Дослідження зміни лінійних розмірів тканин після прання та замочування

33

Зміст

Вступ

1. Зміна лінійних розмірів після вологої обробки як показник споживних властивостей тканин

2. Аналіз чинників, які впливають на зміну лінійних розмірів тканин після прання та замочування

3. Характеристика методів дослідження зміни лінійних розмірів тканин після прання

4. Результати дослідження зміни лінійних розмірів тканин після вологої обробки

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Основним змістом і актуальністю курсового проекту полягає в аналіз чинників та результатів методологічних досліджень, які впливають на зміну лінійних розмірів тканин, при процесі прання та замочування. Визначення показників, які мають відношення до змін лінійних розмірів.

Завдання роботи є визначення зміни лінійних розмірів тканин після таких факторів, як прання та замочування.

Важливе місце серед яких займає показник зміни лінійних розмірів (усадка) бавовняних тканин після прання. Час від часу проводяться окремі дослідження, метою яких є достовірність прогнозування кількісних характеристик властивостей текстильних виробів. Результати експериментальних досліджень показали, що поряд з іншими факторами на зміну лінійних розмірів тканин впливає тип пральної машини, умови прання, хімічний склад синтетичних миючих засобів.

Об'єктом дослідження являється тканина.

Предметом дослідження являється зміна властивостей тканин при пранні та замочуванні в домашніх умовах. Визначення певних характеристик і факторів, які певною мірою впливають на зміну розмірів тканин при пранні та замочуванні.

Метою цієї роботи є формування чинників, які значною мірою впливають на розміри тканин за допомогою процесу вологої обробки, (вплив фізичних і геометричних параметрів), розглядання чинників, які впливають на зміну лінійних розмірів після прання та замочування.

Зробити правильні підрахунки даних після зняття певних розмірів з зразків тканин. Ознайомитись із стандартними методиками визначення усадки тканин різного волокнистого складу і встановити груп тканин по відношенню норм і зробити власні висновки.

1. Зміна лінійних розмірів після вологої обробки як показник споживних властивостей тканин

Останніми роками у процесі виготовлення текстильних і трикотажних виробів для поліпшення їх споживних властивостей все частіше застосовуються синтетичні текстуровані високо об'ємні (ВО) нитки і пряжа зі зміненою структурою, яка відповідала певним лінійним розмірам.

ВО пряжа, порівняно з пряжею звичайної структури, має кращі гігієнічні, теплозахисні та інші фізико-механічні властивості, які обумовлюють успішне її застосування при виготовленні тканин і трикотажних виробів.

Цінність і якість товарів визначають споживні властивості, що притаманні даним матеріалам згідно з їх призначенням. Зміна структури пряжі сприяє підвищенню показників найважливіших споживних властивостей, а саме:

* рівномірність по товщині;

* розривні навантаження та подовження;

* гігроскопічність, діаметр, інтенсивність скручування тощо.

З метою більш ґрунтовного вивчення властивостей лінійних розмірів після вологої обробки готових текстильних виробів об'єднують в такі показники. Ці показники певною мірою стосуються до зміни лінійних розмірів тканин.

Геометричні властивості тканин мають певні відношення до лінійних розмірів.

Це показник за допомогою якого неможливо зробити точні розміри тканин, такі показники є одні з найголовніших визначальників лінійних розмірів.

До цієї групи параметрів відносять довжину, ширину і товщину виробів.

Довжина мірних виробів є характеристикою їх кількості. Одиницею довжини текстильних полотен, стрічок, канатів тощо є переважно метр, а дрібних і поштучних виробів - сантиметр. У виробничих умовах довжину вимірюють на мірних машинах або мірних столах, а в торгівлі, побуті та в лабораторних умовах - з допомогою мірних засобів (метрів, лінійок).

В офіційних документах органів статистики та інших облікових відомств наводяться дані про випуск і споживання тканин та інших мірних полотен як у погонних метрах, так і в одиницях площі, переважно у метрах квадратних. Між цими характеристиками існує залежність.

Характеристику довжини мірних виробів, наприклад тканин, беруть до уваги на кінцевих етапах виробництва і формування пакувальних одиниць продукції (товарних кусків, довжини і кількості відрізів в одиниці пакування), а також на підприємствах торгівлі. Лишки від продажу в роздрібній торгівлі, наприклад тканин з мірного товару, переводять у категорію продукції, яку реалізують за одиницю маси, а не за одиницю довжини.

Ширина полотен, стрічок, тасьм та інших виробів залежить насамперед від їх призначення. Зокрема, випуск тканин за шириною тісно пов'язували з їх основним призначенням і можливостями отримання мінімальних втрат полотен унаслідок розкроювання у швейному виробництві. За останні 50 років середні значення ширини тканин коливались у межах, см: бавовняних - 68-77; лляних - 91-100; шовкових - 81-85; вовняних - 125-128.

Товщина текстильних виробів коливається в широких межах:
тканин і трикотажних полотен - від 0,1 до 5,0 мм, повсті - від 2 до
20 мм, штучного хутра - від 10 до ЗО мм. Відповідно до ДСТУ
3047-95 товщину текстильних матеріалів визначають приладом
ТЕМ (товщиноміром еластичних матеріалів), з допомогою якого
можна заміряти товщину матеріалів від 0,1 до 40 мм з точністю
вимірювань±0,01 мм.

Товщина матеріалів залежить від товщини пряжі та їх
структури. Вона суттєво впливає на теплозахисні властивості,
жорсткість, проникність матеріалів, здатність їх до драпірування
тощо. Характеристики товщини матеріалів беруть до уваги у
швейному виробництві і використовують у розрахунках показників
відносної маси полотен і поштучних виробів.

Важливим показником зміни лінійних розмірів тканин є формостійкість.

Бажано щоб у процесі використання виробів з текстильних матеріалів залишились незмінними їх форма і лінійні розміри. Переважна більшість текстильних матеріалів після мокрих обробок, зокрема прання, має властивість змінювати лінійні розміри (переважно зменшувати), що призводить до зміни вихідної форми готового виробу. Властивість текстильного матеріалу зменшувати лінійні розміри (довжину, ширину), площу або об'єм називається усадкою.

Деякі матеріали після мокрих обробок в одному напрямі, наприклад по основі, усідають, а по пітканню - розтягуються, стають ширшими. Розрахункові характеристики при цьому отримують зі знаком „-” (мінус). Процес збільшення лінійних розмірів, площі або об'єму називається розтягуванням, а кількісні характеристики - розтяжками.

Також при на зміну лінійних розмірів тканин відіграє важливу роль фізичні властивості.

До фізичних властивостей текстильних матеріалів відносять переважно такі, за якими оцінюють гігієнічність одягу. Це гігроскопічні властивості (гігроскопічність і вологовіддача, водовбирання і швидкість висихання, водотривкість і капілярність), а також властивості повітропроникності, паропроникності, теплові й електричні.

У товарознавчій практиці інші фізичні властивості побутових текстильних матеріалів і поштучних виробів - білість, блиск, колір тощо - прийнято відносити до групи естетичних властивостей.

Найсуттєвішим чинником, від якого залежать ті чи інші фізичні властивості, є волокнистий склад матеріалів. Використання хімічних волокон, особливо синтетичних, у виробництві одягових матеріалів повинно спиратися на вимоги гігієни, враховувати доцільність і можливості їх застосування на стадіях формування асортименту полотен, зокрема дитячих виробів, які підлягають обов'язковій сертифікації.

Далі розглянемо основні фізичні властивості текстильних матеріалів, їх показники і характеристики, які передбачені номенклатурою чинних стандартів.

Що стосовно чинників то гігроскопічність також впливає на зміну лінійних розмірів тканин.

Гігроскопічні властивості визначають здатність виробів (тканин) поглинати і віддавати вологу. Характеристиками гігроскопічних властивостей являється гігроскопічність, вологовіддача, волого поглинання, капілярність.

Гігроскопічність тканин в основному визначається гігроскопічністю складових її волокон і тканин, а волого поглинання і капілярність, а крім того і структурою тканин.

Гігроскопічність тканин характеризують кількістю вологи, яку тканина поглинає у разі витримування протягом 4 год. в атмосфері зі 100% вологістю.

Гігроскопічність і вологовіддача - властивості матеріалів, які залежать від здатності волокон, з яких вони складаються, сорбувати пари води в середовищі високої вологості і десорбувати їх у сухому середовищі. Показники цих властивостей готових матеріалів дещо вищі за показники окремих волокон, з яких вони складаються, що пояснюють впливом структури виробу на його гігроскопічність, що відноситися до лінійних розмірів тканини.

Оцінюють гігроскопічність (позначають літерою H) відсотком максимальної вологості матеріалу і розраховують за формулою (1.1)

 (1.1)

де m100 - маса проби, що знаходилась протягом певного часу в середовищі з відносною вологістю повітря, близькою до 100 %;

m_с - незмінна маса проби після висушування.

Характеристику гігроскопічності текстильних матеріалів одягового призначення часто визначають у так званих стандартних умовах (відносна вологість повітря 65±2 %, температура повітря 20±2°С).

Водовбирання і швидкість висихання -- властивості, які характеризують здатність текстильних матеріалів сорбувати воду при занурюванні та десорбувати її в процесі висушування. Вони залежать від будови матеріалу, зокрема його товщини і пористості, а також складу волокон і способу обробки. Наслідком водовбирання матеріалу або готового виробу є збільшення його маси, яке часто називають намоканням.

Оцінюють водовбирання текстильних матеріалів занурюванням проби відомої маси і певних розмірів у дистильовану воду, що має температуру 20±1 °С, і витримуванням її у воді протягом певного часу. Після цього досліджувану пробу виймають з води, звільняють від поверхневої води методом струшування або промокання фільтрувальним папером, зважують.

Характеристику водовбирання (позначають літерою Bn) розраховують за формулою (1.2)

де т_в - маса проби після замочування матеріалу у воді;

т - маса проби сухого матеріалу.

Інколи розраховують характеристику намокання (В_с) текстильних полотен (тканин, трикотажу, повсті тощо) за формулою (1.3)



де F - площа замоченого у воді полотна, мм²;

G1 - поверхнева густина полотна г/м²

Швидкість висихання текстильних матеріалів оцінюють тривалістю висушування проби (у хв), протягом якої маса вологої проби (mb) зменшується до вихідної маси проби (т). Бажано, щоб білизняні одягові матеріали мали помірну швидкість висихання, оскільки з нею тісно пов'язані теплозахисні властивості виробів, зокрема тепловіддача.

Водотривкість характеризує стійкість текстильних полотен до проникання води. Цю властивість називають ще стійкістю до промокання, або стійкістю до появи води з протилежного боку полотна в разі спрямованої дії водяних струменів, наприклад дощу.

Оцінюють водотривкість в одиницях тиску води на
випробовуване полотно, при якому з'являються краплі води на
протилежному боці проби (Па, мм вод. ст.). Інколи як
характеристику водотривкості виробів використовують час,
протягом якого полотно промокає (с, хв, год.).

Такий показник, як капілярність характеризує здатність вбирати рідину і переносити її наявними в структурі полотна капілярами. Важливою передумовою капілярності матеріалу є замочування. Іншим важливим чинником цієї властивості є сама капілярна будова матеріалу. За наявності цих чинників крапля рідини, що попадає на поверхню полотна, поглинається його порами і переноситься капілярами по площі, що значно відображується на зміні лінійних розмірах тканин. При вертикальному занурюванні стрічки полотна в рідину остання поступово підіймається капілярами його структури на певну висоту. Цей показник і використовують як кількісну характеристику капілярності текстильних полотен. Для більш повної характеристики цієї властивості на підставі отримуваних спостережень будують графіки залежності висоти підняття рідини полотном від тривалості досліду.

Паропроникність також стосується до визначенню лінійних розмірів при вологій обробці. Це фізична властивість текстильних матеріалів, яка характеризує їх здатність пропускати водяну пару із середовища з високою вологістю в середовище з меншою вологістю повітря. У процесі життєдіяльності людський організм постійно виділяє у підодяговий простір пароподібну вологу, об'єм якої залежить від кліматичних умов, характеру праці та індивідуальних особливостей людини. Найважливішою функцією одягу є здатність поглинати цю пару і переносити її з підодягового простору в навколишнє середовище, створюючи при цьому нормальне відчуття комфорту. Передача пари мусить бути помірною, оскільки з нею тісно пов'язаний теплообмін.

Паропроникність через текстильні полотна і вироби з них
відбувається переважно через наскрізні пори (аналогічно
проходженню повітря) та сорбцією пари волокнами полотна з
підодягового середовища, внутрішнім переносом вологи в
структурі полотна та її десорбцією в навколишнє середовище з
меншою вологістю повітря.

Оцінюють паропроникність текстильних матеріалів різними показниками і характеристиками. Частіше використовують такий метод: склянку з водою щільно накривають досліджуваним полотном, зважують і ставлять в ексикатор з відносною вологістю повітря 60 % і температурою 20 °С. Через певний час склянку зважують вдруге і знаходять масу води, яка випарувалась.

Для зіставлення коефіцієнтів паропроникності різних матеріалів, відстані від поверхні води у склянці, до випробовуваного полотна, яка визначається в мм - повинна бути однаковою, оскільки її значення суттєво впливає на зміну маси води. Цю величину вибирають мінімальною 1-2 мм, щоб зменшити опір випаровуванню шару повітря, ще знаходиться над водою.

Паропроникність полотен оцінюють також відносною характеристикою відношенням маси води, що випарувалась зі склянки, накритої полотном (т), до маси води, що випарувалась з відкритої склянки, формула (1.4)

Користуються й іншими способами і відповідними їм характеристиками для оцінки паропроникності текстильних матеріалів. Зокрема, в деяких країнах стандартизовані методи розрахунку показників опору паропроникності (в мм) шару спокійного повітря, що має цю характеристику, ідентичну властивості випробовуваного полотна.

Паропроникність текстильних матеріалів залежить від їх пористості, гігроскопічних властивостей волокон, пряжі або ниток, щільності і загального наповнення матеріалу волокнами. Для високо щільних і товстих матеріалів вирішальне значення відіграють гігроскопічні властивості волокон.

Пластичність матеріалу як властивість тісно пов'язана з жорсткістю і здатністю до зминання. Але особливість цієї характеристики полягає в тім, що її розуміють як здатність матеріалу змінювати свою форму під впливом зовнішніх чинників, фіксувати її і зберігати протягом певного часу. Під впливом волого-теплової обробки окремі деталі готових виробів формують відповідно до потреб моделі і фіксують передбачені параметри.

Ці зміни базуються передусім на властивостях волокон, з яких складається полотно, наявності спеціальних обробок, їх можливостях щодо стабілізації тощо. У цьому відношенні кращими є матеріали з вовни, з вовни і поліефірних волокон, які здатні до отримання досить стабільних складок.

2. Аналіз чинників, які впливають на зміну лінійних розмірів тканин після прання та замочування

Вироби з деяких волокон у процесі використання, особливо внаслідок волого-теплових обробок (наприклад, прання), змінюють свої лінійні розміри, а інколи і вихідну форму. Зменшення лінійних розмірів - довжини або ширини - називають усадкою, а збільшення (приріст) - притяжкою. Текстильні вироби анізотропні. Під впливом волого-теплових обробок часто відбувається усадка за довжиною виробу і збільшення розмірів за шириною. Обидва ці явища небажані. Вони свідчать про нестабільність форми готового виробу.

Причин усадки є декілька. Це насамперед надмірне розтягування полотна за довжиною в процесі проведення основних обробок - вибілювання і фарбування та висушування під натяганням. Друга причина - здатність гідрофільних волокон до надмірного набухання і збільшення своєї товщини. Це стосується передусім целюлозних віскозних і бавовняних волокон, вовни та деяких інших. Унаслідок набухання і збільшення поперечних розмірів волокон зростає товщина полотен, що призводить до зменшення їх лінійних розмірів. Певну роль при цьому відіграють показники будови пряжі і полотен.

З метою запобігання надмірної усадки готових виробів слід чітко дотримуватися технологічних режимів їх отримання та обробки, а також спеціальної обробки. Це, зокрема, фізико-механічні прийоми примусової усадки полотен, суть якої полягає у зволоженні готового полотна, вирівнюванні його за шириною, пропусканні через систему валів з випередженням (полотно при ньому стискається за довжиною), висушуванні та прасуванні. Ефект такої обробки, на жаль, не завжди високий.

Тому практикують спеціальну хімічну обробку виробів перед конденсатами синтетичних термореактивних смол за технологіями, аналогічними малозминальним обробкам. Малозминальні обробки надають тканинам, трикотажу та іншим виробам поряд зі стійкістю до зминання певну стабільність їх розмірам.

Суть спеціальної хімічної проти усадкової обробки полягає в просоченні текстильного виробу розчином передконденсату смоли, віджиманні, висушуванні та термообробці. На відміну від мало зминальних обробок, тут використовують розчини зі значно меншими концентраціями (50 - 150 г/л) передконденсатів смол, а сам процес обробки дещо уповільнюють.

На зміну лінійних розмірів тканин після прання та замочування впливають такі чинники, як усадка.

Усадкою називається зменшення розмірів матеріалу на протязі деякого часу або в результаті різних чинників (волого-теплової обробки, механічних чинників).

По величині усадки всі тканини засновані на вимірі лінійних розмірів проб після вологої обробки, імітуючи реальні умови прання тканин різного волоконного складу.

По величині усадки всі тканини розділені на три групи, вказані в табл. 1

Таблиця 1

Група тканин	Усадка, %, не більше	Характеристика тканин по усадці
	по основі	по утку
1	1,5	1,5	Практично безусадкова
2	3,5	2,0	Мало усадкова
3	5,0	2,0	Усадкова

Норми усадки

Найбільша зміна розмірів спостерігається після прання виробу. Для тканини, яка має волокна шерсті, замість прання застосовують замочування.

Усадка тканин при пранні та замочуванні - результат виявлення комплексу явищ, одні з яких являються релаксаційні процеси і набухання волокон і тканин. Якщо початкові проміжки між мітками проб дорівнюють 200 мм, формули усадки тканини по основі і утку приймають наступний вигляд:

де L0, Ly - проміжок між мітками по основі і утку, мм.

Формули усадки тканини по площі і об'єму перетворюються в наступні рівняння:

Ys = 100-0.0025L0Ly;

Y = 10-0.0025L0Lyb2/b1.

Де b1, b2 - товщина тканин відносно до і після прання, мм.

Методи визначення усадки ділять на дві групи. Методи першої групи дозволяють визначать частинну усадку матеріалу, викликану однократною дією волого-теплової обробки. Ці методи являються ускореними і зафіксованими в стандартах. Методи другої групи передбачають визначення максимальної усадки матеріалу, проявившись в результаті багатократних процесів прання або замочувань однієї і тої проби тканин. Загальну усадку тканини в цьому випадку визначають по формулі:

Y0 = 100-100(1-0.01Y1)(1-0.01Y2)…(1-0.01Yn),

де Y1, Y2, ..., Yn - відповідно усадка після 1-ого, 2-ого, ..., n-ого процесів усадки.

Повна усадка тканин від сукупної дій X прань (замочувань)виражається за формулою:

Y0 = X/(A+BX) = 1 /[(A/X)+B],

Де А,В - постійні коефіцієнти .

Перетворюючи цю формулу до виду 1/Y0 = (A/X)+B і совмістили з нею формулу 1/Y0 = Z і 1/X =U, отримують рівняння Z = AU+B, або УЖ,УU і УB в метричні рівняння і розв'язуючи їх разом, знаходять значення коефіцієнтів А і В.

Вплив синтетичних миючих засобів на усадку бавовняних тканин у процесі гідромеханічного прання в барабанних машинах

Поява на внутрішньому ринку великої кількості синтетичних мийних засобів (СМЗ) закордонного виробництва обумовила необхідність оцінити їх вплив на текстильні матеріали за багатьма критеріями, важливе місце серед яких займає показник зміни лінійних розмірів (усадка) бавовняних тканин після прання. Час від часу проводяться окремі дослідження, метою яких є достовірність прогнозування кількісних характеристик властивостей текстильних виробів. Результати експериментальних досліджень показали. Поряд з іншими факторами на зміну лінійних розмірів тканин впливає тип пральної машини (ПМ), умови прання, хімічний склад СМЗ.

3. Характеристика методів дослідження зміни лінійних розмірів тканин після прання

Для дослідження зміни лінійних розмірів різних тканин після прання та замочування існують декілька методів:

1. Для тканин шовкових і напівшовкових - метод визначення зміни лінійних розмірів після вологої обробки (ГОСТ 9315-90);

2. Для полотен в'язально-пошивних побутового призначення - метод визначення лінійних розмірів після прання і прасування (ГОСТ 23284-78);

3. Для тканин текстильних - метод визначення лінійної усадки (ГОСТ 28401-89);

4. Тканини і штучні вироби текстильні - методи випробування (ГОСТ 3180-72 - ГОСТ 3183-72), та інш.

Перший метод оснований для визначення тканин, в тому числі з плівковим покриттям, вироблені по основі із хімічних комплексних тканин, із пряжи натурального шовку і хімічних волокон.

Суть метода заключається в визначенні зміни відстаней між мітками, нанесеними на елементарну пробу тканин, до і після вологої обробки.

Зміна розмірів характеризується відношенням зміни відстаней між мітками елементарної проби після вологої обробки до першочергової відстані і виражається в відсотках.

Зміна розмірів має негативне значення, якщо відстань між мітками елементарної проби зменшується і позитивне значення відстані збільшується.

Що стосовно методу відбору то він здійснюється наступним чином:

За точно виміряну пробу приймають відрізок тканин в всю ширину довжиною (350+1)мм. Розмір елементарної проби для дослідження повинен бути (300x300)+1 мм.

Для проведення досліду використовується прилад УТ-2 для підігріву води та пральну машину. Шаблони накладають на крапельну пробу вздовж ниток основи і утка на відстань не менше 50 мм від кромки полотна, вимальовують його контури контрастним олівцем і вирізають елементарну пробу ножицями.

Елементарні проби повинні бути гладкими, без згинів і складок. Повинні не мати дефектів, котрі впливають на дію результатів вимірювання.

Для досліду підготовлюють кількість елементарних проб тканин загальною масою (400+10)г.

В пральну ванну приладу УТ-2 наливають (12+0,5) дмі води, підігрітої до температури (40+4)єС, додають синтетичний миючий засіб. Підготовленні елементарні проби занурюють у ванну.

При закінчення прання пральний розчин зливають. Елементарні проби тканин промивають при температурі води (20+0,2)єС, в пральному барабані приладу УТ-2.

Зразки проб розправляють і складають по основі в два рази, потім рівномірно кладуть в корзину центрифуги.

Віджаті елементи зразків виймають із центрифуги, розправляють від складок, обережно струшують уздовж основи і утка. Потім зразки сушать на горизонтальній поверхні при кімнатній температурі. Час сушки для тканин різного сировинного складу і поверхні вибирається за допомогою стандарту ГОСТ 9315-90 Тканини шовкові і напівшовкові; Метод визначення зміни розмірів після вологої обробки.

Обробку елементарних проб потрібно проводити обережно, не допускаючи їх розтягнення.

Потім зразки прасують при температурі не більше 150 єС. Елементарні проби після пресування витримують в кліматичних умовах за ГОСТ 10681 в розправленому виді в один слій не менше (30,0+1)хв.

Потім вимірюють розмір між мітками, нанесеними по основі і утку з похибкою не більше 1 мм.

Визначають середньоарифметичне значення за формулою (3.1)

Другий метод заснований на вимірах відстаней між мітками на полотні в напрямку довжини і ширини до і після прання, сушки і прасування.

Зміна лінійних розмірів характеризується відношенням зміни відстані між мітками полотна після прання і прасування до першочергової відстані і виражається в відтоках.

Зміна лінійних розмірів має негативне значення (-), якщо відстань між мітками зменшується, і позитивне значення (+), якщо відстань збільшується.

Із кожного вирізають за допомогою шаблона три проби розміром 300x300 мм и на них наносять через отвори шаблона відмітки.

Шаблон розміщують на полотні так, щоб одна його сторона була паралельна паралельному стовпчику або ворсовим ниткам. На пробах відмічають направлення довжини полотна. Розміри сторін розміщенні проби складають 200x200мм. Мітки прошивають бавовняними швейними нитками. Рис.1.

Зразки проб вимірюють між мітками металевою лінійкою з похибкою не більше 1 мм. З кожного зразка знімають по три проби напрямком вздовж ширини і довжини.

Рис. 1. Зразок вимірюваної тканини

В бак пральної машини наливають розчин, нагрітий до температури 20-40 С, який має 3 г 27-% господарського мила 2 г кальцинованої соди або, 3 г прального порошку в 1 л. води. Після заливки прального розчину в пральну машину, кладуть заготівки і виконують прання на 15 хв.

Проби полотна промивають двічі звичайною водою. Час промивки складає 2 хв. При закінченні промивання із бака виймають проби полотна, так щоб вони не розтягувались. При заплутуванні ниток обережно перерізають ножицями.

Віджим полотна проводять в центрифузі протягом 5 хв. Отже проби полотна виймають із центрифуги і розправляють без витягування на горизонтальній поверхні.

Сушіння зразків полотна призводять в сушильній шафі ри температурі 80+5єС. Протягом 2-5 хв. Допускається сушка зразків полотен в розгорнутому виді н гладкій поверхні при кімнатній температурі.

Прасування виконують праскою при температурі 150+15єС через неприферирувану хлопчино-паперову тканину. Для зразків із волокон, чутливих до температури (120+15єС). Для зменшення витягування проб прасування виконують перестановкою праски.

Після праски проби полотна, розкладені в один шар, залишають на 2 години на атмосферних умовах, а потім вимірюють відстань між мітками металевою лінійкою з похибкою до 1 мм. На кожну пробу проводять по 3 рази вимірювання по ширині і довжині.

Зміну лінійних розмірів по довжині і ширині після прання і прасування в відсотках при початковому значенню відстані між мітками, дорівнюють 200 мм, вичислюють за формулою(2.1)

Величину зміни лінійних розмірів полотна для кожного зразка вичислюють з точністю до 0,01% і округлюють до 0,1%.

За кінцевий результат приймають середнє арифметичне значення величини зміни розмірів всіх зразків полотна, взятих від окремої партії. Розрахунки здійснюють з точність до 0,1% і округлюють до 1%.

Способи визначення лінійних розмірів тканин при пранні та замочуванні

Усадку від пранні бавовняних і лляних тканин, а також тканин із віскозних волокон і комплексних тканин визначають за допомогою ГОСТ 8710-84 із точно виміряної проби тканини вирізають по шаблону дві квадратні проби розміром 300x300 мм і на них олівцем наносять мітки, утворюючи квадрат розміром 200x300 мм (рис.1.)

На пробах указують направлення основи. Контрольна між мітками заміряють з точністю до 1 мм. Якщо вони не дорівнюють 200 мм, першочергову розмітку відповідно виправляють. Мітки обводять незмиваною фарбою (пастою кулькових авторучок). За допомогою текстильного мікрометра визначають товщину тканини в трьох місцях по діагоналі проби і данні розмірів записують в формулу:

YL = 100(L1-L2)/L1,

Де YL - лінійна усадка,

L1 - першочергові лінійні розміри

L2 - після процесу прання.

Проби тканин перуть в праній машинці при температурі води 20-25єС. Для прання в бак заливають 10 л води температурою 20-25єС, а потім в воду добавляють розчин, який має 0,5 л води температурою 70-80єС, 40 г господарського (60-72 %) мила і 10 г кальцинованої соди. Час прання складає 30 хв. Після прання проби віджимають гумовими валками, прополіскують в пральній машинці на протязі 2 хв. В 10 л чистої води температурою 20-25єС, знову віджимають і гладять через бавовняну тканину електропраскою масою, 2,5 кг., нагрітим до температури 200єС. Випасені проби тканин витримують 10 хв. В нормальних умовах, після чого в них вимірюють контрольні розміри по основі та утку, а також товщини. Результати записують в таблицю (1.1).

YL = 100(L1-L2)/L1;

Ys = 100(S1-S2)/V1;

YV = 100(V1-V2)/V1.

Завдяки цим трьом формулам визначають усадку тканин і отримані результати зрівнюють з нормативами дані в таблиці 1.1.

Для визначення щільної лінійної усадки проводять 4-6 повторних прань однієї і тієї самої проби тканини. Данні заносять в таблицю і прораховують за допомогою формули загальної усадки.

Для чистошерстяних и напівшерстяних пальтових і костюмних тканин визначають усадку після замочування. Дослід можна провести за допомогою приладу УТШ-1 (рис.2), який складається із ванни 1 для замочування проби в сушильній камері 5.

Рис.2 Прилад УТШ-1

Підігрів повітря здійснюють за допомогою калорифера 3, а його циркуляцію - за допомогою вентилятора 2. Для регулювання температури в сушильній камері застосовують електроконтактний термометр 8. Масу проби при сушці контролюють за допомогою терезів 6, права навантажувальна площадка яка добре зв'язана з підвіскою 7, на яку поміщають раму 4 з випробовуваною пробою.

Проби розміром 250x250 мм вирізають за допомогою шаблона, який складається з двох квадратних металічних пластин, котрі мають по 8 прорізів, призначених для нанесення контрольних точок на пробу. Нижня частина шаблону має 3 голки, а верхня 3 отвір для фіксації паралельно розміщених пластин. Розмітку роблять стежками довжиною не менше 15 мм бавовняних тканинами, контрастними кольорами тканин.

Пробу занурюють в ванну з водою, температура якої дорівнює 18 - 25єС. Щоб проби не випливали, на них кладуть решітку з нержавіючої сталі. Проби погружають одну за іншою з інтервалом 5 хв. Через 60 хв. Після занурення першої проби всі проби перевертають так, щоб перша опинилась зверху, а остання з низу. Першу пробу виймають одразу, а інші послідовно з інтервалом 5 хв. Потім кожну пробу складають вчетверо, обережно віджимають між долонями над ванною і кладуть в розгорнутому вигляді на сухий рушник, який розкладений на столі прибору. Зверху пробу накривають тим же рушником і по ньому для вилучення зайвої вологи прокатують без віджиму віджимний ролик спочатку до напрямку основи, а потім до направлення утка по одному разу при ширині ролика 270 мм і по два рази - при ширині ролика 150 мм. Висушені проби до відповідній масі висушують в сушильній камері при температурі 30-40єС. Допустиме відхилення маси проби після сушки порівняно з її масою до змиття = +2 г.

Після висушування пробу прогладжують через вологу бавовняну тканину, маса якої повинна бути в 2,5 рази більша, ніж до зволоження. Пробу прогладжують праскою, нагрітою до температури 140-160єС, спочатку по основі, а потім по утку. Одразу після прасування вимірюють довжину між контрольними точками проб. Усадку тканини після замочування визначають за допомогою формул для визначення усадки тканин.

Що стосовно чинників то гігроскопічність також впливає на зміну лінійних розмірів тканин.

Гігроскопічність (W) вираховується за формулою (1.1)

Для визначення гігроскопічності тканин у відкритій бюксі її розміщують в ексикатор з водою зі 100%-ою вологістю і витримують 4 год. Потім бюкси з тканиною закривають, зважують і переносять в ексикатор з нульовою вологістю (ексикатор з кислотою), де витримують відкритими 4 год.

Визначають вологість, гігроскопічність і вологовіддачу тільки для одного зразка тканини.

Для цього шматочок тканини (смужку 50 х 200 мм або прямокутник масою 3-10 г) в бюксі з відомою масою зважують на початку роботи і після витримування в атмосфері з різною вологістю повітря.

Аналіз цього чинника проводиться згідно через ГСТУ 3816 „Методи оцінки гігроскопічності”.

Визначення усадки шовкової тканини

Зразок перуть в пральному вібраційному приладі, в бачок в який заливають розчин (2 г порошку) різної марки і 1 л води температурою 55-60єС.

Час прання складає 30 хв. Проби віджимають, промивають в цьому приладі два рази в 1 л води при температурі 35-40єС. Час кожної промивки складає 2 хв. Між промивками зразки віджимають. Потім прасують і висушують зразки .

Пробу тканини розміщують на приготовленій площадці і один кінець закріплюють в зажимі. До іншого кінця проби, перекинутий через ролик, підвішують вантажний зажим масою 10 г. Встановлюють кругову шкалу до спів падіння нульового ділення з стрілкою ролика.

Праску нагріту до 135-140єС, поміщають в гніздо і включають електродвигун, який приводить до руху одночасно гніздо з праскою і площадкою. При цьому площадка піднімається, а гніздо з праскою опускається до рівня плоскості, на який розволожена проба. Через 2 с. гніздо піднімається, а площадка з пробою опускається. При цьому проходить процес випаровування вологи на протязі 3 с. Потім цикл повторюється. Прасування і сушку закінчують, коли протягом 1 хв. не спостерігається переміщення стрілки апарату. Загальний час прасування повинен бути не менше 3 хв. Потім проби залишають в стандартних кліматичних умовах не більше 30 хв. І вимірюють відстань між мітками з похибкою 1 мм.

Усадку вичислюють по формулах, з точністю до 0,01% і округлюють до 0,1%.

Визначення усадки лляних тканин

Визначення зміни розмірів лляних тканин (усадки) після волого теплової обробки проводять за методикою, наведеною у ГОСТ 8710-84. Цей метод полягає у вимірюванні лінійних розмірів проб до і після волого-теплової обробки, яка імітує реальні умови прання тканин різного волокнистого складу.

* Із зразка тканини за допомогою шаблону вирізають дві проби розміром 300 х 300 мм (через отвори шаблону на пробу наносять мітки, які обводять фарбою, що не змивається) відстань між мітками по основі й утоку проби виміряють із похибкою не більше 1 мм, якщо вони не дорівнюють 200 мм, розмітку виправляють.

* Потім проби перуть у пральній машині, в бак якої заливають 10 л води (20...25°С) і розчин (0,5 л води 70...80°С, 40 гр. господарського мила 60 -72% і 10 гр. кальцинованої соди).

* Перуть ЗО хв. після чого проби віджимають валиками, полощуть у пральній машині в 10 л чистої води при 20...25°С протягом двох хвилин і знову віджимають. Проби прасують при 200°С, і висушують через не апретовану тканину, після чого витримують у звичайних умовах не менше 10 хв.

* Розміри проб виміряють по основі між мітками а1в1; а2в2; а3в3; а по утоку - а1аЗ; 6163; в1вЗ з похибкою до 1 мм.

* Усадку тканини вираховують по основі (У₀) і утоку (У_у) за формулою (3.1)

;

;

де Lо і Lу - середні арифметичні значення відстаней між мітками відповідно по основі і утоку після прання проби і замірів.

L - початкова довжина між мітками (200мм).

Усадку вираховують з точністю до 0,01% і округлюють до 0,1%. Одержані результати порівнюють з нормативами "Дослідження розривних характеристик тканин" за методикою стандарту 3813-72

При розтягуванні текстильних полотен до розриву можна визначити наступні розривні характеристики: розривне навантажень подовження під час розриву; роботу розриву і нерозривні характеристики (жорсткість, розтяжність).

Розривне навантаження Р(Н) - найбільше зусилля, я--витримує випробувальна смужка полотна до розриву. Цю характеристику отримують методом розтягування випробувальних на розривних машинах або динамометрах. Для порівняння розривне навантаження текстильних полотен різної маси використовую питоме розривне навантаження Р₀ (КН*м/кг), яке розраховується за формулою:

Р₀=10-РрМОр,

де М - поверхнева густина випробувальної смужки г/м²;

О_р - робоча ширина випробувальної смужки.

Подовження під час розриву (L) характеризує відносне збільшення довжини випробувальної смужки тканини в момент розриву. Цю характеристику розраховують по основі або пітканню (уток) за формулою:

де L1 -довжина смужки в момент розриву, мм;

L2 - затискна довжина випробувальної смужки, мм.

Подовження під час розриву Ер (%) - приріст довжини розтягуючої випробувальної смужки до моменту розриву.

За фактичне подовження під час розриву тканини приймають середнє арифметичне усіх первинних результатів досліджень. Відповідно до вимог чинних стандартів відбирають проби для досліджень, з яких готують випробувальні смужки текстильних полотен (розміром 200x50 мм). Стандартом допускається можливість використання смужок розмірами 50x25 мм і 200x25 мм. Фактична довжина випробувальних смужок повинна бути на 150x300 мм більшою, щоб забезпечити кріплення смужок у затискачах динамометра та попередній натяг. Випробувальних смужок має бути не менше 3 по основі І не менше 4 по пітканню (утоку).

Таким чином для кожного виду тканин певною мірою змінюється методи визначення зміни лінійних розмірів під впливом вологої обробки. Вони змінюються в залежності від виду тканини і тому для кожного виду тканин існує окремий стандарт, в якому окремо описана методика для тканин.

4. Результати дослідження зміни лінійних розмірів тканин після вологої обробки

Підчас досліджень змін лінійних розмірів тканин при процесі вологої обробки, за об'єкт дослідження було взято зразки шовкових і бавовняних тканин (по методиці проведення роботи див.п.3).

Після прання зразку шовкової тканини, було знято по методиці проведенню випробувань ГОСТ 9315-90., точні розміри, за допомогою яких визналась усадка шовкової тканини. Всі данні внесені в таблицю 2.

Таблиця 2

Готові виміряні розміри шовкових тканин

Найменування тканини	Розтягнення між мітками, мм	Зміна розмірів, %
	До вологої обробки	Після вологої обробки
	По основі	По утку	По осноі	По утку
	Данні	Середнє значення	Данні	Середнє значення	Данні	Середнє значення	Данні	Середнє значення	По основі	По утку
Шовк	200	200	200	200	57,0	19,0	58,7	19,6	5	2

Користуючись формулою (3.1) маємо, що по основі шовкової тканини зміна розмірів дорівнює 5%, а зміна розмірів по утку дорівнює 2%.

Yо = (200-190/200)100 = 5%;

Yу = (200-196/200)100 = 2 %,

де Yо - зміна розмірів по основі; Yу - зміна розмірів по утку, після вологої обробки.

Таким чином дивлячись в табл.1. за даними показниками зразок шовкової тканини відноситься до усадкових тканин 3 групи. Це означає, що тканина під впливом вологої обробки значним чином змінила свої лінійні розміри, що помітно навіть зрівнюючи розміри з шаблоном.

Шовкова тканина після процесу вологої обробки значною мірою змінила свої лінійні показники. Це спричинено тим, що тканина має легкий волокнистий склад.

Що стосовно визначених норм зміни лінійних розмірів (усадки чи пряжки) після вологої обробки, встановлюються згідно з ГОСТ 26667.

Зменшення лінійних розмірів (усадження) тканин відровідає вимогам таблиці ДСТУ 3823-98 Полотна трикотажні. Норми та методи оцінки якості.(див додат.)

На відміну від шовкової тканини, бавовняна тканина після процесу вологої обробки повела себе дещо по іншому. Підчас зняття розмірів бавовняної тканини після процесу прання було отримано данні які не відповідають стандартам усадки за таблицею 1.

Після прання зразку шовкової тканини, було знято по методиці проведенню випробувань ГОСТ 8710-84, точні розміри, за допомогою яких визналась усадка шовкової тканини. Всі данні внесені в таблицю 3.

Розраховуючи данні розміри за формулою (3.1).

Таблиця 2

Готові виміряні розміри бавовняних тканин

Найменування тканини	Розтягнення між мітками, мм	Зміна розмірів, %
	До вологої обробки	Після вологої обробки
	По основі	По утку	По основі	По утку
	Данні	Середнє значення	Данні	Середнє значення	Данні	Середнє значення	Данні	Середнє значення	По основі	По утку
Бавовна	200	200	200	200	60,9	203	56,7	189	-1,5	5,5

Yо = (200- 203/200)100= -1,5%;

Yу = (200-189/200)100= 5,5%.

Найбільші зміни відносних лінійних розмірів відбуваються по утку, причому поступове зростання значень усадки спостерігається протягом декількох випробувань. Найменша зміна відносних лінійних розмірів відбулося по снові, причому розміри основи не зменшились, а навпаки збільшились.

Порівняння відносних значень усадки зразків по утоку свідчить, що хімічний склад СМЗ впливає на зміну структури тканини, що, на перший погляд, зумовлює розбіжність у значеннях. Таким чином, вологої обровки з використанням синтетичних миючих засобів обумовлює максимальні зміни структури тканини.

Усадка по утоку становить 5,5%, по основі -1,5%.

Динаміка зменшення розмірів зразків у цьому випадку має однаковий характер, а розбіжність значень у 7% тактично зберігався упродовж декількох випробувань.

Зміна лінійних розмірів (усадки) основних ниток тканини має дещо інший характер. Значення цього параметру не перебільшує 7% для проведення випробувань, що зумовлено структурною будовою тканини. Досить цікавим є той факт, що упродовж декількох циклів прання усадка зразків має приблизно однакові значення незалежно від виду, причому розбіжність значень незначна.

Таким чином значення усадки зразків по основі й утоку суттєво залежать від кількості циклів прання і знаходяться в діапазоні -1,5%-2,0% від початкових розмірів по основі та 4,0-7,2% по утоку.

Періодичні циклічні навантаження, які є невід'ємною складовою процесу оброблення текстильних матеріалів у водних розчинах синтетичних миючих засобів, викликають динамічні структурні зміни тканин, які є функцією часу. В основі таких змін лежить процес вимивання апретів і вилучення погано закріплених і пошкоджених елементарних волокон зі структури тканин, що зумовлює їхні незворотні перетворення: товщина комплексних ниток зменшується, завдяки чому збільшується міжволоконний простір.

Розбіжність значень зміни лінійних розмірів зразків деякою мірою зумовлена хімічним складом синтетичних миючих значень, який для кожного виду мийного засобу різний. Відомо, що жорсткість водопровідної води, як і наявність надмірної кількості водонерозчинних часток у мийному розчині спричиняють руйнування елементарних волокон внаслідок своєї абразивної дії. Цей процес веде до збільшення міжволоконного простору і, як наслідок, до збільшення пружно-деформаційних властивостей комплексних ниток, які максимально виявляються під час подальшого волого-теплового оброблення (прасування). З точки зору наведеного механізму структурних перетворень бавовняних тканин можна пояснити розбіжність в одержаних значеннях лінійних розмірів зразків після оброблення їх водними розчинами, що показали залежність зміни маси зразків від виду засобу, це зумовлено процесами осадження водонерозчинних часток пральних засобів у структурі тканин.

Слід додати, що суттєві коливання значень параметру L0 до L, після прасування (див. формул.2.1), для кожного циклу прання зумовлені деформаційними змінами, які характерні для волого-теплового оброблення. Відомо, що волога, яка міститься в текстильних матеріалах, виконує роль пластифікатора, завдяки якому полегшується їх деформація. В цьому випадку підвищені деформаційні властивості зразків тканин зумовлені їх структурною перебудовою, причому неоднозначність параметру і обумовлена також деяким впливом синтетичних миючих засобів.

Висновок

Під час написання курсового проекту було досліджено і опрацьовано велику кількість інформації, яка стосувалась зміни лінійних розмірів тканин при процесі вологої обробки.

Важливим методом дослідження роботи, являються методи визначення усадки.

В роботі розглянуто основні показники споживних властивостей тканин. Такі показники, як геометричні - до яких відносяться довжина, ширина, товщина. Такий показник, як формостійкість, який характеризується зміною форм під дією зовнішніх факторів.

Детально розглянуто фізичні властивості, які відносяться до зміни лінійних розмірів тканин підчас вологої обробки. Це показники, як гігроскопічність і вологовіддача, водотривкість і швидкість висихання, капілярність, та ін.

Підчас аналізу чинників, які впливають на зміну лінійних розмірів тканин в наслідок вологої обробки, важливе значення виділяє усадка. Цей чинник характеризується зменшенням розмірів тканин на протязі деякого часу в результаті вологої обробки. Також було коротко розглянуто такий чинник, як гігроскопічність, який деякою мірою відноситься до зміни лінійних розмірів після вологої обробки і характеризується кількістю вологи, яку тканина поглинає у разі витримування протягом певного часу.

Стосовно методів дослідження, в курсовому проекті детально розкрито сутність і методику проведення роботи на дослідження зміни лінійних розмірів тканин після прання та замочування.

В методиці проведення роботи на зміну лінійних розмірів при пранні та замочуванні розкрито сутність, характеристику і методи відбору зразків, а також проведення лабораторних дослідів, результати яких окремо внесенні в таблиці.

В курсовій роботі детально було проведено лабораторне дослідження зміни лінійних розмірів тканин при пранні та замочуванні (усадки) шовкової та бавовняної тканини.

За об'єкти дослідження було взято зразки шокової та бавовняної тканини.

Підчас прорахунку і аналізі досліджених даних, в результатах зразків на зміну лінійних розмірів виявилось, що шовкові тканини після прання значною мірою змінили свої лінійні розміри, які відхиляються в межах 6-8% від розмірів до вологої обробки. Це пояснювалось тим що волокнистий склад шовкової тканини дуже ніжний до дії різних факторів, втому числі й до вологої обробки.

На відміну від шовкових тканин зміни лінійних розмірів бавовняних тканин цікаво змінились. Після проведення лабораторного дослідження в домашніх умовах і розрахунків даних результатів виявилось, що зразок бавовняної тканини змінився в лінійних розмірах. По основі лінійні розміри збільшились на 1,5%, а по утку навпаки зменшились розміри на 7%. Це спричинено під дією таких факторів:

1. Гідромеханічний спосіб прання в машинах барабанного типу впливає на лінійні розміри бавовняних тканин, інтенсивність зміна яких залежить від кількості циклів прання. В нашому випадку було здійснено для бавовняних тканин всього 2 цикла.

2. Усадка тканин певною мірою залежить від виду (типу) синтетичних миючих засобів, що зумовлюють абразивну дію водонерозчинних часток, що входять до складу синтетичних миючих засобів.

Використана література

1. Кисляк Н. К./Товарознавство господарських товарів: Підр. Для студ. Товарознав. - К.: КНИГА,19 - Т.11. - 2004. - 448 с.

2. Савчук Н.Г., Жарикова С.Е., Нагорный П.И., Орчинский С.В. Влияние условий стирки на изменение линейных размеров бельевых изделий //Известие вузов. Технология легкой промышленостисти. - 1989. - № 5. -С.25-27.

3. Болелый В.Ф. Оценка потребительских свойств СМС в практических условиях стирки; Обзор. информ. - М.: НИИТЗХИМ, 1990. -44 с. - Сер. Пром-сть товаров бытовой химии. ,,

4. Коломієць Т.Н,/Стандартизація та сертифікація//Оцінка якості СМЗ для автоматичного прання. -№5. - 2003.-40с.

5. Лейтес Л.Г. Износ и износоустойчивость тканей /Зксплуатационные свойства тканеи и современные методы их оценки. - М/. Ростехиздат, 1960. - С. 476.

6. Морозовская И.С. Прочность тканеи. /Зксплуатационные своиства тканей и современные методы их оценки. - М.: Ростехиздат, -1960.-С.47.

7. Ковальчук Е.А. Исследование влияния операций стирки на свойства тканей.-Л., 1982.-С. 20.

8. Геккер П.А. Износ тканей от стирок /Эксплуатационные свойства тканей и современные методы их оценки. - М.-. Ростехиздат, 1960.-С. 476.

9. ГОСТ 28401-89 Нити текстильные «Метод определения линейной усадки»;

10. ГОСТ 3810-72 - ГОСТ 3813-72 ткани и штучные изделия текстильные/ «Методы испытания»;

11. ГОСТ 23284-78 Полотна бытового назначения/«Метод определения изменения линейных размеров после стирки и глажения»;

12. ГОСТ 9315-90 Ткани шелковые и полушелковые/«Метод определения изменения размеров после мокрой обработки».

Додаток 1

Зменшення лінійних розмірів (усадження) трикотажних полотен

Вид нитки, пряжі	Вид в'язального обладнання	Норма зменшення лінійних розмірів (усадження) полотна, %
		по довжині	по ширині
текстурована (крім поліамідної) з синтетичними	Усі види	6	6
гладкими нитками, різними видами пряжі (крім пряжі
з натуральних волокон) та із змішаної з натуральних
та штучних волокон
2 Хімічні гладкі нитки:
синтетичні (в тому числі поліпропілен)	Основов'язальні	4	5
	машини «Вертілка»
штучні:	Основов'язальні
триацетатні	машини «Вертілка»	6	8
ацетатні		10	12
віскозні, мідно-аміачні		12	14
2.1 Сполучення хімічної гладкої нитки (масова частка
в полотні 50 % і більше) з іншими видами ниток,
пряжі:
поліамідна гладка з поліамідною текстурованою;	Круглов'язальні	5	8
	машини
синтетична з штучними нитками, пряжею з різних	Основов'язальні	5	6
видів волокон;	машини
триацетатна з іншими нитками, пряжею з різних	Основов'язальні	6	8
видів волокон;	машини «Вертілка»
	Круглов'язальні	10	8
	машини
ацетатна з іншими нитками, пряжею з різних видів	Основов'язальні	10	12
волокон;	машини «Вертілка»
віскозна, мідно-аміачна з бавовняною пряжею;	Те саме	12	14
віскозна, мідно-аміачна з іншими нитками,		10	12
різними видами пряжі
3 Змішана пряжа і пряжа з натуральних волокон (крім
пряжі, виготовленої з різними ефектами -- фасонної,
начісної та ін.):
вовняна, напіввовняна	Котонні машини	4	--
вовняна, напіввовняна, бавовняна	Плосков'язальні	8	10
	машини
	Інші машини	10	12
змішана з бавовняних та синтетичних волокон	Усі види	8	10
змішана з бавовняних та штучних волокон	Усі види	10	12
3.1 Сполучення вищезазначених видів пряжі (масова
частка в полотні 50 % і більше) з іншими видами
пряжі, хімічними нитками (гладкими і текстурованими):
вовняна або напіввовняна з іншими видами пряжі,	Плосков'язальні	8	10
хімічними нитками	машини
	Інші види	10	12
бавовняна з віскозними, мідно-аміачними нитками	Основов'язальні	12	14
	машини «Вертілка»
	Круглов'язальні	10	12
	машини
бавовняна з іншими видами пряжі, різними	Плосков'язальні	8	10
хімічними нитками	Інші види	10	12