Асфальтобетонна суміш

Поняття асфальтобетонної суміші як раціонально підібраної суміші мінеральних матеріалів із бітумом. Процес класифікації та основні вимоги до сумішей. Характеристика марок асфальтобетонів, їх властивість. Вимоги до щебня, гравію, мінерального порошку.

Рубрика Производство и технологии
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 05.01.2014
Размер файла 29,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Асфальтобетонна суміш - це раціонально підібрана суміш мінеральних матеріалів (щебеню (гравію), піску з мінеральним порошком або без нього) із бітумом, які взяті у певних співвідношеннях та перемішаних у нагрітому стані.

Асфальтобетон - це ущільнена асфальтобетонна суміш.

Коли у якості в'яжучого використовується дьоготь, а не бітум, ущільнену суміш називають дьогтебетоном.

Класифікація та вимоги до асфальтобетонних сумішей.

Класифікація асфальтобетонних сумішей та асфальтобетонів наводяться у відповідності до ДСТУ Б В.2.7-119-2003 “Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови”.

За температурою укладання та маркою бітуму, який використовується, АБС поділяється на класи:

гарячі з в'язкими нафтовими дорожніми бітумами (не мають індексу);

холодні з рідкими нафтовими дорожніми бітумами (індекс “Х”).

За найбільшою крупністю мінеральних зерен гарячі АБС та АБ поділяються на види:

крупнозернисті - із розміром зерен до 40 мм (Кр);

дрібнозернисті - із розміром зерен до 20 мм (Др);

піщані - із розміром зерен до 5 мм (Пщ).

За показником залишкової пористості АБ з гарячих сумішей поділяються на групи:

щільні - із залишковою пористістю від 2 до 5 % (Щ);

пористі - із залишковою пористістю від 5 до 10 % (П);

високопористі - із залишковою пористістю від 10 до 15 % (ВП).

За вмістом щебеню і різновидом піску АБС та АБ для верхніх шарів покриття поділяються на гранулометричні типи: А, Б, В, Г, Д (табл. 5.2).

Природно, гранулометричний склад впливає на якість асфальтобетону. Чим щільніша суміш, тим більше контактів між зернами, вкритими плівками бітуму. Чим щільніші зерна у суміші, тим менші витрати бітуму і тим менше його знаходиться у вільному стані.

Таблиця 1 Типи асфальтобетонних сумішей та асфальтобетонів

Тип АБС та АБ за кількістю зерен більше 5 мм, % за масою

Різновид піску

Гарячі для щільного АБ

Холодні

А, від 45 до 55

-

Щільний подрібнений і природній

Б, від 35 до 45

Бх, від 35 до 50

Щільний подрібнений і природній

В, від 25 до 35

Вх, від 20 до 35

Щільний подрібнений і природній

Г

Гх

Щільний і природній (не подрібнений до 25 % за масою) або його суміш з подрібненим

Д

Дх

Те саме, але вміст природного не подрібненого піску до 25 % за масою

За характером гранулометрії АБ та АБС поділяються на 2 різновиди: із непереривчастим (НП) та переривчастим (ПР) складом.

Дослідженнями встановлено, що найбільш раціональне використання мінеральних сумішей, у яких діаметри зерен послідовно зменшуються з відношенням, що дорівнює 2. При цьому вагомий вміст зерен меншого діаметру складає від 0,65 до 0,90 від вмісту зерен попереднього, більшого діаметру. Це вагове співвідношення називається коефіцієнтом збігу (зменшення діаметру). АБС із коефіцієнтом збігу 0,65-0,90 мають достатню (оптимальну) щільність і водночас є зручноукладальними. Гранулометричний склад таких АБС називається непереривчастим. За менших значень коефіцієнту збігу гранулометричний склад називається переривчастим.

У залежності від якості використаних мінеральних матеріалів і значень показників фізико-механічних властивостей АБ поділяються на марки (І та ІІ)

Таблиця 2 Марки асфальтобетонів

Типи АБ

Марки

Щільні:

А, Б, В, Бх, Вх, Г

Гх

Д, Дх

І, ІІ

І

ІІ

Щебеневі пористі і високопористі

І, ІІ

Щебеневі пористі і високопористі

І, ІІ

АБ для нижніх (АБ. НШ.) і підстильних (АБ. ПД.) шарів покриттів, які не відповідають гранулометричним типам А, Б, В, Г та Д, поділяються на:

крупнозернисті (Кр) або дрібнозернисті (Др);

пористі (П) або високопористі (ВП);

з непереривчастою (НП) або переривчастою (ПР) гранулометрією марок І та ІІ: АБ піщані (АБ.НШ.Пщ) марок І та ІІ.

Умовне позначення АБ дається в такій послідовності:

асфальтобетон;

місце використання у випадку нижнього (НШ) або підстильного (ПД) шару;

вид за крупністю зерен;

група за залишковою пористістю;

тип за вмістом щебеню;

різновид гранулометрії;

марка.

Приклади умовного позначення АБ:

“Асфальтобетон АБ.Др.Щ.А.НП. І ДСТУ Б В.2.7.-119-2003” - асфальтобетон дрібнозернистий, щільний, типу А, переривчастої гранулометрії, марки І.

“Асфальтобетон АБ.СХ.Др.Бх.ІІ ДСТУ Б В.2.7.-2003” - асфальтобетон з холодної суміші, дрібнозернистий, типу Бх, марки ІІ.

“Асфальтобетон АБ.НШ.Кр.ВП.ПР.І ДСТУ Б В.2.7.-119-2003” - асфальтобетон для нижнього шару, крупнозернистий, високопористий, переривчастої гранулометрії, марки І.

Вимоги до матеріалів асфальтобетонних сумішей.

Властивості матеріалів у значній мірі визначають властивості асфальтобетонних шарів і технологію їх улаштування. Чим вища в'язкість в'яжучого, тим вища температура суміші повинна бути під час укладання та ущільнення, і тим більше часу потрібно для впливу ущільнюючих засобів. Вид в'яжучого визначає температуру приготування і укладання суміші.

Органічні в'яжучі. В якості в'яжучого при приготуванні асфальтових бетонів застосовують нафтові дорожні бітуми - в'язні та рідкі. Марка бітуму призначається в залежності від типу асфальтобетону та його марки, категорії дороги, району території України за кліматичними умовами роботи асфальтобетонних покриттів. У відповідності з цим районуванням територія України поділена на 7 районів: Волинська, Рівненська та північ Житомирської області відносяться до району А-1, а Крим, Херсонська і південь Запорізької областей відносяться до району А-7. Для приготування гарячих сумішей використовують в'язкі нафтові дорожні бітуми марки БНД 40/60; 60/90; 90/130; 130/200, а для холодних сумішей рідкі нафтові дорожні бітуми марок СГ 70/130; 130/200 та МГ 70/130; 130/200.

Для холодних сумішей, що застосовуються для асфальтобетонів марки І необхідно використовувати бітуми класу СГ. Використання бітумів класу МГ допускається за умови попередньої активації мінеральних матеріалів.

Для асфальтобетонів марки І, за умови технічного обґрунтування, рекомендується використання бітумів, які модифіковані полімерами.

У випадку незадовільного зчеплення бітуму з поверхнею кислих кам'яних матеріалів, що не дозволяє забезпечити необхідне значення коефіцієнта водостійкості, потрібно використовувати катіонні ПАР, активацію поверхні кам'яних матеріалів або інші технологічні заходи.

Кількість бітуму, яка необхідна для заповнення всіх пустот у мінеральній суміші

, (5.6)

асфальтобетонний суміш бітум

де по - пористість ущільненої мінеральної суміші у % за об'ємом, яка дорівнює різниці між пористістю мінеральної суміші та залишковою пористістю асфальтобетону;

го - об'ємна маса ущільненої мінеральної суміші.

Орієнтовний вміст бітуму у гарячих асфальтобетонних сумішах складає 5,0-7,5 % за масою для верхніх шарів покриттів; 4,5-6,5 % - для нижніх і підстильних шарів. У холодних асфальтобетонних сумішах орієнтовний вміст бітуму складає 3,5-6,5 %.

Щебінь та гравій. Для гарячих та холодних сумішей застосовується щебінь, який отримують при дробленні міцних масивних гірських порід, валунного каменю, та різних нерозпадаючихся основних металургійних шлаків.

Щебінь повинен бути однорідним за міцністю. Вміст зерен пластинчатої форми не повинен перевищувати 10 % для сумішей типу А, 20 % - типів Б, Бх, 30 % - типів В, Вх. Кількість пилуватих та глинистих часток не повинна перевищувати 2 %.

Гравій, який застосовується для дроблення на щебінь, повинен мати розмір зерен не менше за 40 мм і містити зерен слабких порід не більше 10 % за масою.

Для приготування сумішей необхідно застосовувати щебінь або гравій фракції: 5-10 мм; 10-20 мм (15 мм); 20-40 мм. Дозволяється застосовувати щебінь і гравій у вигляді суміші суміжних фракцій.

Розмір фракцій щебеню та його природа мають значний вплив на коефіцієнт зчеплення колеса автомобіля з поверхнею асфальтобетонного шару. Так, вапняковий щебінь забезпечує гірше зчеплення колеса з покриттям у порівнянні з гранітним. Під дією навантаження він лущиться, внаслідок чого коефіцієнт зчеплення зменшується. Кращі результати дає застосування однорозмірного гранітного щебеню вузьких фракцій 5-10 мм; 10-15 мм; 15-20 мм. Не дозволяється застосовувати щебінь із глинистих (мергелистих) вапняків, глинистих піщаників та глинистих сланців.

Товщина ущільненого шару асфальтобетону повинна бути не меншою 2,5 діаметрів максимального розміру зерна щебеню.

Пісок. Пісок у суміші призначений головним чином для заповнення порожнин між більш крупними частинами, які складають кам'яний кістяк матеріалу. У піщаному асфальтобетоні пісок сам є кістяком.

Для асфальтобетонів головним чином застосовуються крупні піски з модулем крупності більше 2,5 та вмістом зерен крупніших за 0,63 мм більше 50 %.

До пісків пред'являються наступні вимоги: забрудненість органічними домішками не повинна перевищувати 5 %; вміст глинистих часток дрібніших 0,005 мм не більше 0,5 % для І та ІІ марок

Вміст зерен крупніших 5 мм у відсівах подрібнення гірських порід не повинен перевищувати 5 % за масою.

При застосуванні активованого піску підвищується його зчеплення з бітумом. Активований пісок готується у так званих вібромлинах відцентрованої дії. У млин завантажують пісок та 2-3 % вапна. Коли ротор млина обертається з кутовою швидкістю 3000 об/хв., частини піску ударяються одна об одну та об стінки статору. Поверхня піщинок дещо розпушується і слабо взаємодіє з вапном. Такий пісок суттєво краще взаємодіє з бітумом. Міцність асфальтобетону з таким піском в 2 рази вище звичайного.

Мінеральний порошок. Найкращі мінеральні порошки отримують із доломіту, вапняку, природного асфальту. Поруч із ними застосовують також золу, колосниковий пил.

Мінеральний порошок повинен мати достатньо тонкий помел (70 % частинок повинні проходити повз сито 0,071 мм) і міцне зчеплення з бітумом.

Як допускається використовувати мінеральний порошок:

для щільних АБ марки І - цемент низької активності не вище марки 300, за умови відповідності його гранулометричного складу вимогам до складу мінерального порошку;

для щільних АБ марки ІІ з гарячих та холодних сумішей, гарячих П і ПВ асфальтобетонів І і ІІ марки - молоті основні металургійні шлаки, а також низькоактивні цементи не вище марки 300;

для щільних АБ ІІ марки з гарячих сумішей, П і ПВ асфальтобетонів І та ІІ марок - порошкоподібні відходи промисловості.

Великі переваги перед звичайним мінеральним порошком має бути бітумований (активований) порошок. Його дроблять за допомогою ультразвуку у водяному середовищі або емульсії.

Застосування активованих порошків дозволяє знизити витрати в'яжучих, підвищити зручноукладальність та ущільнювальність асфальтобетонної суміші.

Структура та вимоги до складу асфальтобетону.

У дорожньому будівництві використовують асфальтобетони, які мають різні структури (згідно з класифікацією М.І.Волкова): порова, базальна і контактна.

Порова структура. Асфальтобетони з поровою структурою відносяться до малощебеневих сумішей з вмістом щебеню (Са) 0,38-0,42 частки об'єму. Сумарний вміст (об'ємний) мінерального заповнювача становить 0,82-0,84 частини об'єму, що відповідає максимально щільній упаковці з дисперсних частинок. Залишену частину об'єму займає бітум (Св) і замкнені пори повітря (Ср).

Контактна структура. Асфальтобетон із контактною структурою відноситься до багатощебеневих сумішей (Са=0,40-0,55) і має каркас із зерен щебеню, які контактують між собою. Залишену частину об'єму займає бітум (Св) і пори повітря (Ср): Св + Ср = 0,18-0,24.

Базальна структура. Особливості асфальтобетонів з базальною структурою є підвищений вміст в'яжучого (Св=0,27-0,35). Дані асфальтобетони відносяться до малощебеневих сумішей (Са=0,38-0,42).

Гранулометричний склад мінеральної частини у значній мірі визначає властивості асфальтового бетону. За базальною структурою (при вмісті щебеню менше 35-40 %) щебінки не будуть стискатися одна з одною (безкаркасна суміш). У цьому випадку особливу роль відіграють властивості піску, мінерального порошку та органічного в'яжучого.

При контактній структурі (якщо вміст щебеню більше 40 %), то щебінки починають контактувати одна з одною і суміш перетворюється у каркасну. У цьому випадку головну роль виконують властивості щебеню. Жорсткість таких сумішей збільшується, тому для них необхідно застосовувати більш важкі ущільнювачі.

Гранулометричний склад мінеральної частини підбирають за принципом щільних сумішей, коефіцієнт збігу приймається у межах 0,65-0,90.

Для забезпечення потрібної щільності бетонів коефіцієнт пористості мінеральної частини не повинен перевищувати 16-24 % від об'єму для зернистих сумішей і 28 % - для піщаних.

У достатньо пористих асфальтових бетонах мінерального порошку повинна бути така кількість, щоб він не розсував зерен мінеральних частинок, а тільки заповнював порожнини між ними. Мінерального порошку за масою повинно бути стільки ж як і бітуму.

У якості в'яжучого при приготуванні асфальтових бетонів застосовують нафтові дорожні бітуми - в'язкі і рідкі, а інколи для дьогтебетону - дьогті. Для різних типів асфальтобетонів використовують різні типи бітумів.

Кількість органічного в'яжучого в асфальтових бетонах повинна бути пропорційною сумарній поверхні мінеральної частини і визначається підбором.

Для покращення зчеплення бітуму з поверхнею мінерального матеріалу, скорочення часу перемішування органічних в'яжучих із мінеральним матеріалом та покращення зручноукладальності та ущільнувальності суміші застосовують ПАР - високомолекулярні органічні кислоти та їх солі. Крім того, як активатори використовуються цемент, вапно, сланцева зола.

Всі вимоги до асфальтового бетону викладені у ДСТУ Б В.2.7-119-2003 “Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови”. Що стосується температурних режимів, то вони регламентуються в залежності від марки бітуму, який застосовується для приготування АБС та вмісту щебеню і мають показники, які наведені в таблиці 5.3.

Температура холодних сумішей після ущільнення повинна бути вищою 5 оС навесні та вищою 10 оС восени.

Ущільнення зразків у лабораторних умовах здійснюється:

піщаних - у формах діаметром 50,5 мм;

дрібнозернистих - у формах діаметром 71,4 мм;

крупнозернистих - у формах діаметром 101 мм.

Формування зразків у лабораторних умовах із сумішей з вмістом щебеню більше або рівним 35 % виконується при тиску 30 МПа, а при меншому - 40 МПа на протязі 3 хвилин.

При виборі марки бітуму необхідно дотримуватися правила, згідно з яким асфальтобетону з підвищеним вмістом щебеню відповідає бітум з меншою глибиною занурення голки.

Допустима похибка дозування компонентів при приготуванні сумішей не повинна перевищувати для щебеню і піску 3 %.

Мінерального порошку і бітуму 1,5 % від маси відповідних компонентів.

Таблиця 3 Температурні режими асфальтобетонних сумішей

Марка бітуму

Температура, оС

АБС на виході зі змішувача

АБС на початку ущільнення

із вмістом щебеню більше 15 % за масою

із вмістом щебеню менше 45 % за масою

БНД 40/60

150-165

150-155

130-140

БНД 60/90

150-160

145-150

115-130

БНД 90/130

145-155

135-145

105-115

БНД 130/200

135-145

120-135

90-105

МГ,МГО 130/200

100-120

-

-

СГ 130/200

90-115

-

-

МГ, МГО 70/130

90-100

-

-

СГ 70/130

85-100

-

-

Технологія будівництва асфальтобетонних покриттів з гарячих сумішей.

Технологічний процес улаштування асфальтобетонних шарів складається з наступних основних операцій:

приготування суміші на асфальтобетонних заводах,

підготовка основи,

транспортування та укладання асфальтобетонної суміші,

ущільнення шару.

Опис приготування асфальтобетонної суміші виходить за межі даного курсу.

Вимоги до основи. При забрудненій або зволоженій основі не забезпечується зчеплення основи з асфальтовим бетоном, що призводить до суттєвого зменшення міцності покриття і одягу в цілому. При наявності нерівностей основи виникає необхідність виправляти їх за рахунок дорогого матеріалу - асфальтового бетону, що викликає його перевитрати. Тому, асфальтові покриття необхідно улаштовувати на рівній, сухій, чистій та непромерзлій основі. При товщині шару вирівнювання до 5 см, використовують пористий асфальтобетон, при більшій товщині - чорний щебінь.

Перед початком робіт роблять попередню розбивку, яка повинна забезпечити потрібну ширину та товщину шару.

Для забезпечення зчеплення шару асфальтобетону з нижче розташованим, останній, не пізніше ніж за 6 годин підґрунтовують бітумною емульсією (з витратами 0,3-0,9 л/м2) або рідким бітумом (з витратами 0,2-0,8 л/м2) у залежності від матеріалів нижнього шару.

Укладання. Початкова товщина шару у пухкому тілі при укладанні асфальтоукладальником призначається на 15-20 % більше проектної товщини для гарячої суміші.

Асфальтобетонна суміш укладається в покриття за допомогою асфальтоукладальників, що забезпечує рівність, щільність і рівноміцність покриття по ширині і товщині. Самохідні асфальтоукладальники укладають суміш товщиною шару 3-15 см із заданим поперечним уклоном і попередньо ущільнюють шар. Ущільнюючий вплив укладальників еквівалентний 3-5 проходам легких катків. Швидкість руху асфальтоукладальників не повинна перевищувати 2,5-3,0 м/хв.

Під час укладання слідкують за якістю поверхневого шару. У випадку встановлення дефектів (розривів покриття, раковин, інших), ці місця виправляють вручну дрібнозернистою сумішшю.

Укладання можуть виконувати один або два укладальники. Якщо роботи ведуться двома укладальниками, вони рухаються у одному напрямі зі зсуненням один від одного на 10-30 м. Якщо працює один укладальник, довжина смуги повинна бути розрахована таким чином, щоб не було охолодження асфальтового бетону і забезпечувалась належна якість поздовжнього стику.

Укочування, як правило, починають легкими котками масою 6-8 т. після 4-6 проходів по одному сліду вже можна застосовувати котки масою 10-12 т. Кількість проходів котка залежить від типу суміші, в'язкості бітуму, товщини шару ущільнення, погодно-кліматичних умов.

Ущільнення починають при мінімальній швидкості котка - 2 км/год, після перших 3-5 проходів швидкість можна збільшити. Важкі котки, які йдуть слідом за легкими, можуть рухатися зі швидкістю до 5 км/год.

Котки повинні рухатися вперед рухомими вальцями на свіжо укладену суміш. Під відомими вальцями, як правило, утворюється хвиля.

Окрім вальцьових котків масою 8-18 т, для ущільнення асфальтобетону застосовують і котки на пневматиках масою 16-30 т. Такі котки мають більшу площу контакту з шаром і більший час взаємодії. При укочуванні такими котками встигають пройти в'язкі деформації, що сприяє формуванню міцної структури. Кількість проходів по одному сліду таких котків дещо більша.

Технологія будівництва асфальтобетонних покриттів з холодних сумішей.

Холодні суміші готуються на рідких бітумах при температурі 70-100 °С, або на емульсіях при температурі оточуючого повітря.

До того, як укладати суміш на складі у штабелі, її необхідно охолодити до температури 30-35 °С, так як вона може злежуватись. Як правило, суміш охолоджують на повільно рухомій відкритій стрічці транспортера, або продувають холодним повітрям у барабані, який обертається.

Послідовність робіт при будівництві таких покриттів в основному співпадає з гарячими сумішами, але й є деякі відміни.

Транспортувати холодну суміш можна на будь-яку економічно обґрунтовану відстань залізницею, водним шляхом або автомобільним транспортом. Холодну суміш, якщо є необхідність, можна зберігати у штабелях на пристанційних або придорожніх складах.

Початкова товщина шару у пухкому тілі при укладанні асфальтоукладальником для холодної суміші призначається на 10-15 % більше проектної товщини.

Покриття з холодних сумішей на відміну від гарячих остаточно ущільнюються під дією руху транспортних засобів на протязі 3-4 тижнів після здачі дороги в експлуатацію дороги. У перші дні, коли відкрито рух, необхідно регулювати не тільки рух по ширині проїзної частини, але й швидкість руху. У перші 3-4 дні вона не повинна перевищувати 20-25 км/год.

Застосування литих сумішей, особливості технології влаштування.

Поширення покриттів з литих асфальтобетонних сумішей зумовлене такими їх, перевагами перед традиційними гарячими сумішами: водонепроникливістю, меншим значенням середньої щільності, гігієнічністю, здатністю до самоущільнення, зручністю укладання.

Однак литі суміші мають меншу тріщиностійкість, потребують для приготування більшої кількості в'яжучого ніж традиційні гарячі суміші, і потребують застосування спеціальних машин і технології для усунення своєрідних дефектів (видування у вигляді пузирів).

Використання покриттів із литих асфальтобетонних сумішей найбільшого поширення набуло, в містах. В основному литі суміші використовують для шарів зносу, товщина яких складає від 2,0 до 4,5 см. При цьому суміші І типу застосовують при будівництві дорожнього одягу швидкісних доріг, магістральних вулиць і доріг загальноміського і районного значень, доріг вантажного руху, мостових покриттів. Суміші ІІ типу укладають в покриття магістральних вулиць і доріг загальноміського, районного значень, доріг вантажного руху, вулиць і доріг місцевого значення, доріг промислових районів і мостових покриттів, а також підлоги промислових підприємств.

У складі литих сумішей використовують дрібний щебінь (розміром до 10 мм), природний або штучний пісок, мінеральний порошок і бітум марок БН 20/40 або БНД 40/60. Вимоги до якості щебеню, піску, мінерального порошку в литих сумішах збігаються з вимогами до цих компонентів в гарячих асфальтобетонних сумішах. Витрата в'яжучого становить у сумішах для покриттів дорожніх одягів від 6,5 до 8,5 %, покриттів тротуарів - від 6,0 до 8,5 % за масою понад 100 % мінеральних компонентів.

Литі суміші готують у стандартних або спеціальних асфальто-змішувальних установках. Робочу температуру щебеню і піску на виході з сушильного барабана доводять до 230-260 °С.

Литий асфальтобетон відомий як різновид гарячого, що містить у своєму складі більше бітуму і мінерального порошку. Крім складу, вони відрізняються температурним режимом приготування (табл. 5.5).

У складі сумішей І типу є 45-52 % щебеню і 25-30 % для сумішей ІІ типу за масою асфальтов'яжучої речовини.

Таблиця 5 Рекомендована температура литої суміші в змішувачі

Вид суміші

Температура, °С

Лита І і П типів для покриття тротуарів

Лита І і П типів для покриттів проїзної частини доріг

175-185

210-230

Шари дорожніх одягів з литих асфальтобетонних сумішей улаштовують при температурі повітря не нижче +5 °С - для сумішей І типу і не нижче +10 °С - для сумішей ІІ типу. Мінімально допустима температура укладання суміші І типу складає 220, а ІІ типу - 190°С.

Технологічна послідовність робіт: підготовчі роботи; транспортування суміші на об'єкт будівництва; її укладання; транспортування чорного щебеню, його розподіл для занурювання в литу суміш; ущільнення при необхідності.

Підкреслені робочі операції виконують при необхідності підвищення зчеплення покриття із шинами автомобілів, тобто шорсткості покриття. Чорний щебінь готують на асфальтобетонних заводах за традиційною технологією.

Покриття з литих асфальтобетонів влаштовують на дорогах з поздовжнім уклоном не більше 50 ‰.

Головними машинами машино-дорожнього загону (МДЗ) є спеціальні асфальтоукладальники "Супер 82-ГАФ", "Супер 142-ГАФ”, а також Супер-160, "Супер-204", "Супер-1700", ДС-48, ДС-126 та ін., які обладнані електронною системою слідкування і вібротрамбуючою плитою з підігріванням.

Підготовчі роботи складаються з перевірки готовності основи, огородження ділянки будівництва, розбивки покриття, підґрунтовки основи (при необхідності).

Спосіб перевезення матеріалу залежить від його складу. Литі асфальтобетонні суміші І типу на високов'язких нафтових бітумах до місця розподілу транспортують у спеціальних пересувних котлах (місткістю 40 т), що обігріваються. Котли оснащені газовими пальниками і теплоізоляцією. Суміші ІІ типу перевозять в автомобілях-самоскидах великої вантажності з підігрівом або утепленням кузовів.

Литу суміш вивантажують у приймальний бункер асфальтоукладальника шляхом нахилу випускного лотка при роботі лопатевої мішалки в котлі.

Вивантажують суміш з автосамоскидів традиційним способом. Однак звертають особливу увагу на змазування стінок кузова нейтральними розчинами для попередження налипання на них асфальтобетонної суміші. Продуктивність асфальтоукладальника, змішувальної установки і загону автосамоскидів підбирають взаємоузгодженими. Технологія укладання литої суміші подібна до технології влаштування гарячої суміші. Однак знімають упорні бруски лише після охолодження суміші.

При розподілі чорного щебеню (6-10 кг/м2) механізовано або вручну, занурювання щебеню досягаються за рахунок власної ваги при падінні його на поверхню суміші, або від обертання спеціальних щіток під валком. Температура чорного щебеню на заводі повинна бути в межах від 120 до 140 °С. Оптимальний розмір зерен щебеню - від 3 до 8 мм. Щебінь підвищує шорсткість покриття і запобігає виникненню гладкої слизької плівки в'яжучого на поверхні шару після укладання суміші.

Рух транспорту відкривають не раніше ніж через 5 год. після охолодження покриття.

Будівельники, щоб запобігти виникненню пузирів на покритті, не допускають укладання литих сумішей на зволожену основу. Заради цього призначають також пористість основи (нижчерозташованого шару) менше 2,0 або більше 7,0 %. Шари дорожнього одягу з пористістю в межах від 2,5 до 5,0 % сприяють виникненню пухирів на поверхні покриття з литої суміші.

Контроль якості робіт та приймання асфальтобетонних шарів, охорона праці.

На стадії приготування асфальтобетонної суміші контролюють постійно температуру бітуму, мінеральних матеріалів.

Температуру готової асфальтобетонної суміші вимірюють у кузові кожного автосамоскида.

Рівень якості суміші і бітуму перевіряють не рідше одного разу за зміну.

Одним із найважливіших показників якості асфальтобетонної суміші є температура, яку контролюють ртутними, біметалевими термометрами, а також термометрами типу КБТ-3М, ПІК-1 перед укладанням, перед початком ущільнення і його завершенням.

Якість асфальтобетонної суміші на дорозі перевіряють візуально. Суміш неякісна, якщо обриси її поверхні у вигляді параболи; спостерігаються тріщини. При недостатній кількості бітуму в суміші вона має вигляд конуса в кузові самоскида. Надлишок бітуму придає асфальтобетонній суміші форму зрізаного конуса. Синій димок над кузовом свідчить про перевищення температурної межі приготування бітуму. Нерівномірне обгортання бітумом щебеню є переважно наслідком недостатнього часу перемішування асфальтобетонної суміші. Вологі кам'яні матеріали дають рвану поверхню суміші в кузові автомобіля.

У лабораторії якість асфальтобетону оцінюють після випробування кернів (вирубок). Вирубки відбирають не ближче одного метра від краю покриття дороги через 1-3 доби, а з холодного асфальтобетону - через 15-30 діб. На 7000 м2 потрібно взяти три проби з різних місць.

Нормативні значення коефіцієнта ущільнення асфальтобетону приймають: 0,99 - для щільних типу А, Б, В, Г, Д гарячих сумішей, а також пористого і високопористого асфальтобетонів; 0,96 - для холодного асфальтобетону. У період будівництва ущільнення контролюють візуально або прискореними способами. На покритті не повинно залишатись слідів від проходів важкого котка.

Особливу увагу приділяють якості поздовжніх і поперечних сполучень укладених смуг.

Висотні відмітки по осі дороги контролюють геодезичними інструментами (нівеліром) через кожні 100 м. З такою ж частотою виміряють рулеткою ширину покриття; шаблоном, рейкою і рівнем - поперечний уклон, мірником - товщину шару асфальтобетону. Рівність поверхні проїзної частини дороги перевіряють триметровою рейкою і клином суцільним методом.

Вимірювання виконують лаборант, майстер, виконроб, а також дорожні робітники.

Для виконання правил охороні праці необхідно огородити місце робіт щитами (шлагбаумами), продумати організацію руху автотранспорту, визначити безпечну зону для робітників, що виконують роботи. Перед проведенням операцій, що зв'язані з переміщенням техніки, дають звуковий сигнал. Робітників на ділянку будівництва перевозять в спеціально обладнаному транспорті.

Машини в процесі руху розміщують одну від одної на безпечній відстані (не менше 10 м). Забороняють знаходитись поряд із бункером асфальтоукладальника в період його завантаження, щоб застерегти людей від опіків. Суміш, що зависла в кузові, зчищають лопатою з довгим держаком, стоячи на землі.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Основні властивості поліамідного та шерстяного волокон та їх суміші. Технологічний процес підготовки текстильних матеріалів із суміші поліамідних волокон з шерстяними. Фарбування кислотними, металовмісними та іншими класами барвників, їх властивості.

    курсовая работа [23,2 K], добавлен 17.05.2014

  • Основні поняття про сухі будівельні суміші та області їх застосування. Особливості заводської технології виготовлення СБС. Розрахунок параметрів змішувача та клинопасової передачі. технологія проектування машини для перемішування сухих будівельних сумішей

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 13.09.2009

  • Перегонка як спосіб розділення рідких сумішей, її розподіл на просту перегонку (дистиляцію) і ректифікацію. Розрахунок кінетичних параметрів процесу ректифікації. Особливості процесу ректифікації, його основні змінні. Розрахунок ректифікаційної установки.

    курсовая работа [3,2 M], добавлен 26.11.2012

  • Приготування бетонної суміші за нормами технологічного проектування. Технічна характеристика пневматичного гвинтового підйомника ТА-15, пневмогвинтового насосу ТА-14А і бетонозмішувачами СБ-10В. Проектування складу бетону та визначення потреби матеріалів.

    курсовая работа [76,1 K], добавлен 25.06.2014

  • Виробництво бетонної суміші. Процес перемішування різних речовин. Виготовлення бетонів та розчинів. Конструкція змішувача і його описання. Вибір конструктивних розмірів змішувача. Визначення конструктивних навантажень на основні елементи приводу.

    курсовая работа [97,0 K], добавлен 16.12.2010

  • Техніко-економічні показники роботи цеху. Асортимент виробів, вимоги до них. Характеристика сировинних матеріалів і добавок. Технологічна схема процесу виробництва: виготовлення металевих каркасів, підготовка бетонної суміші. Технічний контроль процесу.

    отчет по практике [48,6 K], добавлен 01.02.2011

  • Вибір марки бетону, склад бетонної суміші. Вимоги до вихідних матеріалів (в’яжучі речовини, хімічні добавки, вода). Розрахунок складу цементобетону. Проектування бетонозмішувального виробництва, складів заповнювачів та цементу. Виробничий контроль.

    курсовая работа [360,6 K], добавлен 12.12.2010

  • Технічні вимоги до виробництва цементу. Основні його характеристики та вимоги до матеріалів. Сульфатостійкий шлакопортландцемент СС ШПЦ 400-Д-60. Його фізико-механічні властивості та хіміко-мінералогічний склад. Шлакопортландцемент ШПЦ Ш/А-400.

    реферат [16,3 K], добавлен 16.04.2009

  • Устаткування для очищення і сепарації зернової суміші. Технічна характеристика каміннявідокремлюючих машин та магнитних сепараторів, їх устрій та принцип роботи. Підготовка зерна до помелу. Характеристика продукції, що виробляється на млинах України.

    реферат [539,7 K], добавлен 02.01.2010

  • Проектування тарілчастої колони безперервної дії для розділення суміші метилового спирту і води при атмосферному тиску. Підбір розбірного пластинчастого підігрівача вихідної суміші з симетричною двухпакетною схемою компонування пластин. Розрахунок насосу.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 20.11.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.