Формування стратегії управління витратами в сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавська державна аграрна академія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

Формування стратегії управління витратами в сільськогосподарських підприємствах

Виконала Мокієнко Тетяна Володимирівна

Полтава - 2011



АНОТАЦІЯ

Мокієнко Т.В. Формування стратегії управління витратами в сільськогосподарських підприємствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Полтавська державна аграрна академія, м. Полтава, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню та узагальненню теоретичних і методичних засад, розробці практичних рекомендацій щодо формування стратегії управління витратами в сільськогосподарських підприємствах.

Узагальнено наукові основи стратегічного управління та формування стратегії управління витратами; розглянуто зміст системи стратегічного управління витратами та її особливості в аграрному виробництві; проведено теоретичне обґрунтування зв'язку ефективності виробництва та виробничих витрат.

Розглянуто стан та ефективність господарювання у сільськогосподарських підприємствах Полтавській області; здійснений аналіз ефективності управління витратами в досліджуваних сільськогосподарських підприємствах.

Проведена розробка напрямів зниження собівартості продукції, як основної умови управління витратами; наведено шляхи удосконалення менеджменту витрат, пов'язаних з використанням земельних, матеріальних і трудових ресурсів; розроблено напрями підвищення ефективності управління витратами в сільськогосподарських підприємствах шляхом впровадження інновацій та здійснена оцінка їх ефективності.

Ключові слова: витрати, стратегія, управління, ефективність, сільське господарство.

стратегічний управління витрати



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід вітчизняних підприємств на нові умови господарювання обумовлює більш активний пошук резервів підвищення економічної ефективності виробництва. Збільшення обсягів виробництва високоякісної сільськогосподарської продукції на основі підвищення продуктивності праці та зменшення витрат має пріоритетне значення для національного господарства.

У сільському господарстві виробництво продукції пов'язане з використанням виробничих ресурсів галузі - трудових, земельних, водних, матеріальних, у процесі якого вони частково або повністю споживаються і переносяться на новостворену продукцію. Сукупність спожитих і перенесених на продукцію виробничих ресурсів становить витрати виробництва. Проблема управління витратами є однією з найактуальніших, найскладніших проблем кожного суб'єкта господарювання, адже від рівня і динаміки витрат залежать не тільки фінансові результати окремих підприємств та їх структурних підрозділів, але й ефективність формування національного доходу на рівні держави загалом.

Проблемам управління витратами сільського господарства в ринкових умовах надається значна увага з боку науковців і практиків. Їм присвячено значну кількість наукових праць як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Серед них: І. Ансофф, С. Дем'яненко, В. Моссаковський, Б. Мізюк, А. Дєгтяр, О. Дацій, М. Портер, В. Савчук, О. Світовий та інші. Шляхи вирішення питань підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та вдосконалення економічного механізму формування виробничих витрат висвітлені в наукових працях В. Амбросова, М. Дем'яненка, В. Зіновчука, І. Кириленка, М. Маліка, Л. Мельника, В. Месель-Веселяка, В. Плаксієнка, П. Саблука, та інших учених. Значний внесок у розробку методики та методології вивчення даного питання зробили такі вчені, як М. Грещак, В. Зимовець, Т. Маренич, М. Павлишенко, О. Шпичак, Г. Фандель та інші.

Не дивлячись на значну кількість досліджень, присвячених проблемам управління витратами, свого подальшого вивчення потребують наукові засади процесу формування стратегії управління витратами. Серед науковців до цього часу не виробилося єдиного підходу стосовно застосування CVP-аналізу при управлінні витратами, застосування сучасних ЕОМ, прикладних програм та методів математичного моделювання при формуванні стратегії управління витратами.

Зважаючи на роль виробничих витрат у розвитку та ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств, постає проблема формування ефективної стратегії управління витратами, що є процесом розробки та прийняття управлінських рішень за всіма напрямами їхнього формування й розподілу на підприємстві. Формування стратегії управління витратами слід розглядати як комплексну тему управління чинниками, що прямо або опосередковано впливають на розмір прибутку підприємства.

Таким чином, значимість наукового завдання формування стратегії управління витратами в сільськогосподарських підприємствах, а також необхідність пошуку нових шляхів його розв'язання зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження виконані відповідно до наукових тем Полтавської державної аграрної академії «Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК» (номер державної реєстрації 0104U002550, 2004-2009 рр.) та «Організаційно-економічний механізм формування конкурентоспроможності агропромислового комплексу» (номер державної реєстрації 0110U000835, 2010-2015 рр.). Роль автора полягає у розробці стратегічних напрямів управління витратами в сільськогосподарських підприємствах регіону.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в узагальненні теоретичних і методичних засад, розробці практичних рекомендацій щодо формування стратегії управління витратами в сільськогосподарських підприємствах.

Визначення мети обумовило необхідність виконання наступних завдань:

- узагальнити наукові засади процесу формування стратегії управління витратами в сільськогосподарських підприємствах;

- розробити комплексну модель стратегічного управління витратами;

- проаналізувати рівень, динаміку та ефективність виробничих витрат у досліджуваних сільськогосподарських підприємствах Полтавської області;

- обґрунтувати методику та розробити підготовчі заходи щодо застосування CVP-аналізу при управлінні витратами в сільськогосподарських підприємствах;

- здійснити розробку напрямів зниження собівартості продукції шляхом застосування енергоощадних і ресурсозберігаючих технологій та впровадження інновацій у сільськогосподарському виробництві;

- розробити напрями застосування сучасних ЕОМ, прикладних програм та методів математичного моделювання при формуванні стратегії управління витратами та визначенні її ефективності.

Об'єктом дослідження є процеси формування витрат та стратегії управління ними в сільськогосподарських підприємствах.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних і практичних питань формування ефективної стратегії управління витратами в сільськогосподарських підприємствах.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є базові положення економічної теорії, сучасна економічна теорія ринкової економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених із проблем ефективності функціонування та розвитку сільськогосподарських підприємств та їх окремих галузей, законодавчі й нормативно-правові акти з питань стратегії розвитку АПК і його регулювання.

У процесі роботи використані такі методи дослідження: абстрактно-логічний (при визначенні сутності використання стратегічного управління та формування стратегії управління витратами, теоретичному узагальненні й формуванні висновків); економіко-статистичні (порівняння, системного та факторного аналізу, індексний, графічний), що лягли в основу аналітичної оцінки функціонування стратегії управління витратами та результатів діяльності досліджуваних підприємств; розрахунково-конструктивний (при розробці стратегічних напрямів підвищення ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах) тощо.

Інформаційною базою дослідження стали економічна і спеціальна література з економіки, агробізнесу та менеджменту, відповідні нормативні акти України, зведені статистичні дані Держкомстату України та обласного статистичного управління, статистичні дані сільськогосподарських підприємств за 2000-2009 pp., матеріали періодичних видань, спостереження автора у процесі роботи.

Наукова новизна одержаних результатів. До найвагоміших результатів дисертаційного дослідження, що характеризують наукову новизну, належать:

вперше:

- розроблена та запропонована до впровадження в сільськогосподарських підприємствах комплексна модель стратегічного управління витратами, яка включає побудову загального ланцюжка цінностей, оцінку впливу зовнішніх факторів на кожний елемент сформованих цінностей, способи визначення стратегічної поведінки підприємства на ринку, вибір способу забезпечення конкурентної переваги підприємства на ринку, оцінку факторів, що впливають на формування цінностей на підприємстві, оцінку ефективності моделі стратегічного управління витратами за збалансованою системою показників;

удосконалено:

- поняття «стратегічне управління витратами», де поряд з існуючим наголошено, що це система, яка включає у себе взаємопов'язані елементи управління (мета, завдання, планування, аналіз, комунікація, мотивація, контроль, оцінка, прийняття рішень), і спрямована на забезпечення реалізації стратегічних завдань підприємства в умовах динамічного й невизначеного підприємницького середовища на основі оптимального використання існуючого потенціалу підприємства;

- оцінку ефективності витрат на освоєння інновацій в аграрному виробництві, де поряд з існуючими використовуються такі показники: технологічні (урожайність, продуктивність тварин, якість продукції, витрати, продуктивність праці), економічні (валова продукція, ціна, собівартість, рентабельність, прибуток), соціальні (заробітна плата, зайнятість, зміна умов праці, підвищення кваліфікації) та екологічні (родючість ґрунтів, вміст токсичних і канцерогенних речовин у повітрі, у паливо-мастильних матеріалах, пестицидів і інших шкідливих речовин у продукції);

- нормування виробничих ресурсів у рослинництві, що передбачає вибір технологій виробництва продукції залежно від техніко-технологічних та фінансових можливостей сільськогосподарських підприємств і можливості оптимального поєднання ресурсів по кожній технологічній операції виробничого процесу;

набули подальшого розвитку:

- концептуальні підходи щодо застосування методики CVP-аналізу при управлінні витратами в сільськогосподарських підприємствах, в основі яких лежать рекомендації про поділ витратних рахунків на дві частини (постійні й змінні витрати) та визначення математичної залежності між додатковими обсягами виробництва та величиною змінних витрат;

- напрями нормативного планування, обліку та оперативного економічного аналізу виробничих витрат з використанням спеціалізованих комп'ютерних програм.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання опрацьованих методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування стратегії управління витратами у досліджуваних підприємствах. Впровадження у виробництво результатів дослідження спрямоване на підвищення економічної ефективності виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах регіону.

Результати дисертаційного дослідження та пропозиції щодо формування стратегії та моделі управління витратами в сільськогосподарських підприємствах прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку в Полтавській області при корегуванні перспектив розвитку галузі у відповідності з прийнятою «Програмою розвитку сільського господарства Полтавської області на період 2010-2014 роки» (довідка № 01-26/30 від 22.01.2011 року).

Наукові рекомендації автора стосовно застосування розробленої комплексної моделі управління витратами знайшли схвалення і прийняті до впровадження у ДП «ДГ «Степне» Полтавського інституту АПВ ім. М.І. Вавілова НААНУ (довідка № 39 від 25.01.2011 року), ДП «СП «Ювілейне» Полтавського району (довідка № 57 від 20.11.2010 року) та СВК «Перше травня» Хорольського району Полтавської області (довідка № 16 від 23.01.2011 року). Матеріали дослідження, присвячені застосуванню методики CVP-аналізу, нормуванню виробничих ресурсів, нормативного планування, використовуються також у навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії у ході викладання дисциплін «Стратегічне управління підприємствами», «Фінансова діяльність суб'єктів господарювання», «Фінансовий аналіз», «Фінансовий менеджмент» та при написанні курсових і дипломних робіт (довідка № 01-07-119 від 26.01.2011 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Положення, результати, висновки та рекомендації, що містяться у дисертації, є особистим здобутком дисертанта. З наукових праць, написаних у співавторстві, у дисертації використані лише ті положення, що є результатом особистих досліджень, зокрема внесок здобувача у роботі [4] полягає у розробці перспективних напрямів зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки, практичні рекомендації дисертації доповідалися на: ІІ-й Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Перспективні напрями розвитку галузей АПК і підвищення ефективності наукового забезпечення агропромислового виробництва» (Тернопіль, 15-16 вересня 2010 р.); ІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація національної економіки: досягнення теорії та проблеми практики» (Полтава, ПДАА, 29 вересня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційні аспекти управління підприємствами аграрної сфери» (Полтава, ПДАА, 30 вересня 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми перспективи» (Харків, 8-22 листопада 2010 р.). Результати дослідження відображені також у щорічних наукових звітах Полтавської державної аграрної академії й апробовані на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - «Теоретичні основи формування стратегії управління витратами в сільськогосподарських підприємствах» - узагальнено наукові основи стратегічного управління та формування стратегії управління витратами; розглянуто зміст системи стратегічного управління витратами та її особливості в аграрному виробництві; проведено теоретичне обгрунтування зв'язку ефективності виробництва та виробничих витрат.

Встановлено, що стратегічне управління господарською діяльністю підприємств має здійснюватися на основі управління основними видами його діяльності, охоплюючи основні функції та об'єкти управління. Виділяють такі основні напрями управління за видами діяльності підприємства: управління формуванням і використанням матеріально-технічних ресурсів; управління виробництвом продукції; управління маркетингом і збутом; управління науково-дослідними розробками; управління формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства; управління персоналом.

До основних функцій управління відносяться: планування і прогнозування, організація і регулювання, мотивування, контролювання, аналіз. Об'єктами управління є: інформаційні ресурси, матеріальні і технічні ресурси, персонал, фінансові ресурси, технологія виробництва, організаційна структура підприємства. Місце витрат у системі стратегічного управління підприємством схематично зображено на рис. 1.

Рис. 1. Управління витратами у системі стратегічного управління підприємством

Встановлено, що стратегічне управління витратами - це система, яка включає у себе взаємопов'язані елементи управління (мета, завдання, планування, аналіз, комунікація, мотивація, контроль, оцінка, прийняття рішень), і спрямована на забезпечення реалізації стратегічних завдань підприємства в умовах динамічного й невизначеного підприємницького середовища на основі оптимального використання існуючого потенціалу підприємства. Його метою є довгострокове забезпечення економічної ефективності підприємства за умов впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на рівень і поведінку витрат, оскільки ці чинники можуть мати як позитивний, так і негативний вплив. Саме з цією метою, на нашу думку, насамперед і необхідно провести аналіз формування цінності (кінцевого продукту) для споживача та проаналізувати витрати на його створення. На основі такого аналізу можна виявити шляхи економії або мінімізації чи оптимізації витрат.

Доведено, що стратегічне управління витратами підприємства є одним із головних шляхів забезпечення розвитку підприємства та підвищення конкурентоспроможності його продукції. Управління витратами можна визначити як взаємопов'язаний комплекс робіт, які формують і впливають на процес виникнення та поведінку витрат під час здійснення господарської діяльності й спрямовані на досягнення оптимального їх рівня у всіх підсистемах підприємства.

Удосконалення системи управління витратами повинне бути націлене на постійний пошук і виявлення резервів економії ресурсів, нормування їх витрат, планування, облік і аналіз витрат за їх видами, стимулювання ресурсозбереження і зниження витрат з метою підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Нами встановлено, що формування моделі стратегічного управління витратами необхідне не тільки для забезпечення стабільності та економічного розвитку підприємства в конкурентному ринковому середовищі, а і досягнення його стратегічної мети. Схему комплексної моделі стратегічного управління витратами подано на рис. 2.

Проведені дослідження свідчать, що аналіз ефективності моделі стратегічного управління витратами необхідно здійснювати за збалансованою системою показників. Побудова схеми показників оцінки ефективності стратегічного управління витратами має грунтуватися на аналізі стратегічних цілей і моделей поведінки підприємства на ринку, а також на аналізі загального ланцюжка цінностей та ланцюжка формування цінностей всередині підприємства. Найчастіше для оцінки ефективності управління використовують фінансово-економічні показники, такі, як: приріст доходу або прибутку, рівень рентабельності виробництва, темпи зниження витрат, дисконтовану суму чистого грошового потоку, рентабельність власного капіталу підприємства тощо.

Доведено, що внутрішнє управління операційними витратами в сільськогосподарських підприємствах потребує докорінно нових прийомів, заснованих на CVP-аналізі. В агропромисловому виробництві нашої держави цей метод ще не має широкого впровадження, що пов'язано з нерозумінням основних його принципів і засад та недосконалістю облікового законодавства. Практика зарубіжних країн показує цінність застосування CVP-аналізу в системі управління витратами, розподіл витрат на постійні та змінні дозволяє максимально деталізувати усі особливості комерційної політики підприємства й виробити ефективні управлінські рішення щодо нормування, прогнозування та контролю витрат у виробничому циклі кожної конкретної групи чи навіть виду культур і тварин.

Встановлено, що обґрунтоване розмежування витрат на постійні та змінні має велике значення для оцінки й аналізу ефективності виробництва та прийняття виважених, економічно доцільних управлінських рішень. Для розв'язання відповідних економічних завдань важливо знати співвідношення між постійними й змінними витратами.



Рис. 2. Комплексна модель стратегічного управління витратами підприємства

На виробництвта різних видів продукції і за різних технологій таке співвідношення може бути різним, що безпосередньо впливає на результати виробництва. В західній економічній літературі таке співвідношення називають операційним лівериджем. Величина операційного лівериджу безпосередньо впливає на рівень виробничого ризику. Чим нижчий цей коефіцієнт, тим менший ризик при зниженні обсягів виробництва продукції, оскільки за таких умов менше зросте собівартість одиниці продукції за рахунок підвищення в ній частки постійних витрат, ніж це мало б місце за високого коефіцієнта операційного лівериджу.

Для оцінки ефективності витрат на освоєння інновацій у сільському господарстві вважаємо за доцільне використовувати систему показників у відповідності з критеріями і видами ефективності: технологічної (урожайність, продуктивність тварин, якість продукції, витрати ресурсів, продуктивність праці), економічної (валова продукція, ціна, собівартість, рентабельність, прибуток), соціальної (заробітна плата, зайнятість, зміна умов праці, підвищення кваліфікації) і екологічної (родючість ґрунтів, вміст токсичних і канцерогенних речовин у повітрі, у паливо-мастильних матеріалах, пестицидів і інших шкідливих речовин в продукції).

У другому розділі - «Рівень виробничих витрат та аналіз їх ефективності у сільськогосподарських підприємствах» - розглянуто стан та ефективність господарювання у сільськогосподарських підприємствах Полтавській області; здійснений аналіз ефективності управління витратами в досліджуваних сільськогосподарських підприємствах та проведений CVP-аналіз для забезпечення їх фінансової стійкості.

Ситуація, що склалася в переважній більшості сільськогосподарських підприємств Полтавської області, створила несприятливі умови для подальшого їх стійкого розвитку, спираючись на самофінансування і самоокупність. За роки здійснюваної аграрної реформи помітно знизилися не тільки фінансові, а й якісні чинники економічної ефективності аграрних підприємств. Так, основний технологічний показник, що визначає економічну ефективність - урожайність сільськогосподарських культур та продуктивність тварин має негативну динаміку за рахунок зниження її в господарствах суспільного сектора.

Зниження рівня використання найважливіших чинників інтенсифікації (застосування засобів хімізації добрив, пестицидів, гербіцидів; висококласного посівного і посадкового матеріалу; належної технічної оснащеності та ін.) справляє істотний вплив на результативність виробничої діяльності, не дозволяє здійснювати ефективний розвиток сільського господарства в Полтавській області. За період 2000-2009 рр. економічна ефективність виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах залишається на низькому рівні. Рентабельність виробництва знизилась майже за всіма видами культур, крім вирощування овочів та плодів. Ще гірша ситуація по рівню рентабельності продукції тваринництва - вирощування великої рогатої худоби, овець та кіз - є збитковим, а по інших видах продукції - залишається на низькому рівні.

Проведений аналіз свідчить, що в досліджуваних сільськогосподарських підприємствах в структурі операційних витрат найбільшу питому вагу протягом періоду спостереження займали матеріальні витрати, хоча у 2009 р. порівняно із 2005 р. їхня частка зменшилась із 57,0 % до 53,4 % (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка і структура операційних витрат у досліджуваних підприємствах Полтавської області, 2005-2009 рр.

Показники	2005 р.	2007 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2005 р.
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
Матеріальні затрати	91728	57,0	121160	58,6	112554	53,4	122,7
Витрати на оплату праці	40911	25,4	55016	26,6	60294	28,6	147,4
Відрахування на соціальні заходи	7722	4,8	13598	6,6	18993	9,0	246
Амортизація	6162	3,8	7059	3,4	10686	5,1	173,4
Інші операційні витрати	14300	8,9	10049	4,9	8151	3,9	57,0
Разом	160823	100,0	206882	100,0	210678	100,0	131



У динаміці зросли усі види витрат, за винятком інших операційних. Так, найвідчутніше зросли відрахування на соціальні заходи (у 2,5 разу), а в цілому протягом досліджуваного періоду операційні витрати зросли на 31,0 % і становили 210678 тис. грн.

Повна собівартість 1 ц продукції у досліджуваних підприємствах Полтавської області збільшилася майже за всіма видами, за винятком пшениці та ячменю (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка повної собівартості 1 ц основних видів продукції у досліджуваних підприємствах Полтавської області, 2005-2009 рр., грн.

Продукція	2005 р.	2007 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2005 р.
Пшениця	63,50	74,51	62,99	99,2
Ячмінь	58,77	63,74	55,54	94,5
Гречка	116,28	123,15	401,11	345,0
Горох	83,33	75,47	105,90	127,1
Кукурудза на зерно	41,97	47,85	59,53	141,9
Соняшник	85,31	106,05	115,13	135,0
Соя	99,03	122,21	122,43	123,6
Молоко	85,04	135,24	118,52	139,4
Яловичина	709,40	966,44	1015,63	143,2
Свинина	814,00	856,45	1057,18	129,9

Так, собівартість 1 ц пшениці у 2009 р. порівняно із 2005 р. зменшилась на 0,8 %, а ячменю на 5,5 %. Це відбулося переважно за рахунок зростання урожайності цих культур у досліджуваних підприємствах. Збільшення собівартості за останні роки за всіма іншими видами продукції можна пояснити збільшенням цін на нафтопродукти, мінеральні добрива, насіння та посадковий матеріал.

Проведений нами аналіз ефективності витрат кормів у молочному скотарстві сільськогосподарських підприємств Полтавської області свідчить, що із збільшенням витрат кормів на 1 голову простежується тенденція до збільшення середньорічних надоїв молока. Разом з тим, у групі із найбільшими витратами на одну голову зростають витрати кормів на 1 ц молока та собівартість 1 ц молока і, відповідно, знижується рентабельність виробництва. Встановлено, що найбільш ефективний рівень витрат кормів на одну корову знаходиться в межах від 40 до 60 ц корм. одиниць. Зростання виробничих витрат на одну голову призводить до зростання продуктивності корів, проте це не призводить до зростання ефективності виробництва молока, а навпаки (табл. 3).

Таблиця 3. Показники впливу рівня виробничих витрат на ефективність виробництва молока у досліджуваних підприємствах Полтавської області, 2005-2009 рр.

Показники	Групи господарств за рівнем виробничих витрат на одну корову, тис. грн.	Відхилення (+/-) ІІІ групи до І
	І - до 4,5	ІІ - 4,5-7,3	ІІІ - понад 7,3
Кількість підприємств у групі	5	10	5	х
Виробничі витрати на 1 голову, тис. грн.	2,8	5,6	7,9	5,1
Середньорічне поголів'я корів, гол.	167,0	226,8	286,8	119,8
Середньорічний надій від 1 корови, ц	31,9	41,8	55,9	24,0
Собівартість 1 ц молока, грн.	89,03	134,15	141,83	52,80
Рівень рентабельності виробництва, %	48,4	4,1	3,7	-44,7

Так, у другій групі господарств собівартість додаткового центнера молока (порівняно із першою), отриманого завдяки збільшенню витрат, становить 279 грн., що значно більше від середнього рівня собівартості 1 ц молока у досліджуваних підприємствах. У третій групі господарств (порівняно із другою) даний показник становить 165 грн, що також більше середнього рівня.

Все це свідчить про низьку ефективність системи управління витратами у досліджуваних сільськогосподарських підприємствах та про необхідність її удосконалення.

У третьому розділі - «Формування ефективної стратегії управління витратами в сільськогосподарських підприємствах» - проведена розробка напрямів зниження собівартості продукції, як основної умови управління витратами; наведено шляхи удосконалення менеджменту витрат, пов'язаних з використанням земельних, матеріальних і трудових ресурсів; розроблено напрями підвищення ефективності управління витратами в сільськогосподарських підприємствах шляхом впровадження інновацій та здійснена оцінка їх ефективності.

Зниження собівартості - одне з головних джерел нагромадження, забезпечення розширеного відтворення в галузі. Воно може відбуватися за умов: скорочення витрат на виробництво при незмінному виході продукції, збільшення виробництва продукції при незмінних витратах або скорочення витрат при одночасному зростанні обсягів виробництва. Найперспективніший напрям зниження собівартості продукції - підвищення урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин, що ґрунтується на системі заходів по підвищенню економічної родючості землі і всебічної інтенсифікації виробництва.

У наш час стрімкого зростання витрат підприємствам досить важко планувати виробничу діяльність, з метою досягнення прибутку в майбутньому, тому застосування інтенсивних та енергозаощаджуючих технологій, в основі яких покладено зменшення собівартості виробництва, набувають значної актуальності. Нами запропоновано для одного із досліджуваних підприємств, а саме ДП «ДГ «Степне», з метою скорочення енергозатрат запровадити у виробництво енергозаощаджуючу технологію вирощування озимої пшениці, характерними особливостями якої є мінімальний обробіток ґрунту, кращі попередники, адаптовані пластичні сорти, диференційовані норми і терміни сівби, збалансована система удобрення та інтегрований захист рослин. Застосування такої технології вирощування озимої пшениці у досліджуваному підприємстві дасть змогу збільшити обсяг валового прибутку на виробництві даної культури на 740 тис. грн., у той час, як рівень рентабельності зросте порівняно із 2009 р. на 64,9 в. п. і становитиме 66,2 %.

Застосування ресурсозберігаючої технології виробництва соняшнику у досліджуваному нами СВК «Перше травня» на площі 200 га забезпечить значне зменшення рівня виробничих витрат в розрахунку на 1 ц продукції (табл. 4).

Таблиця 4. Економічна ефективність застосування ресурсозберігаючої технології виробництва соняшнику у СВК «Перше травня»

Показники	Існуюча технологія, 2009 р.	Ресурсозберігаюча технологія, 2012 р.	Відхилення (+;-)
Площа, га	347	200	-147
Урожайність, ц/га	14,6	25,0	10,4
Обсяг виробництва, ц	5053	5000	-53
Реалізаційна ціна, грн./ц	159,19	159,19	-
Виробнича собівартість, грн./ц	149,22	93,70	-55,52
Повна собівартість, грн./ц	159,38	103,86	-55,52
Рівень рентабельності (збитковості) виробництва, %	-0,1	53,3	53,4

За рахунок цього господарство зможе збільшити рентабельність виробництва соняшнику на 53,4 в. п., що позитивно вплине не тільки на економічну ефективність виробництва цієї продукції, а і на конкурентоспроможність підприємства в цілому.

Встановлено, що використання знижених норм висіву насіння, не тільки підвищує урожайність (адже механізм цього впливу полягає в широкому діапазоні мінливості коефіцієнта розмноження насіння, що різко підвищується - в 2-4 рази на розріджених посівах), а й скорочує витрати на насіння та посадковий матеріал. Це також, дозволяє отримати приріст врожаю близько 3-5 %, що підвищує економічну ефективність виробництва, адже зростання врожайності та скорочення витрат дає можливість більш ефективно використати заощаджені кошти.

Досліджувані сільськогосподарські підприємства, які спеціалізуються на молочному скотарстві, повинні організовувати кормовиробництво таким чином, щоб була можливість не тільки забезпечити тварин кормами, але й виробляти ці корми з мінімальної площі в безпосередній близькості від тваринницьких ферм. Інтенсифікація кормовиробництва, застосування прогресивних технологій, внесення оптимальних доз добрив дозволяють істотно скоротити витрати на виробництво кормів, транспортні витрати з їх доставки до місць переробки і споживання. При організації кормової бази для молочних ферм необхідно належну увагу приділяти не лише збільшенню виробництва кормів, але й підвищенню їх якості. Дослідження показують що використання кормів низької якості, не збалансованих за поживними речовинами, призводить до їх перевитрат на одиницю продукції і у цілому до зниження ефективності виробництва.

Важливим напрямом зменшення собівартості виробництва продукції тваринництва є збалансування кормового раціону. Саме для цього з кормів, наявних у досліджуваному нами СВК «Перше травня», нами складений кормовий раціон для свиней, який задовольнятиме їх потреби у поживних речовинах та має мінімальну вартість. Так встановлено, що мінімальна вартість потрібної кормосуміші, що забезпечить максимальний приріст ваги свиней в живій масі (400-500 г середньодобового приросту), становить 4,94 грн.

Використовуючи метод оптимізації структури посівної площі, нами визначено для СВК «Перше травня» на 2012 р. оптимальні площі посівів, що забезпечать максимальний дохід підприємству.

У результаті побудови імітаційної моделі засобом «Подбор параметра» в середовищі MS Excel, досліджено вплив окремих факторів (обсяг виручки від реалізації, собівартості реалізованої продукції, інших операційних доходів, інших доходів та інших витрат) на зміну чистого прибутку за рахунок управління у СВК «Перше травня». Так, щоб отримати чистий прибуток у розмірі 3750 тис. грн., необхідно провести кориґування наступних показників:

- збільшити виручку від реалізації на 31,4 в. п. або 1842,5 тис. грн. При цьому податок на додану вартість становитиме 1285,6 тис. грн., чистий дохід - 6428,1 тис. грн., валовий прибуток - 4111,0 тис. грн., прибуток від операційної діяльності - 3925,0 тис. грн., а прибуток від звичайної діяльності - 3750,0 тис. грн.;

- зменшити собівартість реалізованої продукції або інші витрати на 3070,8 тис. грн. Це забезпечить зміну таких фінансових показників, як валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності та прибуток від звичайної діяльності, у другому - прибуток від звичайної діяльності;

- збільшити суму інших операційних доходів або інших доходів на 1085,6 тис. грн. до 1854,1 тис. грн. та 1123,1 тис. грн. відповідно. У першому випадку це забезпечить зміну обсягу фінансового результату від операційної та звичайної діяльності, у другому - від звичайної діяльності.

З метою створення об'єктивних умов для розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві нами розроблено проект створення регіонального інноваційного центру та механізму його функціонування на прикладі агропромислового комплексу Полтавської області.

Головним структурним елементом Центру є науково-технологічний парк «Агроекобіопродукція», який запропоновано створити на базі Полтавської державної аграрної академії за участю зацікавлених виробничих підприємств, що здатні впроваджувати новітні технології для виробництва екологічної агробіопродукції з найменшими витратами.

У галузі рослинництва інновації, направлені на зниження собівартості продукції, повинні проявлятися шляхом застосування нових сортів і гібридів рослин. Так, застосування нового гібриду кукурудзи на зерно у ДП «СП «Ювілейне» на площі посіву 350 га (як встановлено нами за допомогою методу оптимізації структури посівної площі), дасть змогу збільшити урожайність культури з 63,7 до 94,2 ц/га, що при незмінних витратах раніше використовуваних ресурсів та додаткових витратах на насіннєвий матеріал у розмірі 350 грн./га, та отримати додатково 18956 ц продукції.

Крім того, від даного заходу підприємство отримає економічний ефект у сумі 566,8 тис. грн.



ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення важливого наукового завдання підвищення ефективності виробництва у сільськогосподарських підприємствах шляхом формування стратегії управління витратами.

Результати дослідження дали змогу дійти таких висновків:

1. Стратегічне управління витратами підприємства є одним із головних шляхів забезпечення розвитку сільськогосподарського підприємства та підвищення конкурентоспроможності його продукції. Управління витратами можна визначити як взаємопов'язаний комплекс робіт, які формують і впливають на процес виникнення та поведінку витрат під час здійснення господарської діяльності й спрямовані на досягнення оптимального їх рівня у всіх підсистемах підприємства. Метою стратегічного управління витратами є довгострокове забезпечення економічної ефективності підприємства за умов впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на рівень та поведінку витрат, оскільки ці чинники можуть мати як позитивний, так і негативний вплив.

2. Встановлено, що формування моделі стратегічного управління витратами необхідне не тільки для забезпечення стабільності та економічного розвитку підприємства у конкурентному ринковому середовищі, а і досягнення його стратегічної мети. Аналіз ефективності моделі стратегічного управління витратами необхідно здійснювати за збалансованою системою показників. Побудова схеми показників оцінки ефективності стратегічного управління витратами має грунтуватися на аналізі стратегічних цілей і моделей поведінки підприємства на ринку, а також на аналізі загального ланцюжка цінностей та ланцюжка формування цінностей всередині підприємства. Найчастіше для оцінки ефективності управління використовують фінансово-економічні показники, такі, як: приріст доходу або прибутку, рівень рентабельності виробництва, темпи зниження витрат, дисконтовану суму чистого грошового потоку, рентабельність власного капіталу підприємства тощо.

3. Доведено, що, перейшовши на застосування методики CVP-аналізу при управлінні витратами, підприємства одержать вагомий аналітичний інструментарій, необхідний для раціонального розподілу дефіцитних фінансових ресурсів серед вже наявних та запланованих видів сільськогосподарської продукції. При цьому, в менеджерів буде більше часу, щоб своєчасно диверсифікувати виробничу діяльність, або, навпаки, звузити її до монокультурної спеціалізації, що в умовах тривалих виробничих циклів в АПК є перевагою в конкурентному ринковому середовищі. Крім того, сільськогосподарські підприємства, впроваджуючи систему «CVP» в операційну діяльність, значно знизять ймовірність настання негативних обставин, пов'язаних із надвиробництвом продукції та наслідковим неконтрольованим входженням у «зону» збитків.

4. Трансформаційна економіка України визначила негативні аспекти формування агропромислового комплексу регіону: штучний відрив фінансової системи від сільськогосподарського виробництва, недосконала кредитна та податкова політика, низька платоспроможність сільськогосподарських товаровиробників, висока кредиторська заборгованість з основної діяльності підприємств, обмежений обсяг їх обігових коштів. За роки здійснюваної аграрної реформи помітно знизилися не тільки фінансові, а й якісні чинники економічної ефективності виробництва в цілому та ефективності управління витратами у сільськогосподарських підприємствах Полтавської області зокрема.

5. Встановлено, що, виходячи з наявного виробничого потенціалу та фінансових можливостей окремого сільськогосподарського підприємства, може бути запропонований методичний підхід до нормування виробничих ресурсів, який дає змогу обрати оптимальну технологію вирощування по кожній сільськогосподарській культурі, щоб раціонально скомбінувати наявні ресурси з метою мінімізації витрат.

6. Перехід у найближчі строки на інтенсивні та енергоощаджуючі технології вирощування сільськогосподарських культур значною мірою відобразяться на підвищенні економічної ефективності виробництва і, головне, на основі запропонованих технологій сільськогосподарські підприємства можуть скоротити виробничі витрати, зменшити собівартість виробництва одиниці продукції, адже впровадження у виробництво нових раціональних та агрономічно обгрунтованих методів ведення виробництва - основна складова успіху менеджменту витрат.

7. Встановлено, що підвищення ефективності управління витратами у сільському господарстві можливе лише при використанні інновацій. З метою створення об'єктивних умов для розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві, розроблено проект створення на прикладі агропромислового комплексу Полтавської області регіонального інноваційного центру та механізму його функціонування. Головним структурним елементом Центру є науково-технологічний парк «Агроекобіопродукція», який запропоновано створити на базі Полтавської державної аграрної академії за участю зацікавлених підприємств.

8. Одним із практичних напрямів запровадження інновацій у сільському господарстві, направлених на зменшення собівартості виробництва одиниці продукції, є використання нових сортів рослин та порід тварин. Для збільшення валових зборів зернових у досліджуваному нами СВК «Перше травня» доцільно використовувати високоврожайні сорти, що не тільки збільшують урожайність, а і сама продукція є більш якіснішою. Так, застосування нового сорту озимої пшениці на площі посіву 350 га дозволить збільшити урожайність культури з 27,3 до 53 ц/га, що при незмінних витратах раніше використовуваних ресурсів та додаткових витратах на насіннєвий матеріал у розмірі 450 грн./га дасть змогу отримати додатково 9896 ц зерна. Економічний ефект від даного заходу становитиме 350,2 тис. грн.

9. У галузі молочного скотарства серед інновацій запропоновано застосування кормозмішувача та нового холодильного устаткування. Понесені додаткові витрати у галузі молочного скотарства ДП «ДГ «Степне», дозволить підприємству додатково отримати 524,8 тис. грн. прибутку. При цьому, на основі застосування кормозмішувача та оптимізації кормового раціону, надій у розрахунку від однієї корови зросте на 5 ц за рік. Ціна реалізації термостійкого молока високої якості буде вищою на 28,23 грн. / ц, навіть без урахування ринкового зростання цін, яке спостерігається у 2010 р.

10. При управлінні витратами велика увага повинна приділятися застосуванню сучасних ЕОМ, прикладних програм та методам математичного моделювання при розв'язанні проблем виробничого, фінансового, організаційного та іншого характеру, які виникають у процесі діяльності. Важливе місце при оптимізації витрат виробництва продукції в аграрних підприємствах займає удосконалення планово-економічної роботи, яка активно впливає на формування собівартості та сприяє зниженню її рівня. Головними засобами при цьому виступають: науково обґрунтоване формування витрат з використанням системи прогресивних норм і нормативів, систематичний контроль за використанням виробничих ресурсів та коштів на основі використанням ЕОМ і комп'ютерної техніки. Використовуючи метод оптимізації структури посівної площі, нами визначено для СВК «Перше травня» на 2012 р. оптимальні площі посівів, які забезпечать максимальний дохід підприємству. Так, для досягнення максимальної сумарної валової продукції, яка становитиме 2483,9 тис. грн., необхідно 350 га відвести під пшеницю, 105 га під ріпак, 350 під кукурудзу на зерно та 200 га під ячмінь. Додаткова валова продукція при раціональному плануванні посівних площ на основі методу оптимізації структури посівної площі становитиме 384,0 тис. грн.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мокієнко Т.В. Наукові основи формування ефективної стратегії управління витратами на сільськогосподарських підприємствах / Т.В. Мокієнко // Економіка: проблеми теорії та практики. - Випуск 261. - Том V. - 2010. - С. 1283-1294.

2. Мокієнко Т.В. Ефективність витрат на оплату праці у сільськогосподарських підприємствах та напрями її підвищення / Т.В. Мокієнко // Економіка: проблеми теорії та практики. - Випуск 263. - Том ІV. - 2010. - С. 1069-1075.

3. Мокієнко Т.В. Аналіз ефективності управління витратами виробництва продукції рослинництва у сільськогосподарському підприємстві / Т.В. Мокієнко // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. - Випуск 104. - 2010. - С. 239-245.

4. Аранчій В. І. Собівартість продукції та шляхи її зниження як головна умова ефективної стратегії управління витратами / В. І. Аранчій, Т.В. Мокієнко // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. - Випуск 105. - 2010. - С. 34-39. (Особистий внесок - розроблено перспективні напрями зниження собівартості сільськогосподарської продукції).

5. Мокієнко Т.В. Аналіз ефективності витрат у молочному скотарстві / Т.В. Мокієнко // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). - № 4 (12). - 2010. - С. 204-211.

6. Мокієнко Т.В. Підвищення прибутковості аграрного підприємства шляхом менеджменту витрат / Т.В. Мокієнко // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. - Випуск 1. - Том 1. Економічні науки. - 2010. - С. 154-159.

7. Мокієнко Т.В. Управління витратами у системі стратегічного менеджменту підприємства / Т.В. Мокієнко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - № 2. - 2010 - С. 205-207.

8. Мокієнко Т.В. Проблема формування собівартості продукції та визначення резервів її зниження / Т.В. Мокієнко // Перспективні напрями розвитку галузей АПК і підвищення ефективності наукового забезпечення агропромислового виробництва : Матеріали ІІ-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених 15-16 вересня 2010 р. - Тернопіль : ТІ АПВ НААНУ, 2010. - С. 312-314.

9. Мокієнко Т.В. Стратегічне управління витратами / Т.В. Мокієнко // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи». Том 2. - Харків : ХНТУСГ, 2010. - С. 142-144.

10. Мокієнко Т.В. Можливості застосування CVP-аналізу в сільськогосподарських підприємствах / Т.В. Мокієнко // Економіка і підприємництво : організаційно-методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу : Збірник наукових праць. - Випуск 9. - Том 1. - Полтава : РВВ ПДАА. - 2011. - С. 9-13.

Размещено на Allbest.ru