Технологічні можливості обладнання фірми Siruba

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З дисципліни

«Обладнання галузі»

Тема:

"Технологічні можливості обладнання фірми Siruba"

Вступ

В період економічного піднесення разом з процвітанням країни піднімається на значно вищий рівень її культура, невід'ємною частиною якої є розвиток моди. У зв'язку з цим підвищується попит на промислове швейне устаткування, яке б повністю відповідало технологічним вимогам щодо якісного виготовлення одягу та давало змогу реагувати на різноманітність матеріалів, що використовуються в процесі шиття. Для розв'язання таких технічних проблем виробники впроваджують у виробництво низку моделей машин та пристроїв, які дають змогу поліпшити зовнішній вигляд швейного виробу і досягнути ідеальної форми швів у процесі виробництва одягу.

Швейна промисловість - одна з найбільш значущих галузей легкої промисловості, як за об'ємом випуску продукції, так і номенклатурі промислового обладнання. В зв'язку з цим воно поділяється по видах технологічних операцій та конструкції машин і принципах управління ними.

Технологічні процеси і операції, які застосовують для виготовлення одягу, визначають конструкцію обладнання, яке враховує призначення процесу, способи виконання операцій, а також форму і розміри оброблюваних виробів. На основі даних критеріїв створюють цілі види і класи обладнання, яке дає змогу виготовляти високоякісний одяг з мінімальними затратами часу.

На світовому ринку представлено більше 100 фірм, які виготовляють промислові та побутові швейні машини і різні пристосування до них (голки, електроприводи, вузли автоматизації та ін.).

Безумовно, найстарішою вважається американська фірма «Singer», заснована ще в середині XIX ст. з моменту заснування вона спеціалізувалась на випуску машин човникового стібка, яким надає перевагу і в даний час.

Машини ланцюжкового стібка виготовляє друга відома американська фірма «Union special».

Вкінці ХІХ ст. в Німеччині з'явилась фірма «Strobel», яка започаткувала виробництво промислових швейних машин потайного стібка з дуговою голкою. Фірма до цього часу не змінила спеціалізацію.

В той час в Німеччині з'явився цілий ряд фірм, які виготовляли машини човникового стібка. Вони швидко налагодили виробництво промислових машин для виготовлення одягу, взуття та експортували свою продукцію в інші країни. Це такі всесвітньо відомі фірми, як «PFAFF», «DЫRKOPPADLER».

За останні 35-40 років грандіозний стрибок в розвитку швейного машинобудування зробила Японія. Широко відомі японські фірми «Juki», «Pegasus», «Jamato», «Brother», «Seiko». Вони випускають машини напівавтоматичної та автоматичної дії, в яких поряд з механічними елементами використовують засоби електроніки та пневматичні системи.

Швейне машинобудування Росії представлене заводом «Промшвеймаш», який заснований в 1900 р. в м. Подольську акціонерним товариством «Singer». Його спеціалізація - побутові та промислові машини човникового та ланцюжкового стібка для швейного, взуттєвого, трикотажного і шкіргалантерейного виробництв. Краєобметувальні машини конструктивно-уніфікованого ряду 51 кл. виготовляє завод «Агат» м. Ростов-на-Дону.

Основним виробником швейних машин промислового призначення є Акціонерне товариство «Орша» (Республіка Бєларусь, м. Орша), яке спеціалізується на виготовленні машин човникового стібка на базі машин 1022-М і 1820 кл.

Сучасні темпи розвитку науки і техніки вимагають нових прогресивних та передових ідей, тому машинобудування в галузі легкої промисловості напрямлене на вдосконалення устаткування за умов автоматизації, адаптації робочого місця для максимально комфортних умов праці, відповідно до технологічних потреб.

1. Технологічний розділ

1.1 Призначення, характеристика та технологічні операції швейної машини Siruba DL-889

Голка в машині Siruba DL-889 кл. здійснює зворотно-поступальний рух вверх і вниз. Вона являє собою кривошипно-шатунний механізм. Головний вал обертається на трьох кулькових підшипниках, на його правому кінці двома гвинтами закріплюється махове колесо.

Голковод переміщається у втулках 8, 4, причому втулка 8 закріплена в корпусі машини гвинтом 11. Щоб бруд і пил не потрапляли у втулку 8, зверху в її отвір вставлена пластмасова заглушка 12. Знизу на голководі гвинтом закріплений дротяний нитконаправляч 2.

Гвинтом 35 в голководі кріпиться голка 1, встановлена коротким жолобком вправо від працівника (у всіх машинах човникового стібка короткий жолобок повинен бути повернений до носика човника).

При обертанні головного валу 23, кривошипа 29 і його пальця 14 обертальні рухи за допомогою шатуна 7 перетворюються в поступальний хід голковода і голки.

Механізм ниткопритягувача.

Робота ниткопритягувача полягає в подачі верхньої нитки до голки і човника, затягуванні стібка і змотуванні з котушки необхідної кількості нитки для утворення наступного стібка.

У машині застосовується шарнірно-стрижньовою ниткопритягувач. На внутрішнє плече пальця кривошипа посаджений важіль ниткопритягувача, так що в його нижній отвір вставляється голчатий підшипник 15. У середній отвір важеля 19 вставлений палець ланки 18, його задня головка надіта на шарнірний палець 16, закріплений гвинтом 17 в корпусі машини. Вушко 20 важеля 19 виведене в проріз машини, і в нього заправляється верхня нитка.

Механізм човника.

Робота човника полягає в тому, що він захоплює петлю голки, розширює її, розгортає і обводить навколо шпулетримача, всередині якого встановлений шпульний ковпачок з шпулькою човникової нитки. Таким чином здійснюється переплетення човникової і голкової ниток.

У машині застосовується центрально-шпульний човник, що рівномірно обертається. На головному валу двома гвинтами 2 кріпиться зубчатий шків 3; на розподільному валу 18 двома гвинтами 16 кріпиться нижній зубчатий шків 15. На ці барабани надітий зубчатий пластмасовий пас 5, причому його осьові зсуви усуваються пружинними кільцями 4, вставленими в кільцеві канавки шківів. Розподільний вал 18 обертається в кульковому підшипнику 17 і двох втулках 19, 73. Осьові зсуви розподільного валу 18 усуваються установчим кільцем 20. На розподільному валу 18 двома гвинтами 69 кріпиться косозуба шестерня 21, з нею в зачеплення входить шестерня 22, виготовлена разом з човниковим валом (i=1:2). Човниковий вал обертається у втулці 30, закріпленій в корпусі машини гвинтом 31. На лівому кінці човникового вала двома гвинтами 33 кріпиться човник.

При обертанні махового колеса човник 34 одержує обертання проти годинникової стрілки.

Своєчасність підходу носика човника до голки регулюється поворотом човника 34 після ослаблення гвинтів 33. Слід добитися того, щоб при підйомі голки з крайнього нижнього положення на 1,6-1,9 мм носик човника був вищий за вушко голки на 0,9-1,1 мм. Зазор між носиком човника 34 і голкою повинен становити 0,1-0,05 мм, регулюють осьовим переміщенням втулки 30 після ослаблення гвинта 31.

Механізм переміщення матеріалу.

Переміщення тканини в машині здійснюється рейкою 40 розташованою в прорізі голкової пластини. Тканина зверху притискається лапкою. Після переплетення ниток тканина повинна просунутися на задану довжину стібка.

Машина Siruba DL-889 кл. забезпечує довжину стібка до 5 мм залежно від товщини сточуваних тканин. Пристрій для регулювання довжини стібка входить в конструкцію механізму переміщення тканини. Рейка, як робочий орган цього механізму має зуби певного профілю і повинна просувати тканину, коли голка вийде з неї.

Просування тканини рейкою припиняється в мить, коли голка впритул наближається до тканини. Коли голка проколює тканину, проводить через неї в комплект човника голкову нитку і утворює петлю-напуск, рейка встигає опуститися, просунутися назад і знов піднятися, тобто зайняти початкове положення.

Проте рейка не може забезпечити просування тканини без лапки. Завдяки затиску тканини між зубами рейки і опорною площиною лапки при підйомі рейки стає можливим захоплення тканини рейкою і подальше її просування.

При своєму русі рейка описує еліптичну траєкторію за рахунок складання двох рухів по горизонталі і вертикалі. Ці рухи рейка одержує від двох самостійних вузлів, зв'язаних з головним валом. При просуванні тканини значний вплив має форма робочої (верхньої) частини траєкторії зубчатої рейки. Просування тканини буде надійнішим, якщо робоча частина траєкторії зубчатої рейки наближатиметься до прямої лінії.

Просування тканини відбувається за рахунок створення сили тертя T₁ між тканиною і зубчатою рейкою:

де Р - нормальний тиск лапки на тканину; f₁ - коефіцієнт тертя.

Очевидно, просування тканини можливо лише в тому випадку, якщо сила тертя T₁ більше сили тертя T₂ створюваною між тканиною і робочою поверхнею лапки:



де f₂ - коефіцієнт тертя між лапкою і тканиною.

Для зменшення коефіцієнта тертя f₂ робочу поверхню лапки ретельно полірують. При зшиванні декількох шарів тканини їх одночасне переміщення відбувається за рахунок виникнення сили тертя T₂ між окремими шарами тканини:

де f₃ коефіцієнт тертя між шарами тканини.

Механізм транспортування тканини по своїй конструкції складніший, ніж решта механізмів машини, складається з вузлів вертикальних і горизонтальних переміщень рейки, регулятора стібка і лапки.

Вузол вертикальних переміщень рейки. На розподільчому валу 18 двома гвинтами 71 кріпиться здвоєний ексцентрик, на його праву частину - ексцентрик підйому - надіта задня головка шатуна 23 і в отвір цієї головки вставлений голчатий підшипник 70. Передня головка шатуна 23 гвинтом 26 закріплена на осі 27, вставленої в отвори коромисла 24. Коромисло 24 гвинтом 25 кріпиться на валу підйому 32, який утримується у втулках 28, 37, причому осьові зсуви валу підйому 32 усуваються установчим кільцем 29. На валу підйому 32 гвинтом 35 кріпиться коромисло 36, з'єднане за допомогою ланки 38 з важелем механізму переміщення матеріалу 39. До цього важеля двома гвинтами 41 прикріплена рейка 40.

Якщо під дією ексцентрика підйому шатун 23 переміщатиметься від працівника, то коромисла 24, 36 і вал підйому 32 обернуться за годинниковою стрілкою і ланка 38 підніме рейку 40.

Вузол горизонтальних переміщень рейки. На лівий ексцентрик механізму переміщення встановлена передня головка шатуна 72, і в її отвір вставляється голчатий підшипник. Задня головка шатуна 72 надягається на вісь, закріплену двома гвинтами 59 в рамці 57. Точкою опори рамки 57 є вісь 55, вставлена в отвори ланки 56 і коромисла 61. На вісь рамки 57 надіта головка заднього шатуна 55, верхня головка надягається на вісь 52 і закріплюється гвинтом 53. Вісь 52 вставляється в отвори коромисла 50, закріпленого гвинтом 51 на валу механізму переміщення 47. Цей вал утримується в двох втулках 44, 49, його осьові зсуви усуваються установчим кільцем 48. На валу 47 гвинтом 42 кріпиться коромисло 43, в його отвори вставляється вісь 45, на яку надягається важіль механізму переміщення матеріалу 39. Вісь 45 гвинтом 46 закріплюється в коромислі 43.

Під дією ексцентрика шатун 72 переміщатиметься до працівника і від нього. Регулятор стібка. На пальці 54 (рис. 1.3), закріпленому гвинтом в отворі платформи машини, надіта верхня головка ланки 56. Нижня головка ланки 56 через вісь 58 з'єднується з рамкою 57. Правий кінець осі 58 вставлений в отвір коромисла 61, закріпленого гвинтом 60 на проміжному валу 63. Вал 63 утримується у втулках 62, 66, на нього надіта пружина 65. Лівий кінець пружини 65 вставляється в отвір установочного кільця 64, правий кінець впирається в платформу машини. На правий кінець валу 63 напресоване коромисло 68, з'єднане за допомогою ланки 67 з важелем 6 - регулятором довжини стібка. Важіль 6 надітий на палець 7, закріплений гвинтом в стійці рукава машини. Переднє плече важеля 6 має циліндричну форму. На нього надіта гвинтова втулка 10, яка проходить через вертикальний паз шкали 8, прикрепленной двома гвинтами 9 до стійки рукава машини. Потім різьбова частина втулки 10 входить в отвір рукоятки 12 з гайкою 11. Рукоятка 12 закріплена на передньому кінці важеля 6 за допомогою штифта 14. У отвір рукоятки 12 вставляється пружина і стопор 13, який усуває довільний поворот гайки 11 при вібрації машини.

Щоб закріпити строчку, працівник натискає на рукоятку 12, важіль 6, повертаючись за годинниковою стрілкою, піднімає ланку 67. Коромисло 68, вал 63, коромисло 61 і ланка 56 повернуть рамку 57 проти годинникової стрілки, і вісь 58 переміститься до працівника. Щоб збільшити довжину стібка, працівник загвинчує гайку 11. Гвинтова втулка 10 при цьому переміщається до нього, а її виступ перестає натискати на шкалу 8. При зніманні руки з рукоятки 12 важіль 6 повертається проти годинникової стрілки і ланка 67 опускається. Коромисла 68, 61, вал 63 і ланка 56 повертаються за годинниковою стрілкою разом з рамкою 57, тобто вісь 58 переміщається від працівника. У розглянутих вузлах можна виділити наступні регулювання. Довжину стібка регулюють переміщенням важеля 6 по прорізу шкали 5 при повороті гайки 11.

Висота підйому рейки над голковою пластиною регулюється поворотом коромисла 36 після послаблення гвинта 35. При переході на пошиття товстих тканин рейку доцільно підняти.

Положення зубів рейки 40 в прорізах голкової пластини регулюють поворотом коромисла 43 після ослаблення гвинта 42, якщо рейку потрібно перемістити упоперек платформи машини. Якщо її необхідно перемістити уздовж платформи машини, то коромисло 43, 36 після ослаблення гвинтів 42, 35 переміщають уздовж осей валів 47, 32.

Своєчасність переміщення матеріалів регулюється поворотом головного або розподільчого 18 вала після знімання паса 5.

Механізм лапки.

Для підйому і опускання лапки в машині застосовуються два пристрої: ручне і ножне.

Шарнірна лапка 1 (рис. 1.4), забезпечена дротяним запобіжником 24 від проколу пальців рук працівника, гвинтом 2 прикріпляється до стержня 3. Стержень 3 переміщається у втулці 4, на яку вільно надітий кронштейн 25, і його палець 8 вставлений в паз фронтової частини машини.

На стержні 3 гвинтом 28 закріплений пружинотримач 29, причому його палець 9 вставлений в паз фронтової частини машини, що запобігає повороту лапки 1 і стержня 3 навколо їх осі.

Палець 8 кронштейна 25 стикається з кулачковою поверхнею важеля 5 ручного підйому лапки, надітого на вісь 6. У пружинотримач 29 впирається пружина 30, надіта на стержень регулювального гвинта 13. До пружинотирмача 29 гвинтом 26 прикріплений нитконаправляючий косинець.

Щоб підняти лапку 1 вручну, працівник повертає важіль 5 за годинниковою стрілкою, і його кулачкова частина натискає на палець 8 кронштейна 25. Останній натискає на пружинотримач 29, лапка піднімається, пружина 30 стискається. При зворотному повороті важеля 5 лапка 1 під дією пружини 30 опускається.

Для ножного підйому лапки застосовується наступний пристрій. Ланка 10 за допомогою шарнірного гвинта 7 з'єднується з пальцем 8 кронштейна 25. Верхня головка ланки 10 надягає на палець 11 важеля 14 ножного підйому. Важіль 14 має дві точки опори, його ліве плече надіте на шарнірний гвинт 12; праве плече вставлене між двома виступами опори 16 і надіто на вісь 18. Опора 16 двома гвинтами 17 прикріплена до рукава машини. Справа до важеля 14 приварена скоба, і в її отвір вставлений верхній палець тяги 20, зафіксований шплінтом 19. Нижній кінець тяги 20 проходить через отвір платформи машини, на неї надіта пружина 21, що упирається в шайбу 22, положення якої фіксується шплінтом 23. Пружина 21 прагне опустити тягу 20 і повернути важіль 14 за годинниковою стрілкою. Для ножного підйому лапки працюючий натискає на ліву педаль. Через тягу і важіль, що утримується на осі промислового столу (на рисунку не показані), тяга 20, піднімаючись, поверне важіль 14 проти годинникової стрілки. Ланка 10, піднімаючись, через кронштейн 25 і пружинотримач 29 підніме лапку 1. Коли тиск на педаль припиняється, пружина 30 опускає лапку 1, а пружина 21 повертає ланки в первинне положення. Кут повороту важеля 14 обмежується гвинтом 15.

Тиск лапки на матеріали регулюють гвинтом 13 при його загвинчуванні тиск лапки збільшиться.

Висота підйому лапки 1 над голковою пластиною регулюється вертикальним переміщенням пружинотримача 29 після ослаблення гвинта 28. Якщо пружинотримач опускати, то висота підйому лапки збільшиться.

Положення отвору в лапці щодо лінії руху голки регулюють поворотом стержня 3 після ослаблення гвинта.

1.2 Змащування швейної машини

Після чищення і протирання швейна машина змащується маслом. Надлишок масла необхідно обережно, не розмазуючи, видалити за допомогою клаптя.

Під час роботи швейної машини всі її взаємно рухомі деталі піддаються зносу на тертьових поверхнях. При правильній чищення і змащення цих поверхонь процес зносу значно сповільнюється. Забруднена і погано змащена швейна машина має тяжкий перебіг і швидко псується, вимагаючи великих витрат на ремонт.

Для змащення швейної машини рекомендується застосовувати спеціальне безбарвне машинне масло. Можна застосовувати і вазелінове масло (також біла прозора рідина). Важливо, щоб олія була безбарвним особливо при пошитті білих і світлих тканин.

Ні в якому разі не можна змащувати швейну машину рослинними (наприклад, соняшниковою олією, а також гасом. Рослинні масла швидко сохнуть, утворюючи кірки на поверхнях деталей, що призводить до важкого ходу машини. Машину доводиться розбирати, промивати і чистити, а це часто важко здійснити в домашніх умовах. Застосування ж гасу викликає іржу, що також призводить до складної чищенні машини.

Мастило швейної машини проводиться за допомогою невеликої маслянки. Масленка і флакон з маслом повинні зберігатися таким чином, щоб масло в них не забруднюється.

У кожне місце тертя вводиться 2 - 3 краплі олії щодня, перед роботою. Якщо ж швейна машина працює з великими перервами, то перед роботою спочатку необхідно перевірити, чи не потрібно її почистити, а потім вже змастити.

У швейних машинах з ручним приводом необхідно змащувати приводний пристрій, для чого в ньому є спеціальні мастильні отвори.

У швейних машинах з ножним приводом змащуються кінцеві опори колінчастого валу приводного колеса, кінцеві опори осі гойдання педалі і місця з'єднання педалі з дишлом і дишла з колінчастим валом приводного колеса.

У електрифікованих домашніх швейних машинах Харківського і Тульського заводів всі місця мастила пофарбовані червоною фарбою. Для змазування механізмів, розташованих в рукавної частини машин, необхідно відвернути гайку у катушечна стрижня і зняти верхню кришку. Для змащення механізмів, розташованих під платформою машин, потрібно покласти швейну машину набік і відкрити нижню кришку. Для змащення направляючого обідка швейного гачка (човника) потрібно спочатку перевести ігловодітель в крайнє верхнє положення, потім відкрити на платформі засувних платівку і капнути на обідок одну краплю олії. Під платформою машини поміщається металева коробка (картер), наповнена машинним маслом. У ній знаходиться частина човникового механізму. Необхідно щорічно міняти це масло. Для цього кладуть швейну машину набік, вигвинчують гвинтову пробку з зливного отвору картера і зливають старе масло. Потім, наповнивши картер свіжим маслом, знову закривають зливний отвір гвинтовий пробкою.

Після мастила швейна машина повинна бути чисто витерта м'яким бавовняним клаптем і пущена в хід без ниток і шпульного ковпачка при піднятою нажимной лапці. Потім швейну машину заправляють нитками, підкладають під лапку клапоть тканини і перевіряють роботу швейної машини на якість строчки.

2. Система технічного обслуговування

1. Загальне положення.

1.1. Система технічного обслуговування та ремонт представляє собою комплекс організаційно - технічних заходів по технічному обслуговуванню та ремонту обладнання, проведення яких дозволяє основну частину робіт призводити заздалегідь у встановленні строки з метою забезпечення безвідказної роботи обладнання з мінімальними витратами в виробництві та мінімальними затратами.

1.2. Система технічного обслуговування і ремонт включає: визначення видів технічного обслуговування і ремонт; структуру і продовження ремонтних циклів; категорії ремонтної важкості; нормативи продуктивності робіт по технічному обслуговуванню та ремонту; вплив наукової організації праці; рекомендації з організації ремонтних служб та діючі документи; типові норми витраті матеріалів та технічне обслуговування та ремонт.

1.3. Виконання вимог системи технічного обслуговування і ремонта обладнання виконується на виробництві, об'єднанні, підприємстві. Ця система повинна удосконалюватися з урахуванням досягнень науки та техніки, та передового досвіду, підприємства системи легкої промисловості.

Відповідальність за загальну організацію та проведення на підприємстві заходів з системи технічного обслуговування і ремонту покладається на головного інженера.

Ремонтне виробництво повинно бути забезпечене запасними частинами згідно встановлені слюсарно-монтажного та спеціального інструменту, заходів механізації та автоматизації, змащувальними та розхідними матеріалами.

Ремонт та експлуатація енергетичного та електронного обладнання на підприємствах легкої промисловості регламентуються спеціальними положеннями о системі технічного обслуговування і ремонт вказаного обладнання.

В систему технічного обслуговування і ремонту обладнання входять слідуючи види ремонту:

технічне обслуговування;

середній ремонт;

капітальний ремонт.

Ремонт може бути плановим та неплановим. Плановим, називається ремонт, настанова машини на якій виконуються в відповідності з вимогами нормативно - технічної документації (ГОСТ 18322-78).

Неплановий - це ремонт, постанова машини на якій виконується без попереднього призначення.

1.8. Контроль за технічним станом технологічного обладнання, використанням правил технічної експлуатації, а також організація капітального, середнього (в деяких випадках текучого) ремонту машини та обладнання виконується відділом головного механіка.

В період між плановими ремонтами повна відповідальність за нормативний стан обладнання та догляд за ним покладається на начальників цехів та змінних майстрів.

При централізованому способі ремонту на відповідальний підрозділ відділу головного механіка полягає відповідальність за технічний стан обладнання в міжремонтні періоди.

1.9. Ремонт електротехнічного обладнання, пароводяних комунікацій, приборів, засобів автоматизації та механізації вентиляційних пристроїв в габаритах машини виконуються одночасно з ремонтами технічного обладнання ремонтним персоналом відповідних служб.

Види технічного обслуговування та об'єм виконання робіт при цьому визначається відповідними інструкціями з технічної експлуатації та правилами техніки безпеки.

Фінансування всіх видів ремонту проводиться за рахунок витрат фонду ремонту основних фондів, виробляємого в промислових об'єднаннях, на підприємствах та в господарських організаціях по нормативам витрат на ремонт основних фондів з включенням їх в собівартість продукції, робіт та послуг.

2. Технічне обслуговування 2.1. Технічне обслуговування - це комплекс операцій з підтримки працездатності або справності обладнання при використанні його за призначенням.

2.2. Технічне обслуговування обладнання використовується системами експлуатаційного персоналу та ремонтними службами на місці експлуатації обладнанні та передбачає: планово - профілактичні заходи, в які входять профілактичний огляд, виконання єдиного методу наладки машин, контроль технологічних режимів для встановлюємих видів продукції; текучий ремонт, виконаний для забезпечення або відновлення працездатності обладнання, полягає в заміні або відновленні окремих частин; чистку, змащування обладнання в відповідності з виконуючим картами, нормами та режимами.

Вказані заходи фінансуються за рахунок виробництва.

2.3. Технічне обслуговування за періодичністю його проведення ділиться на змінне (ТО1), щотижневе (Т02), щомісячне (ТО3), і кратні місяцю з використанням порядкових номерів.

На підставі СТО і РО розроблена система технічного обслуговування, х норм, набором

1. На машині протягом перших 200 годин працювати при зниженні (не вище 3500) число обертів та при обильному змащуванні. Максимальне число обертів допустимо тільки після приробітку працюючих частин.

2. Маховик машини повинен обертатися тільки в одному направленні - по годинниковій стрілки, якщо дивитися зі сторони маховика - від працюючого.

З. Не пускати машину вхід вхолосту з відхиленням нажимом лапкою, якщо під лапку не підкладена тканина, щоб не затупити зубці гребінки.

4. Не пускати машину вхід, якщо машина заправлена нитками для шиття під прижемну лапку не підкладена тканина.

5. Не тягнути тканину під час шиття руками, щоб запобігти згинання або поломку голки і машина сама забезпечує необхідне переміщення тканини.

6. Не допускати вхід машину, якщо шпульний ковпачок не повністю поставлений на своє місце.

Не допускати вхід машину з відкритою задвижкою пластини під човниковим устроєм.

Не нажимати на педаль під час шиття, щоб не порушити нормальне переміщення тканини.

9. Час від часу видалити інші засори, які знаходяться на човниковому устрої, під голковою пластиною та між зубцями гребінки.

10. Не допускати в хід машину при відкритій фронтальній дошці.

11. Регулярно змащувати машину.

3. Охорона праці і техніка безпеки на робочому місці

швейний ниткопритягувач siruba обслуговування

Законодавчими актами, що визначають основні положення про охорону праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів, що визначають основні положення про охорону праці належить: Конституція України, Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодекс законів про працю України (КЗпП). Спеціальними законодавчими актами в галузях охорони праці є Державні нормативні акти про охорону праці, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правили технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи.

В основному законі України - Конституції питання охорони праці присвячені статті 43, 45 та 46.

В Законі України «Про охорону праці» задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

- Пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

- Повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- Обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях;

- Використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

- Комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі соціальних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

- Встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

- Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.

Інструкції з охорони праці

Інструкції з охорони праці - нормативний акт, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства, або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.

Інструкції з охорони праці поділяються на:

- Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

- Примірні інструкції;

- Інструкції, що діють на підприємстві.

На підприємстві обов'язковим є проведення інструктажів. Існують такі види інструктажів:

Вступний інструктаж проводиться:

- З усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу. Не залежно від освіти, стажу роботи та посади;

- З працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

- З учнями і студентами, які прибули на підприємства для проходження виробничої практики;

- У разі екскурсії на підприємстві;

Первинний інструктаж - проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

- Новоприйнятим на підприємство;

- Який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

- Який буде виконувати нову для нього роботу;

- З відрядженим працівником, який бере безпосередньо участь у виробничому процесі на підприємстві.

Повторний інструктаж - проводиться з працівниками на робочому місці, а терміни визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

- На роботах з підвищеною безпекою - один раз на три місяці;

- Для решти робіт - один раз на шість місяців;

Позаплановий інструктаж - проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

- При введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

- При зміні технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструментів вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на стан охорони праці;

- При порушеннях працівниками умов нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;

- При виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

- При перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпеки, а для решти робіт - 60 днів;

Цільовий інструктаж - поводиться з працівниками:

- При виконанні разових робіт, непередбачених трудовою угодою;

- При ліквідації аварії, стихійного лиха;

- При проведенні робіт, на які оформлюється наряд - допуск, розпорядження або інші документи.

Техніка безпеки на робочому місці:

1. Слюсар-механік зобов'язаний гарно знати і додержуватися всіх вимог.

2. До обслуговування і ремонту обладнання допускаються особи не менше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання і атестацію на право обслуговування і ремонт обладнання.

3. Слюсар-механік повинен вміти користуватися засобами колективного і індивідуального захисту.

Вимоги безпеки перед початком роботи:

1. Надіти і привести в порядок спец одяг, волосся прибрати під головний убір. Працювати в легкому взутті забороняється.

2. Робоче місце привести в порядок, прибрати все зайве, інструмент і деталі розташувати в зручному для роботи місці.

3. Перевірити наявність і справність інструмента, при роботі використовувати тільки справний інструмент.

4. Інструмент до місця роботи переносити в спеціальному ящику або сумці. Носити інструмент в кишенях забороняється.

Вимоги безпеки під час виконання роботи:

1. Підготувати робоче місце, воно повинно бути чистим, не повинно бути зайвих предметів.

2. Розібрані частини конструкції складувати так, щоб вони не могли впасти і не заважали роботі.

3. Забруднений і замаслений ручний інструмент не можна застосовувати для роботи, вони повинні бути сухими і чистими.

4. Забороняється збільшувати довжину ключа при допомозі труби або другого ключа, тобто вони можуть зірватися і причинити травму.

5. Працювати тільки справним електроінструментом. Забороняється використовувати електроінструмент з пошкодженням корпуса, живлючого шнура, вилки.

Вимоги безпеки по закінченню роботи:

1. Привести в порядок робоче місце.

2. Прибрати інструмент в відведене для нього місце.

3. Про всі помічені недоліки, які виявлені під час роботи, необхідно повідомити керівнику роботи.

4. Заходи по енергозбереженню на підприємстві

На підприємстві ПП «Гармаш» розроблені і впроваджені заходи з енергозбереження. Ці заходи передбачають:

1. Організаційні заходи.

2. Технічні заходи.

До організаційних заходів відносять:

На кожному робочому місці є інструкція по енергозбереженню:

- при відпочинку або під час перерви необхідно вимикати всі електричні прилади та обладнання;

- раціонально використовувати освітлювальні прилади та устаткування;

- при несправності приладів своєчасно повідомляти відповідальному за енергозбереження на даній дільниці (цеху).

До технічних заходів відносять:

- на підприємстві встановлена конденсаторна установка, яка дозволяє компенсувати витрати реактивної енергії в результаті чого економиться електрична енергія;

- установка електронної системи контролю освітлення цехів;

- установка для автоматичного контролю за роботою електричних приладів;

- контроль за подачею і регулюванням системи опалення підприємства.

Для раціонального використання теплопостачання та обігріву приміщень на підприємстві було переоснащено котельну новим сучасним обладнанням, що значно покращило якість опалення та зменшило витрати за комунальні послуги підприємства.

Размещено на Allbest.ru