Роль фінансового менеджменту в системі управління організацією

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Система управління організацією включає сукупність усіх служб організації, всіх підсистем та комунікацій між ними, а також процесів, що забезпечують функціонування організацією. Управління організацією -- це безперервний процес впливу на продуктивність працівника, на відділи або організації в цілому з метою досягнення найкращих результатів з позиції поставленої мети. Фінансовий менеджмент вирішує більшість питань господарської діяльності підприємств та організацій, пов'язаних з запасами, витратами, доходами, податками, боргами, формами розрахунків, цінними паперами та інше. При цьому важливою є роль аналізу, планування, контролю, обліку, моніторингу та регулювання, але найважливішим є управління грошовими коштами.

Сучасне управління грошовими коштами (грошові і не грошові форми розрахунків у бухгалтерському обліку змішуються і виступають у вигляді формального грошового обороту) тільки підкреслюють цей пріоритет. Фінансовий менеджмент в організаціях зосереджений на управлінні бізнес-процесами і охоплює такі напрямки як планування, прийняття управлінських рішень і контроль. Вихідною базою для управління фінансами підприємства є його фактичний фінансовий стан. Він показує ефективність управління фінансовими ресурсами і майном, поєднуваність джерел фінансування, яка віддача виробничого потенціалу, оборотність активів, рентабельність продаж. Фінансовий менеджмент передбачає різноманітні підходи до оцінки наслідків виникнення тих чи інших ситуацій у залежності від умов. Метою даної роботи є розгляд фінансового менеджменту організації. У роботі визначаються роль, цілі і зміст фінансового менеджменту. Розраховуються базові показники фінансового менеджменту. Визначаються призначення, методи розрахунку показників, що характеризують ризики підприємства. Порівнюються різні способи визначення цих показників.

Одним із завдань роботи є формування напрямків удосконалення фінансового менеджменту. Дана тема є відносно новою у вітчизняній практиці, тому погляди економістів на проблему відрізняються різноманітністю методів і підходів.

1. Мета, завдання, базові поняття в системі управління організацією

1.1 Суть, функція, мета і завдання фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент - вид професійної діяльності, спрямованої на управління фінансово-господарським функціонуванням організації на основі використання сучасних методів. Фінансовий менеджмент є одним з ключових елементів всієї системи сучасного управління, що мають особливе значення для економіки України.

Фінансовий менеджмент включає в себе:

- розробку і реалізацію фінансової політики фірми із застосуванням різних фінансових інструментів;

- прийняття рішень з фінансових питань, їх конкретизацію і розробку методів реалізації;

- інформаційне забезпечення за допомогою складання та аналізу фінансової звітності фірми;

- оцінку інвестиційних проектів і формування портфеля інвестицій; оцінку витрат на капітал; фінансове планування та контроль;

- організацію апарату управління фінансово-господарською діяльністю фірми.

Фінансовий менеджмент являє собою важливу частину менеджменту, або форму управління процесами фінансування підприємницької діяльності.

Фінансовий менеджмент, або управління фінансами підприємства, означає управління грошовими коштами, фінансовими ресурсами в процесі їх формування, розподілу і використання з метою отримання оптимального кінцевого результату.

Фінансовий менеджмент являє собою управління фінансами підприємства, спрямоване на оптимізацію прибутку, максимізацію курсу акцій, максимізацію вартості бізнесу, чистого прибутку на акцію, рівня дивідендів, чистих активів у розрахунку на одну акцію, а також на підтримку конкурентоспроможності та фінансової стійкості господарюючого суб'єкта.

Фінансовий менеджмент як наука управління фінансами спрямована на досягнення стратегічних і тактичних цілей господарюючого суб'єкта.

Фінансовий менеджмент - це система управління з двох складових:

1) об'єкт управління

2) суб'єкт управління.

Фінансовий менеджмент реалізує складну систему управління сукупно-вартісною величиною всіх коштів, що у відтворювальному процесі, і капіталом, що забезпечує фінансування підприємницької діяльності.

Об'єктом управління є здійснення грошового обігу та руху грошових потоків, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають у внутрішній і зовнішній середовищі підприємства. Тому в об'єкт управління включаються наступні елементи:

- грошовий обіг;

- фінансові ресурси;

- кругообіг капіталу;

- фінансові відносини.

Суб'єкт управління - сукупність фінансових інструментів, методів, технічних засобів, а також фахівців, організованих у певну фінансову структуру, які здійснюють цілеспрямоване функціонування об'єкта управління. Елементами суб'єкта управління є:

- підготовлений персонал;

- фінансові інструменти та методи;

- технічні засоби управління

- інформаційне забезпечення.

Метою фінансового менеджменту є вироблення певних рішень для досягнення оптимальних кінцевих результатів і знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довгостроковими цілями розвитку підприємства і прийнятими рішеннями в поточному та перспективному фінансовому управлінні.

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення зростання добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді. Ця мета отримує конкретне вираження у забезпеченні максимізації ринкової вартості бізнесу (підприємства) і реалізує кінцеві фінансові інтереси його власника.

Основні завдання фінансового менеджменту:

- забезпечення формування достатнього обсягу фінансових; ресурсів відповідно до потреб підприємства і його стратегією розвитку;

- забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства;

- оптимізація грошового обороту і розрахункової політики підприємства;

- максимізація прибутку при допустимому рівні фінансового ризику і сприятливої політики оподаткування;

- забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку, тобто забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності.

Існує 2 основних типи функцій фінансового менеджменту:

1) Функції об'єкта управління:

- відтворювальна - забезпечує відтворення авансованого капіталу на розширеній основі;

- виробнича - забезпечення безперервного функціонування підприємства та кругообігу капіталу;

- контрольна - контроль управління капіталом, підприємством.

2) Функції суб'єкта управління:

- прогнозування фінансових ситуацій і станів;

- планування фінансової діяльності;

- регулювання;

- координація діяльності всіх фінансових підрозділів з основним, допоміжним і обслуговуючим підрозділами підприємства;

- аналіз та оцінка стану підприємства;

- функція стимулювання;

- функція контролю за грошовим обігом, формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Завданням фінансового менеджменту є вироблення і практичне застосування методів, засобів та інструментів для досягнення цілей діяльності фірми в цілому або її окремих виробничо-господарських ланок - центрів прибутку. Подібними цілями можуть бути:

- максимізація прибутку;

- досягнення стійкої норми прибутку в плановому періоді;

- збільшення доходів керівного складу і вкладників (або власників) фірми;

- підвищення курсової вартості акцій фірми та ін.

В остаточному підсумку всі ці цілі орієнтовані на підвищення доходів вкладників (акціонерів) або власників (власників капіталу) фірми.

У завдання фінансового менеджменту входить знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими і довгостроковими цілями розвитку фірми і прийнятими рішеннями в рамках фінансового управління. У короткостроковому фінансовому управлінні, наприклад, приймаються рішення про поєднання таких цілей, як збільшення прибутку і підвищення курсової вартості акцій, оскільки ці цілі можуть протидіяти один одному. Така ситуація виникає у випадку, коли фірма, що інвестує капітал у розвиток виробництва, несе поточні збитки, розраховуючи на отримання високого прибутку в майбутньому, яка забезпечить зростання вартості її акцій. З іншого боку, фірма може утримуватися від інвестицій в оновлення основного капіталу заради одержання високих поточних прибутків, що згодом позначиться на конкурентоспроможності її продукції і призведе до зниження рентабельності виробництва, а потім до падіння курсової вартості її акцій і, отже, до погіршення становища на фінансовому ринку. Завданням фінансового менеджменту є визначення пріоритетів і пошук компромісів для оптимального поєднання інтересів різних господарських підрозділів у прийнятті інвестиційних проектів і виборі джерел їх фінансування.

Зрештою головне у фінансовому менеджменті - прийняття рішень щодо забезпечення найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між фірмою і джерелами її фінансування, як зовнішніми, так і внутріфірмовими. Управління потоком фінансових ресурсів, виражених в грошових коштах, є центральним питанням у фінансовому менеджменті. Потік фінансових ресурсів становлять грошові кошти:

- отримані в результаті фінансово-господарської діяльності фірми;

- придбані на фінансових ринках за допомогою продажу акцій, облігацій, отримання кредитів;

- повернуті суб'єктам фінансового ринку як плата за капітал у вигляді відсотків і дивідендів;

- інвестовані і реінвестовані у розвиток виробничо-господарської діяльності фірми;

- спрямовані на сплату податкових платежів.

Функції та економічні методи фінансового менеджменту можна поділити на два блоки: блок з управління зовнішніми фінансами і блок з внутрішнього обліку і фінансового контролю. Блок з управління зовнішніми фінансами передбачає реалізацію відносин фірми з самостійними суб'єктами ринку, включаючи власні дочірні компанії, які виступають в якості клієнтів, позикодавців, постачальників і покупців продукції фірми, а також з акціонерами і фінансовими ринками.

1.2 Базові концепції фінансового менеджменту

фінансовий менеджмент прибутковість

Фінансовий менеджмент базується на ряді взаємопов'язаних фундаментальних концепцій, розвинених в рамках теорії фінансів. Концепція (від лат. Conceptio - розуміння, система) являє собою певний спосіб розуміння і трактування якогось явища. За допомогою концепції або системи концепцій виражається основна точка зору на дане явище, задається його сутність і напрямки розвитку.

Фінансовий менеджмент базується на наступних взаємопов'язаних основних концепціях:

1). Концепція грошового потоку.

2). Концепція тимчасової цінності грошових ресурсів.

3). Концепція компромісу між ризиком і прибутковістю.

4). Концепція ціни капіталу.

5). Концепція ефективності ринку капіталу.

6). Концепція асиметричності інформації.

7). Концепція агентських відносин.

8). Концепції альтернативних витрат.

1) Концепція грошового потоку передбачає:

- ідентифікацію грошового потоку, його тривалість і вид (короткостроковий, довгостроковий, з відсотками або без);

- оцінка факторів, що визначають величину елементів грошового потоку;

- вибір коефіцієнта дисконтування, що дозволяє зіставити елементи потоку, що генеруються в різні моменти часу;

- оцінка ризику, пов'язаного з даним потоком, і способи його обліку.

2) Концепція тимчасової цінності грошових ресурсів.

Тимчасова цінність - об'єктивно існуюча характеристика грошових ресурсів. Вона визначається трьома основними причинами:

- інфляцією,

- ризиком недоотримання, або неотриманням очікуваної суми,

- оборотність.

3) Концепція компромісу між ризиком і прибутковістю.

Сенс концепції: отримання будь-якого доходу в бізнесі практично завжди пов'язане з ризиком, і залежність між ними прямо пропорційна. У той же час можливі ситуації, коли максимізація доходу повинна бути пов'язана з мінімізацією ризику.

4) Концепція ціни капіталу - обслуговування того чи іншого джерела фінансування обходиться для фірми неоднаково, отже, ціна капіталу показує мінімальний рівень доходу, необхідний для покриття витрат по підтримці кожного джерела і який дозволяє виявитися в збитку.

Кількісна оцінка ціни капіталу має ключове значення в аналізі інвестиційних проектів і виборі альтернативних варіантів фінансування підприємства.

5) Концепція ефективності ринку капіталу - операції на фінансовому ринку (з цінними паперами) та їх обсяг залежить від того, наскільки поточні ціни відповідають внутрішнім вартостям цінних паперів. Ринкова ціна залежить від багатьох факторів, і в тому числі від інформації. Інформація розглядається як основний фактор, і наскільки швидко інформація відображається на цінах, настільки змінюється рівень ефективності ринку.

Термін «ефективність» в даному випадку розглядається не в економічному, а в інформаційному плані, тобто ступінь ефективності ринку характеризується рівнем його інформаційної насиченості та доступності інформації учасникам ринку.

Досягнення інформаційної ефективності ринку базується на виконанні наступних умов:

- ринку властива множинність покупців і продавців;

- інформація доступна всім суб'єктам ринку одночасно, і її отримання не пов'язане з витратами;

- відсутні транзакційні витрати, податки та інші фактори, що перешкоджають здійсненню операцій;

- операції, що здійснюються окремим фізичним або юридичною особою, не можуть вплинути на загальний рівень цін на ринку;

- всі суб'єкти ринку діють раціонально, прагнучи максимізувати очікувану вигоду.

Існує дві основні характеристики ефективного ринку:

- інвестор на цьому ринку не має обґрунтованих аргументів очікувати більше, ніж у середньому дохід на інвестиційний капітал при заданої ступеня ризику.

- рівень доходу на капітал, капітал - це функція ступеня ризику.

Ця концепція ефективності ринку на практиці може бути реалізована в трьох формах ефективності:

- слабкої,

- помірної,

- сильної.

В умовах слабкої форми поточні ціни на акції повністю відображають динаміку цін попередніх періодів. При цьому неможливий обґрунтований прогноз підвищення або зниження курсів на основі статистики динаміки цін.

В умовах помірної форми ефективності поточні ціни відображають не тільки наявні в минулому зміни цін, але і всю загальнодоступну інформацію, яка, вступаючи на ринок, негайно відображається на цінах.

В умовах сильної форми поточні ціни відображають як загальнодоступну інформацію, так і обмежену інформацію, тобто вся інформація є доступною, отже, ніхто не може отримати надприбутки з цінних паперів.

6) Концепція асиметричності інформації - пов'язана з п'ятої концепцією. Окремі категорії осіб можуть володіти інформацією, не доступною іншим учасникам ринку. Використання цієї інформації може дати позитивний і негативний ефект.

7) Концепція агентських відносин введена у фінансовий менеджмент у зв'язку з ускладненням організаційно - правових форм бізнесу. Суть: у складних організаційно-правових формах присутній розрив між функцією володіння і функцією управління, тобто власники компаній віддалені від управління, яким займаються менеджери. Для того, щоб нівелювати протиріччя між менеджерами і власниками, обмежити можливість небажаних дій менеджерів, власники змушені нести агентські витрати (участь менеджера в прибутках або згода з використанням прибутку).

8) Концепція альтернативних витрат: будь-яке вкладення завжди має альтернативу.

2. Місце фінансового управління в структурі управління організації

Управління фінансами - це вишукування і розподіл фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення результативної та ефективної діяльності організації. Воно відіграє найбільшу роль на стратегічному рівні. Керуючі середнього, а тим більше нижчої ланки, вирішуючи завдання тактичного та оперативного управління, у меншій мірі беруть участь у прийнятті фінансових рішень і більшою мірою пов'язані з конкретними сферами діяльності, в нашому випадку це фінансовим маркетингом, виробництвом. Фінансові ресурси як основний компонент системи бухгалтерського обліку являють собою сполучну ланку між обліком, контролем та управлінням, а також сполучна ланка між різними рівнями управління - від стратегічного до оперативного.

Роль фінансового менеджменту велика через координуючої ролі фінансів, а не тому, як це часто помилково вважають, що найбільш важливими ресурсами є фінансові.

2.1 Цілі і завдання фінансового менеджменту в управлінні фінансами в організації фінансове управління Катеринопільської районної державної адміністрації (РДА)

Цілі фінансового менеджменту в управлінні організації визначають по-різному. Зазвичай вважають, що управління фінансами організації здійснюється виходячи з інтересів її власників та вищого управлінського персоналу.

Основні цілі - це досягнення максимальних темпів зростання ціни підприємства або максимізація величини його ціни, досягнення яких забезпечується шляхом нарощування капіталізованої вартості підприємства. Для досягнення цих цілей при управлінні фінансами приймаються рішення по трьох напрямках взаємодії підприємства з фінансовими ринками:

1) інвестиційна політика;

2) управління джерелами коштів;

3) дивідендна політика.

Зміст фінансового менеджменту. У відповідності з цілями і завданнями фінансовий менеджмент як наука і практична діяльність включає такі основні розділи.

1. Загальні розділи: фінансова діяльність підприємства в контексті зовнішнього середовища; фінансові та комерційні розрахунки; фінансові інструменти; ризик і його оцінка.

2. Загальний фінансовий аналіз і планування: оцінка фінансового стану підприємства; поточне і перспективне планування фінансово-господарської діяльності; поточне управління фінансами підприємства.

3. Управління активами підприємства: інвестиційними проектами; інвестиційним портфелем; оборотними активами.

4. Управління джерелами коштів: власним капіталом; позиковим капіталом; визначення ціни і структури капіталу.

5. Структура капіталу і дивідендна політика.

6. Управління фінансовими інвестиціями: оцінка; положення підприємства на ринку капіталу; управління портфельними інвестиціями.

7. Спеціальні розділи: управління фінансами підприємства в разі зміни його організаційно-правової форми; управління фінансами в умовах інфляції; управління фінансами некомерційних організацій; управління фінансами в умовах банкрутства; міжнародні аспекти.

Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту ґрунтується на даних про показники, що характеризують фінансові ринки, на даних бухгалтерського обліку та звітності, на результатах їх узагальнення за галузями, а також опосередковано на всьому комплексі даних про стан внутрішнього і зовнішнього середовища організації.

Цілі і завдання фінансового менеджменту ми розглянемо на прикладі функціонування фінансового управління Катеринопільської районної державної адміністрації.

Структура фінансового управління на даний час має такий вигляд:

1.Начальник.

2.Головний спеціаліст.

3.Провідний спеціаліст.

4. Водій легкового автомобіля.

5. Бюджетний відділ:

- заступник начальника-начальник відділу,

- головний економіст,

- головний економіст,

- провідний економіст.

6. Відділ доходів та економічного аналізу:

- начальник відділу,

- головний економіст,

- головний економіст.

7. Відділ бухгалтерського обліку та звітності:

- начальник відділу-головний бухгалтер,

- головний економіст,

- головний економіст.

Завдання і функції бюджетного відділу:

1. Відділ приймає участь у підготовці та розробці:

- проектів рішень районної ради про районний бюджет на відповідні роки та проектів рішень про внесення змін до районного бюджету;

- проектів розпоряджень райдержадміністрації про виконання місцевих бюджетів та районного бюджету за відповідні періоди, виділення коштів з резервного фонду районного бюджету;

- організовує і приймає участь у внесенні змін до показників бюджету, розрахунків міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом і бюджетами сіл, селищ і міст.

2. Реалізує державну фінансову і бюджетну політику на території району.

3. Готує пропозиції щодо концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах економіки району, фінансове забезпечення державних гарантій по соціальному захисту населення.

4. Розробляє пропозиції по удосконаленню діючих форм фінансових взаємовідносин держави з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат.

5. Забезпечує дотримання законодавства у фінансовій сфері на території району.

Відділ доходів та економічного аналізу відповідно до покладених на нього завдань:

1) бере участь у розробці балансу фінансових ресурсів району, аналізує і визначає тенденції розвитку його фінансової бази, враховує їх при складанні місцевих бюджетів району;

2) організовує роботу, пов'язану із складанням проекту доходів районного бюджету, вносить пропозиції начальнику районного фінансового управління, щодо порядку і термінів подання районними відділами, міськими, сільськими, селищними радами матеріалів для підготовки проектів районного бюджету. Бере участь у розробці пропозицій по встановленню нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і доходів до бюджетів місцевих рад, координує роботу і подає методичну допомогу по складанню і виконанню доходної частини цих бюджетів;

3) бере участь у розробці проекту рішення районної ради про затвердження районного бюджету на наступний бюджетний рік, у підготовці необхідних матеріалів для розгляду районного бюджету районною радою та доповіді начальника райфінуправління по цьому питанню, бере участь у підготовці пояснювальних записок, звітів перед районною радою про хід та підсумки виконання районного бюджету. Розглядає квартальні, річні звіти про виконання бюджетів району (міських, сільських, селищних). Вносить пропозиції по ліквідації виявлених недоліків;

4) контролює правильність проведення окремих виплат і відшкодувань коштів за рахунок доходів місцевих бюджетів, передбачених діючими законодавчими актами;

5) готує спільно з податковими органами пропозиції радам базового рівня району про встановлення ставок місцевих податків, платежів і зборів;

6) за дорученням районної ради розглядає матеріали про надання окремим категоріям платників пільг по податках і платежах, які надходять до районного та місцевих бюджетів і готує за висновками державної податкової інспекції пропозиції з цього питання. Розглядає і приймає рішення, про відстрочення платежів і надання податкового кредиту;

7) одержує у встановлені строки від державної податкової інспекції звіти з питань оподаткування та іншу інформацію з питань, пов'язаних із складанням та виконанням бюджету, аналізує її і вносить відповідні пропозиції щодо покращення цієї роботи;

8) на базі статистичних і бухгалтерських звітів, аналітичних і прогнозних розрахунків аналізує економічний і фінансовий стан галузей народного господарства району, тенденції та динаміку розвитку різних форм власності, готує пропозиції щодо вишукання та мобілізації додаткових фінансових ресурсів, нагромаджує базу даних з цих питань;

9) організовує своєчасний і якісний розгляд та вирішення пропозицій, заяв і скарг громадян, підприємств, установ і організацій, які надходять на адресу відділу, вживає заходи до усунення причин їх виникнення.

Відділ бухгалтерського обліку та звітності відповідно до покладених на нього завдань:

1) організовує наради-семінари з працівниками централізованих бухгалтерій з питань, організації обліку і звітності;

2) забезпечує виконання покладених завдань щодо організації бухгалтерського обліку та контролює дотримання правил його ведення;

3) складає періодичну - річну і квартальну звітність про виконання бюджету району;

4) контролює додержання встановлених правил проведення інвентаризації грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, основних фондів, розрахунків;

5) контролює утримання у встановлені строки дебіторської та погашення кредиторської заборгованості, дотримання платіжної дисципліни;

6) здійснює контроль за витрачанням коштів на утримання апарату управління;

7) веде систематичний контроль за веденням бухгалтерського обліку бюджетних установ і централізованих бухгалтерій сільських, селищних і міських рад;

8) веде облік виконання районного бюджету по доходах та видатках;

9) проводить в установленому порядку взаємні розрахунки районного бюджету з обласним бюджетом і з бюджетами сільських, селищних та міських рад;

10) здійснює разом з управлінням Державного казначейства контроль за виконанням бюджету району по доходах та видатка.

2.2 Управління джерелами фінансування оборотних коштів та види стратегій в організації фінансове управління Катеринопільської РДА

На кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування (код 0111). Враховуючи те, що згідно з Конституцією України (ст. 118) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, на яких покладається здійснення загальнодержавних функцій та завдань на місцях, держава бере на себе фінансування видатків на утримання зазначених місцевих адміністрацій.

Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються їм із загальнодержавного рівня: органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України). У цьому разі держава фінансує здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, також компенсуються державою.

Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень затверджують плани й програми економічного та соціального розвитку відповідної території, місцеві екологічні програми, плани приватизації об'єктів комунальної власності. Витрати на утримання апарату органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів також визначаються кошторисами витрат.

3. Удосконалення управлінських функцій фінансового менеджменту в організації

Формування державного бюджету має відбуватися з низу до гори, тобто розпочинатися цей процес повинен із наповнення місцевих кошторисів. Наповнення місцевих бюджетів є завданням номер один для можливості надання населенню якісних адміністративних і громадських послуг, встановлення законодавчого статусу права комунальної власності, житлово-комунальної реформи та реформ у галузі освіти, охорони здоров'я, пенсійного забезпечення тощо.

За такого принципу розподілу бюджету, що існує впродовж сімнадцяти років незалежності України, просто неможливо забезпечити фінансування бюджетних установ, у першу чергу соціального спрямування, таким чином, аби вони мали змогу повністю виконувати покладені на них функції. Це не лише заробітна плата та енергоносії, а й проведення капітальних ремонтів, оснащення сучасними технічними засобами, високотехнологічним обладнанням. При формуванні бюджету з низу до гори, влада на місцях вирішуватиме, як саме, яким коштом утримувати соціальні заклади, а заодно замислиться над їх кількістю та доцільністю існування. Якщо буде запропоновано новий принцип формування бюджету, з'явиться зацікавленість місцевої влади, бо діяти їй доведеться в межах зібраних бюджетних коштів: чим більше збере, тим більше цих коштів піде для розвитку її території. Це основний принцип. Забезпечення місцевих бюджетів реальними фінансовими ресурсами має лише одну мету - ефективне здійснення повноважень органів місцевого самоврядування, і потребує створення інституційних і правових засад місцевого соціально-економічного розвитку.

Основними напрямами роботи в плані управління територіальним розвитком мають стати:

- зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів;

- посилення стимулюючих чинників у роботі органів місцевого самоврядування щодо наповнюваності дохідної частини бюджету;

- упорядкування основних видаткових повноважень між рівнями бюджетів на основі принципу субсидіарності (наближення фінансування до рівня, де надаються ті чи інші послуги).

Пропонується модель децентралізації фінансового забезпечення управління розвитком територій за принципом «чотирьох С» - самостійності, самодостатності, самобутності та самодіяльності. Реалізація такої моделі сприятиме фінансовій незалежності місцевого самоврядування, прискоренню розвитку окремої території.

На базі матеріалів Черкащини, даних фінансового управління обласної державної адміністрації, можна побачити, що можуть дати в частині реалізації принципу самодостатності такі зміни у бюджетній політиці:

1. Спрямування 10 відсотків податку на прибуток від підприємств недержавної форми власності до місцевих бюджетів на виконання інвестиційних проектів дозволить планувати відповідні. В абсолютному вираженні ці відрахування дадуть змогу місцевим бюджетам додатково отримати 36 млн. гривень.

2. Зарахування плати за землю до переліку доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, призведе до того, що місцеві бюджети на виконання власних повноважень отримають додатково близько 40 млн. гривень.

3. Вилучення надходжень від адмінштрафів із переліку доходів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, і внесення до переліку тих, що не враховуються, дасть додатковий фінансовий ресурс у 0,2 млн. гривень.

4. Зарахування до місцевих бюджетів плати за державну реєстрацію, ліцензії й сертифікати, яка надходить до держбюджету, дасть їм додатково 6,9 млн. гривень.

5. Зарахування до місцевих бюджетів збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення дасть додатковий фінансовий ресурс - 18,5 млн. гривень.

Збільшити можливості розвитку території цілком логічно за рахунок розширення повноважень місцевих органів у формуванні фінансових ресурсів, котрі й забезпечують самостійність територіальних громад у здійсненні їхньої життєдіяльності. Отож особливої актуальності набуває пошук шляхів зміцнення власних доходів бюджетів органів місцевого самоврядування. Посилити їхню зацікавленість у нарощуванні дохідної бази місцевих бюджетів пропонується за рахунок таких заходів:

- запровадження податку на нерухоме майно забезпечить істотне збільшення фінансових ресурсів місцевих бюджетів. Водночас треба врахувати відсутність необхідної бази даних про об'єкти нерухомого майна та загального реєстру прав власності на нього;

- розширення прав місцевої влади в сфері податкового стимулювання шляхом диференціації ставок місцевих податків і зборів, плати за торговий патент, єдиного податку для фізичних осіб і фіксованого податку на здійснення підприємницької діяльності. Для досягнення цього необхідно прискорити внесення змін до законів України «Про спрощену систему оподаткування», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», до Декрету Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори» та розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» у частині оподаткування доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності щодо збільшення граничних розмірів зазначених податків і платежів. Оптимізація ставок зазначених податків істотно зміцнить фінансову базу органів місцевого самоврядування;

- упорядкування діючих пільг із сплати платежів до місцевих бюджетів та їх мінімізація. Лише 2008 року очікувані втрати місцевих бюджетів від надання пільг зі сплати податку з власників транспортних засобів і плати за землю перевищили 45 млн. гривень. Аби цього уникнути й водночас дотриматися положень статті 103 Бюджетного кодексу України, необхідно передбачити субвенцію з державного бюджету на компенсацію цих втрат бюджетами місцевого самоврядування на виконання власних повноважень.

Висновки

Необхідно посилити зацікавленість органів місцевого самоврядування в мобілізації доходів і державного бюджету. Зробити це можливо шляхом запровадження та перерахування додаткової дотації з держбюджету місцевим бюджетам від перевиконання доходів загального фонду Державного бюджету України, за рахунок яких здійснюється перерахування дотацій вирівнювання у пропорціях, визначених законом про бюджет на наступний рік.

Без прийняття відповідних законів децентралізація бюджетних коштів просто неможлива. Без адміністративно-територіальної реформи, без ухвалення оновленого Бюджетного кодексу, який декларуватиме зрозумілі, прозорі та сталі правила гри, Україна буде приречена. Тому доцільно розглянути питання про децентралізацію державної влади на основі децентралізації фінансового забезпечення управління територіальним розвитком у Верховній Раді України та внести необхідні зміни й доповнення до законів: «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві податки і збори», «Про Державний бюджет України».

Перші кроки вже зроблено. В Черкаській області утворено три об'єднані територіальні громади: Мокрокалигірську, Білозірську, Єрківську. В них проведені перші вибори сільських голів, відбувається формування нових виконавчих структур, розпочато роботу по складанню річних бюджетів об'єднаних громад на новій основі децентралізації фінансового забезпечення управління територіальним розвитком.

Література

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми. - Тернопіль: Лілея, 1997. - 292с.

2. Баєва О.В. Основи менеджменту: практикум: Навч. Посібник / Баєва О.В., Ковальська Н.І., Згалат-Лозинська Л.О. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 524с.

3. Басовский Л.Е. Менеджмент: учеб. пособ. / Л. Е. Басовский. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 216с.

4. Белогуров В.П. Основы управления: Учебное пособие. - Харьков: Консум, 2003. - 240с.

5. Василенко В.О. Iнновацiйний менеджмент / В.О. Василенко, В.Г. Шматько. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2005.

6. Виноградський М.Д. Менеджмент в органiзацiї / Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. - К.: Кондор, 2004.

7. Воронкова В.Г. Мунiципальний менеджмент / В.Г.Воронкова. - К.: Професiонал, 2004.

8. Воронкова В.Г. Регiонально-адмiнiстративний менеджмент / Воронкова В.Г., Катаєв С.Л., Кiндратець О.М., Зуєва, В.О., Белiченко А.Г. - К.: ЦУЛ; Професiонал, 2010.

9. Гірняк О.М. Менеджмент. Теоретичні основи і практикум: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / О.М. Гірняк, П.П. Лазановський. - К. : Магнолія плюс, Львів : Новий світ - 2000, 2003. - 336c.

Размещено на Allbest.ru