Система якості складу готової продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система якості складу готової продукції

пакування якість транспортування

Операції транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи та складування повинні бути задокументовані. Замовник може домовитись про вимоги щодо пакування.

Процедури з виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути організовані так, щоб не були пошкоджені вироби і не погіршилася якість.

Необхідно враховувати такі умови:

- вага та розмір виробу чи матеріалу;

- наявність відповідних затискувальних пристроїв для закріплення гаків чи підіймальних пристроїв;

- необхідність у спеціальній тарі для переміщення між різними точками виробництва;

- необхідність уникнення надлишкової вібрації та несподіваної зміни температур для визначених типів матеріалів;

- запобігання появі корозії, плям нанесенням захисного шару мастил;

- створення умов щодо запобігання змішання виробів з іншими виробами, які не пройшли випробування або відрізняються якістю. Дуже важливо, щоб відмітки ідентифікації виробу не були знищені під час вантажно-розвантажувальних робіт та щоб вони були помітними для швидкості ідентифікації;

- чистота під час навантаження та розвантаження деяких матеріалів та виробів, наприклад, ліків, оптичних деталей тощо;

- захист персоналу під час навантаження та розвантаження небезпечних матеріалів та виробів;

- регулярна профілактика обладнання для вантажно-розвантажувальних робіт. Правила та умови зберігання матеріалів, які надходять, виробів, що знаходяться в процесі виробництва, та кінцевих виробів повинні забезпечувати захист цих виробів від несприятливих дій навколишнього середовища та гарантію їх збереження. Персонал, який зайнятий у цій сфері, повинен бути ознайомлений з інструкціями щодо зберігання різних видів продукції. Ці інструкції поміщають на видному місці на ділянках зберігання для полегшення звертання до них та виконання. Якщо є можливість, спеціальні умови зберігання повинні також бути позначені на тарі чи упаковці.

Пакування призначається для захисту виробів під час вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування та зберігання до використання замовником. Тип упаковки визначається характером виробу. Пакувальний матеріал не повинен погіршувати якість виробу. Це особливо важливо для харчових продуктів, хімічних та вибухових речовин.

Іншими факторами, від яких залежить характер пакування, є вид (види) транспортування, умови навколишнього середовища та період зберігання в упаковці.

Якщо використовують перероблені, старі чи використовувані раніше пакувальні матеріали, необхідно переконатись, що старе маркування повністю ліквідоване, а нове маркування добре нанесене. Навіть якщо використовують нову упаковку, чітке маркування має суттєве значення для правильного поводження з виробом.

На упаковці повинні бути проставлені спеціальні вказівки щодо поводження з виробом та зберігання. Чорнила та фарби, які використовують для маркування, не повинні спричиняти пошкодження чи псування виробів або стиратись під час транспортування.

Якщо пакують харчові продукти, ліки та інші вироби з обмеженим строком зберігання, на упаковці повинна чітко проставлятися дата закінчення строку для інформування замовника чи споживача.

Іноді замовник висуває спеціальні вимоги щодо пакування, включаючи ідентифікацію, маркування та інші інструкції, які повинні наноситися на упаковку, чи вказуватися в товаросупровідній документації. Ці вимоги повинні бути чітко визначеними та реалізовані відповідними службами.

Виконання функцій забезпечення якості на етапі "Збут та продаж"

Постачання продукції замовнику (споживачу) здійснюється на підставі договорів (контрактів). У договорах (контрактах) погоджуються вимоги до якості продукції, умови технічного приймання та контролю продукції, санкції за незалежну якість. Якість в процесі постачання продукції характеризується:

- якістю продукції, яка постачається;

- комплектністю документації на продукцію, яка постачається;

- додержанням технічних умов поставляння, включаючи вимоги до пакування та маркування;

- збереженням продукції під час транспортування;

- додержанням технічних умов одержання та приймання продукції, реєстрації виявлених відхилень та порушень;

- своєчасністю та дотриманням черговості поставляння продукції.

Дуже важливо, щоб якість не погіршилася у проміжку між контролем постачальника перед відправленням та одержанням продукції замовником. Важливим є оцінювання часу транспортування.

Упаковка повинна бути розрахована на витримання всіх дій під час навантаження і розвантаження та умов навколишнього середовища під час маршруту проходження.

Об'єктивне оцінювання функціонування системи якості, що його проводить компетентний персонал, повинно охоплювати такі елементи системи та види діяльності:

а) структуру організації;

б) адміністративні та робочі методики, а також методики системи якості;

в) персонал, обладнання та матеріальні ресурси;

г) робочі дільниці, операції та процеси;

д) виготовлювану продукцію (з метою визначення ступеня її відповідності стандартам та технічним умовам);

є) ведення документації, звітності та реєстрації даних.

Персонал, що проводить перевірку елементів системи якості, не повинен бути підпорядкований особам, які безпосередньо відповідають за конкретні ділянки чи види діяльності, що перевіряються. Повинна бути розроблена та документально оформлена програма перевірки якості.

Зауваження за результатами перевірки, відповідні висновки та узгоджені плани проведення коригувальних дій повинні реєструватися та передаватися керівництву, що відповідає за перевірену ділянку, для вживання відповідних заходів, а також доводитися до відома вищого керівництва, що несе головну відповідальність за якість.

Звіт за результатами перевірки повинен включати:

а) усі випадки невідповідностей або недоліків;

б) пропозиції щодо проведення своєчасних коригувальних дій.

Повинні бути оцінені і документально оформлені дані про проведення і ефективність коригувальних дій за результатами попередніх перевірок.

Керівництво організації повинно забезпечити незалежне та регулярне проведення аналізу системи якості. Аналіз політики та основних завдань у сфері якості повинен проводитися вищим керівництвом, а аналіз видів діяльності - керівництвом, що несе головну відповідальність за якість конкретної продукції, та іншими особами з керівного складу із залученням, за рішенням вищого керівництва, компетентного незалежного персоналу.

Аналіз повинен включати обґрунтовані та всебічні оцінки таких його об'єктів:

а) результатів внутрішніх перевірок різних елементів системи якості;

б) загальної ефективності системи якості, а також ступеня виконання прийнятих організацією політики та завдань у сфері якості;

в) пропозиції щодо удосконалення системи якості відповідно до змін, що зумовлені новими технологіями і концепціями якості, ринковою стратегією, соціальними умовами та умовами навколишнього середовища.

Зауваження, висновки та рекомендації, отримані внаслідок аналізу та оцінювання системи якості, повинні документально оформлятися для вживання необхідних заходів.

Керівництво організації має забезпечити впровадження такої системи якості, яка б сприяла постійному поліпшенню якості.

Поліпшення якості відбувається за допомогою заходів, що здійснюються в масштабах усієї організації з метою підвищення ефективності і результативності як діяльності організації загалом, так і кожного процесу, а також з метою отримання вигоди як для організації, так і для її споживачів.

При створенні умов для поліпшення якості потрібно зважати на:

а) сприяння ефективному стилю управління та його підтримку;

б) заохочення таких взаємин, ставлення та поведінки персоналу, які сприяють поліпшенню якості;

в) встановлення чітко визначених завдань поліпшення якості;

г) сприяння підвищенню ефективності взаємодій та організації колективної роботи;

д) відзначення успіхів та досягнень;

є) підготовку та підвищення кваліфікації персоналу з метою поліпшення якості.

Правила та порядок виконання функцій системи якості продукції

Правила та порядок виконання функцій системи якості не можуть бути строго визначені, бо вони значною мірою залежать від характеру продукції, форми організації виробництва тощо. Однак, як показує досвід створення та застосування систем якості, можуть бути надані рекомендації щодо виконання функцій, використання яких забезпечує ефективніше використання системи. Нижче наведені саме такі рекомендації, орієнтовані на підприємства-постачальники продукції.

Виконання функцій забезпечення якості на етапі "Маркетинг і вивчення ринку"

Загальна функція маркетингу відіграє важливу роль у вивченні вимог до якості продукції. Основними завданнями з забезпечення якості, що виконуються на етапі маркетингу, є:

- визначення поточних та перспективних потреб у виробництві продукції та наданні послуг на різних ринках;

При цьому номенклатура та обсяг документації повинні обмежуватися лише необхідними документами.

У системі якості повинні бути регламентовані процедури ідентифікації, розсилання, комплектування та підтримання в робочому стані всіх документів з якості.

Типовим видом документа, який використовують для загального опису системи якості, є настанова з якості.

Головним призначенням настанови з якості є визначення всієї структури системи якості, правил її впровадження та організації функціонування.

Для актуалізації настанов повинна бути впроваджена документально оформлена методика внесення змін та поправок до них, їх перегляду та включення доповнень.

Разом із настановами з якості застосовують допоміжні документально оформлені методики, що стосуються елементів системи якості (наприклад, стандарти підприємства, робочі інструкції з проектування, закупівлі або з побудови процесу). Форма та назва цих документально оформлених методик є довільною і залежить від:

- масштабу організації;

- конкретного характеру діяльності;

- структури та вимог Настанови з якості.

Керівництво повинно забезпечити підготовку та підтримання в робочому стані документально оформлених програм якості на будь-яку продукцію чи процес. Програми повинні бути узгоджені зі всіма загальними вимогами системи якості, що діє в організації, і повинні забезпечувати виконання вимог, встановлених до конкретної продукції у відповідному проекті або контракті. Програма якості може входити до складу більшої за обсягом загальної програми.

Програма якості особливо важлива при організації виробництва нової продукції чи впровадженні нового процесу, а також, у разі необхідності, значної модернізації виготовлюваної продукції або існуючого процесу.

У програмах якості повинні бути зазначені:

а) завдання у сфері якості (наприклад, характеристика чи технічні дані, ритмічність, ефективність, естетика, тривалість циклу, витрати, природні ресурси, утилізація, обсяг виробництва та надійність);

б) поетапне розбиття процесів відповідно до прийнятих в організації методів праці (для ілюстрації елементів процесу можуть використовуватися діаграми, таблиці-матриці чи інші аналогічні схеми);

в) конкретний розподіл обов'язків, повноважень, відповідальності та ресурсів на різних етапах роботи над проектом;

г) необхідні спеціальні документально оформлені методики та інструкції;

д) відповідні програми випробувань, контролю, огляду та перевірки якості на різних етапах (наприклад, при проектуванні та розробленні);

є) документально оформлена методика внесення до програми якості змін і поправок під час роботи над проектом;

є) метод визначення досягнутих показників якості;

ж) інші заходи, що забезпечують виконання поставлених завдань.

З метою раціональнішого виконання завдань, поставлених у програмі якості, необхідно користуватися документально оформленими методами управління процесами (операціями).

Для оперативного інформаційного забезпечення функціонування системи якості застосовуються протоколи якості, зокрема карти, що стосуються проектування, контролю, випробувань, огляду та перевірки якості, аналізу або їх відповідних результатів. Протоколи якості потрібно вести як важливий засіб для доведення відповідності встановленим вимогам і ефективності системи якості.

Для підтримки належного рівня ефективності функціонування системи якості необхідно проводити регулярні перевірки як якості продукції та процесів, так і самої системи якості.

Перевірки якості повинні плануватися та виконуватися для визначення відповідності заходів у межах системи якості, що діє в організації, та їх результатів запланованим показникам, а також для визначення невідповідностей (недоліків) системи якості. Всі елементи системи підлягають регулярній внутрішній перевірці та оцінюванню залежно від статусу та важливості перевіюваного виду діяльності. Для цього керівництвом організації повинна бути розроблена та впроваджена відповідна програма перевірки якості.

Програма проведення перевірки якості повинна передбачати:

а) підготовку планів та графіків перевірки конкретних видів діяльності та ланок організаційної структури;

б) призначення персоналу, що дає відповідну кваліфікацію для проведення перевірок якості;

в) підготовку документально оформлених методик проведення перевірок якості, що передбачають реєстрацію даних та складання звітів за результатами перевірки якості і узгоджене проведення своєчасних коригувальних дій для усунення недоліків, виявлених під час перевірки.

Крім запланованих та регулярних, можна впровадити перевірки якості ще й в інших випадках, наприклад, після організаційних змін, отримання нових даних про попит на ринку, звітів та повідомлень про невідповідність продукції або процесів тощо.

Вимоги до елементів системи якості

До елементів системи якості зараховують документально оформлені вимоги ринку (або конкретних замовників чи споживачів), функції системи, її організаційну структуру, документацію, методи, правила та технологію виконання функції, ресурси, включаючи фінансові, інформаційну систему.

Нижче формулюються у стислій формі загальні вимоги до цих елементів.

1. Вхідна інформація, що надходить внаслідок вивчення ринку, повинна застосуватися для створення нової продукції та удосконалення тієї, що вже випускається, а також для удосконалення системи якості.

Керівництво організації несе повну відповідальність за визначення політики у сфері якості та прийняття рішень щодо створення, розроблення, впровадження та забезпечення функціонування системи якості.

2. Повинні бути визначені і документально зафіксовані всі види діяльності, що безпосередньо пов'язані або посередньо впливають на якість. При цьому є необхідним:

а) чітке визначення загальних та конкретних обов'язків персоналу в діяльності, безпосередньо пов'язаній з забезпеченням якості;

б) чітке встановлення обов'язків та повноважень персоналу в кожному виді діяльності, що впливає на якість, а також передбачення таких обов'язків, організаційної свободи та повноважень, які були б достатніми для досягнення заданих вимог до якості з необхідним рівнем ефективності;

в) визначення заходів щодо управління різноманітними суміжними видами діяльності та їх координації;

г) зосередження уваги на визначенні потенційних або фактичних проблем якості і здійснення запобіжних та коригувальних дій.

3. Функції управління та адміністративного керування, пов'язані з системою якості, повинні бути чітко узгодженні з загальною структурою функцій організації. В організаційній структурі повинна бути визначена ієрархія повноважень персоналу та взаємозв'язки між ними.

4. Керівництво повинно визначати потребу в ресурсах і в належному обсязі забезпечити відповідними ресурсами проведення політики у сфері якості та досягнення встановлених показників якості. До таких ресурсів можуть, наприклад, належати:

а) кадрові ресурси (персонал), зокрема фахівці певних професій;

б) обладнання для проектно-конструкторських робіт;

в) виробниче обладнання;

г) обладнання для контролю, випробовувань та вимірювань;

д) програмне забезпечення контрольно-вимірювальних пристроїв та комп'ютерів. Керівництво повинно визначити обсяг знань, досвід та рівень підготовки персоналу, які необхідні для виконання функцій системи.

З метою раціонального (з погляду виконання завдань системи) і своєчасного розподілу ресурсів керівництво повинно визначити пріоритетні чинники якості, які впливають на ринкові позиції організації, а також завдання стосовно продукції, процесів та пов'язаного з ними обслуговування.

Плани та графіки використання цих ресурсів та їх розподіл повинні бути узгоджені з загальними завданнями організації.

5. Функціонування системи якості повинно бути організоване так, щоб здійснювалося адекватне та постійне управління всіма видами діяльності, що впливають на якість.

Система якості повинна бути орієнтована на проведення запобіжних дій, що виключають виникнення проблем, але в разі виникнення недоліків вона повинна своєчасно реагувати на них та усувати їх.

Для реалізації політики та завдань у сфері якості повинні бути розроблені, видані та введені в дію документально оформлені методики виконання функцій, особливо тих, що координують різні види діяльності з погляду ефективності системи якості. У цих методиках мають бути встановлені завдання та характеристики (показники) різних видів діяльності, що впливають на якість.

Усі методики повинні містити прості, однозначні та зрозумілі формулювання і встановлювати методи та критерії оцінювання результатів роботи.

6. До складу системи якості мають входити документально оформлені методики управління складом, значеннями та структурою функціональних та фізичних характеристик продукції як встановленими в технічній документації, так і реально досягнутими в продукції (так зване управління конфігурацією). Цей вид управління починається ще на етапі проектування і здійснюється протягом всього життєвого циклу продукції. Він дозволяє поліпшити проектування, розроблення, виробництво і експлуатацію продукції та управління цими етапами, а також дозволяє керівництву наочно бачити стан документації та продукції протягом життєвого циклу.

Управління конфігурацією може охоплювати визначенння конфігурації, регулювання конфігурації, облік стану та перевірку якості конфігурації. Воно стосується видів діяльності, що описані в цьому розділі.

Ідеальний склад -- це одноповерхова будівля заввишки не менш ніж десять метрів, обладнана сучасним підйомно-транспортним і технологічним обладнанням. Природно, такий склад повинен мати рампу, що забезпечує механізацію вантажно-розвантажувальних робіт. Крім того, ідеально організований склад має ефективно функціонувати. Передусім це означає, що його потужності повинні використовуватися по максимуму (є такий критерій -- місткість одноразового зберігання складу), а загальні витрати на одиницю перероблюваного вантажу (тонну, кубометр, піддон), навпаки, наближатися до мінімуму. Про ефективність використання складських приміщень можна робити висновки, орієнтуючись на рівень складських запасів. Рівень є оптимальним, якщо він дає можливість мінімізувати витрати на зберігання товару не на збиток якості складського сервісу. До речі, останній показник перевести в кількісне вираження доволі складно, але вимірювати його необхідно.

Які чинники потрібно враховувати, обираючи місце розташування складу?

Вибір місця дислокації складу здійснюється у три етапи. Спочатку визначається регіон розташування, потім -- конкретне місце в межах обраного регіону, після чого вирішуються питання облаштування складського господарства на конкретній ділянці. Вибираючи регіон, треба враховувати такі чинники: близькість до ринків збуту та джерел постачання, щільність конкуренції, дефіцит чи надлишок трудових ресурсів, необхідних для роботи на складі, рівень зарплат у регіоні. Важливо також з'ясувати, чи є в регіоні земельні ділянки, придатні для розміщення складів необхідної потужності, яка вартість землі та процедура її отримання, оцінити стан систем комунікацій, нюанси екологічної та податкової політики влади. Приймаючи рішення про розміщення складу в регіоні, необхідно враховувати такі чинники, як відстань до конкретних об'єктів постачання (постачальників) та збуту (споживачів), до об'єктів транспортної інфраструктури (автомобільних і залізничних шляхів сполучення, транспортних вузлів), адміністративна належність місця передбачуваного складування тощо.

Розташування складських приміщень на ділянці залежить від її рельєфу, параметрів складу (площа, необхідна висота тощо), особливостей розміщення інженерних комунікацій (водопроводу, каналізації, опалювальних систем), типів транспортних засобів, нюансів під'їзних шляхів, передбачуваної інтенсивності вантажопотоків. Заздалегідь потрібно з'ясувати, чи є, наприклад, на ділянці будівлі, що не підлягають знесенню, чи якісь інші обмеження щодо проведення будівельних робіт.

Назвіть типові помилки, яких припускаються бізнесмени при виборі місця дислокації складських приміщень?

Найгрубіша -- віддаленість складів від великих транспортних комунікацій. Типові -- незручні під'їзні шляхи до складських приміщень і нераціональне розміщення будівель на ділянці забудови. Приміром, багато компаній, купивши невелику ділянку землі, намагаються забудувати її практично повністю. При цьому вони не враховують, що необхідно залишити простір для маневрування транспорту, його тимчасової стоянки перед навантаженням (розвантаженням) тощо. Втім, бізнесмени припускаються значно більших помилок під час безпосереднього облаштування складських приміщень та організації систем складського обліку. Адже в ідеалі складські залишки мають відображатися в інформаційній системі компанії в режимі реального часу. Досягається це шляхом використання технологій автоматичної ідентифікації (штрихового кодування, радіочастотних міток). Є такий логістичний принцип: інформація заміняє запаси. Тобто що швидше менеджер отримує відомості про поточні складські залишки, то швидше він може прийняти правильне управлінське рішення, наприклад, коректно відреагувати на заявку потенційного покупця. Якщо компанія не може собі дозволити отримувати інформацію про складські залишки в режимі on-line, доцільно провести аналіз структури запасів. Рекомендуємо використовувати методику ABC-XYZ, що передбачає класифікацію складських залишків за групами пріоритетності. За найважливішими для фірми групами облік має вестися настільки часто, наскільки це можливо.

Якість шляху

Характер зміни якості шляху під дією експлуатаційних навантажень у великій мірі визначається його конструкцією. Планові роботи по поліпшенню стану шляху повинні проводитися кожного разу, коли показник його якості падає до нижньої межі. Кожній конструкції шляху відповідає певне значення цієї межі. Як правило, після проведення робіт якість шляху, що підвищилася, через знов виникаючі ті, що просіли дещо падає і на цьому рівні стабілізується (після пропуску навантаження потягу приблизно в 1 млн. т). На магістральних лініях роботи по поліпшенню положення шляху виконують після пропуску навантаження потягу 30 -- 60 млн. т, тому період стабілізації (пропуск 1 млн. т) не має великого значення.

Нижня межа якості

Нижня межа якості шляху відповідає найнижчому рівню плавності ходу, що допускається. Цей рівень встановлюють залежно від типу лінії, її завантаження, конструкції шляху і максимальної швидкості руху. Чим вище це порогове значення, тим більше допустимі навантаження на шлях, пропорційно яким знижуються терміни служби матеріалів шляху і підвищуються експлуатаційні витрати.

Досяжна первинна якість шляху після проведення чергових путніх робіт залежить від технології їх виконання і характеристик вживаних путніх машин. Рівень відхилень, що допускаються, в положенні шляху на магістральних лініях завжди повинен бути нижчим, ніж на другорядних. У зв'язку з цим необхідна така класифікація путніх машин, яка сприяє їх оптимальному вибору. Чим вище вимоги до якості шляху, тим жорсткіше вимоги, що пред'являються до путніх машин.

В період пропуску 1 млн. т до повної стабілізації шляху ті, що просіли виникають дуже швидко. В результаті частина досягнутої якості втрачається. Ті, що ці первинні просіли в значній мірі залежать від властивостей баласту. Якби вдалося цілеспрямованими заходами зменшити ті, що просіли і відповідно понизити втрати якості шляху, інтервал проведення робіт по поточному змісту набагато б подовжився.

Крива якості шляху

Рис.

Вирішальним чином на збільшенні інтервалу проведення робіт позначається крутизна кривої якості (мал. 1). Чим повільніше протікає процес погіршення якості шляху, тобто чим стабільніше шлях, тим пізніше досягнута нижня межа. Крутизна кривої якості залежить від конструкції шляху. При цьому мають значення типи рейок і шпал, якість щебеня, будова і товщина баластного шару, характеристики основного майданчика і нижньої будови, а також вживана технологія поточного змісту. Наприклад, погіршення характеристик шляху з рейками типу МСЖД 60 на залізобетонних шпалах відбувається значно повільніше, ніж шляхи з рейками масою 50 кг/м на дерев'яних шпалах.

Висновки

Постачання продукції замовнику (споживачу) здійснюється на підставі договорів (контрактів). У договорах (контрактах) погоджуються вимоги до якості продукції, умови технічного приймання та контролю продукції, санкції за незалежну якість.

Дуже важливо, щоб якість не погіршилася у проміжку між контролем постачальника перед відправленням та одержанням продукції замовником.

Головним призначенням настанови з якості є визначення всієї структури системи якості, правил її впровадження та організації функціонування.

Програма якості особливо важлива при організації виробництва нової продукції чи впровадженні нового процесу, а також, у разі необхідності, значної модернізації виготовлюваної продукції або існуючого процесу.

Для підтримки належного рівня ефективності функціонування системи якості необхідно проводити регулярні перевірки як якості продукції та процесів, так і самої системи якості.

Використана література

1.Л.І. Боженко, О.Й. Гутта. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції. Видавництво «Афіша»- Л., - 2001. - 176 с.

2.Любимова Н.Т. Менеджмент - шлях до успіху. - М.: Агропромвидав - во, 1990р.-132с.

3.Фатхутдінов Р.А. «Система менеджменту», - М., 1996, (с.274).

4.Ховард До., Коротков Є. «Принципи менеджменту», - М., 1996, (с.377).

Размещено на Allbest.ru