Структурні зміни виробничих процесів
Особливості виробничого процесу, принципи його раціональної організації та основні типи. Організація структурних змін виробничих процесів при виробництві хліба на Хлібзаводі №9. Проблема керування технологічним процесом та контролем за якістю продукції.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.10.2010 |
| Размер файла | 428,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні аспекти виробничого процесу
- 1.1 Поняття виробничого процесу. Основні і допоміжні процеси
- 1.2 Принципи раціональної організації виробничого процесу
- 1.3 Організаційні типи виробництва
- Розділ 2. Організація структурних змін виробничих процесів при виробництві хліба на Хлібзаводу №9
- 2.1 Принципова організаційна структура підприємства
- 2.2 Виробничо-технологічний процес підприємства
- 2.3 Організація структурних змін виробничих процесів підприємства
- Розділ 3. Проблеми структурних змін виробничих процесів
- 3.1 Проблема керування технологічним процесом у виробництві
- 3.2 Проблема контролю за якістю продукції
- Висновок
- Список літератури
Вступ
Структурні зміни в виробничому процесі визначають необхідний обсяг виробництва продукції у плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов'язаний із планом праці і заробітної плати, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.
Виробничий процес підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.
Основним завданням структурних змін в виробничому процесі є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог: 1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів; 2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції; 3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.
Структурні зміни в виробничому процесі складаються із 2-х розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) вигляді та плану виробництва у вартісному вигляді.
В основу розробки структурних змін в виробничому процесі повинна бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.
Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.
При плануванні виробничої програми необхідно використовувати наступні матеріали:
перспективний план виробництва продукції і послуг;
прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів тощо;
державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства - якщо таке існує;
результати вивчення поточного попиту на продукцію;
договори на виробництво та постачання продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;
заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва;
заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;
дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.
Розділ 1. Теоретичні аспекти виробничого процесу
1.1 Поняття виробничого процесу. Основні і допоміжні процеси
Головну роль на підприємстві займають основні процеси виробництва, але їх нормальне функціонування можливе тільки при організації всіх допоміжних і обслуговуючих процесів.
Виробничі процеси підприємства - це дуже складний процес і тому його розподіляють на стадії, фази. Для машинобудування, наприклад, це заготівельні, оброблювані, збиральні фази. Кожна фаза складається з часткових процесів, які характеризуються визначеною закономірністю етапу виробництва продукції.
Часткові процеси розділяються на технологічні операції, які являють собою частину технологічного процесу і виконуються робочими або групою робочих на одному робочому місці при незамінних знаряддях праці і без переналадки обладнання.
Основна структурна одиниця виробничого циклу є операції, які діляться на основні - в результаті яких змінюється форма, розміри, властивості, взаємне розміщення деталей. Допоміжні - зв'язані з переміщенням предметів праці з одного робочого місця на інше, складування на складі і контроль якості. Операція - це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці без переналагоджування устаткування(Рис.1).
В залежності від рівня технічної оснащеності всі операції діляться на ручні, машинно-ручні, машинні, автоматичні, апаратні.
Виробничий процес - це сукупність взаємозв'язаних процесів праці і природних процесів, в результаті яких вихідна сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію.
В залежності від призначення продукції всі виробничі процеси діляться на:
основні
допоміжні
обслуговуючі
Основні - це технологічні процеси, які перетворюють сировину і матеріали в готову продукцію, на випуску якої спеціалізуються дане підприємство.
При їх виконанні змінюються форми і розміри праці, його внутрішня структура, вид і якісна характеристика матеріалу. До них відносять і природні процеси, які проходять під дією сил природи без участі праці людини, але під її контролем ( природна сушка деревини, застигання металу).
Допоміжні процеси - допомагають безперебійному протіканню основних виробничих процесів. Отримана таким чином продукція використовується на підприємстві для обслуговування основного виробництва.
Обслуговуючі процеси - створюють умови для успішного виконання основних і допоміжних. До них відносяться між- і внутрішньоцехові транспортні операції, обслуговування робочих місць, складські операції, контроль якості продукції.
По характеру об'єкту виробництва розрізняють прості і складні виробничі процеси.
Прості - це процеси, які складаються з послідовно виконаних операцій. Оброблені деталі обов'язково мають технологічну подібність. Складні - це процеси, які складаються з послідовно і паралельно виконаних операцій.
Основними виробничими елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмет та засоби праці.
Рис.1. Виробничий процес на виробництві
Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес - совокупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці.
За перебігом часу виробничі процеси діляться на дискретні і безперервні.
Дискретні (переривані):
від призначення
основні
допоміжні
обслуговуючі
від рівня технічної оснащеності
ручні
машинні
машинноручні
автоматичні
по характеру об'єкту виробництва
складні
прості
за перебігом часу
дискретні
безперервні
1.2 Принципи раціональної організації виробничого процесу
Раціональна організація виробничого процесу і всіх його частин складається на основі ряду принципів, а саме:
диференціація
концентрація
інтеграція
спеціалізація
паралельність
пропорційність
безперервність
ритмічність
прямолінійність
автоматичність
гнучкість
електронізація
Диференціація - це розподіл виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, переходи, прийоми.
Але необхідно мати на увазі, що ручні операції неможна піддавати надмірній диференціації, так як це приводить до надмірної стомлюваності на робочих місцях за рахунок монотонності і високої інтенсифікації їх праці. Крім того велика кількість операцій приводить до лишніх затрат на встановлення, кріплення, зняття деталей на робочому місці.
Інтеграція виробничих процесів обладнання операції виконують в комплексі - обробка, зборка, транспортування деталей, усунення відходів.
Спеціалізація - на кожному виробничому підрозілі (цех, ділянка, робоче місце) закріплена номенклатура продукції або виконання технологічних однорідних робіт для виготовлення продукції.
Підвищення ступеня однорідності виконуючих робіт створює умови для застосування спеціального обладнання, більш прогресивної технології, а це в свою чергу дозволяє підвищити продуктивність праці і знизити затрати на виробництво.
Але ціленапрямлена організація виробництва в ряді випадків потребує оволодіння суміжними робочими професіями, які визнані монотонністю праці.
Паралельність - це одночасне виконання окремих частин виробничого процесу по виготовленню виробу. Це дозволяє одночасно виконувати декілька робіт, наприклад машинна обробка деталі і контроль якості.
Пропорційність - вимагає відповідності продуктивності в одиницю часу всіх виробничих підрозділів - основних, допоміжних, обслуговуючих. Досягнення пропорційності засноване на нормах, коли продуктивність обладнання на всіх технологічних операціях пропорційна трудомісткості обробки продукції на всіх операціях. Це забезпечує безперебійний хід виробництва.
В умовах ринкових відносин, коли часто змінюється виробництво продукції підтримання пропорційності виробництва повинно бути постійним завданням. Це вирішується шляхом впровадження організаційно-технічних міроприємств, вдосконалення організаційно-технічних міроприємств, впровадження передових методів праці.
Безперервність - скорочення переривів в процесі виробництва. Це дає можливість скорочувати терміни виготовлення продукції в заданому ритмі. Ступінь безперервності - відношення тривалості технологічної частини виробництва до його повної продовжуваності.
Ритмічність - випуск продукції в рівні проміжки часу однакової кількості. Ритмічність забезпечується високою технологічною дисципліною, раціональною організацією забезпечення робочих місць, надійна робота обладнання, застосування прогресивних систем оперативного планування і управління. Вона дає змогу раціонально використовувати всі виробничі ресурси підприємства, поліпшувати фінансовий стан підприємства.
Прямолінійність - забезпечення найкоротшого шляху проходження предметів праці по всіх стадіях і операціях виробничого процесу.
Автоматичність - автоматизація виробничих процесів, яка дає можливість збільшувати випуск продукції за рахунок економії живої праці, заміна ручної праці на інтелектуальну працю операторів, наладчиків.
Ступінь автоматизації - це відношення трудомісткості робіт виконаних автоматичним способом до загальної трудоємкості робіт.
Гнучкість - мобільний перехід на випуск нової продукції. Воно забезпечує скорочення часу і затрат на переналадку обладнання. Ступінь гнучкості - кількість затраченого часу і необхідність додаткових розходів при переході на нову продукцію.
Електронізація - використання швидкодіючих машин. В результаті цього забезпечується гнучкість, підтримується ритм і рівномірність ходу виробництва. Найбільш ефективне ЕВМ з програмним забезпеченням.
Правильне використання принципів з врахуванням методів організації виробництва забезпечує скорочення тривалості виробничого процесу і підвищення його ефективності.
1.3 Організаційні типи виробництва
Особливості діяльності підприємств, специфіка конкретних технічних та організаційних рішень залежить від типу виробництва.
Тип виробництва - це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типа виробництва: одиничне, серійне, масове.
Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких не передбачається.
Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення виробів періодично випускається певними серіями і сумарний випуск може бути досить значний.
Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення однакових виробів.
Окремо виділяють дослідне виробництво, що в ньому виготовляють зразки, партії виробів для проведення дослідницьких робіт, випробувань, доопрацювання конструкції. Дослідне виробництво близьке до одиничного.
За ознаками типу виробництва можна характеризувати виробничі підрозділи: від робочого місця до підприємства взагалі. При цьому важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.
mі - кількість операцій, що їх проходить і-ий предмет на даній групі робочих місць
М - кількість робочих місць
n - кількість найменувань предметів, які обробляються по даній дільниці за місяць
Коефіцієнт закріплення операцій - це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць.
Робочі місця одиночного виробництва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування. Устаткування універсальне. Затрата часу велика на переналагоджування устаткування.
К3.0 > 40
На робочих місцях серійного виробництва виконуються роботи над обмеженою номенклатурою товару, які виконуються періодично партіями.
Є дрібносерійне 20<К3.0< 40
Середньосерійне 10<К3.0< 20
Виликосерійне 1<К3.0< 10
Робочі місця масового виробництва завжди виконують один предмет праці, одну операцію К3.0 = 1
Табл..1.1 Порівняльна характеристика типів виробництва.
|
Характеристика |
Тип виробництва |
|||
|
Одиничне |
Серійне |
Масове |
||
|
Широка номенклатура виробів |
Необмежена |
Обмежена кількістю типів |
Один тип |
|
|
Постійність виготовлення |
Не повторюється |
Періодично повторюється |
Постійно випускається |
|
|
Рівень спеціалізації робочих місць |
Різні операції К3.0 > 40 |
Обмежені операції 40>К3.0>20 |
Одна операція К3.0 = 1 |
|
|
Рівень спеціалізації устаткування |
Універсальне |
Універсальне і спеціальне |
Спеціальне |
|
|
Принципи розміщення робочих місць |
Технологічний |
Технологічний і предметний |
Предметний |
|
|
Рівень кваліфікації робочих |
Високий |
Середній, високий на автоматичних системах |
Невисокий на простих операціях, високий на автоматичних |
Найбільш ефективне масове виробництво, де легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування, неефективне одиничне виробництво.
Тому важливим є підвищення ефективності виробництва, перехід від одиничного до серійного - поточного.
Досягається: розширення ринків збуту і збільшення серій виробів, уніфікація деталей і агрегатів, запровадження групових методів обробки.
Розділ 2. Організація структурних змін виробничих процесів при виробництві хліба на Хлібзаводу №9
2.1 Основне й допоміжне виробництво
ТОВ “Хлібзавод №9” - підприємство харчовий промисловості, зв'язане з декількома хімічними заводами різних регіонів, котре займається виробленням і збутом готової продукції (хлібних виробів).
Рис 2. Організаційна структура ТОВ “Хлібзавод №9”
2.1 Принципова організаційна структура підприємства
Підрозділи і працівники підприємства, що виконують визначену функцію керування, утворять функціональну підсистему керування. Розрізняють технічну, економічну, виробничу, зовнішніх господарських зв'язків і соціальну підсистеми керування (мал. 2).
Функції керування діяльністю підприємства реалізуються підрозділами апарата керування й окремих працівників, що при цьому вступають в економічні, організаційні, соціальні, психологічні відносини один з одним.
Різноманіття функціональних зв'язків і можливих способів їхнього розподілу між підрозділами і працівниками визначає розмаїтість можливих видів організаційних структур керування. Усі ці види зводяться в основному до чотирьох типів організаційних структур:
лінійний
функціональний
лінійно-функціональний (змішаний)
матричний
Лінійний використовується в системах керування виробничими ділянками, відділами, цехами. Не розрахований на керування великим підприємством, тому що не містить у собі наукові і проектні організації, розгалужену систему зв'язків з постачальниками і споживачами.
Функціональний: характерні його риси - поглиблення функціонального поділу управлінської праці, відокремлення функцій і спеціалізація підрозділів керування. Практично не використовується, тому що порушується принцип єдності керування, знижується відповідальність виконавців.
Змішана структура найбільш застосовувана. При ній функціональні підрозділи діють на правах штабу при лінійних керівниках, допомагаючи їм у рішенні окремих управлінських задач.
Матричний тип організаційних структур керування будується шляхом сполучення традиційної лінійно-функціональної системи зі створенням тематичних проблемних груп фахівців.
Чіткий ієрархічний поділ праці і спеціалізація підрозділів апарата керування є основними напрямками розвитку організаційних структур.
2.2 Виробничо-технологічний процес підприємства
Виробничий процес - сукупність взаємозалежних процесів праці і природних процесів, у результаті яких вихідні матеріали перетворюються в готові вироби.
У залежності від характеру і масштабу продукції, що випускається, виробничі процеси можуть бути простими і складними. Продукція, виготовлена на машинобудівних підприємствах, як правило, складається з великої кількості деталей і складальних одиниць. Деталі мають різноманітні габаритні розміри, складні геометричні форми, обробляються з великою точністю, для їхнього виготовлення вимагаються різні матеріали. Усе це ускладнює виробничий процес, що поділяється на частині, і окремі частини цього складного процесу виконуються різними цехами і виробничими ділянками заводу.
Виробничий процес включає як технологічні, так і нетехнологічні процеси.
Технологічні - процеси, у результаті яких змінюються форми, розміри, властивості предметів праці.
Нетехнологічні - процеси, що не приводять до зміни цих факторів.
По масштабах виробництва однорідної продукції розрізняють процеси:
масові - при великому масштабі випуску однорідної продукції;
серійні - при широкій номенклатурі постійно повторюваних видів продукції;
індивідуальні - при постійно мінливій номенклатурі виробів, коли велика частка процесів носить унікальний характер.
Усі виробничі структури машинобудівних підприємств можна звести до наступного типам (у залежності від їхньої спеціалізації):
Заводи з повним технологічним циклом. Вони мають усі заготівельні, обробні і складальні цехи з комплексом допоміжних і обслуговуючих підрозділів
Основне і допоміжне виробництво
У залежності від того, який продукт є результатом виробництва, виробничі процеси підрозділяються на основні, допоміжні й обслуговуючі.
Центральне місце в цій сукупності займає основний виробничий процес, у результаті якого вихідна сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Наприклад, на автомобільних заводах основним процесом буде виготовлення заготівель для деталей, зборка складальних одиниць і повна зборка автомобілів.
Основний виробничий процес поділяється на три стадії: заготівельну, обробну і складальну.
Допоміжний ВП - процес виготовлення продукції, що буде використовуватися усередині підприємства. Наприклад, допоміжний процес на автомобільному підприємстві включає виготовлення інструментів, що використовуються при обробці деталей автомобілів, виготовлення запасних деталей для ремонту устаткування.
Обслуговуючий ВП - це процес праці, у результаті якого ніякої продукції не створюється. До нього відносяться транспортні, складські операції, технічний контроль і ін.
Своєчасне і якісне виконання основного ВП у значній мірі залежить від того, як налагоджене виконання допоміжних і обслуговуючих процесів, що підлеглі задачі кращого забезпечення основного ВП.
У залежності від того, який продукт є результатом виробництва, виробничі процеси підрозділяються на основні, допоміжні й обслуговуючі.
Центральне місце в цій сукупності займає основний виробничий процес, у результаті якого вихідна сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Наприклад, на хлібних заводах основним процесом буде виготовлення заготівель і повна випічка хлібних виробів.
Основний виробничий процес поділяється на три стадії: заготівельну, обробну і складальну.
Допоміжний ВП - процес виготовлення продукції, що буде використовуватися усередині підприємства. Наприклад, допоміжний процес на хлібному підприємстві включає виготовлення інструментів, що використовуються при виготовленні хлібних виробів.
Обслуговуючий ВП - це процес праці, у результаті якого ніякої продукції не створюється. До нього відносяться транспортні, складські операції, технічний контроль і ін.
Своєчасне і якісне виконання основного ВП у значній мірі залежить від того, як налагоджене виконання допоміжних і обслуговуючих процесів, що підлеглі задачі кращого забезпечення основного ВП.
Організація виробництва охоплює все ланки - від груп галузей і підгалузей народного господарства до робочого місця.
У рамках великого машинобудівного підприємства можна виділити три рівні організації виробництва:
1. Організація процесу на робочому місці складається в чіткому сполученні елементів процесу праці. Для одноверстатного робочого місця організація виробництва повинна забезпечити раціональну відповідність основних параметрів верстата, використовуваного інструмента, рівня кваліфікації робітника, особливостей використовуваних матеріалів і виконуваних робіт.
При комплексному робочому місці організація виробництва характеризується насамперед чітким проектуванням системи обслуговування, порядку завантаження (запуску) і знімання готової продукції, обґрунтуванням раціональних змін режимів експлуатації агрегату.
Внутріцехова організація виробництва забезпечує сполучення ПП, що протікають на робочих місцях, які входять в одну стадію технологічного процесу або в один приватний ПП. Організаційно така стадія виробництва може бути оформлена як ділянка або цех.
Міжцехова організація виробництва включає проведення заходів виробництво просторовому й тимчасовому сполученню великих стадій ПП. Кожна з таких стадій - досить закінчений процес.
Ґрунтуючись на змісті й напрямках організації виробництва, можна сформулювати її основні завдання:
вибір найбільш зроблених речовинних елементів ПП;
забезпечення їхнього повного використання й раціонального просторового й тимчасового сполучення;
економія живої праці;
підвищення якості продукції.
Вищою формою організації виробництва є автоматичні потокові лінії, які являють собою сукупність машин, які в певній послідовності автоматично виконують технологічні операції виробництво виготовленню продукції.
Наприклад, на Хлібзаводі №9 існує автоматична лінія для виготовлення пірожених. Вона об'єднана загальним транспортним устроєм і складається з індукційного нагрівача, горячоштампувального пресу, обрядного преса, гартівної печі, гартівного бака, відпускної печі, травильної, мийної й сушильної машини.
Економічна ефективність автоматичних потокових ліній складається в різкому підвищенні продуктивності праці і якості продукції, значному зниженні собівартості й поліпшенні інших показників, а також у полегшенні праці робітників, функції яких зводяться до керування машинами.
2.3 Організація структурних змін виробничих процесів підприємства
Виробничий процес включає, як технологічні, так і нетехнологічні процеси.
Технологічні - процеси, у результаті яких змінюються форми, розміри, властивості предметів праці.
Нетехнологічні - процеси, що не приводять до зміни цих факторів.
По масштабах виробництва однорідної продукції розрізняють процеси:
масові - при великому масштабі випуску однорідної продукції;
серійні - при широкій номенклатурі постійно повторюваних видів продукції;
індивідуальні - при постійно мінливій номенклатурі виробів, коли більша частка процесів носить унікальний характер.
Всі виробничі структури хлібних підприємств можна звести до наступних типів (залежно від їхньої спеціалізації):
Заводи з повним технологічним циклом. Вони мають всі заготівельні, обробні й складальні цехи з комплексом допоміжних й обслуговуючих підрозділів (Хлібзавод №9, Хлібзавод №8).
Заводи з неповним технологічним циклом. До них ставляться заводи, що одержують заготівлі в порядку кооперування від інших заводів або посередників.
Заводи (складальні), що випускають машини тільки з деталей, виготовлених іншими підприємствами, наприклад автоскладальні заводи.
Заводи, що спеціалізуються на виробництві заготівель певного виду. Вони мають технологічну спеціалізацію (завод “ Хлібзавод №8”).
Заводи подетальної спеціалізації, що провадять окремі групи деталей або окремі деталі (завод шарикопідшипників).
Підрозділи й працівники підприємства, що виконують певну функцію керування, утворять функціональну підсистему керування. Розрізняють технічних, економічних, виробничу, зовнішніх господарських зв'язків і соціальну підсистеми керування.
Функції керування діяльністю підприємства реалізуються підрозділами апарата керування й окремих працівників, які при цьому вступають в економічні, організаційні, соціальні, психологічні відносини один з одним.
Різноманіття функціональних зв'язків і можливих способів їхнього розподілу між підрозділами й працівниками визначає розмаїтість можливих видів організаційних структур керування. Всі ці види зводяться в основному до чотирьох типів організаційних структур:
лінійний
функціональний
лінійно-функціональний (змішаний)
матричний
Лінійний використається в системах керування виробничими ділянками, відділами, цехами. Не розрахований на керування більшим підприємством, тому що не містить у собі наукові й проектні організації, розгалужену систему зв'язків з постачальниками й споживачами.
Функціональний: характерні його риси - поглиблення функціонального поділу управлінської праці, відокремлення функцій і спеціалізація підрозділів керування. Практично не використається, тому що порушується принцип єдності керування, знижується відповідальність виконавців.
Змішана структура найбільш застосовувана. При ній функціональні підрозділи діють на правах штабу при лінійних керівниках, допомагаючи їм у рішенні окремих управлінських завдань. (Хлібзавод №8)
Матричний тип організаційних структур керування будується шляхом сполучення традиційної лінійно-функціональної системи зі створенням тематичних проблемних груп фахівців. (Використається на Хлібзаводі №8).
Чіткий ієрархічний поділ праці й спеціалізація підрозділів апарата керування є основними напрямками розвитку організаційних структур.
Розділ 3. Проблеми структурних змін виробничих процесів
3.1 Проблема керування технологічним процесом у виробництві
Керування технологічним процесом залежить від конкретної структури певного підприємства. А також від способу побудови функціональної системи підприємства.
При централізованому способі всі функції керування сконцентровані у функціональних відділах керування підприємства.
У цехах і на ділянках залишені тільки лінійні керівники. Для наближення функціонального апарата до виробництва частина цього апарата може бути розміщена на території цехів, які вона безпосередньо обслуговує. Але працівники цієї частини підкоряються начальникові загального функціонального відділу підприємства. Централізована система виправдує себе при невеликих обсягах виробництва, хоча вона й широко застосовувалася в минулому на всіх підприємствах в “застійні” часи.
При децентралізованому способі всі функції обслуговування передаються цехам. Кожен цех перетворюється в замкнутий виробничий підрозділ.
Найбільш ефективний змішаний спосіб, що одержав найбільше застосування на більшості підприємств. При цьому питання, які можуть більш оперативно й краще вирішити цех або господарське бюро, передаються в їхнє ведення, а методичне керівництво функціональними підрозділами й контроль за якістю продукції виконують функціональні відділи апарата керування підприємством.
Тому що основна частина виробничого процесу проходить безпосередньо в цеху, він має свій апарат керування технологічним процесом. На чолі цеху коштує начальник, призначуваний із числа досвідчених, висококваліфікованих працівників і підкоряється директорові підприємства. Він організує працю всього колективу, проводить заходу виробництво механізації й автоматизації виробничого процесу, виробництво впровадженню нової техніки, здійснює міри виробництво охороні праці.
Для рішення конкретних техніко-економічних завдань у великому цеху створюються:
технічне бюро, що займається вдосконалюванням технологічних процесів виробництва, наданням допомоги ділянкам при освоєнні технологічних процесів і контролем технологічної дисципліни;
виробничо-диспетчерське бюро, що здійснює оперативно-виробниче планування й керування виробничим процесом;
група механіка цеху, що забезпечує догляд за встаткуванням і його ремонт.
Найважливішою ланкою виробничої структури цеху є виробнича ділянка, на чолі якого коштує майстер. Майстер - безпосередній організатор процесу виробництва у своєму підрозділі. Він має право: приймати на роботу й провадити розміщення робітників на ділянці, виробництво узгодженню з начальником цеху звільняти зайвих робітників; привласнювати тарифні розряди робітником; преміювати й штрафувати робітників.
Користуючись цими правами, майстер зобов'язаний: забезпечувати виконання робіт і завдань, що коштують перед ділянкою; попереджати шлюб у виробництві; забезпечувати ощадливе використання сировини й матеріалів; забезпечити строге виконання техніки безпеки й охорони праці.
Повсюдне використання АСУ спрощує процес керування. Основа АСУ - інтегрована обробка виробничо-економічної інформації, що охоплює рішення завдань прогнозування, планування й керування виробництвом з використанням сучасних коштів.
АСУ вирішують три завдання:
оперативне планування й керування всіх цехів заводу;
техніко-економічне планування й матеріально-технічне постачання;
облік руху товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, розрахунків з постачальниками, касових і банківських операцій.
Діючі АСУ безумовно довели свою виняткову економічну ефективність.
3.2 Проблема контролю за якістю продукції
Якість продукції - це сукупність властивостей, що визначають її придатність задовольняти потреби відповідно до її призначення.
Конкретно для машинобудівного виробництва якість його продукції характеризується тими властивостями, які визначають її експлуатаційну придатність і проявляються в процесі використання.
Такі показники якості, як продуктивність, надійність і безаварійність або безвідмовність роботи, термін служби, зручність керування, зовнішній вигляд й обробка, є загальними для всіх машин і механізмів.
Якість виробу оцінюється відносно, тобто шляхом зіставлення його з іншим виробом, що має оптимальні показники якості, які фіксуються в Дст.
Існують наступні показники якості продукції: призначення (швидкість, потужність); надійності; ергономічні; естетічні; технологічні; транспортабельні; стандартизації й уніфікації; патентно-правові; екологічні й безпеки.
Види контролю діляться:
залежно від місця проведення: стаціонарний і летучий;
візуального, геометричного, лабораторний, випробування;
залежно від кількісного охоплення: суцільний і вибірковий;
залежно від моменту проведення: вхідний, проміжний і вихідний.
Технічний контроль - це перевірка відповідності продукції або процесу, від якого залежить якість продукції, установленим технічним вимогам. У машинобудуванні він являє собою сукупність контрольних операцій на всіх стадіях виробництва.
Основним завданням технологічного контролю є своєчасне одержання повної й достовірної інформації про якість продукції й стан технологічного процесу з метою попередження неполадок і відхилень, які можуть привести до порушень вимог Дст. Технічний контроль покликаний забезпечувати стабільність виробничого процесу, тобто стійку повторюваність кожної операції в передбачених технологічних режимах, нормах й умовах.
Об'єкти ТК: вступники матеріали, п/ф на різних стадіях виготовлення, готова продукція, засоби виробництва, технологічні процеси й режими, загальна культура виробництва.
Функції ТК: контроль за якістю й комплектністю виробів, що випускають, облік й аналіз повернень готової продукції, дефектів, шлюбу, рекламацій, попередження шлюбу й дефектів у виробництві.
Виконавці контрольних операцій: представники головного металурга, технолога, енергетика, механіка, а так само ОТК і виробничий матеріал.
Функції ОТК:
забезпечує розвиток й удосконалювання системи технічного контролю;
здійснює остаточну технічну перевірку й випробування готової продукції; оформляє й пред'являє її до здачі замовникові;
виконує інспекторський нагляд і вибіркові перевірки готової продукції й виробничого процесу;
здійснює контроль за збереженням єдності мір і станом вимірювальних коштів;
організує оперативно-технічний облік й аналізує шлюб, дефекти й повернення готової продукції.
ОТК незалежний від служб підприємства в питаннях визначення якості готової продукції й підлеглий директорові підприємства. Він самостійно проводить остаточне приймання готової продукції, приймально-здавальні випробування, контролює закінчену продукцію цехів.
Операції ОТК є невід'ємною частиною технологічного процесу. Вони розробляються відділом головного технолога, узгодживаються з ОТК і фіксуються в технологічних картах.
Висновок
У літературі, що охоплює в основному останні роки, досить повно освячені питання теорії результативності, ефективності й продуктивності організації. Пропозиції, що приводяться, по даній темі спрямовані на пошук раціональних шляхів використання трудових, технологічних та інших ресурсів.
У ринкових відносинах між процесами виробництва продукції і використання трудових ресурсів, робочої сили, персоналу підприємства існує така ж рівновага, як між попитом та пропозицією, витратами і результатами, доходами підприємства і рівнем життя працівників. Усяка діяльність персоналу підприємства повною мірою повинна відповідати існуючому механізму ринкових трудових відносин у сучасному виробництві і забезпечувати високий ріст продуктивності підприємства.
У всіх економічних системах головною продуктивною силою є людина, персонал організації. Своєю працею вона створює матеріальні і духовні цінності. Чим вище людський капітал у будь-якій організації чи фірмі, тим краще вона працює. Люди, персонал служать на підприємстві одночасно економічними ресурсами й основними факторами виробництва. Без взаємодії людей, працівників немає ні виробництва, ні споживання, ні ринку.
Дослідивши питання аналізу та планування продуктивності на підприємстві можна зробити наступні висновки:
1. Підйом вітчизняної економіки, підвищення продуктивності на підприємстві і якості життя громадян припускають ефективне використання усіх видів виробничих ресурсів, і в першу чергу робочої сили;
2. Для аналітичної оцінки ефективності виробництва необхідно значно розширити систему застосовуваних показників. Приміром, при аналізі витрат ресурсів, робочого часу і рівня зайнятості на виробництві можна рекомендувати такі розрахункові показники, як фондоємність, трудоємкість, коефіцієнти використання робочого часу, нерегламентованих утрат часу, зайнятості робітника, завантаження устаткування, можливого підвищення продуктивності й ін.
3. Чим вище ступінь завантаженості технологічного обладнання, зайнятості персоналу, тим вище ефективність використання робочої сили, засобів виробництва і предметів праці, краще показники оборотності економічних ресурсів, обсягу продажів товарів і т.д. З цього випливає, що від ступеня завантаження обладнання і зайнятості персоналу самим безпосереднім образом залежить рівень продуктивності на кожнім підприємстві.
4. Особливе місце займають показники нормативної завантаженості при виконанні різних видів робіт. Їхнє порівняння з фактичною виробничою потужністю дозволяє досить об'єктивно оцінити, де витрати ресурсів і праці, зв'язані з його умовами, інтенсивністю і продуктивністю, повинні бути компенсовані.
Список літератури
1. Воєводін С.А Економічний механізм керування промисловим виробництвом. - Київ: Вища школа, 2001.-159с.;
2. Генкин Б.М. Экономика и социология труда. М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999;
3. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи,2000
4. Глущенко В.В. Менеджмент. Системные основы. М. 2001
5. Грейсон Дж.К.Мл., О'Делл К.«Американский менеджмент на пороге ХХI века». М.: Экономика, 1998;
6. Грещак М.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник - К.: КНЕУ, 2001. - 228с.;
7. Гуменюк Н.Д. і ін. Економічні методи керування і прискорення розвитку виробництва. - Київ Техніка, 1999. -192с.;
8. Ермолович Л.Л. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. Мн.: БГЭУ, 2001;
9. Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия. М.: ИНФРА-М, 2003;
10. Кашин В.П., Ионов В.Я. Хозяйственный механизм и эффективность промышленного производства. - М.: Наука, 1997. - 367 с.
11. Лисенко Ю., Єгоров П. Організаційно - економічний механізм управління підприємством // Економіка України - 1997. -№1 - с.86.
12. Мескон М., Амберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. М.: Дело, 2000
13. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємства. - Львів: Оксарт, 1996.-416 с.
14. Романова Л.Е. Анализ хозяйственной деятельности: учебное пособие. Тула: ТулГу, 1997;
15. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Мн.: Новое знание, 2001;
16. Управление организацией: Учебник/Под ред. А.Г.Поршнева, З.П.Румянцевой, Н.А.Соломатина. - М.: Инфа-М, 1998
17. Фінанси підприємств. Підручник /за ред. А.М.Подерьогіна. - К.: КНЕУ, 2001;
18. «Экономика промышленности» в трех томах / под редакцией А.И. Барановского, Н.Н. Кожевникова, Н.В. Пирадовой, Том 1 «Общие вопросы экономики» - Москва: издательство МЭИ, 2002.
19. «Экономика предприятия» / под редакцией В.Я. Хрипача - Минск: НПЖ «Финансы, учет, аудит», 2000.
20. «Экономика предприятия» / под редакцией О.И. Волкова - Москва: «Инфра-М», 1998.
21. «Экономика предприятия» / под редакцией В.Я. Горфинкеля, Е.М. Купрякова - Москва: «Банки и биржи», издательское объединение «Юнити», 2003
Подобные документы
Характерні риси розвитку соціально-економічних систем. Основні принципи організації виробничого процесу. Формування виробничої структури підприємства. Організація трудових процесів і значення нормування праці. Основи оперативного керування виробництвом.
лекция [90,5 K], добавлен 03.07.2009Керування якістю, як основа підвищення конкурентноздатності продукції. Концепція й ідеологія загального керування якістю. Практичні підходи до керування якістю. Організація контролю якості на підприємстві. Розробка механізму попередження браку продукції.
дипломная работа [446,8 K], добавлен 15.06.2009Рівень організації використання виробничих потужностей. Розчленовування виробничого процесу на операції. Безперервність виробничого процесу. Розрахунок часових параметрів подій та робіт сітьової моделі. Організаційно-технічні особливості потокових ліній.
курсовая работа [183,6 K], добавлен 04.12.2010Закони організації виробничих процесів в просторі і часі. Опис принципової організаційної структури підприємства. Особливості міжособової комунікації, комунікаційних мереж і стилів. Моделі ухвалення рішень в організації. Поняття і типи конфліктів.
контрольная работа [28,3 K], добавлен 23.10.2010Системний підхід в розробці принципів управління якістю організації. Стандарти ІСО в системі управління якістю виробничих процесів. Документація системи менеджменту якості. Менеджмент ресурсів. Якість та управління організацією. Економічна ефективність ро
дипломная работа [199,7 K], добавлен 20.06.2004Основні поняття та показники якості, напрямки її підвищення. Принципи та головні етапи побудування системи управління якістю. Операційний процес: сутність, структура та принципи організації в часі. Типи операційних процесів, їх характеристика та зміст.
презентация [225,9 K], добавлен 04.12.2013Аналіз виробничого потенціалу промислового підприємства. Можливості комбінації факторів виробництва при даній кількості продукції. Вартість продукції в умовах зміни його масштабів, фактори, що впливають на величину і використання виробничих потужностей.
курсовая работа [262,8 K], добавлен 16.06.2014Зміна елементів процесу організації. Зовнішні чинники необхідності змін: глобалізація ринку, інформаційні технології та комп'ютеризація, зміни на ринку робочої сили. Модель процесу організаційних змін. Типові організаційні задачі керування змінами.
реферат [24,0 K], добавлен 19.10.2010Транспортний фактор як визначальна, рушійна сила виробництва продукції. Місце транспорту в операційному менеджменті. Удосконалення транспортного забезпечення операційних процесів. Енергозаощадження на транспорті. Управління якістю транспортного процесу.
лекция [95,8 K], добавлен 04.09.2008Особливості вдосконалення трудових процесів за рахунок раціонального обслуговування робочих місць. Характеристика організаційної структури ВАТ "Електротермометрія", визначення шляхів підвищення продуктивності праці і економії виробничих потужностей.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 19.11.2010
