Главная Коллекция "Otherreferats" Менеджмент и трудовые отношения Аналіз економічного потенціалу ВАТ "Спецмеханмонтаж"

Аналіз економічного потенціалу ВАТ "Спецмеханмонтаж"

Теоретичні основи аналізу економічного потенціалу підприємства, його сутність, методологічні підходи. Аналіз стратегічного розвитку, досягнутого потенціалу внутрішнього середовища. Розробка рекомендацій з формування стратегії розвитку підприємства.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 15.10.2012
Размер файла 615,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Введение

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу економічного потенціалу підприємства

1.1 Сутність економічного потенціалу підприємства

1.2 Методологічний підхід до оцінки економічного потенціалу

1.3 Висновки по розділу 1

Розділ 2. Аналіз стратегічного розвиткуВАТ «Спецмеханмонтаж»

2.1 Аналіз аспектів зовнішнього середовища

2.1.1 Скорочений опис розглянутого підприємства

2.1.2 Ситуація в галузі

2.1.3 Споживачі

2.1.4 Постачальники

2.1.5 Конкуренти

2.2 Аналіз досягнутого потенціалу внутрішнього середовища

2.2.1 Виробничий потенціал підприємства

2.2.2 Фінансовий потенціал

2.2.3 Маркетингова діяльність

2.2.4 Управлінський потенціал

2.2.5 Персонал підприємства

2.3 Висновки по розділу 2

Розділ 3. Розробка рекомендацій з формування стратегії розвитку ВАТ «Спецмеханмонтаж»

3.1 Загальний рівень освоєння потенційних можливостей

3.2 Стратегії розвитку

3.3 Безпека життєдіяльності

3.3.1 Введення

3.3.2 Небезпечні й шкідливі фактори на підприємстві

3.4.3 Заходу щодо запобігання виникнення небезпечних виробничих факторів при роботі в ремонтно-механічному цеху

3.3.4 Розрахунок штучного висвітлення

3.3.5 Забезпечення екологічної безпеки на прикладі локалізації й усунення пожеж

3.3.6 Аналіз можливих надзвичайних ситуацій на підприємстві

3.4 Висновки по розділу 3

Висновок

Анотація

Література

Додатки

потенціал стратегічний внутрішній

Введення

Успішний розвиток бізнесу - це результат раціонального менеджменту, заснованого на використанні інформації про можливості підприємства. Адже від можливостей підприємства залежить, наскільки динамічно буде розвиватися бізнес. Отже, розвиток бізнесу обумовлений наявністю в підприємства відповідного потенціалу. При цьому для ефективного розвитку підприємництва необхідно мати адекватну ринковим відносинам систему економічної інформації, що розкриває його можливості. У свою чергу, можливості будь-якого економічного суб'єкта (підприємства), іншими словами його потенціал, у ринкових умовах господарювання визначаються різними факторами. Розвиток бізнесу полягає в тім, що кожне підприємство, маючи потенціал, прагне його примножити. Результат використання потенціалу, залежить від заповзятливості менеджера. В окремих випадках відсутність у підприємства стратегії розвитку, низький рівень відповідальності керівників підприємства, недолік достовірної інформації про потенціал підприємства значною мірою гальмують розвиток бізнесу. Розглянуті причини неефективного господарювання взаємозалежні між собою. Так відсутність необхідної економічної інформації утрудняє визначення стратегії розвитку підприємства, у свою чергу, відсутність стратегії знижує виконавчу дисципліну менеджерів. Визначення стратегії розвитку підприємства базується на наявності в нього потенціалу.

Потенціал підприємства - поняття багатогранне, наявність якого визначається як зовнішнім, так і внутрішнім середовищем. В умовах нестійкого зовнішнього оточення, невизначеності й ризику виникає проблема своєчасної адаптації суб'єкта господарювання до зовнішніх змін. Однак, незважаючи на те, що при цьому ключові фактори успіху переміщаються із внутрішнього середовища в зовнішню, внутрішній економічний потенціал підприємства, його сильні й слабкі сторони багато в чому визначають успішне функціонування підприємства.

Правильна початкова орієнтація й сприятливі вихідні умови (забезпеченість матеріально-технічними, фінансовими, трудовими, а останнім часом й інформаційними ресурсами) - застава щасливого функціонування будь-якого підприємства. Разом з тим одним з найважливіших факторів досягнення успіху є те, наскільки ефективне керування підприємством. У сукупності всі перераховані фактори формують потенційні можливості підприємства - його економічний потенціал. Саме економічний потенціал є основою при прийнятті стратегічних рішень, визначення напрямку розвитку підприємства виходячи з ринкових умов, обумовлює формування конкретної програми дій на перспективу, виступає базовим критерієм керування підприємством. Таким чином, поняття «економічний потенціал» у сучасних умовах стає найважливішою економічною категорією.

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу економічного потенціалу підприємства

1.1 Сутність економічного потенціалу підприємства

Потенціал у загальному розумінні розглядаються як джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути наведені в дію, використані для досягнення певної мети.

Розглядаючи сутнісні особливості поняття «економічний потенціал, насамперед, слід зазначити, що серед вчених-економістів немає єдиної думки про зміст даного поняття і його співвідношенні з іншими економічними категоріями. У вітчизняній літературі економічний потенціал трактується по-різному: від надзвичайно вузького його розуміння як річного обсягу виробництва продукції до таких всеосяжних категорій, як економічна система.

Наприклад, у бухгалтерській інтерпретації поняття «потенціалу» формулюють у такий спосіб: «потенціал підприємства являє собою активи й джерела утворення активів (ресурсний потенціал), і їхня здатність у ході здійснення виробничо-фінансової діяльності (діючий потенціал) давати певні фінансові результати» (8).

Включаючи в поняття економічного потенціалу тільки ресурсну складову, йому дають наступні визначення:

«Потенціал підприємства майновий - сукупність засобів підприємства, що перебуває під його контролем.

Потенціал підприємства фінансовий - характеристики фінансового становища й фінансових можливостей підприємства.

Потенціал підприємства економічний - сукупність майнового й фінансового потенціалів підприємства» [8].

Однак структура підприємства, його культура й ресурси, у складі яких першорядне значення має персонал, його знання, здатності, мистецтво взаємодії, - всі ці фактори мають місце в границях підприємства, але наявність їх не може бути оцінене в грошовому вимірі. Ефективне використання кадрового потенціалу впливає на досягнення цілей підприємства й використання даного потенціалу також повинне враховуватися при побудові моделі економічного потенціалу підприємства й прийнятті управлінських рішень.

Синтезує ці різночитання категорії економічного потенціалу широко поширена думка про те, що зміст економічного потенціалу підприємства становлять два компоненти:

об'єктивний - це сукупність трудових, нематеріальних, матеріальних і природних ресурсів, залучених і не залучених за якимись причинами у виробництво й обладающих реальну можливість брати участь у ньому;

суб'єктивний - здатності працівників, колективів до використання ресурсів і створенню максимального обсягу матеріальних благ і послуг і здатності управлінського апарата підприємства, організації, галузі, господарської системи в цілому до оптимального використання ресурсів.

Стосовно до економіки в контексті соціально-економічних систем, до яких ставиться будь-яке підприємство, об'єктивний компонент потенціалу підприємства являє собою сукупність ресурсів. Соціально-економічну систему можна визначити як сукупність ресурсів з обов'язковою домінуючою участю людського фактора, об'єднаних для досягнення деякої мети економічного характеру, організованих належним чином і діючих як єдине ціле [8].

Сукупність ресурсів складається з матеріальних, трудових, фінансових, організаційних, інформаційних й інших видів ресурсів. Ідентифікуючи наявність ресурсів з поняттям «потенціал», виділяють трудові, технічні, організаційні, майнові, фінансовий потенціали, які визначають здатність підприємства досягати поставлені перед ним мети. У такому випадку під економічним потенціалом підприємства розуміють вартісну оцінку наявних ресурсів (майновий потенціал), подальше використання яких визначається ступенем стійкості фінансового становища підприємства й умовами навколишнього середовища.

Суб'єктивний компонент економічного потенціалу підприємства набагато сутужніше піддається вартісній оцінці й вираженню в грошовому еквіваленті, однак саме він змушує розглядати сукупний економічний потенціал підприємства не тільки як здатність робити блага, але і як систему, що синтезує динамічний ріст такої здатності.

Альтернативна класифікація економічного потенціалу підприємства, що приймає в увагу його об'єктивний і суб'єктивний компоненти, виділяє ресурсний і діючий потенціал. Оцінка ресурсного потенціалу відбиває статику підприємства, оцінка ж діючого потенціалу характеризує його динаміку [8].

Адекватній вартісній оцінці піддається тільки ресурсний потенціал, що у цьому випадку ототожнюють із показником вартості підприємства як майнового комплексу. Поняття ресурсного потенціалу поєднує майновий, виробничий, трудовий, технологічний і т.п. потенціали, а діючого - управлінський, організаційний, кадровий, інтелектуальний і т.п.

Часто у визначенні категорії «економічного потенціалу» відбувається інтерференція таких понять як «потенціал» й «потенція», незважаючи на наявні між ними відмінності. Потенція - визначається невиявленими, несформованими й неупредметненими можливостями, потенціал - характеризується реальними можливостями, конкретними сформованими в процесі економічної діяльності й у цей час не реалізованими за якимись причинами, але находящимися в готовому й реальному виді. Тоді властиво «потенціал» можна розділити на досягнутий потенціал - сукупність фондів і величина валової продукції й перспективний економічний потенціал, розглянутий як максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ і послуг, що можливо досягти при ідеальних умовах виробництва й оптимальному використанні ресурсів.

Рівень освоєння потенційних можливостей підприємства визначає конкурентний статус підприємства. Це поняття не слід змішувати або ототожнювати з такими характеристиками, як конкурентноздатність, конкурентні переваги. На відміну від них конкурентний статус підприємства не для оцінки положення підприємства на ринку (щодо його конкурентів). Він характеризує можливості підприємства до ведення конкурентної боротьби, передумови досягнення підприємством конкурентних переваг. Конкурентний статус характеризує ресурсну забезпеченість і підготовленість підприємства до реалізації стратегічних цілей і завдань, ступінь освоєння їм своїх потенційних можливостей, оцінює сприятливість умов зовнішнього середовища для створення й підтримки конкурентних переваг.

Здатність до нарощування економічного потенціалу підприємство реалізує, використовуючи резерви. Ресурси, як і резерви, визначаються різними вимірниками: трудовими, натуральними, вартісними й ін. ресурси й резерви у вартісному вимірі являють собою активи, капітал і зобов'язання. Таким чином, потенційні можливості підприємства визначаються наявністю ресурсів і можливістю використання резервів.

Деякі автори, двусторонне розглядаючи резерви, визначають їх як, з одного боку, «матеріально-речовинні ресурси, які створюються планомірно для задоволення додаткової потреби в них при певних обставинах; з іншого боку, це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва»[8] й ототожнюють їх з поняттям «економічний потенціал підприємства». Але в сучасних умовах представляється необхідним розглядати економічний потенціал підприємства як сукупність ресурсів і резервів.

Економічний потенціал у значній мірі залежить від оптимального сполучення окремих видів економічних ресурсів, залучених у виробничий процес, рівня організації виробництва й праці, ефективності системи керування підприємства. На підставі цього дослідники розробляючи моделі економічного потенціалу підприємства, виділяють різні функціональні потенціали: виробничий, майновий, кадровий, фінансовий, управлінський, маркетинговий, інноваційний, інтелектуальний, інвестиційний і т.п. На рис. 1.1 й 1.2 зображені структури й взаємозв'язки функціональних потенціалів підприємства, пропоновані деякими авторами (2, 5).

Модель потенціалу підприємства, представлена на малюнку 1.1, відбиває процес пристосування потенціалу внутрішнього середовища підприємства до ринкових умов з відповідними факторами й показниками.

Зовнішнє середовище задає орієнтири для діяльності підприємств, якими виступають потреби й вимоги споживачів до виробленої продукції (роботам, послугам), визначає умови формування внутрішнього конкурентного ресурсного потенціалу підприємства, генеруючи зовнішні фактори, що характеризують змінні економічні ресурси, використовувані підприємством.

Володіння певним економічним потенціалом дозволяє принципово визначити характер його використання у взаєминах із зовнішнім середовищем підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Структура економічного потенціалу підприємства

Пристосовність до умов, що змінюються, середовища може бути основою для тривалого й успішного існування підприємства. При цьому підприємство впливає на середовище, змінюючи й пристосовуючи її до своїх умов для досягнення стратегічних цілей. вплив на зовнішнє середовище спрямовано в першу чергу на формування середовища безпосереднього оточення підприємства - споживачів, постачальників, конкурентів, регіональні й місцеві органи влади. Форми й методи цього впливу можуть бути різноманітними - реклама, вибір партнерів по бізнесі й умови співробітництва з ними, цінова політика, методи конкурентної боротьби й способи захисту власних економічних інтересів, вплив на органи державної влади, залучення засобів масової інформації (у тому числі створення власних).

Висока динамічність і важкопрогнозована спрямованість змін зовнішнього середовища, невизначеність факторів, що впливають, вимагають величезних ресурсів для створення потенціалу протидії погрозам і не дозволяють більшості економічних суб'єктів скільки-небудь значно змінювати зовнішнє середовище. Тому підприємству доводиться розраховувати насамперед на свої внутрішні можливості. Створення необхідного внутрішнього середовища полягає в створенні необхідного економічного потенціалу. Забезпечення стійкості фінансового становища підприємства знижує його залежність від постачальників, покупців, кредиторів, державних органів влади, підвищує інвестиційну привабливість бізнесу, тим самим підвищує ринкову вартість підприємства.

1.2 Методологічний підхід до оцінки економічного потенціалу

Існують два напрямки дослідження економічного потенціалу як об'єкта. З одного боку, економічний потенціал розглядають як сукупність ресурсів господарюючого суб'єкта (ресурсний напрямок). У цьому випадку оцінка економічного потенціалу зводиться до визначення вартості доступних ресурсів (активів). Активи являють собою сукупність фінансових і нефінансових ресурсів, а також відвернені засоби (дебіторська заборгованість). З іншого боку, здатність господарюючого суб'єкта освоювати, переробляти наявні в нього ресурси для задоволення суспільних потреб уважається економічним потенціалом (результативний напрямок). Така здатність визначається наявністю трудового, технічного, організаційного, управлінського потенціалу й неодмінною стійкістю фінансового становища підприємства. При цьому вартісна оцінка величини економічного потенціалу зводиться до оцінки максимальної кількості благ, що господарюючий суб'єкт здатний зробити при даній кількості, якості й будові ресурсів.

Розглядаючи потенціал підприємства, слід зазначити деякі особливості в його оцінці. Ресурсний потенціал являє собою сукупність трудового, технічного, фінансового, організаційного й ін. потенціалів, оцінити й узагальнити які одним вимірником не представляється можливим. Однак у результаті використання всього потенціалу формується майновий потенціал і досягається стійкість фінансового становища підприємства, що дозволяє деяким авторам звести ці два поняття до поняття економічного потенціалу, а аналіз економічного потенціалу - до аналізу майнового й фінансового стану.

Системний підхід до економічного аналізу розкриває характер взаємин між окремими функціональними потенціалами. Так, наявність активів і джерел їхнього формування визначають, насамперед, можливості підприємства (майновий потенціал). Структура активів (оборотні, необоротні, фінансові, нефінансові), якість активів (відповідність нефінансових активів вимогам науково-технічного прогресу, зношеність основних засобів), а також структура джерел фінансування активів характеризують економічний потенціал. У свою чергу структура активів й якість фінансових активів характеризують організаційний потенціал підприємства, якість нефінансових активів - технічний потенціал, структура джерел фінансування - фінансовий потенціал. Отже, з метою аналізу всі потенціали підприємства можна об'єднати одним поняттям «майновий потенціал», тобто мова йде про ресурсний потенціал, про статику. У динаміку розглядається діючий потенціал - використання майнового потенціалу, що неможливо без використання кадрового, управлінського, маркетингового й ін. потенціалів. Останні важко піддаються адекватній вартісній оцінці й метод, за допомогою якого здійснюється їхня діагностика, називається управлінським обстеженням, що широко використає інструменти анкетування, експертні оцінки. Метод управлінського обстеження також зручний для визначення загального рівня використання потенційних можливостей по кожному з розглянутих функціональних потенціалів.

Ресурсний напрямок аналізу економічного потенціалу під його статистичною оцінкою має на увазі визначення його величини у вартісному вираженні. Оцінці може підлягати як загальна величина економічного потенціалу, так і величина його активних частин. Оцінка економічного потенціалу дозволяє визначити:

- ступінь залучення економічних ресурсів у господарський оборот шляхом зіставлення оцінок загальної величини економічного потенціалу і його активної частини;

- ступінь використання активної частини економічного потенціалу шляхом зіставлення показників реалізації економічного потенціалу і його оцінки;

- ефективність засобів, вкладених у формування економічного потенціалу шляхом порівняння його економічної оцінки із загальним обсягом економічних ресурсів.

Розглянемо деякі види функціональних потенціалів, виділювані вченими.

Виробничий потенціал. У радянській літературі одним з перших поняття «виробничого потенціалу» використав А.Н. Анчишкин, включивши в нього набір ресурсів, які в процесі виробництва приймають форму факторів виробництва. Виробничий потенціал іноді розглядають як синонім виробничої потужності підприємства, і визначають як максимально можливий річний, добовий, вартовий або віднесений до іншої тимчасової одиниці обсяг випуску продукції. Виходячи з ресурсного підходу, у виробничий потенціал включають різні ресурси: іноді до них відносять тільки виробничі фонди й потужності, іноді додають кваліфіковані кадри, іноді ще включають ресурси керування й організації виробництва, науково-технічну інформацію. Однак при аналізі виробничого потенціалу в системі загального економічного потенціалу підприємства, варто відокремити елементи й ресурси, що входять у сфери інших функціональних потенціалів й акцентуватися на тім, що головне завдання виробничого потенціалу - виготовлення продукції. Виходячи із цього, для аналізу виділяють такі характеристики виробничого потенціалу:

- здатність до відтворення, що характеризується прийнятої на підприємстві системою обслуговування й ремонту, можливостями модернізації основних засобів виробництва;

- ступінь відтворення;

- технічний стан основних засобів;

- завантаженість об'єктів основних засобів;

- потреба в об'єктах основних засобів;

- можливості відновлення основних засобів (наявність джерел фінансування);

- здатність до сприйняття новітніх досягнень науково-технічного прогресу, здатність до розвитку шляхом безпосереднього й систематичного використання нових ідей;

- гнучкість: можливість переорієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, використання інших видів матеріалів і т.д. без корінної зміни його матеріально-технічної бази;

- потужність.

Джерелом інформації для аналізу виробничого потенціалу підприємства може бути бухгалтерський баланс. Вартість основних засобів, показаних у бухгалтерському балансі, містить у собі вартість виробничих і невиробничих основних засобів. Виробничу потужність організації визначають основні засоби виробничого призначення, і в тому числі їхня активна частина. Деталізація основних засобів необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їхнього використання на основі оптимізації структури.

Ефективність використання основних засобів характеризується показниками фондовіддачі, фондоемкости, рентабельності, відносній економії фондів, підвищення обсягу. Інтенсивний шлях ведення господарства припускає систематичний ріст фондовіддачі за рахунок збільшення продуктивності машин, механізмів й устаткування, скорочення їхніх простоїв оптимального завантаження техніки, технічного вдосконалювання виробничих основних фондів.

Для характеристики стану основних засобів й їхніх динаміків розраховуються відносні показники:

- коефіцієнт вибуття основних засобів: визначається відношенням вартості вибулих за аналізований період основних засобів до їхньої вартості на початок періоду;

- коефіцієнт відновлення основних засобів: визначається як відношення вартості фондів, що надійшли, до вартості основних засобів на кінець періоду;

- коефіцієнт приросту: визначається відношенням суми приросту до вартості основних засобів на початок періоду;

- швидкість відновлення основних засобів: залежить від виробничої, інвестиційної й інноваційної активності економічного суб'єкта. Оптимальні строки вибуття основних засобів дозволяють стимулювати розширене відтворення на основі використання прогресивної техніки.

З метою визначення «вікового складу» основних засобів розраховують коефіцієнти зношування й придатності:

- коефіцієнт зношування основних засобів визначається відношенням суми зношування до первісного (відбудовної) вартості основних засобів;

- коефіцієнт придатності основних засобів - співвідношення між залишковою вартістю й первісною вартістю основних засобів.

На підставі наявного в підприємства виробничого потенціалу, зокрема основних засобів, при певному рівні техніки, технології й організації виробництва визначається максимально можливий випуск продукції - виробнича потужність.

Технічний і технологічний потенціали підприємства найчастіше розглядаються як компоненти виробничого потенціалу (див. малюнок 1.2) Вони характеризуються технічним станом засобів виробництва, ступенем фізичного й морального зношування, рівнем використовуваних технологій, можливостями впровадження нових більше прогресивних технологій.

Кадровий потенціал - це можливості певної категорії робітників, фахівців, інших груп працівників, які можуть бути наведені в дію в процесі трудової діяльності відповідно до посадових обов'язків і поставленими перед колективом завданнями на певному етапі розвитку.

Зміст кадрового потенціалу і його основні риси можна сформулювати, виходячи з наступного визначення кадрів: кадри - це кваліфіковані, спеціально підготовлені до тієї або іншої діяльності працівники. Доцільне їхнє використання припускає максимальну віддачу того, що здатно дати фахівець зі свого утворення, особистим якостям, придбаному досвіду роботи.

Раніше в якості визначального економічного елемента економічного потенціалу виступала матеріальна база, виробничий апарат. На цьому поданні базувалася вся система аналізу відтворювальних процесів, у тому числі й підходи до оцінки економічної ефективності. У новій економічній системі основою аналізу стає оцінка здатності економіки до якісних і структурних зрушень, які багато в чому визначаються кадровим потенціалом й, отже, тими видами економічної й соціальної діяльності, які забезпечують його розвиток, удосконалювання й ефективне використання.

Ефективність кадрового потенціалу - це якісна характеристика кадрового ресурсу, що відбиває ступінь його реалізації. Для її оцінки розглядають такі показники, як

- рівень кваліфікації існуючого персоналу;

- система мотивації;

- розміщення персоналу по посадах, наскільки воно відповідає існуючій і майбутній потребам.

Можливості розвитку кадрового потенціалу підприємства визначаються такими факторами як:

- забезпеченість підприємства персоналом;

- задоволеність умовами й організацією праці, рівнем оплати;

- інтенсивність і спрямованість розвитку персоналу;

- підготовка й перепідготовка кадрів;

- можливості підприємства для залучення необхідної кількості працівників масових професій і досвідчених фахівців.

Якщо розглянути конкретну організацію, що управляє професійним розвитком своїх працівників і вкладывающую ресурсів у своїх співробітників, то ключовим моментом у процесі керування є визначення потреби організації в цій області. Власне кажучи, мова йде про виявлення невідповідності між професійними знаннями й навичками (потенціалом працівника), якими повинен володіти працівник даної організації для реалізації її цілей, і тими знаннями й навичками, якими він володіє в дійсності.

Для адекватного визначення потреб професійного розвитку кожна зі сторін, що беруть участь у цьому процесі, повинна розуміти, під впливом яких факторів складаються потреби організації в розвитку своїх працівників. Такими факторами є:

- динаміка зовнішнього середовища (держава, споживачі, конкуренти, постачальники);

- розвиток техніки й технології, які приводять до формування нових принципів, способів, методів, прийомів організації виробництва;

- зміна стратегії розвитку організації;

- створення нової організаційної структури;

- освоєння нових видів діяльності.

Для організації ефективного процесу навчання доцільно керуватися схемою, наведеної на малюнку 1.3 [6].

Паралельно з кадровим потенціалом деякими вченими виділяється трудовий потенціал підприємства. Розрізнити ці поняття можна, виділивши в структурі потенціалу підприємства об'єктивний і суб'єктивний компоненти (ресурсний і діючий потенціали). Тоді кадровий потенціал підприємства представляє в більшій мері суб'єктивний компонент, а об'єктивний компонент, розглянутий ресурсним напрямок оцінки економічного потенціалу підприємства, представлений трудовим потенціалом.

Вартісна оцінка трудових ресурсів - це витрати на оплату праці.

Ефективність використання трудових ресурсів підприємства визначається наступними показниками:

- продуктивність праці;

- показники виконання плану;

- зарплатовітдача й зарплатоемкість;

- співвідношення темпів росту продуктивності праці й зарплати.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Процес професійного навчання

Фінансовий потенціал. З одного боку, фінанси часто є головним обмежуючим фактором у розкритті потенціалу підприємства, з іншого боку, недовикористані власні фінансові ресурси є одним з найбільш доступних і швидких з погляду віддачі джерел розвитку підприємства.

Оцінка фінансового стану підприємства дозволяє виявити фінансові можливості підприємства й характеризує економічний потенціал з якісної сторони. Фінансові можливості підприємства визначаються, насамперед, наявністю в нього власного капіталу.

Практика оцінки фінансового стану підприємства зводиться до розрахунків структурних співвідношень, темпів зміни показників, значень фінансових коефіцієнтів.

Безліч коефіцієнтів, використовуваних при оцінці фінансового становища підприємства, можна узагальнити в чотири групи:

- коефіцієнти фінансової стійкості;

- коефіцієнти платоспроможності;

- коефіцієнти прибутковості;

- коефіцієнти ділової активності.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їх з базисними величинами, а також у вивченні їхньої динаміки за звітний період і за ряд років.

Для оцінки фінансового потенціалу підприємства необхідно проаналізувати такі фактори:

- обсяг власних фінансових резервів, найчастіше саме він визначає ті обмеження, які накладаються на загальний потенціал системи. На практиці довгострокові інвестиції здійснюються підприємством, в основному, за рахунок власних ресурсів;

- можливість залучення додаткових засобів;

- керування фінансами (оцінюється ефективність й оперативність керування фінансовими потоками).

Можливості розвитку фінансового потенціалу підприємства визначаються такими факторами як:

- можливості підприємства по залученню й обслуговуванню боргових зобов'язань;

- ступінь фінансової незалежності підприємства і його відповідність вимогам безпеки для кредиторів;

- кредитна історія підприємства, повноту й своєчасність виконання боргових зобов'язань;

- інвестиційна привабливість підприємства для зовнішніх інвесторів;

- здатність до розробки ефективної дивідендної політики.

Маркетинговий потенціал. Система маркетингу спрямована, у першу чергу, на залучення нових клієнтів, виявлення й завоювання нових ринків збуту, саме в цьому полягає її потенціал. Потенціал системи маркетингу оцінюється на основі наступних факторів:

- наявність і рівень досліджень, організація робіт з вивчення й прогнозування попиту (за умови відсутності на підприємстві дослідницької функції маркетингу, не може бути й мови про застосування стратегії диверсифікованості, тобто вихід на нові ринки з новою продукцією без відстеження реакції ринку приречений на поразку);

- цінова політика (наскільки гнучко може поводитися підприємство при ухваленні рішення про зміну системи цін);

- методи просування й стимулювання (досвід підприємства):

- обґрунтованість і дієвість рекламних заходів;

- реальна частина ринку підприємства (наскільки сучасне положення справ відповідає вимогам підприємства).

Аналіз маркетингової діяльності підприємства проводиться у двох напрямках: стратегічне й тактичне. Стратегічний аналіз маркетингової діяльності оцінює стратегічні можливості підприємства, стратегічні плани, мети, програми, а також ефективність адаптації до змін у зовнішнім середовищі. Тактичний аналіз маркетингової діяльності підприємства оцінює стан внутрішнього середовища реалізації планів по комплексах маркетингу по окремих товарах, досягнутої економічної ефективності.

Ефективність маркетингу на промисловому підприємстві доцільно оцінювати, у першу чергу, визначенням частки отриманого доходу й прибутку за рахунок здійснення маркетингових заходів, а також співвідношенням отриманих економічних результатів у процесі здійснення маркетингових заходів і пов'язаних із цим витрат.

Ефективність маркетингової діяльності досягається за допомогою зусиль, спрямованих на товар (виробничу послугу), на ефективне використання всіх видів ресурсів підприємства й створення консолідованого корпоративного соціально-психологічного стану в системі відносин.

Управлінський потенціал. Будучи частиною суб'єктивного компонента потенціалу підприємства, управлінський потенціал важко піддається вартісній оцінці, оскільки характеризується здатностями управлінського апарата підприємства, організації, галузі, господарської системи в цілому до використання ресурсів і створенню максимального обсягу матеріальних благ і послуг і здатністю до оптимального використання ресурсів.

При оцінці управлінського потенціалу підприємства аналізуються:

- раціональність організаційної структури підприємства;

- спеціалізація існуючих функціонально-управлінських підрозділів;

- стан організації планово-економічної роботи, бухучета, контролю виконання управлінських рішень;

- рівень професійної підготовки й практичний досвід менеджерів;

- ступінь впровадження інформаційних технологій керування.

Один з підходів до оцінки управлінського потенціалу підприємства припускає аналіз організаційного клімату системи керування [5]. Метод припускає бальну оцінку наступних характеристик управлінського персоналу:

- відношення до змін (мотиви змін)

- відкритість мислення;

- перспективність мислення;

- готовність до ризику;

- організаційні цілі й інтереси коаліції;

- бачення факторів успіху.

Управлінський потенціал є компонентом, що синтезує динамічний ріст здатності підприємства до збільшення економічного потенціалу. Отже, подання про управлінський потенціал підприємства можна одержати, аналізуючи динаміку деяких економічних показників. До основних показників, що визначають роботу промислового підприємства, на яку впливає управлінський персонал, ставляться:

- збільшення обсягу реалізованої продукції;

- зниження собівартості;

- приріст прибутку;

- ріст продуктивності праці.

У загальному виді економічну ефективність управлінської діяльності можна визначити відношенням кінцевого результату роботи підприємства, вираженого звітним показником, до сумарних витрат на керування:

, (1.1)

де Пi - результату роботи підприємства по i-му показнику, Зу - сумарні річні витрати на керування.

Одним з основних показників оцінки ефективності управлінського персоналу підприємства є приріст прибутку. Розрахунок його виробляється по формулі:

, (1.2)

де Эпр - річна економія за рахунок приросту прибутку:

, (1.3)

де З2, З1 - витрати на 1 млн. грн. реалізованої продукції, відповідно до й після раціоналізації робіт у керуванні, млн. грн.; А2, А1 - річний обсяг реалізації продукції відповідно до й після раціоналізації робіт у керуванні, млн. грн; П1 - прибуток від реалізації продукції до раціоналізації, млн. грн.

Загальний потенціал підприємства. Як ми вже відзначали раніше, ресурсний потенціал являє собою сукупність трудового, технічного, фінансового, організаційного й ін. потенціалів, оцінити й узагальнити які одним вимірником не представляється можливим. Однак інформація такого роду необхідна для стратегічного керування підприємством. Спроба оцінки використання загального потенціалу підприємства і його резервів, відомості його до одного відносного показника, що відбиває рівень освоєння потенційних можливостей підприємства і його резервів, зроблена авторами [2]. Оцінка базується на експертному методі узагальнюючих оцінок. На основі аналізу за базовими показниками окремих функціональних потенціалів підприємства, експертами заповнюються узагальнюючі таблиці, у яких проставляються оцінки використання того або іншого потенціалу.

Загальний потенціал підприємства, відповідно до методики, дорівнює сумі добутків значень кожного з функціональних потенціалів на відповідні питомі ваги:

, (1.4)

Пki -значення k-го функціонального потенціалу i - го підприємства, m - кількість функціональних потенціалів, аk - вагомість i - го функціонального потенціалу.

Комплексний резерв потенціалу підприємства розглядається авторами, як відстань в евклідовому просторі, дорівнює середньоквадратичному відхиленню кожного функціонального потенціалу:

, (1.5)

R - резерв загального потенціалу підприємства, Пkmax - максимальне значення k-го функціонального потенціалу серед обраної групи підприємств

1.3 Висновки по розділу 1

Авторами вважається доцільним виділення наступних функціональних потенціалів: виробничий, фінансовий, кадровий, управлінський, маркетинговий, вагомості яких для машинобудівних підприємств, певні експертним методом, рівні відповідно а1 = 0,23, а2 = 0,16, а3 =0,24, а4 = 0,19, а5 = 0,18. Для адекватного визначення потреб розвитку підприємства складаються потреби організації в таких методах:

- динаміка зовнішнього середовища (держава, споживачі, конкуренти, постачальники);

- розвиток техніки й технології, які приводять до формування нових принципів, способів, методів, прийомів організації виробництва;

- зміна стратегії розвитку організації;

- створення нової організаційної структури;

- освоєння нових видів діяльності.

Розділ 2. Аналіз стратегічного розвиткуВАТ «Спецмеханмонтаж»

2.1 Аналіз аспектів зовнішнього середовища

2.1.1 Скорочений опис розглянутого підприємства

ВАТ «Спецмеханомонтаж» створено на базі ремонтно-механічного цеху Марганецького гірничо-збагачувального комбінату.

Марганецький ГЗК є одним з найбільших у світі підприємств по видобутку й переробці марганцевої руди й займає східну частину Нікопольмарганцевого басейну. Родовище марганцевих руд було відкрито в 1883 році. В 1985 році на базі цього родовища почав видобуток руди Покровський рудник. У міру розвитку рудника й виникнення нових кар'єрів і шахт сформувався Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат.

Структура підприємства:

- 2 кар'єри для відкритого видобутку марганцевої руди;

- 7 шахт для підземного видобутку;

- 2 збагачувальні фабрики;

- допоміжні цехи (транспортний);

- допоміжні служби.

Основні види діяльності й продукція:

- Підземний і відкритий видобуток і збагачення марганцевих руд;

- Видобуток бетонитового глинистої сировини для заводів керамзитового гравію й заводів поважчувачів;

- Видобуток шламів з техногенних запасів;

- Виробництво сірчанокислого марганцю в розчині;

- Виробництво сірчанокислого марганцю кристалічного.

Повна назва - Відкрите акціонерне товариство «Спецмеханомонтаж»

Скорочена назва - ВАТ «Спецмеханомонтаж»

Форма власності - колективна

Управління суспільством здійснює:

- загальні збори акціонерів;

- Наглядацька рада;

- Правління (виконавчий орган);

- Ревізійна комісія.

ВАТ «Спецмеханомонтаж» створено з метою зменшити витрати ГЗКа й скоротити собівартість випускаєма продукції.

З урахуванням різних виконань по електричних параметрах, монтажним і приєднувальним розмірам, способам охолодження й захисти, кліматичним факторам, номенклатура випускає продукції, що, нараховує десятки модифікацій і характеризується як різнотипна, дрібносерійна, одинична.

Сфера діяльності підприємства:

- капітальний і планово-попереджувальний ремонт устаткування різних видів;

- виготовлення й ремонт рудничного встаткування.

ВАТ «Спецмеханомонтаж» надає наступні види послуг:

- капітальний ремонт шліфувального, токарського й пресового встаткування;

- ремонт вузлів різного встаткування, трансформаторів (грубних й ін.); електромагнітних столів, плит, муфт і патронів;

- виготовлення металорізальних верстатів, складальних і транспортних ліній;

- шліфування станин, полозка, напрямних;

- капітальний і планово-попереджувальний ремонт;

- трифазних асинхронних електродвигунів змінного струму з короткозамкненим ротором (вітчизняного й імпортного виробництва) потужністю 0,18*160 квт;

- електричних машин постійного струму (у т.ч. з верстатів зі ЧПУ) і тахогенераторів;

- електродвигунів з фазним ротором до 250 квт і кранових;

- високочастотних генераторів (вітчизняного й імпортного виробництва);

- електродвигунів постійного струму для електрокар і навантажувачів;

- перемотування статорів (у т.ч. електрошпинделей);

- виготовлення й капітально-відбудовний ремонт електрошаф і пультів керування для модернізації й ремонту верстатів (нестандартних);

- виготовлення й ремонт демагнитизаторів;

- намотування електромагнітних котушок для пускорегулюючій апаратури;

- виготовлення запасних деталей (у т.ч.: вентиляторів, контактних кілець, колекторів, контактів, наконечників, клемних панелей, кришок й ін.).

Зміна соціально-економічних орієнтирів розвитку України, побудова ринкової економіки, зміни у виробничих і господарських відносинах між підприємствами викликає ускладнення в зовнішньоекономічній діяльності підприємства.

Впровадження нової техніки й технології на підприємствах країн СНД, а також особливо зрослий в 2003-2004 р.р. демпінговий експорт електродвигунів з Росії, Білорусії в Україну викликали значне звуження ринку збуту електроустаткування виробництва ВАТ «Спецмеханомонтаж», зміна в структурі споживання продукції підприємства.

Однак поставки й ремонт рудничного встаткування є основним напрямком у роботі підприємства. Тому планується збільшення обсягів поставки електродвигунів постійного струму й рудничного встаткування.

Збільшення експортного потенціалу підприємства в першу чергу залежить від наявності коштів для переустаткування й модернізації діючого виробництва, освоєння нових конкурентноздатних видів продукції й розширення споживачів.

2.1.2 Ситуація в галузі

Ключовими факторами завоювання й утримання позицій на машинобудівному ринку, забезпечення максимального продажу випускає техніки, що, і встаткування є якість продукції, включаючи її новизну, технічний рівень, надійність в експлуатації, ремонтопридатність.

Випуск конкурентноздатної продукції, що відповідає по якісних характеристиках європейським і світовим стандартам - головна вимога ринкової економіки.

Для заводів машинобудівного комплексу України проблема конкурентноздатності особливо актуальна. Значна частина української машинобудівної продукції за рівнем конкурентноздатності уступає західним аналогам (по даним Держкомстату України тільки 0,5% загальної кількості зроблених машин є конкурентноздатними).

Ефективність господарювання підприємств у довгостроковій перспективі значною мірою визначається стратегією розвитку промисловості України на період до 2010 р. Загальні напрямки розвитку машинобудівної галузі України до 2010 р. можна об'єднати в такі основні групи:

- розширення обсягів виробництва машинобудівної продукції для внутрішнього ринку при одночасному підвищенні її якості й скорочення асортиментів імпортованої продукції. До 2010 р. потреби України в машинобудівній продукції повинні бути задоволені на 80-90% вітчизняним виробництвом;

- збільшення валютних надходжень від експорту машинобудівної продукції шляхом використання досягнень науково-технічного прогресу й поставок на зовнішні ринки товарів з високим рівнем технологічної переробки, а також освоєння нових ринків збуту;

- використання інвестицій для створення замкнутих циклів виробництва;

- розробка нових технологічних процесів виробництва продукції;

- закупівля технологій і ліцензій для освоєння виробництва нової машинобудівної продукції з високим рівнем надійності, високої якості й низьких витрат всіх ресурсів при експлуатації;

- впровадження у виробництво нових зразків машинобудівної продукції з урахуванням мінімізації відходів і можливості їхнього подальшого використання для випуску інших товарів;

- розширення номенклатури машинобудівної продукції для суб'єктів підприємницької діяльності й сфери побутового обслуговування населення.

2.1.3 Споживачі

Основними споживачами ВАТ «Спецмеханмонтаж» є Марганецький ГЗК, Орджоникідзевський ГЗК, Нікопольський завод феросплавів.

Підприємство діє на ринку товарів і послуг промислового призначення, що має наступні особливості:

- на ньому менше покупців;

- ці покупці крупніше;

- ці покупці сконцентровані географічно;

- попит на товари й послуги промислового призначення нееластичний;

- попит на товари й послуги промислового призначення різко міняється;

- покупці товарів і послуги промислового призначення - професіонали.

Більшість цих особливостей створюють сприятливі можливості для ВАТ «Спецмеханмонтаж», що не має конкурентів на території України. Останнє дає переваги підприємству в процесі встановлення договірних цін. Платоспроможність покупців досить висока.

2.1.4 Постачальники

Оцінка діяльності постачальників підприємства здійснюється методом експертних оцінок з використанням п'ятибальної шкали, де 5 балів - найбільш приваблива оцінка. Як експертів виступили співробітники відділу МТС і фінансового відділу. Результати зведені в таблиці 2.1.

Для підприємства дуже важливо при виборі постачальників товарів глибоко й всебічно вивчити їхня діяльність, щоб встановити ділові стосунки, що забезпечують підприємству стабільну роботу.

Таблиця 2.1

Оцінка постачальників підприємства

Постачальник

Найменування товару

Надання гарантій якості товару, що поставляє

Умови постачання й форми розрахунку

Інтервал й обсяг постачання

Ціна товару, що поставляє

Обов'язковість виконання умов постачання

Підсумкова оцінка

ВАТ м/к «Азовсталь» м. Бердянськ

Товстий аркуш

5

4

4

4

5

22

ВАТ м/к «Запоріжсталь»

Тонкий аркуш

5

4

4

3

5

21

ВАТ м/к «Запоріжсталь»

Інструментальна сталь

5

4

4

3

5

21

м. Алчевськ

Великий сорт

5

4

4

4

5

22

м. Константинівка

Калібрована сталь

5

5

4

4

4

22

Матзавод м. Донецьк

Сталь листова конструкційна

5

5

4

3

5

22

ВАТ Нижньодніпровський трубопрокатний завод

Труби качані

5

4

4

4

5

22

Метизный завод м. Харків

Металовироби

5

5

5

5

5

25

ВАТ «Силур» м. Харцизськ

Дріт пружинна

5

4

5

5

4

23

«Південкабель» м. Харків

Проведення обмотувальний

5

5

5

5

5

25

«Південкабель » м. Харків

Мідний прокат

5

5

5

4

5

24

«Південкабель » м. Харків

Проведення настановний

5

5

5

5

5

25

АТ «Азом» м. Артемовськ

Кольоровий метал

5

4

5

4

5

23

м. Запоріжжя

Силумін

5

4

5

5

4

23

«Укркабель» м. Київ

Емаль-проведення

5

5

5

4

5

24

м. Шостка

Електроізоляційні матеріали

5

5

5

5

4

24

РТИ м. Лисичанськ

Гума губчата й пластина

5

4

5

4

5

23

Завод «Зірка» м. Шостка

Стеклотекстолит

4

5

5

5

4

23

ЗАТ «Скляний завод»

м. Мерефа

Стеклоткани, лакоткани

4

4

5

5

5

23

Завод «Зірка» м. Шостка

Слюдовмістовні матеріали

5

5

5

5

4

24

Автогенний завод м. Харків

Амінопласт МВФ-1

5

5

5

4

5

24

Автогенний завод м. Харків

Кисень рідкий

5

5

4

5

5

24

Автогенний завод м. Харків

Гелій газоподібний

5

5

4

5

5

24

«Кремнийполимер» м. Запоріжжя

Лакофарбова продукція

3

4

5

3

5

20

«Склопластик» м. Северодонецьк

Прессматериали ГСП, ДСВ

4

5

5

5

5

24

ПО «Азот» м. Дніпродзержинськ

Полістирол УПМ

5

5

5

5

4

24

ПО «Азот» м. Дніпродзержинськ

Полиэтилен в/д

5

4

5

4

4

22

«Химреактив» м. Харків

Дибутилфталат

5

5

5

5

5

25

«Харьковхим» м. Харків

Хімічна сировина

4

5

5

5

5

24

Разом

139

133

136

127

137

672

ВАТ «Спецмеханмонтаж» має постійних постачальників. Зміна постачальників відбувається вкрай рідко, в основному у випадку значного підвищення цін на поставляє продукцію, що, при наявності більше дешевих товарів-аналогів або замінників.

Максимальна кількість балів при сукупній оцінці постачальників дорівнює 725, отже, можна визначити ступінь задоволеності підприємства постачальниками як 672 віднесене до 725, що становить 92,7%.

2.1.5 Конкуренти

Основними конкурентами ВАТ «Спецмеханмонтаж» у Дніпропетровській області можна вважати:

1. ВАТ «Гидрометаллургремонт» м. Дніпропетровськ

2. ТОВ «Ремэнергострой» м. Дніпродзержинськ

3. ТОВ «техносервис» м. Дніпродзержинськ

4. НПФ «Днепротехсервис» м. Дніпропетровськ

5. ТОВ «Самар-сталь» м. Дніпропетровськ

Але все-таки ВАТ «Спецмеханмонтаж» - єдине підприємство в м. Марганець і Дніпропетровської області, що займається безпосередньо виготовленням і ремонтом рудничного встаткування.

2.2 Аналіз досягнутого потенціалу внутрішнього середовища

2.2.1 Виробничий потенціал підприємства

Аналіз виробничого потенціалу підприємства починається з характеристики стану основних фондів. Показники, що характеризують стан основних коштів ВАТ «Спецмеханмонтаж», наведені в таблиці 2.2 (дані для розрахунку, табл. П1).

На практиці прийнято вважати прийнятним значення коефіцієнта зношування основних коштів, менше 0,4. Ступінь зношеності фондів заводу дуже висока, і характеризується коефіцієнтом зношування рівним 0,621. Частина будинків і споруджень заводу перебуває в старому або напівзруйнованому стані, деякі будівлі підлягають зносу.

Відтворення основних фондів здійснюється головним чином за рахунок реконструкції й ремонту. Незначна частина піддається модернізації. А коефіцієнт відновлення основних фондів 0,62 % дуже низький, беручи до уваги рівень їхньої зношеності.

Однак у наступні роки підприємство активно здійснювало політикові відновлення основних фондів. В 2007 р. плануються заходи (див. таблиця 2.3), які забезпечать значення коефіцієнта відновлення ? 8 %.

Таблиця 2.2

Показники стану основних коштів в 2006 р

№

Показник

Формула

Розрахунок (тис. грн.)

Значення

1

Коефіцієнт зношування

Сума зношування / Первісна вартість основних коштів

21329 34343

0,621

2

Коефіцієнт придатності

Залишкова вартість / Первісна вартість основних коштів

13014

34343

0,379

3

Коефіцієнт вибуття

Вартість вибулих за аналізований період основних коштів / вартість основних коштів на початок періоду

122

14009

0,0087

4

Коефіцієнт відновлення

Вартість фондів, що надійшли, / вартість основних коштів на кінець періоду

81

13014

0,0062

5

Коефіцієнт приросту

Сума приросту / вартість основних коштів на початок періоду

41

14009

0,003

Поліпшення технологічного компонента виробничого потенціалу сприяє підвищенню якості продукції, продуктивності праці, зниженню собівартості, забезпеченню безпечних умов роботи.

Перелік заходів підприємства, що сприяють якісному поліпшенню й приросту технологічного потенціалу, представлений у таблиці 2.4.

Дослідження й розробки розглядають як компоненти інноваційного або інтелектуального потенціалів. Однак у даній роботі можна розглянути їх у структурі виробничого потенціалу підприємства.

Освоєння нових видів продукції є стратегічно важливим моментом у діяльності підприємства на сучасному етапі.

Таблиця 2.3

План заходів щодо реконструкції й технічного переозброєння ВАТ «Спецмеханмонтаж» на 2007 р.

Заходи

Підрозділ

Орієнтовна сума, грн.

Заміна парового кола на водогрійний (проект, придбання, монтаж, здача технічним службам контролю, вод в експлуатацію)

СЕВ, РБЦ

222 000

Реконструкція гальванічної ділянки (виготовлення, монтаж, уведення в експлуатацію нестандартного встаткування)

ОГТ, СЕВ, СТО й РО

55 000

Створення дублюючої системи аварійного водопостачання казанової, компресорної, гальванічного ділянки технічною водою

СЕВ, РБЦ, СТО й РО

22 000

Заміна аварійного перекриття ЗЦ разом з ПЗ і демонтаж тимчасових металевих складів

СЄВ, РБЦ

200 000

Реконструкція системи опалення ЗЦ, ТЦ і прибудови ЧПУ до ШЦ

СЄВ, РБЦ

26 000

Ремонт приміщень лабораторного корпуса

РБЦ

68 000

Очищення каналізаційної й зливової систем

СЄВ, РСЦ

14 000

Модернізація електроустаткування машинного залу іспитової станції МЦ для забезпечення випробування електроустаткування по всій номенклатурі

СЄВ, РБЦ

13 000

Реконструкція малярської ділянки цеху ТНП із впровадженням нового обладнання й технології покриття для товарів народного споживання, малих машин і тиристорних перетворювачів

СЄВ, РБЦ, СТО й РО

70 000

Установка приладів обліку електроенергії у виробничих цехах і впровадження системи лімітування витрат

СЄВ, РБЦ,

12 000

Ремонт покрівлі й доріг

РБЦ,

215 000

Ремонт і модернізація механообролюючого й підйомно-транспортного встаткування

РБЦ, СТО й РО

77 000

Виготовлення й впровадження вакуум-нагнітальної установки й технології просочення якорів МПТ

СЄВ, РБЦ, СТО й РО

14 000

Відновлення працездатності й акредитація лабораторій кліматичних і віброакустичних випробувань для всього холдингу

СЄВ, РБЦ,

23 000

Установка градирні на оборотне водопостачання ливарної ділянки цеху ТНП

5 000

Всього

1 034 000

Таблиця 2.4

Освоєння нових базових технологій в 2007 р.

Зміст заходу

Зразкова вартість, грн.

Впровадити технологію лужного цинкування з додаванням ЛВ-4584, низькотемпературного знежирення, безбарвного пассирования замість шкідливого ціаністого покриття

80000

Придбати й впровадити встаткування й технологічний процес фарбування деталей ТНП порошковими фарбами

52000

Впровадити технологічні процеси просочення класу ізоляції «Н» й «F» у вакуумно-нагнетательних установках.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены