Інформація, як матеріальний елемент в системі управління

1. Поняття про ентропію, природа виникнення та засоби зниження її рівня

Ентропія, взагалі кажучи, є міра хаотичності, невпорядкованості, бесструктурності у фізиці і інформатиці. Чим більш хаотична, неорганізованна система, тим більше у неї ентропія. Чим більш система структурована, «добре побудована», тим ентропія менша. У всесвіті процеси протікають таким чином, що ентропія будь-якої замкнутої системи зростає (не убиває), - структурність зникає, хаотичність наростає (так званий Другий закон термодинаміки). Класичний приклад: протікання будь-якого життєвого процесу - від здоров'я, сили, бадьорості до старіння, дряхлінню, смерті, розпаду. Застосування всих цих понять до життя соціуму носить, швидше, фігуральний характер, хоча якісь ознаки існування саме соціальної ентропії безумовно спостерігаються: виникнення, розквіт і подальший неминучий розпад держав, імперій і цілих цивілізацій - очевидні тому приклади.

Використання поняття соціальної ентропії, заздалегідь відбувається при ілюструванні події, пов'язаних з втратою структурності соціальних систем і із зростанням елементів хаотичності і дезорганізації в них - революції і бунти («безглузді і нещадні»), з одного боку, і загнивання соціальних структур, виникнення застою, зупинка розвитку, - з іншою. Але, скільки-небудь строгого визначення соціальної ентропії, не існує. Так само, як і поняття соціальної негентропії (яка у фізиці є величина, зворотна ентропії) [5].

Вперше поняття ентропія і інформація зв'язав К.Шеннон в 1948. З його подачі ентропія стала використовуватися як міра корисної інформації в процесах передачі сигналів по дротах. Слід підкреслити, що під інформацією Шенон розумів сигнали потрібні, корисні для одержувача. Некорисні сигнали, з точки зору Шенона, це шум, перешкоди. К.Шеннон і його послідовники стояли на позиціях функціоналістів. Якщо сигнал на виході каналу зв'язку є точною копією сигналу на вході то, з точки зору теорії інформації, це означає відсутність ентропії.

Відсутність шуму означає максимум інформації. Взаємозв'язок ентропії і інформації знайшло віддзеркалення у формулі:

H + Y = 1,

де Н - ентропія, Y - інформація.

Цей висновок кількісно був обгрунтований Бріллюеном.

Для розрахунку ентропії Шенон запропонував рівняння, що нагадує класичне вираження ентропії, знайдене Больцманом. Ентропія Hr(S) (за основою r) джерела інформації S обчислюється за формулою:

де pi -- ймовірність отримання символу si, q -- кількість символів в алфавіті.

Назвавши свою функцію ентропією, Шенон, проте, застерігав послідовників від надмірного розширення сфери застосування цього поняття. Найчастіше за основу вибирається число 2. В такому випадку інформаційна ентропія співпадає з числом бітів, яким можна закодувати інформацію. Наприклад, якщо однакова ймовірність запису в комірці пам'яті одиниці або нуля (ці дві цифри складають алфавіт), тоді:

.

Тобто інформаційна ентропія такої комірки дорівнює 1.

Сенс інформації Шенона зводиться до достовірної відмінності одного сигналу від іншого. Наприклад, відмінності сигналу на вході каналу від сигналу на виході. Безперечно для теорії зв'язку метод оцінки достовірності сигналу, запропонований Шеноном, зіграв велику роль. Відомий фізик Луї де Бройль назвав ентропію Шенона найбільш важливою ідеєю кібернетики. Схожість S і Н в тому, що прагнення до равновероятності (однорідності) станів системи збільшує обидві ентропії. Але в ентропії Больцмана немає верхньої межі S. Чим більше W, тим вище S. В Шенона Hmax = 1 [7].

2. Види інформації. Способи збору, передачі, обробки та зберігання інформації

Інформація - абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

- роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення;

- представлення, поняття;

- ознайомлення, просвіта.

Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками:

1. За способом сприйняття. Для людини інформація поділяється на види залежно від типу рецепторів, що сприймають її.

- візуальна -- сприймається органами зору.

- аудіальна -- сприймається органами слуху.

- тактильна -- сприймається тактильними рецепторами.

- нюхова -- сприймається нюховими рецепторами.

- смакова -- сприймається смаковими рецепторами.

- зорова -- сприймаєтся лище візуально.

2. За формою подання інформація поділяється на наступні види.

- текстова -- що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови.

- числова -- у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії.

- графічна -- у вигляді зображень, подій, предметів, графіків.

- звукова -- усна або у вигляді запису передача лексем мови аудіальним шляхом [1].

3. За призначенням

- масова -- містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшої частини соціуму.

- спеціальна -- містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація.

- особиста -- набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

На основі аналізу різних психологічних концепцій структури особистості можна виділити відповідність між функціональними механізмами психіки (здійснюючими процеси сприйняття, мислення, пам'яті і т.д.) і процесами збору, збереження, переробки й управління інформацією. Т.Б. Захарова виділила наступні загальні види інформаційної діяльності:

- пошук інформації;

- представлення інформації;

- передача інформації;

- обробка інформації;

- перетворення;

- збереження;

- систематизація, класифікація;

- використання інформації.

Отже, до способів збору інформації з огляду на специфіку інформації в менеджменті можна віднести: пошук, дослідження, опит, анкетування тощо. Передача, обробка та зберігання інформації в сучасних умовах відбувається або за допомогою сучасних комп'ютерних та телекомунікаційних технологій, або за допомогою перевіреного засобу за допомогою паперових носіїв [4].

3. Комунікації

Предметом праці в управлінні організацією завжди виступає управлінська інформація.

Термін комунікація походить від латинського слова «communis», що в перекладі на українську мову означає «загальне», тобто той, хто передає інформацію, хоче встановити «загальність» з тим, хто її отримує.

Комунікації - це обмін інформацією за допомогою слів, літер, символів, жестів, за допомогою яких менеджер отримує інформацію для прийняття ефективних рішень і доведення їх до виконавців.

Основна роль комунікацій у поєднанні всіх функцій менеджменту, в досягненні бажаної поведінки окремих осіб чи колективу в організації.

Як стверджують більшість економістів світу, керівник будь-якої організації витрачає на комунікації від 50 до 90 відсотків свого часу тому, що у процесі передачі інформації виникають різні перешкоди, такі як спотворення, непорозуміння, уповільнення, ігнорування тощо.

Із-за недосконалих комунікацій деякі менеджери не досягають бажаних результатів, незважаючи на свою компетентність, технологічну освіченість і добрі наміри. Вони стають безпорадними, і доручена робота не виконується, оскільки вказівки передаються неправильні [3].

Метою комунікацій є розуміння і осмислення переданої інформації. Часто інформація при передаванні може бути спотворена, що спричиняє неправильне розуміння її і, як наслідок, прийняття неправильного рішення. Тому ефективними є такі комунікації, за яких отримане повідомлення якомога ближче за значенням до первинного. Однак це ще не означає, що зміст повідомлення має однакове значення для всіх учасників комунікаційного процесу.

З огляду на це розрізняють поняття «дані» та «інформація».

Дані -- неопрацьовані цифри і фанти, що відображають окремі аспекти стану керованої та керуючої систем і зовнішнього середовища.

Основними групами комунікацій є усна, письмова та візуальна інформація.

Усна інформація - це інформація, передана словом.

Письмова інформація - це інформація, передана на листку паперу.

Візуальна інформація - це інформація, що передається жестами.

Основними видами комунікацій є: інформативна, експресивна, переконуюча, соціально-ритуальна, паралінгвістична інформація.

Інформативна інформація - це інформація, яка носить інформативний характер.

Експресивна інформація - це інформація, яка передається з силою почуттів, переживань тощо.

Переконуюча інформація - це інформація, яка передається із захопленням.

Соціально-ритуальна інформація - це інформація, яка обов'язково відповідає нормам звичаїв соціально-культурної поведінки країн, регіонів, організацій тощо.

Паралінгвістична інформація - це інформація, яка передається за допомогою міміки, рухів, поз тощо.

Основними формами комунікацій є офіційна або неофіційна інформація.

Офіційна інформація - це інформація, що передається формальними каналами за допомогою наказів, розпоряджень тощо.

Неофіційна інформація - це інформація, яка передається неформальними каналами за допомогою чуток, пліток тощо.

Процес комунікацій - це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей.

Комунікація не обмежується простим передаванням. Вона має здійснюватися так, щоб надіслана інформація мотивувала дії того, кому вона адресована. А це можливо за умов, коли обидві сторони впевнені в тому, що рішення і відповідні дії на основі даної інформації змінять ситуацію на краще. Тому інформація повинна бути достовірною, своєчасною, повною і релевантною (тобто прямо чи опосередковано стосуватися об'єкта управління).

Вимоги до інформації неоднакові на різних стадіях процесу управління. Так, при визначенні цілей велике значення мають обсяг інформації, наукова і технічна її новизна, повнота. При оцінюванні ситуації -- важлива структура інформації, що дає змогу використати системний підхід для аналізу ситуації. При розробленні управлінських рішень -- її своєчасність, повнота, можливість автоматизованого оброблення тощо.

Ефективність комунікацій залежить від якісного передавання керівником ідей та управлінської інформації і правильного сприйняття їх підлеглими [3].

Злагоджену роботу організації забезпечує чітко організований комунікаційний процес.

Комунікаційний процес -- процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються й осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї.

Елементами комунікаційного процесу є:

- відправник -- особа, яка збирає і передає інформацію, генерує ідеї;

- повідомлення -- осмислена ідея, закодована певним чином для адресата;

- канал -- засіб передавання інформації;

- отримувач -- особа, група осіб, яким призначена інформація;

- зворотний зв'язок -- інформація відправнику про те, наскільки правильно інтерпретовано його вихідне послання.

У теорії управління дослідженню комунікаційного процесу приділяється значна увага. На початку побутувало уявлення про комунікаційний процес як просте «конвеєрне» передавання інформації. Комунікацію розглядали як односторонню дію.

Під впливом надбань гуманістичного напряму теорії управління прийшло розуміння того, що на сприйняття інформації отримувачем впливають багато чинників, які залежать від його особистісних характеристик (рівень знань, емоційно-психологічний стан, вік) і від стану середовища передавання інформації (організаційні, технічні перешкоди тощо). Тому відправник мусить впевнитись у тому, що повідомлення сприйнято й осмислено адресатом саме так, як передбачалося. Для цього потрібен зворотний зв'язок, за якого відправник інформації та її отримувач міняються комунікативними ролями. Зворотний зв'язок мінімізує спотворення інформації «шумом» (неуважність співрозмовника, наявність інших джерел інформації, поганий технічний стан каналів зв'язку, специфіка стосунків «керівник-- підлеглий» тощо). У даному разі комунікаційний процес розглядається як взаємодія його учасників щодо інформації, якою вони обмінюються [4].

Комунікаційний процес здійснюється в кілька етапів:

- зародження ідеї;

- кодування інформації і вибір каналу передавання;

- передавання ідеї;

- декодування (розшифровування символів відправника мовою отримувача);

- здійснення зворотного зв'язку (відправник і отримувач міняються комунікаційними ролями).

4. Роль інформації в ринкових умовах

В сучасних умовах надзвичайно динамічного середовища інформація відіграє все більш важливу роль як ресурс, і як товар, стає все більш релевантною у якості вхідного фактору виробництва. Мануєль Кастельс називає інформацію сировиною, яка характеризує нову «інформаційно-технологічну парадигму». «Інформація перетворюється на стратегічний ресурс, від якого залежить конкурентноздатність всіх підприємств», - наголошує Мілан Желени. А Е. Філіп і В. Томас порівнюють інформацію з «клеєм, що тримає структуру бізнесу», та «скріплює ланцюжки вартості і ланцюжки поставок». Темі дослідження впливу бізнес-інформації на діяльність підприємств присвячено багато наукових праць, метою яких є необхідність переосмислення компанії і її діяльності в термінах інформації і знань [4].

У останні десятиріччя істотно зріс обсяг доступної компаніям інформації, а з впровадженням нових комунікаційних технологій швидкість доступу до інформаційних джерел, якими є газети, журнали, бібліотеки, державні установи, торгові асоціації, служби бізнес-інформаії тощо, збільшилась у багато разів.

Найбільш суттєвим за визначенням науковців є внесок інформації у створення конкурентної переваги підприємств. Основним засобом підвищення конкурентоспроможності сучасних компаній стає широке застосування комп'ютерів та інформаційних систем, яке, за Міланом Желени, забезпечує підприємству сім основних переваг:

1) покращення і розширення обслуговування клієнтів;

2) підвищення рівня ефективності завдяки економії часу офісних працівників;

3) збільшення можливості навантаження та пропускної здатності;

4) підвищення точності інформації, і, як наслідок, рост престижу фірми і скорочення збитків, обумовлених помилками;

5) забезпечення необхідною інформацією у визначений час конкретних осіб завдяки можливості організації запиту та наявності інтерактивного режиму;

6) отримання керівництвом важливої інформації для планування, управління і прийняття рішень;

7) збільшення прибутку бізнесу.

Результативність діяльності сучасних економічних суб'єктів залежить від їх здатності генерувати, оброблювати і ефективно використовувати інформацію, процес управління якою визначається як отримання своєчасної, точної і необхідної інформації і передача її працівникам всіх рівнів. Останнім часом процес управління інформацією став складнішим для підприємства і вимагає від менеджерів все більше часу і застосування спеціальних навичок методологічного і технічного характеру. Найважливішою серед них вважається здатність управляти інформацією так, щоб отримувати від неї користь і мінімізувати збитки [4].

В управлінській діяльності в контексті прийняття управлінських рішень «інформація» часто класифікується як «дані», «інформація» та «знання». Однак, розуміння цих понять не є ідентичним. Дані фактично є необробленим вхідним матеріалом інформаційної системи, послідовне перетворення яких (в системі) дає інформацію користувачу. Інформація - це цілеспрямовано оброблена сукупність даних. А знання - є «цілеспрямована координація дій» на основі отриманих даних і інформації.

М. Желени визначає такі основні чотири цілі використання підприємствами інформації:

- задля створення можливості функціонувати, або для росту прибутку і розширення ринків;

- з метою зниження ризику і зменшення невизначеності;

- для отримання влади і засобів впливу на інших;

- задля контролю і оцінки продуктивності і ефективності власного підприємства.

Найважливішою серед цих ролей є зниження ризику, особливо при прийнятті управлінських рішень. Відповідно, чим більше інформації є у компанії, тим меншим буде рівень ризику у її наступних діях. Інформація дозволяє компаніям діяти першими, а за умови, що компанія має більш надійне знання, ніж у конкурентів, інформація надасть їм більш високий шанс завоювати ринок.

Проте на практиці ризик у прийнятті рішень пов'язаний найчастіше із значним обсягом непотрібної інформації, яка надається керівнику. Це вимагає розв'язання проблеми ефективного вибору інформації за допомогою високоточних методик її збору. Крім того, ефективне використання інформації передбачає певну обізнаність менеджерів підприємства у механізмах «трансформації» інформації у знання. Сучасним доробком вважається дисципліна «управління знаннями», яка є більш широким поняттям, ніж управління інформацією і включає такі розділи, як ідентифікація знання, управління знаннями, розвиток і використання знань.

Очевидно, що успіх підприємств у майбутньому залежатиме від правильного розуміння понять «інформація» і «знання», їх взаємозв'язку та ролі для управлінської діяльності.

5. Інформатика та обчислювальна техніка

Як встановлено, в системі автоматизованого збирання й обробки інформації важливу роль виконує безпаперова інформаційна технологія.

Безпаперова інформаційна технологія -- це така технологія автоматизованого збирання та обробки, зберігання й видачі інформації, при якій можна своєчасно (у ритмі виробництва) і в повному обсязі (в інформаційному плані) забезпечувати (тобто інформувати) єдиною вірогідною та об'єктивно необхідною, зібраною з одного джерела інформацією всіх користувачів (від робітника до директора) з видаванням її на екрані ПЕОМ, тобто без паперу. При цьому така вірогідна інформація може використовуватися не лише менеджерами при виробленні та прийнятті управлінських рішень, а й фахівцями для бухгалтерського обліку, складання зведеної бухгалтерської та статистичної звітності, аналізу виробничо-господарської та іншої діяльності і т. ін.

Передумовою організації безпаперової інформаційної технології для збирання первинної інформації в ритмі виробництва й забезпечення релевантною інформацією користувачів у такому ж ритмі є наявність комплексів АРМ (технічних працівників, фахівців і менеджерів усіх рівнів), які об'єднанні мережею, а також відповідного програмного забезпечення. Інформаційну базу в цьому разі складає розподілена база даних з централізованою ПЕОМ (сервер), у якій містяться, крім основних, масиви бібліотеки описаних форм первинних (BIBFORP) і вихідних (BIBFORV) документів, типових листів-заготовок текстів (BIBTEX), а також регламентуючої інформації (REGLAMI).

Створення раціональних технологічних процесів у цих умовах сприятиме ефективному функціонуванню системи в цілому. Крім того, важливе значення має психологічна, теоретична та практична підготовка користувачів, які діятимуть в умовах функціонування безпаперової технології. Це -- і подолання психологічного бар'єра користувачів, уміння користуватися ПЕОМ як АРМ і одержаною на екрані вихідною інформацією, а також вести діалог з ПЕОМ, консультантами тощо.

Зазначимо також, що безпаперова технологія може успішно діяти лише за наявності правової основи на такі процеси в обліку, звітності й управлінні в цілому.

Застосування безпаперової технології стало можливим завдяки тому, що, з одного боку, з'явилися високоефективні ПЕОМ (які використовуються як АРМ користувачів), об'єднані в локальні мережі, а з іншого -- було створено розподілені бази даних. Крім того, наближення зазначених технічних засобів до місць, де виникає та використовується масова інформація, створює умови, за яких можна лише один раз зафіксовувати на машинному носії вірогідну первинну інформацію негайно після того, як виконана та чи та виробнича або господарська операція, а потім завдяки запису цієї інформації в розподілену базу даних усі користувачі можуть за потребою оперувати нею (разом з нормативно-плановою, довідковою та іншою умовно-постійною інформацією, занесеною завчасно до бази даних) як єдиною.

Збирання та надавання інформації при безпаперовій технології, в основу якої покладено діалог, -- це не що інше як обмін показниками чи відомостями між користувачем і ПЕОМ, який не потребує значних інтелектуальних зусиль користувача, оскільки забезпечується, з одного боку, механізмом «меню» (підказкою), яка виводиться на екран, а з іншого -- використанням загальної і функціональної клавіатури ПЕОМ, непроцедурних мов високого рівня, наявністю систем, які навчають або допомагають користувачам тощо.

З огляду на поширену практику обов'язкового документування первинної інформації при безпаперовій технології передбачається також і паралельне формування первинного документа на папері. Замість нього може бути складений накопичувальний документ за певний період часу, наприклад, щоденна документо- грама -- опис введених для обробки облікових даних з підрахунком необхідних контрольних чисел та відповідними підписами. Цей накопичувальний документ буде юридичним підтвердженням операцій, виконаних при виробничій, господарській та іншій діяльності на цьому об'єкті. Формування цього документа й відповідних показників, а також їх ввід у ПЕОМ і оперативний контроль відбуваються спільно [4].

Основу безпаперової інформаційної технології, у якій застосовуються ПЕОМ, становлять розподілені бази даних, системи обчислювальної та інформаційної техніки з мережами, відповідне програмне забезпечення, надійні комунікації, безпаперове (тобто екранне або на технічних носіях) надавання обробленої інформації користувачам. Користувачеві, який не є програмістом, надана змога прямого спілкування з ПЕОМ за допомогою діалогового режиму. Програмно-апаратні засоби (бази даних, експертні системи, бази знань тощо), якими забезпечується ПЕОМ, створюють зручність у роботі, дозволяють автоматизувати процес змінювання форми і місцезнаходження інформації. Сучасні методи індивідуального використання ПЕОМ не сприяють зростанню інформаційної продуктивності, проте дають змогу фахівцеві підвищити продуктивність праці завдяки збільшенню обсягів робіт, що їх він виконує індивідуально.

Тож безпаперова інформаційна технологія є не що інше, як сукупність автоматизованих процесів руху (каналами зв'язку) та обробки інформації тієї чи іншої предметної області (або їх сукупності), що видається користувачеві на екран ПЕОМ.

Безпаперова інформаційна технологія може бути впроваджена на об'єкті управління, як показує практика, двома способами:

- у локальні інформаційні структури, що ґрунтуються на адаптації нової інформаційної технології до діючої організаційної структури;

- докорінним удосконаленням діючої організаційної структури управління.

Перший спосіб упровадження безпаперової інформаційної технології приводить до локального вдосконалення методів збирання та обробки інформації, які застосовуються на об'єкті управління, і не змінює діючої організаційної структури управління. Оскільки комунікації розвинуті недостатньо, то раціоналізуються лише методи збору та обробки інформації на робочих місцях фахівців шляхом організації окремих автоматизованих робочих місць. У такому разі іноді відбувається розподіл обов'язків між оператором ПЕОМ (технічним працівником) і фахівцем. При цьому поєднуються операції зі збирання з операцією обробки первинної (іноді разом з умовно-постійною) інформації, а в ряді випадків -- з функцією підготовки та прийняття управлінських рішень.

За другим способом упровадження безпаперової інформаційної технології вдосконалюється організаційна структура управління таким чином, щоб ця технологія забезпечила якнайбільшу ефективність управлінню виробництвом. У такому разі відбувається розвиток комунікацій і розробляються нові інформаційні та організаційні взаємозв'язки, створюються комплекси взаємопов'язаних АРМ менеджерів і фахівців різних рівнів, упроваджуються розподілені бази даних. За такого способу продуктивність організаційної структури управління зростає за рахунок раціонального розподілу обробки інформації; знижуються обсяги інформаційних потоків каналами зв'язку, оброблена інформація наближається до користувачів різних рівнів, відбувається збирання й обробка первинної інформації в ритмі виробництва, причому ця інформація передається відповідним користувачам у такому самому ритмі.

Тож безпаперова інформаційна технологія може бути вельми ефективною, якщо вона застосовується в системі автоматизованого збирання й обробки інформації, в якій передовсім інформація про типові і масові процеси та операції автоматизовано збирається в ритмі виробництва. В цьому разі така система складає основну передумову організації об'єктивного інформаційного забезпечення менеджменту.

ВИСНОВКИ

Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу.

Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття:

Інформація - це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні.

Іншими словами, інформація - це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

Інформаційна ентропія -- в теорії інформації, ентропія є мірою невизначеності випадкової величини. Зазвичай, в якості інформаційної ентропії використовують ентропію Шенона.

Ентропія Шенона визначає абсолютну межу найкращого стиснення даних без втрат: розглядаючи повідомлення як послідовність незалежних та однаково розподілених випадкових величин, теорема Шенона про кодування доводить що, в границі, середня довжина найкоротшого можливого представлення закодованого повідомлення в заданому алфавіті дорівнює ентропії поділеній на логарифм кількості символів у вихідному алфавіті.

Комунікація -- передавання інформації від однієї особи до іншої (інших). Комунікації забезпечують рух інформації в ланцюгу: відправник, канал, одержувач, зворотний зв'язок.

Відправник - це керівник або організація вищого за ієрархією рівнем.

Канал - це спосіб передавання інформації від однієї людини до іншої. У кожній організації присутні офіційні (формальні) або неофіційні (неформальні) способи.

Одержувач - це підлеглий працівник або нижча за ієрархічним рівнем організація.

Зворотний зв'язок - це уточнення зрозумілості керівником відправленої управлінської інформації і чи немає потреби у її повторності.

Основними елементами процесу комунікацій є кодування, повідомлення, декодування, зворотний зв'язок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гольдман С. Теория информации. М.: ИЛ. 2005.

2. Передача информации. Статистическая теория связи. М.: Мир. 2005.

3. Стадник Н.Г. Менеджмент - К., 2008.

4. Твердохліб М.Г. Інформаційне забезпечення менеджменту - К.: ОСНОВИ, 2005.

5. Хазен А.М. Интеллект как иерархия синтеза информации. // Новости искусственного интеллекта. №1. Стр. 71 - 98. 2004.

6. Хазен А.М. Происхождение и эволюция жизни и разума с точки зрения синтеза информации // Биофизика. 2002. Т .37. №1. C. 105-122.

7. Хазен А.М. Разум природы и разум человека. М.: НТЦ Университетский. 2005.