Размещено на http://www.allbest.ru/

Технологічний університет поділля

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Трансформація організаційних структур управління підприємствами (на прикладі автотранспортних послуг)

Бобровник Валентина Мирославівна

Хмельницький 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі обліку та аудиту Технологічного університету Поділля (м. Хмельницький) Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Войнаренко Михайло Петрович, Технологічний університет Поділля (м. Хмельницький) Міністерства освіти і науки України, проректор з навчальної роботи.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Шинкаренко Володимир Григорович, Харківський державний автомобільно-дорожній технічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент Сокирник Ірина Володимирівна, Технологічний університет Поділля (м. Хмельницький) Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту.

Провідна установа: Інститут економіки НАН України (м. Київ), відділ соціальної сфери, доходів і рівня життя.

Захист відбудеться “15” квітня 2003 року о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 Технологічного університету Поділля (м. Хмельницький) Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Технологічного університету Поділля (м. Хмельницький) Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 110.

Автореферат розісланий 14.03 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 кандидат економічних наук, доцент Н.В. Скринник

1. Загальна характеристика роботи

автотранспортний послуга управління бізнес

Актуальність теми дослідження. Трансформація економічної системи до ринкової моделі господарювання зумовлює появу принципово нових задач у галузі управління, які спрямовані на активний пошук теоретичних, методологічних та практичних рекомендацій щодо розробки ефективного механізму функціонування основної структуроутворюючої ланки економіки - підприємства. У свою чергу, формування постіндустріальних тенденцій розвитку економіки, зміна у структурі попиту, загострення конкурентної боротьби передбачають зміну цільової орієнтації суб'єктів господарювання, розробку нової стратегії розвитку, а це, в свою чергу, перетворює управління в неперервний у часі процес інформаційних комунікацій і взаємодій між окремими структурними підрозділами підприємства. Тобто, індикатором життєдіяльності і ефективності підприємства виступає його організаційна структура, яка забезпечує одночасно і стійкість, і динамічність системи управління, що у певній мірі висуває особливі вимоги щодо принципів її формування, напрямків розвитку, критеріїв оцінки.

Питання загальної організації системи та структури управління підприємствами викладені у працях зарубіжних вчених М.Альберта, І.Ансоффа, М.Армстронга, С.Біра, Дж. Грейсон, М.Х.Мескона, Дж.Обер-Крие, Карла ОДелла, Дж.ОШоннессі, Ф.Хедоурі. На теренах постсоціалістичного простору побудові ефективної моделі управління підприємствами присвячені праці Б.М. Андрушкова, О.С. Віханського, В.М. Геєця, В.І. Голікова, В.С. Єфремова, О.Є. Кузьміна, В.М. Мельника, Б.З. Мільнера, А.В. Попова, Г.Х. Попова, З.П. Румянцевої, А.В. Шегди, Ф.І. Хміля.

Ґрунтовне вивчення та узагальнення опублікованих праць вищезазначених науковців показали, що дослідження організаційних структур управління підприємствами залишається об'єктом дискусій, як у створенні єдиного понятійного апарату, так і у питаннях дослідження передумов їх трансформації. Це об'єктивно висуває завдання щодо комплексного теоретичного осмислення суті і змісту поняття “організаційна структура управління”, формування науково-обгрунтованих рекомендацій щодо її побудови та вибору, пошуку ефективних форм взаємодії з факторами зовнішнього і внутрішнього середовища з урахуванням специфіки суб'єкта господарювання, масштабу його діяльності, галузевої приналежності.

Процес формування соціально-орієнтованої ринкової економіки неможливий без докорінної зміни організаційного механізму управління підприємствами сфери послуг. Розробці загальнотеоретичного обґрунтування ознак класифікації, принципів функціонування та методичних рекомендацій щодо формування ефективної моделі управління підприємствами сфери послуг присвячені праці Є.М. Агабаб'яна, М.П. Войнаренка, В.Є. Козака, В.Є. Комарова, В.П. Корчагіна, В.І. Куценко, В.Н. Новікова, В.М. Рутгайзера, В.В. Юхименка. Разом з тим, реалізація потенціалу підприємств сфери послуг в умовах здійснення структурної перебудови економіки безпосередньо пов'язана з формуванням принципово нової концепції управління вищезазначеними підприємствами, яка б відображала нові реалії та аспекти їх розвитку в період становлення постіндустріального суспільства.

Для даного дослідження були обрані підприємства, що надають автотранспортні послуги. Проблеми теоретико-методологічного та аналітичного характеру розвитку системи управління автотранспортними підприємствами викладені у працях І.М. Аксенова, Б.Л. Геронімуса, С.Л. Голованенка, Л.Г. Зайончика, О.С. Ігнатенка, В.Е. Канарчука, О.М. Криворучко, Л.А. Олександрова, В.Г. Шинкаренка, І.А. Чегринця, Ю.М. Цвєтова. Необхідно відмітити, що проведені до цього часу дослідження не вичерпують всього спектру питань, пов'язаних з механізмом функціонування автотранспортних підприємств за умов трансформації цільової орієнтації суб'єктів господарювання. Потребують додаткового дослідження питання, пов'язані з розробкою механізму реорганізації, який спрямований на перебудову організаційних структур управління автотранспортними підприємствами з впровадженням у практичну діяльність даних підприємств принципів раціональної організації управління основними бізнес-процесами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку та аудиту Технологічного університету Поділля з теми “Проблеми реформування економіки України” (затверджена на засіданні науково-технічної ради, протокол №2 від 28 грудня 1999 року) та у розрізі держбюджетної науково-дослідної теми “Концепція інформаційного забезпечення фінансово-інвестиційної та інноваційної діяльності” (номер державної реєстрації 0102U004047), рішення науково-експертної ради Міністерства освіти і науки України від 30.10.2001 р.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення теоретичних концепцій, наукове обґрунтування методичних підходів і розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму формування та функціонування організаційних структур управління підприємствами, що надають автотранспортні послуги. Реалізація вищезазначеної мети передбачає розв'язання наступних завдань:

· дослідження напрямів розвитку моделей управління підприємствами у різних економічних системах у еволюційному розрізі на основі узагальнення поглядів зарубіжних і вітчизняних науковців з урахуванням особливостей становлення макросекторальної структури економіки;

· визначення соціально-економічної сутності та обґрунтування категорії “організаційна структура управління підприємством”, дослідження напрямів її трансформації, підходів щодо оцінки ефективності шляхом узагальнення здобутків вітчизняної та зарубіжної науки і практики;

· визначення специфіки, проблем та напрямів розвитку автотранспортних підприємств як об'єкта управління на регіональному рівні у контексті реформування відносин власності, здійснення порівняльного аналізу діяльності автотранспортних підприємств залежно від виду перевезення та механізму здійснення організаційних перетворень шляхом використання маркетингових технологій;

· визначення напрямів взаємодії чинників зовнішнього та внутрішнього середовища і характеру їх впливу на процес формування організаційної структури управління автотранспортними підприємствами та рівня адаптивності останньої;

· обґрунтування теоретичних підходів щодо формування організаційно-економічного механізму регулювання ринку автотранспортних послуг;

· визначення стратегічних напрямків реорганізації підприємств автотранспорту, розробка наукових рекомендацій щодо механізму побудови організаційних структур управління даними підприємствами;

дослідження взаємозв'язку між факторами технологічного імперативу і показниками діяльності автотранспортних підприємств, розробка моделі оптимізації результативних показників їх діяльності.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження обрані процеси функціонування підприємств, що надають автотранспортні послуги, з різним організаційно-правовим статусом. Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів формування та розвитку організаційних структур управління підприємствами.

Методологія, методика, інформаційне забезпечення дисертаційного дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних науковців з економічної теорії, теорії управління, маркетингу, менеджменту, організації виробництва та економіки автотранспортних підприємств.

У процесі дослідження використовувались такі методи: функціональний, системно-структурний та ситуаційний; економічного аналізу; соціологічні; економіко-математичні. Інформаційна база дисертації ґрунтувалася на статистичній, нормативно-правовій базі, а також на результатах досліджень, організованих і проведених автором. Джерела інформації: закони України, звітність Державного комітету статистики України та Хмельницької області, результати обстеження фінансово-економічного стану підприємств автомобільного транспорту, результати анкетного опитування представників апарату управління автотранспортних підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

· вперше у розрізі еволюційного підходу до аналізу природи підприємства, розроблених класифікаційних ознак щодо характеристики підприємств та критеріїв оцінки ступеня переходу до постіндустріального суспільства сформовані основні характеристики новітньої моделі управління підприємствами;

· на основі використання системного та ситуаційного підходів, з урахуванням базових категорій теорії організацій, уточнено поняття “організаційна структура управління підприємством”, зміст якого відображає стійку впорядкованість і динамізм взаємовідносин між елементами суб'єкта господарювання;

· вперше за авторською методикою на базі розробленої структурно-логічної схеми діагностики і оцінки господарської діяльності автотранспортних підприємств з урахуванням галузевих і регіональних особливостей розвитку ринку автотранспортних послуг здійснений аналіз автотранспортних підприємств у розрізі виду перевезень та періоду організаційно-економічних трансформацій; визначені характерні ознаки регіонального ринку автотранспортних послуг, тенденції розвитку реорганізованих і новостворених підприємств автотранспорту різних організаційно-правових форм;

· запропонована модель діагностики організаційної структури управління автотранспортними підприємствами, методика визначення рівня її адаптивності, які ґрунтуються на всебічному аналізі зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на процес побудови організаційних структур управління, взаємодії кількісних і якісних показників оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства;

· розроблений організаційно-економічний механізм регулювання ринку автотранспортних послуг шляхом створення логістичних центрів управління;

· розроблена інтегрована система управління автотранспортними підприємствами, яка орієнтується на диференціацію функціональних складових організаційної структури управління, що дає можливість комплексно оцінити роботу кожного структурного підрозділу у ході виконання основних бізнес-процесів;

· розроблені засади раціональної організації управління основними бізнес-процесами автотранспортного підприємства, які ґрунтуються на отриманих регресійних моделях, що визначають ступінь взаємозв'язку між елементами технологічного імперативу та результативними ознаками, а також моделі оптимізації.

Наукове та практичне значення роботи полягає у тому, що запропоновані підходи щодо формування та розвитку організаційних структур управління спрямовані на досягнення ефективного функціонування системи управління автотранспортними підприємствами. На основі використання маркетингових технологій розроблений єдиний підхід до оцінки системи внутрішньофірмового управління автотранспортними підприємствами з урахуванням ефективності використання їх ресурсного потенціалу. Розроблена процедура формування анкетного опитування є універсальним засобом визначення пріоритетних напрямків розвитку автотранспортної галузі незалежно від регіонального рівня.

Практичні результати роботи, які включають в себе розроблену інтегровану систему управління автотранспортними підприємствами, методику формування організаційної структури управління та технологію управління основними бізнес-процесами, впроваджені на автотранспортних підприємствах: ВАТ АТП “Поділля-Плюс” (м. Хмельницький), (акт впровадження від 10.10.2002р.), Старокостянтинівському АТП 16846 (акт впровадження від 1.10.2002 р.).

Результати роботи використовуються в навчальному процесі при викладанні таких дисциплін, як “Економіка підприємства”, “Маркетинг”, “Статистика”, “Економічний аналіз”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним, самостійним науковим дослідженням. Теоретичні узагальнення, положення, висновки і рекомендації одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, що є результатом самостійної роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались і одержали позитивну оцінку на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми обліку та аудиту за умов нестабільної економіки (м. Хмельницький, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою” (м. Чернівці, 2002 р.), Регіональній науковій конференції “Концептуальні засади соціально-економічного розвитку Західного регіону України” (м. Тернопіль, 2002 р.), а також на наукових конференціях професорсько-викладацького складу інженерно-економічного факультету Технологічного університету Поділля.

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані в 13 працях у наукових журналах і збірниках, 12 з них - у фахових виданнях, загальним обсягом 5,8 ум. друк. арк., з них особисто автору належить 4,9 ум. друк. арк.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, переліку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 156 сторінках, містить 24 таблиці, 38 рисунків та 9 додатків. Бібліографія містить 177 найменувань. Загальний обсяг дисертаційної роботи -273 сторінки.

2. Основний зміст роботи

У вступі розглянута актуальність розробки наукової проблеми, сформульовані мета і завдання, наукова новизна дослідження, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи управління підприємствами” - окреслені напрями еволюційної трансформації моделей управління в різних економічних системах та у розрізі формування постіндустріального суспільства; обґрунтовані методологічні підходи дослідження категорії ”організаційна структура управління підприємством”, встановлені критерії її вибору, напрями трансформації; критично узагальнені і визначені основні принципи та показники оцінки її ефективності.

За сучасних умов господарювання підприємства з погляду системного аналізу є складними, динамічними відкритими системами з великою кількістю елементів, оптимальне поєднання яких і визначає якість функціонування системи в цілому. Ефективність функціонування підприємства залежить насамперед від адекватно побудованої моделі управління, яка, з одного боку, відображає його специфіку, а з іншого боку, підпорядковується дії факторів зовнішнього впливу, які спонукають її до трансформації (табл. 1).

Аналіз сутності запропонованих моделей управління здійснено з позиції ретроспективного аналізу, який передбачає розгляд кожної моделіуправління з точки зору трансформації стадій розвитку людства, еволюції поглядів на природу підприємства, тенденцій розвитку управління в різних економічних системах, які дисертант із відомою часткою умовності звів до двох видів: адміністративно-командної і ринкової. Це дало змогу встановити основні характеристики моделі управління майбутнього, проблеми та перспективи її формування для вітчизняних підприємств.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 1 Напрями трансформації та характеристика моделей управління

Оцінити готовність переходу до новітньої моделі управління, яка притаманна постіндустріальної стадії розвитку автор пропонує за наступними ознаками.

На макрорівні - це принцип визначення економічної системи, форма власності, характеристика економіки, індикатор соціально-економічного розвитку, макросекторальна структура економіки; на мікрорівні - принципи існування та мета діяльності підприємства, характеристика системи управління, ставлення до людських ресурсів.

Мікроекономічні ознаки визначаються обраною організаційною структурою управління. “Організаційна структура управління підприємством” як термін теорії управління повинен мати подвійне навантаження, оскільки з погляду системного аналізу структура виступає і як частина організації (її системи управління), і як відособлений елемент системи з властивими тільки їй характеристиками.

Тому “організаційна структура управління” підприємством повинна відображати, з одного боку, стійку впорядкованість його елементів (засобів праці, технічних, технологічних і трудових ресурсів), які утворюють технічну, економічну і соціальну підсистеми, що дозволяє забезпечити цілісність системи, а з іншого боку - постійну взаємодію і взаємозв'язки між елементами системи, які реалізуються у операційній підсистемі, що в результаті забезпечить досягнення цілей на основі постійної адаптації до вимог зовнішнього оточення.

Вибір організаційної структури управління повинен здійснюватися на засадах системного і ситуаційного аналізу та у розрізі наступних критеріїв: життєвий цикл організації (підприємства), її розмір та тип, характер виробництва, тип технології, культури та управлінської реакції, характер влади, стратегії.

Відповідно до вищезазначених ознак, у розвитку організаційних структур управління відбуваються зміни в принципах побудови, механізмах функціонування, критеріях оцінки їх ефективності. Трансформація бюрократичних організаційних структур управління до адаптивних проявляється в скороченні чисельності працівників апарату управління; ієрархічних рівнів по вертикалі і розширенням повноважень функціональних спеціалістів по горизонталі; розбитті функціональних зон господарювання на взаємопов'язані бізнес-процеси, відході від вузької спеціалізації у напрямку інтеграційних процесів на базі створення центрів відповідальності, центрів витрат, координаційних центрів, бізнес-одиниць; заміні жорстких ієрархічних зв'язків на координаційні; децентралізації процесу прийняття управлінських рішень; залучення працівників до процесу управління, ставлення до них як до інвестора інтелектуального капіталу, носія інформаційно-інтелектуальних технологій суспільства майбутнього.

Розглянуті характеристики організаційної структури управління, з одного боку, визначають її здатність до саморозвитку, а з іншого боку, є основою для досягнення техніко-економічної і соціальної ефективності діяльності підприємств. Слід зазначити, що кожна організаційна структура є унікальним утворенням і її ефективність не може бути оцінена за допомогою одного показника. Критерії ефективності структури управління повинні узгоджуватись із стратегією розвитку підприємства, порівнювати якісні і кількісні параметри системи управління з урахуванням специфіки суб'єкта господарювання.

У другому розділі - “Аналіз систем і моделей управління автотранспортними підприємствами” - встановлені регіональні особливості розвитку ринку автотранспортних послуг, досліджено механізм впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на процес формування організаційної структури управління автотранспортними підприємствами, здійснено порівняльний аналіз механізму функціонування новостворених і реорганізованих автотранспортних підприємств у розрізі процесу побудови внутрішньофірмової системи управління; запропоновано методичний підхід щодо оцінки рівня адаптивності організаційної структури управління підприємствами автотранспорту, встановлені фактори, що впливають на рівень адаптивності організаційної структури управління автотранспортними підприємствами. З переходом до ринкової моделі господарювання практично всі автотранспортні підприємства зустрілися з цілою низкою проблем як у системі внутрішньофірмового управління, так і у системі взаємодії з зовнішнім оточенням, що обґрунтовано дає підстави для їх комплексного аналізу у розрізі запропонованого алгоритму дослідження (рис. 1). Інформацією для його реалізації слугувала створена інформаційна база, яка включала, по-перше, дані поточної фінансової звітності, по-друге, результати маркетингових досліджень. Базою для аналізу слугували 29 автотранспортних підприємств Хмельницької області, які складають 48 % від загальної кількості зареєстрованих автотранспортних підприємств і 64 % від загальної кількості функціонуючих. З числа підприємств, на яких проведено дослідження, 15 займаються змішаними перевезеннями, 6 - перевезенням пасажирів, 8 - перевезенням вантажів.

Результати аналізу даних першої анкети, підґрунтям якої були дані бухгалтерської і статистичної звітності, засвідчують: на сучасному етапі розвитку підприємства автотранспорту не здатні повністю забезпечити реалізацію цільової функції - задоволення потреб споживачів з високими

показниками надійності і якості внаслідок невідповідності їх внутрішньофірмового потенціалу, зокрема, матеріальної та технічної основи вимогам ринку.

Згідно з результатами обстеження, можна виділити наступні негативні тенденції розвитку ринку автотранспортних послуг:

· постійно простежується тенденція зменшення кількості автомобілів, фактично відсутні підприємства, на яких би збільшилась кількість рухомого складу порівняно з 1990 роком, найбільше зменшення кількості автомобільного транспорту характерне для автопідприємств колективної форми власності, що займаються змішаними перевезеннями;

· відбувається перерозподіл рухомого складу між власниками; в обстежених автопідприємствах приватної форми власності спостерігається збільшення автобусів, легкових та вантажних автомобілів, дану тенденцію не можна вважати позитивною у зв'язку з тим, що рухомий склад поповнюється за рахунок старих автомобілів;

· високий ступінь морального та фізичного зносу основних фондів зумовлює перегрупування структури витрат у бік збільшення частки витрат на капітальний ремонт;

· спостерігається тенденція зниження основних експлуатаційних показників роботи рухомого складу;

· зменшення середньоспискової чисельності автомобілів, фізичне старіння рухомого складу автомобільного парку безпосередньо впливає на зменшення обсягів перевезень, що, в свою чергу, призводить до зменшення пасажиро- і вантажообороту;

· поряд із загальним скороченням перевезень пасажирів збільшується кількість пільгових перевезень одночасно із скороченням суми дотацій за пільгове перевезення пасажирів;

· деформується структура активів і пасивів, закономірним є зростання як дебіторської, так і кредиторської заборгованості;

· спостерігається тенденція до скорочення як працівників основного виду діяльності, так і працівників апарату управління, проте частка працівників апарату управління у кількості працівників основного виду діяльності має тенденцію до зростання;

· зростає рівень непродуктивних витрат робочого часу персоналу, зменшується рівень продуктивності праці, середньої заробітної плати.

Частково ці негативні моменти зумовлені наслідками здійснення організаційно-економічних перетворень на транспорті, пов'язаними з дестабілізуючими роботу галузі процесами приватизації та реорганізації. З іншого боку, формування активів більшості реорганізованих автотранспортних підприємств відбувалося за часів адміністративно-командної системи господарювання, тобто без урахування ринкових важелів впливу.

Діагностика організаційної структури управління автотранспортними підприємствами, яка здійснювалась у розрізі аналізу факторів макро- (маркетингові аспекти, організаційно-правові відносини, стан розвитку техніки та технології) та мікросередовища (технологічний імператив, життєвий цикл, людські ресурси, функції та методи управління, технологія управління), виявила відсутність комплексного підходу до формування механізму управління автотранспортними підприємствами на макро- та мікрорівнях.

До недоліків системи макроуправління слід віднести: недостатню увагу з боку органів місцевої влади щодо проблем розвитку пасажирського транспорту; відсутність координації в роботі структурних ланок автотранспорту, оптимального співвідношення між державним регулюванням і саморегулюванням діяльності підприємств.

Недоліки внутрішніх засад функціонування механізму управління автотранспортними підприємствами проявляються у розбалансованості цілей і стратегії їх розвитку; недостатній увазі з боку вищої ланки управління до аналізу основних дестабілізуючих зовнішніх факторів макросередовища; відсутності відповідальності за результати діяльності на всіх рівнях управління внаслідок неузгодженості основних функціональних повноважень структурних ланок.

Параметри організаційної структури управління автотранспортними підприємствами визначаються, з одного боку, проектними параметрами, які підпорядковуються тенденціям розвитку галузі, тобто технологічним імперативом, який являє собою сукупність техніко-технологічних і техніко-економічних характеристик підприємства. Вищезазначене, в свою чергу, зумовлює існування спільних рис у принципах побудови організаційних структур управління. З іншого боку, на діяльність автотранспортних підприємств впливають ситуаційні фактори, які підпорядковують розвиток організаційних структур управління змінам зовнішнього оточення, у зв'язку з чим кожна організаційна структура управління відображає тенденції розвитку конкретного підприємства.

Слід зазначити, що механізм функціонування організаційних структур управління автотранспортних підприємств різниться лише серед реорганізованих і новостворених підприємств. Для новостворених підприємств характерна невелика кількість працівників та спрощена організаційна структура управління. Підвищення ефективності праці управлінців досягається за рахунок об'єднання функцій управління, розширення повноважень щодо їх виконання. За цих обставин чисельність апарату управління на вищезазначених підприємствах знаходиться в діапазоні від 5 до 10 осіб.

Організаційні структури реорганізованих підприємств мають складні і громіздкі схеми з домінуванням вертикальних ієрархічних зв'язків, що породжує визнання соціального статусу менеджера не від рівня знань і навичок, а від його становища на ієрархічній драбині управління. У зв'язку з цим контроль є чи не найважливішим аспектом даної структури. Процес управління чітко формалізований і стандартизований, що призводить до централізації прийняття управлінських рішень; втрати відповідальності через обмеження повноважень; процедурного ускладнення прийняття поточних (оперативних) рішень, порушення організаційної комунікації всередині підприємства. Як наслідок, підприємство неадекватно реагує на вимоги ринку, втрачає завойовані сегменти ринку.

Вищезазначені недоліки механізму функціонування організаційних структур управління в системі внутрішньофірмового управління при поєднанні з негативними тенденціями впливу факторів макросередовища істотно погіршують транспортний потенціал реорганізованих підприємств, впливають на рівень адаптивності їх організаційної структури управління.

Методика оцінки рівня адаптивності організаційної структури управління до вимог ринку здійснювалась поетапно, а саме:

· визначення адаптивності організаційної структури управління до вимог ринку здійснювалось за трьома напрямками, кожний з яких складався з групи діагностичних кількісних показників (матеріальних, трудових та фінансових ресурсів);

· аналіз ґрунтувався на показниках темпів їх зростання (спадання) за останні три роки;

· оцінка адаптивності проводилась за бальною системою, бали визначались для кожної групи діагностичних показників по підприємствах залежно від виду перевезення (пасажирські, вантажні, змішані), максимальна сума - 20 балів;

· визначалися групи підприємств, які мають однакові базові умови господарювання, а саме: співвідношення чисельності працівників основного виду діяльності до кількості автотранспортних засобів, співвідношення працівників основного виду діяльності до працівників апарату управління;

· проводився аналіз кожної групи підприємств щодо адаптивності організаційної структури управління, визначались рівні адаптації у кожній групі (критичний - 0-5 балів, низький - 5-10 балів, середній - 10-15 балів, високий - 15-20 балів).

При проведенні оцінювання рівня адаптивності організаційної структури управління були виявлені наступні закономірності: чим більше часу функціонує підприємство, тим більший середній розмір його підрозділів, тим більше формалізована його поведінка, тим важче йому забезпечити трансформацію структури, функцій, процесів управління, швидкості змін фінансових, технічних та соціальних умов функціонування, оскільки одержання економії на масштабі діяльності, як джерело підвищення ефективності, обмежене оптимальними обсягами підприємства.

Таким чином, організаційна структура новостворених підприємств виявилася більш адаптованою до умов ринку. Рівень адаптованості організаційної структури управління по реорганізованих підприємствах залежить не стільки від обраних постприватизаційних структур власності і періоду реорганізації, скільки від швидкості оновлення стратегії розвитку підприємства.

У зв'язку з цим на сьогодні постає питання про перегляд традиційної структури управління автотранспортними підприємствами, пошуку найбільш оптимальних та ефективних форм організації, які здатні забезпечити прибутковість автотранспортної галузі, координованість у роботі автотранспортних підприємств усіх форм власності.

У третьому розділі - “Реформування систем управління автотранспортними підприємствами” - запропонований організаційно-економічний механізм регулювання ринку автотранспортних послуг на базі створення логістичних центрів управління автотранспортними перевезеннями; запропонована інтегрована система управління автотранспортним підприємством, визначені засади раціональної організації управління основними бізнес-процесами автотранспортного підприємства та запропонована їх автоматизація; на базі дослідження впливу факторів технологічного імперативу на показники діяльності автотранспортних підприємств розроблена економіко-математична модель оптимізації управління основними бізнес-процесами.

При здійсненні реформування системи управління автотранспортними підприємствами на макрорівні основна увага повинна бути сконцентрована на розробці регіональних програм щодо реформування автоперевезень, яка б базувалася на вдосконаленні організаційних структур управління підприємствами автотранспортної галузі, комплексному дослідженню ринку транспортних послуг та системі інформаційного забезпечення.

На обласному рівні повноваження щодо управління та координації діяльності автотранспортних підприємств доцільно було б покласти на асоціацію підприємств, що здійснюють автотранспортне обслуговування, яка є консолідуючим структурним підрозділом, що представляє інтереси всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності.

На базі асоціації створюються логістичні центри автотранспортного обслуговування, до обов'язків яких входить вивчення пасажиропотоку та вантажопотоку за маршрутами на основі маркетингових досліджень; формування маршрутів за допомогою аналізу показників вантажопотоку та пасажиропотоку; формування розкладу руху автобусів та раціональної схеми вантажоперевезень на основі використання економіко-математичних моделей та методів; проведення конкурсів на перевезення пасажирів і вантажів на всьому логістичному ланцюгу; вивчення якісних показників роботи автотранспорту.

Вищенаведені заходи стабілізації розвитку автотранспорту області повинні супроводжуватися процесами реорганізації механізму господарювання автотранспортними підприємствами на мікрорівні.

Запропонована нами модель інтегрованої системи управління автотранспортними підприємствами складається з аналітично-організаційного блоку (створення організаційної структури управління на базі процесно-функціонального підходу, розробка технології управління основними бізнес-процесами, функцій та напрямків координації діяльності управлінських служб у ході їх виконання) та програмно-технічного блоку (технологія розрахунку складових витрат, продуктивності використання автотранспортних засобів; програмний продукт - автоматизація основних бізнес-процесів).

Виходячи із запропонованої організаційної структури управління, діяльність автотранспортного підприємства можна розглянути у розрізі логістичної концепції управління, яка ґрунтується на поєднанні різних напрямів, а саме: закупівельної логістики, логістики запасів і складування (функція матеріально-технічного постачання), виробничої логістики (функція виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, функція організації робіт з технічної підготовки, обслуговування, ремонту рухомого складу, контролю за його експлуатацією, функція забезпечення безпеки руху, техніки безпеки, наукової організації праці), логістики збуту (функція експлуатації і планування перевезень), інформаційної логістики (функція фінансово-аналітичного забезпечення, планування та обліку господарської діяльності підприємства).

Найбільш важливим аспектом функціонування запропонованої організаційної структури управління автотранспортним підприємством є ступінь взаємодії функції в процесі виконання бізнес-процесів. До основних бізнес-процесів автотранспортного підприємства належать: “реєстрація та обробка замовлення на перевезення - аналіз техніко-експлуатаційних показників роботи рухомого складу”, “аналіз техніко-експлуатаційних показників роботи рухомого складу - аналіз та розрахунок змінних витрат”.

Відповідно до зазначеного вище дисертантом розроблено систему алгоритмів, при послідовній реалізації яких приймається конкретне проміжне організаційне рішення щодо управління бізнес-процесом, визначається величина найбільш значущих параметрів і показників. До основних показників роботи автотранспортного підприємства, що здійснює перевезення пасажирів, належать:

· продуктивність одного середньоспискового пасажиро-місця, яка характеризує як кількісний, так і якісний аспект роботи автотранспортного підприємства;

· сума змінних витрат на перевезення пасажирів, що дозволяє з одного боку, визначити рівень маржинального прибутку, з іншого боку - характеризує ефективність роботи всіх структурних ланок автотранспортного підприємства.

Економічна безпека автотранспортних підприємств залежить від значної кількості контрольованих та неконтрольованих факторів, які необхідно враховувати при формуванні відповідних управлінських і організаційних заходів.

Умовно-контрольовані внутрішні фактори, на нашу думку, можна згрупувати за двома критеріями, а саме:

· вплив фактора забезпечення основними фондами (технологічний імператив) та рівень їх технічного стану;

· вплив фактора забезпечення трудовими ресурсами та рівень їх використання.

Встановлено, що моделювання складових технологічного імперативу дозволить більш чітко виявити резерви покращення транспортного процесу, забезпечити прибутковість діяльності за рахунок дотримання двох інституційних ознак: економічності (зменшення собівартості перевезення пасажирів) та ритмічності (збільшення продуктивності використання автотранспортних засобів).

До основних факторів технологічного імперативу, які впливають на собівартість 10 пас. км. та на продуктивність одного середньоспискового пасажиро-місця належать: коефіцієнт технічної готовності - х1, середньоспискова чисельність автобусів і легкових автомобілів (одиниць) - х2, середня відстань перевезення пасажирів (км) - х3, тривалість робочого дня (год.) - х4, експлуатаційна швидкість (км/год) - х5, коефіцієнт використання пробігу х6.

Моделювання взаємозв'язку між собівартістю 10 пас. км у1 та продуктивністю одного середньоспискового пасажиро-місця у2 і факторами х1, х2, х3, х4, х5, х6 здійснювалось згідно з методикою багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу. Перевірка вихідної інформації на відповідність її закону нормального розподілу та оцінка наявності мультиколінеарності між факторами дозволили сформувати регресійні моделі, де змінними запропоновані фактори х1, х2 , х3, х4.

Результати проведених розрахунків стосовно вибору форми взаємозв'язку між факторами і результативними ознаками показали, що більш точно апроксимує вхідні дані для дослідження впливу факторів на собівартість 10 пас. км. гіперболічна емпірична залежність:

; (1)

а для продуктивності одного середньосписового пасажиро-місця - квадратична емпірична залежність:

(2)

де (), () - параметри моделей.

Моделювання залежності між результативними ознаками - собівартістю 10 пас. км. у1 і продуктивністю одного середньосписового пасажиро-місця у2 і факторами х1, х2 , х3, х4 дозволило виявити наступні рівняння залежності.

; (3)

(4)

Отримані в результаті розрахунків коефіцієнти множинної кореляції, F - критерій Фішера, t - критерій Стьюдента підтверджують наявність та надійність зв'язку між результативними ознаками і факторами, є адекватними статистичним даним і можуть бути використані для вдосконалення механізму управління автотранспортними підприємствами.

Ґрунтуючись на отриманих регресійних моделях, у роботі розроблена нелінійна інтегрована модель оптимізації собівартості перевезень пасажирів:

min (5)

за умови

(6)

Практичне застосування представленої моделі (5)-(6) забезпечить подальший розвиток і вдосконалення транспортного обслуговування, зниження витрат і приріст доходів підприємства, що надає автотранспортні послуги.

Висновки

1. За умов становлення ринкової системи господарювання основним чинником забезпечення її ефективності є здійснення структурної перебудови, яка спрямована на активізацію ринкових трансформацій шляхом перегляду традиційних напрямків розвитку економіки країни. На макрорівні - це поєднання індустріальних та постіндустріальних тенденцій розвитку, переосмислення ролі сфери послуг як галузі національного господарства. На мікрорівні - трансформація внутрішньофірмової системи управління у напрямку її відкритості, динамічності, адаптивності до вимог зовнішнього оточення.

2. Ефективність процесу трансформації на мікрорівні безпосередньо пов'язана з процесом перебудови організаційних структур управління, мета якого полягає у забезпеченні синергізму внутрішніх елементів системи управління підприємством при зміні факторів зовнішнього оточення. Вибір організаційної структури управління та критеріїв її ефективності повинен здійснюватися на засадах системного і ситуаційного підходів до аналізу суб'єкта господарювання та його складових у рамках концепції “структура - поведінка - результат”.

3. Комплексний аналіз основних параметрів господарської діяльності автотранспортних підприємств виявив невідповідність системи макроуправління їх внутрішнім засадам функціонування. Процес правової реорганізації без залучення зовнішніх інвестицій, розрив господарських зв'язків між підприємствами, тривала криза неплатежів, нестача обігових коштів, відсутність належної уваги з боку органів місцевої влади до розробки і реалізації ефективної політики державної підтримки щодо розвитку соціально значущих видів автотранспортних послуг підтверджує відсутність комплексності та системності у розвитку даної галузі економіки, негативно відбивається на результатах її діяльності, призводить до руйнування автотранспорту як галузі.

4. Відсутність цілісної концепції управління ринковими перетвореннями, єдності дій у формуванні внутрішньофірмової системи управління та фрагментарне застосування елементів ринкової моделі господарювання у зв'язку з формуванням інсайдерської моделі корпоративних відносин порушують взаємозв'язок та єдність системи макро- та мікроуправління. Діагностика організаційних структур управління автотранспортними підприємствами виявила їх характерні риси: ієрархічний принцип є важливим елементом технології управління, горизонтальна структура відіграє другорядну роль стосовно до вертикальної; спостерігається розрив заробітної плати у розрізі ієрархічних рівнів, кожний з яких має чітко визначену сферу впливу; недостатня увага приділяється мотиваційним аспектам розвитку, на перший план виступає предметна комунікація. За вищевказаних обставин перспективний план розвитку підприємств галузі без докорінної організаційної перебудови як на макро-, так і на мікрорівні є малоймовірним. Адже не можна забезпечити раціональну організацію перевезень як пасажирів, так і вантажів кількома видами транспорту, якщо вони працюють як незалежні одна від одної системи.

5. На макрорівні необхідно провести роботу щодо координації автотранспортних мереж міст і знаходження оптимального рівня обслуговування з урахуванням ефективного використання ресурсів на базі створення логістичних центрів управління. Для ефективного формування та реалізації управлінських дій на основі використання логістичної концепції управління запропонована організаційна структура управління автотранспортними підприємствами, яка пов'язує в єдину систему усі аспекти функціонування вищезазначених підприємств, орієнтується на реалізацію основних бізнес-процесів, які відображають взаємозв'язок системи управління автотранспортних підприємств з зовнішнім оточенням.

6. Гнучкість, адаптивність системи управління автотранспортними підприємствами забезпечується здатністю передбачити, змоделювати майбутній стан зовнішнього і внутрішнього оточення. В ідеалі система управління повинна розробити ефективну реакцію на зовнішні впливи ще до того, як вони почнуть впливати на результати господарської діяльності. Таким чином, саме знання резервів покращення діяльності підприємства визначатиме його успіх у майбутньому. У дисертації розроблені відповідні регресійні моделі, які досить адекватно описують динаміку впливу відповідних техніко-експлуатаційних показників роботи автотранспортного підприємства на його результати, що дозволить раціональніше здійснювати управління основними бізнес-процесами.

Перелік наукових праць опублікованих за темою дисертації

1. Бобровник В.М. Вплив технологічних факторів на надання автотранспортних послуг. Державні і ринкові методи регулювання соціальної сфери: Зб. наук. праць /НАН України. Ін-т економіки.- Київ, 2002.- С.32-36.

2. Бобровник В.М. Проблеми та перспективи впровадження ефективної моделі корпоративного управління в Україні //Науковий вісник Чернівецького державного університету ім. Федьковича. Зб. наук. праць: серія економіка.-2002.- Випуск 141-142.- С.160-164.

3. Бобровник В.М. Комплексна маркетингова діагностика систем управління автотранспортними підприємствами //Економіст.- 2002.- №2.- С.48-51.

4. Бобровник В.М. Проблеми формування української моделі менеджменту у контексті еволюції систем управління //Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє.-Тернопіль: Збруч, 2002.- С. 323-330.

5. Бобровник В.М. Розвиток сфери послуг за умов здійснення структурної перебудови економіки. Державні і ринкові методи регулювання соціальної сфери: Зб. наук. праць /НАН України. Ін-т економіки. - Київ, 2001.- С. 84-87.

6. Бобровник В.М. Підходи до побудови організаційних структур управління за умов реорганізації підприємств //Економіка: проблеми теорії і практики. Зб.наук. праць. Випуск 79.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2001.- С. 61-71.