Менеджер повинен оцінити, як позначаться на діяльності організації загальні зміни стану економіки. Важливо мати на увазі, що кардинальні зміни в економіці можуть по різному впливати на різні організації. В одному випадку вони позитивно впливають, в іншому - негативно.

3. Політичний компонент - стан і тенденції в політичній системі (демократичність, політична кон'юнктура і т.п.). велике значення має фактор політичної стабільності.

4. Соціокультурний компонент - це стан і тенденції на рівні освіченості, традиції, цінності, етичної норми, професійно-демографічних характеристик, поведінки вагомих для організації соціальних груп в країні і регіоні.

5. Міжнародний компонент - стан і тенденції в міжнародних відносинах, наявність військових дій, криз чи позитивних моментів.

6. Ситуативний компонент - конкретні, важко передбачувані події і ситуації природного (землетруси, повені та інш.) чи соціального характеру (бідність, голод, демонстрації та інш.).

Мікросередовище (середовище прямого впливу). З точки зору системного підходу організація - це механізм трансформації того, що входить до організації у різновиди того, що виходить. Менеджер повинен аналізувати ті впливи середовища, які безпосередньо впливають на організацію, як елементи мікросередовища. Компонентами мікросередовища для НДО є:

1. Споживачі і клієнти, тобто індивіди, групи і організації, які реально чи потенційно користуються продуктами чи послугами НДО.

2. Конкуренти - це організації, які пропонують чи надають послуги, ідентичні з тими, які надає ваша НДО; чи конкурують з нею в аспекті боротьби за клієнтів.

3. Спонсори - індивідуальні, групові, фондові джерела ресурсів (фінансові, матеріальні, інформаційні), які організація отримує безоплатно.

4. Державні і громадські інституції - в більшості випадків є значущими факторами впливу, оскільки визначають і зміст послуг, що надаються організацією, і контроль, і захист інтересів членів НДО. Державний сектор - джерело законів і стандартів, що діють в третьому секторі.

5. Ситуативний компонент - це специфічна зміна певних потреб НДО, що виникла під впливом позитивних чи негативних факторів опосередкованого середовища, і призвела до зміни її цілей.

Тобто, всі компоненти зовнішнього середовища в тій чи іншій мірі впливають на організацію. Економіка, культура, закони, політична стабільність, міжнародне життя, рівень науково-технічного прогресу торкаються всіх аспектів регулятивної діяльності НДО.

Внутрішнє середовище - це ті елементи, які знаходяться в межах самої організації і забезпечують її збереження і розвиток. До внутрішнього середовища відносяться наступні компоненти:

· Людські ресурси - вирішальне джерело діяльності НДО. До них відносяться: персонал, члени організації, волонтери з їх знаннями та навичками, а також особливостями мотивації.

· Організаційна культура - це внутрішні правила, цінності, норми, що знаходять своє вираження у символах, історії, стилі управління, взаємовідносинах між членами організації.

· Організаційна структура - внутрішня форма будови організації, сукупність її складових елементів і зв'язків.

· Функціональний компонент - це існуючі цілі, задачі організації, її стратегія, політика, проекти, програми.

· Фінансовий і матеріальний стан - існуючі і очікувані кошти, джерела фінансування, наявність приміщень, техніки, обладнання та інш.

Внутрішнє середовище представляє собою потенціал НДО, за допомогою якого менеджер здійснює керівництво. Ось чому плідний підхід до визначення перспектив розвитку НДО передбачає аналіз її внутрішніх можливостей.

Охарактеризуймо кожну складову частину (структурний елемент) НДО.

1. Кадровий потенціал. Ефективність діяльності громадської організації значною мірою визначається її кадровим потенціалом. Визначаючи основні напрями інвестиційної політики НДО, Б. Юрашек і Л. Кучміровська справедливо відмічають: "Люди - це найдорожчий капітал організації. У той же час - це найбільший пункт у графі "видатки". Але це видатки, які необхідно здійснити. У іншому випадку ваша діяльність втратить сенс" (15; с.37).

Персонал організації складають люди, прийняті на роботу в НДО на основі трудової угоди. Тобто персонал - це ті кадри, для яких дана громадська організація є постійним місцем роботи.

Регіональні громадські організації залучені до різноманітних сфер діяльності: соціальне забезпечення, проблеми жінок, молоді, охорони навколишнього середовища, підтримки розвитку демократії, професійної перепідготовки та ін. Індивідуальний досвід персоналу повинен співпадати з місією організації. Наприклад, якщо організація займається пошуком нових технологій навчання учнів, то серед персоналу повинні бути фахівці, добре обізнані з тенденціями розвитку сучасного технологічного суспільства, здатні з урахуванням цих тенденцій стежити за професійним ринком збуту, швидко і систематично описувати властивості людини, необхідної суспільству, і оперативно проектувати освітні програми.

Діяльність громадських організацій, що надають послуги малим підприємствам, нереальна без фахівців з організації бізнесу, управління фінансами, персоналом, побудови адміністративно-управлінської системи підприємства, проведення маркетингових досліджень та ін. Громадській організації, що надає допомогу людям, які відчувають високе соціальне напруження і вступають у конфлікт з навколишнім середовищем, необхідні висококваліфіковані практичні психологи.

Разом з тим, будь-яка громадська організація, незалежно від сфери її діяльності потребує наступних спеціалістів: бухгалтер; фандрейзер; фахівець по зв'язках з громадськістю; фахівець з управління організацією (менеджер).

Особливе місце серед персоналу займає керівний склад організації: директор (керівник, лідер), керівники відділів, малих груп. Керівництво створює ефективну структуру організації, а у випадку необхідності, трансформує її таким чином, щоб вона відповідала завданням, і обставинам, що змінюються. Керівники розробляють і персональну політику організації: займаються підбором і розстановкою кадрів, приймають співробітників на роботу, створюють умови для підвищення їх кваліфікації, оцінюють їх діяльність.

Основне завдання кадрової політики НДО полягає у підборі такого персоналу, який на належному рівні буде виконувати свої функціональні обов'язки. Крім цього важливий не лише професіоналізм персоналу, але і уміння фахівця пристосуватися до нетипових умов діяльності громадських організацій.

Кількість співробітників, для яких недержавна організація є постійним місцем роботи, залежить від змісту проектів, що реалізовуються організацією і масштабів її діяльності. Чимало регіональних громадських організацій взагалі не мають персоналу або приймають на роботу лише бухгалтера або лише менеджера. Наприклад, інваліди Великої Вітчизняної війни як члени відповідної громадської організації, не маючи можливості прямо захищати свої інтереси, передають ці функції менеджерам.

Досвід діяльності громадських організацій свідчить про доцільність зваженого підходу до пошуку персоналу. Як підкреслює М. Зємба "Часом краще оголосити конкурс на заміщення вакантної посади в керівництві організації чи прийняти на роботу менеджера зі сторони, аніж працювати під керівництвом особи, яка хоча і є членом нашої організації, але не володіє необхідним досвідом для роботи на посаді менеджера" (6; с.14).

Члени, вступаючи в організацію, беруть на себе певні зобов'язання. Наприклад: платити членські внески, брати участь в діяльності організації. Вони мають також певні права. Кожна громадська організація піклується про збільшення кількості членів організації, оскільки це збільшує її силу, а також розширює рамки її діяльності.

2. Волонтери. Волонтери (добровольці) - це люди, які працюють в організації безкорисливо, не отримуючи за свою працю матеріальної винагороди. Добровольці беруть участь в діяльності організації, виходячи з того, що їх праця приносить користь іншим людям і одночасно приносить задоволення їм самим.

Добровольці можуть регулярно декілька годин на тиждень присвячувати суспільно-корисній діяльності. Наприклад, випускник психологічного факультету кілька разів на тиждень проводить консультацію з батьками складних підлітків. Іноді волонтери заохочуються до одноразових заходів організації. Наприклад, упорядкування території занедбаного парку.

З метою залучення добровольців до роботи необхідно враховувати їх індивідуальні інтереси і схильності, обирати прийнятні для них цілі. У роботі, яку будуть виконувати волонтери, повинен бути елемент творчості, можливість для прояву і використання індивідуальних здібностей.

У процесі волонтерської праці люди задовольняють свою природну потребу у спілкуванні і мають можливість усвідомлено будувати свої взаємини з іншими людьми. Безкорислива діяльність, усвідомлення її значущості і корисності є важливим стимулом для самореалізації особистості. Разом з тим, волонтерська праця потребує постійної позитивної оцінки з боку соціального оточення.

Методи налагодження контактів з потенційними волонтерами різноманітні. Наприклад, на зборах по плануванню з великої кількості запрошених можна знайти осіб, яких зацікавить та або інша програма. Важливим способом залучення осіб до волонтерської діяльності є публікація відповідного оголошення в місцевих засобах масової інформації.

Незалежно від способів пошуку будь-який успіх на цьому терені повинен завершуватися індивідуальною бесідою з потенційним добровольцем, у ході якої необхідно пояснити значення і мету завдання, яке він буде виконувати. Важливо при цьому висловити впевненість, що дане завдання є здійсненним, а також зацікавити волонтера громадською значущістю завдання, безпосередньою практичною користю як для організації і її клієнтів, так і особисто для нього.

Досвід свідчить, що одну і ту ж роботу повинні виконувати волонтери з різним рівнем підготовленості. При цьому одна людина може навчатися, інша - безпосередньо виконувати роботу, а третя - виступати в ролі наставника.

Згідно Закону України "про об'єднання громадян" громадські організації можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває права власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених чинним законодавством. Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності ті іншої комерційної діяльності.

3.2 Взаємодія органів державної влади з неприбутковими громадськими організаціями