Теоретичні основи впливу факторів зовнішнього середовища на функціонування підприємства

10

• КУРСОВА РОБОТА
• Теоретичні основи впливу факторів зовнішнього середовища на функціонування підприємства
• ЗМІСТ
• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи впливу факторів зовнішнього середовища на функціонування підприємства
• 1.1 Суть зовнішнього середовища та його фактори
• 1.1.1 Фактори прямого впливу
• 1.1.2 Фактори непрямого впливу
• 1.2 Взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища з елементами внутрішнього середовища
• Розділ 2. Особливості впливу факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства “Нора”
• 2.1 Коротка характеристика підприємства “Нора”
• 2.2 Аналіз впливу факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства “Нора”
• ВСТУП

Актуальність теми обумовлена тим, що сучасне зовнішнє середовище підприємств характеризується надзвичайно високим ступенем складності, динамізму та невизначеності. Здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі - основна умова в бізнесі та інших сферах діяльності. Більш того, в дедалі більшій кількості випадків - це умова виживання та розвитку. Організації повинні, з одного боку, постійно усвідомлювати новий характер змін в навколишньому середовищі та ефективно на них реагувати. З другого боку, необхідно мати на увазі, що самі організації генерують зміни у зовнішньому середовищі, випускаючи нові, наприклад, види товарів та послуг, використовуючи нові види сировини, матеріалів, енергії, обладнання, технологій.

Будь-яка організація знаходиться та функціонує в середовищі. Кожна дія всіх без виключення організацій можлива лише в тому випадку, якщо середовище допускає його здійснення. Внутрішнє середовище організації є джерелом її життєвої сили, а зовнішнє середовище - джерело, що живить організацію ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на певному рівні.

Динамізм та високий ступінь невизначеності чинників зовнішнього середовища значно ускладнюють процедури розробки та прийняття управлінських рішень. Тому, керівники як закордонних, так і вітчизняних підприємств гостро відчувають потребу в систематичній, оперативній та всебічній інформації про стан та можливі зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі. Разом з тим, в реальній практиці більшість українських підприємств не приділяють належної уваги чинникам зовнішнього середовища, що значною мірою обумовлено недостатньою розробленістю теоретичних та методологічних основ організації її дослідження з урахуванням національної, регіональної та галузевої специфіки.

Необхідно відзначити, що значна кількість розробок в області дослідження зовнішнього середовища організації приділяє основну увагу вивченню лише окремих її чинників. Разом з тим, сучасна ринкова ситуація потребує комплексного дослідження зовнішнього середовища на основі інтеграції різноманітних економічних, соціально-політичних, правових та технологічних аспектів.

Для того щоб визначити стратегію поведінки організації та привести цю стратегію в життя, керівництво повинне мати поглиблену уяву про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку та місце, яке воно займає в цій організації. При цьому зовнішнє середовище, поряд із внутрішнім середовищем, вивчається стратегічним управлінням в першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози та можливості, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей та задач, при їх досягненні, а також для більш ефективного використання свого потенціалу.

Метою роботи є дослідження ролі зовнішнього середовища в процесі функціонування підприємств торгівлі.

Предметом дослідження в роботі є особливості впливу факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства “Нора”, яке надає посередницькі послуги в галузі нерухомості.

Об'єктом дослідження є підприємство “Нора”.

Суб'єктами дослідження є постачальники, посередники, споживачі, та конкуренти.

Завданнями роботи є:

- дослідити теоретичні основи впливу факторів зовнішнього середовища на функціонування підприємства “Нора”;

- проаналізувати особливості впливу факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства “Нора”;

- розробити шляхи удосконалення управління підприємств по адаптації до змін факторів зовнішнього середовища.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Суть зовнішнього середовища та його фактори

При створенні підприємства підприємець повинен усвідомлювати, що майбутня його діяльність буде проходити усередині і під впливом так званого навколишнього середовища, під яким розуміється диференційна структура, що складається з зовнішнього (ближнього та дальнього) і власного внутрішнього середовища.

Зовнішнє середовище включає всі сили і контактні аудиторії, з якими підприємство зіштовхується у своїй повсякденній і стратегічній діяльності. Буквально все, що впливає на прийняття рішень у процесі діяльності, може бути включено в це поняття. Середовище ніколи не буває стабільним. І звичайно, кожне підприємство повинно не тільки знати своє середовище та її природу змін, але й вміти реагувати на ці зміни: невдача в пристосуванні до середовища виллється в невдалий бізнес взагалі.

В економічній літературі висловлюються різні думки з приводу класифікацій середовищ організацій. Це пов'язано з тим, що для виділення середовищ необхідно визначити, які чинники є найбільш важливими з погляду впливу на положення організації, і з якою частотою вони виявляють свій вплив.

Існує думка, що організації, як економічній одиниці, варто брати до уваги, в першу чергу, чисто економічні чинники (рівень прибутків споживачів, ставку відсотка, обмінний курс валюти, рівень безробіття), а потім, як і допоміжні (або другорядні) соціальні, юридичні, технологічні та політичні чинники, що утворюють зовнішні середовища.

По характеристиці через широту та періодичність впливу на підприємство, зовнішнє середовище розділяється на:

середовище найближчого оточення;

віддалене середовище організації.

Оскільки виробниче підприємство визначають як систему, яка переробляє ресурси, то найближче оточення підприємства складається зі споживачів, постачальників, ринків робочої сили, фінансових інститутів, конкурентів та інвесторів. Ці групи контактують із підприємством (у різних містах) безпосередньо.

Основне (загальне) середовище, з іншого боку, складається із сил, що виявляються час від часу. На параметри цього середовища впливають соціальні, культурні, демографічні, екологічні, юридичні та технологічні чинники. Відповідно до іншого розподілу (функціонального), стан зовнішнього середовища розділяється по їх природі, звідки зовнішнє середовище розділяється на соціальне, економічне, політичне та технологічне. Маючи справу з кожною із них, необхідно розуміти істотну різницю між найближчим (безпосереднім) оточенням і загальним середовищем. Тому, перша класифікація не суперечить іншій, а вибирається виходячи з поставленої задачі вивчення середовища організації в загальному значенні. Для поставлених цілей пропонуємо, з огляду на приведені рекомендації, розглядати середовище, у якому функціонує підприємство, як складову умовно з мікросередовищем (внутрішнього середовища підприємства та сил найближчого оточення, безпосередньо і найбільше впливових, на фінансове положення) і макросередовищем, що об'єднує більш віддалені сили і зовнішні по відношенню до підприємства.

Розглянемо найближче середовище підприємницької діяльності з урахуванням двох основних моментів:

- організації бізнесу і середовище, у якому він оперує.

- процесу прийняття рішень усередині виробничої системи.

Внутрішнє середовище (мікросередовище) підприємства, у якій приймаються конкретні рішення по веденню бізнесу, інтерпретується як універсальне, що не залежить від форми організації підприємства. Воно об'єднує усі функціональні середовища усередині виробничої системи. Внутрішнє середовище складається з різноманітних компонентів відповідно до функціональних областей, загальними для всіх типів підприємств. В організації, що належить одному підприємцю, усі функції виконуються однією особою, у той час як у великих організаціях вони розділені і закріплені за спеціалізованими внутрішніми структурами:

кадрова функція забезпечує виробництво робочою силою та іншими людськими ресурсами;

фінанси і бухгалтерський облік має справу з грошовими аспектами бізнесу;

забезпечення постачанням припускає організацію процесу обслуговування виробничої системи всіма ресурсами, крім людських;

дослідження, розвиток та винаходи об'єднані в функцію (її прийняте позначення К&О), що має справу з розвитком продукту і процесу виробництва (у динамічному і конкурентному ринку розвиток продукту є найбільш важливим чинником для виживання фірми в довгостроковому періоді);

поширення продукції означає доведення товарів і послуг до споживачів;

виробнича функція забезпечує процес виготовлення товару (надання послуг), прийняття рішень у сфері технологій, календарного планування виробництва і запасів, контролю якості;

маркетинг - особливий вид діяльності, що не ототожнюється зі збутом або торгівлею; більш точно можна було б визначити цей вид діяльності як виявлення і задоволення потреб (бажань споживача). У орієнтованих на ринок виробничих організаціях маркетинг забезпечує інтеграцію усіх внутрішніх функціональних структур для прийняття ринково-орієнтованих рішень.

Середовище виступає як спектр деяких обмежень і водночас можливостей. Наприклад, бажання розширити діяльність організації упирається у фінансові обмеження і ресурсні можливості підприємства. Управління підприємством може бути обмежене у своїй діяльності по реорганізації опором із боку співробітників. Споживчий попит як частина зовнішнього середовища впливає на можливості підприємства по досягненню поставлених планових значень обсягів прибутку і продаж. Технологічні нововведення для маркетингових цілей можуть бути обмежені ресурсами (як людськими, так і чисто виробничими), а, з іншого боку, можуть створити умови для зміни ринкової позиції підприємства і т.п.

Отже, мікросередовище організації, що інтерпретується як спектр функціональних структур, виробляє рішення по діяльності організації в умовах впливу на нього з боку сил найближчого оточення. Генераторами цих сил є постачальники, споживачі, робоча сила (виділена окремо як найбільше важливий ресурс підприємства), фінансові інститути, конкуренти (безпосередні, тобто підприємства, що працюють у даній галузі та потенційні, що подають погрозу при вході в галузь) і інвестори. Підприємство контактує з цими силами постійно і тому повинно знати, що очікується від впливів, що обмежують, і як можна їх перебороти або змінити в зв'язку зі своїми основними концепціями по діяльності організації в обраній місії.

Під постачальниками розуміється ціла група різноманітних за своєю природою організацій і окремих осіб, що приймають участь у процесі матеріально-технічного забезпечення виробничої і науково-технічної діяльності підприємства. Серйозними обмеженнями з боку постачальників можуть бути: ціна на матеріальні ресурси, якість товарів що поставляються, послуг і сировини, умови постачань. Споживачі розділяються на декілька груп, що різняться по своїй природі: це сили, що коштують у ланцюжку просування товару до кінцевого споживача, включаючи його самого. Назвемо основні складові широкого поняття «споживач»:

1) окремі особи і домогосподарства, що одержують товари для особистого споживання, а також підприємства та організації, які споживають товар для виробничого використання;

проміжні продавці (посередницькі організації), державні і громадські організації, що одержують товари для використання відповідно до сфери діяльності;

всі інші покупці (об'єднані разом в одну групу), юридично або які знаходяться територіально за межами країни.

Звідси можуть бути виділені в окрему групу маркетингові посередники (торгові посередники, організації по транспортуванню і складуванню товару, організації по наданню маркетингових послуг). Конкуренція, як сила, що впливає на мікросереду підприємства, поняття також дуже широке і має, мабуть, одне з найвагоміших впливів на процес прийняття рішень. До сил зовнішнього мікросередовища підприємства, відповідно ставляться також різноманітні «контактні аудиторії», що також впливають на прийняття рішень у мікросередовищі через різноманітний рід інтересів до діяльності підприємства. У цю групу сил входять:

фінансові кола, що забезпечують підприємство капіталом (банки, інвестиційні компанії, брокерські фірми, інвестори);

засоби масової інформації (рекламні агентства, газети, часописи, радіо- і телестанції);

державні заснування, що займаються наглядом та регулюванням виробничої діяльності, а також ті державні заснування, діяльність яких може якось відбитися на діяльності підприємства;

громадські організації, цивільні групи суспільної думки та ін.;

місцеві контактні аудиторії (общини, релігійні організації та ін.);

власні службовці і робітники, що також мають власну думку і судження про діяльність підприємства і можуть як позитивно, так і негативно впливати на можливість підприємства досягати поставлених цілей.

Своє призначення (місію) підприємство формує, досліджуючи також визначені умови і стан віддаленого зовнішнього середовища, що ми умовно назвали макросередовищем. Можливості підприємства по задоволенню потреб залежать від багатьох реальних чинників і подій макросередовища, що у першу чергу вносить свої корективи в систему ресурсів, необхідних для виконання підприємством своєї місії, визначає параметри виробничої системи. Макросередовище впливає на бажані обрії підприємства як опосередковано, через мікросередовище розглянуту нами вище, так і безпосередньо, здійснюючи втручання в ринкові відносини, що, в основному, продиктовано позитивними намірами по регулюванню ринку і відношень між його суб'єктами.

Приведемо деякі характеристики основних зовнішніх віддалених середовищ, що повинні враховуватися при формуванні місії підприємства. У першу чергу підприємство повинно цікавити стан і розвиток соціально-демографічної структури споживчого середовища і країни в цілому Причому інтерес повинні викликати не тільки вікова структура, прибутки та інші маркетингові змінні, але і зміна стилю життя, класового складу товариства, смаків і переваг. Структурний склад і зміни (як дійсні, так і прогнозовані) можуть відбиватися не тільки на ринку споживачів, але і на ринку робочої сили.

Виробничі підприємства, як і всі бізнесові організації, працюють, в юридичних рамках (юридичне середовище), що регулюють їх поводження і дозволяють конфлікти з погляду суспільного блага. Ділові взаємовідносини оформляються контрактами, діяльність підприємств охороняються законами, що також регулюють роботу підприємств із позиції державних інститутів. Тому, перед тим, як створювати підприємство, потрібно вивчити свої права та обов'язки всіх учасників підприємницької діяльності. Знання законів та інших юридичних положень про обраний напрямок діяльності може заздалегідь виключити конфліктні ситуації або несподівані відкриття про обмеження в сфері бізнесу, або, навпаки, додаткових можливостей. Прикладами можуть бути права що охороняються законом споживачів, антимонопольне законодавство, охорона прав кредиторів, інвесторів і позичальників, власників. Іншим різновидом юридичного середовища є різноманітні правила по реєстрації компаній з описом їх директорського складу і цілей діяльності. При цьому всякі дії понад дозволених і заявлених рахуються незаконними.

Інший спектр законів стосується ділових взаємовідносин підприємств із товариством; якщо діяльність організації веде до злочинів, порушенням суспільного порядку, забрудненню навколишнього середовища, останні можуть бути схильні до регулювання, ліцензування або навіть притягнуті до відповідальності.

Державне і політичне середовище тісно пов'язане з економічним порядком, що склався в тій або іншій країні У більшості країн і, зокрема, в Україні укладається економічний порядок, іменований «змішаною економікою». Цей порядок припускає сполучення централізованого управління деякими галузями національної економіки, що забезпечують економічну безпеку країни і ринкових відносин, що регулюють економічну діяльність в інших галузях У змішаній економіці співіснують державна (суспільна) і приватна власність на засоби виробництва Приватні підприємства продають товари і надають послуги відповідно до потреб споживачів через (в основному) свою прибуткову мотивацію, а так званий «державний» (точніше, суспільний) сектор економіки виконує свої функції, наприклад, соціальної допомоги і захисту населення, робить товари державного призначення (військове устаткування, деякі види продовольства, літературу, ліки і т п.).

Таким чином, контакт із галузями і підприємствами суспільного сектора може принести як свої вигоди, так і свої визначені трудності, пов'язані, в основному, з фінансуванням, регульованими державою цінами, асортиментом і т.п. Інша роль держави в економіці - виступати регулюючим, що захищає і керує ланкою щодо приватного сектора. Ця роль може приймати форми субсидій, податкових пільг, юридичного контролю за подіями на не регулюючому ринку, регулювання надлишкового виробництва, ставки відсотка. Важливо пам'ятати, що більшість дій держави, це ті, що обмежують та забороняють, контролюють, та допомагають або підтримують приватний сектор.

Політичне середовище, особливо в економіці, що розвивається, безпосередньо впливає на зміну державної сфери, спроможної змінювати параметри мікросередовища підприємства як зовнішньої, так і внутрішньої. Додатковий ризик, пов'язаний із політичним кліматом, жадає від підприємства попереднього тонкого аналізу як сьогоднішньої, так і довгострокової ситуації в сфері державного управління, тенденцій і напрямків змін.

Технологічне середовище, у якому працюють підприємства, включає технологічні можливості по виробництву продуктів (тобто засіб одержання і доведення товару до споживача), можливості по одержанню сировини і комплектуючої відповідної якості, перспективи технологічних поліпшень. Це середовище має принципове значення для підприємства, особливо при входженні на існуючий ринок. Технологічне середовище, безсумнівно, повинне бути досліджуване з погляду обмежень, тенденцій і можливостей, проте саме тут підприємство може знайти відповіді на корінні питання щодо придбання ним своїх конкурентних переваг. Мова йде як про запропонований продукт із відповідними споживчими характеристиками, так і про витрати, із якими підприємству приведеться ввійти до галузі. Урахування позитивних можливостей галузі (наприклад, імітація вдалих досягнень інших організацій, тенденції розвитку технологічних процесів, пропозиції більш ефективних ресурсів, низький технологічний рівень інших підприємств і т.п.) дозволить вибрати своє ринкове місце і навіть намітити стратегічні напрямки розвитку, а також запобігти негативному виходові починань, якщо підприємство не бачить можливостей на будування своєї справи у вже сформоване технологічне середовище. Імітація існуючого технологічного напрямку в галузі входження створює для підприємств як додаткові можливості і переваги, так і обмеження. Більш вдалим рішенням при достатньо детальному вивченні свого майбутнього технологічного середовища (з урахуванням її змін) буде вишукування нововведень у виготовленні продукту, технологічних удосконалень або інновацій самого продукту, зменшення витрат у порівнянні з другими підприємствами за рахунок більш вдалого використання ресурсів, придбання іміджу технологічного або маркетингового лідера і т.п.

Монопольне положення в галузі завдяки особливому запропонованому продукту або низьким витратам (у межах закону) дає незаперечні переваги як при вході до галузі, так і при виживанні в довгостроковій перспективі, тому що сприяє успішному просуванню власного товару і стримуванню технологічного розвитку інших підприємств.

Конкурентні сили галузі стимулюють процес розвитку технологічного середовища, тому що кожна конкуруюча організація добре розуміє, що, якщо вона не зможе відповідати технологічному прогресу галузі або, ще краще, лідирувати в ньому, вона втрачає свої потенційні переваги в конкурентній боротьбі і, можливо, може просто програти своїм суперникам.

Економічне середовище підприємства поняття дуже широке, частково деякі питання впливу економічного середовища вже були розглянуті, оскільки: економічні відношення супроводжують абсолютно всім процесам підприємницької діяльності. Економічне середовище не знаходиться в стані спочинку, а посилює свої впливи на сферу виробництва через свої динамічні зміни, що можуть мати як негативні, так і позитивні наслідки для підприємств, що оперують у цьому середовищі. Причому підприємства, що активно оперують, що ініціюють свої спроби впливу на це середовище, мають більше шансів на довгостроковий успіх, чим ті, що успішно пристосовуються до умов, що змінюються. Вміння управляти знаннями і навичками в області економічних відношень не с гарантією успішного бізнесу, однак не дозволяє інтерпретувати та аналізувати тенденції в зміні економічного середовища, а також робити їх прогнози. Частина економічного середовища була віднесена нами до мікросередовища підприємства разом із тими силами мікросередовища, яке дуже активно і найчастіше вступають у контакт і впливає на функціонування мікросередовище підприємства.

Отже, незважаючи на всі труднощі з класифікацією та аналізом внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства (макро- і мікросередовища), економічна наука дає аналітичний апарат, за допомогою якого рекомендується можливим зрозуміти, проаналізувати і прийняти на озброєння багато фактів і подій на реальному ринку, що роблять вплив на прийняття рішень із метою утримання конкурентної переваги починаючого підприємства. Таким чином, другий висновок, що повинний бути врахований підприємцем при виробітку стратегії антикризового керування, може бути сформульований так:

Максимальна тривалість періоду безкризисного стану підприємства забезпечується вибором такої місії (призначення), яка щонайкраще відповідає параметрам мікро- і макросередовища, формованим цими параметрами обмеженням і умовам економічної діяльності. Неадекватна оцінка впливу цих обмежень чи умов створює передумови для виникнення кризового стану і банкрутства підприємства.

Слідством із даного твердження є необхідність конкретизації оцінюваних умов і обмежень із таким розрахунком, щоб можливість їх адекватної оцінки стала реальною. Таким чином, важливою проблемою виробітки раціональної стратегії антикризового управління є проблема ідентифікації параметрів зовнішнього середовища, що роблять вплив на вибір місії підприємства. Розглянемо в зв'язку з цим принципи аналізу ринкових можливостей, що відчиняються підприємству з тією або іншою місією. Після визначення основної концепції і головних цілей початку справи варто зупинитися на можливостях реалізації ідей, виходячи зі сформованих і майбутніх умов найближчих середовищ підприємства. Візьмемо до уваги основні чинники, що можуть вплинути на довгострокове виживання підприємства:

- чинники галузевої економіки та організації,

- детермінанти галузевої ефективності (структура, прибутковість, ріст і т.п),

- конкретизація сфери контролю підприємства;

- ринкове середовище.

А також інші важливі чинники, такі як:

- макроекономічні чинники,

- економічна поведінка підприємства в інших галузях, пов'язаних по горизонтальному і вертикальному взаємозв'язку;

- економічне поводження підприємств на ресурсних ринках;

- чинники ефективної організації та управління;

- чинники узгодженості різноманітних стимулів і мотивацій.

Природа ринків, у яких підприємство має намір займатися своїм бізнесом, є об'єктом для уважного вивчення з боку управлінської ланки. Продажі, прибуток та потенційні можливості росту підприємства залежать від поточних і майбутніх ринкових умов конкретної галузі і суміжних із нею галузей. Це означає, що успіх підприємства залежить від уміння старанно аналізувати ринок і від того, яку власне позицію зайняла організація - стратегічно продуману і найбільш правильно вибрати визначальне місце, час, товар і його ціну, що у свою чергу повинно відповідати розумінню підприємцем своєї місії як організатора нового підприємства.

Щодо проблеми «товар - споживач - розподіл» більш конкретні дослідження можуть бути зроблені на етапі висування і прийняття визначених стратегій (наприклад, маркетингових), проте визначення місії підприємства також потребує деякої орієнтації підприємців у цьому питанні. Бажання відкрити бізнес (підприємство) є тільки персональною орієнтацією, а початок підприємницької діяльності все таки потребує вже поступової конкретизації поставлених питань, і в тому числі визначеної орієнтації серед ринків товарів, що потенційно ставляться до майбутньої діяльності і визначальної місії підприємства. Існує традиційна думка, що прийняття рішень і вибір лінії поводження підприємства практично завжди визначаються конкуренцією і ринковими умовами. Виробничі підприємства діють відповідно до конкурентних обставин і умов «попити - пропозиції» ринку, що знаходяться поза їх владою. Тому, в основному, в економічній літературі у фокусі коштує не організація як така, а ринки, у яких діє або з якою взаємодіє організація.

Традиційна теорія підприємництва (бізнесу), навпаки, дивиться на ринки і сили конкуренції як на умови, що обмежують діяльність підприємства. Сьогоднішні і майбутні ринкові умови подаються як обставини, що створюють альтернативи або загрозу для проведення бізнесу. Проте не варто бачити в ринку та економічних силах абсолютний детермінант того, що являє собою бізнес кожної окремої організації, і як вона буде боротися за свою клієнтуру. Стратегія підприємства в боротьбі за «ринкове місце» стосовна тільки в межах її сфери впливу, тобто в межах можливості організації одержати результати від добре задуманої стратегії у відношенні свого місця на ринку. Дійсно, потужними бізнес-стратегіями є ті, що мають потенційні можливості генерувати серйозний вплив на ринки, покупців, конкурентів і на напрямок розвитку галузі.

В цій схемі поданий загальний спектр характеристик ринкових середовищ, найбільш важливі які розглянуті в даній главі.

Розуміння того, як підприємство збирається формувати свою природу і напрямки своєї діяльності (виходячи зі сформульованої місії підприємства), важливо з декількох точок зору.

По-перше, відзначимо, що напрямок діяльності підприємства є, власне, продукт зовнішніх ринкових альтернатив (або обмежень) і внутрішніх чинників: ресурсів, кваліфікації персоналу, управлінських якостей і переваг. Множина чинників впливають на вибір напрямку діяльності, серед них як зовнішні, пов'язані з природою ринків, у яких підприємство має намір проводити свою діяльність: (споживчі, смаки і переваги, купівельні навички, технологічні зміни, конкурентні впливи), так і внутрішні, пов'язані з потребою в інвестиціях, що відповідають прибуткові (чекання, фінансові можливості підприємства, оцінка кваліфікаційних і управлінських якостей у змісті їх достатності для досягнення успіху на ринку, диверсифікація, персональний склад управлінської ланки і його цілеспрямованість, державні акти регулювання, зобов'язання підприємства перед сегментом товариства або власниками акцій, а також соціальні, політичні і культурні умови), що обмежують або розширюють спектр дії підприємства.

По друге, підприємству варто мати більш-менш чітке уявлення про те, яку позицію воно збирається мати в змісті ринкового поводження і сфери інтересів бізнесу. Наприклад, деякі підприємства хочуть бути технологічними лідерами або займати більш спокійну позицію послідовника за лідируючими підприємствами. Одні організації явно агресивні по природі, інші - консервативні й обирають стратегії, що не передбачають ризик. Одні збираються приділяти увагу якості і сервісу, інші віддають перевагу низьким цінам і низько доходним краям ринку і т.п. Одні підприємства припускають займатися простим (односкладовим) бізнесом, у той час як інші ринуться до інтенсивній диверсифікації,

По-третє, вибір місії підприємства і після цього ставлення своїх цілей, задач і стратегій, що являє основою для таких майбутніх важливих типів прийняття рішень у бізнесі, як, наприклад:

1) вибір серед декількох споживчих груп і окремих споживачів для задоволення їх потреб;

2) вибір найбільш ефективних із погляду ресурсів і витрат технології і виробничих процесів,

3) визначення оптимальних обсягів виробництва і місця розташування підприємств, виробітку планів дій по досягненню вершини у конкурентній боротьбі і загострення прибутковості ринкової частки,

4) уловлювання і вигідне використання ринкових альтернатив в умовах, що змінюються «попити - пропозиції».

Все перераховане вище дозволяє сказати, що обставина, чи є організація процвітаючою або вона терпить невдачі, багато в чому залежить від достатності і старанності дослідження багатьох аспекти своєї майбутньої діяльності, пов'язаних із внутрішніми і зовнішніми можливостями реалізації задуманої місії організації. Добре пророблена концепція організації забезпечує:

- можливість організації успішно конкурувати на своєму місці на ринку,

- можливості організації домагатися конкурентних переваг;

- одержання достатньої для діяльності організації прибутку з цього погляду. Можливо, що різноманітні чинники можуть обмежувати можливості організації при початку її діяльності, а також бути лімітуючими на довгостроковому обрії або дати негативний ефект «на все життя», наприклад:

- утворення власника (керуючого) підприємства і його основні риси і можливості (ментальної спроможності, досвід, компетенція, характер);

- різноманіття ідей і планів і їх сумісність (продукт, засіб поширення, дислокація виробництва або офіса і т.п.);

- загальна кількість фінансів і можливості їх збільшення при початку виробництва або організації підприємства;

- власне місце розташування виробництва (тому що це відбивається в а таких важливих моментах, як тип і число покупців, засіб поширених продукту, що є конкурентна, можливості пошуку і наймання компетентного і навченого штату);

- розмір прибутку;

- довгострокові чекання діяльності підприємства, можливості і наслідку припинення підприємства і припущення про допустимість у даній концепції бізнесу альтернативних варіантів його зміни, точніше зміни місії підприємства;

- розмір компанії, установка підприємства на частку ринку.

Приймаючи до уваги всі вищезгадані чинники, підприємець приймає рішення про основну концепцію підприємства. Після повного розгляду цих і, може бути, яких-небудь інших важливих питань, тут не запропонованих, можна розраховувати на повне й остаточне ухвалення рішення. Проте основної концепції підприємства або на початок повного або часткового перегляду проблеми вибору місії підприємства з другої точки зору.

Кожна організація є відкритою системою, яка перебуває у постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище -- сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх щодо підприємства умов і чинників.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої (мікросередовище) та непрямої (макросередовище) дії.

Зовнішнє середовище є складним, мінливим, взаємозалежним і, як правило, невизначеним:

Складність -- велика кількість чинників, на які підприємство мусить реагувати, а також рівень варіативності кожного з них. Складнішою є робота того підприємства, на яке впливає більше чинників.

Мінливість -- швидкість зміни оточення підприємства. У деяких з них зовнішнє середовище дуже рухливе (комп'ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична промисловість, біотехнології). Менш рухливе воно у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо. Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів, зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим -- для інших, наприклад, виробничих.

Взаємозалежність чинників (зміна одного чинника спричиняє зміни інших). Наприклад, зростання цін на енергоносії зумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, при виробництві яких є велика частка енергозатрат. Це може призвести до ослаблення конкурентних позицій підприємства, які виготовляють цю продукцію. Водночас таке становище змушує виробників шукати енергозберігаючі технології

Невизначеність -- необмежена кількість інформації про зовнішнє середовище та ймовірність її недостовірності. Організації, прагнучи знизити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії -- пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його сприятливішим для свого функціонування. Перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади. Керівники таких організацій повинні вміло використовувати сучасний інструментарій для прогнозування змін, володіти ринковою інтуїцією. Друга стратегія, як правило, доступна лише великим підприємствам або таким, які об'єднуються з метою розширення своїх можливостей. Для впливу на зовнішнє середовище вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність для лобіювання своїх інтересів, входження у торговельні асоціації. Вразливість малого бізнесу зумовлена саме тим, що серед підприємців-початківців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.

Динамічність зовнішнього середовища, його видозмінюваність, відсутність необхідного обсягу достовірної інформації перешкоджають урахуванню всіх можливих наслідків впливу на діяльність підприємства. Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, віддавати перевагу тим, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети сприяє, зокрема, аналіз мікросередовища підприємства і виділення тих його суб'єктів, чий вплив на нього є відчутним.

1.1.1 Фактори прямого впливу

Ступінь складності та рухливості мікросередовища, сила і спрямованість впливу його факторів визначаються характером, призначенням, конструктивно-технологічними особливостями продукції (послуг) підприємства і різноманітністю виробничо-господарських зв'язків, які враховуються при проектуванні його організаційної структури і обґрунтуванні напрямів її адаптації до можливих змін у зовнішньому оточенні. Особливістю факторів середовища прямої дії є інтенсивність і постійний характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх складових підприємств. Це потребує оперативного розроблення заходів щодо пом'якшення їх негативних наслідків або, навпаки, повнішого використання сприятливих можливостей.

До суб'єктів мікросередовища належать постачальники, посередники, споживачі, конкуренти, «контактні аудиторії» тощо.

1. Постачальники. Забезпечують підприємство необхідними матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об'єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі з'являються проблеми з виробництвом та збутом, а в перспективі -- виникає загроза втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів. З огляду на це сучасні компанії прискіпливо ставляться до вибору постачальників, але прагнуть при цьому підтримувати тривалі відносини з тими, хто працює з урахуванням спільних інтересів. (Про істотний вплив постачальників на діяльність підприємств свідчить, наприклад, той факт, що після розвалу СРСР відмова від партнерських зв'язків болісно вдарила по економіці всіх пострадянських країн).

Посередники. До них належать організації або окремі фізичні особи (підприємці), які допомагають виробникам реалізовувати їх товари. Серед них: торговельні посередники, підприємства з організації товарообігу (в т.ч. транспортні підприємства, складські мережі), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії). Плідна співпраця з посередниками може сприяти завоюванню міцних ринкових позицій, ефективно працювати і розвиватись, а невдалий вибір посередників, які лише «накручують» ціну на товар, а не дбають про його ефективний збут, може довести фірму до банкрутства. Наприклад, у перехідний період в Україні посередники часто паразитували на великих підприємствах-виробниках, «висмоктуючи» з них обігові кошти. (щоправда, у багатьох випадках це були свідомі дії обох сторін).

Споживачі. Це клієнти товаровиробників -- споживачі продукції, послуг.

Щоб знати кон'юнктуру ринку й оперативно реагувати на її зміни, товаровиробники повинні ретельно вивчати своїх споживачів. Такий моніторинг слід здійснювати на різних клієнтурних ринках:

споживчому (товари і послуги для особистого споживання);

виробників (продукція виробничо-технічного призначення);

проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску);

державних і комерційних структур (оптові та дрібнооптові покупці);

світовому, що охоплює всі перелічені типи клієнтури ринків.

В умовах насиченості ринку важливо знайти і зберегти свого споживача. Тому багато підприємств, особливо малих і середніх, шукають нові способи привернути до себе увагу потенційних клієнтів, використовуючи різноманітні акції, гнучкі системи знижок, гарантійне післяпродажне обслуговування тощо.

4. Конкуренти. До них належать організації і фізичні особи, які займаються аналогічною діяльністю. Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб'єкт, який усебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію. Причому вирішальне значення має розроблення і дотримання певної ринкової стратегії і тактики з урахуванням усіх чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Конкурентні «війни» іноді тривають роки (між компаніями «Coca cola» та «Pepsi»), а іноді призводять до остаточної втрати позицій навіть на внутрішньому ринку (стосується значної кількості українських підприємств).

5. «Контактні аудиторії»:

державні органи управління -- мають регулюючий характер і впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції; це законодавчі органи, різні державні установи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні нормативні акти; місцеві адміністративні органи; профспілкові та інші громадські організації та об'єднання громадян (асоціації споживачів, підприємців тощо);

засоби масової інформації (ЗМІ) -- розміщують статті-замовлення щодо певних аспектів діяльності організації або її представника; це «імідж-інформації», «інформації-кілери»;

-- місцеве населення -- перешкоджає діяльності підприємства, відчувши на собі негативний його вплив (шум, забруднення довкілля тощо), або підтримує -- у разі створення ним нових робочих місць, справної сплати податків, участі в доброчинних заходах.

6. Законодавство України про підприємство, підприємництво, власність, охорону праці, захист прав споживачів, про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції; урядові декрети і постанови; нормативні документи галузевих і територіальних органів управління, що спрямовані на правове та організаційне регулювання відносин між державними владними структурами і господарюючими суб'єктами, на регламентацію норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі.

Отже, вплив суб'єктів зовнішнього середовища на підприємства є потужним і різновекторним, що зумовлює необхідність своєчасного виявлення та оперативного реагування на них, щоб уникнути небезпеки або швидше, ніж конкуренти, скористатися новими можливостями.

1.1.2 Фактори непрямого впливу

У макросередовищі, яке оточує підприємство, діє значно більша кількість факторів, ніж у мікросередовищі. Їм притаманний високий рівень варіативності, невизначеності та непередбачуваності, що зумовлено їх опосередкованою дією на суб'єкти господарювання. До основних факторів макросередовища відносять економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, природно-кліматичні, демографічні тощо.

Економічні фактори. До них належать: рівень і темпи інфляції; зростання та спад виробництва; коливання курсу національної валюти щодо валют інших країн; оподаткування; умови одержання кредиту і відсоткова банківська ставка; рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців; платоспроможність контрагентів тощо. Нині вагомого значення набула глобалізація -- політико-економічний фактор, який робить сильних суб'єктів ринку ще сильнішими, а слабких -- ще слабшими і переводить конкурентну боротьбу на нові рівні. Для забезпечення сприятливих умов своєї діяльності підприємства мусять здійснювати постійний моніторинг економічної ситуації та оцінювати її зміни з точки зору можливих для себе наслідків.

Політичні фактори. Це політична стабільність у державі, регіональні політичні інтереси, міжнаціональні та міжконфесійні відносини тощо. Вплив політичних факторів особливо відчутний у нестабільному соціально-економічному і політичному середовищі (період трансформації економічних відносин). Нестабільна політична ситуація спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують значних довгострокових інвестицій, і водночас спрямовує підприємницьку діяльність у бік короткого обігового циклу, який властивий торговельному бізнесу. У період зростання політичної активності (виборчі процеси) відкриваються нові можливості для засобів масової інформації -- вони стають надзвичайно рентабельними через високу вартість політичної реклами і можуть збільшувати свої тиражі, набуваючи іміджу «правдоносіїв». Політичні фактори впливають і на відносини з іноземними партнерами.

Соціокультурні фактори. Формуються в межах конкретного суспільства і відображають погляди, цінності та норми поведінки людей, що впливають на прийняття ними управлінських рішень. Наприклад, однією з основних причин повільного здійснення ринкових реформ в Україні є перенесення управлінського досвіду західних країн на вітчизняне інституційне середовище, яке характеризується своїми традиціями і своїми преференціями. Зокрема, просування по службі чи відбір кандидата на певну посаду часто відбувається не за ознакою високого професіоналізму, а за ознакою особистої відданості, належності до певної «сім'ї» чи клану.

Серед ментальних рис громадян України все ще мають місце дистанціювання від влади і недовіра до неї, правовий нігілізм (лат. nihil -- цілковите заперечення), нехтування законами, аргументація з позиції сили, а не знань тощо. Це зумовлює небажання дотримуватись загальноприйнятих етичних норм ведення бізнесу, і замість правила «Діяти так, щоб було вигідно всім» перевага надається нормі «Діяти так, щоб було вигідно мені». Ухиляння від норм етики у веденні бізнесу призводить до зростання ризику.

Демографічні фактори. Це структура населення за віковими, національними, кваліфікаційними ознаками, рівнем освіти, доходів, споживацькими перевагами тощо, їх аналіз дає змогу визначити, чи достатній освітній та кваліфікаційний рівень населення регіону для позитивного сприйняття продукції чи послуг підприємства (це важливо, зокрема, для інтернет-проектів, деяких гуманітарних проектів тощо); як діяльність підприємства вплине на рівень зайнятості населення регіону. Такі фактори слід брати до уваги, визначаючи клас споживачів своєї продукції; при оцінюванні залучення трудових ресурсів відповідної кваліфікації, місткості ринку та обґрунтуванні інших управлінських рішень.

Науково-технічні фактори. До них відносять відкриття, винаходи, що зумовлюють зміну уявлень про найкращий спосіб використання певного ресурсу, виготовлення продукції, задоволення потреб тощо. Динаміка технологічного прогресу у високо розвинутих країнах є просто фантастичною. Відбувається «виштовхування» одних поколінь техніки та технології іншими. Тому керівникам підприємств необхідно аналізувати можливий вплив загальносвітового науково-технічного середовища на створення і впровадження технологічних новацій. При цьому велику увагу слід приділяти науковим винаходам чи відкриттям, які можуть революційно вплинути на подальше використання існуючих технологій, роблячи їх мало перспективними.

З іншого боку, пропонуючи ринку науково-технічні розробки (насамперед це стосується наукомістких підприємств, які застосовують технології найвищого рівня, величезного інноваційного потенціалу -- комп'ютерні, лазерні, плазмові, біологічні), слід подбати про їх належний інформаційний та інженерний супровід. Дуже часто перспективні науково-технічні, в тому числі й вітчизняні розробки, не можуть знайти застосування через непідготовленість ринку до їх сприйняття. Тому потрібно заздалегідь готувати ґрунт для успішного просування новинки на ринок, використовуючи для цього всі можливості -- від іміджевої інформації до участі у міжнародних виставках і презентаціях. Однак слід реально оцінювати можливість появи новинки та її перспективи.

Екологічні фактори. До цієї групи факторів впливу належать викиди у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем та великих технологічних утворень (гідротехнічних споруд, газо- і нафтопроводів, тунелів тощо); кількість і якість продукції, що виготовляється, її безпечність і утилізаційна (корисна) придатність; стан природного середовища, в якому перебуває підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку), і розміри можливих незворотних негативних наслідків тощо.

Отже, відокремлення і ранжирування чинників непрямої дії допомагає менеджерам приймати виважені рішення у процесі планування діяльності підприємства.

1.2 Взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища з елементами внутрішнього середовища

Як уже зазначалося, вплив суспільства на виробництво здійснюється переважно завдяки взаємозв'язкам, які складаються, між керівництвом організації, з одному боку, а також зовнішнім та внутрішнім середовищем, з іншого боку.

Досвідчені менеджери добрі усвідомлювати непросту взаємодію керівників, що взаємодію, із елементами зовнішнього середовища. Насамперед потрібно постійно вивчати і враховувати зміни в суспільстві та вимоги, що ставлять до організації споживачі, постачальники, уряд, власники та ін. Не менш важливо відчувати і тиск внутрішнього середовища, настрой персоналу, фінансовий стан організації, технологію бізнесу тощо. Утримуватися на вершині управлінської піраміди багато років під постійним тиском окремих ланок зовнішнього і внутрішнього середовища - це справді велике мистецтво.

Зовнішнє середовище будь-якої організації є дуже складаним. Структурний підхід передбачає виділення окремих сфер середовища за змістом суспільних відносин, в управлінській діяльності.

Функціональний підхід дає змогу знайти механізми взаємодії організації з середовищем. З позицій структурного підходу найпоширенішою є класифікація, відповідно до якої зовнішнє середовище включає такі основні ланки:

- політико-правове середовище;

- соціально-культурне середовище;

- технологічне середовище;

- економічне середовище;

- екологічне середовище;

- міжнародне середовище.

Цілком зрозуміло, що кожна з ланок зовнішнього середовища відіграє свою роль у суспільному житті. Ці ролі неоднакові в різних країнах, а також у різні періоди в одній країні. Скажімо, вплив політико-правового середовища на бізнес у розвинених країнах є значно меншим, ніж у постсоціалістичних країнах. Але й у майбутньому політико-правове середовище відіграватиме визначальну роль у діяльності політичних та бізнесових менеджерів.

Політико-правове середовище являє собою систему законодавчих і нормативно-правових актів, урядових і політичних організацій, законодавчої, судової і виконавчої влади, яка створює правове поле бізнесової діяльності, впливає на умови ведення бізнесу в тій чи іншій країні.

Складові політика-правового середовища:

- політична система;

- законодавча і нормативно-правова система;

- політичні партії і політичні лідери;

- органи законодавчої, судової і виконавчої влади;

- склад уряду та органів місцевої влади, їх функції і повноваження щодо регулювання бізнесу;

- політична стабільність;

- профспілки та інші громадські організації;

- засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса).

У всьому світі менеджери зважають на об'єктивність політико-правового середовища кожної країни. Але це не виключає можливостей активно на нього впливати.

Соціальне - культурне середовище - це фактори, пов'язані з населенням, рівнем його розвитку, традиціями, звичками. Значення цього середовища полягає, по-перше, у тому, що частина населення є клієнтом для більшості компаній, оскільки люди є головними покупцями. По-друге, місцеве населення для будь-якої організації виступає основним джерелом формування персоналу.

Складові соціально-культурного середовища:

- кількість населення країни і даної місцевості, його демографічна і вікова характеристики;

- кількість і структура сімей, їх традиції;

- рівень кваліфікації, освіти, трудові навички працездатного населення, рівень доходів населення, структура потреб;

- життєві цінності, настанови, традиції, звичаї, стереотипи населення й окремих його груп, етичні й естетичні стандарти;

- релігійні вірування;

- міграційні процеси, мобільність населення;

- міжнародні, міжетнічні відносини.

Технологічне середовище - це науково-технічні розробки й устаткування, які визначають методи виготовлення і продаж продукції (послуг, робіт) у суспільстві. Складові технологічного середовища:

- патенти, авторські свідоцтва, раціоналізаторські пропозиції;

- науково-технічні розробки, звіти з науково дослідницьких робіт, проектні розробки, інжинірингові роботи;

- інформація і технічні засоби та оброблення, системи технологій у різних сферах життєдіяльності людей, потенціал науково-дослідних, проектно-конструкторських, дослідницьких, інжинірингових організацій.

Економічне середовище включає діяльність усіх організацій у сфері бізнесу.

Складові економічного середовища:

- наявність у суспільстві основних галузей народного господарства, підприємств, організацій;

- інфраструктура економіки;

- транспорт, комунікації;

- корисні копалини, енергетичні ресурси,

- характеристика виробничої продукції (послуг, робіт), валовий національний продукт;

- стан економіки і показники її розвитку (кризові явища, Інфляційні процентні ставки та ін.)

- склад і структура фінансово-банківської системи;