Аналіз структури системи підготовки кадрів у сфері цивільного захисту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Система підготовки кадрів - це основа кадрової політики у сфері цивільного захисту (далі - ЦЗ). Напрями, спеціальності, державні стандарти та програми підготовки повинні комплексно забезпечувати відповідними фахівцями керівного складу і робітничих професій весь спектр завдань у сфері ЦЗ, визначені для Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України), інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевої влади та місцевого самоврядування, закладів, установ, підприємств.

Основну роль в системі підготовки кадрів у сфері ЦЗ, як і в інших сферах діяльності нашого суспільства, беззаперечно відіграє система освіти. Вища освіта у сфері ЦЗ, як складова підсистема, входить до складу державної системи вищої освіти, діє в її законодавчому полі. Одночасно вища освіта у сфері ЦЗ функціонує та є основою загальної системи, до якої входять також підсистеми наукової та науково-технічної діяльності, професійно-технічної освіти та професійної (службової) підготовки, якою займаються особи рядового і начальницького складу та працівники ДСНС України у повсякденній діяльності.

Разом з тим, слід зазначити що впродовж всього часу існування України, як незалежної держави, у сфері ЦЗ відбуваються значні системні перетворення, удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, реформування органів управління та сил цивільного захисту, навчальних закладів і наукових установ. Значні системні зміни відбуваються також в системі освіти держави, і особливо в системі вищої освіти з часу офіційного приєднання України до “Болонського процесу”.

Тому, дослідження особливостей структури системи підготовки кадрів у сфері ЦЗ і її функціонування має вагоме значення для прийняття обґрунтованих і раціональних рішень.

Аналіз останніх досліджень [1 - 3] з питань освіти та підготовки кадрів у сфері ЦЗ свідчить про те, що науковим дослідженням підлягають окремі проблемні питання - підготовки та підвищення кваліфікації фахівців певних категорій і спеціальностей, зміст та методика викладання навчальних дисциплін з охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у навчальних закладах, функціонування навчальних закладів та їх структурних підрозділів тощо.

В той же час комплексному вивченню питань щодо підготовки кадрів, а також ефективності реалізації концепції безперервного навчання у сфері ЦЗ достатньої уваги не приділяється.

Постановка завдання.

Провести аналіз системи підготовки кадрів у сфері ЦЗ, визначити її стан, структурні компоненти, особливості та напрями подальших досліджень.

Виклад основного матеріалу.

ДСНС України забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ЦЗ [4]. Особливістю єдиної державної системи ЦЗ є те, що через свої функціональні та територіальні підсистеми вона охоплює всю територію та всі сфери суспільного життя держави [5]. Тому питання підготовки кадрів для неї має особливе значення щодо забезпечення безпеки у всіх сферах життєдіяльності нашого суспільства.

Міністерство надзвичайних ситуацій України (далі - МНС України), створено Указом Президента України 26 липня 1996 р на основі Штабу Цивільної оборони України та Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС протягом 16 років знаходиться у стадії постійного реформування його центрального апарату, територіальних органів управління, аварійно-рятувальних служб та аварійно-рятувальних формувань. При цьому прослідковуються дві протилежні тенденції. Перша тенденція - централізація у МНС України відповідних повноважень, розвиток нових напрямів, утворення та прийняття зі складу інших міністерств відповідних служб, центрів, формувань. Друга тенденція, протилежна першій - розподіл та підпорядкування аварійно-рятувальних формувань і аварійно-рятувальних служб територіальним органам управління МНС України та зменшення впливу центрального апарату на їх діяльність, фінансування, забезпечення, підготовку кадрів тощо [6].

Указом Президента України [7] відбулася чергова фундаментальна реорганізація МНС України, у результаті якої МНС України та Державну інспекцію техногенної безпеки України реорганізовано в Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України). Координацію діяльності ДСНС України, як центрального органу виконавчої влади, передбачено здійснювати через Міністра оборони України.

В процесі створення та, у подальшому, при проведенні заходів з реформування центрального органу виконавчої влади у сфері ЦЗ та його структурних складових, приймаються рішення і проводяться відповідні організаційні зміни в системі підготовки кадрів.

Так, при створенні МНС України в основу підготовки кадрів служби цивільного захисту було покладено систему засновану на засадах, що були сформовані у військах цивільної оборони Збройних Сил СРСР. Деякі підходи до підготовки, що були закладені цією системою, і на даний час діють у ДСНС України. Разом з тим, у процесі реформування структура органів управління та сил ЦЗ, законодавча та нормативно-правова база що регламентує їх діяльність, зазнали значних змін. На даний час організація підготовки кадрів служби ЦЗ регламентується наказами [8 - 9], які певною мірою враховують особливості проходження служби особами рядового і начальницького складу. Слід очікувати, що реорганізація МНС України та Державної інспекції техногенної безпеки України в ДСНС України призведе до внесення змін у підготовку органів управління та сил служби ЦЗ.

Враховуючи всеохоплюючий характер дії сфери ЦЗ держави, Кабінет Міністрів України своєю постановою визначив завдання та порядок підготовки кадрів з числа цивільних осіб, діяльність яких передбачає виконання обов'язків у сфері ЦЗ. Зокрема постановою визначено, що “підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців проводяться з метою забезпечення потреб центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, на яких поширюється дія законів у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (далі - у сфері цивільного захисту), а також аварійно-рятувальних служб у працівниках, здатних компетентно і відповідально виконувати функції управління техногенною і природною безпекою населення, територій та об'єктів господарської діяльності, впроваджувати технології, спрямовані на зменшення ризиків виникнення і пом'якшення наслідків надзвичайних ситуацій та їх ліквідацію, активізацію інноваційних процесів”.

Вимоги до фахового рівня керівного складу та працівників аварійно-рятувальних служб, структури та порядку здійснення їх підготовки (перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації (допідготовки) тощо) додатково визначались низкою законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентували їх створення, призначення та сферу дії.

В умовах такої нестабільності та різноманітності законодавчої і нормативно-правової бази проведення комплексного вивчення та оцінювання стану системи підготовки кадрів у сфері ЦЗ було досить проблематичне.

З прийняттям Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) вперше на законодавчому рівні у розділі VII “Навчання осіб рядового і начальницького складу служби ЦЗ та рятувальників, керівного складу, фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, підготовка органів управління та сил цивільного захисту” були викладені узагальнені вимоги до підготовки кадрів.

Враховуючи вимоги

- підготовка сил ЦЗ. Кодексу, для проведення аналізу існуючої системи підготовки кадрів у сфері ЦЗ, на нашу думку, в якості основних її складових елементів доцільно виділити дві функціональні підсистеми;

- індивідуальної підготовки - підготовка фахівців за певним напрямом (спеціальністю, спеціалізацією) та рівнем освіти, які повинні відповідати професії фахівця та посаді, яку він обіймає.

- спільної підготовки - підготовка органів управління та сил цивільного захисту до виконання завдань щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. кадровий фаховий рятувальний

Кожна з визначених підсистем також буде мати свої складові, які характеризуються властивими їм метою та особливостями функціонування.

Так, у системі індивідуальної підготовки можуть бути виділені наступні складові підсистеми:

- підготовка осіб рядового і начальницького складу служби ЦЗ;

- підготовка рятувальників, інших основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб;

- підготовка не основного (допоміжного) персоналу професійних аварійно-рятувальних служб;

- перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників з числа осіб рядового і начальницького складу служби ЦЗ та працівників професійних аварійно-рятувальних служб;

- підготовка персоналу інших аварійно-рятувальних служб - непрофесійних, комунальних, об'єктових та громадських організацій;

- навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань ЦЗ.

Підготовка (навчання) визначених категорій фахівців кожної з підсистем здійснюється у певному алгоритмі, а саме:

- первинна підготовка - навчання та отримання освіти необхідного рівня освіти та напряму (спеціальності, спеціалізації) підготовки;

- перепідготовка або спеціалізація - здійснюється за необхідністю;

- підвищення кваліфікації - здійснюється в системі курсової підготовки у навчальних закладах кожні 3-5 років;

- службова та професійна підготовка - здійснюється у процесі службової діяльності (для рядового і начальницького складу служби цивільного захисту) та виконанні обов'язків за посадою (для працівників).

Перед призначенням працівників окремих професій (з підвищеною небезпекою) на посади додатково проводиться попередня підготовка або стажування, як правило, у випробувальний термін протягом одного місяця.

Система спільної підготовки також має складові підсистеми, основними з яких є:

- підготовка органів управління функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи ЦЗ та їх ланок;

Кожна з функціональних систем та їх складових підсистем реалізує визначену для неї мету (функції, завдання) через класичну систему управління, яка є органічною частиною системи підготовки кадрів у сфері ЦЗ і включає сукупність управлінських органів, підрозділів і виконавців, які виконують закріплені за ними функції та вирішують поставлені перед ними завдання, а також методичний апарат та нормативну базу, за допомогою яких здійснюється управлінський вплив.

Мета системи підготовки кадрів у сфері ЦЗ законодавчо не визначена. Разом з тим, проаналізувавши за функціональним принципом структуру, можна сформулювати і її мету - як забезпечення єдиної державної системи ЦЗ висококваліфікованими, професійно підготовленими кадрами та постійне підтримання їх фахового рівня в процесі службової діяльності, виконанні службових обов'язків та обов'язків за посадою, постійною готовністю до дій у складі органів управління та сил ЦЗ щодо попередження виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямі.

Система підготовки кадрів у сфері ЦЗ має мету і є відкритою, оскільки у процесі її функціонування здійснюється обмін людськими ресурсами, та є складною, вона має ієрархічну структуру, компонентами якої є взаємопов'язані підсистеми та їх елементи. Крім того, їй притаманна здатність до адаптації, яку вона реалізує знаходячись у стані постійного реформування.

Разом з тим, відомо, що найбільш ефективно система зможе реалізовувати свої можливості в стані рівноваги, при ефективному функціонуванні всіх її складових елементів (ефект синергії).

Тому, у подальших дослідженнях доцільно більш детально розглянути особливості визначених функціональних підсистем, які можуть визначати ефективність їх спільного функціонування та забезпечення необхідної рівноваги.

Таким чином, аналіз системи підготовки кадрів у сфері ЦЗ та її складових елементів саме за функціональним призначенням дає можливість визначити особливості даної системи, оцінити повноту і якість реалізації поставленої перед нею мети та завдань і розробити практичні рекомендації щодо удосконалення органічної складової даної системи з метою підвищення ефективності функціонування.

Література

1. Андрієнко В.М. Шляхи удосконалення системи підготовки фахівців сфери цивільного захисту / матеріали 14-ї Всеукр. наук.-практ. конф. рятув., 26-27 вер.2012 р.: тези доп. - К., 2012. - С. 91-94.

2. Гудович О.Д. Проблемні питання підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації штатних працівників суб'єктів національної економіки в сфері ЦЗ / Гудович О.Д., Мазуренко В.І. // матеріали 14-ї Всеукр. наук.-практ. конф. рятув., 26-27 вер.2012 р.: тези доп. - К., 2012. - С. 145 - 147.

3. Напрями удосконалення вищої освіти з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності: зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. сем. / Херсонська державна морська академія.- Херсон, 2012. - 236с.

4. Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, що затверджено указом Президента України від 16.01.2013 р. №20/2013 “Про Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій”.

5. Кодекс цивільного захисту України.

6. Малеван О.Ю. Напрями удосконалення сфери цивільного захисту держави. О.Ю. Малеван, Ю.П. Переверзін, В.О. Тищенко // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2012. - № 11.

7. Указ Президента України від 24 грудня 2012 р. “Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади”.

8. Наказ МНС України від 01.09.2009 № 601 “Про затвердження Положення про організацію службової підготовки особового складу органів і підрозділів цивільного захисту”.

9. Наказ МНС України від 01.07.2009 № 444 “Про затвердження Настанови з організації професійної підготовки та післядипломної освіти осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту”.

10. Положення про порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р.

Размещено на Allbest.ru