маркетинговий праця контроль

У змісті організації праці, виходячи з особливостей розв'язуваних задач, виділяють такі елементи:

поділ і кооперація праці, що передбачає поділ праці за систематизованими трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також відповідне групування і комбінування працівників у колективи;

нормування праці, яке передбачає ретельний розрахунок витрат праці на виробництво продукції і послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

організація та обслуговування робочих місць включає їх раціональне планування й оснащення, ефективну систему обслуговування робочих місць;

організація підбору персоналу і його розвиток;

усунення шкідливості виробництва, наднормативних фізичних, психологічних та емоційних навантажень;

ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці і відпочинку;

раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;

планування й облік праці;

мотивація праці;

зміцнення дисципліни праці.

При розвитку матеріально-технічної бази виробництва і підвищеній культурно-технічного рівня працівників відбуваються зміни і в організації праці. Механізація, застосування нових видів енергії і матеріалів для виготовлення нових видів товарів змінюють якісний зміст трудових процесів і, відповідно, потребу в кількості працівників, їх професійному та кваліфікаційному складі. Все це приводить до змін в організації праці.

Складність та різноманітність управлінських задач і засобів, які необхідні для їх реалізації, великі обсяги інформації та інші чинники організаційного управління висувають серйозні вимоги до організації робочих місць керівників, до техніки інформаційного обслуговування, засобів механізації та автоматизації управлінської праці [2, с. 108].

Велике значення має організація робочого місця та умов праці робітників апарату управління для ефективності менеджменту персоналу в організації. Дослідження продемонстрували, що за рахунок цих факторів, які реалізуються з обліком вимог ергономіки, психофізіології, сангігієни та технічної естетики, продуктивність праці може підвищуватися на 50%.

Організація робочого місця - це система заходів з оснащення робочого місця засобами і предметами праці та їх функціонального розміщення. Раціональна організація робочих місць керівників передбачає правильне їх планування, укомплектування меблями та необхідними засобами організаційної техніки, канцелярським приладдям та іншим допоміжним обладнанням.

Раціональна організація робочого місця і створення найкращих умов праці для персоналу включає комплекс таких основних проблем:

планування робочих місць на основі вивчення та аналізу технології виконання основних видів робіт і потоків інформації в організації;

розміщення меблів і обладнання на робочих місцях, виходячи з функцій та складу робіт, що виконуються кожним робітником, і максимального зниження фізичних зусиль при виконанні робіт;

ефективне використання робочої площі з урахуванням вимог робочого процесу, експлуатаційних характеристик обладнання та оптимальних умов праці.

Особливістю праці керівника є велика вага розумових (творчих і логічних) операцій. Це визначає особливі вимоги до організації робочих місць управлінського персоналу. На підвищення продуктивності праці сприятливо впливає шумовий, температурний та режим вологості, достатнє освітлення, раціонально організоване та обладнане робоче місце, яке оснащене сучасними засобами офісної та обчислювальної техніки.

Особливу увагу слід приділити організації праці в кабінеті. Зовнішній вигляд кабінету залежить від багатьох чинників: стать керівника, вік, характер, звички, особливості роботи. Крім того, загальний вигляд робочого місця керівника має значення не лише для нього, а й для персоналу, вірність та довіру якого необхідно завойовувати різними засобами, а також довіру з боку ділових партнерів. Таким чином, робоче місце керівника пов'язане з формування іміджу та ділової репутації організації [5, с. 138].

Дослідниками сформульована велика кількість принципів щодо оформлення будь-якого офісу. Основними з них є такі:

меблі, оргтехніка, освітлювальні прилади і канцелярське приладдя повинні бути витримані в єдиному стилі;

розміри приміщення повинні відповідати розмірам та кількості

необхідних у кабінеті предметів;

освітлення має бути достатньо для роботи;

приміщення повинно бути шумоізольованим;

необхідно приділити увагу декоративному оформленню кабінету (квіти, картини тощо);

кабінет має бути зручним для керівника та відвідувачів;

меблі повинні бути виготовлені з екологічно чистого матеріалу та

розташовані з урахуванням оптимальності і зручності.

Керівникові на робочому столі необхідно мати дві папки: «До виконання» та «Виконано». Це значно зменшить ризик забути хоч і про незначні справи, але такі, що потребують виконання.

До комплекту меблів для обладнання робочого місця керівника повинні входити: письмові столи, допоміжні столи і тумби, які призначені для зберігання необхідних матеріалів, крісла, стільці офісного типу, шафи звичайного типу або спеціальні.

Робоче місце - це зона трудової діяльності одного або кількох виконавців, яка оснащена необхідними засобами для виконання посадових обов'язків.

Найбільш характерною для робочого місця керівника є Т-подібне планування, коли до робочого столу перпендикулярно ставиться додатковий стіл для проведення нарад. Використовування офісного крісла забезпечує зручність користування засобами зв'язку.

Відповідно до діючих норм площа службових приміщень встановлюється у розрахунку не менше ніж 4 м² на одного робітника. Виходячи з раціональної структури та затвердженого штатного розкладу організації, вирішується питання про найзручніше розміщення робітників та розподіл площі між відділами пропорційно їх чисельності та з урахування необхідного між ними зв'язку.

Раціональна організація управлінської праці пов'язана з правильним плануванням та розміщенням приміщень. Так, відділи, пов'язані з прийманням відвідувачів (відділ кадрів, каса, відділ праці та заробітної плати й ін.), слід розміщувати біля входу у будинок, суміжні відділи мають розміщуватися поруч.

Велике значення потрібно приділити технічному оснащенню робочих місць офісною технікою - комп'ютерами, принтерами, моніторами, автовідповідачами, факсами, засобами зв'язку.

Вибір моделі комп'ютера та іншої офісної техніки здійснюється, виходячи з критеріїв якості, швидкості, доступної вартості. Це стосується і факсів, перед придбанням яких необхідно ознайомитися з інструкцією, приділити увагу можливостям апарата, провести порівняння потреб з витратами на купівлю. Всі засоби оргтехніки повинні розміщатися таким чином, щоб забезпечити легкий доступ до них [16, с. 153].

Крім вищеозначених, слід також наголосити на існуючих технічних засобах обробки документів (вхідної та вихідної інформації), засобах їх зберігання, руху, доведення до виконавців. За функціональним призначенням виділяють:

засоби обробки документів - обладнання, прилади для фальцовки, сортування, датування, реєстрації, адресування, а також машини для знищення непотрібних документів;

засоби зберігання, пошуку і транспортування документів - картотеки, перфокарти, ручні візки, пневматична та електромагнітна пошта.

Стандартний комплект технічних засобів, організаційної техніки і канцелярського приладдя для оснащення робочого місця може включати: комп'ютер, комутатор керівника, годинник електронний настільний, приладдя канцелярське, папки, лотки для документів, ділові блокноти, ручки, маркери, олівці в наборі та ін.

Якщо організація робочого місця не відповідає існуючим вимогам, слід розробити заходи, які були б спрямовані на підвищення ефективності праці керівників та підлеглих, на охорону їх здоров'я шляхом створення якісного освітлення, збереження необхідної чистоти, вологості і температури повітря, уникнення шуму, встановлення правильного режиму праці та відпочинку, а також на основі застосування сучасних засобів оргтехніки.

Так, службові приміщення повинні мати натуральне освітлення, яке здійснює позитивний вплив на людину. Для забезпечення розсіювання світла при недостатній яскравості світильників рекомендовано використовувати люмінесцентні лампи типу ЛБ та ЛХБ. Світло має падати на робоче місце поверхні столу та засобів оргтехніки зліва та спереду під кутом променів понад 50° від горизонтальної лінії огляду. Освітлення робочих місць може бути загальним (світильники встановлені на стелі) або місцевим (настільні лампи).

Згідно з діючими нормами температура у службових приміщеннях повинна бути у межах 18-20°С, відносна вологість повітря у зимовий період 45-50%, а у літній - 50-55%.

Поліпшенню вмісту повітря, зниженню психологічної та зорової стомлюваності робітників сприяє розміщення у службових приміщеннях композицій з квітів.

Рівень шуму, що проникає до службових приміщень, визначається згідно з діючими нормами - не більше ніж 40 дБ. Поняття шуму включає всі акустичні явища, які впливають на стан здоров'я людини. Знизити рівень шуму можна за рахунок звукоізоляції стін, підлоги, вікон за допомогою акустичних перегородок, поролонових килимків для друкарських машинок [9, с. 204].

Режим праці та відпочинку робітників регламентується правилами внутрішнього трудового розпорядку, які повинні розроблятися згідно з діючим законодавством про працю. В них визначається початок та закінчення робочого дня, час перерви на обід та короткочасний відпочинок протягом дня. Співробітникам, робота яких пов'язана з довгочасним перебуванням на робочому місці, треба надавати кілька 5 - 8-хвилинних перерв (бажано через кожні дві години роботи).

Одним з сучасних технічних засобів, що сприяють удосконаленню умов праці керівника, є автоматизовані робочі місця (АРМ).

Автоматизоване робоче місце являє собою програмно-технічний комплекс, який включає технічні та програмні засоби, інформаційне і методичне забезпечення для вирішення задач користувача безпосередньо на його робочому місці у режимі діалогу з ЕОМ. Технічною основою АРМ можуть бути персональні комп'ютери. Основою інформаційного забезпечення АРМ керівника є бази даних, які містять нормативно-довідкову та оперативну інформацію, необхідну на робочому місці.

За допомогою АРМ керівник може вирішувати такі основні задачі:

отримання довідок про основні показники, які характеризують поточний стан діяльності об'єкта управління;

аналіз роботи об'єкта управління та виявлення відхилень від плану;

інформаційна підтримка прийняття рішень різного характеру;

збирання інформації для прийняття індивідуальних та групових рішень.

2. Методи аналізу організації праці

Для забезпечення високої ефективності виробництва, що є основою конкурентоздатності підприємництва в ринкових умовах, вкрай важливо оптимізувати витрачання всіх видів задіяних ресурсів: живої та уречевленої праці (сировини, матеріалів, енергії, обладнання тощо).

Першим кроком на шляху до оптимізації витрачання ресурсів є нормування, тобто науково обґрунтоване визначення кількості ресурсів, об'єктивно необхідних для ефективного підприємництва за наявного рівня розвитку продуктивних сил.

Одним із основних методів аналізу організації праці є нормування праці.

Нормування праці - це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування праці - це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм у відповідності з особливостями технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування в зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності [1, с. 188].

Суттєво важливою є наукова обґрунтованість норм. Норма встановлює саме необхідні витрати та результати праці. Наукове обґрунтування норм вимагає врахування технічних і технологічних можливостей виробництва, особливостей застосовуваних предметів праці, використання прогресивних форм, прийомів і методів роботи, фізіологічне виправдану інтенсивність і нормальні умови праці.

Отже, об'єкти нормування праці дуже різноманітні й складні. Вони вимагають застосування складних і трудомістких методів аналізу для встановлення науково обґрунтованих норм.

Для контролю за витратами робочого часу на підприємстві за допомогою методів технічного нормування розробляють норми виробітку, норми часу та норми обслуговування.

Норма часу - це максимальні витрати часу на виконання окремої операції у виробничому процесі або на одиницю певної роботи.

Норма виробітку - це кількість продукції, яку здатний виробити робітник за одиницю часу.

Норма обслуговування визначається кількістю одиниць обладнання, які здатний обслуговувати один робітник протягом робочої зміни, або чисельністю робітників, які обслуговують один агрегат.

Між нормою виробітку (НВ) та нормою часу (НЧ) існує зворотно пропорційна залежність:

де ДНЧ - зміна норми часу, %;

ДНВ - зміна норми виробітку, %.

На підприємствах, де неможливо розрахувати обсяг продукції для кожного окремого робітника, застосовують норми обслуговування (потокові лінії, електростанції, мартенівські печі та ін.).

Норми часу, норми виробітку та норми обслуговування слід розробляти та встановлювати з урахуванням рівня технології, передбачати ефективне використання робочого часу зміни, раціональне використання потужності обладнання та сприяти підвищенню продуктивності праці робітників. Норми витрат праці динамічні, вони змінюються залежно від зміни технічного рівня виробництва, умов праці і рівня її організації. Тому з метою підвищення продуктивності праці при заміні техніки і технології виробництва норми переглядаються у бік їх підвищення.

Розрахунок норм виробітку та часу здійснюється з використанням часу тривалості робочої зміни та тривалості його складових. Тому кожній складовій потрібно дати стандартне визначення.

Робочий час зміни (Тзм) складається з підготовчо-заключного (Т_пз) та штучного часу (t_шт).

Підготовчо-заключний час (Т_пз) - це витрати часу робітником на ознайомлення із завданням на зміну отримання технологічної карти для його виконання, наряду, інструкцій, оформлення та здачу до ВТК готової продукції. Цей час розраховують один раз на всю партію продукції. У потоковому виробництві ці витрати часу відсутні.

Норма штучного часу складається з основного (t_ос) та допоміжного часу (t_д), часу на технічне обслуговування місця (t_то), часу організаційного обслуговування (t_oo), часу регламентованих перерв (t_рп) та ін. [6, с. 128].

Основний час (час виконання технологічних операцій) - це час протягом якого змінюють форму, розміри та зовнішній вигляд сировини з метою перетворення її на готову продукцію. Технологічні операції можуть виконуватися ручним, машинно-ручним, машинним та апаратурним способом.

Допоміжний час - це час, який витрачається на здійснення допоміжних операцій (закріплення заготовки на верстаті, підготування інструменту тощо). Сума основного та допоміжного часу становить оперативний час роботи (t_on).

Час технічного обслуговування робочого місця (t_см) - це час, що витрачається для організації робочого місця, догляду за ним протягом робочої зміни, заміну інструментів, регулювання і змащення обладнання.

Час регламентованих перерв (t_рп) - це час на відпочинок робітника протягом зміни; він становить 6-8% від її тривалості.

Час перерв незалежних від робітника (t _nн) - це час, пов'язаний з відсутністю матеріалів, електроенергії, технологічних карт, тобто з неналежним рівнем організації праці.

Час перерв залежних від робітника - це час, втрати якого спричинені незадовільною трудовою дисципліною робітника.

Час активного спостереження за показаннями приладів та параметрами працюючого обладнання (t_ак) - це час, протягом якого робітник контролює роботу обладнання протягом робочої зміни.

Час переходів (tn) - це час, який витрачає робітник на обслуговування кількох одиниць обладнання протягом зміни.

Час ручних робіт при експлуатації обладнання (t_ер)

Час на фізіологічні потреби (t_фп).

Використовуючи наведену класифікацію витрат часу зміни, можемо розрахувати норму виробітку, норми часу та обслуговування за формулами:

де t_о - оперативний час на виробництво одиниці продукції.

Під продуктивністю праці розуміють її ефективність. Сутність ефективності полягає в тому, що однакова кількість живої конкретної праці протягом визначеного часу роботи, залежно від умов виробництва, дає різні результати. Щоб усвідомити поняття продуктивності праці, потрібно врахувати наступне:

- категорія «продуктивність праці» пов'язана з живою конкретною працею. Це означає, що її ефективність можна порівнювати лише при виробництві однакових споживчих вартостей. Наприклад, можна порівняти та зробити відповідні висновки щодо продуктивності праці працівників двох цукрових заводів. Але, порівнявши її з підприємствами двох різних галузей, можемо зробити висновок тільки щодо динаміки їх продуктивності праці;

- продуктивність праці залежить від особливостей виробництва, насамперед від технічного рівня та рівня організації виробництва [3, с. 100]. Підприємство з високим рівнем механізації та автоматизації виробничих процесів матиме вищу продуктивність праці робітників, ніж те, яке використовує ручну працю;

- рівень продуктивності праці визначається обсягом продукції, яку виробляє один середньообліковий працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, рік):

де ПП - продуктивність праці, т, грн.;

О_в - виробництво продукції за одиницю робочого часу, т, грн.:

Ч_{серед.обл} - середньооблікова чисельність працівників, осіб. Показник, обернений продуктивності праці, характеризує трудоємність продукції.

Узагальненим показником продуктивності праці на підприємстві є обсяг виробленої продукції одним середньообліковим працівником:

Продуктивність праці розраховують у натуральних та грошових одиницях. Існує два показники продуктивності праці у грошових одиницях. Перший приведений у формулі, а другий розраховують, використовуючи показника умовно чистої продукції:

де ВП - вироблена продукція, грн.;

MB - матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.

Розрахунки продуктивності праці ремонтного персоналу підприємства ґрунтуються на нормах виробітку або нормах часу.

Рівень продуктивності праці робітників складського і транспортного господарств розраховують обсягом навантажувально-розвантажувальних робіт та обсягом перевезених вантажів.

У норму часу входить тільки нормований час. Вона складається з таких елементів:

Нч = Т_оп + Т_об + Т_цоп +Т_пр +Т_пз

де Нч - технічно обґрунтована норма часу на виготовлення одиниці продукції;

Т_оп - затрати оперативного часу;

Т_об - витрати часу на обслуговування робочого місця;

Т_цоп - перерви на відпочинок і особисті потреби;

Т_пр - регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;

Т_пз - витрати підготовчо-завершального часу.

Усі складові частини норми часу подаються в одному масштабі вимірювання (хвилинах, годинах).

В умовах масового виробництва підготовчо-завершальний час не враховують під час розрахунку норми часу, оскільки питома вага цієї категорії затрат часу в загальному балансі робочого часу незначна. Тому склад норми часу в масовому виробництві збігається зі структурою норми штучного часу.

В умовах серійного й одиничного виробництва до складу норми часу включають підготовчо-завершальний час у тій кількості, в якій він припадає на кожну одиницю заготовок або деталей певної партії. У цьому випадку норму часу розраховують за формулою:

де Н_ч - норма часу;

п - кількість виробів у партії, шт.;

Т_шт - норма штучного часу, хв.;

Т_пз - норма підготовчо-завершального часу на партію.

Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і статистичних звітних даних. Вони звичайно бувають заниженими, легко перевиконуються навіть за низької продуктивності праці, приховують недоліки в організації праці і виробництва.

Розглянемо приклад аналізу організації праці на конкретному підприємстві.

ТОВ «ПРмаркет» - юридична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності у сфері оптової торгівлі продуктами харчування.

Підприємство створене у 1998 році та активно працює на українському ринку, пропонуючи споживачам високоякісну продукцію.

Серед основної продукції підприємства: йогурти «Fruttis», чай «Батік», мінеральна вода «Поляна Купель», соки, макаронні вироби тощо.

Для здійснення аналізу системи управління на підприємстві, перш за все, необхідно дослідити основні показники, що характеризують господарську діяльність підприємства.

В табл. представлено аналіз основних показників діяльності підприємства за 2005-2007 pp. Аналіз показує, що на підприємстві спостерігається тенденція до нерівномірної зміни кількості проданої продукції а, відповідно, і виручки від реалізації та витрат з продажу. Так, в 2007 році відбувався значний стрибок в кількості проданих консервів (на 12365 тис. шт. або 2117,13% більше, ніж в 2006 році), хоча в цілому в 2007 році в порівнянні до 2005 року кількість змінилася на 12289 тис. шт. або на 1883,6%.

Відповідно до нерівномірної зміни кількості проданих консервів так само за досліджувані періоди змінювалася і виручка від реалізації продукції: якщо в 2006 році в порівнянні до попереднього періоду вона зменшилася на 183,70 тис. грн. або 8,43%, то в 2007 році в порівнянні з 2006 роком збільшилася на 6651,83 тис. грн. В порівнянні з 2005 роком в 2006 році відбулося збільшення обсягів виручки від реалізації продукції на 6468,13 тис. грн. або 396,85%.

Негативним моментом є те, що збільшуються витрати зі збуту продукції, хоча це збільшення також відбувається нерівномірно.

Відповідно обсяг отриманого підприємством прибутку збільшувався в 2006 році, але знову скорочувався в 2007 році, хоча в цілому в порівнянні з 2005 роком в 2007 році обсяг отриманого прибутку зменшився на 1682,57 тис. грн.

Дослідимо організацію процесу управління в цілому та безпосередньо управління персоналом на підприємстві. Перш за все, слід проаналізувати організаційну структуру управління.

Організація контролю за діяльністю підприємства та його структурних підрозділів дає змогу не лише проконтролювати усі сторони роботи підприємства, але і здійснити пошук шляхів підвищення ефективності діяльності ТОВ «ПРмаркет».

Таким чином, діяльність ТОВ «ПРмаркет» завдяки проведенню контрольних процедур набуває злагодженого характеру.

3. Шляхи покращення організації праці та контролю на основі маркетингових досліджень

У результаті виконаної курсової роботи можна зробити теоретичні та практичні висновки та пропозиції.

Пошук нових, ефективних шляхів становлення ринкових відносин висуває в якості першочергового завдання здійснення демонополізації народного господарства, розвитку нових форм господарювання та власності, створення підприємств, спроможних випускати високоякісну продукцію і бути конкурентоспроможними як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Становлення цивілізованого ринку висуває нові вимоги до підприємств при визначенні їх стану, формуванні методів ефективної роботи в умовах конкурентного середовища.

На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

Організація праці - це сукупність процесів і дій встановлення чи удосконалення порядку здійснення трудового процесу і пов'язаних з ним взаємозв'язків працівників між собою та із засобами виробництва.

Велике значення має організація робочого місця та умов праці робітників апарату управління для ефективності менеджменту персоналу в організації. Дослідження продемонстрували, що за рахунок цих факторів, які реалізуються з обліком вимог ергономіки, психофізіології, сангігієни та технічної естетики, продуктивність праці може підвищуватися на 50%.

ТОВ «ПРмаркет» - юридична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності у сфері оптової торгівлі продуктами харчування.

Аналіз основних показників діяльності підприємства за 2005-2007 pp. показує, що на підприємстві спостерігається тенденція до нерівномірної зміни кількості проданої продукції а, відповідно, і виручки від реалізації та витрат з продажу. Так, в 2007 році відбувався значний стрибок в кількості проданих консервів (на 12365 тис. шт. або 2117,13% більше, ніж в 2006 році), хоча в цілому в 2007 році в порівнянні до 2005 року кількість змінилася на 12289 тис. шт. або на 1883,6%.

Виділення у складі організаційної структури ТОВ «ПРмаркет» окремого структурного підрозділу з організації маркетингових досліджень вимагає обґрунтування доцільності здійснення даних заходів.

Для визначення доцільності створення підрозділу ТОВ «ПРмаркет» було проведене анкетне опитування думок провідних експертів.

Для проведення аналізу доцільності створення окремого підрозділу ТОВ «ПРмаркет» виділимо п'ять пропозицій: формування відділу маркетингових досліджень зі складу працівників підприємства, запрошення на постійну роботу кваліфікованих працівників, паралельна робота найнятих на контрактній основі працівників та кваліфікованих працівників ТОВ «ПРмаркет», невидокремлювання відділу зі складу організаційної структури, організація роботи кваліфікованих експертів на контрактній основі.

У ході виконаних аналітичних розрахунків встановлено, що найбільш переважаючою пропозицією є організація роботи кваліфікованих експертів на контрактній основі.

ТОВ «ПРмаркет» запланувало створення відділу маркетингових досліджень на 4 робочі місця, одне з яких комп'ютеризоване. Загальні витрати на упорядкування приміщення відділу та організацію робочих місць працівників та зберігання даних складають 27190 грн. Щомісячні витрати при цьому становитимуть 4200 грн., з яких 2200 грн. - оплата праці працівників та 2000 грн. витрат на поточне обслуговування.

Список використаних джерел