Система управління ЗАТ "Великобагачанський завод"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ1. Оцінка системи оперативного управління виробництвом у переробній галузі

1.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

1.2 Стан системи оперативного управління та планування на підприємстві

1.3 Ефективність системи оперативного та планування у переробній галузі

Розділ 2. Проект системи оперативного управління виробництвом у переробній галузі підприємства

2.1 Планування системи оперативного управління виробництвом

2.2 Шляхи удосконалення системи оперативного управління у переробній галузі

2.3 Економічна ефективність проекту

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

В сучасних умовах господарювання в умовах переходу до ринкових відносин економіка потребує глибоких і структурних зрушень.

В цих умовах центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція, надаються послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання економічних витрат ресурсів, застосування висопродуктивної техніки. На підприємстві намагаються знизити витрати до мінімальних. В умовах ринкової економіки “виживає” лише те підприємство, яке більш компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечує прибутком кваліфікованих робітників.

Ми зустрілися з тією проблемою, що не має в світі аналогів переходу Ринку великої держави з такою як в Україні створеною системою структурного господарювання, високим рівнем монополізму в промисловості, залежністю тисяч промислових підприємців від постачальників окремих видів продукції, що залишилися за межами державних кордонів. Сьогодні потрібно розробити не тільки довгострокову програму поетапного розвитку ринкового сектору економіки, а й визначити найефективніше співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням. Розбудова ринкового сектору економіки має базуватися на програмі поступової приватизації, розширення підприємства, створення розгалуженої структури ринку, підвищення ефективності виробництва.

Ефективність виробництва на підприємстві тісно пов'язана з проблемою економії всіх видів ресурсів, бо вони є обмеженими. Раціональне використання трудових і виробничих ресурсів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов'язані з використанням факторів виробництва, що веде до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутків підприємства.

Метою курсової роботи є оволодіння стратегії ефективності використання оперативної системи, напрацювання навичок оцінки техніко-економічної інформації з метою вивчення трудового потенціалу підприємства.

Об'єктом дослідження є система управління ЗАТ «Великобагачанський завод»

Предметом дослідження є функціональне управління підприємством.

Метою даної роботи є формування рекомендацій щодо діяльності ЗАТ «Великобагачанський завод».

В ході написання курсової роботи вирішувалися такі завдання:

- розкрити теоретичний зміст обраної теми,

- проаналізувати склад та структуру підприємства ЗАТ «Великобагачанський завод».

- зробити висновки, щодо вдосконалення функціонування та стратегії управління підприємства.

У роботі буде використано наступні методи дослідження:

- теоретичне узагальнення

- теоретичне порівняння

- системний підхід

- формалізація.

Розділ1. Оцінка системи оперативного управління виробництвом у переробній галузі

1.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Об'єктом дослідження курсової роботи є процеси управління земельними ресурсами у Закритому акціонерному товаристві « Великобагачанський комбікормовий завод ».

Акціонерне товариство - це підприємство, капітал якого утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання ними акцій. Капітал, утворений таким чином, називається акціонерним капіталом.

Отже, акціонерне товариство - це підприємство, основане на колективному капіталі. Частка кожного учасника товариства в цьому капіталі визначається кількістю акцій, якими він володіє. Випуск і функціонування акцій - головна, але не єдина ознака, яка відрізняє акціонерне підприємство від одноосібного. Друга ознака - демократична організація управління справами акціонерного підприємства, про що мова піде далі. Третьою ознакою є потенційна можливість акціонерного підприємства бути більш ефективним порівняно з одноосібним підприємством.

Підприємство є юридичною особою, діє на основі повного госпрозрахунку, заключає договори, володіє і користується майном, має право на придбання майнових та особистих немайнових прав, вступає в зобов'язання з партнерами і державою, може бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному і третейському судах, має круглу печатку з своїм найменуванням, емблемою, кутовий та інші штампи, фірмовий бланк.

Підприємство має самостійний баланс, свій розрахунковий (поточний) рахунок для зберігання грошових коштів для здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав, згідно з чинним законодавством. Здійснює бухгалтерський облік, веде статистичну звітність.

Підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях підприємства в межах, встановлених Законами України та цим статутом. Держава не несе відповідальності за зобов'язання підприємства, як і підприємство не відповідає по зобов'язаннях держави.

Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається своєю продукцією, одержаним прибутком, який залишається після сплати податків та інших платежів.

Товариство створене з метою насичення ринку продукцією, товарами, послугами, розвитку торгово-економічного співробітництва з юридичними та фізичними особами, здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання прогресивного обладнання, технологій та кращого досвіду управління, залучення додаткових матеріальних та фінансових ресурсів, а також отримання прибутку й задоволення економічних і соціальних інтересів Акціонерів та працівників Товариства.

Згідно агрокліматичного районування Полтавської області територія землекористування ЗАТ «Великобагачанський комбікормовий завод», характеризується помірно континентальним кліматом з нестійким зволоженням, холодною зимою і жарким, а часто і посушливим літом.

За даними Полтавської метеостанції середня багаторічна температура повітря становить + 7,2 ?С. Найхолоднішим місяцем є січень з середньою багаторічною температурою - 6,8 ?С. Спостерігаються відхилення як у бік підвищення температури, так і зниження від +3,3 до - 5,1 ?С, що негативно позначається на розвитку сільськогосподарських культур (утворюється льодова кірка). Найтеплішим місяцем є липень з середньою багаторічною температурою + 28?С.

Абсолютний максимум температури складає + 38?С, абсолютний мінімум - 34?С. Коливання середніх температур за рік складає 27?С, абсолютних сягає 52?С.

Середнє число днів з температурою +5?С складає 200, понад +10?С - 165, понад +15?С -120 днів. Сума активних температур (понад +10?С) за рік складає 2000?С, що повністю достатнє для дозрівання більшості сільськогосподарських культур, районованих у лісостепу України та Полтавської області.

Середня тривалість безморозного періоду 170 днів, а найменша кількість днів без заморозків 133. Промерзання грунту в середньому становить 64 см, а у холодніші роки з малосніжними зимами може сягати 114 см. У теплі зими з стійким сніговим покривом - лише 31см.

Прогрівання грунту починається з другої-третьої декади березня і характеризується поступовим наростанням температури зповерхні до глибин горизонтів грунтового профілю, доходячи максимуму у третій декаді липня, а потім відбувається поступове охолодження його у зворотньому напрямку. Дата останнього весняного приморзку - 21 квітня, першого осіннього -21 вересня. За початок і кінець вегетаційного періоду приймаються дати переходу середньодобових температур через + 5?С.

Середня багаторічна кількість опадів становить 492 см, але вона не стійка. Особливо значна амплітуда коливань спостерігається у літні місяці (у червні кількість опадів коливається в окремі роки від 2,8 до 112,2 см). Це обумовлює періодичні посухи. У разі випадання у весняно-літній період понад 40 % і в осінній до 30 % річної кількості опадів, рік вважається сприятливим стосовно росту і розвитку сільськогосподарських культур, а якщо кількість опадів складає до 35 % у весняно-літній період та 25 % у осінній - врожайність знижується.

Низька вологість повітря призводить до надмірного пересихання грунту і пригнічення рослин, як наслідок різке зниження урожаїв. Якщо низька вологість супроводжується теплими вітрами, особливо небезпечними у червні та липні, під час цвітіння та наливання зернових культур - отримують щупле, низької натури зерно. Це визначає необхідність виконання агротехнічних заходів, спрямованих на усунення або послаблення шкідливого впливу несприятливих умов: затримання талих вод та закриття вологи в оптимальні терміни.

Рельєф переважно рівнинний. Рівень грунтових вод 17 -18 метрів. Найпоширеніші грунти - черноземи типові малогумусні важкосуглинисті частково вилугувані. Залягаютьвони на рівниних водороздільних терасах.

Сформувалися ці грунти в умовах глибокого залягання підгрунтових вод, нормального атмосфрного зволоження, мають глибокий профіль, гумусність якого сягає понад метр. Запаси гумусу складають 4,1 - 6,0 %.

Реакція грунту (рН) наближається до нейтральної. Забезпеченність грунту легкорухомими формами азоту і фосфору середня, а калію - достатня.

Грунти та клімат на території господарства придатні для вирощування основних сільськогосподарських культур і за науково обгрунтованого господарювання забезпечують їх високу врожайність.

Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва. Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати, коли воно має необхідний прфесійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру.

Кількість працівників ЗАТ « Великобагачанський комбікормовий завод» за 2006-2008 роки представлено в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Динаміка працівників ЗАТ «Великобагачаський комбікормовий завод», 2006-2008 рр.,осіб

Показники	2 006р.	2007 р	2008 р	Відхилення 2008р. до 2006р.
				відносне(+,-)	абсолютне(%)
Всього працівників	139	126	204	65	46,8
З них: керівників	20	19	18	-2	-10,0
спеціалістів	10	10	11	1	10,0
службовців	1	1	1	0	0,0
робітників	108	96	174	66	61,1
Середньооблікова кількість працівників за рік	69,5	63	102	32,5	46,8

Аналізуючи табл. 1.1, можна сказати, що чисельність працівників ЗАТ «Великобагачаський комбікормовий завод» за останні три роки збыльшалася на 65 осіб або на 46,8 %, з них кількість керівників зменшилася на 2 особи, що становить 10 %, спеціалістів на 1 особу, або на 10 %, кількість службовців залишилася незмінною, чисельність робітників збыльшилося на 65 осіб, тобто на 61,1 %.

Середньооблікова кількість працівників - це показник, що розраховується за кожен місяць підсумовуванням обліковог складу працівників за всі дні місяця і діленням одержаного результату на кількість днів у місяці. Середньооблікову кількість працівників за рік розраховують як середньоарифметичну величину від суми показників середньооблікової кількості за всі місяці року, поділеної на 12. Цей показник розраховується для визначення продуктивності праці і характеристики масштабів можливого залучення підприємствами робочої сили, (їх трудового потенціалу).

Середньооблікова кількість працівників за рік в ЗАТ «Великобагачаський комбікормовий завод» у 2008 р. порівняно з 2006 р. зросла на 46,8 %.

Аналіз проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Майновий стан господарства характеризується складом, розміщенням, структурою та динамікою активів і пасивів. Інформація про наявні в господарстві ресурси та прийняті ним зобов'язання наведено в балансі. Аналіз майна підприємства наведено в таблиці 1.2

Таблиця 1.2

Майно ЗАТ «Великобагачаський комбікормовий завод», 2006 - 2008 рр.

Види активів (майна)	2 006 р.	2 007 р.	2 008 р.	Зміни (+,-)
	Сума, тис.грн.	У % до підсумку	Сума, тис.грн.	У % до підсумку	Сума, тис.грн.	У % до підсумку	Суми, тис.грн.	Питомої ваги, (+,-)	У % до 2006 р.
Майно-всього	10092,7	100,0	9503,5	100,0	12028,4	100,0	1935,7	-	19,2
Необоротні активи	6809,4	67,5	6591,9	69,4	9512,2	79,1	2702,8	11,6	39,7
Основні засоби	6807,7	67,5	6324,4	66,6	9508,3	79,1	2700,6	11,6	39,7
Оборотні активи	2873,5	28,5	2911,6	30,6	2516,0	20,9	-357,5	-7,6	-12,4
Оборотні виробничі фонди	476,5	4,7	379,5	4,0	209,1	1,7	-267,4	-3,0	-56,1
Виробничі запаси	340,0	3,4	301,6	3,2	164,2	1,4	-175,8	-2,0	-51,7
Фонди обігу	1587,3	15,7	2532,1	26,6	2307,4	19,2	720,1	3,5	45,4
Готова продукція і товари	135,0	1,3	153,9	1,6	110,1	0,9	-24,9	-0,4	-18,4
Поточна дебіторська заборгованість	1312,5	13,0	1027,3	10,8	1364,5	11,3	52,0	-1,7	4,0
Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції	139,8	1,4	827,3	8,7	222,6	1,9	82,8	0,5	59,2
Інші оборотні активи	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Витрати майбутніх періодів	409,8	4,1	-	-	-	-	-409,8	-4,1	-100,0

Аналізуючи табл. 1.2 ми бачимо, що сума вартості майна в господарстві збільшилася в 2008 р. порівняно з 2006 р. на 1935,7 тис. грн. Це відбулося внаслідок збільшення основних засобів на 2700,6 тис. грн. Виробничі запаси зменшилися на 175,8 тис. грн., фонди обігу збільшилися на 720,1 тис. грн., а готова продукція зменшилася на 24,9 тис. грн. Поточна дебіторська заборгованість в господарстві збільшилася на суму 52 тис. грн. Найбільшу питому вагу від суми вартості всього майна займають необоротні активи 79,8 %.

Проводимо аналіз капіталу ЗАТ «Великобагачаський комбікормовий завод» в табл. 1.3.

Таблиця 1.3.

Капітал ЗАТ «Великобагачаський комбікормовий завод», 2006 - 2008 рр.

Види пасивів (капіталу)	2006 р.	2007 р.	2008 р.	Зміни (+,-)
	Сума, тис.грн.	У % до підсумку	Сума, тис.грн.	У % до підсумку	Сума, тис.грн.	У % до підсумку	Суми, тис.грн.	Питомої ваги(+,-)	У % до 2006 р.
Капітал- усього	10092,7	100,0	9503,5	100,0	12028,4	100,0	1935,7	-	19,2
Власний капітал	8730,9	86,5	8482,3	89,3	7309,5	60,8	-1421,4	-25,7	-16,3
Статутний капітал	1553,5	15,4	1553,5	16,4	1553,5	12,9	-	-2,5	-
Зобов'язання	1289,1	12,8	902,0	9,5	4625,5	38,5	3336,4	25,7	258,8
Забезпечення майбутніх витрат і платежів	72,7	0,7	119,2	1,3	93,4	0,8	20,7	0,1	28,5
Довгострокові зобов'язання	-	-	-	-	3282,7	27,3	3282,7	27,3	-
Поточні зобов'язання	1289,1	12,8	902,0	9,5	1342,8	11,2	53,7	-1,6	4,2
Кредиторська заборгованість	816,1	8,1	848,0	8,9	914,6	7,6	98,5	-0,5	12,1
Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-	-	-	-	-	-

За даними табл. 1.3 спостерігаємо, що в господарстві сума капіталу - всього збільшилася, в 2008 р. різниця становить 1935,7 тис. грн., але зменшилася сума власного капіталу на 1421,4 тис. грн., сума статутного капіталу залишилась без змін. Зобов'язання в господарстві збільшилися на 3336,4 тис. грн., це відбулося за рахунок збільшення поточних зобов'язань, оскільки вони збільшилися на 53,7 тис. грн., а розмір довгострокових зобов'язань та забезпечення наступних витрат і платежів зменшилися. Кредиторська заборгованість збільшилася на суму 98,5 тис. грн., що є негативним явищем для господарства.

Аналіз фінансових результатів є одним із найважливіших напрямків оцінки ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства, який наведено в табл. 1.4

Таблиця 1.4

Фінансові результати діяльності ЗАТ «Великобагачаський комбікормовий завод» за період 2006-2008 рр., тис. грн.

Показники	2 006 р.	2 007 р.	2008 р.	2008 р. у % до 2006 р.
	Сума, тис.грн.	Питома вага, %	Сума, тис.грн.	Питома вага, %	Сума, тис.грн.	Питома вага, %
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	16415,00	-	15356,10	-	15139,80	-	93,55
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	16077,60	-	15156,90	-	14999,80	-	94,27
У % до доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	-	97,94	-	98,70	-	103,00	-
Операційні витрати у тому числі:	16985,50	100,00	16294,80	100,00	16342,40	100,00	95,93
а) собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);	13820,50	81,37	13486,50	82,77	13237,90	81,00	97,58
б) адміністративні витрати;	1924,20	11,33	1978,50	12,14	2269,60	13,90	102,82
в) витрати на збут;	348,40	2,05	183,80	1,13	178,80	1,10	52,76
г) інші операційні витрати.	892,40	5,25	646,00	3,96	656,10	4,00	72,39
Валовий прибуток (збиток)	2257,10	-	1670,40	-	1761,90	-	74,01
У % до чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	-	14,04	-	11,02	-	15,08	-
Збиток від операційної діяльності	489,80	-	588,60	-	754,40	-	120,17
Фінансові та інвестиційні доходи	498,40	-	389,60	-	110,30	-	78,17
Фінансові та інвестиційні витрати	281,40	-	35,40	-	273,90	-	12,58
Збиток від звичайної діяльності до оподаткування	272,80	-	234,40	-	1170,60	-	85,92
Податок на прибуток від звичайної діяльності	0,00	-	0,00	-	0,00	-
Збиток від звичайної діяльності	272,80	-	234,40	-	1170,60	-	85,92
У % до прибутку від звичайної діяльності до оподаткування	-	-	-	-	-	-	-
Надзвичайні доходи	0,00	-	0,00	-	0,00	-
Надзвичайні витрати і податки з надзвичайного прибутку	0,00	-	0,00	-	0,00	-
Збиток	272,80	-	234,40	-	1170,60	-	85,92
У % до збитку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	-	1,66	-	1,53	-	6,00	-
У % до валового прибутку	-	12,09	-	14,03	-	0,00	-

За даними табл. 1.4 ми бачимо, що виручка від реалізації продукції (товарів, робіт і послуг) в господарстві зменшилася, в 2006 р. вона становила - 16415 тис. грн., а в 2008 р.- 15139,8 тис. грн., що на 93,55 тис. грн.менше, збиток від звичайної діяльності збільшився на 85,92 тис.грн.

Операційні витрати також в 2008 р. збільшилися і становили 16 342,40 тис.грн., що на 95,93 тис. грн., більше. Збиток від операційної діяльності збільшився на 85,92 тис. грн. Визначену роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації виробництва та збуту продукції. Собівартість реалізованої продукції збільшилася на 97,58 тис.грн., що має негативний впилв на фінансовий стан підприємства.

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що фінансовий стан у господарстві на протязі аналізованого періоду досить нестабільний.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Спеціалізація є процесом суспільного поділу праці, оскільки суспільний поділ праці і зв'язок ЗАТ «Великобагачаський комбікормовий завод» з підприємствами інших галузей економіки здійснюється через товарну продукцію, то основними показниками, що характеризують спеціалізацію, є склад і структура товарної продукції (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Склад і структура товарної продукції ЗАТ «Великобагачаський комбікормовий завод», 2006-2008 рр.

Галузі і види продукції	Обсяги реалізації продукції, ц	Порівняльна ціна 1ц, грн.	Вартість товарної продукції(у порівн. цінах), тис. грн.	Структура товарної продукції, %	№ п/п виду продук. за штатом вагою в структурі
	Роки	В серед. за 2006-2008рр.
	2006	2007	2008
Рослинництво - всього	-	-	-	-	-	718,0	68,4	-
у т.ч. зерно	23473,0	17545,0	26000,0	22339,0	14,8	330,2	31,5	1,0
цукрові буряки	54340,0	49300,0	32380,0	45340,0	6,0	271,1	25,8	2,0
соняшник	3947,0	4571,0	3856,0	4124,7	27,5	113,4	10,8	5,0
картопля	80,0	117,0	30,0	75,7	25,3	1,9	0,2	9,0
овочі відкритого грунту	58,0	49,0	26,0	44,3	32,1	1,4	0,1	10,0
Тваринництво -всього	-	-	-	-	-	331,6	31,6	-
у т.ч. скотарство	-	-	-	-	-	274,7	26,2	-
з нього: молоко	5643,0	5435,0	3080,0	4719,3	30,4	143,7	13,7	3,0
м'ясо	880,0	751,0	479,0	703,3	186,3	131,0	12,5	4,0
свинарство (м'ясо)	117,0	292,0	87,0	165,3	249,2	41,2	3,9	6,0
птахівництво	-	-	-	-	-	15,7	1,5	-
з нього: м'ясо	76,0	61,0	13,0	50,0	240,4	12,0	1,2	7,0
яйця, тис. шт.	18,2	12,8	58,2	29,7	123,1	3,7	0,4	8,0

Рівень спеціалізації господарства визначаємо за допомогою коефіцієнта спеціалізації:

Кс =100 / (?Ут(2і-1)) (1.1)

де,

Кс-- коефіцієнт спеціалізації;

Ут-- частка товарної продукції окремих галузей;

і -- порядковий номер частки товарної продукції у ранжованому ряду.

Значення Кс до 0,20 свідчить про низький рівень спеціалізації господарства; 0,21-0,40 -- середній; 0,41-0,60 -- високий; 0,61 і більше -- для поглибленої спеціалізації господарства.

Отже, ЗАТ «Великобагачаський комбікормовий завод» має середній рівень спеціалізації. Основною галуззю є рослинництво (вирощування зерна). Господарство має зерново виробничий напрямок. Значну питому вагу в структурі товарної продукції займає тваринництво, а саме скотарство.

Виробництво інших видів продукції рослинництва і тваринництва має допоміжне значення: створюються умови розвитку основних галузей.

Науково обгрунтована спеціалізація сприяє збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції, підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції, що забезпечується ефективним використанням земельних угідь, матеріальних і трудових ресурсів.

Таблиця 1.6

Структура земельних угідь в ЗАТ «Великобагачанський комбікормовий завод» за 2006 - 2008 рр.

Види угідь	Роки	Зміни
	2006	2007	2008	Абсолютна	Відносна
	га	га	га	(+,-)	%
Загальна земельна площа	3103,0	3103,0	2912,0	-191,0	-6,2
З них: рілля	3103,0	3103,0	2912,0	-191,0	-6,2

Аналізуючи таблицю, можна сказати, що загальна земельна площа ЗАТ«Великобагачанський комбікормовий завод» в 2008 р. становить 2912 га, з них ріллі - 2912 га, що на 191 га менше ніж 2006 р. Площа і структура земельних угідь в господарстві за 2006р. та 2007 р. залишалася незмінною.

1.2 Стан системи оперативного управління та планування на підприємстві

Керівними органами Товариства є:

- Вищий орган Товариства: загальні збори;

- Спостережна рада;

- Правління Товариства;

- Ревізійна комісія.

Управлінням та контролем за використанням земельних ресурсів господарства займається головний агроном підприємства, якому підпорядковується бригада рослинництва, старшим за виконанням є бригадир.

Основні службові обов'язки агронома підприємства:

- проводити наукові дослідження в області агрономії;

- вивчати й впроваджувати передові методи оброблення польових, садових, городніх культур;

- розробляти й впроваджувати технології по боротьбі зі шкідниками, хворобами рослин і бур'янами;

- розробляти агротехнічні заходи, спрямовані на підвищення родючості ґрунтів і збільшення врожайності сільськогосподарських культур;

- розробляти виробничі плани, види й кількості посадкових культур;

- вести переговори та розробляти проекти договорів на придбання насіння рослин, саджанців і добрив;

- організовувати роботу з вирощування високоякісного сортового насіння і посадкового матеріалу, створення насінних фондів;

- організовувати роботу по підготовці ґрунту до посіву й посадки;

- розробляти заходи щодо готування й внесення добрив у ґрунт;

- здійснювати контроль за підготовкою насінь і посадкового матеріалу;

- організувати роботи з посіву польових культур;

- розробляти плани (календарні графіки по догляду за посівами).

- контролювати виконання робіт зі збору, транспортуванню до місць зберігання й зберіганню зібраного врожаю;

- розробляти документацію й звіти.

Ситуація, що склалася в системі землекористування на підприємстві, показує, що проблема раціонального використання земельних ресурсів є однією з найважливіших.

Основою для прийняття управлінського рішення щодо ефективного використання земель є інформація, яку отримує агроном підприємства.

Таким чином, земельно-кадастрова інформація дозволяє забезпечувати зворотний зв'язок в системі "управлінське рішення - інформація - управлінське рішення", а процес управління земельними ресурсами може здійснюватися лише за умови повної інформації про об'єкт управління. Успішне вирішення цієї проблеми може забезпечити лише ведення реєстрації земельних ділянок і прав власності на них як надзвичайно важливого інструменту управління.

Проте в господарстві з кожним роком зменшуються показники навантаження на одного середньорічного працівника. Так, на 1 працівника в 2006 р. припадало га сільськогосподарських угідь і 22,32 га ріллі, у 2008 р. дані становили 14,28 га. Зменшення цих показників відповідно на 36,05 % пов'язане зі збільшенням кількості середньооблікових працівників господарства.

Характеристика будь - якого сільськогосподарського підприємства неможлива без зазначення структури посівних площ та урожайності основних сільськогосподарських культур, що наведено в табл. 1.8

Таблиця 1.8

Структура посівних площ в ЗАТ«Великобагачанський комбікормовий завод» за 2006 - 2008 рр.

Наіменування	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення 2008 до 2006 року
	га	%	га	%	га	%	відносне	абсолютне
1	2	3	4	5	6	7	8
Зернові і зернобобові	2177,0	70,2	2097,0	67,6	2318,0	79,6	141,0	9,4
В тому числі: озимі зернові	322,0	10,4	570,0	18,4	288,0	9,9	-34,0	-0,5
гречка	108,0	3,5	75,0	2,4		0,0	-108,0	-3,5
кукурудза на зерно	1205,0	38,8	940,0	30,3	1829,4	62,8	624,4	24,0
ячмінь	484,0	15,6	485,0	15,6	163,0	5,6	-321,0	-10,0
горох	58,0	1,9	27,0	0,9	38,0	1,3	-20,0	-0,6
соняшник	263,0	8,5	300,0	9,7	282,0	9,7	19,0	1,2
соя	310,0	10,0	367,0	11,8	312,0	10,7	2,0	0,7
цукрові буряки	197,0	6,3	123,0	4,0	282,0	9,7	85,0	3,3
овочі відкритого грунту	2,0	0,1	2,0	0,1	2,0	0,1	0,0	0,0
Разом	3103,0	100,0	3103,0	100,0	2912,4	100,0	-190,6	0,0

Розглянувши табл. 1.8, можна зробити висновок, що у ЗАТ «Великобагачанський комбікормовий завод» загальна посівна площа у 2008 р. зменшилася у порівнянні з 2006 р. з 3103,0 га до 2912,38 га. Так, у господарстві за останні три роки значно збільшилася площа посіву зернобобових культур з на 9,4 %, озимих зернових культур відбулося зменшення з 322 га до 288 га (0,5 %), цукрових буряків з 197 га до 282 га (3,3 %), соя з 310 га до 312 га (0,7 %), овочі відкритого грунту залишаються не змінними.

Провівши аналіз складу і структури посівних площ господарства необхідно розглянути і динаміку урожайності основних сільськогосподарських культур в господарстві, табл. 1.9

Таблиця 1.9

Динаміка урожайності оновних сільськогосподарських культур в ЗАТ «Великобагачанський комбікормовий завод» за 2006 - 2008 рр.

КУЛЬТУРИ	Урожайність	Віддхилення 2008 до 2006 року
	2006	2007	2008
	ц	ц	ц	(+,-)	%
Зернові і зернобобові	31,8	46,7	53,7	21,9	68,9
В тому числі: озимі зернові	22,8	43,0	47,9	25,1	110,1
Гречка	3,8	8,3		-3,8	-100,0
Кукурудза на зерно	41,7	62,4	57,5	15,8	38,0
ячмінь	20,3	2,8	31,5	11,2	55,1
горох	26,2	33,0	13,7	-12,5	-47,8
соняшник	21,8	23,3	54,3	32,5	149,2
соя	9,1	6,3	10,4	1,3	14,4
цукрові буряки	290,9	446,8	217,8	-73,1	-25,1
овочі відкритого грунту	30,0	142,5	48,0	18,0	60,0

Таким чином, у господарстві урожайність зернових і зернобобових культур збільшилася на 68,9 %. Це сталося за рахунок значного збільшення урожайності озимих зернових з 22,8 ц до 47,9 ц /га (110,1 %).

Урожайність кукурудзи на зерно підвищилася у 2006 р. вона становила 41,7 ц /га, у 2008 р. - 57,5 ц /га. Урожайність цукрових буряків зменшилася на 25,1 % і у 2008 р. становить 217,8 ц /га.

А урожайність таких культур як соняшник і картопля значно збільшилася у порівнянні з 2006 роком:

Вихід соняшнику з 1 га становить 21,8 ц, що на 32,5 ц вище за показник позаминулого року. Уродайність овочів відкритого грунту теж зменшилася на 18 ц з 1 га.

Резерви виробництва і реалізації продукції розглядаються як науково обгрунтований запас виробництва для забезпечення гарантії виконання договорів поставки і як невикористані можливості зростання і вдосконалення виробництва продукції та його кінцевих фінансових результатів. Резерви випуску і реалізації продукції виникають постійно під впливом науково-технічного прогресу, вдосконалення організації виробництва, праці й менеджменту. Невикористані можливості виробництва і реалізації продукції є основним об'єктом аналітичного пошуку, оскільки при цьому визначається не лише втрачена вигода, а й оцінюються можливості та доцільність їх мобілізації. Доцільно виділити чотири етапи дослідження резервів виробництва і реалізації продукції.

На першому етапі дають оцінку зовнішніх і внутрішніх резервів. Зовнішні резерви виробничої програми формуються зміною кон'юнктури товарного ринку (попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, можливостей конкурентів і контрагентів ринку), станом ринків капіталу, фондів, матеріалів, робочої сили та ін. Виділення цих резервів можливе за методикою, яка висвітлена у попередніх розділах. Внутрішні резерви виробництва і реалізації продукції виражають можливості підприємства і пов'язані насамперед з використанням виробничого потенціалу. Вони є основною областю аналітичних досліджень.

На другому етапі виділяють інтенсивні та екстенсивні резерви виробництва і реалізації продукції. Процес екстенсивного нарощування виробничого потенціалу є необхідним, але обмежується фінансовими можливостями підприємства та економічною доцільністю. Економічно виправданим є таке нарощування виробничого потенціалу, яке супроводжується більш високим приростом фінансових результатів, соціальними та економічними передумовами. Це, зокрема, нарощування виробничої потужності для забезпечення монопольного становища на ринку, збільшення витрат ресурсів для поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції та ін. Визначальним же напрямом мобілізації резервів виробництва і реалізації продукції є інтенсифікація виробничо-збутової діяльності. Інтенсифікація використання виробничих ресурсів є головною передумовою досягнення високих фінансових результатів та стійкого фінансового стану.

Оцінка результатів інтенсифікації включає таку систему розрахунків:

а) визначення динаміки показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів;

б) визначення співвідношення приросту використання виробничих ресурсів у розрахунку на 1 % приросту обсягу виробництва;

в) розрахунок частки впливу зміни показників інтенсифікації на приріст обсягу виробництва продукції; г) розрахунок відносної економії виробничих ресурсів; д) комплексна оцінка всебічної інтенсифікації виробництва.

На третьому етапі дають оцінку резервів організації виробничого процесу. Раціональна організація виробничого процесу пов'язана із забезпеченням ритмічності і комплектності виробництва і збуту продукції відповідно до умов договорів поставки.

Під ритмічністю роботи підприємства розуміють випуск цехами деталей, напівфабрикатів і виробів згідно з добовими чи місячними графіками виробництва, її порушення негативно впливає на роботу суміжних підрозділів, виконання договірних зобов'язань, якість продукції та ін. Неритмічний випуск продукції протягом місяця найчастіше спричиняється використанням запасу незавершеного виробництва, відсутністю достатнього запасу, напівфабрикатів заготівельних цехів, перебоями у постачанні сировини, простоями робітників і устаткування, змінами виробничих завдань та ін. Ці причини повинні бути виявлені під час аналізу.

Ритмічність роботи підприємства визначається за днями чи декадами у межах місяця, за місяцями і кварталами з поділом на декади. Показником ритмічності є також відношення випуску продукції за першу декаду до її випуску в третій декаді попереднього місяця.

Для характеристики ритмічності випуску продукції протягом року доцільно будувати динамічні ряди за місяцями, кварталами з розподілом на декади і дні.

Недоліком цього методу є лише те, що брати за основу третю декаду недоцільно, оскільки комплектуючі вироби і напівфабрикати надходять саме наприкінці місяця не завжди з вини підприємства. Більш доцільно визначати додатковий випуск у нормо-годинах, порівнюючи нормо-години, витрачені в третій декаді і в першій та другій.

Неритмічний випуск продукції пов'язаний з використанням робочої сили і, насамперед, з внутрізмінними простоями, які виникають з причин перебоїв у поставках сировини, матеріалів, палива, енергії тощо. Простої знижують випуск продукції.

Синтетичним показником ритмічної роботи є коефіцієнт ритмічності, який визначається на підставі даних за день, п'ятиденку, декаду. Чим ближче коефіцієнт ритмічності до 1, тим ритмічнішим є виробництво.

На четвертому етапі виявляють можливості збільшення обсягу продажу, тобто виручки від реалізації продукції. Аналіз резервів приросту реалізації продукції включає пошук резервів збільшення товарного випуску і зменшення залишків нереалізованої продукції на кінець аналізованого періоду. Можливості приросту товарного випуску оцінюються як за випуском товарної продукції за аналізований період, так і за зміною залишків незавершеного виробництва на початок і кінець цього періоду. Найповніше резерви товарного випуску виявляються на перших трьох етапах аналізу. Щодо оцінки зміни залишків незавершеного виробництва, то слід зазначити, що частина їх має нормативний характер (для забезпечення ритмічності виробництва), а понаднормативні запаси скорочують можливості приросту реалізації. До основних факторів, які визначають обсяг незавершеного виробництва (Пн), належать: характер наростання витрат, тривалість виробничого циклу виготовлення виробів і середньодобовий випуск продукції.

1.3 Ефективність системи оперативного та планування у переробній галузі

оперативне управління планування переробний

Рівень сільськогосподарського виробництва ЗАТ «Великобагачанський завод» значною мірою зумовлено якісним складом земель. Економічна ефективність використання землі характеризується обсягом виробнитва продукції рослинництва і тваринництва на 1 га земельної площі при найменших витратах на її одиницю. На ефективність використання землі впливають рівень розвитку продуктивних сил, ступінь розороності землі, структура посівних площ, частка меліорованих земель у загальній земельній площі сільськогосподарських угідь, впровадження прогресивних систем землеробства.

Земля є головною невід'ємною частиною сільського господарства. Засобом виробництва виступає продуктивна часитина землі - її грунтовий покрив. Застосування новітніх засобів механізвції та меліорації призводить до посилення технологічного та антропогенного навантаження на землю. Збільшення таких навантажень посилює негативні нетрадиційні процеси у грунтовому покриві, зокрема - призводить до втрати гумусу. В зв'язку з цим виникло питання про необхідність забезпечення раціонального використання та охорони сільськогосподарських земель, їх захисту від вітрової та водної ерозії.

Раціональним слід вважати таке використання земель, яке забезпечує науково обгрунтований економічний ефект господарювання і при цьому поліпшує родючость грунтів і економічний стан навколишнього середовища.

Раціонального і ефективного використання землі в сільськогосподарському виробництві можна досягти за умови послідовного здійснення заходів з підвищення родючості грунту і охорони його від ерозії та інших руйнівних процесів. Виходячи з національних інтересів, суспільство має використовувати землю так, щоб передати її поліпшеною наступним поколінням.

На стан і структуру грунту впливають велика насиченість сільського господарства технічними засобами, значна розораність землі, вирощування культур інтенсивного типу. Впровадження досягненнь науково - технічного прогресу та інтенсивних технологій у сільському господарстві об'єктивно вимагає врахування не тільки їх позитивного впливу на земельні угіддя, а й можливих негативних наслідків, зумовлених спеціфічним проявом окремих засобів виробництва. У зв'зку з цим можна виділити такі основні напрямки підвищення еконмічної ефективності використання землі в сільському господарстві:

1) система заходів щодо підвищення родючості землі;

2) охорона грунтів від ерозій та інших руйнівних процесів;

3) зменшення площ земель, які випадають із сільськогосподарського обороту.

Різноманітність природних умов зумовлює необхідність впровадження наукового ведення сільського господарства, яке передбачає підвищення родючості грунтів, поліпшення якісного стану сільськогосподарських угідь. Тому головною складовою частиною системи ведення сільського господарства є система землеробства.

Система землеробства - це комплекс взаємопов'язаних агротехнічних, меліоративних і організаційно економічних заходів, спорямованих на ефективне використання землі, збереження і підвищення родючості грунту, одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур. Система землеробства включає структуру посівних площ, системи сивозмін, обробітку грунту, удобрення, насінництва, заходи боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, систему меліоративних засобів, охорону грунтів від водної та вітрової ерозії, охорону навколишнього середовища.

Економічна оцінка землі здійснюється в двох напрямках: загальна економічна оцінка землі як засобу виробництва і оцінка по ефективності вирощування окремих сільськогосподарських культур. Методика економіної оцінки землі будується на масових даних про фактичну урожайність сільськогосподарських культур і матеріальних затратах на їх виробництво. Оціночні показники розраховуються по агровиробничих групах грунтів, окремо по зрошуваних, осушених та меліорованих грунтах при відносно вирівняній структурі виробництва.

Економічна ефективність в сільському господарстві характеризується системою натуральних і вартісних показників основними з них являються наступні:

- урожайність сільськогосподарських культур, ц / га;

- вартість валової продукції, валового і чистого доходу, прибутку в розрахунку на 1 га, грн;

- окупність затрат на земельні ресурси, на 100 грн. матеріальних затрат;

- диференціальнийний доход, грн / га;

- рентабельність виробництва продукції.

Показники економічної ефективності наведено у табл. 1.10

Таблиця 1.10

Показники економічної ефективності використання землі ЗАТ«Великобагачанський комбікормовий завод» 2006-2008рр.

ПОКАЗНИКИ	2006 р.	2007 р.	2008 рік	2008 у % до 2006
1	2	3	4	5
Розораність, % Загальної земельної площі	92,0	92,0	92,0	100
у т.ч.сільськогосподарських угідь	95,3	95,3	95,3	100
Урожайність ц / га зернових	37,7	42,5	14,5	38,4
цукрових буряків	315,6	298,0	217,8	69,0
Вироблено на 100 га с/г угідь, ц молока	217,8	192,4	139,7	64,1
приросту живої маси тварин в т.ч. приросту живої маси ВРХ	7,04	8,2	7,7	109,4
Вироблено на 100 га ріллі, ц зерна	2252,7	3481,2	736,7	32,7
цурових буряків	2709,4	2205,2	2578,7	95,1
приросту живої маси свиней	8,88	6,3	0,9	10,1
Вироблено на 100 га посіву зерн. яєц, тис.шт	0,49	3,37	2,45	500
м'яса птиці, ц	1,44	1,52	0,93	64,6
Одержано на 100 га с/г угідь,тис.грн. валової продукції (в спів.цінах)	2,04	2,9	1,85	90,6
Товарної продукції (в пот. цінах)	4,28	5,8	3,81	89,0

Аналізуючи дані табл. 1.10 - можна зробити висновок про зниження економічної ефективності використання землі ЗАТ «Великобагачанський завод» за останні три роки. Розораність загальної земельної площі і зокрема сільськогосподарських угідь не змінилася, і становить 92,0 і 95,3 %.

Значно зменшилася у господарстві урожайність зернових культур і цукрових буряків не 61,6 і 31 % відповідно. Зменилися також і показники виробленої продукції на 100 га с/г угідь:

- молока вироблено на 35,9 % менше, ніж у 2006 році;

- на 100 га ріллі вироблено зерна 736,7 ц, що менше на 67,3 %ніж у позаминулому році; цукрових буряків 2578,7 ц, що на,9 % менше показника 2006 року; приріст живої маси свиней 0,9 ц, на 9,9 % менше.

На 100 га посіву зернових м'яса птиці вироблено 0,93 ц. Зменшення у порівнянні з 2006 роком становить 35,4 %. Збільшилися показники виробництва на 100 га с/г угідь приріст живої маси ВРХ склав 7,7 ц. що на 9,4 % більше ніж у 2006 році; на 100 га посіву зернових вироблено 2,45 тис. яєць, що складає збільшення проти 2006 року у 5 раз.

Вартісні показники використання землі у господарстві зменшилися. Так на 100 га с/ г угідь одержано товарної продукції 1,85 тис. грн. (90,6 %) чистої продукції 3,81 тис.грн. (89,0 %).

З кожним роком використання землі в господарстві погіршується, про що свідчить зменшення основних показників еконмічної ефективності використання землі.

Підвищення економічної ефективності діяльності ЗАТ «Великобагачанський завод» повинно проходити у збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності системи управління використання землі та виробництва продукції на підприємстві ЗАТ «Великобагачанський комбікормовий завод» повинні забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

Розділ 2. Проект системи оперативного управління виробництвом у переробній галузі підприємства

2.1 Планування системи оперативного управління виробництвом

Предметом управлінської діяльності в переробній і харчовій галузях є система правових, економічних, технологічних, виробничих і соціальних відносин, які існують на рівні окремих підприємств у цілому в галузі ,а також між спорідненими галузями народного господарства - головним чином між сільським господарством, сферою торгівлі, транспортом, виробництвом таропакувальних матеріалів. Підприємство ЗАТ «Великобагачанський комбікормовий завод» планує виробництво соєвого шорту.

Одержаний із насіння сої без оболонок соєвий шрот позначається як соєвий шрот ВП (високий вміст протеїну). Соєвий шрот є повноцінним і збалансованим джерелом білка, незамінних амінокислот, мінеральних і цілющих речовин, необхідних для нормального розмноження, росту і розвитку, високої продуктивності нових порід тварин, птиці й риб. Разом із тим згодовування його має свої особливості, допустимі норми годівлі, з якими, на жаль, не всі знайомі. Найцінніше те, що соєвий шрот можна використовувати як єдиний високобілковий інгредієнт у дво-, трикомпонентних раціонах. Наприклад, для свиней на відгодівлі американські фермери включають зерно кукурудзи + соєвий шрот + премікс. Про ефективність такої годівлі свідчить цікавий виробничий українсько-американський експеримент, який було проведено Інститутом кормів УААН та Американською соєвою асоціацією у підприємстві “Липовецьке” Вінницької області. Тут, наприклад, першій групі свиней (720 голів) згодовували вологу подрібнену зернострижневу суміш кукурудзи (80% сухої речовини раціону) + соєвий шрот (18%) + премікс (2%), другій групі -- зернострижневу суміш кукурудзи (80%) + соняшниковий шрот і горох (18%) + премікс (2%). За період відгодівлі свиней середньодобовий приріст їх живої ваги на раціоні зі зернострижневої маси і соєвого шроту становив 670 г (в окремі місяці -- 820, у деяких тварин -- до 965 г); у контрольній групі свиней, яким згодовували зернострижневу суміш, соняшниковий шрот і горох, -- 619 г. Важливо, що у першій групі свиней, яким у складі раціону згодовували соєвий шрот, були вищими прирости живої ваги, скоротилися період відгодівлі та витрати кормів на приріст живої ваги, поліпшилася якість м'яса тушки. Світове виробництво соєвого шроту у 2001/2002 МР досягло рекордної величини -- 124,8 млн т з тенденцію до збільшення у 2002/2003 МР до 130 млн т. Використання шротів білково-олійних культур у годівлі тварин і птиці -- це нова епоха, головний і стратегічний напрям у постачанні високопротеїнових кормів, забезпеченні повноцінної годівлі і зростання їхньої продуктивності. У структурі світового виробництва шротів соєвий шрот становить 68,4% усіх шротів. Соєвий шрот відрізняється від інших високобілкових інгредієнтів збалансованістю амінокислотного складу, має особливості згодовування, ще маловідомі в Україні. Одержують соєвий шрот методом екстракції при переробці насіння сої. З 1 т одержують 750-800 кг шроту і 193 кг олії. Як бачимо, у цієї культури при переробці практично немає відходів, а основним продуктом, одержуваним під час промислової переробки її насіння, є соєвий шрот, що становить близько 80% його маси і містить 44-48% протеїну. У результаті подальшої поглибленої переробки одержують соєвий білковий концентрат, який містить 65-70% протеїну, та соєвий білковий ізолят, що містить 90-92% протеїну, які використовують переважно на харчові цілі. Тому сою можна назвати білково-олійною культурою, на відміну від соняшнику, у насінні якого міститься більше жиру, ніж білка, а отже, його можна віднести до олійно-білкових культур. Тонна сої дає удвічі більше білка, ніж тонна соняшнику, хоча менше олії. Через те що соя забезпечує більший збір цінного білка з гектара посіву, ніж інші культури, вона й має таке велике поширення і найбільші обсяги виробництва серед олійних і зернобобових культур. Це один із найбільших щорічно відновлюваних високобілкових рослинних ресурсів. За кормовими перевагами соєвий шрот перевищує всі інші рослинні джерела протеїну, має найвищу поживну цінність, найширше використання в годівлі, придатний для всіх видів тварин, птиці й риб. Теплова обробка його або тостування надають соєвому шротові приємного запаху і смаку, знешкоджують антипоживні речовини, поліпшують перетравність, тому його добре поїдають у складі комбікормів тварини, птиця й риба. Особливо ефективним є згодовування соєвого шроту як високобілкового компонента в поєднанні з такими високоенергетичними компонентами, як зерно кукурудзи, ячменю і сорго. Його включають до складу дво- трикомпонентних раціонів (кукурудза + соєвий шрот + премікс; кукурудза (ячмінь) + соєвий шрот + премікс) для багатьох видів тварин. При цьому забезпечуються кращі результати від годівлі, ніж з використанням м'ясо-кісткового борошна та інших дорогих високобілкових інгредієнтів. Попит на соєвий шрот на світовому ринку особливо підвищився після масового захворювання великої рогатої худоби на коров'ячий сказ у країнах Західної Європи, внаслідок якого було знищено дуже багато дорослого поголів'я і молодняку, що призвело до великих збитків фермерів. Після цього зросла недовіра до м'ясо-кісткового борошна як можливого джерела інфекції цієї хвороби. Аби не ризикувати, цю його частину в раціонах тварин можна повністю замінити соєвим шротом. Тепер у країнах з розвиненим тваринництвом основу високопротеїнових кормів у групі концентрованих кормів становлять шроти сої, соняшнику і ріпаку. Хоча вони є порівняно дорогими компонентами раціонів, однак їх згодовування економічно вигідне, без них неможливо одержати високу продуктивність нових порід худоби, птиці й риби та конкурувати на внутрішньому і світовому ринках. Навіть невеликі норми згодовування шротів у складі раціонів забезпечують ефективне використання решти кормів, що входять до цих раціонів, різко підвищують продуктивність тварин. Згодовування їх окуповується додатковою продукцією та високою її конкурентоспроможністю. Шроти сої як високопротеїновий корм належать до головних високобілкових інгредієнтів раціонів тварин та птиці у розвинених країнах.

Світ знає дуже багато позитивних фактів використання соєвого шроту для виробництва якісних комбікормів на всіх континентах. Саме протеїнові корми є здебільшого основним лімітуючим чинником розмноження, вирощування і високої продуктивності тварин та птиці. Основні їх функції такі: 1) для нежуйних тварин -- постачання протеїну та амінокислот, які тварини не можуть одержувати в потрібних кількостях з об'ємних кормів і зернової частини раціонів; 2) для жуйних -- постачання попередників азоту для синтезу мікробного білка. Слід враховувати, що деякі тварини (норка, риба тощо) здатні використовувати багато протеїну як джерела енергії. Однак для цього існують більш економні, ніж високопротеїнові, кормові джерела енергії. Тому необхідно уникати згодовування протеїну понад зоотехнічну норму, а також не допускати його дефіциту, який призводить до низької продуктивності та значної перевитрати кормів, високої собівартості і низької конкурентоспроможності продукції. У товарній структурі високопротеїнових інгредієнтів, що надходили у 2001/2002 МР на світовий ринок у кількості 59,95 млн т, явно превалював соєвий шрот -- 45,25 млн т, якому значно поступалися ріпаковий -- 3,48 млн т, соняшниковий -- 2,53, пальмовий -- 3,29, копри -- 0,97, бавовниковий -- 0,72, рибне борошно -- 5,43 млн т.

Соєвий шрот становив найбільшу частку (75,5%) експорту високопротеїнових компонентів, усі інші шроти, разом узяті, значно поступилися йому.

Переробна сільськогосподарська продукція є важливою складовою харчового ланцюга населення кожної держави. Забезпечення продукцією переробки сільськогосподарської продукції в різних несприятливих умовах є однією із задач сучасного продовольчого ринку.

2.2 Шляхи удосконалення системи оперативного управління у переробній галузі

Організаційна структура управління проектом - сукупність взаємопов'язаних органів управління, які розташовані на різних ступенях системи. В нашому випадку на підприємстві використано матричну структуру управління.

Тимчасовий штаб (керівник комерційного відділу, головний бухгалтер, завідувач виробничою лабораторією, головний інженер, мастер рем. буд. ділянки, бригадир буд. ділянки, головний енергетик, допоміжні робітники).

Структуризація проекту. WBS (робоча структура) - ієрархічна структура побудована з метою логічного розподілу усіх робіт з виконання проекту і подана в графічному вигляді.

Перелік робіт, що плануються для здійснення проекту:

1. Визначення альтернативних способів досягнення мети проекту;

2. Збір інформації про стан ринку молокопродуктів;