Предмет, сутність і завдання виробничого менеджменту

Основна функція менеджменту - організація режиму функціонування суб’єкту, що залежить від управлінського продукту. Операційний менеджмент як складова менеджменту організації. Зміст та сфери операційного менеджменту, його принципи, функції та методи.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 04.12.2010
Размер файла 52,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

НА ТЕМУ:

"ПРЕДМЕТ, СУТНІСТЬ І ЗАВДАННЯ ВИРОБНИЧОГО МЕНЕДЖМЕНТУ"

Зміст

  • Вступ
  • 1. Операційний менеджмент як складова менеджменту організації
  • 2. Зміст та сфери операційного менеджменту
  • 3. Принципи, функції та методи операційного менеджменту
  • Висновок
  • Список використаної літератури
  • Додаток

Вступ

Перехід до ринкових відношень вимагає трансформації системи управління. Таким чином необхідний розгляд нової системи управління адекватної тій, яка склалась. Ринок потребує, як продуманої господарської роботи, так і надійної теоретичної основи. Особливу актуальність мають питання менеджменту теоретичні та практичні.

Основна функція менеджменту - організація режиму функціонування суб`єкту, що залежить від управлінського продукту. Чим краще управлінський продукт, тим краще функціонує і дає позитивні результати організація (фірма).

В світі бізнесу існують так звані вічні питання на які люди постійно шукають відповіді. Чому великі та малі компанії заробляють сотні мільйонів, а інші втрачають капітал? Як може невелика фірма, компанія забезпечити високий рівень обслуговування ніж велика, яка застосовує набагато більше ресурсів? На ці та інші питання допомагає відповісти теорія і практика менеджменту.

Менеджмент - як наука виник і розвивається в зв'язку з необхідністю пояснити, "чому" та в наслідок чого процвітають чи руйнуються організації. Науковці в області менеджменту шляхом випробувань та практики в області управління методом спроб та помилок відповідають на питання: " Чим виявляється успіх організації?". Відповідь на це питання дозволяє відповісти на більш прагматичне питання: "Що може зробити керівник для забезпечення успіху організації?".

Організації складають основу світу менеджерів, саме в них спостерігаються причини, які є причиною існування менеджменту.

Володіння основами сучасного менеджменту - важкий, багатоплановий процес, який оцінюється фахівцями з різних боків. Одні вважають, що менеджером потрібно народитися, другі, - що менеджмент це така ж наука, як наприклад фізика чи біологія, так чи інакше формування менеджера здійснюється через активне навчання і самовдосконалення. Як показує статистика, не багато з тих, хто має талант організатора вміє розвивати цей талант і користуватись їм за ради розвитку суспільства.

Творчий процес правління людьми неможливо виховати та навчити, однак здібність знаходити оригінальні рішення зустрічаються у людей частіше ніж звикли думати. Але невелика кількість людей, досягають успіху у вдосконаленні основ бізнесу.

У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу діяльності, ніж управління або менеджмент, від якого в значній мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення.

Операційний менеджмент як особлива галузь управлінських дисциплін виник для вирішення проблемних індустріальних управлінських завдань. Попри своє індустріальне походження операційний менеджмент сьогодні перетворився на більш широкий і глибокий управлінський підхід, ніж просте керування виробничими операціями. Унаслідок швидкого технологічного розвитку виникають принципово нові види операцій або відбуваються істотні якісні зміни в колишніх видах і типах операцій. Нерідко буває так, що нове поле операційного менеджменту стає джерелом не тільки специфічних для даного виду діяльності прийомів, але і для деяких загальних або навіть універсальних підходів.

1. Операційний менеджмент як складова менеджменту організації

З'ясування сутності поняття операційний менеджмент необхідно розпочинати з розгляду того, що являє собою менеджмент взагалі та чим менеджмент відрізняється від управління.

Управління - функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їхньої структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їхніх програм та цілей. З цього визначення видно, що поняття “управління" має узагальнений характер, оскільки воно поширюється на велике коло різноманітних об'єктів, явищ і процесів, наприклад на:

технічні системи;

господарські системи;

суспільні системи;

державні системи тощо.

Менеджмент - це термін, що використовується переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами), тобто поняття “менеджмент" має конкретно-прикладний характер. У широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, що втілені у діяльності професійних керівників для досягнення мети організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей. У вузькому розумінні менеджмент - це процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.

Оскільки при розкритті сутності поняття та сфер застосування терміну “менеджмент" було використано слова “організації” та “підприємства" логічно виникає необхідність розкрити їх сенс та визначити їх співвідношення.

операційний менеджмент виробничий

За визначенням, наданим Честером Барнардом, якого вважають одним з фундаторів теорії сучасного менеджменту, “організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети або спільних цілей”. Ч. Барнард визначав організацію як систему, що узгоджено функціонує і дає змогу індивідам, які входять до її складу, завдяки їх взаємодіям досягати таких результатів, яких вони ніколи б не набули працюючи поодинці. Слід звернути увагу на те, що у наданому Ч. Барнардом поясненні до питання “А що ж то є організація? ” - відсутні будь-які уточнення та конкретизації стосовно виду діяльності (економічної чи будь-якої іншої), відношення до отримання прибутку, розмірів, форми власності організації, мети її існування тощо.

Натомість підприємство, за визначенням, введеним у вітчизняну економічну лексику Господарським кодексом України, це - “самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності”. Достатньо часто для позначення будь-якого комерційного підприємства, тобто підприємства, створеного з метою отримання прибутку, використовують також термін “фірма”.

При тому, що існують певні тонкощі та розбіжності у трактуванні понять “організація”, “підприємство”, “фірма” (як по їх сутності, так і по сферах застосування) надалі при викладі теоретичних положень дисципліни “Операційний менеджмент” вони будуть застосовуватися як синонімічні.

З точки зору сучасного менеджменту будь-яку економічну організацію можна розглядати як систему, тобто сукупність взаємозв'язаних у єдине ціле окремих елементів. Будь-яка організація одночасно є і відкритою системою. Це означає, що вона може існувати лише за умови обміну речовиною, енергією та інформацією з її зовнішнім середовищем. Зовнішнє середовище прямого впливу включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад - банки). Зовнішнє середовище опосередкованого впливу включає: економічну, соціальну, політико-правову, технологічну, екологічну, міжнародну складові тощо. До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, стратегія, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники, культура тощо.

У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту організації:

управління науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами (НДДКР);

маркетинговий менеджмент;

виробничий або ж операційний менеджмент;

фінансовий менеджмент;

управління персоналом;

інші сфери, у тому числі - загальна адміністрація.

Таким чином, операційний менеджмент є складовою менеджменту організації.

Будь-яка бізнесова організація (підприємство, фірма), що функціонує у ринковому середовищі і зорієнтована на отримання прибутку, здійснює принаймні три ключові функції і має у своєму складі три ключові системи - маркетингову, фінансову та виробничу / операційну. Цей факт не потребує жодних доказів. Але і будь-яка небізнесова організація (така, що не здійснює комерційної діяльності і не зорієнтована на отримання прибутку) завжди реалізує принаймні одну з трьох зазначених функцій і має у своєму складі принаймні одну з трьох названих ключових систем, а саме - виробничу / операційну. Це можна стверджувати однозначно зі стовідсотковою впевненістю, оскільки діяльність з виробництва товарів, надання послуг або виконання будь-яких інших операцій, що в кінцевому підсумку мають на меті сприяти досягненню цілей тієї чи іншої організації, установи, закладу тощо, здійснюється усіма без винятку організаціями.

У зв'язку з цим виникає необхідність з'ясувати сутність та співвідношення понять “виробництво” та “операції”.

Виробництво - це процес створення матеріальних благ. Вельми часто виробництво тлумачиться як здійснюване на промислових підприємствах виготовлення матеріальних цінностей. Класичною можна вважати інтерпретацію виробничого процесу як сукупності взаємопов'язаних процесів праці, а інколи і природних процесів, в результаті здійснення котрих матеріали та напівфабрикати перетворюються на готові вироби (продукти, товари). Виробництво являє собою об'єкт виробничого менеджменту. Процес управління виробництвом - це сукупність послідовних дій управлінського персоналу по визначенню цілей для об'єкта управління та їх фактичного стану на основі реєстрації та обробки відповідної інформації, формуванню та ствердженню економічно обґрунтованих виробничих програм та оперативних завдань. Загальними функціями управління виробництвом є організація, нормування, планування, координація, мотивація, контроль та регулювання.

Поняття “операції" і, відповідно, “операційний менеджмент” відносно нещодавно (лише 10 - 15 років тому) увійшли до вітчизняної наукової та практичної економічної лексики. Ці слова є запозиченими; їх прямо кальковано з англомовних термінів “operations" та “operations management”.

Відповідно до прийнятого на Заході трактування операції - це цілеспрямована діяльність по створенню будь-якої корисності (будь-яких, як матеріальних, так і нематеріальних благ). Операційна діяльність охоплює і виробництво матеріальної продукції, і надання послуг, і виконання будь-яких інших робіт в будь - якій сфері діяльності. Тобто окрім створення матеріальної продукції операції включають торгівлю, культуру, медицину, освіту, побутове обслуговування, а також ділові, фінансові, адміністративні послуги та інші.

Безперечно існують певні розбіжності між операційними системами, що виготовляють матеріальну продукцію і надають послуги. Але вони мають і спільні характеристики: кожна з них потребує розробки стратегії та планування поточних дій, стимулювання персоналу, управління постачанням матеріально-сировинних ресурсів, організації раціональної експлуатації устаткування, забезпечення стандартів якості, а насамперед - задоволення потреб споживачів. З цього випливає, що до управління їх діяльністю може бути застосований єдиний підхід, що і зумовило виникнення операційного менеджменту.

Як співвідносяться поняття “виробництво” та “операції" між собою?

Частіше за все термін “виробництво” використовують, коли йдеться про виробничу сферу; тоді ж, коли йдеться про сферу послуг, застосовують термін “операції" - такий підхід властивий у першу чергу управлінцям - практикам. Таким чином, за цією трактовою операції та виробництво є поняттями відокремленими, рівнозначними і такими, що функціонують незалежно одне від одного кожне у своїй галузі.

З іншого боку видно з наведених вище пояснень, що термін “операції" за своїм значенням та за охоплюваною сферою ширший, ніж термін “виробництво”, оскільки він включає не лише діяльність з виробництва товарів, але й діяльність з надання послуг. Таким чином, за цією трактовою поняття “операції" є загальнішим, ніж “виробництво”; воно ніби то вбирає виробництво у себе - саме так міркують спеціалісти в галузі теорії менеджменту.

Існує ще й третя точка зору: сучасні фахівці з економічної теорії розглядають виробництво у широкому розумінні як цілеспрямовану діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товари, послуги, інформація, знання тощо), взагалі не застосовуючи термін “операції”. Таким чином, за цією трактовкою поняття “виробництво” є узагальненим, а потреби у застосуванні слова “операції" взагалі немає.

Не вдаючись більше до семантичних, лексичних та методологічних розбіжностей приймемо як постулат підхід, відповідно до якого поняття “виробництво” та “операції" (як за їх сутністю, так і за сферами використання) надалі при викладі теоретичних положень дисципліни “Операційний менеджмент” вони будуть застосовуватися як синонімічні.

Операційний менеджмент розвивається як одна із найбільш динамічних областей спеціалізації у світі менеджменту та бізнесу. Перш за все саме ця сфера управління стає зосередженням чисельних зусиль компанії, які намагаються підвищити свою конкурентоспроможність та добитися зростання прибутку.

Операційний менеджмент є складним предметом у зв'язку із цілим рядом причин: область його застосування піддається швидким змінам; він охоплює велику кількість різних видів діяльності, починаючи з управління дослідженнями можливостей ринку (тобто з визначення, які види товарів та послуг повинні бути вироблені) до виробничого планування та контролю за виробничим процесом; до цього виду управління звертаються в різних видах компаній незалежно від їх розмірів та сфер діяльності, від того, виробляють вони чи ні товари та послуги.

Ефективне виробництво не створюється випадкового. Так, управління виробництвом (операціями), подібно до всіх інших різновидів функціонального менеджменту, ґрунтується на тому, що цілі компанії у сфері операційної діяльності своєчасно і чітко сформульовані, виробнича стратегія для досягнення цих цілей розроблена, а стандарти, з якими будуть зіставлятися результати поточної виробничої діяльності, визначені. Для цього потрібно мати інформацію про те, наскільки високим буде попит на продукцію компанії в майбутньому, які зміни в асортименті та якості продукції можуть знадобитися, щоб зберегти свою частку ринку, чи має підприємство необхідні ресурси для здійснення цих змін чи не має, а якщо не має - то яким чином воно може їх набути. Усі ці дії здійснюють саме операційні менеджери організації.

2. Зміст та сфери операційного менеджменту

Сутність операційного менеджменту слід визначати виходячи з базових принципів сучасних управлінських підходів, зокрема - системного та процесного.

Розгляд операцій та операційної діяльності з точки зору системного підходу надає інтерпретацію операційної системи, як однієї з підсистем будь-якої бізнесової організації, в рамках якої здійснюється реалізація операційної функції, що включає в себе дії, в результаті яких виробляються товари, надаються послуги, виконуються роботи для задоволення запитів зовнішніх споживачів. З цього випливає, що змістом операційного менеджменту є управлінські дії, спрямовані на забезпечення ефективного функціонування операційної системи організації та досягнення цілей, поставлених перед нею.

З позиції процесного підходу зміст операційного менеджменту полягає у плануванні, організації та координації, контролі та регулюванні здійснюваних в рамках конкретного підприємства (установи, закладу, організації) процесів виробництва визначених обсягів продукції, виконання робіт чи надання послуг.

А оскільки сутність управлінської діяльності складає прийняття рішень, то операційний менеджмент можна розглядати як процес прийняття та контролю реалізації управлінських рішень, що забезпечують успішне здійснення операційної функції організації.

Оскільки будь-яка бізнесова організація, що функціонує в умовах ринкової економіки, в обов'язковому порядку реалізує принаймні три функції, що є наріжним каменем забезпечення її довгострокового успішного існування в умовах ринку - це маркетинг, фінанси та виробництво (операції) - то операційний менеджмент цілком можливо інтерпретувати як різновид функціонального менеджменту - тобто як управління певним функціональним напрямом діяльності організації.

Розглядаючи операційний менеджмент як різновид рівневого менеджменту можна зробити висновок, що вищий рівень менеджменту організації здійснює управління операційною діяльністю лише в таких аспектах, як визначення стратегічних цілей операційної діяльності організації та формулювання операційної (виробничої) стратегії, у той час як вирішення всіх завдань по управлінню поточною операційною повністю лежить на операційних менеджерах середнього та нижчого управлінських рівнів.

Основною метою операційного менеджменту без прив'язки до специфіки продукції, що виробляється, або галузі, до якої належить підприємство (установа, заклад, організація), є забезпечення стабільної роботи операційної системи по виробництву продукції, виконанню робіт чи наданню послуг у запланованих обсягах у визначені терміни належного рівня якості при максимальній продуктивності з підтримкою оптимального рівня гнучкості операційної системи, що є гарантією її придатності до оновлення та розвитку.

Тобто основна мета управління операційною діяльністю охоплює такі сфери, як:

· стабільність;

· кількість;

· якість;

· витрати;

· гнучкість;

· час.

Для управління виробництвом типового промислового підприємства в цілому характерна така основна мета: забезпечення чіткого виконання плану випуску продукції встановленої якості за кількістю по кожній номенклатурній позиції і в заданий час на основі раціонального використання виробничих ресурсів, а також за допомогою виявлення і мобілізації внутрішніх виробничих резервів. Реалізація зазначеної мети потребує чіткої постановки колективам виробничих підрозділів конкретних цілей, завдань та визначення заходів для їх виконання.

Цілі і завдання - це ті кінцеві результати, на досягнення яких спрямована діяльність колективів підрозділів операційної системи. Кожний підрозділ може мати свої завдання, але всі вони повинні сприяти досягненню цілей підприємства. Практично цілі і задачі є ідентичними по кінцевих результатах виконання. Завдання можна представити як кінцевий результат виконання виробничої програми, а ціль - як кількісні і якісні показники роботи виробничих підрозділів підприємства. Так, перед майстром виробничої дільниці на поточний місяць можна поставити завдання по забезпеченню виробництва деталей певного асортименту, кількості, якості і собівартості. Перед начальником цеху основного виробництва можуть бути поставленими такі кількісні цілі, як:

- забезпечити випуск певної кількості виробів при визначених витратах на їх виробництво;

- забезпечити скорочення виробничого браку на певну кількість відсотків;

- не допустити перевищення певного рівня плинності робочої сили;

- спланувати та проконтролювати закупку та встановлення нового устаткування до встановленого строку і т.д.

Якісні показники мети мають більш розпливчастий характер і відображають задачі колективу в загальному вигляді на певний період: рік, квартал, місяць. До них можна, наприклад, віднести такі цілі:

- вдосконалити організаційну структуру управління виробництвом у зв'язку зі створенням автоматизованих робочих місць спеціалістів з управління, економістів, бухгалтерів;

- забезпечити перепідготовку кадрів функціональних служб виробництва;

- організувати та укомплектувати апарат кваліфікованими кадрами, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва і управління;

- усунути невиробничі витрати часу працівників тощо.

Для кожного конкретного підприємства в залежності від галузі промисловості, до якої воно належить, специфіки продукції, що виробляється та послуг, що надаються, стадії життєвого циклу продукції, технології та самого підприємства, його положення на ринку ресурсів та специфіки ринку товару тощо, операційна система являє собою унікальну комбінацію технологічних, ресурсних та організаційних рішень, що формується під впливом безлічі зовнішніх та внутрішніх факторів та об'єктивних та суб'єктивних обставин. Це означає, що і системи цілей управління операційною діяльністю стосовно різних підприємств та організацій будуть суттєво розрізнятися одна від одної. Але можна виділити і спільні моменти у цільових орієнтирах, до яких слід віднести такі:

- формування товарного асортименту;

- визначення обсягів виробництва продукції;

- забезпечення відповідності обсягів виробництва продукції (надання послуг) змінам споживчого попиту;

- оптимізація структури та рівня завантаження виробничих потужностей;

- зниження (чи утримання на певному рівні) витрат на виробництво продукції;

- підвищення продуктивності використання матеріально-сировинних, технічних, трудових, інформаційних, просторових і т. ін. ресурсів;

- скорочення непродуктивних витрат часу;

- підвищення якості продукції та виробничих процесів;

- забезпечення дотримання термінів відвантаження продукції замовникові;

- комплектація промислово-виробничого персоналу підприємства кваліфікованими кадрами;

- розробка та впровадження нових форм та методів організації виробництва та праці;

- розробка та постановка на виробництво нових видів продукції;

- прискорення освоєння нових виробничих та організаційно-управлінських технологій тощо.

З цього випливає, що операційний менеджмент як вид практичної управлінської діяльності охоплює такі сфери:

- управління процесами проектування та створення операційної системи;

- управління поточним функціонуванням операційної системи;

- управління забезпеченням стабільного функціонування операційної системи;

- управління якістю та продуктивністю операційної діяльності;

- управління перетвореннями та розвитком операційної системи.

Об'єктами операційного менеджменту є операційна система організації, а також сукупність процесів, що входять до складу операційної функції організації (основні операційні / виробничі процеси) та процесів забезпечення усталеного функціонування операційної системи (обслуговуючі та допоміжні операційні / виробничі процеси).

Суб'єктами операційного менеджменту є певне коло осіб, що реалізують його (управління) мету, тобто - суб'єктами операційного менеджменту є операційні менеджери організації.

3. Принципи, функції та методи операційного менеджменту

До базових принципів операційного менеджменту слід віднести:

- принцип науковості в поєднанні з елементами мистецтва - операційний менеджер в своїй діяльності має використовувати дані та висновки багатьох наук, але в той же час повинен постійно імпровізувати, застосовуючи індивідуальні підходи до розв'язання кожної конкретної проблеми;

- принцип цілеспрямованості управління - управлінська діяльність завжди повинна бути зорієнтованою на вирішення ключових завдань, що стоять перед операційної системою організації;

- принцип функціональної спеціалізації у поєднанні з універсальністю - оскільки менеджмент - це завжди керівництво людьми, які діють спільно для досягнення певної мети чи певних цілей, то процесові управління притаманний універсальний характер; у той же час до кожного конкретного об'єкту управління має бути застосованим індивідуальний підхід, що враховує його специфіку;

- принцип послідовності управлінського процесу - будь-який управлінський процес вибудовується у відповідності до принципу послідовності, тобто - елементи, або стадії, з яких він складається, повинні слідувати одна за одною у певному порядку; в ряді випадків послідовність управлінських дій може мати циклічний характер, коли всі вони повторюються через певні проміжки часу. Циклічності підпорядковуються планування, складання звітів, контроль;

- принцип оптимального поєднання централізованого регулювання підсистеми, котрою управляють, з її саморегулюванням - цей принцип передбачає безпосередній контроль поведінки об'єкту управління, який під тиском зовнішніх та внутрішніх чинників періодично виходить з-під опіки з поєднанням саморегулювання у певних межах;

- принцип врахування особистих відмінностей працівників і суспільної психології, оскільки особисті психологічні відмінності полягають в основі прийняття самостійних рішень;

- принцип відповідності прав, обов'язків і відповідальності - надлишок прав порівняно із обов'язками приводить до управлінського свавілля; нестача ж прав паралізує ділову ініціативу;

- принцип забезпечення загальної зацікавленості усіх учасників управління в досягненні цілей, що стоять перед операційною системою, що досягається шляхом матеріального та морального винагородження тих, хто цього гідний, а також за рахунок максимального залучення виконавців до процесу підготовки рішень на ранніх стадіях роботи над ними;

- принцип всебічного забезпечення умов для змагальності учасників управління, який вимагає заохочення конкуренції при заміщенні посад в сфері управління.

Сутність операційного менеджменту виражається в його функціях, тобто у відокремлених один від одного, відносно самостійних видах управлінської діяльності.

Операційний менеджер є ключовою фігурою, що несе відповідальність за виробництво товарів і надання послуг; в залежності від специфіки операційної діяльності, операційні менеджери можуть керувати різними видами робіт. Однак характер функцій, що виконуються, в кожному випадку пов'язаний з управлінням. Незалежно від виду продукції, що виробляється та характеру самого виробництва, будь-який операційний менеджер здійснює такі основні управлінські функції:

- цілевстановлення - виходячи з загальних цілей підприємства операційні менеджери визначають цілі та завдання в сфері операційної діяльності;

- планування - менеджери розробляють програми, політики, процедури, які будуть допомагати досягти поставлених у сфері операційної діяльності цілей, зокрема - здійснюють формування планів виробництва, планують потреби та терміни надходження необхідних ресурсів, займаються розробкою програм впровадження у виробництво нових продуктів, технологій, методів організації операційної діяльності тощо;

- організація та координація - функція “організація” забезпечує практичну реалізацію прийнятих планів і програм; з нею пов'язані питання розподілу матеріально-технічних, просторових, енергетичних, інформаційних, фінансових та трудових ресурсів між окремими напрямами операційної діяльності; також в процесі організаційної діяльності забезпечується необхідна узгодженість (тобто - здійснюється координація) дій операційних підрозділів та окремих фахівців в реалізації прийнятих планів. Розподіляючи задачі та ресурси поміж окремих виконавців, груп, відділів та підрозділів операційної системи для виконання виробничих планів, а іншими словами - займаючись організацією виробничого процесу, менеджери здійснюють формування та розвиток виробничої структури та системи управління виробництвом;

- мотивація - менеджери керують людьми та стимулюють персонал операційної системи організації до виконання поставлених завдань. Ця функція ґрунтується на використанні мотиваційних (як економічних, так і психологічних) регуляторів активності суб'єктів управління операційною діяльністю і забезпечує вплив на виробничий колектив у формі спонукальних мотивів до ефективної праці, суспільного тиску, колективних і особистих заохочувальних засобів і т.д.;

- контроль та регулювання - менеджери визначають стандарти виконання, проводять нагляд і перевірку відповідності досягнутого рівня виконання поставленим вимогам, здійснюють регулювання процесу, необхідне для того, щоб реалізація відповідних планів була успішною, а завдання, поставлені перед операційною системою підприємства, вирішувалися якісно і в строк. Функція “контроль" передбачає розробку стандартів для контролю у вигляді чіткої системи кількісних показників, що дають змогу перевірити результативність процесу реалізації вироблених планів та програм, або їх окремих елементів, з тим, щоб своєчасно здійснити оперативні заходи по усуненню виявлених відхилень та збоїв, тобто - відрегулювати характер перебігу процесу.

Окрім названих основних функцій операційним менеджерам доводиться виконувати і такі специфічні функції, як:

- проектування робіт;

- нормування витрат ресурсів та часу;

- облік та аналіз витрат ресурсів та часу

- управління якістю та продуктивністю операційної діяльності;

- управління інформаційними та матеріальними потоками у операційній системі;

- управління виробничою інфраструктурою.

Всі управлінські функції не просто складають єдине ціле, вони переплетені одна з одною так, що інколи їх важко розрізнити. Реалізація функцій управління здійснюється за допомогою відповідних методів, тобто способів приведення їх у виконання.

Методи управління - це способи впливу на працівників та виробничі колективи в цілому, що забезпечують координацію їх діяльності в процесі досягнення поставлених цілей.

Всі методи управління операційною діяльністю за складом і характером впливу на об'єкти, якими управляють, поділяють на чотири групи:

- організаційні;

- адміністративні;

- економічні;

- соціально - психологічні.

Організаційні методи управління передують самій діяльності, формують для неї необхідні умови, тобто є пасивними, створюючи базу для трьох інших груп - активних методів. Їх суть визначається тим, що перед тим, як будь - яка діяльність буде здійснюватися, вона повинна бути правильно організована: спроектована, спрямована, регламентована, унормована, забезпечена необхідними інструкціями, що фіксують правила поведінки робітників у стандартних ситуаціях. Тобто, треба спочатку створити операційну систему організації, розподілити працівників по робочих місцях, дати їм завдання, показати, як діяти, а потому вже керувати їх поточними діями.

Адміністративні методи засновані на прямому підпорядкуванні колективів нижчих ланок виробництва вищим і проявляються в різноманітних розпорядчих функціях: постановах, наказах, розпорядженнях, інструкціях, положеннях. Їх сутність полягає у відкритому примушенні людей до тієї чи іншої діяльності. На практиці вони реалізуються у вигляді конкретних безваріантних завдань, які допускають мінімальну самостійність виконавця, в результаті чого всю відповідальність за майбутні результати приймає на себе керівник, який віддає розпорядження.

Суть економічних методів полягає у використанні об'єктивно діючих економічних законів, товарно-грошових відносин і їх економічних категорій для опосередкованого впливу на працівників операційної системи організації, для досягнення матеріальної зацікавленості у набутті максимальних результатів з мінімальними витратами. В основі цих методів лежить економічна зацікавленість робітника в результатах своєї праці; ініціатива, яка є вигідною не лише для робітника, а і для підприємства, своєчасне і якісне виконання завдань винагороджується, перш за все грошовими виплатами.

Соціально-психологічні методи зводяться до:

- формування сприятливого морально - психологічного клімату в колективі, що обумовлює більшу віддачу при виконанні завдань за рахунок підвищення настрою людей;

- виявлення та розвитку індивідуальних можливостей кожного працівника, що дозволяє забезпечити максимальну самореалізацію особистості у виробничому процесі.

Висновок

Головна задача вивчення основ виробничого менеджменту, як наукової дисципліни складається в одержані комплексу знань відносно вибору нових форм та методів управління при утворенні комплексу знань відносно цілісної, ефективної та гнучкої системи управління організації в умовах ринкової економіки, яка тільки розвивається.

Знання теоретичних основ управління дають можливість оволодіти культурою та мистецтвом керівництва колективу, включаючи вміння ставити загальні та конкретні цілі, задачі діяльності організації; розробляти стратегію управління при умові громадських, колективних, особистих інтересів, контролювати процес її реалізації.

В процесі управління відбувається делегування прав та обов'язків для організації взаємодії різних органів управління та розподіл задач, які виконуються різними працівниками.

Керівники повинні передавати своїм працівникам свої права та обов'язки, інакше робота, яка вимагається не буде виконана.

Тому організація виробничих робіт - це функція, яку повинні здійснювати всі керівники незалежно від їх рангів. Хоча зміст цієї концепції складається в делегуванні прав та обов'язків для розподілу праці по горизонталі та вертикалі, однак рішення про вибір структури організації завжди приймається керівництвом вищого рангу. Керівники нижчого та середнього рангу лише допомагають йому, надаючи необхідну інформацію.

Отже, в цілому задача менеджерів - це вірний вибір тієї структури, яка краще всього відповідає цілям та задачам організації, а також впливає на неї внутрішнім та зовнішнім фактором. "Найкраща" структура - це та, котра кращим способом дозволяє організації ефективно взаємодіяти з зовнішнім оточенням, продуктивно та доцільно розподіляти і направляти зусилля своїх співробітників і, таким чином вдовольняти потреби клієнтів та досягати своїх цілей з високою ефективністю.

Список використаної літератури

1. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. "Основи менеджменту". - Львів: "Світ", 1995. - 296 с.

2. Бавыкин В. "Новый менеджмент". - М.: Экономика, 1997. - 68с.

3. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. - М.: "Инфра-М", 1997. - 65с.

4. Румянцева К.Р. Менеджмент в організації. - Л.: "Перспектива", 1997. - 321с.

5. Шегда А.В. Основи менеджменту: Навчальний посібник. - К: "Знання", 1998.

Додаток

Ситуація.

Конфлікт на заводі "Херсон-бетон"

Інженер Іван Логінов 8 років керує бетонним заводом, що належить одній будівельній фірмі на півдні України. Йому 53 роки, вже 22 роки він працює на цій фірмі. За цей час він багато зробив для свого підприємства, особливо під час будівельного буму на початку 90-х років. Керівництво фірми завжди високо цінувало його за відповідальність і лояльність. Але тепер ситуація змінилась. Завод завантажений в середньому тільки на 60%, і доводиться звільняти працівників. Останнім часом до директора, пана Сомова, що відповідає, у тому числі, за роботу бетонного заводу, стали доходити чутки, що робочий клімат на заводі змінився в гіршу сторону. У першу чергу це пов'язано з постійними тертями між Логіновим і майстром Василем Петровим, начальником бригади бетонників. Петров - досвідчений бригадир, йому 38 років, 6 років він працює на фірмі. Він відмінно керує своїми робітниками. Незабаром після то, як Петров став бригадиром, якість бетонних конструкцій, що випускаються бригадою, підвищилася, бригада регулярно перевиконує план. Тому з чотирьох бригад, що працюють на бетонному заводі, найскладніші завдання завжди доручалися бригаді Петрова. Звичайно, це відобразилося і на зарплаті робітників, вона перевищує середню по заводу на 15%. Логінов вважає, що зараз, коли замовлень мало, треба зайнятися ремонтними роботами на самому заводі: відремонтувати корпуси і під'їзні шляхи. Тому в понеділок вранці він дає чотирьом майстрам вказівки, які роботи кожна з бригад повинна виконати на території заводу. З трьома бригадирами жодних проблем немає, але Петров починає протестувати. Він вважає, що його "висококласних фахівців" не можна використовувати на таких примітивних роботах. Він вимагає, щоб його бригаді і надалі доручали тільки бетонні роботи. Хай інші займаються ремонтними роботами. Сомов їде на бетонний завод і розмовляє з Логіновим. Він говорить, що чув про якийсь конфлікт між ним і Петровим. Логінов незадоволений, що до керівництва дійшли ці чутки. Врешті-решт він визнає, що дійсно, є певні складнощі, тому що "цей зарозумілий Петров" вважає, що деякі роботи нижчі його гідності. Але йому не вдасться ігнорувати прямі розпорядження директора заводу. Потім Сомов йде до Петрова. Той теж відверто викладає свою думку. Пора, врешті-решт, Логінову змінити авторитарний тон, до якого той звик, коли керував крупними будівельними об'єктами. Якби він, Петров, так розмовляв зі своїми робітниками, то його люди такого тону не потерпіли б. крім того, Петров натякнув, що одержав пропозицію від фірми, на якій він працював раніше, а це - одна з найбільших українських будівельних компаній, поїхати на будівництво об'єкту в Росію. Ця розмова дуже стривожила Сомова: Петров і його бригада дуже потрібні на будівництві двох інших об'єктів. Фірма виграла 2 крупні тендери: будівництво складного бетонного моста і автомобільного тунелю. Протягом найближчих чотирьох тижнів підприємство почне виробництво матеріалів для цих об'єктів. Сомов вважає, що не можна допустити, щоб кращий майстер бетонного заводу пішов через непорозуміння з директором.

Завдання:

Що ви зробили б на місці пана Сомова, щоб вирішити конфліктну ситуацію, і в майбутньому не мати подібних конфліктів?

Вирішення конфліктної ситуації

Для вирішення конфліктної ситуації, яка склалася на заводі "Херсон-бетон", потрібно в першу чергу налагодити відносини в середині підприємства. Для кращого розуміння даної проблеми Сомов уже поговорив з Логіновим і Петровим. Цей крок можна відмітити як позитивний.

Надалі для Сомова потрібно роз'яснити кожній стороні конфлікту, що найкращий вихід з даної ситуації - це цивілізоване її вирішення. Тобто, Логіновий повинен зрозуміти, що авторитарний тон - не найкращий спосіб заставити працівник працювати. Він повинен краще мотивувати своїх робітників, і лише таким чином він зможе досягти успіху, як хороший менеджер. Мається на увазі, що у випадку з Петровим Логінов просто не зумів знайти правильний підхід до нього. Він повинен був не наказувати робити йому та його бригаді ремонтні роботи, а спочатку пояснити ситуацію, яка склалась на заводі. Тобто, потрібно було підійти з повагою і розумінням.

А щодо Петрова, то Сомов повинен пояснити йому, що у зв'язку з ситуацією, яка склалась на підприємстві йому і його бригаді краще буде, якщо вони також займуться ремонтними роботами, а не сидітимуть без діла. А так як дана фірма виграла "два крупні тендери", то ремонтні роботи будуть тимчасовими. Він також повинен звернути увагу Петрова на те, що його бригада і так користується певними привілеями, порівняно з іншими працівниками, зокрема їхня заробітна плата перевищує середню по заводу на 15%. І якщо керівник ще й звільнить їх від ремонтних робіт, то це може негативно позначитись на обстановці в середині підприємства. І тому Петров, як керівник своєї бригади, повинен розуміти цю ситуацію і з відповідальністю віднестись до поставленого завдання.

Таким чином, якщо Логінов вибачиться за авторитарний тон і пояснить для Петрова ситуацію, яка склалась на підприємстві, а Петров, в свою чергу, зуміє з розумінням і відповідальністю віднестись до даної проблеми, то конфлікт буде вирішений.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Менеджмент персоналу як об'єктивне соціальне явище і сфера професійної діяльності. Зміст, форма, функції, принципи та засоби менеджменту персоналу. Організація як соціальний інститут і об'єкт менеджменту. Інформаційне забезпечення менеджменту персоналу.

    книга [1,7 M], добавлен 09.03.2010

  • Операційний менеджмент як наукова дисципліна, предмет і методи його вивчення, основні завдання та функції, головні принципи їх реалізації. Сутність, призначення, особливості операційної діяльності. Етапи розвитку сервісної діяльності та її сучасний стан.

    реферат [69,1 K], добавлен 27.01.2010

  • Основи операційного менеджменту. Формування функцій менеджменту в "Продекологія". Організація взаємодій, функції менеджменту. Організація управлінської праці. Витрати на управління підприємством, ефективність управлінської праці. Схеми процесу мотивації.

    курсовая работа [86,6 K], добавлен 20.10.2008

  • Сутність і зміст функцій менеджменту, їх види. Інструментарій методів та моделей управління. Аналіз наукових підходів та моделей ефективного менеджменту, засоби винагороди. Використання і напрямки вдосконалення методів менеджменту підприємства "Артеміда".

    курсовая работа [49,6 K], добавлен 21.03.2012

  • Організація як об'єкт управління. Основні види ресурсів організації. Загальна системна модель організації. Горизонтальний та вертикальний поділ праці. Чотири основних функції менеджменту. Основні складові менеджменту. Спільні ознаки діяльності менеджера.

    презентация [345,6 K], добавлен 20.05.2011

  • Зміст сучасного менеджменту, основні його принципи. Роль економічної і організаційної сфер в розвитку галузевого і загальноекономічного механізмів менеджменту. Використання методів менеджменту та проектування комунікацій на підприємстві "Барвінок".

    курсовая работа [138,0 K], добавлен 26.12.2010

  • Основний зміст фінансового менеджменту. Функціональні обов'язки фінансового менеджера на підприємстві. Цілі, завдання та принципи, функції та механізм фінансового менеджменту організації. Склад основних користувачів фінансової інформації підприємства.

    лекция [35,7 K], добавлен 24.09.2012

  • Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту, його закони, закономірності та принципи. Передумови виникнення та розвиток науки управління організацією. Загальні і конкретні функцій менеджменту. Сутність та основні засади керівництва. Етика в менеджменті.

    учебное пособие [1,3 M], добавлен 10.01.2013

  • Історія дослідження реалізації законів та закономірностей менеджменту в управлінні організацією. Сутність законів теорії та практики менеджменту, проблеми їх застосування. Функції фінансового менеджменту, топ-менеджменту та менеджменту планування.

    курсовая работа [43,3 K], добавлен 15.12.2011

  • Методологічні та соціально-психологічні аспекти менеджменту персоналу. Стратегія та політика менеджменту персоналу організації, його ресурсне забезпечення. Особливості процесу визначення потреби організації в персоналі, управління процесами його руху.

    книга [2,4 M], добавлен 03.02.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.