Професійна орієнтація населення

Размещено на http://www.allbest.ru

ВСТУП

Одним із важливих напрямів реалізації кадрової політики і формування трудових ресурсів є державне управління вибором професії системою заходів професійної орієнтації населення.

Особливого значення набуває реалізація цієї системи у період формування ринкової економіки, бо соціально-економічні перетворення супроводжуються безробіттям, зменшенням реальної заробітної плати, зменшенням валового національного продукту, підвищенням різниці у прибутках населення значним зниженням рівня життя населення. Ці структурні зрушення в економіці вимагають від людей підвищення професійної мобільності, котра має розвиватися на всіх рівнях професійної і загальноосвітньої підготовки.

Питання професійної орієнтації хвилювало людство із середніх віків. У 1575 році в Іспанії вийшла книга лікаря Хуана Уарте “ Дослідження здібностей до науки ”, Яка принесла автору європейську славу. Це був перша в історії наукова праця, Яка поставила своїм основним завданням вивчення індивідуальних здібностей із метою професійного відбору. На рубежі ХХ століття індустріальний прогрес зацікавив суспільство в розвитку професійної робочої сили. У Бостоні вийшла книга Парсона “Вибір професії”. Ним ж було організовано спеціальне бюро, в обов'язки якого входило: допомогти особистості на основі психологічних тестів одержати інформацію про свої психологічні здібності; ознайомити людину із вимогами, котрі необхідні для певної професії; співставити дані особистості із вимогами професії та надати реальну інформацію про її вибір.

Професійна підготовка є фундаментом людського розвитку й прогресу суспільства. Вона також виступає гарантом індивідуального розвитку, виховує інтелектуальний, духовний й виробничий потенціал суспільства.

1. СУТНІСТЬ, ПОЗНАЧКА ТА ЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ

Профорієнтація - це сукупність способів допомогти людині правильно зробити свій професійний вибір, обрати професію, котра б найкраще задовольняла її потреби, відповідала здібностям, психофізіологічним можливостям. зайнятість населення професійний орієнтація

Головною метою профорієнтаційної роботи є:

- формування конкурентоспроможного працівника на ринку роботи та досягнення повної продуктивної “ вільно обраної ” зайнятості;

- збалансованість інтересів, бажань й можливостей людини із одного боці, та потреб ринку, інтересів суспільства - із іншого.

У прийнятій урядом Украйни “Концепції державної системи професійної орієнтації населення” (1994р.) поняття профорієнтації визначено як комплексна науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на особу із метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик шкірного індивідуума та потреб ринку роботи.

Основними напрямами соціальної політики передбачається, насамперед, активне державне регулювання рівня зайнятості й балансу попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці. Світовий досвід підтверджує, що активна політика зайнятості сприяє утриманню рівня безробіття в межах 3 % загальної чисельності працездатного населення.

До активних заходів сприяння зайнятості населення, які здійснює державна служба зайнятості згідно із Законом про зайнятість населення, належать:

- професійна орієнтація;

- професійне навчання звільнених працівників і безробітних;

- допомога у зв'язку з трудовою міграцією;

- безвідсоткові позики для створення нових підприємств для безробітних;

- організація так званих додаткових робіт та оплачуваних громадських робіт.

Пасивна політика зайнятості зорієнтована на передчасний вихід безробітних на пенсію, допомогу по безробіттю та інші грошові виплати, що призводять до неефективного використання робочої сили.

Професійна орієнтація дає можливість людині зорієнтуватись у величезному розмаїтті сучасних професій та спеціальностей, об'єктивно визначити свої професійні здібності та зверни саме ту сферу діяльності, в якій максимально реалізується її потенціал.

Професійна орієнтація - це науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на молодих людей, котра сприяє своєчасному залученню їх у виробництво, раціональному розподілу на ринку праці тощо.

Профорієнтаційна робота повинна сприяти своєчасному й усвідомленому вибору молодими людьми професії, місця роботи, раціональному працевлаштуванню, швидкій професійній та виробничій адаптації, допомагати професійно самовизначитись молодим людям, й людям, котрі з тихий чи інших обставин змушені були змінювати чи наново вибирати професію.

Самовизначення пов'язане із прийняттям рішень про майбутню роботу. Прийняте рішення впливає на особисту значимість в життєвих планах. Тому правильний вибір професії має важливе значення як для особистості, то й для суспільства.

Профорієнтація має велике економічне та соціальне значення. Економічне значення полягає в економії коштів на професійну підготовку, зменшенні плинності кадрів, покращанні якості робочої сили.

Соціальне значення полягає в задоволенні потреб молодих людей одержаній професії, яка відповідає бажанням й здібностям. Тоді людина є конкурентоспроможною на ринку роботи, може швидко адаптуватись й готова до здобуття нової професії.

Уся робота в профорієнтації передбачає вирішення двох головних завдань:

- формування по людях особистих орієнтацій та інтересів із урахуванням потреб суспільства;

- приведення у відповідність особистих орієнтацій молоді із можливостями їхнього реалізації.

2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ НЕЗАЙНЯТОГО НАСЕЛЕННЯ

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні пріоритетний напрям у наданні допомоги у професійному самовизначенні мають такі категорії населення: молодь, що закінчує загальноосвітню школу і вперше обирає професію (фах); незайняте і безробітне населення, що опинилось без роботи у зв'язку із структурними перебудовами в економіці чи за власним бажанням вирішило змінити сферу діяльності; соціальне незахищені категорії населення.

Саме в умовах переходу до ринкової економіки, коли інтенсифікується процес вивільнення робочої сили і підвищуються вимоги до кваліфікації працівників, особливого значення набуває професійна орієнтація.

Роль профорієнтації у формуванні ефективної зайнятості населення зумовлюється тим, що науково обґрунтований і усвідомлений вибір громадянами професії створює передумови для отримання максимальних результатів від трудової діяльності. Профорієнтація сприяє також раціональній структурній перебудові народного господарства з урахуванням раціональної потреби у професіях (спеціальностях), є засобом запобігання стресовій поведінці осіб, яким загрожує безробіття. Цю роботу потрібно виконувати постійно, системно і забезпечувати свідомий вибір професії всіма групами населення.

З метою визначення основних напрямків державної політики у сфері професійної орієнтації, забезпечення єдиного науково-методичного підходу до її реалізації Кабінет Міністрів України постановою від 27 січня 1994 р. № 48 ухвалив Концепцію державної системи професійної орієнтації населення. Згідно з цією Концепцією професійна орієнтація -- це комплексна науково обґрунтована система форм, методів і засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивідуума та потреб ринку праці.

Основним призначенням системи методів профорієнтації є ефективне та якісне забезпечення підприємств, фірм і організацій кадрами потрібних професій і кваліфікацій. Профорієнтація є засобом раціонального, дбайливого використання трудових ресурсів, що забезпечує максимальний ефект і мінімальні витрати на підготовку і подальше професійне удосконалення спеціалістів.

Профорієнтація має сформувати у людини інтерес до якогось виду трудової діяльності, вибір найбільш доцільної для цієї людини професії з урахуванням її психофізичних характеристик, інтересів, здібностей, а також потреб економіки країни в кадрах працівників відповідних професій.

Професійна орієнтація здійснюється шляхом ознайомлення людей зі сферами діяльності, професіями, підприємствами, умовами та профілем їх роботи і становить комплекс заходів, які здійснюються соціальними інститутами (державою, підприємствами, центрами професійної орієнтації, сім'єю) і допомагають людині у свідомому професійному самовизначенні.

Основна мета профорієнтаційної роботи полягає у сприянні за допомогою специфічних методів посиленню конкурентоздатності працівників на ринку праці й досягненню ефективної зайнятості населення.

Під час профорієнтаційної роботи використовують соціально-економічні, медико-фізіологічні та психо-педагогічні методи та методики.

Основними принципами профорієнтаційної роботи є:

* комплексний характер профорієнтаційних послуг;

* узгодження інтересів особи і суспільства через ринок праці;

* діяльніший підхід до визначення професійної придатності;

* надання громадянам України та громадянам іноземних держав, з якими Україна має відповідні угоди, незалежно від місця їх роботи чи навчання, віку, статі, національності, релігійних переконань рівних можливостей щодо отримання профорієнтаційних послуг;

* доступність професійної та іншої інформації стосовно можливостей вибору чи зміни професії, форми навчання і працевлаштування;

* добровільність і безкоштовність отримання профорієнтаційних послуг усіма групами населення на гарантованому державному рівні;

* конфіденційний і рекомендуючий характер висновків профорієнтаційних консультацій та профдобору, дотримання працівниками профорієнтаційних служб норм професійної етики.

Основним об'єктом профорієнтаційної діяльності є зайняте і незайняте населення, у тому числі молодь, що навчається, вивільнювані працівники й особи з обмеженою працездатністю. Розглянемо елементи профорієнтації :

Рис.1 Елементи профорієнтації.

Професійна інформація -- це система заходів нагромадження й поширення відомостей про зміст та перспективи сучасних професій і вимоги, що висуваються до особи, яка бажає їх одержати, форми й умови оволодіння різними спеціальностями, можливості підвищення професійно-кваліфікаційного рівня, стан і потреби ринку праці, формування професійних інтересів, намірів та мотивації особи.

Професійна консультація -- це науково організована система взаємодії психолога-профконсультанта та особи з метою допомоги у виборі або зміні професії чи виду діяльності на основі вивчення індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвої ситуації, професійних інтересів, нахилів, стану здоров'я особи з урахуванням потреб ринку праці.

Професійний добір -- це система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення конкретних професій, найбільш придатних для неї.

Професійний відбір -- це система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення ступеня її придатності до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативами.

Професійна адаптація -- це комплексна система заходів, покликана сприяти пристосуванню особи до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності на виробництві, її професійному становленню.

Профорієнтаційну роботу виконують підрозділи державної служби зайнятості. Окремі її елементи застосовуються в дошкільних, загальноосвітніх, професійних та вищих навчальних закладах, системі після дипломного навчання та військкоматах. Останнім часом більше приділяється уваги профорієнтації осіб з обмеженою працездатністю.

Система профорієнтації покликана забезпечити свідомий вибір професії всіма групами населення. За даними наукових досліджень профорієнтація сприяє підвищенню продуктивності праці (залежно від галузі на 10-30 %), скороченню плинності кадрів (на 20-25 %), зниженню аварійності і травматизму (на 35-45 %), подовженню періоду працездатності (на 8-10 %), а також зменшенню кількості відрахувань учнів з професійних навчальних закладів (у 3-4 рази).

До 1996 р. у кожному регіоні України функціонували центри профорієнтації, а в більшості міських і районних центрів зайнятості, де працювали дипломовані психологи та профорієнтатори, професійно-кваліфікаційні пункти. На жаль, у 1996 р. всі ці центри було закрито. Дехто із спеціалістів був переведений до відділів професійного навчання і профорієнтації відповідних центрів зайнятості, а значну їх кількість було скорочено і нині кваліфіковані фахівці з питань профорієнтації працюють у посередницьких комерційних структурах, що надають послуги у працевлаштуванні і професійній орієнтації.

Хоча в останній редакції ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення" у структурі державної служби зайнятості передбачаються центри профорієнтації населення, фактично їх не існує.

Крім незайнятого населення до служби зайнятості за профорієнтаційними послугами звертаються особи, що навчаються у навчальних закладах різних типів, громадяни, що перебувають у вимушених адміністративних відпустках або працюють у скороченому робочому режимі, працівники підприємств, на яких тривалий час не виплачується заробітна плата.

3. УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНОЮ ОРІЄНТАЦІЄЮ НЕЗАЙНЯТОГО НАСЕЛЕННЯ. ПРОФОРІЄНТАЦІЙНЕ НАВЧАННЯ

Управління вибором професії через реалізацію системи формування професійної спрямованості людей доцільно розглядати у трьох аспектах:

- соціально-економічному, який передбачає процес засвоєння певної системи знань, норм, навичок та умінь щодо усвідомленого вибору професії й сприяє поліпшенню якісного складу людських ресурсів та підвищенню задоволеності працею;

- психолого-педагогічному, що передбачає виявлення й формування інтересів, нахилів та здібностей людини, а також допомагає їй у виборі професії котра найбільше відповідає індивідуально-психологічним показникам особистості;

- медико-біологічному, який передбачає реалізацію вимог до здоров'я і окремих фізіологічних якостей людини, необхідних для певної професійної діяльності. При цьому ефективність проведення профорієнтаційної роботи на будь-якому рівні залежить від того, наскільки комплексно й системно реалізується підхід до управління такими процесами.

Управління профорієнтацією базується на таких методах:

- програмно-цільовому (визначення основної цілі профорієнтації, розробка програми її досягнення, створення механізму управління реалізацією програми);

- прогнозування (врахування сучасних та перспективних вимог до працівників, тенденції розвитку НТП, прогноз розвитку економіки й на цій основі визначення кадрової політики);

- моделювання (побудова моделей управління профорієнтацією на підприємствах й в галузях);

- організаційно-розпорядчих (підготовка відповідних документів, наказів, розпоряджень, положень, стандартів, що регламентують порядок функціонування системи профорієнтаційної роботи, контролю над їхні виконанням).

Профорієнтаційне навчання незайнятого населення покликане сприяти ефективному використанню трудового потенціалу особини, підвищенню її соціальної та професійної мобільності, бути засобом профілактики масового безробіття, відігравати важливу роль у підготовці кадрів для структурної та технологічної перебудови галузей економіки, стимулювати пошук незайнятим населенням найефективніших шляхів підвищення професійно-кваліфікаційного рівня, інтелектуальної та трудової незалежності.

Основна позначка профорієнтаційного навчання незайнятих громадян - сприяти їхньому працевлаштуванню завдяки отриманню професії (спеціальності) чи підвищенню кваліфікації та конкурентоспроможності на ринку роботи.

У основу професійного навчання покладено такі принципи:

- добровільність професійного навчання;

- відповідність професійного навчання незайнятого населення вимогам держави;

- зв'язок професійного навчання із процесами ринкових перетворень, розвитком різних форм власності та господарювання, реструктуризацією економіки та зайнятості населення;

- орієнтація незайнятого населення на перспективні сфери трудової діяльності згідно із попитом на ринку роботи;

- диференційований підхід до різних соціальних груп незайнятого населення;

- упровадження модульної системи професійного навчання із використанням індивідуального підходу до кожної особини;

- децентралізація управління професійною освітою незайнятих громадян;

- взаємозв'язок професійного навчання незайнятого населення з загальною системою безперервної професійної освіти.

Для професійного навчання незайнятого населення застосовують такі його види:

- підготовка робітників - для осіб, котрі не мають професії і будуть набувати її вперше;

- підготовка робітників й фахівців із вищою освітою - для осіб, котрі виявили бажання перекваліфікуватися із метою наступного працевлаштування за набутою новою професією (спеціальністю);

- підвищення кваліфікації робітників й фахівців із вищою освітою із метою удосконалення знань, умінь й навичок за наявними вони професіями, оволодіння новими функціональними обов'язками й особливостями майбутньої трудової діяльності в умовах ринкових відносин, зокрема вивчення основ підприємництва, менеджменту, маркетингу.

Терміни професійної підготовки нових робітників (тих, хто навчається вперше) установлюються до 6 місяців, а із складних професій до 10 місяців.

При перепідготовці робітників (тих, хто виявив бажання змінити професію) терміни навчання не повинні бути меншими від половини строків, установлених для підготовки нових робітників. При цьому враховуються професійний рівень осіб, котрі навчатимуться, їхнього практичний досвід.

Період професійного навчання громадянина зараховується в його трудовий стаж. Відповідний запис вноситися до трудової книжки учбовим закладом у встановленому порядку.

ВИСНОВКИ

У сучасному, дедалі більш різноманітному світі професій, коли вимоги до працівників швидко змінюються й багатьом з них випадає неодноразово вирішувати запитання працевлаштування, профорієнтаційна робота стає зв'язною ланкою між людино та робочим місцем.

Роль профорієнтації у формуванні ефективної зайнятості населення зумовлюється тим, що науково обґрунтований й усвідомлений вибір громадянами професії створює передумови для отримання максимальних результатів від трудової діяльності.

Профорієнтація сприяє також раціональній структурній перебудові народного господарства із урахуванням раціональної потреби у професіях, є засобом запобігання стресовій поведінці осіб, яким загрожує безробіття. Цю роботу потрібно виконувати постійно, системно й забезпечувати свідомий вибір професії всіма групами населення.

Досвід країн із розвиненою ринковою економікою свідчить, що в період структурних змін в економіці запитання професійного навчання набувають особливого значення й постійно перебувають під увагою держави та громадськості. На відміну від загальноосвітньої, професійна підготовка тісно пов'язана із ринком роботи, із потребами народного господарства у відповідних спеціальностях та рівнях кваліфікації.

Професійна підготовка перетворює просту робочу силу в кваліфіковану, котра за одиницю години створює більшу вартість порівняно із простою, некваліфікованою. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів забезпечують поглиблення професійних знань, вмінь за спеціальністю, одержання нової кваліфікації, нової спеціальності на основі набутої у навчально-виховному закладі та досвіду практичної роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Калеп Л. Профессиональная переориентация. Формирование мотивации выбора новой профессии у безработных //Персонал. -- № 2. -- С. 66-68.

2. Пастухов В. Правові проблеми ринку праці в Україні //Право України. -- 2006. -- № 5. -- С. 30-33.

3. Пашков А. С. Занятость, безработица, трудоустройство. -- СПб.: СКФ "Россия--Нева", 1994. -- 54 с.

4. Правовое регулирование рационального использования трудовых ресурсов //Отв. ред. А. Р. Мацюк, 3. К. Симорот. -- К.: Наук, думка, 2008. -- 224 с.

5. Терюханова І. М. Соціально-економічні аспекти професійного навчання незайнятого населення: Автореф: дис.... канд. екон. наук. -- К., 2002.

6. Тюхпгенко Н. А. Організаційно-методичні аспекти професійної орієнтації: Автореф. дис. -- Одеса, 2009.

7. Ушенко Н. В. Зайнятість населення та удосконалення економічного механізму її державного регулювання в ринкових умовах: Автореф. дис. -- К., 2003.

8. Шаленко М. Сучасні тенденції розвитку ринку праці України // Економіка України. -- 2010. -- № 9.

9. Юрлова Н. Рабсила Механизм регулирования процессов высвобождения и трудоустройства рабочей силы в Украине // Персонал. -- 2008. -- № 2. -- С. 26-28.

10. Г.В.Осовська, О.В.Крушельницька. Управління трудовими ресурсами. - До.: Кондор, 2007.

11. А.Т.Чемерис. Організація діяльності служб зайнятості. - До.: МАУП, 2003.

12. Н.А.Тюхтенко. Організаційно-методичні аспекти професійної орієнтації. - Одеса, 2009.

13. А.В.Калина. Державне регулювання зайнятості. - До.: МАУП, 2006.

14. О.В.Крушельницька, Д.П.Мельничук. Управління персоналом. - До.: Кондор, 2003.

Размещено на Allbest.ru