Принципові відмінності Державної служби зайнятості та приватних агентств з працевлаштування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: "Принципові відмінності Державної служби зайнятості та приватних агентств з працевлаштування"

Зміст

Вступ

Державна служба зайнятості

Комерційні кадрові агентства

Висновок

Бібліографічний список

Вступ

Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Основу ринку становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані працівники.

Принципова різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками засобів виробництва є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, ні предметів праці, але володіють здібностями до праці, - це наймані працівники. Вони пропонують свою робочу силу за певну плату, а роботодавці представляють попит на неї та оплачують її. Отже, на ринку праці як і на інших ринках мають місце пропозиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем зарплати, освіти, профспілкового захисту, релігією, податковою системою тощо.

Попит на робочу силу визначається потребою підприємців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічною оснащеністю виробництва. Ціни на товари споживчого ринку безпосередньо впливають на рівень і оплату робочої сили. Все це зумовлює перелив капіталу, зміну в попиті і пропозиції робочої сили, появу безробіття та ін., що дуже часто ускладнює відносини між економічними суб'єктами. Тому в налагодженні найраціональніших економічних відносин на ринку праці велика роль належить державі. Але для безробітних пропонують також комерційні кадрові агентства для надання своїх, більш повних та вимогливих критеріїв пошуку роботи.

Державна служба зайнятості

Державна служба зайнятості України прийшла на зміну системі бюро з працевлаштування, її діяльність регламентується Законом України "Про зайнятість населення", прийнятим Верховною Радою України 1 березня 1991 р. з наступними змінами і доповненнями.

Крім зазначеного Закону діяльність служби зайнятості України регламентується нормативними актами Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Верховної Ради України, указами Президента України та локальними актами Державного центру зайнятості.

Служба зайнятості заснована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР" від 21 грудня 1990 року № 381. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47 затверджено Положення про державну службу зайнятості, згідно з яким на неї покладене комплексне вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.

У ст. 18 Закону України "Про зайнятість населення" (далі -- Закон про зайнятість) зазначається: "Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування" .

На сучасному етапі державна служба зайнятості діє як єдина цілісна система органів виконавчої влади з трирівневою структурою.

Перший (базовий) рівень -- це районні, міські, міськрайонні, районні в містах центри зайнятості, які безпосередньо приймають громадян і надають їм послуги згідно з чинним законодавством про зайнятість.

Другий рівень -- це центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські центри зайнятості зі статусом обласних, що здійснюють територіальний розподіл трудових ресурсів і беруть участь у розробці регіональних програм зайнятості відповідно до місцевих особливостей і потреб.

Третій (верхній) рівень -- це Державний центр зайнятості, який відповідає за реалізацію єдиної політики зайнятості на всій території України, заходів соціального захисту та сприяння зайнятості незайнятих громадян, організаційно-методичне, правове та нормативне забезпечення, створення єдиної інформаційно-довідкової системи, розвиток матеріально-технічної бази служби зайнятості, підготовку кадрів усіх рівнів, міжнародні зв'язки, раціональне використання коштів фонду зайнятості населення, а після його ліквідації, фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (з 1 січня 2001 p.).

До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи й організації, підпорядковані службі зайнятості.

Згідно із законодавством державна служба зайнятості надає послуги із забезпечення зайнятості населення безплатно. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок передбачених на такі цілі коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Основними завданнями державної служби зайнятості є:

* розробка і здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного населення та матеріальну допомогу громадянам на випадок безробіття;

* систематичне вивчення процесів на ринку праці і у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, а також складання необхідних прогнозів для розробки і впровадження заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили;

* раціональне й ефективне використання Державного фонду сприяння зайнятості населення;

* контроль за дотриманням законодавства про зайнятість державними і громадськими органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності.

Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань:

* інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних робочих місць і вакантних посад на підприємствах, в установах і організаціях, про послуги, що надаються службою зайнятості;

* консультує громадян з питань одержання роботи, у тому числі в інших населених пунктах держави, умов і оплати праці;

* інформує та консультує власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи щодо наявності незайнятої робочої сили на відповідній території, можливості забезпечення нею підприємств, установ і організацій, включаючи проведення переселення громадян і членів їх сімей з інших регіонів;

* веде облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, вільних робочих місць і вакантних посад, створює автоматизовані банки даних про потребу підприємств, установ і організацій у кадрах;

* здійснює добір і направлення на підприємства, в установи і організації незалежно від форм власності та господарювання працівників потрібних професій (спеціальностей) і кваліфікації, контроль за їхнім працевлаштуванням; веде первинний облік працевлаштування громадян, а також громадян, направлених на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку і оплачувані громадські роботи; сприяє створенню додаткових робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях для громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також на територіях пріоритетного розвитку; розробляє прогнози щодо структури робочих місць, потреби підприємств, установ і організацій у працівниках за їх професійним складом та визначає на цій основі обсяги і напрями професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників та незайнятого населення; здійснює заходи щодо професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнюваних працівників і безробітних як у навчальних закладах системи служби зайнятості, так і в інших навчальних закладах з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів громадян з метою підвищення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці;

* бере участь у підготовці та реалізації державних і територіальних програм зайнятості, заходів щодо запобігання безробіттю; вносить до місцевих державних адміністрацій, виконавчих комітетів відповідних рад народних депутатів пропозиції про бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5 % загальної кількості робочих місць для осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

* бере участь в організації оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні, на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності та за договорами на інших підприємствах, в установах і організаціях; реєструє безробітних, здійснює їх працевлаштування, а також виплачує допомогу по безробіттю, подає матеріальну допомогу безробітному та членам сім'ї, які перебувають на його утриманні, видає безвідсоткові позики для зайняття підприємницькою діяльністю;

* виплачує стипендії громадянам, які за направленням служби зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку;

* готує пропозиції щодо визначення територій пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою;

* інформує населення про наявність навчальних закладів, центрів, курсів, технічних шкіл, комбінатів, пунктів підготовки та перепідготовки кадрів, про умови навчання в них;

* здійснює роботу з питань організації професійної діяльності громадян України за кордоном;

* видає сертифікати комерційним організаціям, що надають послуги, пов'язані з профорієнтацією, підвищенням професійного рівня та підготовкою до роботи громадян за новою професією, а також сприяють працевлаштуванню громадян у період тимчасового перебування їх за кордоном;

* готує пропозиції про доцільність і можливість залучення та використання іноземної робочої сили, сприяє іноземним громадянам у професійній діяльності;

* здійснює контроль за дотриманням державними і громадськими органами, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності та господарювання законодавства про зайнятість населення. Вживає заходів щодо запобігання незаконному використанню робочої сили;

* розробляє статистичну звітність про стан ринку праці, забезпечує її достовірність і своєчасне подання;

* веде облік та складає звіти про витрачання коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення.

Згідно з чинним законодавством державній службі зайнятості надано право:

* одержувати від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності статистичні дані про наявність вакантних робочих місць, про вивільнюваних працівників і заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;

* розробляти і вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій пропозиції щодо встановлення для підприємств (установ, організацій) усіх форм власності квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, і направляти таких громадян для працевлаштування;

* направляти для працевлаштування на підприємства (в установи, організації) усіх форм власності за наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки;

* направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;

* оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також встановлювати їм на період навчання матеріальну допомогу у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;

* надавати громадянам матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати виплату допомоги;

* вносити пропозиції до місцевих державних адміністрацій про зупинення на строк до 6 місяців рішення підприємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх подальшого працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією витрат підприємств, що спричинюються цією відстрочкою, згідно із законодавством України;

* відвідувати підприємства (установи, організації) для контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення і вирішення питань, пов'язаних із соціальним захистом громадян;

* розпоряджатися коштами фонду сприяння зайнятості;

* стягувати з підприємств (установ, організацій) незалежно від форм власності суми прихованих або занижених обов'язкових зборів і недоїмок до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

* компенсувати до 50 % витрат підприємствам (установам, організаціям) на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування;

* стягувати штрафи з підприємств (установ і організацій) усіх форм власності в разі:

- відмови у прийнятті на роботу громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у межах установленої броні;

- використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості;

- надання послуг, пов'язаних з профорієнтацією населення, посередництвом у працевлаштуванні громадян в Україні та за кордоном без дозволу (ліцензії), виданого Державним центром зайнятості;

- неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівника, як це передбачено п. 5 ст. 20 Закону про зайнятість;

* припиняти дію наказів, інструкцій та інших рішень підприємств (установ, організацій) усіх форм власності, що суперечать законодавству про зайнятість населення. У разі потреби вносити до вищих органів пропозиції про скасування зазначених наказів;

* стягувати з підприємств, установ та організацій суми витрат, пов'язаних із працевлаштуванням, професійною підготовкою, перепідготовкою, виплатою допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю в разі відмови у прийнятті на роботу спеціалістів, які раніше були ними заявлені.

Новий обсяг функцій і прав державної служби зайнятості визначився після прийняття Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", який набрав чинності з 1 січня 2001 р. Відповідно до цього закону введено систему обов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, що забезпечує здійснення всіх заходів соціального захисту через Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд створений для управління страхуванням на випадок безробіття, збирання та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із законодавством і статутом Фонду, який став правонаступником Державного фонду сприяння зайнятості населення.

Заходи щодо соціального захисту у разі безробіття, які здійснюються згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", розподіляються на види забезпечення і соціальні послуги.

До видів забезпечення зараховується:

* допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації підприємницької діяльності безробітними;

* допомога по частковому безробіттю;

* матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

* матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні.

До соціальних послуг належать:

* професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

* сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації для створення додаткових робочих місць з метою працевлаштування безробітних і фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

* інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

На державну службу зайнятості згідно із Законом про зайнятість покладено соціальний захист працівників, які опинилися у стані часткового безробіття, тобто втратили роботу на короткий час або обсяг їх роботи зменшився через непередбачувані простої не з вини роботодавця або працівника.

Державні органи, місцеві державні адміністрації беруть активну участь у підготовці державної та регіональних програм зайнятості, контролюють діяльність державної служби зайнятості щодо реалізації заходів цих програм, ефективність впливу служби зайнятості на становище на державному та регіональних ринках праці.

Профспілкові органи в межах політики соціального партнерства допомагають державним органам і роботодавцям впроваджувати погоджені заходи на ринку праці. Налагодження соціального діалогу між сторонами ринку праці сприяє реалізації заходів, спрямованих на захист від безробіття. Соціальні партнери беруть активну участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства про зайнятість.

Комерційні кадрові агентства

Державна служба зайнятості здатна взаємодіяти з приватними агентствами з працевлаштування, хоча слід визнати: на ринку праці України, що формується, подібні агентства поки ще слабко структуровані, організовані і методично підготовлені, а конкуренція між ними та службою зайнятості практично відсутня. Багато людей по верхнево уявляють собі, які власне послуги можуть надати ці при ватні служби щодо питань працевлаштування. Звісно, вони не вида ють допомог і не надають пільги безробітним. Спектр пропонованої роботи -- від надомної до керівників підприємств і проектів. Робо та може бути постійною, тимчасовою, сезонною або за сумісницт вом з основним видом діяльності. Усі витрати зі сплати послуг кад рового агентства бере на себе претендент. Основна послуга -- це інформація про вакансії і розміщення резюме в базі даних агентст ва, а не факт реального працевлаштування.

Часто великі агенства пропонують спектр послуг при пошуку роботи: надають інформацію, консультують чи готують ре зюме, повідомляють їх роботодавцям, підготовлюють до інтерв'ю, здійснюють психологічне тестування й профорієнтацію тощо. Щодо питань добору кваліфікованих і ексклюзивних кадрів приватного агентства іноді діють достатньо конструктивно та професійно. Це по яснюється індивідуальним підходом і боротьбою за клієнтів в умо вах самофінансування. Не менш корисними для знаходження екс клюзивної роботи можуть бути і солідні рекрутингові агентства.

Такі агентства зазвичай працюють за контрактами з роботодав цями, здійснюючи для них:

• пошук кваліфікованого персоналу;

• добір кваліфікованого персоналу за заданими критеріями:

• підтвердження рекомендацій;

• дослідження ринку праці.

Для своїх клієнтів вони проводять:

• працевлаштування;

• складання професійного резюме;

• підготовку до співбесіди;

• консультації з трудового законодавства та інші послуги.

Для клієнтів дані послуги безкоштовні, оскільки їх сплачує роботодавець. Така система фінансування примушує агентства працювати особливо ретельно та обачливо. Вони дорожать своєю репутацією і «свою» людину без належної кваліфікації навряд чи ризикнуть рекомендувати роботодавцю. Ці агентства можуть бути як багатопрофільними, так і спеціалізуватися на доборі певної категорії працівників, наприклад: керівників визначеного рівня, фахівців і різних галузей знань і професій, секретарів і т. п. За таких умов пре тендентові не потрібно витрачати час на походи до фірм, а робо тодавцю -- на зайві бесіди з кандидатами. Проте гарантії працевла штування з боку рекрутингових агентств нижчі, аніж в інших, а вимоги до кандидатів найчастіше досить високі, адже замовник (майбутній роботодавець), як правило, висуває конкретні і вельми жорсткі вимоги до кандидатів на здобуття робочого місця. Іноді від вас можуть попросити відповідної рекомендації.

У разі, якщо ви дійсно справжній спеціаліст, шо відповідає вимогам роботодавця, шанси знайти роботу будуть високі. Рекрутери лише рекомендують вашу кандидатуру, а далі все залежа тиме від вашої поведінки на співбесіді (інтерв'ю) у роботодавця. Рекрутингові агентства, дбаючи про свій престиж, не беруть з клієнтів плату за послуги. Тому, якшо агентство, шо називає себе рекрутинговим, вимагатиме плату за внесення до бази даних чи інші послуги, тоді, мабуть, ви потрапили до авантюристів. Зна йомство з рекрутерами зазвичай починається з резюме або вашо го телефонного дзвінка.

Та якшо ви шукаєте роботу і ви -- відома у своїй сфері люди на, тоді не дивуйтеся, якшо дзвінок надійде і з боку агентства без вашого до нього звернення. Якшо ви звернетеся до такого агентст ва з питанням типу: «Я шукаю роботу. Чим ви можете мені допо могти?», то будьте переконані, -- абсолютно нічим! Вони отриму ють гроші за заповнення наявних вакансій за вимогами і критерія ми конкретних роботодавців, а забезпечення роботою всіх бажаю чих -- зовсім не їхня справа. Цим займаються центри зайнятості.

Агентства з працевлаштування за кордоном досить популярні у світі, особливо в країнах, що розвиваються. Причина їх популярності і розвитку -- величезна різниця в заробітках і потребах в робочій силі в різних країнах. Саме цей факт призвів до появи кримінальних і напівкримінальних послуг у сфері надання «роботи» за кордоном. Звертаючись до таких агентств, необхідно впевнитися:

• у наявності чинності ліцензії Міністерства праці і соціальної політики України;

• у наявності юридичної адреси, яка має відповідати зазначеній в ліцензії; довідатися про прізвище, ім'я, по батькові керівника і засобів зв'язку;

• у реальності запропонованого працевлаштування, на відміну від надання інформаційних послуг для пошуку роботи за кордоном. Інакше ви заплатите за фіктивні інформаційні послуги, які нікого ні до чого не зобов'язують;

• у наявності контракту із зарубіжним партнером довідатися про адресу і засоби зв'язку партнеру.

Необхідно ознайомитися з проектом контракту з роботодав цем, де мають бути зазначені рівень заробітної плати, умови праці й проживання, медичне та соціальне страхування.

Інформацію про діяльність цих агентств можна отримати в центрі зайнятості.

Агентства з тимчасового працевлаштування часто працю ють таким чином. Вони укладають з компанією-клієнтом договір на виконання певних робіт. Вас вони наймають у свій штат робіт ників для виконання робіт по даному договору. Тобто вас «здають в оренду» клієнту. Ви отримуєте можливість додаткового заробіт ку, особливо в період сезонних робіт або тимчасових проектів. Фі рма-клієнт може відмовитися від ваших послуг після завершення сезону чи проекту, не порушуючи трудового законодавства країни й уникаючи проблем із профспілками. У розвинених країнах бага то робітників працюють саме на такій тимчасовій основі. Закінчився проект -- і ви вільні.

Агентства з працевлаштування трудящих, що вивільня ються, наявні поки лише у високорозвинених країнах. Якщо ком панія, що дбає про своє ім'я, скорочує з якихось причин виробництво чи діяльність, тоді вона дбає про працевлаштування співробітників, що вивільняються. Компанія або сплачує послуги з працевлаштування діючим агентствам, або спеціально для цього утворює власне агентство.

Організації, що сприяють професійному зростанню і поле гшують прямим чи опосередкованим чином працевлаштування, стають дедалі популярнішими в нашій країні і за кордоном. Вони навчають саме тих професій, які відповідають попиту на сучасно му ринку праці, одночасно піклуючись про працевлаштування сво їх випускників. Вони прагнуть впроваджувати в навчальний про цес сучасні технології пошуку роботи, проводять тренінги зі скла дання резюме, підготовки до співбесіди. Часто такі навчальні центри створюються безпосередньо при фірмах, зацікавлених у підготовці для себе кваліфікованих кадрів. Там процес навчання поєднується з практикою, де представники фірми добирають своїх майбутніх співробітників. Необхідно бути обережним, якщо обіця ють через кілька десятків годин отримання спеціальності секретаря-референта, оволодіння бухгалтерським обліком, та ше й веден ня його на комп'ютері, оволодіння впродовж декількох місяців іноземною мовою тощо.

Таким чином, слід не обмежуватися співробітництвом з одним агентством. Є сенс заявити про себе і залишити дані для різних агентств. Платні послуги високопрофесійиих агентств того варті. Стратегія пошуку роботи залежить від наполегливості, бажань, мо жливостей і здібностей. Успіх залежить від професіоналізму, від гостроти необхідності в роботі і, звичайно, від удачі. Чим більше способів пошуку роботи буде задіяно, тим вищі шанси на успіх.

найманий працівник зайнятість працевлаштування

Висновок

Отже, Державна служба зайнятості України діє як єдина цілісна система органів виконавчої влади з трирівневою структурою. Згідно із законодавством вона надає послуги із забезпечення зайнятості населення безплатно. Державна служба зайнятості інформує населення про стан ринку праці; консультує громадян з питань одержання роботи; інформує та консультує власників підприємств щодо наявності незайнятої робочої сили; здійснює добір і направлення на підприємства працівників потрібних професій; бере участь у підготовці та реалізації державних і територіальних програм зайнятості; бере участь в організації оплачуваних громадських робіт для осіб, зареєстрованих як безробітні; виплачує стипендії громадянам, які за направленням служби зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку; здійснює роботу з питань організації професійної діяльності громадян України за кордоном; готує пропозиції про доцільність і можливість залучення та використання іноземної робочої сили.

Щодо комерційних кадрових агентств, то вони не вида ють допомог і не надають пільги безробітним. Спектр пропонованої роботи -- від надомної до керівників підприємств і проектів. Усі витрати зі сплати послуг кад рового агентства бере на себе претендент. Основна послуга -- це інформація про вакансії і розміщення резюме в базі даних агентст ва, а не факт реального працевлаштування. Часто великі агенства пропонують спектр послуг при пошуку роботи: надають інформацію, консультують чи готують ре зюме, повідомляють їх роботодавцям, підготовлюють до інтерв'ю, здійснюють психологічне тестування й профорієнтацію тощо.

Рекрутингові агентства зазвичай працюють за контрактами з роботодавцями, тому для клієнтів дані послуги безкоштовні, оскільки їх сплачує роботодавець. Проте гарантії працевла штування з боку рекрутингових агентств нижчі, аніж в інших, а вимоги до кандидатів найчастіше досить високі, адже замовник (майбутній роботодавець), як правило, висуває конкретні і вельми жорсткі вимоги до кандидатів на здобуття робочого місця.

Агентства з працевлаштування за кордоном досить популярні у світі, особливо в країнах, що розвиваються. Причина їх популярності і розвитку -- величезна різниця в заробітках і потребах в робочій силі в різних країнах.

Агентства з працевлаштування трудящих, що вивільня ються, наявні поки лише у високорозвинених країнах. Якщо ком панія, що дбає про своє ім'я, скорочує з якихось причин виробництво чи діяльність, тоді вона дбає про працевлаштування співробітників, що вивільняються. Компанія або сплачує послуги з працевлаштування діючим агентствам, або спеціально для цього утворює власне агентство.

Бібліографічний список

1. Конституція України //Відомості Верховної Ради України. -- 1996. --№30. -- С. 141;

2. Кодекс законів про працю України //Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами /Відп. ред. В. М. Вакуленко, О. П. Товстенко. -- К.: Юрінком Інтер, 1997. -- 1040 с. ;

3. Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. (зі змін, і допов., внесеними законами від 18 грудня 1991 p.; 17 листопада 1992 p.; 14 жовтня 1994 p.; 22 грудня 1995 p.; 14 лютого 1996 p.; 17 грудня 1996 p.; 21 листопада 1997 р.) ;

4. Лисенко Л.І., Максимов Б.В. Ринок праці. Техніка пошуку роботи: Навч. посібник. - К.: «Професіонал» , 2004;

5. Петюх В. М. Ринок праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 1999;

Електронні ресурси:

1. buklib.net;

2. library.if.ua;

3. chitalka.info.

Размещено на Allbest.ru