Удосконалення методів управління автотранспортного підприємства

На відмінну від цього при децентралізованій системі всі роботи по технічному обслуговуванню та ремонту здійснюються кожною колоною, яка має для цього свою комплексну бригаду робочих. При цьому механіки підпорядковуються начальникам колон. Вони керують бригадами ремонтно-обслуговуючих робочих та одночасно виконують контрольні функції по огляду та прийому автомобілів. В даному випадку гараж в цілому, здійснюючи функції зберігання, випуск на лінію та прийом з лінії рухомого складу, може бути підпорядкований керівнику технічної служби - головному інженерові підприємства.

При визначенні чисельності робітників технічної служби управління рекомендується виходити із облікової кількості автомобілів та нормативної чисельності ремонтних та допоміжних робіт. При цьому на АТП, які мають філіали на відстані від основного місця розташування підприємства на 10 км та більше, чисельність ІТР та службовців технічної служби ( а також експлуатаційної служби, бухгалтерії) збільшується на 1 - 2 людини на кожний філіал.

Важливе місце в господарському керівництві, в покращенні якісних показників роботи підприємства має економічна служба ( 10). На основі систематичного проведення аналізу роботи підприємства, автоколон та інших підрозділів, та виходячи із завдань державного плану економічна служба :

10.1 визначає шлях, по яким повинні розроблятися технічні та організаційні заходи, які направлені на покращення технічної готовності рухомого складу;

10.2 вдосконалення експлуатаційної та комерційної діяльності підприємства. Економічна служба грає активну роль в оцінці ефективності намічених та технічних і організаційних заходів, які проводяться та направлені на покращення обслуговування населення, підприємств та організацій перевезеннями.

В складі економічної служби автотранспортних підприємств мається плановий відділ (11) (або планово-економічний). Керуючись діючими положеннями і на основі вказівок директора, плановий відділ :

11.1 організовує розробку перспективних та текучих планів підприємства;

11.2 здійснює керівництво складених планів в колонах та цехах;

11.3 координує роботу інших відділів по складенню ними відповідних розділів планів, доводить затверджені плани до колон, цехів та служб;

11.4 організовує статистичну роботу в усіх ланках управління автотранспортним підприємством;

11.5 забезпечує своєчасність та достовірність обліку та звітності, здійснюючи постійний контроль за виконання планів.

На основі аналізу виконання планів відділ розробляє пропозиції по видаленню виявлених « вузьких» місць, швидкому подоланню відставання окремих дільниць та рішенню основних задач, які стоять перед управлінням.

Організовуючи розробку технічно-транспортно-фінансового плану, плановий відділ встановлює колонам та цехам ліміт грошових, трудових та матеріальних витрат, які безпосередньо впливають на внутрішні резерви, підвищення техніко-економічних показників, зниження собівартості та підвищення рентабельності перевезень. Це також націлює увагу керівників служб управління підприємством на необхідність покращення організації транспортного процесу, використання математичних методів для всесвітньо зменшення пробігу автомобілів без вантажу, впровадження спеціалізованого рухомого складу і прогресивної технології проведення технічного обслуговування та ремонту рухомого складу.

Плановий відділ активно бере участь в складанні плану підвищення ефективності виробництва та контролю за його виконанням, визначає економічну ефективність організаційно-технічних заходів, висовує перед керівниками експлуатаційної та технічної служб задачі, пов'язані з вдосконаленням транспортного процесу та кращим використанням рухомого складу.

На автотранспортних підприємствах, які мають більше ніж 500 автомобілів, наряду з плановим відділом в складі економічної служби рекомендується створення відділу організації праці та заробітної плати (12), який:

12.1 розробляє пропозиції по покращенню організації праці водіїв, ремонтних та інших робочих підприємства;

12.2 удосконаленню системи оплати праці та вирішує питання, пов'язані з упорядкуванням заробітної плати;

12.3 організовує нормування праці на підприємстві;

12.4 веде роботу по визначенню та зміні норм виробітку та розцінок;

12.5 допомагає начальникам колон, цехів та майстрам краще організовувати працю та встановити невиробничі втрати робочого часу;

12.6 за дорученням директора відділ проводить роботу щодо підготовки колективних договорів зі сторони адміністрації та контролю за їх виконанням.

В сучасних умовах пред'являються завищенні вимоги до стану фінансового господарства підприємств, до забезпечення чіткості в усій системі розрахунків з клієнтурою за використання послугами транспорту. Особливо гостро ці питання виявляються на великих АТП загального користування, пов'язаних з великою кількістю підприємств та організацій різних галузей народного господарства, в багатьох випадках, які виконують перевезення в інших районах в відриві від своєї виробничої бази. Як правило, ці та інші сторони фінансової діяльності здійснюються бухгалтерією АТП в тісному контакті з планово-економічним відділом.

13. Бухгалтерія:

13.1 проводить облік наявності засобів, виділених в розпорядження підприємства, збереження та рівня їх використання;

13.2 організовує виконання фінансового плану;

13.3 перевіряє стан фінансового господарства підприємства;

13.4 проводить велику оперативну роботу по організації розрахунків з клієнтами, поставщиками та фінансовими органами;

13.5 організовує первинний облік витрачання матеріальних ресурсів та грошових засобів. Головний бухгалтер є державним контролером на підприємстві. Він несе відповідальність за цілісність та законність витрачання засобів та виконання правил фінансової дисципліни.

На найбільш великих АТП економічну службу очолює головний економіст - заступник директора. Він керує роботою планово-економічного відділу та відділу організації праці та заробітної плати, а також здійснює методичне керівництво бухгалтерією ( в області організації обліку та вдосконалення первинної документації), яка підпорядковується безпосередньо директору.

14. Головний економіст:

14.1 здійснює свою роботу в тісному контакті з експлуатаційною та технічною службами, знаходячи можливості більш повного задоволення потреб в перевезеннях та покращення ефективності;

14.2 займається питаннями розвитку підприємства;

14.3 очолює наукову роботу в області економіки;

14.4 заохочує до даної роботи техніко-економічну раду, суспільне бюро економічного аналізу та ін.

Наряду з вказаними службами в складі органів управління АТП організовуються й інші відділи, передбачення проектом типових структур підприємств. В усіх випадках структура апарату управління залежить від багатьох факторів та повинна визначатися з врахуванням особливостей підприємства.

Складемо анкету, яка буде знову надана лінійним керівникам, які допоможуть нам з'ясувати, який з методів управління краще використовувати при певному виді робіт.

Дана анкета представлена в додатку Б.

Експертам було надано перелік посад, груп, відділів та структур, які входять до АТП, з видами робіт, які вони виконують, вони визначили який з методів управління персоналом краще підходить, спираючись на їх діяльність. Дані експертних опитувань згрупуємо в матрицю оцінки значимості видів робіт.

«Аналіз оцінки значимості видів робіт», та визначимо відсоток участі кожного методу в даній роботі.

З даної таблиці чітко видно, що у директора підприємства домінуючим є адміністративний метод управління персоналом, адже в усіх його повноваженнях (організація матеріально-технічного забезпечення, наукова організація праці на підприємстві; керування роботою щодо впровадження нової техніки і технології, удосконалення транспортного процесу; контроль над усім процесом виробництва) чітко виражені адміністративні фактори, вони в більшій мірі виражені, ніж економічні.

Начальники колон та цехів більше всього керуються економічними методами, це стосується виконання плану по всіх показниках та відповідного технічного стану та використанню рухомого складу. Щодо організації праці водіїв, ремонтних та інших робітників, стан трудової дисципліни - адміністративний метод, та проведення робіт по покращенню умов праці - соціально-психологічний метод управління персоналом.

Майстер виражає себе в соціально-психологічних методах стосовно умов для виконання робітниками планових завдань та зобов'язань, забезпеченні виконання на своїй дільниці правил технічної безпеки та охорони праці робочих та контролі за виконанням трудової дисципліни, чистоти та порядку на робочих місцях. Економічні методи проявляються в участі у перегляді норм виробітку та розцінок, впровадженню технічних норм, та адміністративні - в контролі перевитрати фонду заробітної плати по дільниці.

Експлуатаційна служба проявляє майже одночасно як адміністративні, так і економічні методи в забезпеченні світового розвитку централізованої системи перевезень в містах та районах, а також в міжміському та міжрайонному сполученнях, як важливій умові повного та своєчасного обслуговування підприємств та організацій та найбільш ефективного використання транспортних засобів, та соціально-психологічні методи в забезпеченні більш повного задоволення потреб населення в автобусних та таксомоторних перевезеннях.

Вантажна група в усіх своїх повноваженнях більш всього керується економічними методами, але при цьому в деякій мірі, використовує і адміністративні методи.

Центрально-диспетчерська група застосовує економічні методи в підготовці подорожніх листів по кожному автомобілю, який виходить на лінію на даний день роботи та видає їх водіям та складанні оперативних добових звітів, занесенні в добові плани перевезень дані про фактичний випуск автомобілів на лінію, та адміністративні - в здійсненні контролю за випуском автомобілів на лінію в цілому по підприємству та по колонам.

Лінійно-диспетчерська група виражає адміністративні методи в здійсненні оперативного планування та регулюванні роботи автомобілів на лінії і контролі за вивезенням вантажів по кожному клієнту, який отримує вантаж в відповідності з маючими наказами-нарядами або іншими документами на перевозку вантажів та економічні методи в переключенні, в випадку необхідності, автомобілі з одних об'єктів на інші й складанні добових оперативних звітів про перевезення вантажів по кожному вантажовідправнику та по видам вантажів.

Обліково-контрольна група керується економічними методами в прийманні від водія подорожніх листів та товарно-транспортних документів і виконанні роботи по заміру відстані перевезень вантажів, визначають на основі первинної обробки подорожніх листів об'єм зробленої роботи по кожному автомобілю. Адміністративні методи - здійсненні контролю за правильністю заповнення подорожніх листів, за даними про побіг автомобілів та масі перевезеного вантажу, які вказані в подорожньому листі, здійсненні оперативного обліку щодо виконання плану та проведенні контролю за раціональним використанням водіями робочого часу на лінії.

Головні задачі технічної служби підприємства проявляють через адміністративні в організації належного збереження рухомого складу, які забезпечують високу технічну готовність його до роботи та своєчасність випуску автомобілів на лінію та прийом їх, а також розробка і вирішення питань, пов'язаних з укріпленням виробничо-технічної бази підприємства та керівництвом всією сукупністю робіт по забезпеченню нормального матеріально-технічного забезпечення підприємства, організації зберігання, видачі та обліку палива, запасних частин та інших матеріальних ресурсів, розробки та здійснення заходів по більш раціональному їх використанню. Оперативне планування всіх видів технічного обслуговування та ремонту автомобілів і автомобільних шин, організація виконання цих робіт та контроль за їх якістю, проведення технічного обліку та звітності по рухомому складу, автомобільним шинам та іншим виробничим фондам виражається через економічні методи, а вивчення, узагальнення та розповсюдження досвіду новаторів виробництва, розробка та проведення організаційно-технічних заходів по вдосконаленню процесів виробництва, впровадженню нової техніки та наукової організації праці, по техніці безпеки, охороні праці та попередженню аварійності, а також керівництво рухом раціоналізаторів та винахідників - через соціально-психологічні методи.

Економічна служба визначає шлях, по яким повинні розроблятися технічні та організаційні заходи, які направлені на покращення технічної готовності рухомого складу спираючись на економічні методи, а удосконалення експлуатаційної та комерційної діяльності підприємства проводить спираючись на адміністративні методи управління персоналом.

Плановий відділ організовує розробку перспективних та текучих планів підприємства, здійснює керівництво складених планів в колонах та цехах та організовує статистичну роботу в усіх ланках управління автотранспортним підприємством спираючись на адміністративні методи, а координує роботу інших відділів по складенню ними відповідних розділів планів, доводить затверджені плани до колон, цехів та служб, забезпечує своєчасність та достовірність обліку та звітності, здійснюючи постійний контроль за виконанням планів через економічні методи.

Відділу організації праці та заробітної плати розробляє пропозиції по покращенню організації праці водіїв, ремонтних та інших робочих підприємства спираючись на соціально-психологічні методи. Удосконаленням системи оплати праці та вирішує питання, пов'язані з упорядкуванням заробітної плати, організації нормування праці на підприємстві займається відділ на основі економічних методів, а роботою по визначенні та зміні норм виробітку та розцінок, допомозі начальникам колон, цехів та майстрам краще організовувати працю та встановити невиробничі втрати робочого часу і підготовлює колективні договори зі сторони адміністрації та контролю за їх виконанням за допомогою адміністративного методу.

Бухгалтерія проводить облік наявності засобів, виділених в розпорядження підприємства, збереження та рівня їх використання, перевіряє стан фінансового господарства підприємства, проводить велику оперативну роботу по організації розрахунків з клієнтами, поставщиками та фінансовими органами, організовує первинний облік витрачання матеріальних ресурсів та грошових засобів за допомогою економічного методу, організовує виконання фінансового плану - адміністративного методу.

А головний економіст здійснює свою роботу переважно адміністративним методом, в деяких випадках економічним, та не обходиться і без соціально-психологічного методу, адже він вважається заступником директора, тобто керівником.

Розглянувши посади, групи, структури, а саме їх повноважень, дійшли до висновку, що практично не має жодного керівника, групи, чи структурного підрозділу, який би користувався лише одним з методів управління персоналом, тобто в них поєднуються практично всі, в деяких випадках і одночасно, методи управління персоналом, тому виникає потреба у створенні комплексного методу управління персоналом, який би включав в себе всі види аспекти одночасно, тобто і підходив би до будь якої роботи.

Даний комплексний метод представимо в таблиці 2.6, спираючись до вимог, які ставляться до кожного з методів.

З таблиці 2.6 бачимо, що комплексний метод об'єднав всі методи управління персоналом, а саме адміністративний, економічний та соціально-психологічний та певні вимоги, яким повинен відповідати метод управління персоналом, тобто:

Комплексний метод управління персоналом - базуються на:

владі, має прямий характер взаємодії: будь-який регламентуючий та адміністративний акт повинен обов'язково виконуватися; має непрямий характер управлінського впливу, який заснований на використанні економічних інтересів людей які включають в себе: економічне стимулювання людей, фінансування, оплату праці, кредитування, техніко-економічний аналіз та планування, капіталовкладення, ціноутворення, страхування, участь в прибутку та капіталі, встановлення матеріальних санкцій та заохочень; - використанні матеріального впливу та соціального механізму управління (система взаємовідносин в колективі, соціальні потреби, інтереси особистості, групи та ін.). Соціально-психологічні методи базуються на використанні закономірностей соціології та психології;

Таблиця 2.6 - Характеристика комплексного методу управління персоналом на АТП.

Також створюється точний та достовірний результат: ведеться контроль за точністю та достовірністю виконаної роботи, тобто працівник, який виконував дану роботу, відповідає за неї; відповідає за прозорість інформації, яка іде від керівника до підлеглого: інформація яка надається працівнику від керівника є зрозумілою не лише для її доповідача, а й для її виконавця, що звісно приводе до належного та вчасного виконання поставленого завдання; ініціативність працівників: ініціативність, яка виходить від працівників, не ігнорується, а навпаки - підтримується та запроваджується в діяльність, за це звісно даний працівник отримує винагороду; веде контролю за виконанням робіт: кожна робота, яка надається працівнику для виконання контролюється, задля передбачення та недопущення непередбачуваних ситуацій.

До адміністративних методів відносяться: формування структури органів управління; затвердження адміністративних норм; правове регулювання; видання наказів, розпоряджень; інструктування, відбір та розподіл кадрів; розробка посадових інструкцій, стандартів організації; адміністративні санкції та заохочення. Адміністративні методи управління здійснюються в формі організаційного та розпорядчого впливу.

Організаційний вплив направлений на організацію процесу виробництва та включає організаційне регламентування ( положення про функції структурних підрозділів, прав, обов'язки їх керівників та співробітників); організаційне нормування ( розробка технічних, технологічних, експлуатаційних нормативів, трудових нормативів, фінансових, організаційно-управлінських нормативів та інших); організаційно-методичне інструктування ( інструкції, які діють в організації: посадові інструкції, методичні покажчики по виконанню робіт, робочі інструкції послідовності трудових операцій та ін.).

Розпорядчій адміністративний вплив здійснюється в формі наказу, розпорядження, які являються правовими актами ненормованого характеру, надають юридичну силу управлінським рішенням. Розпорядчий вплив передбачає контроль та перевірку виконання.

На основі техніко-економічного планування визначається програма діяльності організації, визначаються завдання структурним підрозділам, забезпечується ріст прибутку підприємства за рахунок зниження собівартості продукції, матеріально стимулюються робітники в відповідності з кількістю та якістю праці. В умовах ринкової системи господарювання посилюється роль економічних методів управління персоналом.

Соціологічні методи дозволяють встановити статус співробітників в колективі, виявити лідерів, забезпечити ефективні комунікації в колективі, знайти рішення в конфліктних ситуаціях, обґрунтовано приймати кадрові рішення. До соціологічних методів відносять анкетування, інтерв'ю , соціометрію, співбесіду, спостереження. Психологічні методи направлені на конкретну особистість робітника та строго індивідуалізовані, які направлені на внутрішній світ людини.

Соціально-психологічні методи включають: соціально-психологічну діагностику робітників та трудових колективів, соціально-психологічне планування, формування колективів та груп, створення творчої атмосфери та благоприємний соціально-психологічний клімат, участь робітників в управлінні, встановлення соціальних норм поведінки, моральних санкцій та заохочень, задоволення культурних та духовних потреб робітників, розвиток у робітників ініціативи та відповідальності; мінімізація психологічних конфліктів, стресів, здійснення психологічного відбору персоналу, психологічної адаптації нових робітників, розробка службової кар'єри на основі психологічної орієнтації робітників, розвиток інтелектуальних та особистих якостей співробітників, рівня їх освіти; формування корпоративної культури на основі норм поведінки ідеальних співробітників.

комплексний управління персонал

Розділ 3. Проектно-рекомендаційний

Адміністративні методи управління широко застосовуються у АТП « Бурлук Автотранс», тому виникає об'єктивна необхідність пошуку шляхів удосконалення їх використання.

По-перше, на підприємстві повинна бути обґрунтована диференціація адміністративних методів управління за рівнями системи управління адже застосування адміністративних методів управління, що не відповідають положенню щабля управління в ієрархії управлінської структури, призводить до зривів, порушення ритму виробничо-господарських процесів.

По-друге, обґрунтованість розпоряджень і вказівок потрібно насамперед розглядати юридичне: тобто під кутом зору відповідності змісту їх правовим нормам. Разом з правовою обґрунтованістю вказівок розрізняють ресурсну обґрунтованість їх, тобто наявність чи надання матеріальних, трудових, фінансових та часових ресурсів для виконання цих вказівок і розпоряджень. Використовуючи адміністративні методи управління, керівництво АТП « Бурлук Автотранс» повинно чітко і грамотно ставити завдання, компетентно аналізувати та ефективно контролювати хід реалізації їх, проводити інструктивну та роз'яснювальну роботу, налагоджувати та підтримувати виконавчу дисципліну працівників.

По-третє, керівництву підприємства у багатьох випадках доцільніше висловлювати накази та розпорядження у вигляді прохання (рис. 3.1). Потрібно намагатися більше навчати, ніж наказувати. Потрібно також дотримуватись певних вимог до наказів та розпоряджень: вони мають бути зрозумілими і об'єктивними; не повинні завдавати шкоди авторитету керівника; розпорядження слід віддавати з урахуванням індивідуальних якостей працівників; вони ефективні, коли розвивають ініціативу і самостійність у підлеглих; ступінь деталізації розпорядження залежить від умов, що склалися, і здібностей працівників. Перш ніж ставити завдання підлеглим, керівник сам повинен добре засвоїти його сутність і мету. Якщо завдання виконує багато працівників, кожен з них повинен знати його основну мету.

З рис. 3.1 бачимо, що при виданні наказів та розпоряджень керівниками їх підлеглим, постає питання, чи є потреба в даному наказі, деякі керівники не бажають відступатися від даних методів управління, що призводить до напруження в колективі, тобто в даному випадку керівник керується лише адміністративними методами управління персоналом, показуючи себе з точки зору «Строгого» керівника. Замінюючи накази та розпорядження проханням, у підлеглих, до даного завдання виникає « Позитивний» та ініціативний підхід, внаслідок чого дане завдання виконується вчасно та якісно ( економічні методи) при цьому в колективі тримається спокійний, творчий та робочий клімат ( соціально-психологічні методи).

Отже, бачимо що при удосконаленні адміністративного методу, а саме заміні наказу проханням, даний метод управління персоналом починає набирати більш широкого значення з економічними соціально-психологічними ознаками, тобто в даному випадку має місце комплексний метод управління персоналом.

Аналогічні приклади можна навести і при інших нововеденнях.

Покладання відповідальності - один з компонентів розпорядження. Покладаючи відповідальність на працівника, керівник повинен точно сформулювати суть дорученої йому справи, вказати, за що він відповідає і кому підпорядковується з цього питання.

Інструктаж підлеглих повинен містити докладне пояснення порядку виконання робіт, їх розподіл між учасниками, призначення відповідального за виконання. Координація та контроль роботи передбачають постійний облік, співставлення результатів і правильне розміщення працівників. Останнє має особливо важливе значення, бо досить часто людина погано працює тільки тому, що їй доручили не її справу.

Необхідно, також, пам'ятати, що практикою управління соціально-економічними системами виявлена така залежність: чим вище рівень (якість) організації праці, виробництва та управління, тим менше видається письмових розпоряджень. Велика кількість розпоряджень послаблює їхній вплив, перетворюючи у формальні акти, збільшує обсяг роботи управлінського апарату. Слід зазначити, що чим більше письмових вказівок видається, тим більша вірогідність появи непогоджених заходів, строків, порушень принципу матеріальної та часової забезпеченості розпоряджень.

Відносно використання усних розпоряджень наведемо деякі рекомендації: віддавати усне розпорядження потрібно ясною, зрозумілою мовою, щоб не ставити виконавця у скрутне становище: або він виконає розпорядження так, як зрозумів, або прийде до керівника за уточненнями; корисно перевірити, чи правильно зрозумів розпорядження виконавець; перед тим, як віддати усне розпорядження, потрібно переконатися, що воно не суперечитиме раніше відданим; усне розпорядження також повинне фіксуватися керівником. Формою. фіксації таких розпоряджень може бути діловий блокнот керівника чи спеціальний журнал.

Норми і нормативи, що застосовуються в процесі управління, є необхідною, важливою умовою наукової організації управління, оскільки саме на них ґрунтується виконання функцій менеджменту. Тому надзвичайно важливо постійно поліпшувати нормативну базу, розширювати коло нормативних показників, своєчасно переглядати раніше прийняті норми і нормативи, щоб вони не стали перепоною на шляху оптимізації управління.

Одним з найважливіших практичних питань управління є ефективність використання адміністративних методів управління. Визначити її можна, зіставляючи те, що було передбачено наказами, постановами, розпорядженнями та іншими формами розпорядчого впливу, з тим, що було фактично досягнуто при реалізації їх. Ефективність письмових розпоряджень (наказів) зумовлюється їх кількістю, ступенем обґрунтованості, проявом творчості та ініціативи з боку виконавців, рівнем виконавчої дисципліни.

Керівництву АТП « Бурлук Автотранс» необхідно пам'ятати, що у адміністративній діяльності керівника виявляється його мистецтво управління. Вміле використання різних адміністративних методів упорядковує управлінський вплив на об'єкт управління, підвищує ефективність управлінської діяльності, забезпечує ритмічну роботу всієї соціально-економічної системи.

Сучасна економічна реформа в Україні, яка здійснюється у напрямі ринкових перетворень, докорінно змінює характер, принципи і процес управління.

Складні процеси становлення ринкових відносин в Україні мають свої особливості на рівні підприємства, становище якого у ринковій економіці докорінно змінюється. Будучи економічно самостійним і повністю відповідаючи за результати своєї діяльності, підприємство повинно сформувати таку систему менеджменту, яка забезпечила б йому високу ефективність роботи, конкурентоздатність і стійке становище на ринку.

Основною метою сучасної системи управління АТП « Бурлук Автотранс», на нашу думку, має стати удосконалення та найбільш широке й ефективне використання економічних методів управління трудовим колективом підприємства.

В умовах формування ринкового механізму господарювання одним із основних економічних методів ведення виробництва є комерційний (господарський) розрахунок. Саме впровадження внутрішньогосподарського розрахунку, на нашу думку, сприятиме найбільшій зацікавленості працівників господарства у кінцевих результатах роботи.

Внутрішньогосподарський розрахунок посилює дієвість таких управлінських функцій, як планування, облік та контроль з боку спеціалістів і керівників середньої ланки. Для здійснення внутрішньогосподарського розрахунку кожному структурному підрозділу АТП « Бурлук Автотранс» необхідно створити належні умови: розробити обґрунтовану програму по наданні послуг і ліміти по затратах праці та коштів; встановити розміри поточного авансування, а також преміювання за підсумками року; надати підрозділам виробничу самостійність у використанні робочої сили; визначити порядок взаємовідносин підрозділів з керівництвом підприємства, а також між собою; проводити точний облік затрат; забезпечити щомісячний або по періодах робіт аналіз результатів роботи кожного підрозділу; здійснювати матеріальне стимулювання за підсумками роботи кожного підрозділу протягом року за економікою затрат і перевиконанню робочого часу.

У підприємстві потребує удосконалення і система оперативного економічного аналізу. Цьому сприятиме впровадження чекової системи взаєморозрахунків, або використання кредитної картки. Чекові взаєморозрахунки дають можливість в потрібній мірі децентралізувати систему контролю за виробничими затратами і завдяки цьому наблизити її до оперативного управління виробництвом. Директору АТП немає необхідності чекати, доки економіст виведе результати виконання госпрозрахункового завдання. Всі виробничі витрати систематично проходять через його руки. У зв'язку з цим центр ваги в аналітичній роботі переноситься в трудовий колектив, саме туди, де створюються матеріальні цінності. Акуратне ведення взаєморозрахунків дає можливість керівнику своєчасно аналізувати свою діяльність, зважувати і передбачати наперед економічну доцільність управлінських рішень, що приймаються.

З даного алгоритму бачимо, що при закупівлі запасних частин, потрібно, майже завжди, вчасно та правильно розрахуватися, як з поставщиками так і з виробниками, інколи можливо розрахуватися готівкою, що прискорить процес доставки запчастин на підприємство, а інколи й потрібно залучати працівників підприємства, в даному випадку економіста або бухгалтера підприємства, щоб ті проводили розрахунки через банки, що звісно забирає багато часу, як сам процес розрахунку, так і відволікає працівників від більш важливої роботи, формуючи при цьому напруження в роботі самого підприємства та між клієнтами, постачальниками, виробниками. Це свідчить про те, що удосконалюючи економічні методи, ми покращуємо цим же соціально-психологічні та адміністративні, тобто застосовуємо їх одночасно, а саме в цьому і проявляється комплексний метод управління персоналом.

У підприємстві повинен значно поповнитися перелік показників, що характеризують фінансовий стан підприємств: оцінка майнового стану, фінансової стабільності, платоспроможності (грошової, розрахункової, ліквідної), ліквідності активів, оцінка ділової активності і рентабельності та ін. Зросло, також, значення показників фінансової стійкості підприємств: коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу, коефіцієнт концентрації залученого капіталу, питома вага кредиторської заборгованості в загальній сумі короткострокових зобов'язань та ін. Організації ефективної аналітичної роботи у АТП « Бурлук Автотранс» сприяють: наявність бізнес-планів; відсутність поточної заборгованості по сплаті податків та інших платежів; чітке розмежування обов'язків по здійсненню контролю, підготовці вихідної інформації та її інтерпретації; оволодіння сучасними методами і прийомами економічного аналізу.

Вважаємо за доцільне впровадження у господарстві контролінгу як системи управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності підприємства, або як системи управління прибутком підприємства. Контролінг може виконувати функції внутрішнього контролю на підприємстві, контролю економічної роботи його підрозділів і організації у цілому. На відміну від ревізії він орієнтується на поточні результати діяльності і не пов'язаний з документальною перевіркою, необхідністю відвідання місць здійснення господарських актів і операцій. Крім того, на відміну від контролю (який спрямований на минуле, на виявлення доступних помилок і прорахунків) контролінг зорієнтований на управління майбутнім і забезпечення економічності і конкурентоспроможності підприємства.

Саме запровадження таких економічних методів управління колективом дозволить, на нашу думку, АТП « Бурлук Автотранс» значно збільшити обсяги валової продукції та ступінь задоволення матеріальних потреб працівників. Але господарству необхідно також зважати на економічні методи зовнішнього впливу, адже нині великою мірою результати будь-якої діяльності визначаються зовнішнім оточенням, яке включає технологічний і економічний елементи, політико-правову систему, систему соціального захисту працюючих і міжнародне середовище. Особлива увагу необхідно приділяти економічному середовищу: системі управління і господарювання, фіскальній і бюджетній політиці, кредитно-грошовому регулюванню економіки.

На основі проведеного нами дослідження застосування соціально-психологічних методів управління колективом у АТП « Бурлук Автотранс» можемо запропонувати наступні шляхи їх удосконалення.

По-перше, використання соціально-психологічних методів управління зумовлює необхідність вивчення формування розвитку трудового колективу АТП « Бурлук Автотранс». Для цього пропонуємо більш широко використовувати спеціальні методи: нагляд, експеримент, психологічне вивчення особистості працівників і професії, опитування та анкетування, тестування. Мета цих методів - збирання соціально-психологічної інформації про міжособистісні та групові стосунки в трудових колективах, здібності й психологічні властивості особистості кожного працівника, групову психологічну сумісність членів колективу, їх симпатії та антипатії, вплив стилю керівництва на морально-психологічний клімат у трудових колективах. Враховуючи розглянуті соціально-психологічні та індивідуальні особливості виконавців, керівник матиме можливість сформувати і застосовувати оптимальний стиль роботи і управління трудовим колективом господарства. З метою такого постійного моніторингу соціально-психологічного клімату в колективі пропонуємо створити в господарстві службу соціального розвитку ( рис. 3.3) яка могла б стати окремим підрозділом з 1 працівником (бажано фахівцем в галузі соціології або психології) або увійти до складу профспілкового комітету господарства або відділу кадрів. Працівники служби мали б проводити соціологічні та психологічні дослідження колективу, вивчати ставлення працівників до системи оплати праці, нормування та умов праці; розробляти рекомендації щодо удосконалення розподілу та кооперації праці з метою усунення її одноманітності та монотонності, щодо удосконалення взаємовідносин керівників і підлеглих, щодо створення і укріплення сприятливого «соціально-психологічного клімату» в колективі, закріпленню дисципліни, поліпшення організації і стимулювання праці.

Служба соціального розвитку повинна також надавати допомогу (у вигляді консультацій) менеджерам, відділам і службам АТП « Бурлук Автотранс» у вирішенні інших виникаючих соціальних питань.

Вважаємо, що затрати на створення та функціонування такої служби повністю покриватимуться ефектом від її функціонування.

Також сприятиме удосконаленню соціально-психологічних відносин в колективі підвищення обізнаності керівників і підлеглих з основами загальної і соціальної психології, що дасть змогу знати і розуміти: особистість, її структуру і направленість (психологічна структура особистості, її потреби, інтереси, світогляд і ідеали); психологію між особових відносин (поняття група, колектив, взаємовідносини людей в групах, масові соціально-психологічні явища); психологію діяльності (знання, уміння, навички і звички); психологічні процеси (сприйняття, відчуття, пам'ять, мислення, уявлення); індивідуально-психологічні особливості особистості (здібності, характер, темперамент).

Важливим критерієм соціально-психологічної обстановки в колективі є наявність і частота виникання конфліктів. Відомо, що конфліктні ситуації виникають постійно тому основною метою керівника повинно стати недопущення виникнення деструктивних конфліктів. З цією метою рекомендуємо застосовувати такі методи: обмежувати взаємовідносини конфліктуючих сторін, застосування, наприклад, розмежування повноважень підлеглих тощо; застосовувати методи, які б сприяли вирішенню конфліктів, наприклад, створення системи винагород і стимулювання безконфліктної поведінки підлеглих тощо. Отже, з метою удосконалення соціально-психологічних методів управління колективом радимо АТП « Бурлук Автотранс» створити спеціальну службу яка б досліджувала соціально-психологічну обстановку в колективі, вносила б пропозиції щодо її поліпшення. Важливою умовою оздоровлення та розвитку соціально-психологічної обстановки в господарстві є формування організаційної культури, застосування методів управління, що зменшували б кількість конфліктних ситуацій між працівниками тощо. Керівництву АТП « Бурлук Автотранс» необхідно пам'ятати, що здоровий соціально-психологічний клімат в господарстві дозволить підвищувати мотивацію до праці у працівників, а отже й продуктивність праці, що неодмінно буде відчутним у вигляді економічного ефекту.

З даного алгоритму видно, що при покращенні соціально-психологічних методів, в даному випадку при створенні служби соціального розвитку, яка дає змогу покращити, як клімат в колективі, так і управлінські відносини, що звісно і призведе до покращення економічних показників, тобто це все і призведе до покращення роботи самого підприємства.

3.2 Розробка рекомендацій щодо використання методів управління персоналом АТП

Як для збільшення долі ринку, так і для залучення більшої кількості споживачів, а саме щоб збільшити пасажиропотоки на маршрутах, які здійснює АТП « Бурлук Автотранс», потрібно як найперше покращити якість даних послуг. Даний захід залежить як від самого директора підприємства, так і від водія автобусу, який займається безпосередньо перевезенням пасажирів на маршруті. Складемо схему впливу кожного структурного підрозділу підприємства на покращення якості послуг.

З даної схеми видно, що в процесі покращення якості перевезень пасажирів бере участь не лише директор підприємства, на якого покладена задача щодо закупівлі нового рухомого складу та організація матеріального постачання, а й плановий відділ, який створює раціональні маршрути (захоплення більшої території де даний вид послуг не надається), експлуатаційна служба, задача якої полягає в своєчасній подачі автомобіля на автостанції, проміжні зупинки, технічна служба, яка повинна проводити своєчасне ЩО, ТО-1, ТО-2, своєчасно випускати автомобіль на лінію, видавати паливо, начальник колони, який повинен підтримувати належну дисципліну між водіями автоколон та звісно і покращувати умови їх праці, та звісно в даному процесі, стосовно покращення якості послуг, повинен чимале значення мати водій самого рухомого складу, який займається безпосередньо наданням послуг, тому він повинен підтримувати авто в належному вигляді та створювати позитивний клімат безпосередньо між самими пасажирами та «водій-пасажир», а саме попереджати конфліктні ситуації, або пропонувати варіанти виходів з них, також ввічливо поводитися з самими пасажирами і т. ін..

Також велике значення має і саме ставлення виконавців до поставленого процесу (покращення якості послуг), тобто на скільки виконавець зацікавлений вякісному виконанні поставленої задачі, тому визначимо відношення виконавця до своєї роботи за 10-бальною шкалою, яка визначає характер об'єкта управління.

Тобто дана шкала показує, що оцінку від 0 до 3 отримує та людина, яка має стабільний оклад і її заробітна плата не залежить від того на скільки швидко та якісно буде виконане завдання, тому перед даним працівником ставиться лише розпорядження, наказ, тобто адміністративні методи управління персоналом. Від 3 до 7 балів може отримати той працівник, який додатково до свого окладу може отримати, як премію, додатковий відсоток до заробітної плати, відпустку, навіть подяку від керівництва, чим звісно піднімуть положення в колективі (популярність серед колег), тому даний працівник буде зацікавлений в якісному та швидкому виконанні поставленої перед ним роботі, про це свідчать економічні методи управління персоналом. А найвищий бал може отримати лише той працівник, який віддає всього себе роботі, має чимало ініціатив, тобто творча людина, якій потрібна відповідна обстановка для роботи, не терпить наказів, тобто вони вимагають соціально-психологічних методів управління до себе. Проведемо оцінку об'єкта управління за даною шкалою, дані занесемо в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 Оцінка об'єкта управління.

З даної таблиці бачимо, що найвищі бали отримали директор, начальник відділу експлуатації, головний інженер та начальник планового відділу, це свідчить про те, що дані посади вимагають від виконавців більш творчої та ініціативної роботи, при цьому вони не повинні спостерігати тиску при вирішенні тих чи інших питань, тому в даному випадку притаманні соціально-психологічні методи.

Середні бали отримали: механік, начальник ПММ,начальник колони та водій, тобто вони мають певну ставку заробітної плати, а чим краще виконана їх робота тим більше привілегій вони зможуть отримати, тобто вони повинні бути зацікавлені в кращому виконанні даної роботи, для них застосовують економічні методи управління персоналом.

А найнижчі бали мають диспетчер та ремонтні робітники, це свідчить про те, що вони мають стабільний оклад, і від виконання їх роботи нічого не залежить, тому вони повинні виконувати накази та розпорядження вищого керівництва, а саме для них застосовують адміністративні методи управління персоналом.

З рис. 3.4 бачимо, що на процес покращення якості послуг впливають певні структурні підрозділи, а саме види їх робіт, які зможуть покращити якість послуг, щоб краще визначитися, яким з методів управління персоналом потрібно користуватися начальству підприємства, щоб виконати поставлену задачу на належному рівні, спів ставимо вимоги, яким повинні відповідати методи управління персоналом до даних виконуваних робіт (табл. 3.2).

Вимоги, яким повинні відповідати методи управління персоналом:

А) Адміністративні методи управління персоналом:

1) відповідальність за прозорість інформації, яка іде від керівника до підлеглого: інформація яка надається працівнику від керівника повинна бути зрозумілою не лише для її висловлювача, а й для її виконавця, що звісно призведе до належного та вчасного виконання поставленого завдання; видання інструкцій: для виконання завдання повинна видаватися інструкція, в якій повинно бути описано перелік завдань, вимог та спосіб виконання завдання;

2) ведення контролю за виконанням робіт: кожна робота, яка надається працівнику для виконання, повинна контролюватися, задля передбачення та недопущення непередбачуваних ситуацій;

3) організованість персоналу: як персонал, так і колектив в цілому повинен бути організованим, і поставлене завдання перед ним звісно буде виконуватись якісно та швидко;

Е) Економічні методи управління персоналом:

4) створення точного та достовірного результату: повинен вестися контроль за точністю та достовірністю виконаної роботи, тобто працівник, який виконував дану роботу, повинен відповідати за неї;

5) забезпечення прибутку організації: правильно поставлені вимоги та вчасне і правильне їх виконання, призведе до збільшення прибутку на підприємстві;

6) участь в формуванні органів управління: метод повинен бути направлений, як на процес виробництва, так і на саме формування підприємства.

7) С) Соціально - психологічні методи управління персоналом: ініціативність працівників: ініціативність, яка виходить від працівників, не повинна ігноруватись, а навпаки - підтримуватись та запроваджуватись в діяльність, за це звісно даний працівник повинен отримувати будь - яку винагороду;

8) стимулювання працівників: працівники, повинні заохочуватися до роботи морально або матеріально, адже це призводить до більш якісного та вчасного виконання роботи; створення позитивного клімату в колективі: адже в позитивних умовах краще працюється;

Вимога, яка має найбільшу значимість, присвоюється 10 балів. Вимога, яка менше впливає на даний вид робіт, ніж попередня, присвоюється 9 балів і так далі (за 10-ти бальною шкалою).

Таблиця 3.2 Оцінка відповідності вимог методів управління персоналом до виконуваних робіт

Проведемо аналіз оцінки відповідності вимог методів управління персоналом до виконуваних робіт, дані розрахунків зведемо в таблицю 3.3.

Таблиця 3.3 - Аналіз оцінки відповідності вимог методів управління персоналом до виконуваних робіт

З даних таблиць бачимо, що для закупівлі нового рухомого складу більше всього використовуються економічні методи, адже потрібно знати, як витрати, які понесе підприємство закуповуючи новий РС так і які прибутки він зможе нам принести, за час експлуатації, також чимале значення мають і соціально-психологічні методи, адже керівник, закуповуючи нові авто бере на себе ініціативу і ризик. Аналогічно організовується і матеріально-технічне постачання.

Створення раціональних маршрутів (захоплення більшої території, де даний вид послуг не надається) також припадає на економічні методи, адже також потрібно добре знати (розрахувати), чи не принесуть нам дані маршрути збитків, а адміністративні методи дозволяють контролювати нам сам процес перевезення.

Своєчасність подачі авто на автостанції, проміжні зупинки; своєчасність ЩО, ТО-1, ТО-2; своєчасність випуску авто на лінію; вчасна видача палива та в потрібній кількості - це все адміністративні методи, які характеризують відповідальність роботи за графіком, тобто робота виконується за планом та інструкцією, внаслідок цього використовуються і економічні методи, тобто за правильне виконання інструкцій підприємство отримує свої прибутки, а робітники заробітну плату.

Покращення умов праці водіїв, підтримка належної дисципліни, підтримка рухомого складу в належному вигляді та належне ставлення до пасажирів покладається на соціально-психологічні методи, тобто якщо з ввічливістю та повагою ставитися як до робітників так і до клієнтів, то вони самі по собі будуть відноситися до роботи з повагою та виконувати її в найкращому вигляді, а пасажирам буде цікавіше та будуть бажати лише користуватися нашими послугами.

Дану відповідність зведемо в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Характеристика кожного виду робіт стосовно кожного методу.

Отже, як бачимо, що не існує жодної ситуації, посади, навіть виду та характеру робіт, яка б містила в собі лише один метод управління персоналом, тобто вона включає лише один, або навіть усі методи управління, тому запропонований комплексний метод управління персоналом є доцільним у використанні на автотранспортних підприємствах.

Список використаних джерел

1. А. Файоль, Г. Ємерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд. Управление - это наука и искусство. - М.: Республика, 1992. - 351 с.

2. Бабайлов В. К., Баленко А. И. Менеджмент по методике « 2С70 »: Монография.- Харьков: Изд-во ХНАДУ, 2007 - 272 с.

3. Баумен К. Основы стратегического менеджмента / Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 175с.