З'ясування сутності поняття операційний менеджмент необхідно розпочинати з розгляду того, що являє собою менеджмент взагалі та чим менеджмент відрізняється від управління.

Управління - функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їхньої структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію їхніх програм та цілей. З цього визначення видно, що поняття “управління" має узагальнений характер, оскільки воно поширюється на велике коло різноманітних об'єктів, явищ і процесів, наприклад на:

технічні системи;

господарські системи;

суспільні системи;

державні системи тощо.

Менеджмент - це термін, що використовується переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами), тобто поняття “менеджмент" має конкретно-прикладний характер. У широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, що втілені у діяльності професійних керівників для досягнення мети організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей. У вузькому розумінні менеджмент - це процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.

Оскільки при розкритті сутності поняття та сфер застосування терміну “менеджмент" було використано слова “організації” та “підприємства" логічно виникає необхідність розкрити їх сенс та визначити їх співвідношення.

операційний менеджмент виробничий

За визначенням, наданим Честером Барнардом, якого вважають одним з фундаторів теорії сучасного менеджменту, “організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети або спільних цілей”. Ч. Барнард визначав організацію як систему, що узгоджено функціонує і дає змогу індивідам, які входять до її складу, завдяки їх взаємодіям досягати таких результатів, яких вони ніколи б не набули працюючи поодинці. Слід звернути увагу на те, що у наданому Ч. Барнардом поясненні до питання “А що ж то є організація? ” - відсутні будь-які уточнення та конкретизації стосовно виду діяльності (економічної чи будь-якої іншої), відношення до отримання прибутку, розмірів, форми власності організації, мети її існування тощо.

Натомість підприємство, за визначенням, введеним у вітчизняну економічну лексику Господарським кодексом України, це - “самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності”. Достатньо часто для позначення будь-якого комерційного підприємства, тобто підприємства, створеного з метою отримання прибутку, використовують також термін “фірма”.

При тому, що існують певні тонкощі та розбіжності у трактуванні понять “організація”, “підприємство”, “фірма” (як по їх сутності, так і по сферах застосування) надалі при викладі теоретичних положень дисципліни “Операційний менеджмент” вони будуть застосовуватися як синонімічні.

З точки зору сучасного менеджменту будь-яку економічну організацію можна розглядати як систему, тобто сукупність взаємозв'язаних у єдине ціле окремих елементів. Будь-яка організація одночасно є і відкритою системою. Це означає, що вона може існувати лише за умови обміну речовиною, енергією та інформацією з її зовнішнім середовищем. Зовнішнє середовище прямого впливу включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад - банки). Зовнішнє середовище опосередкованого впливу включає: економічну, соціальну, політико-правову, технологічну, екологічну, міжнародну складові тощо. До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, стратегія, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники, культура тощо.

У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту організації:

управління науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами (НДДКР);

маркетинговий менеджмент;

виробничий або ж операційний менеджмент;

фінансовий менеджмент;

управління персоналом;

інші сфери, у тому числі - загальна адміністрація.

Таким чином, операційний менеджмент є складовою менеджменту організації.

Будь-яка бізнесова організація (підприємство, фірма), що функціонує у ринковому середовищі і зорієнтована на отримання прибутку, здійснює принаймні три ключові функції і має у своєму складі три ключові системи - маркетингову, фінансову та виробничу / операційну. Цей факт не потребує жодних доказів. Але і будь-яка небізнесова організація (така, що не здійснює комерційної діяльності і не зорієнтована на отримання прибутку) завжди реалізує принаймні одну з трьох зазначених функцій і має у своєму складі принаймні одну з трьох названих ключових систем, а саме - виробничу / операційну. Це можна стверджувати однозначно зі стовідсотковою впевненістю, оскільки діяльність з виробництва товарів, надання послуг або виконання будь-яких інших операцій, що в кінцевому підсумку мають на меті сприяти досягненню цілей тієї чи іншої організації, установи, закладу тощо, здійснюється усіма без винятку організаціями.

У зв'язку з цим виникає необхідність з'ясувати сутність та співвідношення понять “виробництво” та “операції”.

Виробництво - це процес створення матеріальних благ. Вельми часто виробництво тлумачиться як здійснюване на промислових підприємствах виготовлення матеріальних цінностей. Класичною можна вважати інтерпретацію виробничого процесу як сукупності взаємопов'язаних процесів праці, а інколи і природних процесів, в результаті здійснення котрих матеріали та напівфабрикати перетворюються на готові вироби (продукти, товари). Виробництво являє собою об'єкт виробничого менеджменту. Процес управління виробництвом - це сукупність послідовних дій управлінського персоналу по визначенню цілей для об'єкта управління та їх фактичного стану на основі реєстрації та обробки відповідної інформації, формуванню та ствердженню економічно обґрунтованих виробничих програм та оперативних завдань. Загальними функціями управління виробництвом є організація, нормування, планування, координація, мотивація, контроль та регулювання.

Поняття “операції" і, відповідно, “операційний менеджмент” відносно нещодавно (лише 10 - 15 років тому) увійшли до вітчизняної наукової та практичної економічної лексики. Ці слова є запозиченими; їх прямо кальковано з англомовних термінів “operations" та “operations management”.

Відповідно до прийнятого на Заході трактування операції - це цілеспрямована діяльність по створенню будь-якої корисності (будь-яких, як матеріальних, так і нематеріальних благ). Операційна діяльність охоплює і виробництво матеріальної продукції, і надання послуг, і виконання будь-яких інших робіт в будь - якій сфері діяльності. Тобто окрім створення матеріальної продукції операції включають торгівлю, культуру, медицину, освіту, побутове обслуговування, а також ділові, фінансові, адміністративні послуги та інші.

Безперечно існують певні розбіжності між операційними системами, що виготовляють матеріальну продукцію і надають послуги. Але вони мають і спільні характеристики: кожна з них потребує розробки стратегії та планування поточних дій, стимулювання персоналу, управління постачанням матеріально-сировинних ресурсів, організації раціональної експлуатації устаткування, забезпечення стандартів якості, а насамперед - задоволення потреб споживачів. З цього випливає, що до управління їх діяльністю може бути застосований єдиний підхід, що і зумовило виникнення операційного менеджменту.

Як співвідносяться поняття “виробництво” та “операції" між собою?

Частіше за все термін “виробництво” використовують, коли йдеться про виробничу сферу; тоді ж, коли йдеться про сферу послуг, застосовують термін “операції" - такий підхід властивий у першу чергу управлінцям - практикам. Таким чином, за цією трактовою операції та виробництво є поняттями відокремленими, рівнозначними і такими, що функціонують незалежно одне від одного кожне у своїй галузі.

З іншого боку видно з наведених вище пояснень, що термін “операції" за своїм значенням та за охоплюваною сферою ширший, ніж термін “виробництво”, оскільки він включає не лише діяльність з виробництва товарів, але й діяльність з надання послуг. Таким чином, за цією трактовою поняття “операції" є загальнішим, ніж “виробництво”; воно ніби то вбирає виробництво у себе - саме так міркують спеціалісти в галузі теорії менеджменту.

Існує ще й третя точка зору: сучасні фахівці з економічної теорії розглядають виробництво у широкому розумінні як цілеспрямовану діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товари, послуги, інформація, знання тощо), взагалі не застосовуючи термін “операції”. Таким чином, за цією трактовкою поняття “виробництво” є узагальненим, а потреби у застосуванні слова “операції" взагалі немає.

Не вдаючись більше до семантичних, лексичних та методологічних розбіжностей приймемо як постулат підхід, відповідно до якого поняття “виробництво” та “операції" (як за їх сутністю, так і за сферами використання) надалі при викладі теоретичних положень дисципліни “Операційний менеджмент” вони будуть застосовуватися як синонімічні.

Операційний менеджмент розвивається як одна із найбільш динамічних областей спеціалізації у світі менеджменту та бізнесу. Перш за все саме ця сфера управління стає зосередженням чисельних зусиль компанії, які намагаються підвищити свою конкурентоспроможність та добитися зростання прибутку.

Операційний менеджмент є складним предметом у зв'язку із цілим рядом причин: область його застосування піддається швидким змінам; він охоплює велику кількість різних видів діяльності, починаючи з управління дослідженнями можливостей ринку (тобто з визначення, які види товарів та послуг повинні бути вироблені) до виробничого планування та контролю за виробничим процесом; до цього виду управління звертаються в різних видах компаній незалежно від їх розмірів та сфер діяльності, від того, виробляють вони чи ні товари та послуги.

Ефективне виробництво не створюється випадкового. Так, управління виробництвом (операціями), подібно до всіх інших різновидів функціонального менеджменту, ґрунтується на тому, що цілі компанії у сфері операційної діяльності своєчасно і чітко сформульовані, виробнича стратегія для досягнення цих цілей розроблена, а стандарти, з якими будуть зіставлятися результати поточної виробничої діяльності, визначені. Для цього потрібно мати інформацію про те, наскільки високим буде попит на продукцію компанії в майбутньому, які зміни в асортименті та якості продукції можуть знадобитися, щоб зберегти свою частку ринку, чи має підприємство необхідні ресурси для здійснення цих змін чи не має, а якщо не має - то яким чином воно може їх набути. Усі ці дії здійснюють саме операційні менеджери організації.

2. Зміст та сфери операційного менеджменту