерел
• Вступ

Підхід до ринкової економіки неможливий без створення нової системи економічних відносин господарюючих суб'єктів, які для досягнення позитивних фінансових результатів повинні покладатися на власні можливості, забезпечувати конкурентоспроможність, орієнтуватися на підприємництво, ініціативність та інновації, швидко й адекватно реагувати на потреби ринку, враховуючи попит та пропозиції, ціни, банківський відсоток, податкові і митні ставки тощо.

Вирішення цих завдань вимагає комплексного підходу і відображення в планах маркетингової діяльності підприємства. Цим забезпечується погодження інтересів підприємства з факторами ринкового середовища на підставі прийняття оптимальних рішень у сфері стратегії маркетингової діяльності.

Успішне функціонування підприємства в ринковому середовищі передбачає високу ефективність його діяльності та можливість пристосовуватись до зовнішніх умов, які змінюються. Світовий досвід показує, що найбільш ефективно ці задачі вирішуються на основі використання концепції маркетингу. З усього комплексу задач в сфері маркетингового управління слід виділити дослідження організаційно-економічних проблем маркетингової діяльності підприємства в умовах становлення ринкового механізму.

Значення цієї проблеми обумовлено необхідністю самостійного пристосування підприємств до вимог і потреб ринку, а також зменшення ризиків банкрутства.

1. Зміст маркетингової діяльності підприємства

1.1 Економічний зміст маркетингової діяльності

Ринкове середовище змушує керівництво кожного підприємства самостійно вирішувати і стратегічні, і тактичні питання розвитку. Підприємствам потрібен своєрідний компас, що допомагатиме обирати правильний напрямок діяльності. Але цього ще недостатньо для успішної діяльності, оскільки працювати в ринковому середовищі означає працювати в умовах конкуренції [5, с. 46].

Своєрідним компасом у діяльності підприємства і "лоцманом", котрий дозволить рухатись правильно визначеним курсом, є маркетинг.

На практиці це означає, що підприємство мусить не лише мати сучасне обладнання, інші ресурси для функціонування, а й виконувати маркетингові функції: дослідження ринку, споживачів, конкурентів, розробляти систему заходів, спрямованих на формування попиту на свою продукцію, а також стимулювати збут своєї продукції.

Найважливішою функцією маркетингу є дослідна, тобто вивчення споживачів, конкурентів, загальних тенденцій розвитку ринку, усього того, що впливає на смаки споживачів та рішення конкурентів.

Наступною функцією маркетингу є розроблення системи заходів, відомих як маркетингова суміш. Ця система заходів відома ще як комплекс маркетингу, до якого входять чотири основні елементи: продукт (тобто товар, котрий виробляє підприємство, з точки зору забезпечення його належної якості, асортименту, обсягу тощо); ціна (тобто визначення ціни на основі усвідомлення конкурентного характеру ринку, установлення обґрунтованих знижок та надбавок до ціни тощо); розподіл та збут продукції (визначення необхідної кількості оптових та роздрібних посередників, через котрих відбуватиметься збут продукції та її транспортування); просування продукції на ринку (тобто діяльність, спрямовану на формування позитивного ставлення споживачів до виробленої продукції з допомогою реклами, виставкової діяльності тощо).

Завершальною функцією маркетингу є контроль за маркетинговою діяльністю. Він передбачає постійний аналіз основних напрямків цієї діяльності, передусім організації збуту, пошук шляхів підвищення прибутковості, аналіз маркетингових витрат, проведення маркетингової ревізії тощо.

Функціонування підприємства у ринкових умовах насамперед передбачає, що, розпочинаючи виробничу діяльність, воно мусить самостійно вирішити щонайменше три важливі питання: що виробляти, скільки виробляти і на який прибуток можна розраховувати. Тобто розроблення виробничої програми має бути обґрунтоване передусім точним знанням ринкових можливостей підприємства. Це, у свою чергу, потребує комплексного дослідження ринку, вивчення його кон'юнктури [1, с. 31].

Головною метою маркетингового дослідження є з'ясування ринкових можливостей підприємства, для чого вивчають ринковий попит, розраховують прогноз його змін та місткість певного ринку. Після цього визначають частку свого підприємства на ринку.

Ринковий попит є не фіксованою величиною, а функцією кількох змінних величин. Тому точніше говорити про функцію ринкового попиту.

Збільшення витрат на маркетинг дає змогу досягти збільшення попиту спочатку з більшою, а потім з меншою швидкістю (тобто з віддачею на одиницю вкладень). Маркетингові витрати, які перевищують певну величину, припиняють стимулювати збільшення попиту, що свідчить про наявність верхньої межі ринкового попиту, яку можна назвати потенціалом ринку. Різниця між ринковим мінімумом та ринковим потенціалом показує загальну чутливість попиту до маркетингових зусиль. Уявімо собі два різні типи ринків - ринок, що розширюється, та ринок, що не розширюється. Величина ринку, що розширюється, досить чутлива до рівня витрат на просування товарів.

Важливою частиною маркетингових досліджень ринку є прогнозування розвитку ринку, тобто передбачення майбутнього, що базується на відомих тенденціях та фактах.

Об'єктом прогнозування можуть бути: кількісні показники попиту, очікувані структурні зміни в галузях промисловості, формування нових потреб споживачів тощо.

Найчастіше прогнозування використовується для визначення перспективного попиту на товари певного підприємства. Для цього використовуються такі методи: опитування покупців; експертні оцінки; тестування ринку; аналіз даних минулих років; статистичний аналіз попиту.

Прогнозування на основі даних минулих років передбачає побудову часових рядів, визначення тенденцій минулого і поширення їх на майбутній період.

Найважливішими методами статистики, що використовуються для вивчення закономірностей змін попиту, є методи аналітичних угруповань, аналіз регресій та кореляцій.

У розвинутій ринковій економіці розрахунок місткості ринку здійснюється на основі вторинної інформації, виходячи зі статистичних даних, що публікуються. В українській економіці поки що потрібно докласти чималих зусиль для того, щоб зібрати необхідні дані для розрахунків, використовуючи найрізноманітніші методи дослідження.

Ще одним важливим показником, необхідним для правильного визначення напрямків діяльності підприємства та пріоритетів цієї діяльності, є частка підприємства на ринку, яка визначається як частина сукупного ринкового попиту, що припадає на товар даного підприємства за різних рівнів маркетингових зусиль [6, с. 16].

Реалізація маркетингової діяльності здійснюється на основі розроблення маркетингових програм. Мова йде про вибір інструментів маркетингу, про об'єднання їх в оптимальний комплекс (маркетинг-мікс) з точки зору визначених цілей.

1.2 Особливості управління маркетинговою діяльністю підприємства

Організація маркетингової діяльності, або маркетингу, включає у свій склад побудову (удосконалення) організаційної структури управління маркетингом; підбор фахівців з маркетингу (маркетологів) належної кваліфікації; розподіл задач, прав і відповідальності в системі управління маркетингом; створення умов для ефективної роботи співробітників маркетингових служб (організація їх робочих місць, надання необхідної інформації, засобів оргтехніки й ін.); організацію ефективної взаємодії маркетингових служб з іншими службами організації.

Єдиних підходів до побудови організаційних структур управління маркетингом у даний час не існує.

Невеликі організації, що діють у динамічних галузях і швидко мінливих умовах, використовують гнучкі децентралізовані структури. Великі організації, що діють на більш стабільних ринках, з метою забезпечення більшої інтеграції часто створюють більш централізовані служби маркетингу.

Базовими організаційними структурами керування маркетингом виступають: функціональна організація; географічна організація; продуктова (товарна) організація; ринкова організація.

Функціональна організація маркетингу (рис. 1.1) є найбільш простою, однак її ефективність падає в міру зростання номенклатури продуктів, що випускаються, і розширення числа ринків збуту. Це обумовлено, в першу чергу, тим, що у функціональній організації відсутня особа (крім самого керівника підрозділу маркетингу), що відповідає за маркетинг окремих продуктів в цілому або за маркетингову діяльність на певних ринках.

Рис. 1.1. Організаційна структура відділу маркетингу по функціях

Географічна організація - організаційна структура керування маркетингом, у якій фахівці з маркетингу, в першу чергу збутовики, згруповані за окремими географічними районами (рис. 1.2). Така організація дозволяє збутовикам жити в межах території, що обслуговується, добре знати своїх споживачів і ефективно працювати з мінімальними витратами часу і коштів на роз'їзди [3, с. 47].

Іноді дана структура управління маркетингом зветься «регіональна або територіальна організація маркетингу».

Рис. 1.2. Організаційна структура служби маркетингу з орієнтацією по регіонах

Продуктова (товарна) організація - організаційна структура управління маркетингом, у якій за розробку і реалізацію стратегій і поточних планів маркетингу для певного продукту або групи продуктів відповідає керуючий продуктом, у якого в підпорядкуванні знаходяться співробітники, що виконують усі необхідні для даного продукту функції маркетингу (рис. 1.3). Використовується організаціями, що випускають багатономенклатурну продукцію, яка дуже відрізняється одна від одної.

Рис. 1.3. Організаційна структура служби маркетингу з орієнтацією по товарах

Переваги даного типу оргструктури керування полягають у такому:

- керуючий, що займається певним продуктом, має можливість координувати різні роботи з усього комплексу маркетингу для даного продукту;

- керуючий може швидко реагувати на вимоги ринку;

- у полі зору керуючого постійно знаходяться всі моделі продукту - як ті, що користуються підвищеним попитом, так і менш популярні у покупців;

- легше виявляти здатних співробітників, тому що вони залучаються до участі у всіх сферах оперативної маркетингової діяльності.

Однак даному типові оргструктури, особливо коли на підприємстві паралельно існують і функціональні маркетингові структури, притаманні такі недоліки:

- керуючий, відповідальний за визначений продукт, не наділений повноваженнями, що цілком відповідали б його діяльності (він, як правило, у виробничій сфері тільки визначає політику в галузі розробки нових продуктів, відслідковуючи їхнє доведення до виробництва, підрозділи НДДКР, дослідного виробництва і виробництва йому не підкоряються);

- продуктова організація часто вимагає більших витрат, чим очікувалося. Спочатку керуючі призначаються для основних продуктів. Однак незабаром у структурі підприємства з'являються керуючі, відповідальні і за менш важливий продукт, що мають свій штат співробітників;

- у співробітників продуктових підрозділів можуть існувати подвійні лінії підпорядкування: своїм безпосереднім керівникам і керівникам функціональних маркетингових служб.

Ринкова організація - організаційна структура управління маркетингом, у якій керуючі окремими ринками несуть відповідальність за розробку і реалізацію стратегій і планів маркетингової діяльності на визначених ринках (рис. 1.4).

Застосовується, коли організація випускає однорідну продукцію, призначену для ринків різного типу. Головним її достоїнством є концентрація маркетингової діяльності навколо потреб конкретних ринкових сегментів, а не навколо окремих продуктів, що має місце в продуктовій організації маркетингу. Недоліки подібної структури подібні недолікам продуктової організації маркетингу [2, с. 33].

Рис. 1.4. Організаційна структура служби маркетингу з орієнтацією по ринках і покупцям

Частіше застосовуються комбінації зазначених принципів організації, а саме, функціонально-продуктова (товарна), функціонально-ринкова, продуктово-ринкова, функціонально-продуктово-ринкова структури керування маркетингом.

Функціонально-продуктова організація - організаційна структура управління маркетингом, у якій функціональні маркетингові служби підприємства виробляють і координують здійснення деяких єдиних для підприємства цілей і задач маркетингу (рис. 1.5). У той же час за розробку і реалізацію стратегій і планів маркетингу для певного продукту або групи продуктів відповідає керуючий продуктом.

Рис. 1.5. Функціонально-продуктова оргструктура управління маркетингом

Функціонально-ринкова організація - організаційна структура управління маркетингом, у якій функціональні маркетингові служби підприємства виробляють і координують здійснення деяких єдиних для підприємства цілей і задач маркетингу (рис. 1.6).

Рис. 1.6. Функціонально-ринкова оргструктура управління маркетингом

У той же час за розробку і реалізацію стратегій і планів маркетингу для визначених ринків відповідають керуючі, відповідальні за роботу на цих ринках. Вони також формулюють для функціональних маркетингових служб підприємства завдання в галузі маркетингової діяльності на певних ринках і контролюють їхнє виконання. Дана оргструктура функціонує на тих же принципах, що і функціонально-продуктова оргструктура керування.

Продуктово-ринкова організація реалізується, як правило, у матричній формі, коли є як керуючі окремими продуктами, так і керуючі окремими ринками (рис. 1.7). Продуктові керуючі планують обсяги продаж і прибуток для своїх продуктів, контактують при цьому з керуючими окремими ринками з метою визначення можливого обсягу продаж. Керуючі окремими ринками у свою чергу відповідають за розвиток прибуткових ринків для існуючих і потенційних продуктів організації. Застосовується організаціями, що випускають різні продукти, які реалізуються на багатьох, дуже відмінних один від одного, ринках. Достоїнством даної організації маркетингу є те, що управлінська увага приділяється кожному продуктові і кожному ринкові. Однак дана організація керування маркетингом збільшує управлінські витрати, не володіє достатньою організаційною гнучкістю і породжує конфлікти [4, с. 29].

Рис. 1.7. Продуктово-ринкова оргструктура управління маркетингом

Функціонально-продуктово-ринкова організація - організаційна структура управління маркетингом, у якій функціональні маркетингові служби підприємства виробляють і координують здійснення деяких єдиних для підприємства цілей і задач маркетингу. У той же час за розробку і реалізацію стратегій і планів маркетингу для певних ринків відповідають керуючі, відповідальні за роботу на цих ринках. Вони також можуть формулювати для функціональних маркетингових служб підприємства завдання в галузі маркетингової діяльності на певних ринках і контролюють їхнє виконання. За розробку, випуск і збут визначених продуктів або групи продуктів відповідають керуючі продуктом. Вони також можуть формулювати для функціональних маркетингових служб підприємства завдання в галузі маркетингу певних продуктів і контролюють їхнє виконання. Перш ніж прийняти рішення по розробці і випуску продуктів, керуючий продуктом з'ясовує в керуючих окремими ринками можливості збуту цих продуктів на конкретних ринках, формуючи, таким чином, сумарний портфель майбутніх замовлень.

Крім розглянутих підходів до організації керування маркетингом використовуються також управління по проекту і матрична оргструктура керування.

Проектна структура створюється при розробці фірмою деяких проектів, спрямованих найчастіше на розробку, освоєння і реалізацію нових продуктів, що випускаються фірмою. Тоді в складі фірми на період підготовки проекту формуються спеціальні підрозділи - проектні команди, очолювані керівниками проекту. Останні відповідають за планування проекту і хід його виконання. До складу ж проектних команд включаються працівники всіх підрозділів служби маркетингу, що забезпечують у рамках своїх основних функціональних обов'язків реалізацію проекту. По завершенні проекту структура розпадається, а працівники повертаються до своїх постійних посадових обов'язків [4, с. 30].

Матрична структура маркетингу являє собою «ґратчасту» організацію, побудовану на принципі подвійного підпорядкування працівників: з одного боку - безпосередньо керівникові сектора, що надає персонал і надає професійну допомогу керівникові проекту, а з іншого - керівникові проекту (цільової програми), наділеному необхідними управлінськими повноваженнями для своєчасної розробки і реалізації проекту.

2. Інформаційна модель аналізу маркетингової діяльності

Від ринків збуту залежать обсяг продажу, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума отриманого прибутку та ін. Треба наголосити на тому, що знання ринку того чи іншого товару є надзвичайно важливим для підприємства, оскільки, знаючи всю сукупність фірм, котрі функціонують у цій сфері обміну, можна виявити потенціальних та регіональних конкурентів.

Основні завдання аналізу: оцінка місткості ринку та окремих його сегментів; визначення факторів, що впливають на зміну ринків збуту; вивчення показників збуту різних категорій виробів; розробка пропозицій щодо формування ринків збуту.

Зміст дослідження: оцінка структури ринків збуту; оцінка місткості ринку; оцінка частки ринку; аналіз динаміки продажу щодо підприємств-споживачів.

Одним з найсуттєвіших напрямків аналізу є цінова політика підприємства на товарних ринках. Ціни забезпечують підприємству запланований прибуток, конкурентоспроможність продукції, попит на неї. Через ціни реалізуються кінцеві комерційні цілі, визначається ефективність діяльності всіх ланок виробничо-збутової структури підприємства.

Цінова політика полягає в тому, що підприємство встановлює ціни на такому рівні та змінює їх (залежно від ситуації на ринку) так, щоб забезпечити досягнення короткострокових і довгострокових цілей [1, с. 33].

Процес ціноутворення розглядається як серія процедур установлення ціни. Тому (залежно від цілей аналізу) аналізують або окремі процедури або весь комплекс.

Основні завдання аналізу:

- вивчення змісту процедур установлення ціни, рівня цін для визначення обґрунтованості конкретної ціни на продукцію;

- розробка пропозицій щодо формування ефективної цінової політики.

Зміст та послідовність аналізу цінової політики загалом можна розподілити на такі етапи:

І етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.

Аналізуючи цінову політику, треба мати на увазі, що вона залежить від типу ринку. В економічній літературі відокремлюють чотири типи ринку («чиста конкуренція», «монополістична конкуренція», «олігополістична конкуренція», «чиста монополія»), кожний з яких має власні проблеми в галузі ціноутворення. За винятком роботи на ринках чистої конкуренції, підприємствам необхідно аналізувати методику встановлення початкової ціни на свої товари.

II етап. Аналіз цілей ціноутворення.

Політика цін залежить від того, яких саме цілей підприємство намагається досягти за допомогою конкретного товару. Прикладами таких цілей можуть бути: виживання підприємства, максимізація прибутку, вихід у лідери за показниками частки ринку або якості товару, оволодіння відповідною часткою ринку та ін. Так, забезпечення виживання стає основною ціллю підприємства тоді, коли на ринку занадто багато виробників та панує гостра конкуренція, або тоді, коли потреби клієнтів несподівано й різко змінюються.

Щоб забезпечити роботу підприємств та збут своїх товарів підприємства змушені встановлювати низькі ціни, запроваджувати програми цінових знижок. За реалізації завдань здобування лідерства за показниками якості товару цілком виправданим буде встановлення на нього високої ціни (для покриття витрат на досягнення високої якості та проведення НДОКР).

III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.

На практиці процес формування цін залежить від багатьох факторів - витрат виробництва, величини попиту, конкуренції, транспортних витрат, ввізного мита, зміни курсів обміну валют, реклами та інших елементів стимулювання збуту [5, с. 47].

Отже, під час аналізу треба враховувати таке:

1. Фактори витрат. Підприємство, що взяло за основу політику ціноутворення, орієнтовану на витрати, установлює ціни, виходячи з витрат і відповідного відсотка прибутку. Ціноутворення, в основу якого покладаються витрати, використовують для товарів виробничого призначення, котрі не мають якихось індивідуальних характеристик.

2. Фактори попиту. Ціноутворення, орієнтоване на ринковий попит, передбачає оцінку інтенсивності попиту: високі ціни призначаються на товари підвищеного попиту, а низькі - на товари з незначним попитом, навіть тоді, коли собівартість одиниці товару в обох випадках є однаковою. Ціноутворення з орієнтацією на попит, є ефективним щодо марочних споживчих товарів та багатьох видів товарів виробничого призначення.

3. Фактори конкуренції. Найліпшим прикладом ціноутворення, орієнтованого на ціни конкурентів, можуть бути біржові ціни на метал, пшеницю, чай та ін., рівень яких диктують світові ринкові ціни та які встановлюються в результаті взаємодії великої кількості продавців та покупців. Для кожного продавця призначення ціни, вищої за встановлений рівень, може стати причиною значного зменшення замовлень, а нижча ціна призводитиме до невиправданого зменшення прибутків. Головне в ціноутворенні, орієнтованому на ціни конкурентів, урахувати ціни на продукцію тих підприємств, що виготовляють аналогічні продукти.

Аналізуючи цінову конкуренцію, звичайно виділяють: конкуренцію між фірмами однієї галузі; міжгалузеву конкуренцію; конкуренцію замінників.

IV етап. Аналіз умов та методів формування початкової ціни на товар.

Змістом цього етапу аналізу є оцінка попиту, оцінка витрат, аналіз цін та товарів конкурентів, аналіз методів ціноутворення, що вживаються, аналіз методів ціноутворення.

Коли підприємство встановило первісну ціну, то воно повинно скоригувати її з урахуванням різних факторів, що діють в зовнішньому середовищі. Треба здійснити передовсім аналіз ціноутворення на новий товар, ціноутворення в рамках товарної групи, ціноутворення за регіональним принципом, установлення цін зі знижками та заліками, установлення цін для стимулювання збуту, аналіз варіантів зміни цін конкурентами [2, с. 35].

Підприємства, що розробили власну систему цін та стратегію ціноутворення в процесі своєї діяльності, змушені знижувати або підвищувати ціни. Причинами цього є, наприклад, недовантаження виробничих потужностей, інфляція, надмірний попит та ін.

Щоб з'ясувати, як має діяти підприємство за зміни цін конкурентами, необхідно проаналізувати: причини та період зміни цін конкурентами; можливу зміну своєї частки ринку; життєвий цикл свого товару; роль даного товару в межах власної товарної номенклатури; динаміку витрат залежно від обсягу виробництва.

Вибрані підприємством канали збуту та мережа розповсюдження товарів впливають на всі інші рішення у сфері маркетингу.

Основні завдання аналізу: оцінка динаміки, структури розповсюдження товарів та каналів збуту; оцінка охоплення ринку та його невикористані резерви; розробка пропозицій щодо поліпшення мережі розповсюдження товарів та каналів збуту.

Порядок досліджень:

1) оцінка обсягів та інтенсивності охоплення оптової та роздрібної мережі;

2) оцінка регіонального розподілу товарів;

3) структура каналів збуту та їх динаміка;

4) оцінка обсягів продажу за окремими каналами.

Під конкурентоспроможністю розуміють характеристику продукції, котра показує її відмінність від товару-конкурента як за мірою відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на задоволення цієї потреби. Тому конкурентоспроможність (тобто можливість збуту на даному ринку) товару можна визначити, тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Інакше кажучи, конкурентоспроможність - поняття відносне, чітко прив'язане до ринку і (для товарів сезонного попиту) часу продажу [6, с. 19].

Для оцінки конкурентоспроможності важливо розуміти, що на сучасному ринку покупець здебільшого намагається купувати не товари, як такі, а весь комплекс пов'язаних з ними послуг, важливих для покупця, так що останній оцінює конкурентоспроможність з власних, вигідних для нього, але значно менш вигідних для виробника позицій. Конкурентоспроможність товару має бути ключовим моментом прийняття рішення про розширення та створення нових виробничих потужностей, розробки маркетингових прогнозів. Вивчення конкурентоспроможності товару, що реалізується на ринку, треба провадити безперервно та систематично.

Основні завдання аналізу: оцінка конкурентоспроможності продукції; вивчення факторів, що впливають на її рівень; розробка заходів для забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Оцінка конкурентоспроможності продукції ґрунтується на дослідженні потреб покупця та вимог ринку.

У маркетинговій діяльності особливе місце посідають проблеми, пов'язані з розробкою та впровадженням на ринок нових товарів. Для вітчизняних підприємств ця проблема є особливо вагомою у зв'язку з необхідністю виготовлення нових, конкурентоспроможних видів продукції. За оцінками спеціалістів, причини комерційних невдач нових товарів - це передовсім помилки у визначенні попиту, цін, дій конкурентів.

Основне завдання аналізу: обґрунтування рішень щодо впровадження нового виробу. Порядок дослідження полягає в послідовному оцінюванні:

1) місткості ринку;

2) цінової політики;

3) конкурентоспроможності виробу;

4) збутової політики.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

Підприємствам потрібен своєрідний компас, що допомагатиме обирати правильний напрямок діяльності. Своєрідним компасом у діяльності підприємства і "лоцманом", котрий дозволить рухатись правильно визначеним курсом, є маркетинг.

Реалізація маркетингової діяльності здійснюється на основі розроблення маркетингових програм. Мова йде про вибір інструментів маркетингу, про об'єднання їх в оптимальний комплекс (маркетинг-мікс) з точки зору визначених цілей.

Організація маркетингової діяльності включає у свій склад побудову (удосконалення) організаційної структури управління маркетингом; підбор фахівців з маркетингу (маркетологів) належної кваліфікації; розподіл задач, прав і відповідальності в системі управління маркетингом; створення умов для ефективної роботи співробітників маркетингових служб (організація їх робочих місць, надання необхідної інформації, засобів оргтехніки й ін.); організацію ефективної взаємодії маркетингових служб з іншими службами організації.

Від ринків збуту залежать обсяг продажу, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума отриманого прибутку та ін. Треба наголосити на тому, що знання ринку того чи іншого товару є надзвичайно важливим для підприємства, оскільки, знаючи всю сукупність фірм, котрі функціонують у цій сфері обміну, можна виявити потенціальних та регіональних конкурентів.

Основні завдання аналізу: оцінка місткості ринку та окремих його сегментів; визначення факторів, що впливають на зміну ринків збуту; вивчення показників збуту різних категорій виробів; розробка пропозицій щодо формування ринків збуту.

Список використаних джерел

Балабанова Л.В., Бриндіна О. А. Маркетингова товарна політика в системі менеджменту підприємств. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. - 230 с.

Ілляшенко С.М. Маркетингова товарна політика. - Суми: Університетська книга, 2005. - 232 с.

Кардаш В.Я., Антонченко М.Ю. Маркетингова товарна політика. - К.: КНЕУ, 2006. - 248 с.

Кучеренко В.Д., Ткаченко Н.Б. Маркетингова товарна політика. - К.: КНТЕУ, 2005. - 186 с.

Холодний Г.О. Маркетингова товарна політика: - Х.: Видавництво ХНЕУ, 2006. - 324с.

Шканова О.М. Маркетингова товарна політика. - К.: МАУП, 2003. - 159 с.