Специфіка управління трудовими ресурсами в Україні: регіональний аспект

Annotatіon

Chernova L. P., Ph.D., associate professor, National Pedagogical Drahomanov University (Ukraine, Kiev), gileya.org.ua@gmail.com

Specificity of human resources in Ukraine: a regional perspective

The features of human resource management in Ukraine at the regional level. It is concluded that the provision of effective human resource management at the regional level objective requires a scientifically based principles of social and labor processes.

Keywords: human resource management, labor, social production economy.

Аннотация

Чернова Л. П., кандидат философских наук, Национальный педагогический университет им. М.П. Драгоманова (Украина, Киев), gileya. org. ua@gmail. com

Специфика управления персоналом в Украине: региональный аспект

Проанализированы особенности управления трудовыми ресурсами в Украине на региональном уровне. Сделан вывод о том, что обеспечение эффективного управления трудовыми ресурсами на региональном уровне объективно требует создания научно обоснованных принципов организации социально-трудовых процессов.

Ключевые слова: управление трудовыми ресурсами, работа, общественное производство, народное хозяйство.

Регіональний ринок праці як складне поліструктурне економічне явище неодмінно пов'язується із діяльністю економічно активного населення та наявною системою зайнятістю населення як в окремому регіоні, так і у державі в цілому. Управління трудовими ресурсами в сучасній Україні значною мірою визначається такими характеристиками як народногосподарська

спеціалізація регіонів, їхня інвестиційна привабливість, ресурсна забезпеченість, динаміка виробництва тощо. Саме тому соціально-економічний розвиток окремого регіону безпосередньо залежить від того, яким чином відновлюються і наскільки ефективно використовуються наявні у ньому трудові ресурси.

Розкриттю особливостей управління трудовими ресурсами в Україні присвячено наукові дослідження таких авторів, як О. Грішнова, Т. Давидюк, Л. Шитікова та ін. У пропонованій статі автор намагається дослідити вияви цих особливостей саме на регіональному рівні, що й визначає актуальність пропонованої статті.

Метою статті є аналіз особливостей управління трудовими ресурсами в Україні на регіональному рівні.

Трудові ресурси є провідним чинником, що визначає зміст і спрямованість виробничих процесів. Сталий і стабільний розвиток економіки держави у цілому, так і окремих її регіонів залежить від ефективності застосування наявного ресурсного потенціалу, який складають усі види ресурсів, наявні на конкретній території, що можуть бути задіяні у суспільному виробництві.

Загальновизнаним у науково-експертному середовищі є твердження про те, що основу трудових ресурсів складають прошарки населення, які за показниками свого фізичного розвитку, рівнем освіти, ділової і професійної культури можуть займатися суспільно корисною діяльністю. Відповідно, специфіка регіональних ринків праці безпосередньо залежить від соціально-професійних складників трудових ресурсів [4, с. 477].

Раціональне й ощадливе використання трудових ресурсів є одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки в сучасній Україні. Для цього необхідно забезпечувати систематичний аналіз й об'єктивну оцінку наявних у різних регіонах держави трудових ресурсів, вивчати потреби народного господарства у кваліфікованій робочій силі задля створення умов щодо максимально ефективного використання трудових ресурсів й досягнення стійких високих показників соціально-економічного розвитку України [5, с. 105106].

Попри усвідомлення важливості раціонального використання трудових ресурсів в економіці України, на сьогодні зменшення ефективності їхнього використання визначають декілька чинників. Насамперед, одним із найбільш значущих чинників, що суттєво обмежує ефективне використання трудових ресурсів, є безробіття. Перебуваючи у стані безробітного працівник поступово проходить процес декваліфікації і де професіоналізації, тобто з часом втрачає набуті професійні знання і навички, відновлення яких потребує залучення додаткових ресурсів.

Інший чинник, що впливає на показники ефективності використання трудових ресурсів, є забезпечення працівника роботою, що відповідає його фаховому рівню, адже здійснення роботи не за фахом об'єктивно не дозволяє сповна розкрити творчий потенціал і реалізувати професійні навички працівника [3, с. 107].

В епоху гуманізації суспільних відносин, зокрема, й соціально-трудових, об' єктивно постає необхідність забезпечення прав і свобод, врахування інтересів кожного працівника. Зважаючи на це, управління трудовими ресурсами як вагомий складник системи державного управління у сфері економіки має здійснюватись за такими напрямами:

- забезпечувати потреби ринку праці у кваліфікованій робочій силі;

- створення реальних умов і можливостей для забезпечення зайнятості населення працездатного віку та його належного міжгалузевого розподілу;

- ефективне використання трудових ресурсів, що передбачає вивчення і врахування потенційних і реальних можливостей кожного працівника;

- створення і функціонування ефективної системи соціального захисту працівників.

Зважаючи на це, система управління трудовими ресурсами на регіональному рівні поєднує наявні соціально-трудові відносини форми і методи їхнього створення, розподілу, використання та відновлення. Тому процес формування трудових ресурсів передбачає не лише їхнє кількісне відтворення, а й збереження його якісних характеристик, що включає фізичний розвиток, рівень освіти, професійної компетентності працівників тощо.

Через це механізм управління трудовими ресурсами на регіональному рівні має полікомпонентну структуру, яка включає такі елементи, як:

- менеджмент процесами природного руху населення (народжуваність, смертність, шлюбно-сімейні відносини);

- менеджмент у сфері підготовки і перепідготовки працівників, що поєднує систему профорієнтації, набуття освіти, підвищення кваліфікації і перепідготовки;

- менеджмент у сфері відновлення фізичних можливостей і духовно-інтелектуальних здібностей людини через впровадження гнучкої системи матеріального і морального стимулювання.

В ринково орієнтованих соціальних умовах запорукою ефективного управління трудовими ресурсами стає стратегічне планування, яке, враховуючи результати соціальних спостережень, аналітичних оглядів та прогнозування, дозволяє ухвалювати гнучкі управлінські рішення, що забезпечуватимуть сталий і стабільний розвиток як окремого регіону, так і держави у цілому.

У межах реалізації заходів із стратегічного планування особлива увага має бути приділена проблемам підбору і розподілу кваліфікованих кадрів, визначення напрямів і форм фінансування освітніх програм, необхідних для підготовки і підвищення кваліфікації працівників.

Окреслене вище дає підстави стверджувати, що забезпечення ефективного управління трудовими ресурсами на регіональному рівні об'єктивно вимагає створення науково обґрунтованих засад організації соціально-трудових процесів, що передбачає врахування передових досягнень науки і техніки, використання новітніх методів і форм організації праці, скорочення важкої некваліфікованої праці, раціоналізацію використання робочого часу, покращення системи соціальних гарантів для працівників. Зазначені заходи, безумовно, потребують належного правового унормування з боку держави та уповноважених нею органів.

Список використаних джерел