Редуктори. Види редукторів та їх конструкції. Види приводів технологічних машин. Кінематичний та силовий розрахунок приводу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат з дисципліни Прикладна механіка

на тему:

Редуктори. Види редукторів та їх конструкції. Види приводів технологічних машин. Кінематичний та силовий розрахунок приводу

Зміст

1. Загальні відомості про редуктори

2. Класифікація редукторів

2.1 Зубчасті редуктори

2.2 Черв'ячні редуктори

3. Види приводів технологічних машин

3.1 Загальні відомості

3.2 Електропривод

3.3 Гідропривод

3.4 Пневмопривод

4. Кінематичний та силовий розрахунок приводу

4.1 Визначення потужності робочої машини

4.2 Коефіцієнт корисної дії приводу

4.3 Необхідна потужність на вході приводу

4.4 Кінематика приводу

Список літератури



1. Загальні відомості про редуктори

Редуктором називається механізм, який знижує кутову швидкість і збільшує обертаючий момент в приводах від електродвигуна до робочої машини.

Редуктор складається із зубчастих або черв'ячних передач, які встановлені в окремому герметичному корпусі, що принципово відмінне від чубчатої або черв'ячної передачі, вбудованої у виконавчий механізм або машину.

Редуктор широко використовують в різноманітних галузях машинобудівництва, тому кількість різновидів їх дуже велика.

Щоби зменшити габарити приводу і покращити його зовнішній вигляд , в машинобудівництві широко використовують мотор-редуктори, які представляють собою агрегат, з поєднанням електродвигуна і редуктора.



2. Класифікація редукторів

Редуктори класифікуються по типам, типорозмірам і виконанням.

Тип редуктора визначається складом передач, порядком їх розташування в напрямку від швидкохідного вала до тихохідного і положенням осей валів в просторі.

Для позначення передач використовують прописні букви алфівіту:

Ц - циліндрична; К - конічна; Ч - черв'ячна ; Г - глобоїдна; П - планетарна; Х - хвильова.

Якщо однакових передач дві або більше, то після букви ставиться відповідна цифра. Широкий редуктор позначається буквою Ш , вузький - В,

Співосний - С. В мотор-редукторах до позначення наперед ставиться буква М.

Найбільш розповсюджені редуктори з валами , які влаштовані в горизонтальній площині , і тому спеціального позначення не мають (у черв'ячних редукторів вали схрещуються, залишаючись горизонтальними).

Якщо всі вали редуктора влаштовані в одній вертикальній площині, то до позначення типу додається індекс В . Якщо ось тихохідного вала вертикальна, то додається індексТ, якщо ось швидкохідного вала вертикальна - індекс Б.

Типорозмір редуктора визначається типом та головним параметром тихохідної ступені.

Для циліндричної, черв'ячної та глобоїдної передач головним параметром є міжосьова відстань aщ, конічної - зовнішній ділильний діаметр колеса dе2, планетарної - радіус водила Rщ, хвильової - внутрішній діаметр гнучкого колеса d в неформованому стані.

Виконання редуктора визначається передаточним числом, варіантом зборки і формою кінцевих дільниці валів.

Основна енергетична характеристика редуктора - номінальний обертаючий момент Т на його тихохідному валі при постійному навантаженні.

2.1 Зубчасті редуктори

Циліндричні редуктори дякуючи широкому діапазону передаваємих потужностей , довговічності , простоті виготовлення та обслуговування мають широке розповсюдження в машинобудівництві.

Одноступінчасті редуктор типу Ц використовують при передаточному числі u<8. Зачеплення в більшості випадків косозубе.

Двохступінчасті редуктори виконують по розгорнутій , роздвоєній та співосній схемам.

Найбільш розповсюджені циліндричні двохступінчасті горизонтальні редуктори типу Ц2 , виконані по розгорнутій схемі . Вони технологічні , мають малу ширину. Недоліком цих редукторів є підвищена нерівномірність навантаження по довжині зуба через несимитричність влаштування коліс відносно опор.

Для покращення умов роботи зубчастих коліс використовують редуктори роздвоєною швидкохідною ступіню типу Ц2Ш, які легші. Але ширші.

Співосеві редуктори типу Ц2С використовують для зменшення довжини корпусу. Вони простіші по конструкції ті менш трудоємні у виготовленні.

Циліндричні трьохспупінчасті редуктори виконують по розгорнутій або роздвоєній схемі при передаточному числі u<250.

Конічні редуктори типу К виконують з коловими зубами при передаточному числі u<5.

Конічно-циліндричні редуктори, незалежно від числа ступенів виконують із швидкохідним конічним ступенем.

Планетарні редуктори дозволяють одержати велике передаточне число при малих габаритах. По конструкції вони складніші редукторів ,які описані раніше. В редуктробудівництві найбільш розповсюджений простий планетарний зубчатий редуктор типу П. Послідовним з'єднанням декілька простих планетарних рядів можна одержати редуктор з передаточним числом, яке вимагається. Особливо ефективне використання планетарних мотор-редукторів.

Хвильові редуктори являються різновидом планетарних. В редукторобудівництві найбільш розповсюджені двохвильові передачі з нерухомим жорстким корпусом. Вони широко використовуються в роботехніці.

2.2 Черв'ячні редуктори

Основне розповсюдження мають одноступінчасті редуктори типу Ч з передаточним числом u = 8 .80.

Для приводів тихохідних машин використовують черв'ячно-циліндричні типу ЧЦ або двохступінчасті типу Ч2 редуктори, в яких передаточне число досягає u<4000.

Основними параметрами всіх редукторів являються : передаточне число, коефіцієнти ширини коліс, модулі зачеплення, кути нахилу зубів, коефіцієнти діаметрів черв'яків.

Тип редуктора, параметри і конструкцію визначають в залежності від його місця в силовій ланці приводу машини, передаючої потужності і кутової швидкості, призначення машини і умов експлуатації. Необхідно використовувати стандартні редуктори , які виготовляються на спеціалізованих заводах і тому дешевші.

Циліндричним редукторам потрібно надавати перевагу іншим через більш високі значення к.к.д. При великих передаточних числах використовуються черв'ячні або глобоїдні редуктори. При обмеженості місця надається перевага мотор-редукторам.

Корпуса (картери) редукторів повинні бути міцними і жорсткими. Їх відливають із сірого чавуну. Для зручності зборки корпуса редукторів виконують роз'ємними.

Опорами валів редукторів , як правило, являються підшипники кочення.

Змащування зубчастих або черв'ячних передач редукторів у більшості випадків виконують погруженням, а підшипників - розбризкуванням або пластичним мастильним матеріалом. В корпус редуктора заливають мастило із розрахунку 0,4 .0,7 л на 1 кВт передаваємої потужності, при цьому колесо або черв'як повинні погружатися в мастило на глибину, яка не менша висоти зуба або витка.

При коловій швидкості колеса вище 3 м/с відбувається інтенсивне розбризкування мастила в корпусі і появлення масляного туману, який забезпечує змащування всіх інших зачеплень і підшипників качення.

Щоби запобігти великих гідравлічних втрат колова швидкість погружаємої деталі не повинна перевищувати 15 м/с.

Сорта мастил назначають в залежності від режиму роботи передач і міцності робочих поверхонь зубів.

В результаті експлуатації змащуючі мастила поступово втрачають свої властивості. Періодичність заміни мастила встановлюється дослідним шляхом в залежності від умов роботи.



3. Види приводів технологічних машин

3.1 Загальні відомості

Привод служить для перетворення енергії (електричної, гідравлічної тощо) у механічну і подальшої її передачі робочим органам.

Складається привод з джерела енергії (двигуна), передачі та робочого органу.

Класифікують приводи за:

- видом енергії, що перетворюється: електричні, гідравлічні, пневматичні;

- структурою: електромеханічні, пневмогідравлічні, електрогідравлічні, електропневматичні, електропневмогідравлічні та ін.;

- кількістю двигунів: одно- та багатодвигунові.

Залежно від конкретних потреб застосовують різні структурні схеми приводів.

А саме:

1. Робочий орган безпосередньо під'єднується до електродвигуна при умові, що номінальна частота обертання робочого органу співпадає з номінально. частотою обертання електродвигуна, а початковий момент двигуна вище ніж у робочого органу, що є необхідним для пуску.

2. До складу приводу включають редуктор 2 (рис. 4.1) при потребі забезпечення робочого органу нижчою ніж у двигуна частотою обертання. Кінематична схема редуктора підбирається залежно від потрібного передаточного відношення і передаваної потужності.

Рис. 4.1

3. Привод робочого органу здійснюється за допомогою редуктора і виконавчого шарнірно-важільного механізму у машин із зворотно-поступальним або коливальним рухом робочих органів.

4. Привод через коробку передач, якщо робочий орган працює у великому діапазоні змін навантажень і швидкостей.

5. У побутових машинах із багатоцикловими технологічними процесами часто застосовують комбіновану систему передачі руху, що складається з двох електродвигунів, багатоступеневої клинопасової передачі у сукупності з фрикційними муфтами або безступеневого варіатора (пральні машини).

3.2 Електропривод

Електропривод застосовується в більшості машин взуттєвих і швейних виробництв, а також у побутовій техніці. Частіше при цьому застосовують асинхронні електродвигуни. Вибір типу двигуна залежить від характеру зміни навантаження, що сприймається і моменту, який розвиває двигун в залежності від швидкості ведучого валу машини або двигуна. Ці зміни визначаються так званими механічними характеристиками машини і двигуна .

Механічна характеристика асинхронного трьохфазного двигуна змінного струму має чотири характерні точки (рис. 4.2). Точка а відповідає синхронній швидкості обертання вала двигуна, при якій момент на валу двигуна дорівнює нулю. Точка б визначає номінальну швидкість і номінальний момент на валу двигуна при номінальному навантаженні. Точка в відповідає максимальному моменту і допустимій швидкості обертання двигуна.

Рис. 4.2

Якщо момент на валу двигуна буде перевищувати , то двигун зупиняється.

Точка г відповідає початковому пусковому моменту двигуна при кутовій швидкості вала рівній нулю. Для пуску двигуна необхідно, щоб момент опору на його валу був меншим пускового моменту двигуна.

Ділянка г-в механічної характеристики двигуна є нестійкою, через те, що будь-яка зміна навантаження на валу двигуна приводить до його зупинки або виходу на номінальний режим роботи. Ділянка а-б-в - стійка і називається робочою. На робочій ділянці значна зміна моменту не викликає суттєвої зміни частоти обертання двигуна.

Механічну характеристику на робочій ділянці у першому наближенні можна представити у вигляді:

де - коефіцієнт пропорційності, який чисельно дорівнює тангенсу кута нахилу прямої, проведеної через точки а і б;

- кутова швидкість вала двигуна.

Якщо виникає потреба дослідити перехідний процес приводу на робочій ділянці, то механічну характеристику доцільно апроксимувати параболою:

(

де А, В, С - коефіцієнти параболи. Визначаються інтерполяційним або квадратичним наближенням до механічної характеристики; в першому випадку необхідно відмітити три її точки, наприклад а, б і в.

Потужність електродвигуна встановлюється за навантажувальною характеристикою машини, яку у загальному випалу можна представити у вигляді графіка - відповідно моменти і потужність; - час (рис. 4.3).

Розрізняють три основні режими роботи двигуна: тривалий, повторно-короткочасний, короткочасний.

Рис. 4.3. Навантажувальна характеристика машини

Для тривалого режиму роботи двигуна і змінного навантаження номінальний момент на валу двигуна визначається за еквівалентними моментом:

аз врахуванням перевантаження

Повторно-короткочасний режим роботи двигуна характеризується короткими періодами навантаження, паузами, на протязі яких двигун вимкнуто з мережі.

Еквівалентний момент для цього випадку:

^;

Для короткотривалого режиму роботи двигуна його потужність вибирається за умови перевантаження:

Такий режим роботи двигуна зустрічається в машинах для виконання допоміжних процесів, коли за час роботи двигун не встигає нагрітися до встановленої температури і повністю охолоджується до температури навколишнього середовища за період паузи.

Широкого розповсюдження набули електроприводи з фрикційними муфтами. Вони застосовуються в швейних машинах загального призначення, в машинах для виконання обтяжних операцій, тощо. Принципова схема приводу з фрикційною муфтою швейних машин подана на рис. 4.4.

Ведучою частиною привода є півмуфта 1, а веденою частиною - півмуфта 2, що кріпиться на валу 3. Вал розташовано у підшипниках стакана 4, який має можливість осьового переміщення в напрямній 5. На правому кінці вала 3 закріплений шків 6, який з'єднано пасовою передачею з ведучим валом швейної машини. Між стаканом 4 і станиною знаходиться пружина 7, що притискає ведену частину муфти до нерухомого гальмівного кільця 8. У неробочому стані ведена півмуфта пружиною притиснута до кільця і не обертається, а ведуча обертається з постійною швидкістю, що рівна швидкості холостого ходу електродвигуна для вмикання муфти необхідно стакан 4 разом з півмуфтою 2 перемістити ліворуч і притиснути його до ведучої півмуфти з силою .

Якщо момент на валу ведучої півмуфти

Рівняння руху ведучої півмуфти запишеться:

а веденої півмуфти:

Де

З рівняння знаходимо:

Звідки

Рівняння (4.6) можна представити у вигляді

тоді, враховуючи, що при

Бачимо, що

Для усталеного руху скористаємося рівнянням (4.7), підставивши в нього .

Маємо:

Рис. 4.5. Графіки функцій

3.3 Гідропривод

Гідравлічний привод - це сукупність устаткування, що служить для перетворення енергії потоку рідини гідродвигуна в механічну енергію і передачі її виконавчому механізму машини. Гідропривод часто є складовою частиною електропривода, але при розгляді окремих властивостей гідравлічних машин електричну частину не розглядають.

У порівнянні з іншими видами приводів гідропривод має ряд переваг:

- безступеневе регулювання;

- самозмащення деталей тертя;

- простота устаткування автоматичного запобігання механізмів машин від перевантаження;

- можливість встановлення в будь-якому зручному місці;

- простота передаточного устаткування;

- можливість розвивати значні зусилля;

- простота та зручність управління;

- можливість застосовувати стандартні вузли та елементи.

До недоліків відносять:

- втрати на тертя в трубопроводі;

- зміна швидкості руху робочих органів при змінах температури і в'язкості рідини;

- попадання повітря в рідину, що погіршує характеристику роботи гідросистеми.

Гідравлічні двигуни бувають поступального та обертового руху. Найбільш розповсюдженим гідроприводом є об'ємний гідравлічний двигун (силовий гідроциліндр), призначений для забезпечення зворотно-поступального руху виконавчих механізмів.

Енергію рідини, що рухається, при цьому створює гідронасос, ведучий вал якого кінематично пов'язаний з валом електродвигуна.

Силові гідроциліндри в залежності від напрямку діючого робочого тиску рідини можуть бути одно- та двохсторонього руху, а також диференціального руху.

Рис. 4.6

Для забезпечення стабільної роботи до рідини в гідросистемі приводу ставлять наступні вимоги:

1. Рідина не повинна виділяти пар при робочих температурах.

2. Рідина не повинна містити у собі повітря, поглинати його або виділяти.

3. Рідина не повинна утворювати піну.

4. Не повинна викликати корозію механізмів і руйнувати ущільнення.

5. Рідина повинна мати хімічну стійкість і добре змащувати деталі.

6. Відповідність рідини умовам пожежної безпеки.

У гідросистемах зазвичай застосовують індустріальні мастила. Тиск в системі в середньому становить до 5 МПа (до 21 МПа).



3.4 Пневмопривод

Пневмопривод служить для перетворення енергії стиснутого повітря в механічну енергію, яка передається виконавчому механізму.

Оцінка пневмоприводу

Переваги:

1. Швидке заповнення робочих об'ємів апаратів.

2. Відсутність потреби в електродвигунах ін насосних станціях у кожній окремій машині.

3. Висока швидкість руху робочих органів.

Недоліки:

1. Конденсація водяних парів.

2. Більші, ніж у гідроприводу діаметри циліндрів.

3. Нерівномірність руху при змінах зовнішніх навантажень.

4. Неможливість задовільно регулювати швидкості руху, особливо при повільних переміщеннях.

Тиск у пневматичних приводах не повинен перевищувати 0,4...0,6 МПа.

Класифікують пневмоприводи за:

- принципом дії (поршневі та діафрагмові);

- напрямком подачі стиснутого повітря в робочі камери (одно- та двостороньої дії).

Розрахункові схеми пневмоприводів показанні на рис. 4.7.

Рис. 4.7. Схеми пневмоприводів поступального руху:

а і б - поршневої однобічної дії; в - діафрагмова пневмокамера

Розглянемо схему поршневого пневмоприводу односторонньої дії (рис. 4.7,а).

Сила, що діє на шток при відсутності руху поршня:

де р - тиск в лівій порожнині циліндра;

Для циліндричної пружини з проволоки круглого перерізу

де

- діаметр перерізу витків пружини;

z - число витків.

Об'ємний розхід повітря пневмоприводу

де

Діаметр повітропроводу визначаємо з рівняння:

де

Швидкість руху поршня при ході праворуч

Де

Розглянемо діафрагмову пневматичну камеру (рис. 4.7,в).

Об'єм стиснутого повітря, потрібного для заповнення камери, визначаємо:

де - висота конуса (хід штока).

Середня площа діафрагми при зміні її внаслідок заповнення:

Якщо є надлишковий тиск у камері, то осьова сила, що діє на шток

де - опір пружини;

- сила тертя в ущільненнях.



4. Кінематичний та силовий розрахунок приводу

У результаті розрахунку визначають кінематичні (частота обертання і кутова швидкість) і силові (потужність і крутний момент) параметри на валах приводу. Ці параметри є вихідними даними для подальших розрахунків окремих елементів приводу (передач, валів і т.д.) за основними критеріями працездатності.

Розрахунок приводу починають із вибору електродвигуна. Тип двигуна вибирають з табл. 3.1 за значенням номінальної потужності Рдв, кВт, і асинхронної (номінальної) частоті обертання nдв, об / хв.

При розрахунку на невідомого споживача Рдв і nдв є вихідними даними, за якими вибирають тип двигуна.

Для найбільш поширених розрахунків на відомого споживача електродвигун вибирають по необхідної потужності РТР, кВт, на вході приводу.

4.1 Визначення потужності робочої машини

Якщо у вихідних даних на проектування вказано призначення тягової сили F, кН, і лінійної швидкості v, м / c, тягового органу робочої машини, то необхідну потужність робочої машини Ррм, кВт, визначають

(4.1)

Якщо вказано значення обертаючого моменту Т,, та кутової швидкості , рад/c, тягового органу робочої машини, то

(4.2)

Іноді в завданнях до проектів значення Ррм приведено у вихідних даних на проектування.

4.2 Коефіцієнт корисної дії приводу

При послідовному з'єднанні елементів приводу коефіцієнт корисної дії (ККД):

(4.3)

де - ККД елементів приводу.

Значення КПКД елементів приводу приведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Приближенні значення ККД передач та інших елементів приводів

Тип передачі	Закрита	Відкрита
Зубчаста:
Циліндрична	0,96-0,98	0,93-0,95
Конічна	0,95-0,97	0,92-0,94
Планетарна:
з однорядним сателітом	0,90-0,95	--
з роздвоєним сателітом	0,85-0,92	-
Волнова	0,80-0,92	-
Черв'ячна, при числі витків черв'яка
z1 = 1	0,70-0,75
z1 = 2	0,80-0,85
z1 = 4	0,85-0,95
Цепна	0,95-0,97	0,90-0,95
Плоскоремінна	-	0,96-0,98
Клиноремінна	-	0,95-0,97
Муфта з'єднувальна	0,98-0,985
Підшипники качання (одна пара)	0,990-0,995



4.3. Необхідна потужність на вході приводу

Необхідна потужність на вході приводу визначається за формулою:

(4.4)

При виборі двигуна може виявитися, що його потужність по каталогу (паспорту) відрізняється від необхідної. У цьому випадку треба враховувати дві обставини: великий запас потужності електродвигуна призводить до підвищення витрат електроенергії, перевантаження - до перегріву двигуна. Тому в курсовому проектуванні значення номінальної потужності електродвигуна вибирають з табл. 3.1 за величиною, більшою, але найближчої до Ртр, тобто

Р_дв Р_тр. (4.5)

Кожному значенню Рдв відповідає не один, а кілька двигунів з різними частотами обертання ротора. При цьому треба врахувати, що двигуни з великою частотою обертання мають низький робочий ресурс, а двигуни з низькими частотами вельми металлоємки, тому їх небажано застосовувати без особливої необхідності в приводах загального призначення малої потужності.

4.4 Кінематика приводу

Визначають передавальне число привода і розподілити його між передачами з рівняння:

(4.6)

де - асинхронна частота обертання ротора двигуна, об/хв;

n_рм - частота обертання приводного валу робочої машини, об / хв; - номінальна кутова швидкість двигуна, рад / с; ui - передавальне число окремих передач.

кутову швидкість обчислюють за формулою:

(4.7)

Швидкість тягового органу v для стрічкових конвеєрів, вантажопідйомних та інших машин визначають за формулою:

(4.8)

звідси

(4.9)

(4.10)

де D - діаметр барабана, мм.

Для ланцюгових конвеєрів:

(4.11)

Звідси

(4.12)

(4.13)

де z - кількість зубів зірочки тягового органу; рц - крок тягового ланцюга, мм.

Формула (4.6) допускає багато варіантів рішень щодо розподілу передавальних чисел. Зазвичай конструктор розглядає і порівнює кілька варіантів (див. Дод. Б).

При виборі приватних значень передавальних чисел можна використовувати рекомендації табл. 4.2, які слід розглядати як орієнтовні [6].

Таблиця 4.2

Рекомендовані значення передавальних чисел різних типів передач

Тип передачі	Значення передавальних чисел
Закрита зубчаста:
з циліндричними колесами	2,5-5,0
з прямозубих конічними колесами	2-3
з косими або криволінійними зубами конічних коліс	2-5
зубчаста відкрита	4-7
черв'ячна закрита	10-40
планетарна одноступенева	3-9
хвильова зубчаста	80-250
ланцюгова	2-6
плоскопасової	2-4
Плоскопасової з натяжним роликом	4-6
Клиноременева	2-5
Фрикційна з циліндричними колесами	2-4

Якщо в кінематичній схемі приводу крім редуктора є відкриті передачі, то спочатку призначають їх передавальні числа по табл. 4.2, дотримуючись деяких середніх значень. Роблять це для того, щоб забезпечити домірність деталей відкритих передач з іншими деталями приводу. Докладні рекомендації дані в [3]. Потім визначають передавальне число редуктора uред. Рекомендації по розбивці передавального числа різних типів редукторів наведені в [6]. обертаючий привід редуктор передавальний

Для циліндричних двоступеневих редукторів можливі три способи розподілу ред:

а) за ГОСТ 2185-66. Розподіл забезпечує уніфікацію розмірів корпусів редукторів. Для двоступеневих тривісних редукторів передавальні числа Uб швидкохідної і Uт тихохідної ступенів - див. Табл. 4.3, а для двоступеневих двовісних - табл. 4.4;

б) з умови забезпечення мінімальних габаритів. Мінімальні габарити тривісного редуктора можна отримати, виконуючи розподіл uред по [6, рис. 5.9.], А двовісного - по [6, рис. 5.11];

в) з умови одержання мінімального сумарного міжосьової відстані. Для цього розподіл uред для тривісного редуктора слід виконувати по [6, рис. 5.10].

Таблиця 4.3

Редуктори трьохосні (по ГОСТ 2185-66)

Загальне передавальне число редуктора uред	Передавальне число
	uБ	uТ
10 11,2 12,5	2,5 2,8 3,15	4	10 11,2 12,6
14 16 18 20	3,15 3,55 4 4,5	4,5	14,17 15,97 18 20,25
22,4 25 28 31,5	4,5 5 5,6 6,3	5	22,5 25 28 31,5
35,5 40	6,3 7,1		35,28 39,76
45 50	8 9	5,6	44,8 50

Таблиця 4.4

Редуктори двохосні (по ГОСТ 2185-66)

Загальне передавальне число редуктора uред	Передавальне число
	uБ	uТ
8	2,5		7,87
9	2,8	3,15	8,82
10	3,15		9,92
11,2	2,8		11,2
12,5	3,15	4	12,6
14	3,55		14,2
16	4		16
18	4	4,5	18
20	4,5		20,25
22,4	4,5	5	22,5
25	5		25
28	5	5,6	28
31,5	5	6,3	31,5

Для двоступеневих редукторів індивідуального виробництва і редукторів інших типів розподіл передавального числа Греден можна виробляти за рекомендаціями табл. 4.5.



Таблиця 4.5

Двоступеневі редуктори і редуктори інших типів

Тип редуктора	Передавальне число
	uБ	uТ
Двоступінчастий по розгорнутій схемі (тривісний)
двоступінчастий співвісний
Конічно-циліндричний
Циліндрично-черв'ячний
планетарний двоступінчастий	4
		6,3
	10

Передавальні числа ступенів редуктора б і Т, обчислені за рекомендаціями табл. 4.5 або вибрані по [6, рис. 5.9-5.11], погоджують з ГОСТ 2185-66, див. Табл. 4.6.

Таблиця 4.6

Рекомендовані значення передавальних чисел ступенів редукторів (з ГОСТ 2185-66)

1 ряд	1,0; 1,25; 1,6; 2,0; 2,5; 3,15; 4,0; 5,0; 6,3; 8,0; 10,0
2 ряд	1,12; 1,4; 1,8; 2,24; 2,8; 3,55; 4,5; 5,6; 7,1; 9,0; 11,2

Після прийняття значень приватних передавальних чисел окремих видів передач, визначають кутові швидкості валів, а також потужності і моменти на валах.

При розрахунку на невідомого споживача його ведуть від електродвигуна, тобто від провідного вала за номінальним значенням Рдв.

Якщо в завданні визначають або задають потужність робочої машини Ррм, то потужність на валах визначають за значенням необхідної потужності на вході приводу Ртр.

Оформлення пояснювальної записки слід вести по ЕСКД, основні положення якої викладені в [13], орієнтуючись на приклади в додатках.

Додаток А - приклад розрахунку приводу електричної лебідки. Відомі вихідні дані на вході приводу - розрахунок на невідомого споживача.

Додаток Б - приклад розрахунку приводу ланцюгового конвеєра. Вихідні дані для розрахунку відомі на виході приводу - розрахунок на відомого споживача. Дан аналіз

декількох варіантів конструктивних рішень.

Додаток В - приклад розрахунку приводу стрічкового конвеєра - розрахунок на відомого споживача. Так як схема приводу відносно проста, розглянуто спрощений варіант його розрахунку.

Рис. 4.8 Схема приводу лебідки: 1 - електродвигун; 2 - муфта пружна з гальмівним шківом; 3 - двоступінчастий циліндричний редуктор; 4 - муфта запобіжна; 5 - барабан лебідки.



Список літератури

1. Афанасьев А.Н., Марьин В.А. Лабораторний практикум по сопротивлению материалов.- М.: Наука, 1973.- 287с.

2. Волков Г.С. й др. Лабораторные работы по сопротивлению материалов.- Кировоград: Ин-т-с.-х. машиностроения, 1972.-. 84с.

3. Золотаревский В.С. Механические испытания и свойства металлов.-М.: Металлургия, 1974.- 3О3с.

4. Касаткин Б.С. и др. Экспериментальные методы исследования деформаций и напряжений: Справ. пособие.- К.: Наукова думка, 1981.-584с.

5. Методы испытания и исследования неметалических материалов/ Под ред. Б.И.Паншина, Б.В. Перова, М.Я.Шарова.- М.: Машиностроение, 1973.- Т.З.- 284с.

6. Писаренко Г.С., Ружицкий Б.М. Сопротивление материалов: Лабораторный практикум.- К.: Вища школа, 1984.- 92с.

7. Рубашкин А.Г. Лабораторные работы по сопротивлению материалов.- М.: Высшая школа, 1971.- 240с.

8. Алаи С.И., Ежевская Р.А., Антоненко Е.И. Практикум по машиноведению.- М.: Просвещение, 1965.- 304с.

9. Барабан Н.П., Цурпал И.А. Некоторне вопросм методологическойнаправленности курса сопротивления иатериалов // Проблемы высшей школы.-1978.-№32.-с.83-87.

Размещено на Allbest.ru