Роль і місце прогнозування життєвого циклу в обґрунтуванні інноваційних процесів

164

Вісник СумДУ”, №10 (82)'2005

Сумський державний університет

Роль і місце прогнозування життєвого циклу в обґрунтуванні інноваційних процесів

В.Ю. Школа, асп.

У даній роботі визначено місце прогнозування життєвого циклу інноваційної продукції, розкрито та обґрунтовано провідну його роль у загальній системі прийняття рішень, що дозволяє більш тісно підійти до вирішення питання наскрізного управління інноваційним розвитком підприємства. Автором запропоновані модель циклу інноваційної діяльності суб'єкта господарювання та модель життєвого циклу трьох поколінь продукції.

Прискорення темпів розвитку НТП, глобалізація ринків та постійно зростаючий рівень конкуренції обумовлюють необхідність розроблення нової продукції та заміни вже існуючої. Такий підхід став основою конкурентної поведінки підприємств. Він забезпечує зміцнення існуючих ринкових позицій та сприяє розвитку підприємства на перспективу. В цих умовах особливо важливим стає завдання ефективного управління інноваційним процесом на підприємстві, формування стратегії управління товарною політикою підприємства та оптимального бізнес-портфеля відповідно до товарної політики підприємства. Тобто орієнтація підприємства на інноваційний шлях розвитку вимагає пошуку ефективних методів управління інноваційним процесом, виявлення ринкових тенденцій, вивчення зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на діяльність підприємства та обумовлюють певні зміни та коливання, аналізу та оптимізації товарного асортименту підприємства. Успіх такої діяльності значною мірою залежить від усвідомлення в цілому місця прогнозування у загальній системі ухвалення рішень та, зокрема, визначення ролі прогнозування життєвого циклу інноваційної продукції при плануванні заходів з інноваційного розвитку підприємства та організації всього комплексу робіт щодо розроблення й комерційної реалізації нової продукції.

Слід зазначити, що на сьогоднішній день у роботах як вітчизняних, так і зарубіжних авторів досить широко висвітлено загальнотеоретичні основи прогнозування. У той самий час питання прогнозування у маркетингу залишаються вирішеними не повною мірою. Серед авторів, які досліджували теоретико-методичні основи маркетингового прогнозування, можна виділити Дж.С. Армстронга, Р. Броді, С. Мак-Інтайра, Г. Роу, Г. Райта, С. Дибба, Л. Симкина, Дж. Бредні, С.М. Ілляшенка, В.О. Василенка, В.Г. Шматька, В.А. Карпова, В.Р. Кучеренка, С.С. Гаркавенка, В.Я. Кардаша та ін.

Однак подальшого дослідження потребує комплекс питань, пов'язаних з визначенням місця та ролі прогнозування життєвого циклу інноваційної продукції в обґрунтуванні інноваційних процесів. Практично нерозробленою залишається методологія прогнозування життєвого циклу інноваційної продукції, досі не створено єдиної методики обґрунтування вибору методів прогнозування тривалості кожного з етапів життєвого циклу інновації, починаючи з моменту генерації ідей до виходу товару з ринку, що ускладнює процес управління інноваційною діяльністю на промисловому підприємстві.

Мета даної роботи полягає у визначенні місця та ролі прогнозування життєвого циклу інноваційної продукції у загальній системі прийняття рішень. Її досягнення дозволить більш тісно підійти до вирішення питання наскрізного управління інноваційним розвитком підприємства.

Діяльності будь-якого суб'єкта господарювання можна охарактеризувати як процес досягнення цілей або, інакше кажучи, комплекс безперервних взаємопов'язаних та взаємозалежних дій. Згідно з домінуючою та поширеною на сьогоднішній день концепцією системного підходу А. Файоля [1] основними з них є функції планування, організації, мотивації та контролю, які поєднані процесами комунікації, прийняття рішень та управління. Процеси визначення цілей на перспективу, поставлення завдань та прийняття рішень для їх досягнення в умовах невизначеності є вихідним етапом діяльності будь-якого суб'єкта господарювання, який залежно від ступеня конкретизації можна розглядати як послідовність взаємопов'язаних дій щодо складання прогнозів, планів та програм. Досягнення попередньо наміченої мети здійснюється шляхом створення відповідної структури елементів, що дозволяють виконувати поставлені завдання, спираючись на запроваджену та діючу систему внутрішнього спонукання до ефективних дій, спрямованих на повну реалізацію намічених планів. Забезпечення реального досягнення поставленої мети здійснюється завдяки безперервному процесу вимірювання та оцінки фактичних результатів, отриманих за певний період, порівняння досягнутого з очікуваними результатами для проведення конкретних заходів з коригування серйозних відхилень від початкових планів у разі їх виникнення з метою попередження збитків та забезпечення фінансової стабільності підприємства, в результаті чого попередні цілі можуть бути переглянуті відповідно до ситуації. Таким чином, приймаючи результати оцінки за новий, відправний етап, розробляється новий прогноз та цикл прогнозування продовжується далі.

Слід зазначити, що діяльність за наведеним циклом не є серією дискретних етапів. У дійсності кожен з них розвивається безперервно. Враховуючи те що прогноз базується на оцінці фактичного становища підприємства, а план - на прогнозі майбутніх змін умов діяльності фірми, постійно виникає потреба контролю та аналізу основних поточних показників та прогнозування їх змін у майбутньому. Отже, прогноз повинен переглядатися відповідно до надходжень нової інформації на будь-якому з цих етапів, що, у свою чергу, вимагає відповідних змін у затверджених попередньо планах та програмах.

Таким чином, прогнозування слід розглядати як базову функцію управління та дієвий інструмент реалізації інноваційної політики. Виходячи з цього, автором запропоновано модель циклу управління суб'єкта господарювання (рис. 1), в якій чітко визначено місце і розкрито провідну роль прогнозування, а також показано зв'язок між окремими складовими всієї управлінської діяльності, які хоч і являють собою окремі процеси, однак функціонують як єдине ціле у загальній системі регулювання інноваційного розвитку.

164

Вісник СумДУ”, №10 (82)'2005

Рисунок 1 - Цикл управління промисловим підприємством

Основними цілями діяльності більшості підприємств є отримання прибутків, утримання ринкових позицій, зміцнення ринкових переваг та можливість розвитку на перспективу. Їх досягнення можливо лише за умови правильного вибору товарної політики підприємства, формуванні ідеального або оптимального бізнес-портфеля товарної продукції, який відповідає загальній меті підприємства, поглядам на співвідношення між ризиком та доходами, а також враховує основні переваги стосовно постійних або змінних прибутків, довго- або короткострокового доходу тощо.

Бізнес-портфель - це сукупність товарів і послуг, кожний елемент якої знаходиться на своїй стадії життєвого циклу та потребує або приносить різний обсяг фінансових ресурсів [2]. Необхідність портфельного асортименту продукції виходить з концепції життєвого циклу товару, запропонованої Т. Левіттом ще у 1960 р., за якою існуючі товари не завжди будуть задовольняти потреби споживачів, що в кінцевому підсумку викликає необхідність їх заміни на більш досконалі та ефективні.

Отже, життя кожної інноваційної продукції обмежене появою нових способів задоволення потреб ринку, які притаманні новим товарам і технологіям. Однак у результаті прискорення розвитку НТП, поширення та активізації інноваційної діяльності навіть найбільш успішні товари застарівають та витісняються товарами, що більш ефективно задовольняють потреби. І цей процес відбувається безперервно. Тому підприємство має працювати відразу з трьома поколіннями продукції, які послідовно змінюють один одного:

продукція, яка виходить з ринку (І покоління);

продукція, що користується високим попитом (ІІ покоління);

перспективна (ІІІ покоління).

Запропонована автором графічна інтерпретація існування трьох поколінь продукції та економічний ефект від застосування такого підходу при формуванні товарної політики підприємства показані на рис. 2. Дана модель є гіпотетичною і являє собою ідеальний варіант зміни обсягів продажу та фінансових потоків підприємства від створення та реалізації кожного покоління продукції.

Як бачимо з рис. 2, розроблення кожного нового покоління продукції починається з того моменту, коли існуючий товар з високим попитом знаходиться на етапі зростання (обсяги продажу та прибуток швидко зростають). При цьому спостерігається збалансованість між надходженням та відтоком фінансових ресурсів, що забезпечує можливість їх ефективного використання: площа фігури АBDMNO дорівнює сукупному обсягу отриманих надходжень від виробництва та реалізації продукції, що користується високим попитом, та тієї, що виходить з ринку (відповідно фігури AМNO та АBG); площа фігури AОP відповідає обсягу інвестиційних вкладень на розроблення та освоєння нового продукту; сукупний прибуток - площа фігури ABFNO. Тобто доход підприємства формується за рахунок надходжень від випуску продукції І та ІІ поколінь, що дозволяє спрямовувати кошти не лише на інвестування у проект щодо створення і розробки нової продукції, а й на розширення діяльності підприємства в інших напрямках. У той час коли продукція І покоління знаходиться на етапі виходу з ринку, а продукція ІІ покоління поступово переходить від етапу зростання до зрілості, підприємство отримує найбільший сукупний доход, що відображено кривою BDM. У той час коли на ринку представлена лише продукція ІІ покоління та поступово починає з'являтися продукція ІІІ покоління (етап виходу її на ринок - повільне зростання обсягів продажу супроводжується додатковим залученням інвестиційного капіталу), фінансова діяльність підприємства продовжує бути ефективною, хоча інтегрований рівень надходжень поступово скорочується (крива MN), досягаючи мінімального рівня, що відповідає на рисунку відрізку NO.

Отже, аналіз рис. 2 дозволяє зробити висновок, що стабільний сукупний прибуток (фігура ABFNO) забезпечується правильним розподілом зусиль та коштів на розроблення та створення нової продукції з урахуванням позицій вже існуючої продукції. Підприємство повинно постійно досліджувати ринок, вивчати потреби споживачів, аналізувати тенденції їх змін та своєчасно реагувати на них шляхом оновлення продукції. Це вимагає залучення значних обсягів інвестиційного капіталу. Тому правильне визначення бізнес-портфеля продукції дасть можливість збалансувати фінансовий потік підприємства та не допустити неефективного перерозподілу коштів.

Отже, формування товарної політики підприємства нерозривно пов'язане з його інноваційною діяльністю. У широкому розумінні інноваційна діяльність - це процес, який передбачає створення, освоєння та випуск нової продукції, впровадження та застосування якої сприяє розвитку та підвищенню ефективності функціонування підприємства.

Рисунок 2 - Модель життєвого циклу трьох поколінь інноваційної продукції

Інноваційний процес можна представити як послідовність етапів життєвого циклу інновації - від зародження ідеї до комерціалізації її матеріального втілення та згасання можливостей його комерційної реалізації. Перехід від однієї його стадії до іншої характеризується виникненням в певний момент життєвого циклу такої ситуації, яка вимагає негайного прийняття рішень щодо управління інноваційним процесом, причому за своїм складом вони суттєво відрізняються один від одного. Ці моменти (проміжки часу) відомі в економічній літературі як "критичні точки" ("точки вибору") або "вузькі місця".

В ході інноваційного процесу виділяють дві групи критичних точок відповідно до фаз життєвого циклу інноваційної продукції (рис. 3):

розроблення та створення інноваційної продукції (або точки інноваційного циклу);

комерціалізація (точки ринкового циклу інновації).

Розглянемо їх більш детально.

Рисунок 3 - Життєвий цикл інноваційної продукції

На етапі створення нового продукту існування критичних точок пов'язано з процесом прийняття рішень про подальше розроблення проекту або його закриттям, якому відповідають точки вибракування невдалих проектів. Найбільш важливими з них є:

попередній відбір кращих серед запропонованих пропозицій щодо розроблення та створення нової продукції, який здійснюється на аналітично-пошуковому етапі. При цьому визначаються найбільш важливі риси нового товару, цільовий ринок, стратегія позиціювання, проводиться попередній фінансовий аналіз, здійснюється оцінка технологічної придатності (можливість розроблення) та виробничих можливостей, ухвалюється рішення щодо доцільності подальшої реалізації проекту;

прийняття рішення про початок повномасштабного розроблення інноваційної продукції на основі повного фінансового та бізнес-аналізу, створення зразків та їх випробування у лабораторних та ринкових умовах;

ухвалення рішення щодо запуску інноваційної продукції у комерційне виробництво та початок виходу її на ринок. Крім того, на даній стадії проводиться ретроспектральний аналіз виконаних робіт, отриманих результатів з метою загальної оцінки проекту та формування висновків для подальшої інноваційної діяльності.

Наступна група критичних точок пов'язана з комерційною реалізацією інноваційної продукції і ухваленням рішення щодо вибору стратегії підприємства відповідно до кожного етапу ринкового циклу інноваційної продукції. Розглянемо специфіку перехідних моментів кожної стадії:

на стадії виведення інноваційної продукції на ринок приймається рішення щодо обсягів додаткових інвестицій на виробництво нового товару та його просування на основі вивчення ринкового попиту та прогнозування його тенденцій;

на стадії зростання продажу та стадії зрілості приймається рішення щодо підвищення якості та технічного вдосконалення продукту, а також починаються роботи з пошуку ідей та планування нової продукції, що прийде на зміну існуючій та буде більш ефективно задовольняти потреби споживачів, та ухвалюється рішення щодо початку її розроблення;

на стадії зрілості приймається рішення щодо обсягів витрат на просування та реалізацію існуючого товару та початку виведення на ринок нового;

на стадії насичення переглядаються обсяги витрат на стимулювання збуту товару ІІ покоління та просування на ринок товару ІІІ покоління;

на стадії виведення з ринку приймається рішення про зменшення обсягів витрат щодо існуючих товарів, вдосконалення характеристик та збільшення виробничих потужностей;

прийняття рішення щодо зняття продукції з виробництва.

На кожній стадії повинно ухвалюватися рішення щодо розроблення та вибору "силової" стратегії підприємства, переходу від однієї до іншої, що дозволить досягти загальної мети діяльності підприємства завдяки своєчасному реагуванню на можливі ринкові загрози.

Зазначимо, що в критичних точках проводяться оцінки правильності вибору попередніх рішень, ризику та очікуваного економічного ефекту подальшого розвитку за обраним напрямком. Існування критичних точок, вплив факторів невизначеності та ризику призводять до суттєвого збільшення терміну робіт та перевищення витрат підприємства порівняно з попередньо розрахованими. У зв'язку з цим постає необхідність правильної організації та планування життєвого циклу інноваційної продукції, постійного аналізу поточних даних та складання прогнозних показників, які відповідають певним стадіям життєвого циклу інновації, з метою своєчасного прийняття управлінських рішень, що дозволить зменшити вплив зазначених факторів. У той самий час, слід враховувати, що при переході від однієї стадії до іншої змінюється відносна цінність альтернативних прогнозів. Виходячи з цього, однією з основних задач, яка має місце в межах управління інноваційним процесом, є прогнозування характеру і стадій життєвого циклу інноваційної продукції.

Основні задачі прогнозування полягають у передбаченні заздалегідь "критичних точок" у життєвому циклі інноваційної продукції, виявленні вірогідного часу тривалості кожного з етапів життєвого циклу інноваційної продукції та визначенні його оптимального терміну. Їх вирішення дозволить передбачити заходи щодо подолання критичних ситуацій, обумовлених необхідністю прийняття рішення на певному етапі життєвого циклу, та сформувати найбільш ефективну стратегію підприємства задля реалізації та досягнення його загальної мети. Отже, загалом прогнозування дає можливість не тільки побачити майбутнє створюваного нового продукту, а й поставити мету та розробити відповідну програму дій.

У системі управління прогноз життєвого циклу інноваційної продукції забезпечує вирішення таких найважливіших завдань:

передбачити можливість появи тих чи інших результатів у майбутньому (передбачити час переходу життєвого циклу інноваційної продукції від одного етапу до іншого, визначити тривалість кожного з них тощо);

передбачити обсяг продаж інноваційної продукції;

визначити термін окупності інвестиційних капіталовкладень у розроблення та виробництво інноваційної продукції;

розрахувати обсяги необхідних інвестиційних коштів залежно від терміну створення інноваційної продукції та масштабів виробництва;

передбачити тенденції зміни попиту.

Висновки

Таким чином, автором розкрито та обґрунтовано провідну роль прогнозування у загальній системі прийняття рішень, що дозволяє більш тісно підійти до вирішення питання наскрізного управління інноваційного розвитку підприємства. Автором запропоновані модель циклу інноваційної діяльності суб'єкта господарювання та модель життєвого циклу трьох поколінь продукції. Виявлено, що прогнозування дозволяє покращити якість рішень, що приймаються, не обмежуючи при цьому кількість їх варіантів. Головне його призначення полягає в аналізі та виявленні основних закономірностей і тенденцій розвитку підприємства, передбаченні змін умов і факторів цього розвитку, створенні наукової бази для розроблення довгострокової економічної політики та прийняття ефективних рішень щодо її реалізації.

Усвідомлюючи місце і роль прогнозування життєвого циклу інноваційної продукції як складової загальної системи планування розвитку діяльності промислового підприємства, слід правильно підходити до вибору методів його здійснення з урахуванням обраного горизонту прогнозування, наявної інформаційної бази, критеріальних обмежень, існуючих та вірогідних факторів впливу тощо. Розроблення алгоритму визначення методологічної бази побудови прогнозу інноваційного розвитку на кожному етапі життєвого циклу інноваційної продукції є подальшим напрямком дослідження автора.

Summary

In this article the place of the forecasting of cycle of innovative production is determined, its leading role is revealled and motivated in the general system decision making that allows approach more closely for solution to a problem of end-to-end management innovative developments of the enterprise. The model of the cycle of innovative activity and model of the life cycle of three generations to product are offered.

Список літератури

1. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. - М.: Дело, 2002. - 704 с.

2. Маркетинг/ Под ред. М. Бейкера (серия "Бизнес-класс"). - СПб.: Питер, 2002. -1200 с.