Стратегія підвищення якості продукції (на прикладі ПАТ "Запоріжсталь")

Мал. 1. Виріб як засіб задоволення потреб

Для більш повної характеристики суті якості продукції необхідно визначити взаємопов'язані з ним поняття:

- технічний рівень продукції;

- петля якості;

- показники якості;

- конкурентоспроможність товару.

Технічний рівень продукції - відносна характеристика її якості, заснована на зіставленні значень показників, що характеризують технічна досконалість оцінюваної продукції, зі значеннями відповідних базових показників. Технічний рівень продукції є складовою частиною її якості, відображається в різних показниках і підвищується в результаті застосування оригінальних конструкторських рішень, використання нових матеріалів впровадження прогресивних технологічних процесів виробництва і контролю якості продукції.

Петля якості - життєвий цикл продукції, що включає наступні етапи, на яких здійснюється управління якістю: маркетинг; пошук і вивчення ринку; проектування і розробка технічних вимог; розробка продукції; матеріально-технічного постачання; підготовка і розробка виробничих процесів; виробництво; контроль, випробування і приймання; пакування і зберігання; реалізація і розподіл продукції; монтаж та експлуатація, технічне і гарантійне обслуговування; утилізація.

Показники якості - взаємозалежна сукупність показників продукції, що характеризують її призначення, надійність, технологічність, рівень стандартизації й уніфікації, ергономічні, естетичні, екологічні властивості, патентно-правові аспекти, транспортабельність, безпека та економічні параметри.

Конкурентоспроможність - здатність вироби бути більш привабливим для споживання в порівнянні з іншими виробами аналогічного виду та призначення, завдяки тому, що його якісні та вартісні характеристики більшою мірою відповідають вимогам даного ринку і споживчим оцінками.

Споживач грає важливу роль при оцінці якості продукції. Перед тим як купити продукцію споживач проводить порівняння альтернативних пропозицій. При цьому споживач зіставляє цінність, яку він призначає продукції, виходячи з її здатності задовольняти його потреби і вирішити його проблеми, і свої витрати, пов'язані з придбанням і використанням продукції. Тому, щоб вийти зі своєю продукцією на ринок і закріпитися на ньому в умовах жорсткої конкуренції, виробник змушений можливо більшій мірі збільшувати задоволеність споживача (якість) шляхом підвищення цінності продукції і зниження її собівартості.

Якість продукції і її конкурентоспроможність, безумовно, пов'язані, але все таки істотно різні поняття. Якість продукції - основний чинник забезпечення її конкурентоспроможності на ринку.

Конкурентоспроможність - це характеристика продукції, що відображає ступінь задоволення конкретної потреби порівняно з кращою аналогічною продукцією, представленої на даному ринку. Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті її порівняння з продукцією конкурента як по ступеню відповідності конкретної потреби, так і за витратами на її задоволення. При цьому слід мати на увазі, що в останні роки найбільш пріоритетним чинником при виборі продукції стало якість продукції, і споживач став віддавати перевагу продукції вищої якості, відмовляючись від більш дешевої, але має гірші якості.

Зрештою, про рівень конкурентоспроможності продукції можна судити тільки по реакції ринку, що виражається в обсягах продажів продукції. Оцінки конкурентоспроможності дають лише очікувану, а не реальну конкурентоспроможність продукції. Для успішного продажу продукції необхідно, щоб вона відповідала запитам споживачів даного ринку, з'явилася на ринку в потрібній кількості і в потрібний момент часу і щоб споживач був підготовлений до появи на ринку цієї продукції. Фактор часу досить важливе, бо те, що потрібно споживача сьогодні, може виявитися непотрібним завтра з-за зміни смаків споживача, моди або появи нового технічного рішення. Тому ринкова доля продукції багато в чому залежить від ефективності маркетингової діяльності служби виробника продукції.

Необхідність комплексного підходу до якості на підприємстві, складання довгострокових програм, участі всіх підрозділів в діяльності з підвищення якості свідчить про те, що якістю і продукції, і роботи треба управляти.

Сучасне управління якістю виходить з положення, що діяльність з управління якістю не може бути ефективною після того, як продукція вироблена; ця діяльність повинна здійснюватися в ході виробництва продукції. Важлива також діяльність по забезпеченню якості, яка передує процесу виробництва.

Оцінкою якості продукції займаються різні науки, економіка, кваліметрія. Якість продукції є окремим випадком від поняття якість. Для вимірювання якості продукції застосовуються статистичний аналіз даних та експертне оцінювання.

Роль технічного рівня та якості продукції є в даний час найбільш характерною рисою роботи підприємств в промислово розвинених країнах. В умовах насиченого ринку і переважною нецінової конкуренції саме висока якість продукції служить головним фактором успіху.

Якість продукції є найважливішим критерієм діяльності будь-якого підприємства. Підвищення якості визначає ступінь виживаності фірми в умовах ринку, темпи науково-технічного прогресу, економію всіх видів ресурсів, що використовуються на підприємстві, загальне зростання ефективності виробництва.

Підприємства, які досягли значних успіхів у підвищенні якості продукції, мають реальну можливість:

l збільшити частку займаного ринку збуту;

l підвищити відпускну ціну на продукцію і, відповідно, прибуток підприємства;

l проводити більш ефективну рекламну кампанію продукції і фірми в цілому;

l зміцнити довіру господарських партнерів при здійсненні взаємних поставок;

l підвищити рівень конкурентоспроможності продукції і зміцнити діловий імідж підприємства.

Збільшення виробництва високоякісних виробів українськими підприємствами в кінцевому підсумку повинно привести до інтенсифікації економіки, зростання життєвого рівня населення, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на внутрішньому і світовому ринках.

Сучасним підприємствам необхідно більш ефективно використовувати економічні, організаційні і правові важелі впливу на процес формування, забезпечення і підтримки необхідного рівня якості на всіх стадіях життєвого циклу товару.

1.2 Сутність і принципи планування якості продукції на підприємстві

Планування якості - діяльність, яка встановлює цілі і вимоги до якості і застосування елементів системи якості.

Планування якості охоплює:

l Планування якості продукції; ідентифікацію, класифікацію та оцінку характеристик якості, а також встановлення цілей, вимог до якості та штрафних санкцій;

l Планування управлінської та функціональної діяльності: підготовку застосування системи якості, у тому числі організацію і складання календарного графіка; підготовку програми якості і вироблення положень щодо поліпшення якості.

Під плануванням якості продукції розуміється встановлення обґрунтованих завдань по випуску продукції з необхідними значень показників якості на заданий момент часу або протягом заданого інтервалу часу.

Планування підвищення якості має спиратися на науково обґрунтоване прогнозування потреб внутрішнього і зовнішнього ринку. Для правильного обґрунтування планів підвищення якості слід використовувати дані про результати експлуатації продукції, узагальнювати і аналізувати інформацію про фактичний рівень її якості.

Дієвість планування підвищення якості повинна забезпечуватися тим, що воно здійснюється на різних рівнях управління і етапах життєвого циклу виробів, включаючи проектування, виробництво та експлуатацію. Плани підвищення якості повинні забезпечуватися необхідними матеріальними, фінансовими і трудовими ресурсами, а плановані показники та заходи щодо підвищення якості ретельно обґрунтовуватися розрахунками економічної ефективності.

Предметом планування якості продукції є, зрештою, різні показники, які відображають як окремі властивості продукції, так і різноманітні характеристики системи і процесів управління якістю. Ці показники знаходять своє відображення в конкретні завдання по поліпшенню якості продукції, у планах науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, стандартизації та метрологічного забезпечення, впровадження систем управління якістю, технічного розвитку підприємства, підготовки кадрів і т.д.

Планування підвищення якості продукції базується на загальних принципах планування та застосування методів планування.

До загальним принципам планування відносять:

l поєднання централізованого керівництва з самостійністю підрозділів;

l пропорційність, тобто збалансований облік ресурсів і можливостей підприємства;

l комплексність (повнота) - узгодження всіх сторін діяльності підприємства;

l деталізація - ступінь глибини планування;

l точність - ступінь допусків і відхилень параметрів плану;

l простота і ясність - відповідність рівня розуміння розробників і користувачів плану;

l безперервність - цілісність тимчасового простору планування;

l еластичність і гнучкість - можливість використання резервів і облік альтернатив;

l науковість - облік у плануванні новітніх досягнень науки і техніки, вимог перспективних стандартів, потреб ринку (як існуючих, так і перспективних);

l економічність - ефективність планової діяльності з позицій співвідношення (цільової результат)/витрати.

Найважливішими принципами планування підвищення якості продукції є:

l наукова розробка планів, що передбачає облік у плануванні новітніх досягнень науки і техніки, вимог перспективних стандартів, потреб ринку (як існуючих, так і перспективних);

l комплексність, що передбачає прив'язку у планах за якістю всіх сторін діяльності підприємства (створення нової техніки, впровадження стандартів, збільшення обсягу виробництва і ін.). Комплексність планування означає також, що завдання з підвищення якості кінцевої продукції повинні бути пов'язані з планами господарських партнерів підприємства, щодо підвищення якості поставляються ними сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, запасних частин та інших компонентів кінцевої продукції.

До методів планування відносять:

l розрахунково-аналітичний, заснований на розчленовуванні виконуваних робіт і угрупуванню використовуваних ресурсів за елементами і взаємозв'язків, аналізі умов найбільш ефективного їх взаємодії і розробки на цій основі проектів планів;

l експериментальний (досвідчений) - проектування норм, нормативів і моделей підсистем управління підприємством на основі проведення і вивчення вимірів і дослідів, а також обліку досвіду менеджерів, проектувальників і інших фахівців;

l звітно-статистичний - розробка проектів планів на основі звітів, статистики та іншої фактичної інформації, що характеризує реальний стан і зміна характеристик підсистем управління.

У планової діяльності із забезпечення необхідного рівня якості застосовуються і специфічні види робіт:

l аналіз вимог споживачів;

l вивчення попиту;

l аналіз рекламацій;

l облік вимог перспективних стандартів і результатів НДР;

l вивчення патентної інформації;

l облік змін вимог до сертифікації продукції;

l здійснення планових розрахунків;

l ув'язування планових заходів.

Планування пов'язує плани підрозділів підприємства з його загальною стратегією і оперативних завдань. Завдання планування - це формування системи планів і показників оцінки їх виконання.

В останні роки широке поширення одержали стандарти ІСО серії 9000, в яких відображено міжнародний досвід управління якістю продукції на підприємстві. Згідно з цими документами визначається політика в області якості, що включає вдосконалення управління якістю продукції та її забезпечення. Політика в області якості може бути сформульована у вигляді принципу діяльності підприємства або довгострокової мети планової діяльності і повинна включати:

l поліпшення економічного стану підприємства;

l розширення або завоювання нових ринків збуту;

l досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень провідних підприємств та фірм;

l орієнтацію на задоволення вимог споживача певних галузей або регіонів; освоєння виробів, функціональні можливості яких реалізуються на нових засадах;

l поліпшення найважливіших показників якості продукції;

l зниження рівня дефектності продукції, що виготовляється;

l збільшення термінів гарантії на продукцію;

l розвиток сервісу.

Управління якістю продукції у всіх країнах приділяється досить багато уваги. В останні роки сформувався новий підхід, нова стратегія в управлінні якістю, яка реалізується з допомогою стратегічного і довгострокового планування. Вона характеризується рядом моментів:

l забезпечення якості розуміється не як технічна функція, реалізована якимось одним підрозділом, а як систематичний процес, що пронизує всю організаційну структуру фірми;

l нового поняття якості повинна відповідати відповідна організаційна структура підприємства;

l питання якості актуальні не тільки в рамках виробничого циклу, але і в процесі розробок, конструювання, маркетингу та післяпродажного обслуговування;

l якість має бути орієнтована на задоволення вимог споживача, а не виробника;

l підвищення якості продукції вимагає застосування нової технології виробництва, починаючи з автоматизації проектування і закінчуючи автоматизованим вимірюванням в процесі контролю якості;

l всеосяжне підвищення якості досягається тільки зацікавленною участю всіх працівників.

1.3 Методи забезпечення якості продукції на підприємстві

1.3.1 Стандартизація продукції

Основні методи забезпечення якості виробленої на підприємствах України продукції: стандартизація, сертифікація, технічний контроль на підприємстві, економічна відповідальність підприємства за якість продукції. На окремих підприємствах і в галузях створюються комплексні системи підвищення якості продукції, що включають всі заходи забезпечення якості продукції у взаємозв'язку один з одним і з методами організації виробництва і праці, матеріального і морального стимулювання працівників.

Кінець 80-х років відзначений формуванням методології загального (або всеосяжного) управління якістю (Total Quality Management - TQM), головним змістом якої є відповідальність всіх працівників підприємства не тільки за якість продукції і послуг на всіх стадіях розробки, створення і використання, але і за якість функціонування підприємства в цілому. Першим кроком на шляху до TQM стала поява стандартів ISO серії 9000 і широке впровадження їх у практику. У цих стандартах якість визначається як "сукупність властивостей і характеристик виробів або послуг, що забезпечують задоволення обумовлених чи гаданих потреб".

Споживачі і глобальна конкуренція міняють стиль ведення бізнесу усюди в світі. Якість - рушійна сила цієї зміни; якісна продукція та послуги примушують споживачів компанії знову і знову звертатися до неї. Однак, якість не виникає тільки тому, що про нього говорять.

Для досягнення якості потрібно працювати над ним, розуміючи процеси - роботу, яка виконується кожен день - і постійно їх удосконалювати.

Стандартизація роботи організаційної та документованої системи може стати основою створення всебічної програми управління якістю.

За визначенням міжнародної організації по стандартизації (ІСО), стандартизація - встановлення і застосування правил з метою впорядкування діяльності в певних областях на користь і за участю всіх зацікавлених сторін, зокрема для досягнення загальної оптимальної економії при дотриманні функціональних умов і вимог техніки безпеки.

Стандарт - це нормативно технічний документ по стандартизації, що встановлює комплекс правил, норм, вимог до об'єкта стандартизації і затверджений компетентним органом. Стандарти представляються у вигляді документів, що містять певні вимоги, правила чи норми, обов'язкові до виконання.

Під стандартизацією виробництва розуміється організація випуску продукції на основі стандартів якості, які являють собою систему максимальних вимог, норм до рівня показників якості з урахуванням досягнень науки і техніки і передового досвіду підприємств. За відсутності стандарту на продукцію і в зв'язку з особливими умовами виготовлення і експлуатації виробів встановлюються вимоги до якості продукції, що виражаються в спеціальній технічній документації, званої "технічними умовами" (ТУ).

Випуск високоякісної продукції забезпечується введенням прогресивних стандартів, тобто при визначальною і комплексної стандартизації, яка передбачає розробку і впровадження стандартів з підвищеними в порівнянні з досягнутим рівнем нормами і вимогами, а також комплексів нормативно-технічних документів, що охоплюють всю систему стандартів і технічних умов, взаємопов'язаних за термінами і встановлюють збалансований рівень вимог до всіх компонентів , впливає на якість кінцевої продукції: сировина, матеріали, комплектуючі вироби, технічні засоби виробництва, метопи і засоби методологічного забезпечення виробництва.

Стандарти повинні визначати як рівень якості продукції, так і правила та порядок її розробки, виробництва і застосування, ці завдання стандартизації вирішуються шляхом встановлення різних видів стандартів: державних (національних) стандартів (ГОСТ), галузевих (ОСТ), стандартів підприємства (СТП) і ін.

У державних стандартах передбачаються вимоги по найбільш важливих характеристик продукції: безпечність для життя, здоров'я, майна громадян; сумісність і взаємозамінність; охорона навколишнього середовища; вимоги до методів випробувань продукції за вищевказаним характеристикам; вимоги з техніки безпеки та гігієни праці.

Галузеві стандарти розробляються у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань.

Стандартизація є одним з найважливіших елементів сучасного механізму управління якістю продукції (робіт, послуг).

Вплив стандартизації на поліпшення якості продукції здійснюється через комплексну розробку стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, обладнання, оснастку і готову продукцію, а також через встановлення в стандартах технологічних вимог і показників якості, єдиних методів випробувань і засобів контролю.

Стандартизацію слід розглядати як ефективний засіб забезпечення якості, сумісності, взаємозамінності продукції та її складових частин, а також їх уніфікації, типізації, норм безпеки та екологічних вимог, єдності характеристик і властивостей продукції, робіт, процесів і послуг.

Об'єктами стандартизації можуть бути продукція, послуги і процеси, що мають перспективу багаторазового відтворення і (або) використання, В залежності від специфіки об'єкта стандартизації, а також від змісту розроблюваних і пропонованих до нього вимог всі стандарти поділяються на такі види:

l стандарти основоположні;

l стандарти на продукцію, послуги;

l стандарти на процеси;стандарти на методи контролю, випробувань, вимірювань, аналізу.

Стандарти підприємств розробляються, перш за все, на продукцію, використовувану лише на підприємстві. Вони також розробляються як доповнення до ГОСТ та ОСТ і регламентують всі види робіт на підприємстві: проектування і розробка продукції, організація випробувань на всіх фазах життєвого циклу продукції, матеріальне і моральне заохочення працівників і т.д.

Існують такі європейські (прийняті в Європейському Союзі) і міжнародні (розроблені міжнародними організаціями) стандарти. В Україні постійно проводиться робота по забезпеченню відповідності національних стандартів європейським і міжнародним.

1.3.2 Сертифікація продукції

Сертифікація якості продукції - метод контролю якості своїх виробів. Вона полягає в перевірці якості продукції в спеціальних лабораторіях (центрах) і опублікуванні її результатів для забезпечення захисту прав споживачів на основі отримання ними достовірної інформації про якість продукції і його відповідність стандартам. В Україні частина продукції підлягає обов'язковій сертифікації, як наприклад, вироби, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища. Перелік видом продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та терміни її проведення встановлюються Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт). По іншим видам продукції сертифікація є добровільною.

За результатами проведення випробувань заявнику (підприємству, торговій фірмі тощо) видається сертифікат якості та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Підприємства-виробники, продукція яких (продукти харчування, медикаменти, вироби побутової хімії, парфумерно-косметичні вироби тощо) підлягає обов'язковій сертифікації, можуть реалізувати свою продукцію тільки за наявності сертифіката якості та знака відповідності.

Підприємства зобов'язані припиняти або призупиняти реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено, що вона не відповідає стандарту якості, а також, коли термін дії сертифіката закінчився або воно призупинено. Добровільна сертифікація продукції проводиться за ініціативою підприємства-виробника, продавця, споживача, органів виконавчої влади, окремих громадян. Витрати по сертифікації продукції включаються в собівартість продукції.

Для участі в міжнародних торговельних відносинах ("для виходу на міжнародний ринок") необхідно сертифікувати продукцію підприємства на відповідність міжнародним стандартам. В даний час стандарти на світовому рівні розробляють три організації:

l ISO - Міжнародна організація по стандартизації, яка займається розробкою стандартів на продукцію, послуги, технологічні процеси, системи;

l IЕС - Міжнародна електротехнічна комісія, яка функціонує в сфері електротехніки та електроніки;

l IТU - Міжнародний союз комунікацій, який розробляє стандарти у сфері телекомунікацій.

Підтвердження відповідності - документальне підтвердження відповідності продукції чи інших об'єктів, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації, виконання робіт або надання послуг вимогам технічних регламентів, положенням стандартів або умовам договорів.

Сертифікацією продукції є процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна від виробника (продавця, виконавця) і споживача (покупця) організація засвідчує в письмовій формі, що продукція відповідає встановленим вимогам.

Основними цілями сертифікації є:

l створення умов для діяльності організацій і підприємців на єдиному товарному ринку, а також для участі в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі;

l сприяння споживачам у компетентному виборі продукції;

l сприяння експорту і підвищення конкурентоспроможності продукції;

l захист споживача від несумлінності виробника (продавця, виконавця);

l контроль безпеки продукції для навколишнього середовища, життя, здоров'я і майна;

l підтвердження показників якості продукції, заявлених виробником.

Для підтвердження повної відповідності сертифікованої продукції всім встановленим вимогам використовується видаваний за правилами відповідної системи сертифікації спеціальний документ - сертифікат відповідності.

Слід зазначити, що вкладені в сертифікацію кошти окупаються досить швидко за рахунок можливості значного підвищення цін на сертифіковану продукцію. У той же час відсутність сертифікатів відповідності може призвести до заборони на експорт такої продукції або зажадати від виробника значного зниження цін на неї.

Кожний товаровиробник, оцінюючи ефективність робіт з сертифікації, повинен зіставляти можливі витрати на її проведення з економічними перевагами виробництва і реалізації сертифікованої продукції.

До основних переваг виробництва і реалізації сертифікованої продукції слід віднести:

l можливість проведення більш ефективної рекламної кампанії продукції та підприємства в цілому;

l збільшення частки займаного ринку збуту;

l підвищення продажної ціни і, відповідно, прибутку підприємства;

l підвищення організаційно-технічного рівня власного виробництва;

l поліпшення якості нормативно-технічної документації на виробництво сертифікованої продукції та прискорення науково-технічного прогресу на підприємстві;

l зростання довіри господарських партнерів при здійсненні взаємних поставок;

l підвищення рівня конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому та зміцнення його ділового іміджу.

З підприємствами, що мають сертифіковану систему якості, охочіше укладають контракти, оскільки ризик отримання від них неякісної продукції істотно знижений.

Комерційні банки при інших рівних умовах більш охоче дають кредити таким підприємствам, а страхові компанії охочіше страхують споживача від ризику збитку, нанесеного у зв'язку з використанням продукції невідповідної якості.

Для різних інстанцій, що здійснюють судочинство, сертифікат відповідності є доказом невинуватості підприємства у разі розгляду позову про збитки, завдані при використанні продукції підприємства.

1.3.3 Технічний контроль якості продукції на підприємстві

Особливе місце в управлінні якістю продукції займає контроль якості. Саме контроль якості як один з ефективних засобів досягнення намічених цілей і найважливіша функція управління сприяє правильному використанню об'єктивно існуючих, а також створених людиною передумов і умов для випуску продукції високої якості.

Технічному контролю відводиться заслужено велика роль у сучасному виробництві та управлінні якістю продукції. Від ступеня досконалості контролю якості, його технічного оснащення і організації багато в чому залежить ефективність виробництва в цілому.

У процесі контролю здійснюється зіставлення фактично досягнутих результатів в області якості із запланованими. Сучасні методи контролю якості продукції, що дозволяють при мінімальних витратах досягти високої стабільності показників якості, набувають все більшого значення.

Система контролю якості продукції являє собою сукупність взаємопов'язаних об'єктів і суб'єктів контролю, використовуваних видів, методів і засобів оцінки якості виробів і профілактики шлюбу на різних етапах життєвого циклу продукції і рівнях управління якістю.

Ефективна система контролю дозволяє в більшості випадків здійснювати своєчасне і цілеспрямований вплив на рівень якості продукції, що випускається, попереджати всілякі недоліки та збої в роботі, забезпечувати їх оперативне виявлення та ліквідацію з найменшими витратами ресурсів.

Позитивні результати дієвого контролю якості можна виявити і в більшості випадків визначити кількісно на стадіях розробки, виробництва, обігу, експлуатації (споживання) і відновлення (ремонту) продукції.

Основні елементи системи контролю якості продукції представлені низкою спільних підсистем, в число яких входять, насамперед, підсистеми:

l планування;

l інспекційного контролю;

l стимулювання і відповідальності суб'єктів контролю якості.

Додаткові елементи системи контролю якості продукції представлені низкою спеціальних і забезпечують підсистем. При цьому виділяються наступні спеціальні підсистеми:

l профілактики браку та низької якості в процесі розробки і виробництва продукції;

l випробувань продукції;

l сертифікації продукції, робіт, послуг, систем якості та виробництв;

l атестації технологічних процесів, робочих місць та виконавців виробничих операцій;

l державного нагляду за впровадженням і дотриманням стандартів, метрологічним забезпеченням виробництва та іншими умовами і факторами випуску продукції необхідної якості;

l самоконтролю якості у виробництві (основних і допоміжних робітників, бригад, дільниць, цехів);

l стандартизації методів і засобів контролю якості продукції;

l використання позавідомчих форм контролю якості (замовником, продавцями, споживачами та ін.)

Ефективність системи контролю якості продукції багато в чому визначається ефективністю функціонування підсистем, що забезпечують правильне і своєчасне вирішення завдань контролю якості на різних рівнях управління і стадіях життєвого циклу виробів. У складі названих підсистем необхідно виділяти підсистеми методологічного, матеріально-технічного, технологічного, кадрового, інформаційного, метрологічного, математичного, правового, фінансового та організаційного забезпечення контролю якості.

Під технічним контролем якості продукції, проведеному на кожному підприємстві, розуміється перевірка відповідності продукції або процесу виробництва встановленим технічним вимогам. Розрізняються два види технічного контролю на підприємстві: операційний і приймальний.

Операційний контроль полягає в перевірці відповідності кожної виробничої операції вимогам технологічної документації (температура, тиск, швидкість роботи устаткування і т.д.). Одночасно контролюються показники якості продукції після завершення кожної операції в процесі виготовлення продукції. На основі операційного контролю вживаються заходи щодо усунення виявлених відхилень. До них відносяться: підналагоджує обладнання, заміна інструменту, регулювання температурного режиму, швидкості робочих органів і т.д. Операційний контроль носить профілактичний характер і має на меті своєчасне виявлення дефектів у продукції, що виготовляється.

Приймальний контроль полягає в тому, що перевірка встановлює відповідність готової продукції вимогам стандартів, технічних умов, креслень і т.д. На основі приймального контролю приймається рішення про відповідність вимогам стандарту і про належному технічному рівні або про забракованої продукції. Мета приймального контролю - запобігти поставку продукції, яка не відповідає встановленим вимогам.

Поряд з операційним і приймальним, на підприємстві здійснюється також вхідний контроль, мета якого - перевірка відповідності встановленим вимогам якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і інструментів, що надходять на дане підприємство від підприємств-постачальників.

При проведенні технічного контролю якості продукції можуть бути виявлені також дефекти продукції. Дефектом називається кожне окреме невідповідність вимогам, встановленим нормативною документацією. Дефекти підрозділяються на конструктивні і виробничі. Конструктивні дефекти пов'язані з допущеними прорахунками в конструкторської документації. Дефекти можуть бути явними і прихованими. Явними називаються такі, для виявлення, яких застосовуються відповідні вимірювальні прилади, інструменти, лабораторні аналізи. Продукція з явними дефектами називається бракованої і не підлягає реалізації. Прихованими називаються дефекти, які виявляються при надходженні продукції до споживача. Використання такої продукції за призначенням стає неможливим, вона підлягає поверненню підприємству-виробнику.

З метою найбільш повного виявлення дефектів продукції контроль повинен бути суцільним і неодноразовим. Якщо з різних причин неможливо ввести суцільне обстеження продукції, технічний контроль може залишатися вибірковим, але при постійному вдосконаленні методів і порядку його проведення. При виявленні дефектів, усунення яких технічно можливе й економічно припустиме, продукція повертається на доопрацювання. При виявленні дефектів, усунення яких технічно неможливо або економічно недоцільно, продукція включається до складу бракованою.

Система профілактики браку на підприємстві передбачає профілактику браку, як на стадії підготовки виробництва, так і безпосередньо у виробництві. У першому випадку здійснюються контроль якості нових розробок і вхідний контроль якості, а в другій - контроль дотримання технологічної дисципліни і самоконтроль якості.

Контроль якості нових розробок передбачає:

l оцінку та регулювання технічного рівня розробок;

l нормоконтроль конструкторської документації;

l нормоконтроль технологічної документації.

Вхідний контроль якості припускає вибіркову або суцільну перевірку:

l одержуваних сировини і матеріалів;

l напівфабрикатів і заготовок;

l комплектуючих виробів і запасних частин.

Контроль дотримання технологічної дисципліни включає:

l контроль точності і стабільності технологічних процесів, стану обладнання, якості оснащення та інструменту, точності засобів метрологічного забезпечення;

l контроль рівня кваліфікації та якості праці виконавців виробничих операцій;

l міжопераційний, в тому числі активний, контроль якості деталей, заготовок, вузлів і т.п.

Самоконтроль якості використовується:

l для оцінки результатів праці окремих працівників;

l в діяльності виробничих бригад;

l в діяльності дільниць, цехів, відділів і т.п.

Правильне використання перерахованих видів контролю призводить до того, що він більш активно впливає на процес формування якості виробів, оскільки здійснюється не пасивна фіксація браку у виробництві, а профілактика його виникнення. Крім того, застосування зазначених видів контролю дозволяє своєчасно виявляти намічені відхилення від встановлених вимог, оперативно виявляти й усувати різні причини зниження якості продукції, запобігати можливості їх появи в подальшому.

Економічна відповідальність підприємства за рівень якості продукції. Першим проявом такої відповідальності є практика встановлення гарантійного терміну служби для технічних виробів і деяких інших видів продукції, протягом, якого підприємство за свій рахунок здійснює їх ремонт і технічне обслуговування. Гарантований термін встановлюється законодавством, стандартами, за договором між виробником та споживачем. Для харчових продуктів, медикаментів, виробів побутової хімії та інших виробів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя здоров'я людей і для навколишнього середовища, встановлюється строк придатності, який вказується на упаковках, етикетках, в інструкції і інших документах.

Економічну відповідальність підприємства несуть також у разі недотримання відповідності якості продукції встановленим стандартам. Відповідний контроль здійснює Держстандарт України, його органи в областях. Державні інспектори Держстандарту мають право відбирати зразки продукції для перевірки її якості, забороняти випуск і реалізацію продукції, випущеної з порушенням стандартів, а також продукції, що не пройшла обов'язкову сертифікацію якості, оформляти матеріали про накладення штрафу. Контроль за якістю продукції здійснюють також працівники санепідемстанцій та товариства охорони прав споживачів. У разі виявлення у виробах відхилень від стандартів якості, небезпечних для життя людей, санепідемстанції мають право приймати рішення про вилучення з виробництва даної партії продукції, забороняти продаж раніше випущених виробів.

Розділ 2. Стратегія підвищення якості продукції на прикладі ПАТ "Запоріжсталь"

2.1 Характеристика виробничо-економічної діяльності ПАТ "Запоріжсталь"

Будівництво ВАТ "Запоріжсталь" почалося в 1930 році, а вже 16 листопада 1933 року була видана перша плавка чавуну. Перед початком Великої Вітчизняної війни "Запоріжсталь" була найбільшим в СРСР виробником якісного гарячого і холоднокатаного прокату. За період окупації були зруйновані всі доменні і мартенівські печі, заводські будівлі і споруди, енергетичні комунікації.

Відновленні комбінату почалося в 1944 році, i вже в 1947 році роботу основних цехів комбінату було відновлено. У 1949 році колектив заводу досяг довоєнного рівня виробництва, а в 1950 - перекрив його в 1,6 рази. У 1952 році на "Запоріжсталь" вперше в промисловому масштабі почали виплавку сталі з використанням кисню в мартенівських печах. Практично без введення нових потужностей за 10 років виробництво чавуну було збільшено на 35%, сталі - на 90%, прокату - на 115%.

продукція якість стандартизація нововведення

Таблиця 2.1 - Загальна характеристика підприємства ПАТ "Запоріжсталь"

Основні споживачі продукції комбінату "Запоріжсталь" - це виробники зварених труб, підприємства автомобільного, сільськогосподарського та транспортного машинобудування, підприємства харчової промисловості, виробники побутової техніки.

Найбільшу частку продукції ПАТ "Запоріжсталь" споживають:

l Дніпропетровська 41%

l Запорізька 22%

l Луганська 12% області

Продукція "Запоріжсталі" затребувана також у:

l Полтавської 6%

l Одеської 2%

l Донецькій 4%

l Харківській 3% областях.

l Інші 5%.

ПАТ "Запорізький металургійний комбінат - Запоріжсталь" пропонує до реалізації наступні види товарної продукції:

l Передільний і ливарний чавун у чушках вагою 15-18 кг;

l Сляби з вуглецевих, низьколегованих, легованих і нержавіючих сталей;

l Прокат листовий - гарячекатаний і холоднокатаний - в аркушах товщиною 0,5-8,0 мм і рулонах товщиною 0,5-8,0 мм з вуглецевих, низьколегованих, легованих і нержавіючих сталей, шліфований і полірований лист з нержавіючої сталі;

l Холодногнуті профілі;

l Жерсть білу гарячого лудіння;

l Жерсть чорну;

l Стрічку сталеву;

l Виливниці та піддони;

l Граншлак і щебінь;

l Рідкі гази;

l Широкий асортимент (понад 170 найменувань) виробів з металу, дерева і бетону, інші види металопродукції.

Найбільш широким попитом у зарубіжних та вітчизняних споживачів користується гарячекатаний плоский прокат в рулонах з вуглецевих і низьколегованих сталей товщиною 2,0-8,0 мм, а також холоднокатаний плоский прокат з вуглецевих, легованих і нержавіючих сталей товщиною 0,5-2,0 мм. Вироблена комбінатом упаковка металопродукції забезпечує збереження і товарний вигляд при доставці її споживачам будь-яким видом транспорту (автомобільним, залізничним, водним), переробці і зберіганні в портах.

Співпрацюючи більш ніж з п'ятьма тисячами вітчизняних і зарубіжних споживачів, колектив ПАТ "Запоріжсталь" зарекомендував себе надійним партнером, що забезпечує своєчасні постачання по договорах і висока якість продукції, близько 70% якої відвантажується на експорт.

2.2 Характеристика продукції ПАТ "Запоріжсталь"

Металургійний комбінат "Запоріжсталь" є одним із основних постачальників якісного плоского прокату, гнутих профілів і жерсті для потреб вітчизняної промисловості та на експорт.

Комбінат "Запоріжсталь" складається з 8 основних та 56 допоміжних цехів, в яких працюють більше 20 тис. людей. Щорічно підприємство виробляє більше 2,5 млн. тонн чавуну, 3,2 млн. тонн сталі та 2,7 млн. тонн прокату.

В останні роки відмічається стійка тенденція росту об'ємів виробленої продукції та покращення економічних показників діяльності підприємства. Цьому в немалій мірі сприяє висока кваліфікація та досвід інженерів і робітників комбінату, вміла експлуатація ними металургійних агрегатів та обладнання, розробка та впровадження власних "ноу-хау", інтенсифікація та автоматизація виробничих процесів, удосконалення структури управління.

За об'ємом виробництва сталі ПАТ "Запоріжсталь" входить до четвірки найбільших підприємств України. А за виробництвом тонколистового, в тому числі холоднокатаного прокату, ділить перше та друге місця.

ПАТ "Запоріжсталь" є єдиним на Україні підприємством по виробництву тонколистового прокату з нержавіючих та легованих сталей, гнутих профілів, консервної жерсті, тонколистового прокату з полімерним покриттям - металопласту.

Комбінат володіє унікальним обладнанням по виробництву великогабаритних холоднокатаних листів із спеціальних сталей, а також шліфованих та полірованих смуг і листів із нержавіючих сталей. Останні роки комбінат стабільно нарощує об'єми виробництва, скорочує енергоємність продукції, проводиться модернізація виробництва, розроблюються та впроваджуються нові технологічні процеси. На чотирьох доменних печах комбінат щорічно виплавляє 2,5 млн. тонн чавуну високої якості для виробництва сталі , великогабаритного чавунного литва та товарного чавуну в чушках.

Відмінною особливістю чавуну виробництва ВАТ "Запоріжсталь" є низька місткість в ньому сірки та фосфору, завдяки чому він користується широким попитом на світовому ринку.

В мартенівському цеху комбінату працює 9 печей, ємністю 250-500 тонн із загальною виробничою потужністю 3,3 млн. тонн сталі в рік. На обжимному стані слябінг "1150" прокатуються зливки із вуглецевої, легованої та нержавіючої сталі на сляби товщиною 100-200 мм, шириною 1000-1520 мм, довжиною 1800-4700 мм.

Сляби, призначені для перекату на лист, в гарячому стані передаються на широкополосний стан гарячої прокатки. Цех гарячої прокатки тонкого листа оснащено агрегатами для забезпечення поставки прокату в листах та рулонах - шириною від 1000 до 1500 мм. Безперервний тонколистовий стан гарячої прокатки "1680" виробничою потужністю 3,0 млн. тонн в рік виробляє полоси товщиною 2,0-7,0 мм, шириною 1000-1500 мм, масою рулону - до 16,0 тонн. На трьох агрегатах для гнутих профілів виробляється більше 1500 сортових (кутників, швелерів) та спеціальних фасонних профілерозмірів гнутих профілів з вуглецевої, низьколегованої та нержавіючої сталі з товщиною стінок від 1,0 до 8,0 мм та з шириною розгортки профілю до 1450 мм. В цеху холодного прокату №1 на безперервному чотирьохкліттєвому стані "1680", двох однокліттєвих реверсивних станах "1680" та "1200", двадцятивалковому стані "1700" та двох безперервних вузькополосних чотирьохкліттєвих станах "450" та "650" виробляється холоднокатаний лист, смуги та стрічки із вуглецевої, низьколегованої, легованої та нержавіючої сталі. Цех оснащено засобами для дресировки, поперечного та продольного різання, що забезпечують поставку холоднокатаного прокату товщиною від 0,2 до 2,0 мм, шириною від 10 до 1500 мм і довжиною листа до 4000 мм, а також рулонів масою до 14,0 тонн.

Цех холодного прокату №3 має унікальний стан "2800" для виробництва великогабаритного холоднокатаного листа товщиною 1,5-5,5 мм, шириною 1000-2300 мм та довжиною до 4500 мм із вуглецевих, легованих та нержавіючих сталей.

У складі цеху діє спеціалізоване відділення по виробництву шліфованих та полірованих листів і смуг в рулонах із нержавіючої сталі.

ПАТ "Запоріжсталь" має достатню кількість висококваліфікованих спеціалістів - більше 2,7 тисяч інженерів, в тому числі 15 спеціалістів вищої кваліфікації (докторів, кандидатів наук та академіків).

Кадровий потенціал комбінату дозволяє вирішувати технологічні задачі будь-якої складності та оперативно реагувати на потреби виробництва та ринку.

В останні роки на комбінаті освоєно більше 50 нових видів гарячого та холодного прокату, більше 20 типорозмірів холодногнутих профілів, впроваджені нові прогресивні енергозберігаючі технології, покращені якість та споживчі характеристики металопрокату, підвищена його конкурентоздатність.

Розділ 3. Шляхи підвищення якості продукції за допомогою нововведень на ПАТ "Запоріжсталь"

Системи управління якістю на ПАТ "Запоріжсталь" являють собою органічне сполучення економічних, правових і інших факторів, що впливають на якість. За допомогою нововведень можна не тільки уникнути консерватизму і застою в розвитку комплексного підходу до якості, але й свідомо та впевнено рухатися далі.

Функціональні нововведення, не потребують структурних змін у системі, вони стосуються завдань однієї з функцій управління якістю. У крайньому випадку, необхідність у структурних змінах настільки незначна, що їх можна не проводити. Можна ввести додаткову плату за бездефектне виконання стального листа, за здачу їх у ВТК і замовнику з першого пред'явлення.

Системні нововведення, стосуються не однієї, а кількох функцій управління якістю і викликають необхідність внесення змін у зміст елементів системи. Системні нововведення можуть стосуватися однієї функції, але по масштабах впливають на інші функції, що приводить до необхідності внесення в них змін. У даному випадку при виготовленні слябів призначених для перекату на лист можливий перехід від відрядної форми оплати праці до погодинної або погодинно-преміальної. Відомо, що відрядна оплата праці в багатьох випадках негативно впливає на якість виготовлення й у певний момент часу, коли якість починає опускатися нижче припустимої межі. Виникає необхідність від цієї системи відмовитися і перейти до погодинної або змішаної оплати праці. Таке нововведення входить до складу функції управління якістю - матеріального стимулювання поліпшення якості. Зміна форми оплати праці торкнеться інших функцій - технологічної підготовки виробництва, контролю якості, а по масштабах вплине на дуже велику групу учасників процесу забезпечення якості.