У попередніх параграфах ми розглядали в основному кількісні показники, що характеризують людські ресурси. Але залежно від багатьох обставин можливості людських ресурсів як фактора економічного розвитку можуть бути більшими або меншими при тій самій кількості трудоактивного населення. Словом «потенціал» звичайно означають засоби, запаси, джерела, що можуть бути використані, а також можливості окремої людини, групи людей, суспільства в конкретній обстановці.

Трудовий потенціал - це інтегрована оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення. Можна говорити про трудовий потенціал окремої людини, підприємства, міста, області, всього суспільства, оскільки він є сукупністю усіх здібностей людини до праці.

Трудовий потенціал -- це ресурсна категорія. Він повинен містити в собі у визначеній галузі (відповідно до визначення поняття «потенціал») джерела, засоби, ресурси праці, що можуть бути використані для рішення будь-якої задачі, досягнення визначеної мети забезпечення можливості окремої людини, суспільства, держави. Таким чином, стосовно до підприємства трудовий потенціал представляє граничну величину можливої участі трудящих у виробництві з обліком їхніх психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань і накопиченого досвіду.

Трудовий потенціал підприємства включає кілька статевовікових груп працівників, що володіють різними потенційними можливостями, якісно характеризуються освітнім і професійно-кваліфікаційним рівнем, стажем роботи з обраної спеціальності. Він формується під впливом технічних і організаційних факторів, тому що для здійснення виробничого процесу з урахуванням спеціалізації кожне підприємство оснащається необхідним устаткуванням, що, певним чином, взаємозалежне.

При визначенні величини потенціалу і його використання важливо правильно вибрати показник виміру. Як головний показник обсягу застосовується чисельність, а показник використання -- людино-рік. Проведені дослідження показують, що різниця в оцінці витрат праці в промисловості країни по величині відпрацьованих людино-годин і середньо облікової чисельності працівників знаходиться в межах 15%. Отже, показник середньо облікової чисельності працівників, що є змінною величиною, не може бути еталоном при оцінці величини потенціалу, але при аналізі динаміки його можна застосовувати з поправочними коефіцієнтами. А оскільки такі коефіцієнти розробити дуже важко, то необхідно знайти новий об'ємний показник. Ряд дослідників, як об'ємний показник, пропонують використовувати людино-годину, тому що він стабільний і тому добре відбиває динаміку. При порівнянні різних періодів він вимагає коректування лише за числом робочих днів, дозволяє врахувати не тільки повнорічних працівників, але й тих, хто може працювати неповний робочий день.

При використанні цього показника можна також виділити в загальному потенціалі сумарну величину робочого часу, який не був використаний у зв'язку з несприятливими умовами праці на роботах, де законодавчо встановлений скорочений робочий день, а також сумарний час невиходів на роботу виконавців, що одержують додаткові відпустки в зв'язку з несприятливими умовами праці. Таке виділення дозволить організувати цілеспрямовану роботу з корінного поліпшення умов праці й ефективного керування цим процесом. Робочий час, який не був використаний, буде складатися з трьох нерівнозначних величин, а саме годин, на які скорочується тривалість робочого дня; днів додаткової відпустки виконавців, зайнятих на даних роботах; а також днів скорочення неявок по загальній захворюваності в результаті поліпшення умов праці.

Величина сукупного потенційного фонду робочого часу виробничого колективу являє собою різницю між календарним фондом (Фк) і сумарною величиною нерезервообразуючих неявок і перерв, тобто об'ємну величину часу роботи для виконання виробничого завдання даним колективом працівників. До нерезервообразуючих (Тнп) відносяться регламентовані витрати, які за своєю правовою і економічною сутністю є необхідними і не можуть служити резервом збільшення часу безпосередньої роботи (вихідні і святкові дні, додаткові відпустки й інші законодавчо обумовлені неявки і перерви). У цьому фонді, як у дзеркалі, відбивається весь обсяг потенційних можливостей працюючих за кожний (плановий, звітний) період.

Таким чином, стосовно підприємства величина трудового потенціалу визначається за допомогою формул:

Фп=Фк-Тнп (4.)

або

Фп=Ч*Д*Тсм , (5)

де, Фп - сукупний потенційний фонд робочого часу підприємства, годин

Тнп - нерезервообразучі неявки і перерви, годин;

Ч - чисельність працюючих, осіб;

Д - кількість днів роботи в періоді, днів;

Тсм - тривалість робочого дня, година.

Величина трудового потенціалу виробничого колективу в годинах - це добуток чисельності працюючих (Ч) на законодавчо встановлену тривалість робочого дня в годинах (Тзм) з урахуванням кількості днів (Д) роботи в періоді. Звідси можна в загальному вигляді виразити величину трудового потенціалу суспільства (регіону) за формулою:

(6)

де, Фп.общ. - потенційний фонд робочого часу суспільства, години;

Чі - чисельність населення по групах, яке здатне брати участь у суспільному виробництві, осіб;

Тр - законодавчо установлена величина часу роботи по групам працівників протягом календарного періоду (рік, квартал, місяць). Вона являє собою добуток кількості робочих днів у періоді на встановлену тривалість робочого дня в годинах.

Оскільки трудовий потенціал включає всіх громадян, здатних брати участь у суспільному виробництві в силу своїх фізичних можливостей, наявних знань і професійно-кваліфікаційних навичок при нормальному рівні інтенсифікації праці, то в розрахунок повинні бути включені всі групи працівників. Оскільки структура цих груп неоднорідна за можливостями участі в суспільному виробництві, то для правильного визначення величини трудового потенціалу суспільства необхідно кожну окрему групу привести до базової величини. Такою величиною є повнорічний працівник. Трудовий потенціал суспільства, обчислений у таких працівниках, можна визначити за формулою:

Побщ.=Фп.общ. / tp (7)

де, Побщ. -- трудовий потенціал суспільства повнорічних працівників;

tp -- розрахунковий час роботи одного трудящого протягом року, у годинах;

Фп.общ. - потенційний фонд робочого часу.

У міжнародній лексиці і термінології соціальних працівників з'явилося нове визначення -- індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), чи скорочено -- індекс людського розвитку (ІЛР). Він містить чотири парадигми.

До найважливіших парадигм розвитку людського потенціалу відносяться: продуктивність як результат ефективної діяльності, спрямованої на підвищення доходу, й економічний ріст; рівність, що розуміється як рівність можливостей у реалізації здібностей користування благами; стійкість, що дозволяє забезпечити доступ до досягнень цивілізації не тільки нинішнім, але й майбутнім поколінням; розширення можливостей, яке припускає, що розвиток здійснюється не тільки в інтересах людей, але і завдяки їхнім зусиллям.

Серед ведучих показників, що визначають індекс розвитку людського потенціалу, виділяють три: рівень освіти; реальний валовий продукт на душу населення; очікувана тривалість життя.

Разом узяті вони відбивають три головні якості: здорове життя, рівень знань, гідний рівень життя.

Для характеристики трудового потенціалу на рівні суспільства можна користуватися певними узагальненими показниками. Здоров'я населення країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами в залежності від різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров'я. Моральність суспільства визначається його релігійністю, відношенням до інвалідів, дітей, престарілих, показниками соціальної напруги, злочинності тощо. Творчий потенціал і активність проявляються темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій і т. ін. Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг та громадського транспорту тощо. Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо. Ресурси робочого часу оцінюються кількістю працездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.

Більшість цих показників за роки кризи значно погіршилася. Так, очікувана тривалість життя при народженні зменшилася від 71 року (66 - чоловіки, 75 - жінки) в 1989 - 1990 роках до 68,1 року (62,7 - чоловіки, 73,5 - жінки) у 1997 - 1999 роках. На 21% зросла смертність населення працездатного віку, різко збільшилася смертність від вбивств, самогубств, отруєнь алкоголем тощо, це свідчить про погіршення не тільки фізичного, але й духовного здоров'я нації, її моральності. Погіршилися також показники, які характеризують освіту населення. Так під впливом економічних чинників велика кількість молодих людей відмовляється від продовження навчання. Недостатність державних асигнувань на освіту приводить до закриття або комерціалізації багатьох навчальних закладів, передусім професійно-технічних училищ. В результаті кількість осіб, які навчались зменшилася, на 423 тисячі або на 50 осіб на тисячу чоловік.