Одним з найважливіших факторів росту ефективності виробництва є поліпшення якості продукції, що випускається, або наданих послуг. Підвищення якості продукції, оцінюється в даний час, як вирішальна умова її конкурентоздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Конкурентоздатність продукції багато в чому визначає престиж країни і є вирішальним чинником збільшення її національного багатства.

Якість продукції відноситься до числа найважливіших критеріїв функціонування підприємства в умовах щодо насиченого ринку і переважної нецінової конкуренції. Підвищення технічного рівня і якості продукції визначає темпи науково - технічного прогресу і ріст ефективності виробництва в цілому, впливає на інтенсифікацію економіки, конкурентоздатність вітчизняних товарів і життєвий рівень населення країни.

Ріст технічного рівня і якості продукції, є в даний час найбільш характерною рисою роботи підприємств у промислово розвинутих країнах. В умовах переважної нецінової конкуренції і насиченого ринку саме висока якість продукції служить головним фактором успіху.

Якість продукції, можна віднести до найважливіших критеріїв діяльності будь-якого підприємства. Саме підвищення якості продукції визначає ступінь виживаності фірми в умовах ринку, темпи науково - технічного прогресу, ріст ефективності виробництва, економію усіх видів ресурсів, використовуваних на підприємстві.

Збільшення виробництва високоякісних виробів українськими підприємствами в остаточному підсумку повинне привести до інтенсифікації економіки, росту життєвого рівня населення, підвищенню конкурентоздатності товарів на внутрішньому і світовому ринках. Сучасним підприємствам необхідно навчитися, більш ефективно використовувати економічні, організаційні і правові важелі впливу на процес формування, забезпечення і підтримки необхідного рівня якості на всіх стадіях життєвого циклу товару.

Тому метою даної роботи є економічне обґрунтування підвищення якості продукції на ВАТ «Івано-Франківськцемент».

Актуальність питання випливає із створених державою конкурентних умов існування підприємництва, забезпечення стійкої роботи даного підприємства і забезпечення стабільного прибутку в даних умовах.

В ході виконання роботи ми ставили перед собою такі завдання:

- аналіз діяльності підприємства;

- аналіз якості продукції;

- аналіз впливу якості продукції на техніко-економічні показники;

- визначення можливих шляхів підвищення якості продукції.

1. Поняття та значення управління якістю продукції

У сучасній економічній літературі налічується значна кількість трактувань даної категорії. Частину з них офіційно визнано міжнародними та національними організаціями, вони постійно використовуються. Водночас більшість визначень, що надавалися науковцями (як філософами, так і економістами), існують як альтернативна спроба уточнити дане поняття та розкрити його зміст, виходячи із загальних тенденцій розвитку науки управління на певному історичному етапі. У деяких теоретичних джерелах «якість» визначають як «придатність для використання» чи «відповідність меті», чи «задоволення потреб споживача», чи «відповідність вимогам». Усе це відбиває тільки окремі аспекти якості. Робота над уточненням формулювання даної категорії продовжується і зараз. Складнощі, які виникають у процесі такої роботи, викликано тим, що якість - це філософська категорія, визначення якої було надано Гегелем в Енциклопедії філософських наук. Для з'ясування змісту даної категорії необхідно звернутися до наведених вище джерел та провести її аналіз. Короткий огляд визначень «якості», складений за [19, 20], подано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. - Формування підходів до розуміння категорії «якість»

Аналізуючи наведені визначення, можна дійти висновку, що якість є однією зі складних категорій, з якими людина стикається в процесі своєї діяльності. Багатозначність трактувань даного поняття визначається тим, що під терміном «якість» розуміється велика кількість специфічних властивостей предметів і явищ. Але практично всіма авторами підкреслюється, що якість - це те, що задовольняє вимоги споживача з точки зору аналізу співвідношення «цінність-вартість». Причому для виробника та для споживача характер цього співвідношення є дещо різними, як це зображено на рис. 1.1. З'ясовуючи сутність даного терміна, слід пам'ятати, що розуміння якості знаходиться в області суб'єктивних оцінок і має тенденцію до постійних змін. У вивченні дисципліни орієнтуватися необхідно на визначення, надане у стандарті ISO 9000 видання 2000 року, за яким якість - це спроможність задовольняти потреби (рис. 1.2).

Рис. 1.1. - Якість і задоволеність споживача

Рис. 1.2. - Сучасне розуміння категорії «якість»

1.2 Управління якістю

Слід зрозуміти, що процес управління якістю розглядається як невід'ємна складова системи управління організацією, яка охоплює всі підсистеми організації та яку представлено на всіх її ієрархічних рівнях.
управління якістю розглядається як самостійна, складна функція управління бізнес-процесами, цілями реалізації котрої є:

- підвищення конкурентоспроможності та прибутковості підприємства за рахунок підвищення якості продукції та всіх супутніх процесів;

- зниження всіх видів витрат і укріплення економічної стабільності підприємства;

- дотримання вимог охорони навколишнього середовища;

- забезпечення цілеспрямованого та системного впливу на параметри якості в напрямі їх постійного поліпшення.

Можна сказати, що це - процес поліпшення всієї пов'язаної з об'єктом управління сукупності параметрів якості через послідовне наближення їхніх характеристик до заданих, з одночасним зниженням частоти та амплітуди їх коливань у межах цільових значень. Об'єктами управління виступають процеси, від реалізації яких залежить якість кінцевої продукції. Вони здійснюються на всіх етапах життєвого циклу продукту та включають 11 етапів, утворюючи так звану «петлю якості» (рис. 1.3), сучасне розуміння якої слід з'ясувати, користуючись текстом стандарту ISO 8402.

Рис. 1.3. - «Петля якості» або типові стадії життєвого циклу, на яких забезпечується якість продукції

Обов'язково слід звернути увагу на те, що діяльність, пов'язану з управлінням якістю, представлено на трьох ієрархічних рівнях управління. Ключовими елементами управління якістю на цих рівнях є:

- на рівні організації: наміри, напрями, цілі діяльності стосовно якості, офіційно сформульовані та задекларовані вищім керівництвом організації;

- на рівні підрозділів: завдання, ресурси, критерії оцінювання діяльності, пов'язані із забезпеченням якості конкретної продукції;

- на рівні персоналу: відповідальність, повноваження, відносини виконавців усіх рівнів щодо питань якості.

У цілому слід зрозуміти, що значення та необхідність управління якістю на рівні організації визначається тим, що сприяє задоволенню все більших потреб та очікувань споживачів і, відповідно, підвищенню конкурентоспроможності підприємства (рис. 1.4).

Рис. 1.4. - Значення управління якістю в системі менеджменту: мікро аспект

Слід зазначити, що вести мову про розв'язання проблем якості та необхідність управління цими процесами треба як на державному рівні (макроаспект), так і на рівні підприємства (мікроаспект). На рівні держави проблема підвищення якості стає проблемою підвищення якості життя через забезпечення основних потреб громадян України, гарантованих Конституцією. Значення процесів управління якістю на рівні держави, а також необхідність формування та напрями національної політики щодо якості відображено на рис. 1.5.

Рис. 1.5. - Значення управління якістю в системі менеджменту: макроаспект

Згідно з міжнародним стандартом ISO серії 9000 версії 2000 року, менеджмент якості - це координована діяльність з управління та керування діяльністю організації стосовно якості. Керування та управління у зв'язку з якістю передбачають запровадження: політики та завдань у сфері якості; планування якості; управління якістю; забезпечення якості; поліпшення якості. Орієнтуючись на тексти стандартів, слід з'ясувати сутність наведених термінів [10, 11].

Варто звернути увагу на те, що поряд із терміном «менеджмент якості» часто використовується термін «управління якістю» як ідентичний йому. Це пояснюється тим, що в процесі перекладу з англійської мови ряду термінів виникають певні розбіжності, наприклад, термін «quality management» можна перекласти як «менеджмент якості», «керування якістю», «управління якістю» тощо. У такому розумінні термін «управління якістю» є ідентичним з терміном «менеджмент якості» [11]. У процесі визначення сутності та співвідношення між наведеними термінами, студентам слід розуміти, що термін «управління якістю» може розглядатись у двох аспектах:

1) як один із напрямів управлінської діяльності, що здійснюється в межах системи управління організацією та охоплює всі стадії життєвого циклу продукції згідно з «петлею якості»; за таких умов він відповідає за своїм змістом термінові «менеджмент якості»;

2) як один з аспектів загального управління якістю, коли акцент робиться саме на оперативний рівень управління якістю, тобто діяльність, яка здійснюється в рамках операційної системи та яку спрямовано на запобігання виникненню дефектів за допомогою засобів та інструментів контролю.

У процесі подальшого опрацювання понятійно-категоріального апарату доцільно зосередити увагу на з'ясуванні сутності та співвідношення термінів «система якості», «система забезпечення якості» та «система менеджменту якості», звернувшись до джерел [11, 14, 18]. Під системою якості розуміється сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю. Даний термін використовувався у стандарті ІSО 9000 версії 1994 р. Фактично мова йшла про «систему забезпечення якості», а для простоти використання широко застосовувався термін «система якості». Система менеджменту якості - це організаційна основа управління підприємством, яка в широкому розумінні може розглядатися як система менеджменту організації стосовно якості. Використовуючи термін «система менеджменту якості», потрібно мати на увазі специфіку цього терміна та особливо відзначити, що систему треба розглядати як широку організаційну структуру, яка не тільки виконує функції управління якістю, але й включає елементи з інших сфер діяльності, котрі найбільше впливають на якість продукції [36, с. 53]. До елементів системи менеджменту якості належать документально оформлені вимоги ринку (або конкретних замовників чи споживачів), функції системи, її організаційна структура, документація, методи, правила та технологія виконання функцій, ресурси, зокрема, інформаційна система.

Завершуючи розгляд та вивчення змісту сучасної концепції менеджменту якості, слід зупинитися на основних принципах менеджменту якості. У науковій літературі існує кілька підходів до розгляду та з'ясування сутності принципів менеджменту якості. Перший - це принципи, сформульовані Е. Демінгом, що носять не методологічний, а швидше прагматичний характер. Фактично це установки чи постулати щодо формування поведінки менеджерів для досягнення цілей в області якості, сутність яких викладено в [16, 17, 27]. Другий підхід орієнтовано на розгляд змісту сучасних принципів менеджменту якості, наголошених стандартом ISO 9004:2000 (рис. 1.6).

Рис. 1.6. Сучасні принципи менеджменту якості

Системний підхід в управлінні якістю реалізується через формування та забезпечення ефективного функціонування системи менеджменту якості, яка являє собою сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів, необхідних для спрямування та контролю діяльності організації стосовно якості [10]. Під процесним підходом розуміють застосування в межах організації системи процесів разом із їх визначенням та взаємодією, а також управління ними. Отже, система менеджменту якості являє собою систему взаємопов'язаних процесів, як це представлено на рис. 1.7 [10].

Рис. 1.7. Модель системи менеджменту якості, в основу якої покладено процес

У науковій літературі, присвяченій даному питанню, досить ґрунтовно аналізуються всі періоди становлення менеджменту якості відносно загальних тенденцій розвитку науки управління [16-19, 31, 46]. В узагальненому вигляді, у процесі еволюції уявлень про якість, бізнес-процеси пройшли такі етапи становлення та розвитку з направленістю дій на:

1) контроль якості;

2) забезпечення якості;

3) управління якістю;

4) поліпшення якості.

При контролі якості основна спрямованість дій - на продукт. При цьому організовувалися та розвивалися системи контролю продукції за параметрами якості. При забезпеченні якості основна спрямованість дій - на процес і контроль параметрів технологічних процесів у часі. На цьому етапі почали використовуватися статистичні методи контролю й регулювання. При управлінні якістю основна увага приділялася структурній організації систем забезпечення якості, оптимізації витрат на забезпечення якості. При поліпшенні якості мова йде про процес постійного вдосконалення, з орієнтацією на вимоги споживача та людський фактор у виробництві.

Цей підхід ґрунтовно розглянуто в [31], він дозволяє зіставити етапи становлення менеджменту якості із загальними тенденціями розвитку науки управління. Для цього студентам доцільно буде повторити зміст основних етапів еволюції загального менеджменту та операційного менеджменту, що розглядалися під час вивчення дисциплін «Менеджмент» та «Операційний менеджмент».

Подальшу роботу над темою доцільно спрямувати на розгляд етапів розвитку документованих систем управління якістю. Незважаючи на те, що увага питанням забезпечення якості приділялася ще за часів Петра Першого, коли було закладено основи російської промислової стандартизації, системний підхід до управління якістю почав застосовуватися починаючи з кінця ХІХ-початку ХХ ст.

Рис. 1.8. - «Зірка якості»

Для надання змістовної характеристики основним етапам розвитку систем управління якістю в багатьох літературних джерелах використовується «зірка якості» [17,46], графічна інтерпретація якої у вигляді «знаку якості» використовувалася за радянських часів (рис. 1.8). Якщо скористатися наведеною «зіркою якості», то в історії розвитку документованих систем якості можна виділити 5 етапів і представити їх у вигляді 5-ти «зірок якості». Основні характеристики кожного з етапів розвитку систем управління якістю представлено в табл. 1.2, складеній на основі [17, 19, 46].

Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що з точки зору стратегічного підходу у становленні та розвитку систем управління якістю виділються три ключові етапи, наведені на рис. 1.9: якість у виробництві, формалізована якість, стратегічний менеджмент якості. Саме ці етапи найбільш чітко відображають характер еволюційних змін, що відбуваються в процесі розвитку менеджменту якості.

Поряд із підвищенням уваги до проблем управління якістю за кордоном, вітчизняними підприємствами набуто значного досвіду системного управління якістю як у межах виробничої системи, так і у межах окремо взятого підприємства. На багатьох підприємствах були створені та успішно розвивалися системи управління якістю, коротку характеристику яких наведено в табл. 1.3. [19].

Під час вивчення даного питання студентам доцільно скористатися джерелами [17, 19] і здійснити зіставлення розглянутих систем, намагаючись виділити переваги та недоліки кожної, та головне, визначити причини, через які вітчизняні розробки в галузі якості не отримали свого розвитку.
Найширше застосування у практиці вітчизняних підприємств отримали Комплексні системи управління якістю продукції (КСУЯП). Головною проблемою в застосуванні даних систем було те, що весь механізм управління якістю в їх рамках не був орієнтованим на споживача й на виготовлення конкурентоспроможної продукції, якої вимагає ринок. В умовах централізованого розподілу продукції та відсутності конкуренції, системи існували у формальному вигляді, і розвиток їх був практично неможливим.

Таблиця 1.2 - Основні характеристики етапів розвитку систем управління якістю

Таблиця 1.2. - Характеристика вітчизняних систем управління якістю

Проте слід зазначити, що значна кількість розробок, які було здійснено в період створення комплексних систем управління якістю, є актуальними на сьогодні і з успіхом використовуються за кордоном. До складу таких розробок належить одна з найкращих комплексних систем - КАНАРСПИ - яка, на думку багатьох фахівців, випередила свій час [17]. Саме в її рамках було реалізовано принципи відомих західних систем управління якістю ZD (англ. zero defect - «нуль дефектів») та CWQC (англ. Company Wide Quality Control - «контроль якості в масштабах усієї компанії»). Автором системи був головний інженер Горьківського авіаційного заводу Т.Ф. Сейфі. З'ясуванню сутності даної системи під час опрацювання теми варто приділити особливу увагу.

Самостійну працю над вивченням закордонного досвіду управління якістю слід побудувати, орієнтуючись на вивчення специфічних особливостей у підходах до управління якістю та на їх зіставлення на прикладі регіонів світу: США, Японії та Західної Європи. Для цього найкраще звернутися до підручників [19, 46].

Особливостями японського досвіду в галузі управління якістю є:

1) виховання в кожного працівника компанії винятково шанобливого ставлення до замовників і споживачів (практично культу споживача як у внутріфірмових, так і в міжфірмових відносинах);

2) систематичне навчання кадрів із питань забезпечення й управління якістю, що гарантує високий рівень підготовки в цій галузі всіх працівників компанії;

3) ефективне функціонування широкої мережі «гуртків якості» на всіх стадіях життєвого циклу продукції та сфери послуг;

4) широке застосування для забезпечення й управління якістю передових методів контролю якості, включаючи статистичні, під час пріоритетного контролю якості виробничих процесів;

5) зосередження максимальної уваги на процесах проектування продукції з метою запобігання виникненню дефектів на подальших етапах життєвого циклу продукту;

6) наявність у сфері виробництва високоякісних засобів праці;

7) збір і використання даних про якість продукції, що знаходиться в експлуатації у споживачів;

8) наявність розвинутої системи пропаганди значення високоякісної продукції та сумлінної праці;

9) сильний вплив із боку держави на формування принципів підвищення рівня якості та забезпечення конкурентоспроможності продукції.
Досвід управління якістю в США дещо відрізняється від японського, хоча головна ідея - засвоєння принципів системного підходу - залишається головною. На початку 1980-х рр. американські компанії з метою підвищення конкурентоспроможності своєї продукції та для досягнення рівня якості японських товарів застосовували з метою підвищення якості власної продукції значну кількість заходів, скопійованих з японського досвіду. Хоча в цілому на цьому шляху вони не змогли отримати відчутних результатів. Іншими словами, у багатьох американських компаніях був відсутній комплексний підхід до управління якістю, незважаючи на наявність зовнішніх атрибутів, запозичених у японців. Особливостями американського підходу до управління якістю є:

Більша частина впливів у сфері управління якістю має в основному технічну й організаційну спрямованість.

У процесі управління якістю відповідні служби американських фірм активно вивчають і аналізують витрати на забезпечення якості. При цьому особливу роль в американській промисловості відіграють керівники фірм, що приділяють питанням якості, як правило, значну частину свого робочого часу.

Одним із поширених методів забезпечення якості продукції в американських фірмах, як і в японських, є методи статистичного контролю якості. Причому для реалізації цих методів на багатьох фірмах використовуються такі технічні засоби, що автоматично здійснюють збір, нагромадження, оброблення даних і видачу результатів із застосуванням статистичних методів.

Велике значення в управлінні якістю мають питання вивчення та прогнозування споживчого попиту на продукцію, тому фірми прагнуть поліпшувати відповідно до вимог ринку не тільки технічні показники якості продукції, але й економічні.

Висока відповідальність виробників за якість приводить до значного скорочення випуску дефектної продукції та поліпшення діяльності в галузі гарантійного обслуговування й сервісу.

Наявність чітко оформлених систем управління якістю, у яких передбачено виконання структурованих і добре налагоджених програм із упровадження комплексу заходів, що забезпечують необхідну якість і зниження витрат.

Європейський підхід до управління якістю практично відповідає тим прийомам і методам роботи, що використовуються на американських підприємствах. Відмінності зумовлено загальними тенденціями розвитку Європи. Цілеспрямована діяльність країн Європи зі створення єдиного європейського ринку, вироблення єдиних правил і процедур, здатних сприяти ефективному обмінові товарами й робочою силою, знайшла своє відображення і в галузі управління якістю.

Таким чином, особливостями європейського підходу у вирішенні проблем якості є:

Створення єдиних європейських організацій, що займаються питаннями стандартизації, сертифікації продукції та систем якості, а також управління якістю (ЄФУЯ - Європейський фонд управління якістю) та інших.

Законодавча основа для проведення всіх робіт, пов'язаних з оцінкою та підтвердженням відповідності (розробка стандартів ISO 9000, EN 29000 та ін.).

Гармонізація вимог національних стандартів, правил і процедур сертифікації.

Створення регіональної інфраструктури та мережі національних організацій, уповноважених здійснювати роботи із сертифікації продукції, акредитації лабораторій, реєстрації фахівців із якості.

У процесі порівняння різних підходів до управління якістю студентам слід усвідомити, що принципові відмінності між західним та східним підходами до управління якістю торкаються різних аспектів, огляд яких подано в табл. 1.3 [19].

якість продукція управління

Таблиця 1.3 - Порівняльна характеристика підходів до управління якістю

Згідно з міжнародним стандартом ISO 9000:2000 серед основних функцій процесу управління якістю на підприємстві обов'язково називають планування, оперативне управління, забезпечення й поліпшення якості, які реалізуються в межах системи якості на всіх етапах життєвого циклу продукту. Як зазначалося, усі 11 етапів утворюють «петлю якості», за допомогою якої можливо простежити механізм управління якістю на підприємстві (див. рис. 1.1). Кожен із названих напрямів діяльності має свої особливості, і разом вони являють собою чотири основні функціональні підсистеми системи якості.

Незважаючи на те, що поняття «петля якості» немає в словнику стандарту ISO серії 9000:2000, фахівці з якості вважають, що сучасною «петлею якості» є цикл Демінга. У цьому циклі (рис. 3.1) передбачається виконання 4-х етапів робіт: планування (Plan - P); виконання робіт - дія (Do - D); контроль результатів (Check - C); коригувальні дії (Action - A). Робота за циклом Демінга може повторюватися доти, поки не буде досягнуто запланованого результату.

Рис. 1.10. - Цикл Демінга (PDCA)

Таким чином, реалізація розглянутих 4-х функцій складає зміст процесу управління якістю в рамках підприємства, коли здійснюється вплив системи якості на виробничий процес. Як зазначалося в темі 1, заявлений у стандартах ISO 9000:2000 процесний підхід до управління якістю організує процес управління саме відповідно до названих в циклі Демінга функцій, будуючи їх у логічній послідовності. Отже, незважаючи на те, що термін «петля якості» не використовується, ідея управління якістю в межах її системи реалізується через забезпечення необхідного рівня якості на всіх етапах життєвого циклу продукту. При цьому процес здійснення менеджменту якості в організації, стратегічною метою якого є постійне вдосконалення, обов'язково передбачає запровадження й реалізацію політики у сфері якості, планування, оперативного управління, забезпечення, поліпшення якості.

Отже, усі функції управління якістю, визначені у стандарті ISO 9000:94, фактично існують і в новій версії стандарту. У новій версії акцент зроблено саме на класичні функції менеджменту якості за циклом Демінга, реалізація яких дозволяє запровадити в межах організації ідею постійного вдосконалення, що фактично неможливо було здійснити в процесі управління за «петлею якості», згідно з попередньою версією стандарту.

Вивчення цього питання доцільно продовжити, орієнтуючись на ґрунтовний розгляд змісту функцій менеджменту якості, що реалізуються в рамках системи якості організації за такими сферами [12]:

- функції забезпечення якості, що виконуються в межах загальних функцій підприємства на кожному етапі життєвого циклу;

- функції оперативного управління якістю (функції з коригувальних та запобіжних дій), пов'язані з кожним етапом життєвого циклу або з сукупністю деяких із них;

- функції стратегічного управління якістю (зокрема, систематичні функції поліпшення якості), які охоплюють всі етапи життєвого циклу.

Функції управління як оперативного, так і стратегічного характеру повинні впорядковуватися в так звані «контури управління», які встановлюють визначену послідовність виконання функцій управління (процедур, операцій), що наведено на рис. 1.11 [23].

Рис. 1.11. Схема функціональної структури системи менеджменту якості: R - функції, пов'язані з реалізацією рішень; D - функції, пов'язані з прийняттям рішень; I - інформаційно-контрольні функції

Крім розглянутих підходів до виділення функцій управління якістю, заслуговує на увагу також поділ функцій із точки зору адміністративного та оперативного аспектів управління якістю [18]. Наведені аспекти управління утворюють два взаємопов'язані контури управління, які названо вертикальною та горизонтальною петлями управління. Вертикальна петля включає функції, виконання яких належить до повноважень вищого керівництва підприємства, та виконує завдання адміністративного управління якістю. Горизонтальна петля управління включає функції, що виконуються в процесі оперативного управління якістю. Повна «петля якості» повинна включати дві складові: вертикальну петлю адміністративного управління якістю (quality management) та горизонтальну петлю оперативного управління якістю (quality control) - у відповідності з двома аспектами управління якістю.

Завершуючи роботу над вивченням різних підходів до виділення функцій управління якістю, треба здійснити їх зіставлення й аналіз.

Отже, формування політики якості є частиною загального процесу планування. Слід пам'ятати, що під політикою розуміється набір додаткових орієнтирів для правильного спрямування діяльності організації з реалізації прийнятої стратегії. Політика якості являє собою основні напрями та цілі організації у сфері якості, офіційно сформульовані вищим керівництвом. Формулювання вищим керівництвом політики якості дозволяє усвідомити основні пріоритети підприємства в галузі якості та наголосити на них, роблячи акцент на застосування ресурсів для їх досягнення.

Виходячи з цілей та завдань у галузі якості, сформульованих у процесі планування, необхідно організувати роботу в галузі якості. Як відомо, під організацією робіт розуміємо побудову структури та забезпечення її функціонування через виконання управлінських функцій. Вивчаючи механізм реалізації даної функції в системі управління якістю, необхідно чітко усвідомлювати, що організація робіт щодо якості торкається практично всіх аспектів роботи організації в цілому. Оскільки система менеджменту якості фактично охоплює усі сфери діяльності організації, то, безумовно, процеси створення та впровадження системи управління якістю на підприємстві будуть пов'язані зі зміною організаційної структури управління. На думку багатьох фахівців у галузі якості й організаційного проектування, розвиток організаційної структури управління компанії буде здійснюватись у напрямі створення проектних структур, де домінує груповий підхід у вирішенні будь-яких проблем [35].

На сучасних промислових підприємствах застосовують декілька основних видів контролю, класифікацію яких представлено в табл. 1.4.

Під час вивчення даного питання варто звернути увагу на з'ясування сутності та сфери застосування статистичних методів контролю якості у масовому та великосерійному типах виробництва. До їх складу належать «сім простих інструментів контролю якості», використання яких було започатковано в Японії, а потім в інших країнах, завдяки їх ефективності й доступності для рядових співробітників підприємства (про них мова піде в темі 4). Крім того, серед методів статистичного контролю якості розглядаються й методи вибіркового контролю, які доцільно вивчати звернувшись до [31, 45].

Таблиця 1.4 - Класифікація видів контролю

Статистичний приймальний контроль (СПК) - це вибірковий активний контроль, в основі якого лежить застосування методів математичної статистики, що дозволяє оцінювати якість великої партії продукції за результатами контролю малої вибірки. Статистичний контроль проводиться за планом - системою даних про вид і методи контролю, про обсяги контрольованих партій та вибірок, контрольні нормативи та вирішальні правила. Використовуються:

- плани контролю за нормального перебігу технологічного процесу;

- плани підсиленого контролю (у разі відхилень технологічного процесу);

- плани поверхового контролю - за високого рівня якості продукції.

Серед статистичних методів контролю якості одним із найпоширеніших є статистичний приймальний контроль за альтернативною ознакою. Розрізняють такі види планів статистичного контролю партії продукції за альтернативною ознакою:

- одноступеневі (коли у вибірці кількість дефектних виробів більша за контрольний норматив, то партія бракується, і навпаки);

- двоступеневі (коли призначаються два контрольні нормативи та контролюється одна або дві вибірки);

- багатоступеневі.

Отже, статистичний приймальний контроль дозволяє за тієї самої ймовірності помилкових рішень, що і в суцільному контролі, значно знизити обсяг контрольних операцій у технологічних процесах, їхню трудомісткість та вартість. Він застосовується в руйнівному контролі або тоді, коли застосування вибіркового контролю є економічно доцільним.

За результатами контролю й аналізу інформації готуються та впроваджуються коригувальні заходи, що завершують цикл управління якістю. Наступний цикл управління повторюється вже на вищому рівні, реалізуючи за циклом Демінга ідею постійного поліпшення результатів діяльності.

1.3 Особливості функціонування об'єкта дослідження

Назва підприємства відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківськце-мент» (скорочено ВАТ «Івано-Франківськцемент»).

Організаційно-правова форма - акціонерне товариство.

Форма власності - колективна.

Місце знаходження.

ВАТ «Івано-Франківськцемент» розташоване на заході України, в мальовничому куточку Прикарпаття на березі невеликої гірської річки Бистриця, на віддалі 5 км від обласного центру міста Івано-Франківськ, в селі Ямниця.

Юридична та поштова адреси: 77422, с. Ямниця, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської обл.

Основним видом діяльності підприємства є виробництво будівельної продукції, такої як цемент, шиферні листи, азбестоцементні труби, карбонатна порода та інших видів продукції. ВАТ» Івано-Франківськцемент» є найбільшим виробником азбоцементних труб (42,8%) та шиферу (48,9%), а також займає досить значне місце в виробництві цементу (7%) і клінкеру (7,3%) в галузі. ВАТ «Івано-Франківськцемент» використовувало у 1998 році власні потужності на 82,3%, що є досить високим показником в порівнянні з іншими підприємствами цементної галузі України.

Історія створення і розвитку підприємства.

У зв'язку з бурхливим розвитком промислового і цивільного будівництва в 50 - 60 роки на Прикарпатті виникла гостра потреба в підприємствах будівельної індустрії, особливо цементної промисловості.

Найбільш сприятливим місцем для розташування цементного заводу була визначена Івано-Франківська область, багата покладами вапняку і мергелю - основної сировини для виробництва цементу. Важливу роль у виборі місця будівництва відіграли забезпеченість області трудовими і енергетичними ресурсами - природним газом та електроенергією.

* У 1958 році, враховуючи усі ці сприятливі умови, було прийнято рішення про будівництво на околиці с. Ямниця комбінату будівельних матеріалів.

* У 1961 році інститут «ПівденДіпроект» видав технічну документацію на будівництво цементного заводу, в основу якого прийнято максимальне використання вже побудованих об'єктів. Проектом було передбачено «мокрий» спосіб виробництва цементу.

* Таким чином, у 1961 році було розпочато, а у 1964 р. - завершено будівництво заводу. Проектна потужність - 160 000 тоннн портландцементу (ПЦ) на рік.

* У березні 1963 року прийнято рішення про реконструкцію цеху будівельного гіпсу і гіпсових неосипних бинтів.

* У 1966 році реконструкцію завершено. Згідно проекту річна потужність нового цеху і склала 11 000 тоннн медгіпсу і 1,5 млн. мІ гіпсових бинтів в рік.

* У 1972 році - здійснене розширення помельного відділення, сировинного відділення і об'єднаного складу. Потужність заводу доведено до 320 000 тоннн ПЦ в рік.

* У 1972 році для задоволення потреб регіону в покрівельних матеріалах прийнято рішення про спорудження заводу азбестоцементних виробів. Економічно доцільним варіантом було спорудження нового виробництва на базі Ямницького (з 1973 - Івано-Франківського) цементного заводу.

* У першому кварталі 1973 року за проектом московського «НДІ Азбестоцемент» розпочато будівництво азбестоцементного заводу потужністю 200 млн. умовних плит шиферу і 760 укм труб в рік.

* У 1975 році, разом із уже діючим цементним і гіпсовим, новий завод склав цілий комплекс, названий згодом Івано-Франківським цементно-шиферним комбінатом. В нинішній час - ВАТ «Івано-Франківськцемент».

* У 1978 році були розпочаті будівельно-монтажні роботи на лінії по виробництву! азбестоцементних виробів методом екструзії потужністю 629 200 погонних метрів в рік, а ві липні 1979 року одержано першу продукцію.

* 3 1980 року по 1983 рік велось будівництво нового корпусу гіпсового цеху, куди перенесено діючу і змонтовано другу технологічну лінію по виробництву медичних бинтів.

* У 1986 році введено в дію лінію по виробництву каменів бетоннних стінових, а в 1992 році освоєно ще один вид продукції - камені стінові гіпсові,

* У 1990 році розроблено технічну документацію і розпочато будівництво ІП технологічної лінії по випуску клінкеру потужністю 89 000 тоннн в рік.

Паралельно будівництву нових виробничих цехів розбудовувалась інфраструктура комбінату.

* У 1973 році на березі Дніпровсько-Бузького лиману біля М. Очаків на пайових засадах збудовано базу відпочинку. До послуг працівників також надана постійно працююча база ві с. Рибне.

* 3 1984 року почав працювати санаторій - профілакторій на 100 місць.

* У 1992 р. на базі профілакторію створено діагностично-оздоровчий центр.

Враховуючи нестабільність економічної ситуації в країні, керівництво комбінату зі згоди всього колективу вперше в практиці області вирішило ввести в структуру підприємства ще один підрозділ - агроцех.

* 3 травня 1993 року було створено ще 150 додаткових робочих місць, а асортименті продукції збагатився на такі види, як молоко, сметану, сир, м'ясо, сир, овочі, зернові.

* 3 травня 1996 року на правах цеху в стуктуру комбінату влився завод залізо-бетоннних виробів.

* У січні 1997 року була проведена реконструкція цементного млина з встановленням сепаратора німецької фірми «Крістіан Пфайфер».

* У 1998 році було запущено четвертий млин з сепаратором фірми «Крістіан Пфайфер» та пальник «МАS».

* На комбінаті нараховується 5 основних виробничих цехів:

· Гірничий цех;

· Цементний цех;

· Цех по виробництву гіпсових бинтів, гіпсу і блоків КСГ;

· Цех азбестоцементних виробів;

· Цех Івано-Франківськцементних виробів.

Сукупність технологічного, енергетичного, ремонтного обладнання, організаційних та обчислювальних засобів, інструментів та пристосувань, які необхідні для здійснення виробничого процесу, визначає стан матеріально-технічної бази підприємства.

Основним видом діяльності ВАТ «Івано-Франківсьцемент» є виробництво будівельних матеріалів, виробництво товарів народного споживання. Продукція підприємства є надзвичайно різноманітна, тому для її виготовлення необхідно цілий ряд специфічного обладнання.

Стан матеріально-технічної бази, тобто рівень її досконалості, повинен відповідати вимогам і особливостям даного виробництва. Матеріально-технічну базу підприємства складають предмети і засоби праці. Класифікація основних фондів ВАТ «Івано-Франківськцемент», котрі представляють собою засоби праці, наведена в таблиці 1.1.

Структура основних виробничих фондів ВАТ «Івано-Франківськцемент»

Основні виробничі фонди	Структура, %
Всього	100
в тому числі:
- будівлі	12
- споруди	9,2
- передавальні пристрої	2,3
- силові машини і обладнання	24,7
- робочі машини і обладнання	37,3
Транспортні засоби	10,2
- інші	4,3

Як видно з даних приведених в таблиці 1.5, особливістю структури основних фондів ВАТ «Івано-Франківськцемент», є те, що найбільшу питому вагу в загальному обсязі основних фондів складають машини і обладнання. При цьому, в даній групі переважає робоче обладнання. Саме робоче обладнання і є основним виробничим обладнанням на даному підприємстві.

Дане обладнання встановлене в цехах підприємства в залежності від виду продукції, що там виготовляється. На сьогоднішній день потужність підприємства складає 65% його проектної потужності. Зменшення встановленої потужності відбулося внаслідок зменшення обсягів виробництва, через відсутність попиту на неї. Однак, незважаючи на це, на підприємстві необхідне оновлення основних виробничих фондів. Крім того, в неналежному стані перебувають деякі вантажопідйомні пристрої, оновлення потребує вагони-думпкари, які перевозять із кар'єрів мергель і вапняк, що є основною сировиною для виробництва цементу.

Стан технічного виробництва характеризують показники таблиці 1.2.

Показники технічного рівня виробництва

показники	1999	2000	2001	2002	2003
1. Коефіцієнт механізації	0,68	0,70	0,71	0,74	0,75
2. Коефіцієнт автоматизації	0,32	0,35	0,35	0,34	0,33
3. Коефіцієнт придатності основного обладнання	0,80	0,74	0,71	0,69	0,62

Як бачимо, коефіцієнт придатності основного обладнання знижується протягомі аналізованого періоду, це свідчить про моральне та фізичне зношення устаткування і відсутність нової техніки. Зменшується коефіцієнт автоматизації, на ще досить низькому рівні перебуває коефіцієнт механізації. Однак, в той же час на підприємстві застосовується багато високоефективних технологій.

Крім основного обладнання на підприємстві знаходиться загальне обладнання, яке не є безпосереднім виробником продукції, але забезпечує хід процесу виробництва. До нього відноситься: насосна станція, електрообладнання, автоматична телефонна станція, теплообладнання.

Важливу роль для підтримання технічного обладнання в належному стані має ремонтне господарство. Капітальні, середні та поточні ремонти проводяться в ремонтно-механічному цеху.

Для нормальної роботи підприємства важливе значення має безперебійне ресурсозабезпечення. Будівельна промисловість характеризується широкою різноманітністю продукції, а відповідно і матеріалів для її виготовлення. Основним ресурсом для виготовлення цементу є мергель і вапняк і дане підприємство забезпечує себе даним видом сировини. Виготовлення цементу іде як сировина на виготовлення інших видів продукції.

Отже, як видно з приведеної характеристики, виробництво на ВАТ «Івано-Франківськцемент» - процес виготовлення продукції технологічно і технічно підтримується на досить високому рівні. Хоча деяке обладнання потребує оновлення, або часткової його реконструкції. І лише за такої умови можливе в свою чергу ефективне використання матеріальних ресурсів.

Виробничий процес на промисловому підприємстві знаходить своє відображення у виробничій структурі, яка в технологічному відношенні характеризується складом і порядком розташування конкретних видів обладнання, які забезпечують реалізацію виробничого процесу. На головному заводі ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ» порядок розташування основного обладнання визначається у відповідності з технологією виробництва продукції. В організаційному відношенні виробнича структура представляє собою взаємне розташування цехів та дільниць, яке залежить від фаз і стадій виробництва. Основними виробничими, організаційно-обособленими підрозділами ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ» є цех та дільниця - основні структурні одиниці нового підприємства.

Цехами допоміжного виробництва є цехи, які обслуговують основне виробництво. Ці забезпечують основному виробництву необхідні умови для нормальної роботи. До їх складу включають: автотранспортний та ремонтно-механічний цехи, дільниці тепловодопостачання, каналізації та ремонтно-будівельну.

В загальному організаційна структура ВАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬК-ЦЕМЕНТ» представлена у вигляді системи на рисунку 1.6

Описана в даному розділі виробнича структура підприємства забезпечує нормальне функціонування ВАТ «Івано-Франківськцемент» та задовольняє вимоги технології щодо процесу виробництва продукції підприємства.

2. Аналіз якості продукції на підприємстві

2.1 Загальний аналіз основних техніко-економічних показників та оцінка діяльності ВАТ «Івано-Франківськцемент»

Основними техніко-економічними показниками діяльності ВАТ «Івано-Франківськцемент» є чистий прибуток, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), валовий прибуток і рентабельність.

Для виявлення основних тенденцій розвитку підприємства за аналізований період визначимо основні техніко-економічні показники його діяльності. Вони дозволяють уявити стан справ на об'єкті дослідження і сформувати основні напрямки дій стосовно покращення становища на підприємстві.

Для аналізу основних техніко-економічних показників промислового підприємства використовують метод рядів динаміки, приведений у теоретичній частині даного проекту. Проведемо розрахунок, результати якого заносимо в таблицю 2.1. На основі розрахункової таблиці для наочності зобразимо значення базових темпів росту на графіку (рисунок 2.1).

Таблиця 2.1 - Аналіз ТЕП ВАТ «Івано-Франківськцемент»

Показник	Рік	Абсолютне значення	Абсолютний приріст	Темп росту, %	Темп приросту, %
			базовий	ланцюговий	базовий	ланцюговий	базовий	ланцюговий
Об'єм товарної продукції, тис. грн.

Страница:

•  1 
•  2 

курсовая работа "Аналіз якості продукції на підприємстві" скачать

Подобные документы

• Управління якістю продукції ТОВ "МТК"

  Теоретичні аспекти управління якістю. Поняття якості. Основні етапи розвитку систем управління якістю. Стандартизація та сертифікація якості продукції. Сучасний рівень управління якістю продукції ТОВ "МТК". Оцінка рівня управління якістю продукції підприє
  
  дипломная работа [334,7 K], добавлен 30.03.2007
  

• Управління якістю на підприємстві

  Сутність якості продукції, основні методи і механізми організації системи управління якістю на підприємстві, значення такої системи для успішної діяльності організації. Аналіз впливу рівня управління якістю продукції на ефективність діяльності ТОВ "МТК".
  
  курсовая работа [266,0 K], добавлен 22.01.2010
  

• Підвищення якості продукції на підприємстві

  Сутність, основні категорії і поняття управління якістю продукції. Методика визначення впливу якості продукції на стратегію розвитку підприємства. Організаційно-методичні принципи управління даним показником, напрямки використання зарубіжного досвіду.
  
  курсовая работа [87,3 K], добавлен 03.04.2014
  

• Розробка рекомендацій на підвищення якості продукції ЗАТ "Золотий каравай"

  Поняття якості та чинники, що впливають на її рівень. Основні етапи розвитку системи управління якістю. Сучасний рівень якості продукції житомирської філії ЗАТ "Золотий каравай". Економічні резерви забезпечення високої якості продукції підприємства.
  
  дипломная работа [191,5 K], добавлен 12.01.2012
  

• Дослідження аспектів управління якістю продукції

  Керування якістю, як основа підвищення конкурентноздатності продукції. Концепція й ідеологія загального керування якістю. Практичні підходи до керування якістю. Організація контролю якості на підприємстві. Розробка механізму попередження браку продукції.
  
  дипломная работа [446,8 K], добавлен 15.06.2009
  

• Система управління якістю як засіб забезпечення конкурентоспроможності продукції ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат"

  Сутність і значення якості та конкурентоспроможності продукції в умовах ринку. Зарубіжний досвід управління якістю. Обґрунтування механізмів управління якістю продукції на ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат" та розроблення заходів з його удосконалення.
  
  курсовая работа [65,9 K], добавлен 15.01.2012
  

• Обґрунтування проекту підвищення рівня конкурентоспроможності продукції (за матеріалами ТОВ ДКБ "Ротекс" (м. Київ))

  Проект підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ "ДКБ "РОТЕКС" на базі запровадження заходів "брендмаркетингу", "системи управління якістю продукції" та "технічного переозброєння підприємства". Система управління якістю продукції ISO 9000.
  
  магистерская работа [4,7 M], добавлен 07.07.2010
  

• Управління виробничими витратами як складова управління продуктивністю операційної системи

  Комплексний аналіз виробничо-господарської діяльності ПП "Чернік" та основних техніко-економічних показників. Виявлення, аналіз резервів і впровадження заходів щодо зниження собівартості випускаємої підприємством продукції. Розрахунок економічного ефекту.
  
  курсовая работа [631,8 K], добавлен 13.03.2010
  

• Розробка системи управління якістю виробництва напівфабрикатів в ресторані загального типу І класу

  Процес впровадження сучасних систем управління якістю на підприємствах України. Забезпечення якості продукції в заготівельних цехах ресторану. Активний пошук та взаємодія з замовниками та споживачами. Проведення сертифікації продукції та системи якості.
  
  реферат [26,2 K], добавлен 20.06.2011
  

• Кваліметрія і її виникнення

  Якість, вимірювана і кількісно оцінювана у кваліметрії. Класифікація оцінок якості, оцінка як перший і основний етап системи управління якістю. Завдання підвищення якості продукції як головне в світі. Сфера застосування кваліметрії, її завдання.
  
  реферат [23,5 K], добавлен 05.11.2009
  

Другие документы, подобные "Аналіз якості продукції на підприємстві"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам