Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Поняття «рішення» у сучасному житті дуже багатозначне. Воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат. Основна причина неоднозначного трактування поняття «рішення» полягає в тому, що у нього вкладається зміст, що відповідає конкретному напрямку досліджень.

Рішення як процес характеризується тим, що він, протікаючи в часі, здійснюється в кілька етапів. У зв'язку з цим доречно говорити про етапи підготовки, прийняття і реалізації рішень. Рішення як результат вибору, звичайно, фіксується в письмовій чи усній формі і містить план (програму) дій щодо досягнення поставленої мети.

У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні.

У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється з усім процесом управління. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації. Але це не відповідає уявленню, що кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення.

У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.

Управлінське рішення - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи з безлічі варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту.

1. Підходи до прийняття рішень

Способи, які використовує керівник для прийняття рішень, дуже варіюють. Особливо якщо врахувати, що керівник перебуває під впливом таких психологічних факторів, як соціальні настанови, досвід, особисті цінності. У менеджменті існує три види рішень: інтуїтивні: такі, що Грунтуються на висновках: раціональні.

Інтуїтивні рішення - це вибір, зроблений на основі переконаності у його правильності. Особа, яка приймає рішення, не оцінює різні альтернативні варіанти. Просто робить свій вибір на основі шостого почуття - інтуїції. Якщо йдеться про нескладні питання і у керівника є досвід вирішення подібних завдань, він скористається цим способом. Є твердження, що такі рішення компетентних працівників не суперечать науковості. Однак менеджер, який покладається винятково на інтуїцію, натрапляє на випадковість. Тому з точки зору теорії вірогідності шанси керівника на правильний вибір без використання логіки будуть невисокими.

Рішення, що Грунтуються на висновках, - це вибір, зумовлений знаннями або досвідом. Щоб спрогнозувати запланований результат, людина використовує знання про те, що траплялося в подібних ситуаціях раніше. Спираючись на здоровий глузд, вона обирає альтернативу, яка принесла успіх у минулому. Наприклад: у фермера є вибір вирощувати баштанні або зернобобові культури. Якщо досвід попередніх років підказує йому, що зернобобові мають більш стійкий попит, навіть при нижчій ціні, то фермер вирощуватиме в цьому році саме зернобобові. Подібні висновки на основі попереднього досвіду дуже корисні, оскільки багато ситуацій в організаціях мають тенденцію до частого повторення. Ось чому наймачі, як правило, надають великого значення досвіду при прийнятті людини на роботу.

Однак у складних ситуаціях рішення, яке грунтується на висновках, може виявитися неправильним через відсутність або недостатність досвіду, консервативну практику. Керівник у цьому випадку може вдатися до нової альтернативи, яка повинна була б стати більш ефективною, ніж попередня.

Раціональні рішення. Основна відмінність між рішеннями раціональними і тими, які Грунтуються на висновках, полягає в тому, що раціональні рішення не залежать від попереднього досвіду. Вони обґрунтовуються за допомогою об'єктивного аналітичного процесу. Цей процес у формі раціонального вирішення проблем описується нижче.

2. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.

Оскільки управлінські рішення приймаються людьми і впливають на людей, при прийнятті рішень необхідно враховувати низку факторів, зокрема особистісні оцінки керівника, можливі ризики, середовище, у якому приймаються рішення, інформаційні та поведінкові обмеження, взаємопов'язаність рішень.

Особистіші оцінки керівника

Всі управлінські рішення базуються на фундаменті системи цінностей керівника. Кожна людина має власну систему цінностей, яка визначає її дії і впливає на рішення, що приймаються. Наприклад: якщо вашими цінностями є принциповість і справедливість, ви звільните поганого працівника; якщо ж ви надаєте більшого значення лояльності та лібералізму, то не будете поводитися рішуче і сміливо. Численні управлінські дослідження підтверджують, що ціннісні орієнтації визначають спосіб прийняття рішення. Наприклад: керівник, для якого на першому місці максимізація прибутку, не вкладе наявні ресурси у реконструкцію кімнат відпочинку для працівників. І навпаки: керівник, для якого головним є людський фактор, скоріше піде на підвищення заробітної плати, ніж на її скорочення заради фінансування нових проектів.

Середовище прийняття рішень

Управлінські рішення приймаються за різних обставин. Вони традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику, невизначеності.

Визначеність. Рішення приймається в умовах визначеності, коли керівник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору. Наприклад: в умовах економічної стабільності керівництво може визначити на найближчу перспективу рівень затрат на виробництво певних виробів. Обчисливши собівартість, можна визначити найбільш вигідний для організації проект. Але таких рішень практично не дуже багато.

Ризик. До рішень, що приймаються в умовах ризику, належать такі, результати яких не є визначеними, але імовірність кожного відома. Наприклад: якщо, за статистичними даними, сума опадів у даному регіоні коливається від 1000 до 1500 мм на рік, то, використовуючи ці імовірнісні дані, можна приймати рішення щодо вирощування певних культур.

Імовірність може бути об'єктивною та суб'єктивною. Імовірність є об'єктивною, коли її можна визначити математичними методами або шляхом статистичного аналізу (за більшим обсягом інформації). Наприклад: керівництво транспортної компанії має прийняти рішення щодо страхування парку автомобілів. Якщо він великий, імовірність аварій вища. За статистикою, кожного року один із десяти водіїв потрапляє в аварію. Середні розміри збитків при цьому складають 1000 дол. Якщо організація має 500 автомобілів, то імовірність аварійності становитиме 50 аварій на рік. При цьому збитки складуть 50 000 дол. Висновок: якщо керівник компанії купує страховий поліс на весь парк за 40 000 дол., то рішення його буде об'єктивно обгрунтованим, а ризик - розумним.

Джерелом суб'єктивної (передбачуваної) імовірності є суб'єктивна (неповна або неякісна) інформація. Така інформація виникає при недостатньому досвіді керівника, неправильно зроблених висновках або на основі статистичних даних, які мають незначний обсяг досліджень. Наприклад: важко передбачити, придбають чи не придбають новий вид пральної машини або комп'ютера мільйони людей, якщо ідея випробувана лише на декількох десятках осіб. У цьому випадку необхідна реакція більшої кількості людей.

Невизначеність. Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли важко оцінити імовірність потенційних результатів. Такі ситуації виникають, коли не вистачає релевантної інформації. Невизначеність характерна для деяких рішень, які доводиться приймати за мінливих обставин. Найчастіше це проявляється у таких галузях, як політика, соціокультурне і наукомістке середовище. Наприклад: рішення міністерства оборони про розробку нової зброї приймається спочатку в середовищі невизначеності, бо міністерство не спроможне визначити ефективність цієї зброї та наслідки її використання. На практиці не дуже багато рішень доводиться приймати в умовах повної невизначеності. І все-таки спеціалісти в галузі управління рекомендують керівникам, які можуть зустрітися з невизначеністю, такі можливі дії: спробувати одержати додаткову релевантну інформацію і ще раз проаналізувати проблему; по можливості спробувати визначити імовірності пропонованих подій, звівши ситуацію до умов ризику; якщо немає можливості одержати необхідну інформацію, треба діяти відповідно до попереднього досвіду, висновку або інтуїції.

Фактор часу та середовище, що змінюється. Здоровий глузд підказує, що рішення слід приймати досить швидко, щоб бажана дія не втратила сенсу. Чим швидше ми приймаємо рішення, тим швидше відриваємося від конкурентів. Тому врахування фактора часу інколи змушує керівників покладатися на висновки або навіть на інтуїцію, тоді як за нормальних умов вони віддали б перевагу раціональному аналізу. Дійсно, середовище, яке швидко змінюється, змушує «девальвувати» релевантну інформацію, яка ще вчора була точною. Однак занадто швидкі рішення менеджерів, які не враховують аналітичні інформаційні дані, можуть також негативно позначитися на економічній діяльності організації. Наприклад: багато фірм свого часу почали виробництво кишенькових калькуляторів і при виході на ринок зазнали величезних збитків. У цей час «новачки» швидко удосконалили технологію і налагодили випуск калькуляторів з меншими затратами.

Інформаційні та поведінкові обмеження

Ми вже зазначали, що інформація - це дані, «просіяні» для конкретних ситуацій. Якісна релевантна інформація дуже важлива. Однак, як і будь-який ресурс, інформація може бути недоступною або занадто багато коштувати. У вартість інформації слід включати витрати на її збирання, аналіз ринку, оплату машинного часу і послуг консультантів тощо. Тому керівник повинен визначитися, потрібна йому додаткова інформація (адже це витрати) чи варто обмежитися тією, яка вже є. Наприклад: якщо одержати інформацію за доступною ціною складно, але така можливість незабаром з'явиться, - правильним вибором буде відкласти прийняття рішення (якщо час не є критичним фактором). Отже, більше інформації - не обов'язково краще, оскільки витрати на додаткову інформацію іноді перевищують зиск від її отримання.

Поведінкові фактори можуть також бути важливим аспектом у прийнятті ефективних для організації рішень. Це негативне ставлення до чого-небудь або до кого-небудь, особисті пристрасті та бар'єри сприйняття інформації тощо. Наприклад: керівники по-різному сприймають існування і серйозність проблем. Хтось трактуває управлінську ситуацію як складну, а хтось - як рядову. Це дуже часто призводить до незгоди або конфліктів у процесі прийняття рішень. Керівник може відхилити пропонований план дій через особисті пристрасті або лояльність стосовно чого-небудь. Наприклад: менеджеру забажається не підтримати певний проект тільки тому, що керівник цього проекту раніше не підтримав проект, висунутий менеджером.

Негативні наслідки

Кожне важливе рішення так чи інакше пов'язане з негативними наслідками і побічними ефектами, значення яких керівник повинен співвідносити з очікуваним зиском. Виграєш в одному, програєш в іншому. Тому прийняття управлінських рішень, за великим рахунком, є мистецтвом пошуку ефективного компромісу. Наприклад: рішення на користь продукції більш високої якості криє в собі ризик збільшення витрат, і деякі споживачі будуть задоволені, а деякі купуватимуть дешевший товар. Отже проблема прийняття рішень полягає у тому, щоб зважити всі «за» і «проти» і одержати найбільший зиск.

Взаємозалежність рішень

В організації всі рішення взаємопов'язані. Одне рішення може вимагати прийняття попередньо кількох менш важливих рішень. Наприклад: організація вирішила перевести свою штаб-квартиру в інший регіон. Для цього вона має прийняти рішення про те, як компенсувати працівникам переміщення, кого наймати на нові посади, чи доведеться змінювати систему бухгалтерського обліку тощо.

Здатність передбачати, як взаємодіятимуть рішення в системі управління, стає все більш важливою в міру просування до верхніх поверхів влади. Бачити всю картину наслідків прийнятих рішень - дуже важлива риса сучасного менеджера. Ефективно працюючий керівник повинен розуміти взаємопов'язаність рішень і обирати альтернативи, які є найбільший прийнятними для досягнення цілей організації.

Висновок

управлінський рішення прийняття

Отже, можна сказати, що Прийняття рішень, звичайно, називають процесом. Це відбувається, по-перше, тому, що практично кожне управлінське рішення визначає значне число наступних рішень. З іншого боку, втручання реального життя призводить до того, що планується одне рішення, а реалізовується - зовсім інше. І, нарешті, про прийняття рішень прийнято говорити як про процес, внаслідок його тривалості, складності і наявності цілого ряду самостійних етапів.

Прийняття рішень - це процес, який починається з виникнення проблемної ситуації і закінчується вибором рішення, тобто вибором дій з усування проблемної ситуації.

Існує безліч факторів, які впливають на процес прийняття рішення в організаціях. Серед найбільш важливих слід визначити наступні:

1. Ступінь ризику - завжди існує вірогідність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо вплинути на організацію. Ризик - фактор, який менеджери враховують свідомо або підсвідомо, при прийнятті рішення, бо він пов'язаний із зростанням відповідальності.

Час, що є в розпорядженні для прийняття рішення часто обмежений. На практиці, більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

Ступінь підтримки менеджера колективом - цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не зразу. Якщо порозуміння й підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.

Особисті здібності менеджера - один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.

Політика організації-у цьому випадку враховується суб'єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання - усе це може вплинути на прийняття того чи іншого рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення, яке постає як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв'язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Список використаної літератури

1. О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник Основи менеджменту. Підручник. - Київ: Академвидав, 2003. - 416 с. (Альма-матер)

2. Хміль Ф.І. Основи менеджменту. Підручник. - К.:Академвидав, 2003 - 608 с. (Альма-матер)

3. Гірняк О.М. Лазановський П.П. Менеджмент. Підручник для студентів вищих навчальних закладів освіти. - Львів: «Магнолія плюс», 2004 - 325 с.

4. Хміль Ф.І. Практикум з менеджменту організацій: Навч. посібн. - Львів: «Магнолія плюс», 2004 - 333 с.

Размещено на Allbest.ru