Постановка проблеми. Потреба підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і економіки України в цілому обумовлена ризиками, які викликані інтеграційними процесами з Європейського Союзу, гармонізацією українського законодавства з міжнародними екологічними вимогами. Без розуміння цього вітчизняні підприємства, які не дотримуються міжнародних стандартів або формально до них підходять, не будуть представлені на ринках ЄС. Статистичні дані свідчать, що в розрахунку на одну тисячу мешканців країни, українськими виробниками в десятки разів менше використовуються системи менеджменту якості ISO 9000 ніж в країнах ЄС [1]. Отже, впровадження міжнародних стандартів на українських підприємствах є безальтернативним шляхом підвищення їх ефективності.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Економічним аспектам екологічного менеджменту присвячені праці відомих закордонних та вітчизняних вчених і спеціалістів, зокрема: Н. Авраменка, В. Базилевича, О. Балацького, І. Білецької, І. Буряка, Р. Єфремової, Є. Желіби, Л. Жубанової, В. Ігнатова, Т. Князєва, А. Кокіна, Д. Крівошеіна, О. Лук'янихиної, Л. Мельника, А. Сармурзиної, Ю. Саталкіна, В. Шевчука, Ш. Хамзиної, А. Хачапурова та інших.

Так, І. Буряк визначає проблему низької конкурентоспроможності вітчизняних підприємств при постачанні продукції вітчизняних виробників на ринки ЄС та наголошує на недоліках, пов'язаних з відсутністю системного підходу до управління якістю продукції і екологічною діяльністю [1]. Тому дослідник пропонує запроваджувати на вітчизняних підприємствах систему екологічного менеджменту. Цю думку поділяє й Т. Князєва [2].

А І. Білецька вважає, що основними напрямами вдосконалення економічного механізму екологічного регулювання є модернізація існуючих регуляторів, що здійснюється одночасно з розробкою й впровадженням у практику нових ринкових інструментів [3], у тому числі шляхом розробки і реалізації стратегії екологічно орієнтованого менеджменту й екологічного підприємництва на основі застосування комплексу міжнародних екологічних стандартів ISO серії 14000 "Системи управління навколишнім природним середовищем" (Environmental Management Systems - EMS).

Метою статті є дослідження процесу впровадження системи екологічної менеджменту на вітчизняних підприємствах України з урахуванням світового досвіду.

Виклад основного матеріалу. В сучасних ринкових умовах господарювання екологічно орієнтовані вітчизняні підприємства активно впроваджують системи екологічного менеджменту, що дозволяє суттєво зменшувати шкідливий вплив економічної діяльності на навколишнє природне середовище. Загальновідомо, що під екологічно орієнтованими підприємствами розуміють ті, інноваційний розвиток яких направлений на зміну технології виробництва продукції, організаційної структури і управління в цілому, з метою зменшення або запобігання негативного випливу на оточуюче середовище.

В умовах економічної, політичної, екологічної, демографічної криз важливого значення набуває також зменшення негативного впливу шкідливих умов праці на підприємствах на здоров'я населення. Адже, саме екологічне забруднення несе непоправну шкоду здоров'ю як окремої людини, так і в цілому населення України.

Як свідчать результати досліджень Д. Соколової, з забрудненням навколишнього середовища пов'язано близько 70% усіх випадків захворювань, близько 60% випадків неправильного фізичного розвитку дітей і більше 50% випадків смерті [4]. Крім того, численними гігієнічними дослідженнями доведено зв'язок між концентраціями шкідливих викидів у атмосферу міст (щорічно викидається понад 10 млн. т токсичних хімічних сполук) і захворюваністю населення хворобами органів дихання, серцево-судинних систем, очей. Багато хімічних речовин, які забруднюють атмосферне повітря та мають канцерогенні та мутагенні властивості, призводять до збільшення кількості злоякісних захворювань.

Отже, нині на українських підприємствах потрібно активізувати не тільки економічні аспекти діяльності підприємств, але і екологічні, що вимагає розробки технологій з реалізації програм з охорони навколишнього природного середовища. Але виникає питання: "Що отримає вітчизняний виробник від реалізації програм направлених на підвищення екологічної безпеки власного виробництва?". На нашу думку, саме світовий досвід, а не суто формальний підхід, підштовхне роботодавців до реального процесу запровадження систем менеджменту екологічної безпеки.

Варто звернути увагу на мотиви запровадження цієї системи. У дослідженні І. Білецької систематизовано чинники, які визначають економічні вигоди підприємств при застосуванні екологічних стандартів [3]:

· екологічні стандарти, дотримання яких дозволяє економити на витратах ресурсів і знижувати собівартість продукції: зниження матеріальних витрат завдяки повторному використанню вторинної сировини і раціональному її споживанню; зниження енергомісткості виробництва, економія на освітленні та опаленні; відсутність непередбачених витрат на оплату страхових полісів; надійне вкладення капіталу у перспективні прибуткові сфери;

· екологічні стандарти, дотримання яких дозволяє підвищувати продуктивність праці на підприємстві: залучення високоосвіченого, кваліфікованого персоналу; краща інтеграція з місцевим співтовариством тощо;

· екологічні стандарти, дотримання яких дозволяє підприємству покращувати власну позицію на цільовому ринку збуту: одержання прибутку від продажу екологічно чистої продукції та надання екологічних послуг; привернення до своїх товарів "зеленого" споживача, зростання обсягу продажів; зміцнення репутації фірми-виробника, розширення можливостей для реклами товарів і послуг на ринку завдяки "зеленому" маркетингу.

Крім наведених вище економічних переваг щодо впровадження екологічного менеджменту на підприємстві, в спеціалізованій літературі дослідниками наведені й інші вигоди та обґрунтовується зв'язок між дотриманням принципів екологічної політики й екологічного менеджменту та покращенням якості продукції [5]. Чимдалі, тим більше у свідомості споживачів якість продукції асоціюється з її відповідністю екологічним стандартам. Не випадково, як відомо, велика кількість суб'єктів господарювання, які свого часу запровадили стандарти якості ISO 9000, пізніше запровадили й міжнародні стандарти екологічного менеджменту ISO 14000.

Крім того, декларування екологічної політики і впровадження міжнародних систем екологічного менеджменту зазвичай призводять до послаблення адміністративного тиску на підприємство з боку місцевих державних контролюючих органів. Більше того, впровадження системи екологічного менеджменту може відкрити доступ до певних видів державної підтримки виробництва сучасної інноваційної продукції та нових ринку збуту якісної екологічної продукції. Тому, з метою посилення мотивації роботодавців щодо запровадження екологічних стандартів, варто проаналізувати існуючий досвід компаній, які в своїй діяльності використовують серію міжнародних стандартів ISO 14000 та за рахунок цього отримують значні економічні зиски.

Так, дослідник А. Бургеньо вважає, що оновлена версія стандарта ISO 14001: 2015 надала іспанським будівельним компаніям суттєві переваги над конкуренттами, за рахунок значного зменшення впливу на оточуюче середовище: скорочено викиди вуглецю більш ніж на 23 тони; пилу більш ніж на 20 тон та повторно використано 116 м³ води; 6 млн. м³ забрудненого щебеню [6].

Суттєвих переваг в ефективності економічної діяльності досягла й ІТ-компанія IBM, яка в своїй діяльності також систематично використовувала як попередню версію так і новий стандарт ISO 14001: 2015. Вона визнана однією із самих "зелених" компаній в США, адже, у 2009?2014 роках ІВМ витратила більше 80 млн. дол. власних капіталовкладень та біля 500 млн. дол. у якості операційних витрат на управління глобальними екологічними програмами [6]. Даний стандарт допомагає компанії зосереджувати свої зусилля на контролі екологічних наслідків від власних дій і сприяє підвищенню продуктивності. Основними елементами екологічної політики компанії є:

· "прозорість" ? в 2015 році ІВМ випустила свій двадцять п'ятий щорічний корпоративний екологічний звіт, де наведена публічна інформація про виконання своїх екологічних програм та їх ефективність;

· "збереження енергії і клімату" ? в1990?2014 роках було збережено 6,8 млн. МВт-год.; зменшено викиди оксиди вуглецю на 4,2 млн. м³, а в 2014 році ІВМ досягла додаткової економії в енергозбереженні на 6,7% від попереднього рівня;

· "обслуговування продукту" ? в 1990?2014 роках ІВМ зібрала і обробила більше 2 млрд. фунтів вибулої із використання ІТ продукції по всьому світу, а від загальної кількості застарілої техніки, списаної за 2014 рік, приблизно 97% було повторно використано, перепродано або перероблено;

· "інформаційна політика" ? компанія інформує своїх постачальників та клієнтів про дотримання нею вимог екологічних стандартів та вимагає цього й від підприємств-партнерів.

Наведений вище позитивний досвід економічно ефективних підприємств має мотивувати вітчизняний бізнес впроваджувати міжнародні стандарти екологічного менеджменту. Це дасть можливість покращити й систему управління підприємствами в цілому. Важливо відмітити, що однією з головних рис системи екологічного менеджменту є впровадження її на добровільних засадах, за ініціативою самого суб'єкта господарювання. При цьому вона є інструментом, який дає можливість вітчизняним підприємствам: визначити екологічні аспекти їх діяльності, продукції чи послуг; оцінити їх вплив на довкілля; розробити та впровадити дії з запобігання забрудненням довкілля; визначити екологічні законодавчі вимоги, які потрібно застосовувати у виробничій діяльності; забезпечити діяльність у відповідності до екологічного законодавства України; визначати та досягати екологічних цілей; поліпшувати екологічні характеристики; збалансувати та інтегрувати економічні та екологічні інтереси; своєчасно адаптуватися до ринкових умов, що постійно змінюються [7].

Потрібно звернути увагу на дослідження Джима Діконса, який стверджує, що незважаючи на добру волю у застосуванні стандартів екологічного менеджменту до 2025 року, від 90 до 100% великих компаній, у тому числі транснаціональних, будуть сертифіковані відповідно до них [8]. Підприємства намагаються одержати сертифікацію за ISO 14000: 2015, в першу чергу тому, що така сертифікація (або реєстрація за термінологією ISO) буде однією з неодмінних умов маркетингу продукції на міжнародних ринках, зокрема, нещодавно ЄС оголосив про свої наміри допускати на ринок країн співдружності тільки сертифіковані у системі ISO компанії. Тому наведені вище вимоги мають бути врахована керівництвом вітчизняних підприємств, які будуть змушені запроваджувати систему екологічного менеджменту на своїх підприємствах, якщо вони планують інтегруватись в зону вільної торгівлі з країнами ЄС.

В науковій літературі під екологічним менеджментом розуміють систему управління діяльністю підприємства, яка прямо чи опосередковано взаємодіє з навколишнім середовищем, а предметом екологічного менеджменту є мінімізація негативних впливів бізнес-діяльності на навколишнє природне середовище, досягнення високого рівня екологічної безпеки процесів виробництва продукції та наданих послуг [9]. Крім того, система екологічного менеджменту має узгоджуватись із забезпеченням важливих ключових показників розвитку підприємства: прибутку, рентабельності, продуктивності праці та в цілому конкурентоспроможності.

екологічний менеджмент економічна модель

Отже, впровадження системи екологічного менеджменту передбачає розробку відповідного механізму, який має включати такі важливі функціональні складові: організаційні, економічні, управлінські, нормативні, правові, контролюючі. Виходячи із мети нашого дослідження, визначимо економічні аспекти екологічного менеджменту, який, як свідчить економічна теорія, має системний характер та складається з елементів мікро - та макрорівнів. Зокрема, мікрорівень включає розробку економічної моделі реалізації системи екологічного менеджменту, а на макрорівні потрібно враховувати взаємодію роботодавців із державою, у тому числі щодо отримання ліцензій, дозволів, кредитів, пільг і компенсацій за економію природних ресурсів.

У дослідженні [10] зазначається, що нині зростає інтерес підприємців до реалізації економічної моделі системи екологічного менеджменту, що ґрунтується на таких соціально-економічних й екологічних факторах (зисках): потреба створення системи матеріальних стимулів і заохочень для забезпечення прогресу у сфері екології; ефективне використання переваг ринку для досягнення поставлених цілей у цій сфері; пошук природоохоронними державними органами й суб'єктами господарювання найменш витратних методів для досягнення цих цілей; потреба переходу від боротьби із забрудненнями до їх запобіганню.

Врахування наведених вище факторів, на нашу думку, дозволить підприємствам досягти синергетичного ефекту, який полягає у можливості отримання значно вагоміших економічних результатів, ніж проста сума ефектів від окремих частин функціонування звичайного економічного механізму підприємства без врахування екологічної складової. Виходячи з цього, на рисунку 1 запропонована економічна модель реалізації системи екологічного менеджменту вітчизняними підприємцями.

Рисунок 1 - Економічна модель реалізації системи екологічного менеджменту на підприємствах України

Отже, запропонована економічна модель реалізації системи екологічного менеджменту на вітчизняних підприємствах має базуватися на причино-наслідкових зв'язках між основними напрямками екологічного менеджменту підприємства з урахуванням управлінського впливу економічного менеджменту.

Висновки