Основи стратегії підприємства

7.5 Стратегії непов'язаної диверсифікації

Непов'язана диверсифікація передбачає входження корпорації в будь-які галузі та бізнеси, що мають гарні перспективи отримання прибутку. Використання стратегічної відповідності є вторинним. Основною передумовою непов'язаної диверсифікації є можливість придбання на вигідних фінансових умовах будь-якої організації, що має гарні перспективи отримання прибутку. Проте, найкращими кандидатами для непов'язаної диверсифікації є організації, що мають прихований фінансовий потенціал завдяки їхньому особливому конкурентному стану. Організації-кандидати на непов'язану диверсифікацію: 1. Організації, активи яких недооцінені. Такі організації можна придбати за низькою ринковою ціною та потім перепродати активи та бізнес в цілому за ціною, що перевищує витрати на їхнє придбання. 2. Організації, що мають дефіцит фінансових ресурсів. Такі організації можна придбати за низькою ціною, перебудувати їхню роботу за допомогою фінансових ресурсів і управлінських можливостей корпорації, а потім використати в якості довгострокової інвестиції в портфелі покупця або продати з прибутком. 3. Організації з гарними перспективами та дефіцитом капіталовкладень. Бідні фондами, але багаті можливостями, такі організації є найбажанішою здобиччю для фінансово потужних організацій, шукаючих нових можливостей. Переваги непов'язаної диверсифікації: 1) розподілення підприємницького ризику в різних галузях, що зменшує фінансову залежність від одного бізнесу; 2) інвестування в будь-які галузі, що мають найкращі перспективи отримання прибутку; 3) стабільність прибутковості корпорації, оскільки циклічний спад в одній галузі може бути компенсований циклічним підйомом в іншій галузі; 4) збільшення біржової вартості акцій при придбанні дешевої організації з великим прихованим потенціалом прибутку. Недоліки непов'язаної диверсифікації: 1) складність компетентного управління принципово відмінними бізнесами, що працюють в принципово відмінних галузях і конкурентних середовищах; 2) відсутність такого додаткового джерела конкурентної переваги як стратегічна відповідність (зниження витрат, обмін досвідом або технологіями тощо). Один з директорів Fortune 500: "Ніколи не купляйте бізнес, якщо не знаєте як їм управляти"

7.6 Стратегії міжнародної диверсифікації

Міжнародна диверсифікація - це входження на національні ринки та бізнеси. Керівництво багатонаціональної диверсифікованої організації повинно розробляти та реалізовувати значну кількість стратегій (по одній для кожної галузі та з таким числом варіантів для національних ринків, наскільки це прийнятно для відповідної ситуації). Мета стратегічної координації дочірніх бізнесів на рівні штаб-квартири корпорації полягає в спрямуванні всієї потужності корпоративних можливостей і ресурсів на збереження стійких конкурентних переваг в кожному бізнесі на кожному національному ринку. Переваги міжнародної диверсифікації: 1) ефект масштабу виробництва; 2) залучення споживачів завдяки відомій торговельній марці та репутації; 3) додаткова диференціація продукції; 4) використання альтернативних технологій; 5) використання перехресного фінансування. Міжнародна диверсифікація в пов'язані глобальні галузі забезпечує міцну конкурентну позицію організації в боротьбі як з місцевими організаціями, що працюють в одному бізнесі, так і з багатонаціональними організаціями, що також працюють в одному бізнесі. Перевага в низьких витратах багатонаціональної диверсифікованої організації використовується для зниження цін конкурентів і захоплення їхніх часток ринку. Проте навіть без переваги низьких витрат багатонаціональна диверсифікована організація може прийняти рішення про збивання цін конкурентів і компенсувати свої знижені прибутки (і навіть збитки) за рахунок прибутків від інших бізнесів.

Размещено на Allbest.ru