Управління якістю та сертифікація продукції

1. Подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції іноземних виробництв

Заявки на проведення сертифікації продукції іноземних виробництв подаються іноземними замовниками до Держстандарту України. За дорученнями іноземних замовників заявки на сертифікацію продукції іноземних виробництв можуть передаватись до Держстандарту України органами з сертифікації продукції, до яких звернулись іноземні замовники. Разом з заявкою, яка подається за дорученням іноземного замовника, орган з сертифікації надає обгрунтування вибраної схеми сертифікації.

2. Прийняття рішення за заявкою

Держстандарт України розглядає заявку і обгрунтування вибору схеми сертифікації та в місячний термін з дня подачі заявки приймає рішення про проведення сертифікації. У рішенні вказується орган, якому доручається проведення робіт з сертифікації за заявкою, акредитована випробувальна лабораторія, де будуть проведені сертифікаційні випробування зразків продукції, організація, що буде здійснювати технічний нагляд за сертифікованою продукцією, атестованим виробництвом, сертифікованою системою якості.

3. Створення комісії для проведення робіт з сертифікації

Орган, якому доручено проведення робіт з сертифікації продукції іноземних виробництв, готує проект наказу Держстандарту України, яким затверджується склад комісії для проведення робіт за заявкою. Орган з сертифікації, вказаний в рішенні, оформляє проект договору з замовником і подає його до Держстандарту України на узгодження. Копії рішень Держстандарту України надсилаються замовнику і всім організаціям-учасникам робіт, які вказані в рішенні.

4. Розробка програми проведення робіт

Комісія, створена наказом Держстандарту України розробляє програму обстеження іноземного виробництва, яка затверджується Держстандартом України. При атестації виробництв та сертифікації їх систем якості комісія вимагає від замовника надання необхідних матеріалів, за якими проводить попередню (заочну) оцінку виробництва або системи якості. За результатами попередньої оцінки комісія готує висновок про доцільність проведення подальших робіт і надає його Держстандарту України для узгодження. При позитивному рішенні про подальше проведення робіт комісія розробляє програму та методику атестації виробництв або остаточної перевірки системи якості. Розроблені програми затверджуються Держстандартом України.

5. Обстеження, атестація іноземних виробництв, сертифікація їх систем якості

Обстеження, атестація іноземних виробництв та сертифікація їх систем якості проводиться за затвердженими Держстандартом України програмами з виїздом комісії на виробництво. За результатами проведених робіт комісія готує відповідні матеріали і надає їх Держстандарту України на затвердження з урахуванням порівняльного аналізу вимог іноземних та національних нормативних документів.

6. Випробування зразків продукції з метою сертифікації

Випробування зразків продукції проводиться акредитованою в державній системі сертифікації випробувальною лабораторією, яка вказана в рішенні Держстандарту України. Заявник надає зразки продукції для випробувань та технічну документацію до них. Склад технічної документації визначає комісія, призначена наказом Держстандарту України для проведення робіт. Ідентифікація продукції та відбір зразків для проведення випробувань і їх пломбування проводиться комісією безпосередньо на виробництві, кількість зразків для випробувань та правила їх відбору встановлюються комісією. Заявник за рекомендаціями комісії забезпечує доставку зразків продукції до акредитованої випробувальної лабораторії, яка проводить випробування наданих зразків продукції з урахуванням рекомендацій комісії, і надає їй протоколи випробувань.

7. Розробка програми технічного нагляду за сертифікованою продукцією, атестованим виробництвом, сертифікованою системою якості

Комісія розробляє проект програми технічного нагляду, надає його Держстандарту України на затвердження. Програма передбачає процедури і методику проведення технічного нагляду, їх періодичність і виконавці.

8. Аналіз результатів проведення робіт з сертифікаціїКомісія проводить аналіз отриманих результатів:

- результатів експертизи документації;

- результатів ідентифікації продукції;

- протоколів випробувань зразків продукції;

- результатів обстеження виробництв;

- звітів та висновків за результатами підтвердження технічних можливостей виробництв;

- звітів про остаточну перевірку системи якості.

За результатами аналізу комісія готує висновок про можливість видачі сертифіката відповідності на продукцію, систему якості чи атестата виробництва і надає його Держстандарту України на затвердження.

9. Видача атестата виробництва, сертифіката відповідності на продукцію, систему якості

Після затвердження Держстандартом України наданих матеріалів орган з сертифікації оформляє атестат виробництва, сертифікат відповідності на продукцію чи систему якості, укладає ліцензійну угоду з замовником та подає ці документи до Держстандарту України.

Атестат виробництва - документ, виданий згідно з правилами системи сертифікації, який посвідчує, що виробництво забезпечує протягом установленого терміну стабільність якості виготовлення певних видів продукції або окремих її характеристик, підтверджуваних під час сертифікації.

Ліцензійна угода - юридичний документ, який посвідчує, що акредитованому органу з сертифікації продукції чи систем якості передається право на проведення робіт з сертифікації продукції, систем якості, атестації виробництв і подальшого технічного нагляду.

Держстандарт України видає оригінал сертифіката відповідності і атестата виробництва замовнику. Одна копія документа залишається в Держстандарті України, друга - в органі з сертифікації, якому доручено проведення робіт.

10. Технічний нагляд

Технічний нагляд за сертифікованою продукцією, системою якості чи атестованим виробництвом здійснює організація, вказана в рішенні за процедурами і в терміни, регламентовані затвердженою Держстандартом України програмою технічного нагляду. Інформація про результати технічного нагляду і коригуючі заходи постійно надається Держстандарту України. При виявленні невідповідності сертифікованої продукції чи її виробництва встановленим вимогам, Держстандарт України анулює сертифікати відповідності чи атестати виробництва.

11. Інформація про результати робіт з сертифікації продукції іноземних виробництв

Держстандарт України реєструє сертифікати відповідності і атестати іноземних виробництв у загальному реєстрі державної системи сертифікації. Держстандарт України на підставі реєстру видає довідники, що містять інформацію про сертифіковану продукцію.

3. МОДУЛЬНИЙ ПІДХІД ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ З УРАХУВАННЯМ ВИМОГ ДИРЕКТИВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

До 1 січня 1993 року у країнах Європейського Союзу були створені основні передумови Європейського внутрішнього ринку. Головною метою його створення було усунення технічних завад у торгівлі. Ця мета досягається певними гармонізуючими концепціями Європейської комісії і пов'язаними з нею європейськими стандартами та нормами. Ця концепція передбачає взаємне визнання існуючих національних стандартів, технічних умов та їх гармонізацію, якщо на першому плані стоїть охорона здоров'я та безпека споживача. В цих випадках неможливо нехтувати гармонізацією всіх європейських нормативних актів. Відповідність продукції директивам ЄС (Европейського Союзу) підтверджується знаком СЕ. СЕ - це скорочена назва ЄС для романських мовних груп ( наприклад, на іспанській мові - Comunidad Europea). Цей знак підтверджує відповідність продукції діючим директивам ЄС.

З метою розвитку добровільної сертифікації продукції, процесів, робіт і послуг в Україні, подальшої гармонізації правил сертифікації з європейськими правилами і процедурами оцінки відповідності продукції, процесів, робіт і послуг вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на них в Україні, здійснюється поетапне впровадження модульного підходу оцінки відповідності з урахуванням вимог директив Європейського Співтовариства щодо модулів для різних фаз процедур оцінювання відповідності і правил надання і використання маркування знаком відповідності CE, призначених для використання в директивах з технічної гармонізації.

Держстандартом України затверджений Порядок впровадження модульного підходу оцінки відповідності з урахуванням вимог директив Європейського Союзу . Цей Порядок застосовується для продукції, процесів, робіт і послуг, які, згідно з чинним законодавством, не підлягають обов'язковій сертифікації в Україні. Порядок надає можливість виробнику продукції, процесів або робіт та послуг вимогам чинного законодавства України та нормативних документів, зокрема - вимогам щодо безпеки для життя, здоров'я та майна громадян і довкілля, обираючи відповідні модулі для свого виробництва з переліку, який передбачений зазначеним порядком. Виробник може використовувати способи підтвердження оцінки відповідності продукції вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на неї, передбачені Порядком для продукції, що не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Оцінка відповідності поділена на модулі стосовно етапів розроблення продукції і її виробництва. Як правило, продукція проходить обидва етапи. Реалізація продукції можлива за умови, якщо результати оцінки відповідності на обох етапах є позитивними. За заявкою виробника роботи з оцінки відповідності згідно з порядком можуть здійснювати органи з добровільної сертифікації, які зареєстровані у Держкомстандарті. Якщо для певної продукції встановлено використання модулів, які базуються на сертифікації системи якості, то виробник може підтвердити відповідність продукції за допомогою комбінування модулів без проведення сертифікації системи якості, і навпаки, за винятком випадків, коли вимогами, встановленими в нормативних документах, передбачено застосування лише однієї з цих процедур. Обсяг технічної документації, що подається виробником до органів з сертифікації, обмежується лише тим, що потрібно для оцінки відповідності. Органи з сертифікації забезпечують захист конфіденційної інформації, отриманої від виробників.

Знак відповідності на продукції означає, що особа, яка надала згаданий знак чи відповідає за його надання, перевірила, що продукція відповідає усім необхідним вимогам, які подаються у документах, супровідних записках чи інструкціях, і пройшла відповідні процедури оцінки відповідності. Цей знак означає відповідність продукції усім вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на неї. Якщо органи з сертифікації визначать, що знак відповідності був проставлений незаконно, виробник повинен довести продукцію до стану відповідності і ліквідувати порушення. У разі допущення повторної невідповідності слід вжити заходів з обмеження чи заборони розміщення цієї продукції на ринку або вилучення її з ринкового обігу.

Декларація про відповідність та сертифікат відповідності є альтернативними документами, кожен з яких може підтверджувати відповідність продукції вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на неї. Застосування того чи іншого документа до певної продукції визначається модулем підтвердження відповідності продукції вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на неї. Існують такі модулі підтвердження відповідності продукції вимогам нормативніх документів.

Модуль A. Внутрішній контроль виробництва продукції.

Цей модуль установлює процедуру, за якою виробник декларує, що продукція відповідає вимогам нормативних документів.

Модуль Aa

Цей модуль складається з модуля A з такими додатковими вимогами:

- виробник повинен провести одну або більшу кількість випробувань за одним або декількома показниками (характеристиками) продукції;

-випробування провадяться під контролем органу з сертифікації, обраного виробником.

Модуль B. Схвалення типу.

Цей модуль встановлює процедуру, за якою орган з сертифікації засвідчує, що зразок продукції, який ставиться на виробництво, відповідає вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на дану продукцію.

Модуль C. Відповідність типу.

Цей модуль встановлює процедуру, за якою виробник декларує, що зазначена продукція відповідає типовому зразку, зазначеному в сертифікаті відповідності, і відповідає вимогам нормативних документів.

Модуль D. Забезпечення якості виробництва.

Цей модуль встановлює процедуру, за якою виробник декларує, що продукція відповідає типовому зразку, зазначеному в сертифікаті відповідності, і відповідає вимогам нормативних документів, дія яких поширюється на неї.

Модуль E. Забезпечення якості продукції.

Цей модуль установлює процедуру, за якою виробник декларує, що зазначена продукція відповідає типовому зразку, зазначеному в сертифікаті відповідності, і відповідає вимогам нормативних документів.

Модуль F. Перевірка продукції.

Цей модуль установлює процедуру, за якою виробник засвідчує, що продукція відповідає типовому зразку, зазначеному в сертифікаті відповідності, і вимогам нормативних документів.

Модуль G. Перевірка несерійних виробів.

Цей модуль встановлює процедуру, за якою виробник декларує, що зазначений несерійний виріб, який був випущений з сертифікатом відповідності, відповідає вимогам нормативних документів.

Модуль H. Забезпечення якості на всіх етапах життєвого циклу продукції.

Цей модуль встановлює процедуру, за якою виробник декларує, що зазначена продукція відповідає вимогам нормативних документів.

Модулі A, C та H можуть використовуватися з додатковими процедурами, про що слід зазначити у відповідних документах. Модуль C використовується в комбінації з модулем B. Модулі D, E та F, як правило, використовуються в комбінації з модулем B, проте в окремих випадках можуть використовуватись окремо.

4. ПРАВОВА БАЗА СЕРТИФІКАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЗАХИСТ СПОЖИВАЧІВ ПРОДУКЦІЇ

Правовою базою сертифікації продукції в Україні є Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991р. Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виготовлювачами, виконавцями, продавцями, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав. Відповідно до цього закону учасники ринкових відносин на ринках збуту продукції можуть бути класифікованими такими юридичними категоріями:

cпоживач - громадянин, який купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб;

виготівник (виконавець) - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації (виконують роботи або надають послуги);

продавець - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу.

Споживач та продавець завжди діють на базі договору - усної або письмової угоди між ними про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком або іншими документами.

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетичність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність задовольняти споживача відповідно до її призначення.

Споживачі під час придбання або використання товарів, робіт або послуг (далі у тексті - товарів) для задоволення своїх побутових потреб мають такі права:

-державний захист своїх прав;

-гарантований рівень споживання;

-належну якість товарів, торговельного та інших видів обслуговування;

-безпеку товарів;

-необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів ;

-відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами у випадках, передбачених законодавством;

-звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Гарантований рівень споживання забезпечується:

- стимулюванням виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг;

- запровадженням у разі необхідності нормованого розподілу товарів, якщо немає гарантій їх вільного придбання кожним споживачем;

запровадженням компенсаційних виплат, різних видів допомоги і пільг громадянам.

Держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів, набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють Ради народних депутатів, їх виконавчі та розпорядчі органи, місцеві державні адміністрації, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів та Держстандарт України.

Державний комітет України у справах захисту прав споживачів здійснює контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики у цій сфері. Йому надані такі права :

1. Здійснювати перевірки господарюючих суб'єктів та вимагати від них нормативні документи та інші відомості, які характеризують якість товарів (послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів.

2. Припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення виробниками недоліків.

3. Забороняти господарюючим суб'єктам реалізацію споживачам товарів (виконання робіт, надання послуг), на які немає документів, що засвідчують їх відповідність вимогам нормативних документів, товарів, на які в актах законодавства, нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів і охорони навколишнього природного середовища, якщо ці товари (роботи, послуги) не мають сертифіката відповідності, та товарів, завезених на територію України без документів, що підтверджують їх належну якість.

4. Приймати рішення:

- про припинення у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів (до усунення виявлених недоліків);

- про тимчасове припинення діяльності підприємств торгівлі (секцій, відділів), громадського харчування, сфери послуг, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій, що систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів - до усунення виявлених недоліків.

5. Вилучати неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів.

6. Подавати до суду позови про захист прав споживачів.

Споживач має право вимагати від продавця (виробника), щоб якість придбаного ним товару відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар, яку надає продавець. Вимоги до товару щодо його безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами (стандартами, технічними умовами). Реалізація інтересів споживачів в установленні вимог до якості товарів забезпечується правом участі об'єднань споживачів у розробці нормативних документів.

Продавець зобов'язаний передати споживачеві тільки той товар, який за якістю відповідає вимогам нормативних документів та умовам угоди про купівлю-продаж. Продавець (виробник) зобов'язаний забезпечити можливість використання товару (результатів виконаної роботи) за призначенням протягом терміну його служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності таких термінів - протягом 10 років. Крім того, продавцець зобов'язаний забезпечувати технічне обслуговування та гарантійний ремонт товару, а також випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт. Споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного або інших термінів, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця:

- безокоштовного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

- заміни на аналогічний товар належної якості;

- відповідного зменшення його купівельної ціни;

- заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;

- розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Споживач має право на отримання від продавця товарів такої інформації:

- назви нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати товари;

- перелік основних споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчування - склад, калорійність, вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з обов'язковими вимогами нормативних документів і протипоказання щодо застосування;

- ціну та умови придбання товарів;

- дату виготовлення;

- гарантійні зобов'язання виробника;

- правила та умови ефективного використання товарів;

- термін служби (придатності) товарів;

- найменування та адресу виробника і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт, технічне обслуговування.

Стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Обмін товару може бути здійснений на протязі 14 днів, не рахуючи дня купівлі. Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів господарюючі суб'єкти сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, у тому числі громадяни-підприємці несуть відповідальність за:

- випуск або реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, у розмірі п'ятидесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги;

- реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності, у розмірі п'ятидесяти відсотків вартості, одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги;

- випуск, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги.

- відсутність необхідної, доступної та достовірної інформації про товар, роботу, послугу у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги.

5. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ РОБІТ З СЕРТИФІКАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇХ СПЛАТА

5.1 Склад витрат робіт з сертифікації продукції

Усі роботи з сертифікації, крім тих, що виконуються відповідно до чинного законодавства за рахунок державного бюджету, оплачуються власними коштами підприємств, організацій, громадян, які звернулися із заявкою на проведення відповідних робіт, згідно з їх трудомісткістю, незалежно від прийнятих за їх результатами рішень. Рівень рентабельності робіт із сертифікації, який закладається в розрахунки, не повинен перевищувати 20 % собівартості. Вартість робіт з сертифікації продукції та послуг розраховується органом з сертифікації на підставі трудомісткості їх виконання та вартості калькуляційної одиниці - одного людино-дня.

Склад витрат і порядок калькулювання собівартості одного нормативного дня роботи виконавця визначається згідно з Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України. При калькулюванні визначаються прямі й непрямі витрати на виконання робіт з сертифікації продукції та послуг.

До прямих витрат включаються: - витрати на оплату праці (основна й додаткова заробітна платня); - внески на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів, що використовуються для виконання робіт з сертифікації продукції та послуг;

- витрати, пов'язані з придбанням матеріалів, палива, пального, енергії, інструменту, пристроїв, спеціального одягу і взуття, спеціального харчування у випадках, передбачених законодавством;

- витрати на утримання, поточний ремонт, технічний огляд і технічне обслуговування основних фондів, що використовуються для виконання робіт з сертифікації продукції та послуг;

- оплата послуг зв'язку, засобів сигналізації, інші витрати, пов'язані з виконанням робіт з сертифікації продукції та послуг.

До непрямих витрат включаються загальногосподарські витрати, пов'язані з діяльністю виконавця в цілому, що розподіляються шляхом пропорційного віднесення їх до суми основної заробітної платні працівників, зайнятих виконанням робіт з сертифікації продукції та послуг. Непрямі витрати розраховуються за даними бухгалтерського обліку за попередній звітний рік.

5.2 Визначення трудомісткості робіт з сертифікації продукції

Під час сертифікації продукції (послуг) оплаті підлягають:

- прийняття рішення за заявкою, включаючи визначення схеми сертифікації;

- відбір, ідентифікація зразків продукції та їхнє випробування; оцінка стану виробництва (якщо це передбачено схемою сертифікації);

- аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (або відмову щодо видачі) сертифіката відповідності;

- видача сертифіката відповідності та укладання ліцензійної угоди;

- здійснення технічного нагляду за сертифікованою продукцією (якщо це передбачено схемою сертифікації);

- коригувальні заходи в разі порушення відповідності продукції встановленим вимогам та неправильного застосування знака відповідності;

- видача інформації про результати сертифікації.

Граничні нормативи трудомісткості та найменування робіт, що проводяться органом з сертифікації під час сертифікації конкретної продукції,наведені у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Найменування і граничні нормативи трудомісткості робіт, які виконуються органом з сертифікації під час сертифікації конкретної продукції та оплачуються заявником

Н а й м е н у в а н н я р о б і т	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день
Прийняття рішення за заявкою, у тому числі визначення схеми сертифікації:
Приймання та регістрація заявки	0,4
Розгляд документів, що додаються до заявки	1,5
Попереднє ознайомлення зі станом виробництва продукції, що сертифікується	2,0
Визначення схеми сертифікації	0,4
Підготовка рішення щодо заявки	1,0
Відбіря зразків продукції та їх випробування:
Відбір та ідентифікація зразків продукції	1,0
Н а й м е н у в а н н я р о б і т	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день
Випробування	Оплата здійснюється на підставі договору за трудомісткістю згідно з програмою випробувань (з рівнем рентабельності у розрахунках вартості не більше, ніж 20% собівартості)
Аналіз протоколів випробувань	1,0
Аналіз виробництва (якщо це передбачено схемою сертифікації):
Обстеження виробництва	Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 5.3 з коефіцієнтом 0,5
Атестація виробництва	Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 5.4
Сертифікація системи якості	Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 5.3
Оцінка системи якості	Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 5.3 з коефіцієнтом 0,8
Аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (про відмову щодо видачі) сертифіката відповідності
Видача сертифіката відповідності та укладання ліцензійної угоди
Здійснення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції
Розробка програми технічного нагляду
Проведення однієї перевірки з технічного нагляду, включаючи аналіз даних про якість Сертифікованої продукції	4,0
Коригувальні заходи в разі порушення відповідності сертифікованої продукції встановленим вимогам і неправильного використання знака відповідності
Н а й м е н у в а н н я р о б і т	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день
Призупинення дії сертифіката відповідності і дії ліцензійної угоди	0,4
Інформування зацікавлених учасників сертифікації про це призупинення	1,0
Визначення термінів виконання коригувальних заходів	1,0
Інформування зацікавлених учасників сертифікації про проведення коригувальних заходів	0,4
Скасування дії сертифіката відповідності і розірвання ліцензійної угоди в разі невиконання заявником коригувальних заходів	0,4

Перелік робіт, що виконуються під час сертифікації конкретної продукції, визначається відповідно до обраної схеми сертифікації.

Оплата видачі сертифіката відповідності, свідоцтва про визнання іноземного сертифіката відповідності, атестата виробництва, додатків береться із розрахунку 0,1 х М х Дmin, де М - число копій сертифіката відповідності; Дmin - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений чинним законодавством. Крім цього, оплачується вартість бланків, які захищені від підробки.

Граничні нормативи трудомісткості та склад робіт, що проводяться органом з сертифікації під час сертифікації послуг, наведені в таблиці 5.2.

Перелік робіт, що виконуються під час сертифікації конкретної послуги, визначається відповідно до обраної схеми сертифікації.

Оплата видачі сертифіката відповідності, додатків до нього береться із розрахунку 0,1 х М х Дmin, де М - число копій сертифіката відповідності; Дmin - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений чинним законодавством. Крім цього, оплачується вартість бланків, які захищені від підробки. У разі потреби органи з сертифікації надають консультаційні послуги заявнику в межах своєї компетентності, які оплачуються з розрахунку: 1 година - не більше, ніж 0,4 х Дmin .

Таблиця 5.2

Найменування і граничні нормативи трудомісткості робіт, що виконуються органом з сертифікації під час сертифікації послуг та оплачуються заявником

Найменування робіт	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день
Прийняття рішення за заявкою:
Приймання, вхідний контроль та реєстрація заявки	0,4
Розгляд документів, що додаються до заявки	1,5
Попереднє ознайомлення з процесом надання послуги	1,0
Визначення схеми сертифікації	0,4
Підготовка рішення щодо заявки	1,0
Проведення перевірки послуги
Вибіркова перевірка результатів послуги	1,0
Оцінка майстерності виконавця	0,5
Оцінка процесу надання послуги	0,5
Сертифікація системи якості	Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 5.3
Оцінка системи якості	Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 5.3 з коефіцієнтом 0,8
Атестація виробництва	Нормативи трудомісткості (підприємства) визначаються згідно таблицею 5.4
Аналіз одержаних результатів і прийняття рішення про видачу (про відмову щодо видачі) сертифіката відповідності	1,0
Видача сертифіката відповідності та укладання ліцензійної угоди	0,5
Технічний нагляд за сертифікованою послугою
Вибір програми технічного нагляду	1,0
Проведення однієї перевірки, включаючи аналіз даних про якість сертифікованої послуги	2,0

Граничні нормативи сумарної трудомісткості робіт, що проводяться органом з сертифікації під час сертифікації систем якості в процесі сертифікації продукції та послуг, залежно від моделі системи якості та кількості працівників на підприємстві, наведені в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3

Граничні нормативи трудомісткості робіт органу з сертифікації, що оплачуються заявником, під час сертифікації системи якості, яка проводиться в рамках сертифікації продукції та послуг

№п/п	Кількість працівників на підприємстві, осіб	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день (перша група складності продукції)
		Модель системи якості
		ДСТУ ISO 9001-95	ДСТУ ISO 9002-95	ДСТУ ISO 9003-95
1.	До 100	15,0	10,0	10,0
2.	Від 101 до 1000	28,0	23,0	16,0
3.	Від 1001 до 5000	53,0	43,0	21,0
4.	Від 5001 до10000	68,0	58,0	28,0
5.	Понад 10000	78,0	68,0	38,0

Для визначення граничних нормативів трудомісткості під час сертифікації систем якості продукції другої та третьої груп складності до граничних нормативів, зазначених у таблиці 5.3, застосовуються відповідно коефіцієнти 1,5 та 2,0. Групи складності продукції визначаються відповідно з таблицею 5.6. Граничні нормативи сумарної трудомісткості робіт, що проводяться органом з сертифікації під час атестації виробництв у процесі сертифікації продукції (послуг), залежно від складності продукції і виробництва, наведені у таблиці 5.4.

Під час обов'язкової сертифікації партії продукції, яка ввозиться в Україну, оплаті підлягають роботи, що фактично виконуються органом з сертифікації залежно від складу поданих при митному оформленні документів. Найменування і граничні нормативи трудомісткості робіт з визнання іноземних сертифікатів відповідності під час ввезення в Україну партії продукції наведені у таблиці 5.7.

Найменування і граничні нормативи оплати робіт, що можуть виконуватись під час проведення робіт щодо визнання іноземних сертифікатів відповідності на продукцію, яка ввозиться в Україну, наведені в таблиці 5.8. Для нормативу оплати використовується неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений чинним законодавством України (Дmin ).

Таблиця 5.4

Граничні нормативи трудомісткості робіт органу з сертифікації, що оплачуються заявником, під час атестації виробництва, яка проводиться в рамках сертифікації продукції та послуг

Група складності виробництва згідно з таблицею 5.5	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день
	Група складності продукції відповідно до таблиці 5.6
	1	2	3
1	27,0	30,0	35,0
2	35,0	39,0	51,0
3	45,0	52,0	55,0
4	53,0	55,0	66,0

Таблиця 5.5.

Групи складності виробництва

Група складності виробництва	Середня кількість технологічних операцій під час виготовлення продукції (надання послуги)
1	до 200
2	від 201 до 2000
3	від 2001 до 5000
4	понад 5000

Таблиця 5.6

Групи складності продукції

Група складності	Види продукції
1	Матеріали (метали, сплави, будівельні матеріали тощо), паливо, Продукти нафтохімії, текстильні, шкіряні, елементи конструкцій і деталі машин, харчова сировина
2	Вироби загального машинобудівного призначення, інструмент , електро- і радіоелементи, меблі, одяг, взуття, харчові продукти
3	Машини, устаткування, транспортні засоби , прилади, засоби, автоматики, радіоелектроніка, обчислювальна техніка, електричні прилади та машини, медичне обладнання

Таблиця 5.7

Найменування і граничні нормативи трудомісткості робіт з обов'язкової сертифікації партії продукції, що ввозиться в Україну

Найменування робіт	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день
Звірення іноземного сертифіката (знака) відповідності із зразками	0,1
Перевірка правомірності використання сертифіката (знака) відповідності щодо партії продукції, що ввозиться	0,75
Аналіз документів, що підтверджують безпечність продукції	1,25
Проведення випробувань	Оплата здійснюється на підставі договору за трудомісткістю згідно з програмою випробувань (з рівнем рентабельності у розрахунках вартості не більш як 20% собівартості)
Аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (про відмову щодо видачі) свідоцтва про визнання іноземного сертифіката відповідності	0,5

Таблиця 5.8

Найменування і граничні нормативи оплати робіт, які виконуються під час обов'язкової сертифікації продукції, що ввозиться, і оформлення сертифіката відповідності

Найменування робіт	Одиниця виміру	Норматив оплати
Підготовлення довідок (висновків) для органів митного контролю	Година	4 Д min
Переклад і підтвердження на автентичність перекладу безпечність продукції документів, що підтверджують безпечність продукції	друкований аркуш	8 Д min

сертифікація якість продукція трудомісткість

Список використаної літератури

1. Державний Стандарт України ДСТУ 3410-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення".2. Державний Стандарт України ДСТУ 3413-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції".

3. Державний Стандарт України ДСТУ 3414-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення".

4. Державний Стандарт України ДСТУ 3417-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується".

5. Державний Стандарт України ДСТУ 3419-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення".

6. Державний Стандарт України ДСТУ 3498-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис".

7. Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, № 27, ст.289 )

8. Закон України “Про захист прав споживачів” ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, № 30, ст.379 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 82/95-ВР, №230/95-ВР, № 23, № 365/97-ВР, № 35, № 783-XIV )

9. Наказ Державного Комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №100 від 10.03.99 “Про затвердження Правил визначення вартості робіт із сертифікації продукції та послуг”.

Размещено на Allbest.ru